Постанова

від 16.12.2024 по справі 279/5718/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №279/5718/24 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П.

Категорія 60 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/5718/24 за позовом ОСОБА_1 доГорщиківської сільськоїради Коростенськогорайону Житомирськоїобласті провизначення додатковогостроку дляподання заявипро прийняттяспадщини,за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішенняКоростенського міськрайонногосуду Житомирськоїобласті від15листопада 2024року,ухваленого під головуванням судді Коваленка В.П. у м. Коростені,

в с т а н о в и в :

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом у якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . У липні 2024 року при наведенні порядку в будинку, де проживала його мати в шафі в особистих речах знайшов державний акт серії ЯБ № 849137 на право власності на земельну ділянку площею 2,61 га. 01 серпня 2024 року він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, але роз`ясненням державного нотаріуса Другої Коростенської державної нотаріальної контори від 01.08.2024 року за № 522/01-16 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, так як він у встановлений законом термін не вступив в права спадкоємця.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 листопада 2024 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що він як спадкоємець пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, а законодавцем не надається ніякого значення тривалості періоду , який пройшов з дня закінчення строку для прийняття спадщини, що не включає можливості подачі до нотаріуса заяви про прийняття спадщини за наявності поважності причин його пропуску, також і після спливу зазначеної кількості часу. Таким чином, суд дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Відзив наапеляційнускаргуне надходив.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав суду переконливих доказів того, що протягом більше 14 років з часу смерті матері він мав об`єктивні та непереборні перешкоди на вчинення дій щодо прийняття спадщини після її смерті.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після смерті останньої залишилось спадкове майно, яке складалося із земельної ділянки площею 2,61 га розташованої на території Горщиківської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно достатті 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-то розумність, добросовісність та справедливість.

Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зобов`язаний повідомити суду поважні причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (пункти 53 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджено, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто більше як 14 років назад. Після смерті останньої залишилось спадкове майно, яке складалося із земельної ділянки площею 2,61 га розташованої на території Горщиківської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

Із довідки №271/06-19 від 11.07.2024 року виданої Горщиківською сільською радою вбачається, що ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала на день смерті одна за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру ( спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 78835910 від 22/10/2024, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась.

01 серпня 2024 року державним нотаріусом Другої Коростенської державної нотаріальної контори О. Кобилинською відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Позивач, ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не зазначив причини, з яких він не мав можливості в шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не наведено належних та допустимих доказів непереборності чи істотних труднощів для нього для прийняття спадщини в шестимісячний термін з дня смерті ОСОБА_2 , а відтак законних підстав для продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права під час розгляду справи є безпідставними та фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою районним судом.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критеріям обґрунтованості судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частиною першоюстатті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першоїстатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія судів дійшла до висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою у зв`язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 17 грудня 2024 року.

Головуючий

Судді