Постанова

від 12.12.2024 по справі 551/1300/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 551/1300/21 Номер провадження 22-ц/814/575/24Головуючий у 1-й інстанції Вергун Н.В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.В.,

представника позивача адвоката Говорової С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава апеляційну скаргу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» Жиліна С.В. на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 18 липня 2023 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Доценка Андрія Миколайовича, Шишацької селищної ради Полтавської області про визнання недійсною угоди щодо розірвання договору оренди землі, скасування рішення про припинення права оренди, витребування земельної ділянки та відновлення запису про інше речове право

УСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в особі уповноваженого представника звернулось до суду ізвказаним позовом, відповідно до якого прохало:

- визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки зкадастровим номером 5325781600:00:004:0534, що укладена 03.09.2017 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в особі генерального директора Скочка В.М. та ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Доценка А.М., індексний номер 53319408 від 23.07.2020, про припинення права оренди земельної ділянки ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та поновити відомості про речове право ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на земельну ділянку;

- витребувати із незаконного володіння ФГ «В.В.С.» та ОСОБА_1 вказану земельну ділянку;

- припинити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право, індексний номер 60905632 від 12.10.2021 щодо оренди вказаної земельної ділянки ФГ «В.В.С.» та поновити відомості про інше речове право (право оренди) за ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка».

Позов обґрунтовано тим, що 01.01.2014 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ),спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , було укладено договір оренди земельної ділянки зкадастровим номером 5325781600:00:004:0534, яка розташована на території ГоголівськоїсільськоїрадиШишацького районуПолтавської області, строком на 10 років. Право оренди було зареєстровано за ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» 01.11.2015. Додатковою угодою від 20.03.2017 строкорендизбільшено до 17років тазбільшенорозмір орендної плати.

23 липня 2020 року приватним нотаріусом Кременчуцькогоміського нотаріального округу Полтавської областіДоценкомА.М.на підставі угоди продострокове розірвання договоруоренди землівід03 вересня 2017 року безвідома позивача зареєстровано факт припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на вказану земельну ділянку.

ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» вважає, що угода про дострокове розірвання договору оренди землі є сфальсифікованою, шляхом поставлення на нійминулої дати- 03 вересня 2017 року, та реального проставлення ОСОБА_2 свого підпису тільки у 2020 році. Станом на 2020 рік ОСОБА_3 вже не мав повноважень генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», оскільки був звільнений з посади 27.12.2017, після звільнення якого єдиною особою, уповноваженою напідписання договорів, пов`язаних з орендою земельних ділянок, є генеральний директор ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» Жилін С.В.

Про відсутність волевиявлення ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на розірвання договору оренди свідчить: відсутність примірника спірної угоди у товариства; недотримання регламентної процедури взаємодії Агрохолдінгу «Астарта-Київ» з власниками земельних ділянок; неузгодження юрисконсультом товариства проекту спірної угоди; відсутність претензій з боку орендодавця; виплата товариством орендної плати у 2017-2020 р.р.

Крім того, ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» зазначено про наявність зловмисної домовленості між ОСОБА_3 (колишнім генеральним директором товариства) та ОСОБА_2 .

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 18 липня 2023 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Доценко Андрія Миколайовича, Шишацької селищної ради Полтавської області про визнання недійсною угоди щодо розірвання договору оренди землі, скасування рішення про припинення права оренди, витребування земельної ділянки та відновлення запису про інше речове право - відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодився позивач, ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», та оскаржив його в апеляційному порядку через свого уповноваженого представника генерального директора Жиліна С.В.

В апеляційній скарзі просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У позивача було відсутнє волевиявлення на укладення спірної угоди про розірвання договору оренди землі, спірна угода є підробленою, укладеною внаслідок зловмисної домовленості колишнього керівника товариства з орендодавцем.

Суд порушив принцип змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України), оскільки зазначив, що саме позивач повинен довести законність та обґрунтованість своїх вимог, та фактично звільнив відповідача від обов`язку доказування факту існування спірної угоди.

На думку скаржника, у зв`язку з ненаданням відповідачем оригіналу спірної угоди на вимогу суду, тобто ухилення від подання доказів, місцевий суд повинен був застосувати праві наслідки, передбачені ч. 10 ст. 84 ЦПК України, і визнати обставини, на які посилалось ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», як на підстави недійсності спірної угоди.

Відзиви на апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» від учасників справи до апеляційного суду не надходили, що, в силу ч. 3 ст. 360 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Місцевим судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5325781600:00:004:0534 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,85 га, що розташована на території Шишацького району (нині Миргородського району) Полтавської області, яку успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (а.с. 33 т. 1)

01 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надав, а агрофірма прийняла в строкове користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,85 га з кадастровим номером 5325781600:00:004:0534 на 10 років. (а.с. 17-20 т. 1)

01 січня 2014 року сторонами вказаного договору оренди складено Акт приймання-передачі земельної ділянки, який є додатком до нього. (а.с. 21 т. 1)

01 листопада 2015 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кривенко Н.В. здійснено реєстрацію речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на земельну ділянку з кадастровим номером 5325781600:00:004:0534 строком до 01 січня 2023 року. (а.с. 27-28 т. 1)

20 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» укладено Додаткову угоду № 1 до договору оренди землі, відповідно до якої строк дії оренди збільшено до 17 років та збільшено розмір орендної плати. На підставі вказаної угоди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди за ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на 17 років. (а.с. 29-30 т. 1)

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 218960080 від 04.08.2020 вбачається, що 23.07.2020 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Доценком А.М.до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на земельну ділянку з кадастровим номером 5325781600:00:004:0534 (індексний номер рішення 53319408). Підставою припинення речового права вказано Угоду пророзірвання договоруоренди земліб/нвід 03вересня 2017 року, що укладена між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_2 (а.с. 14-16 т. 1)

Належним чином завірену копію даної Угоди пророзірвання договоруоренди земліб/нвід 03вересня 2017 року надано нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Доценком А.М. на ухвалу апеляційного суду про витребування доказів та долучено до матеріалів справи.(а.с. 158-159 т. 2)

Відмовляючи в задоволенні вимог ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі б/н від 03 вересня 2017 року, скасування рішення державного реєстратора про припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на земельну ділянку та підставі цієї угоди та її витребування та відновлення запису про інше речове право ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», місцевий суд виходив з того, що позовна вимога про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі б/н від 03 вересня 2017 року є неефективним способом захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним, а оскільки інші позовні вимоги є похідними цієї позовної вимоги, вони також задоволенню не підлягають.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Щодо обраного позивачем способу юридичного захисту

Згідно з частиною першою статті4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала також увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам

Як вбачається з позовної заяви, товариство «Агрофірма «ім. Довженка», вважаючи, що його право оренди земельної ділянки було порушено (незаконно припинено) на підставі угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, звернувся до суду із вказаним позовом та прохав: визнати цю угоду недійсною; скасувати рішення приватного нотаріуса про припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та поновити в реєстрі речових прав право оренди; витребувати земельну ділянку із незаконного володіння ФГ «В.В.С.» та ОСОБА_1 ; припинити право оренди ФГ «В.В.С.».

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком місцевого суду, що обраний позивачем спосіб захисту - визнання спірної угоди недійсною не відповідає ефективному способу юридичного захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові, а інші вимоги не підлягають задоволенню, як похідні від неї.

Позивач посилався на фальсифікацію спірної угоди (шляхом проставлення на ній минулої дати); вчинення її сторонами за наявності зловмисної домовленості; вчинення угоди за відсутності волевиявлення ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на її укладення, оскільки у представника ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» Скочка В.М. були відсутні повноваження на укладення такого типу угод.

Зазначені обставини, доведення яких покладається на позивача, є підставами для визнання правочину недійсним в силу ст. 232 ЦК України (вчинення правочину внаслідок зловмисної домовленості) та ч. 1 ст. 215 ЦК України (недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу).

Позивачем у справі не заперечувалось факту підписання сторонами оспорюваної угоди, внаслідок чого вона могла б кваліфікуватися як неукладена (не вчинена).

З огляду на фактичні підстави позову позовна вимога про визнання правочину недійсним, на підставі якого державним реєстратором було припинено речове право позивача на земельну ділянку, відповідає належному та ефективному способу захисту прав та інтересів позивача на земельну ділянку.

Висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими.

Щодо визнання спірної угоди недійсною

Предметом оскарження у справі є угода про розірвання договору оренди землі.

Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 цього ж Кодексу встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Аналогічне положення викладене й у п. 37, 38 Договору оренди землі від 01 січня 2014 року, укладеному між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_2 ,спадкоємцем якого є відповідачка ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 19).

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно доч.ч.1,3ст.203ЦК України(на які посилався позивач) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 232 ЦК України визначено правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. Так, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними. Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.09.2020 у справі № 544/35/18, кваліфікація правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості (ст. 232 ЦК України) зумовлює доведення та встановлення судом таких умов: від імені однієї із сторін правочину виступав представник; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; наявність умислу в діях представника щодо зловмисної домовленості; настання несприятливих наслідків для особи, яку представляють; наявність причинного зв`язку між зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений із метою завдання шкоди довірителю.

Цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін.Сторони таінші особи,які берутьучасть усправі,мають рівніправа щодоподання доказів,їх дослідженнята доведенняперед судомїх переконливості.Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» посилалося на те, що оспорювана угода є недійсною, оскільки не відповідала волевиявленню товариства, була сфальсифікована підписантами в частині дати її укладення, та укладена від імені товариства представником за наявності зловмисної домовленості останнього із орендодавцем.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами наявності жодної із зазначених підстав для визнання оспорюваної угоди недійсною.

Саме на позивача покладається, у даному випадку, тягар доведення обставин недійсності оспорюваної угоди.

Як вбачається з матеріалів справи у період з березня 2009 по грудень 2017 року посаду генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» обіймав ОСОБА_3 , який був одним з кінцевих бенефіціарів вказаного товариства та єдиною особою, наділеною правом підпису та представництва товариства без доручення. Дані обставини підтверджуються копією Статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», затвердженого загальними зборами товариства (протокол № 05/18/2016 від 18 травня 2016 року), що знаходиться в матеріалах справи.

Так, згідно з п. 18.1 Статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» для керівництва поточною діяльністю товариства утворюється одноосібний виконавчий орган генеральний директор. Генеральний директор без доручення діє від імені товариства, в тому числі розпоряджається майном товариства, укладає договори та інші угоди, затверджує правила, процедури та інші внутрішні документи тощо (п. 19.5 Статуту).

Загальними зборами учасників ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» 27 грудня 2017 року (протокол № 12/27/2017) припинено повноваження генерального директора товариства ОСОБА_3 у зв`язку з відкликанням, зі звільненням з посади, а на посаду генерального директора призначено Жиліна С.В.

Сторонами не заперечувалося, що ОСОБА_3 перебував на посаді генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» у період з березня 2009 по грудень 2017 року.

Тобто, з наведених норм Статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» вбачається, що елементами, які свідчать про укладення правочину в письмовій формі з боку юридичної особи, є підпис уповноваженої згідно із законом та статутних документів особи (Генерального директора) та наявність відбитку оригінальної печатки ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка».

ОСОБА_3 на період перебування на посаді генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» мав повноваження на укладення від імені товариства таких видів угод, як розірвання договорів оренди.

З копії наданої до апеляційного суду Угоди від 03.09.2017 про розірвання договору оренди землі від 01.01.2014 вбачається, що вона містить підпис орендодавця ОСОБА_4 , а також підпис представника ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» В.М. Скочка, який скріплено печаткою товариства.

Доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні спірної угоди не було дотримано регламенту взаємодії підприємств Агрохолдінгу «Астарта-Київ» із власниками земельних ділянок, а також про те, що юрисконсультами ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» проект оспорюваної угоди про розірвання договору оренди не розроблявся, не спростовують висновку, що ОСОБА_3 діяв в межах наданих йому ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» повноважень при укладенні даної угоди.

Доводи представника ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» про відсутність даних про розірвання договору оренди землі з ОСОБА_2 у внутрішній документації товариства та у відповідних бухгалтерських програмах товариства на вищевикладений висновок також не впливають, оскільки ведення даної паперової та електронної документації залежить виключно від волевиявлення і дій самого товариства.

На час укладення оспорюваної угоди (03 вересня 2017 року) ОСОБА_3 був генеральним директором ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», доказів обмеження його повноважень матеріали справи не містять, отже, підписання ним оспорюваної угоди про розірвання договору оренди землі свідчить про належне волевиявлення сторони правочину (орендаря) та створює для нього правові наслідки припинення орендних правовідносин з орендодавцем ОСОБА_2 .

Такі висновки по суті спору узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в аналогічних справах за позовами ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», а саме: у постановах від 02 листопада 2020 року у справі № 551/410/19 (провадження № 61-6092св20), від 10 серпня 2021 року у справі № 551/388/19 (провадження № 61-7342св21), від 10 серпня 2021 року у справі № 529/464/19 (провадження № 61-8600св21), від 12 жовтня 2021 року у справі № 551/1323/19 (провадження № 61-10436св21), від 26 листопада 2021 року у справі № 551/1320/19 (провадження № 61-8904св21), від 24 грудня 2021 року у справі№ 551/1325/19 (провадження № 61-10825св21), від 12 квітня 2022 року у справі № 551/409/19 (провадження № 61-21444св21), від 18 травня 2022 року у справі № 551/1324/19 (провадження № 61-21254св21), від 07 вересня 2022 року у справі № 551/1321/19 (провадження № 61-11340св21), від 27 жовтня 2022 року у справі № 551/1322/19 (провадження № 61-4195св22), від 26 червня 2023 року у справі № 551/348/21 (провадження № 61-6329св23) та інших.

Також, позивачем не доведено, що ОСОБА_3 при підписанні оспорюваної угоди про розірвання договору оренди землі діяв внаслідок зловмисної домовленості із орендодавцем ОСОБА_2 , чи що кожен із них отримав будь-яку вигоду від укладання даної угоди.

Недобросовісності поведінки ОСОБА_2 , як орендодавця, не вбачається.

Після розірвання договору оренди між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_2 , останній не передавав земельну ділянку в оренду іншому орендарю. Після смерті ОСОБА_2 , належну йому земельну ділянку у червні 2021 року успадкувала відповідачка ОСОБА_1 , яка передала її в оренду ФГ «В.В.С.», враховуючи, що станом на цей час право оренди ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на вказану земельну ділянку було припинено.

Безумовно не свідчить про недобросовісність та суперечливість поведінки орендодавця ОСОБА_2 додана до позову копія його заяви від 20.03.2017, адресована товариству «Агрофірма «ім. Довженка», відповідно до якої він прохав видати йому орендну плату за 2018, 2019, 2020 в сумі 41726,64 грн, оскільки вона датована до укладення оспорюваної угоди від 03.09.2017 про розірвання договору оренди землі. А заява ОСОБА_2 від 30.05.2018, адресована товариству «Агрофірма «ім. Довженка», стосувалась його вимоги щодо виплати йому залишку по орендній платі. (а.с. 191-192 т. 1)

Позивачем до суду не надано належних і достатніх доказів, що після укладення оспорюваної угоди від 03.09.2017 орендодавець ОСОБА_2 чи його спадкоємець (відповідачка у справі - ОСОБА_1 ) продовжували отримувати від ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» орендну плату.

Долучені до справи видатковий касовий ордер від 04.07.2017 на суму 13908,90 грн; відомість на виплату грошей № ДВЖ00003710 від 04.07.2017 у сумі 13908,90 грн за договором оренди землі № 204 від 01.01.2014, підтверджують виплату ОСОБА_2 орендної плати у липні 2017 року, тобто до укладення оспорюваної угоди від 03.09.2017 про розірвання договору оренди; вказані платіжні документи не містять відомостей про період, за який здійснено виплату за користування земельною ділянкою. (а.с. 193-194 т. 1)

Таким чином, відсутні підстави для визнання спірної угоди від 03.09.2017 про розрізання договору оренди землі недійсною внаслідок зловмисної домовленості сторін, тобто за ст. 232 ЦК України.

Також, позивачем не доведено належними доказами і фальсифікації оспорюваної угоди від 03.09.2017 про розрізання договору оренди землі шляхом проставлення на ній іншої дати (2017 року), та що фактичне укладення спірної угоди відбулось у 2020 році, коли ОСОБА_3 вже не перебував на посаді генерального директора ТОВ «Агрофірма ім. Довженка», відповідно не мав жодних повноважень на представництво інтересів цього товариства. Не є належними доказами на підтвердження цих обставин ані показання допитаних в ході судового розгляду свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ані матеріали кримінального провадження № 12019170360000105 від 04.04.2019 за ч. 2 ст. 358 КК України, порушеного за фактом підробки офіційних документів та печатки ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка».

Показаннями свідків обставина фальсифікації оспорюваної угоди не може підтверджуватись, а належних доказів (експертного висновку) з цього питання матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою місцевого суду від 27 квітня 2022 року за клопотанням представника позивача ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» у справі була призначена судово-технічна експертиза, проведення якої було доручено експертам Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

- яка послідовність та спосіб нанесення тексту, відбитку печатки та підписів на угоді про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року, яка укладена 03 вересня 2017 року між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5325781600:00:004:0534;

- чи відповідає давність виконання угоди про розірвання договору оренди землі, даті її укладення, а саме: 03 вересня 2017 року;

- чи відповідає давність нанесення відтиску печатки та підпису, виконаного від імені ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , даті укладення угоди про розірвання договору оренди землі, а саме: 03 вересня 2017 року;

- чи виготовлена угода про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року, яка укладена 03 вересня 2017 року між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5325781600:00:004:0534, шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки. (а.с. 238 т. 1)

Згідно з повідомленням експерта від 09.05.2023 проведення експертизи неможливе, оскільки на вимоги експерта від 03.01.2023, 17.01.2023, 26.01.2023, 14.02.2023 оригінал угоди про розірвання договору оренди землі експерту не був наданий; від судді Шишацького районного суду Полтавської області надходила інформація щодо відсутності оригіналу досліджуваного документу. (а.с. 2 т. 2)

В апеляційній скарзі скаржник посилався на порушення місцевим судом норм процесуального права, оскільки суд не застосував правові наслідки, передбачені ч. 10 ст. 84 ЦПК України, враховуючи ухилення ОСОБА_1 від надання оригіналу оспорюваної угоди на витребування суду, без якої вищевказана експертиза проведена не була, а саме не визнав обставини фальсифікації спірної угоди.

З цього приводу колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

У позові ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» зазначено, що у товариства відсутній оригінал оспорюваної угоди про розірвання договору оренди землі, у зв`язку із чим було заявлено клопотання про витребування її оригіналу у відповідачки ОСОБА_1 , однак не було обґрунтовано, що є достатні підстави вважати, що оригінал оспорюваної угоди знаходиться у володінні останньої, враховуючи, що вона є спадкоємцем орендодавця.

Місцевим судом в ухвалі про відкриття провадження за клопотанням сторони позивача у порядку витребування доказів у справі (ст. 84 ЦПК України) було зобов`язано відповідачку ОСОБА_1 надати до суду оригінал оспорюваної угоди про розірвання договору оренди землі (а.с. 196 т. 1).

Ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 25 січня 2022 року повторно зобов`язано відповідачку ОСОБА_1 надати до суду оригінал вказаної угоди (а.с. 207 т. 1).

Дійсно, матеріали справи не містять повідомлень ОСОБА_1 про причини невиконання вказаних ухвал суду про витребування доказів, разом із тим, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 є спадкоємцем після померлого ОСОБА_2 , вона не є стороною оспорюваної угоди про розірвання договору оренди землі та не повідомляла суд, що оригінал цієї угоди знаходиться в неї. Об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_1 ухилилась від надання до суду доказів, немає.

З урахуванням цієї обставини, підстав для застосування місцевим судом наслідків, передбачених ч. 10 ст. 84 ЦПК України, не вбачається, тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позивач не довів належними, достатніми та допустимими доказами у справі обставин, які входять до предмету доказування, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання спірної угоди недійсною задоволенню не підлягають за недоведеністю. Інша частина позовних вимог не підлягає задоволенню, як похідні від неї.

висновок за результатом розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Оскільки місцевийсуд вірновідмовив узадоволенні позову,однак помиливсяз мотивамивідмови,-рішення місцевого суду слід змінити, виклавши мотиви відмови відповідно до мотивувальної частини цієї постанови.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що за результатом апеляційного перегляду справи позовні вимоги не задоволено, а рішення місцевого суду підлягає зміні лише в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи, - відшкодуванню не підлягають.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ч. 4 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» Жиліна С.В. задовольнити частково.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 18 липня 2023 змінити з урахуванням мотивів, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів.

У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2024 року.

Головуючий суддя Т.В. Одринська

Судді В.П. Пікуль

О.О. Панченко