Рішення

від 13.12.2024 по справі 636/6822/23

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/6822/23 Провадження № 2/636/734/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 листопада 2024 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Гуменного З.І.,

секретаря судового засідання Селевко Т.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Чугуєві Харківської області цивільну справу за позовною заявою Чугуївської окружноїпрокуратури вінтересах державив особіСтаросалтівської селищноївійськової адміністраціїЧугуївського районуХарківській областідо ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Керівник Чугуївської окружної прокуратури Прилуцький С. звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_1 про витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку рекреаційного призначення, площею 0,0800 га, з кадастровим номером 6321688400:01:000:0074, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, на користь Старосалтівської територіальної громади в особі Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 11149,58 грн., сплачений при пред`явленні позову.

В обґрунтування позову зазначено, що розпорядженням заступника голови Вовчанської районної державної адміністрації № 315 від 30.10.2020 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, за межами населених пунктів» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель рекреаційного призначення державної власності, орієнтовною площею 0,1000 га, кадастровий номер 6321688400:02:001:0087, на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області за межами населеного пункту, з подальшою передачею її у власність для індивідуального дачного будівництва(КВЦПЗ - 0703), вид угідь-землі, які використовуються для відпочинку та оздоровлення (код КВЗУО-14.00) в межах норм безоплатної приватизації. В подальшому, заступником голови Вовчанської районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 20 від 11.01.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області». Згідно п. 2 вказаного розпорядження у власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку, площею 0,0800 га, кадастровий номер 6321688400:01:000:0074 для індивідуального дачного будівництва. Разом з цим, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6321688400:01:000:0074 внесено до Державного земельного кадастру 19.03.2021 та площа вказаної земельної ділянки становить 0,0800 га. Право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 зареєстровано 24.03.2021, про що державним реєстратором Вовчанської міської ради Харківської області Терещенко О.М. внесено відомості про речове право: 41177522 до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57296311 від 25.03.2021). Підставою для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку стало розпорядження заступника голови Вовчанської районної державної адміністрації № 32 від 11.01.2021. На теперішній час встановлено, що розпорядження заступника голови Вовчанської районної державної адміністрації № 20 від 11.01.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області» прийнято з порушенням вимог діючого законодавства, суперечить інтересам держави, а також порушує публічний порядок, у зв`язку з чим земельна ділянка підлягає поверненню законному власнику.

Представник прокуратури у судове засідання не з`явився, надана заява про проведення розгляду без участі представника та підтримання позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, причину неявки не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлялася належним чином, шляхом розміщення судової повістки про виклик у судове засідання на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу «Судова влада України». Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подала, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Оцінивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Розпорядженням заступника голови Вовчанської районної державної адміністрації № 315 від 30.10.2020 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва на території Вовчанського району Харківської області, за межами населених пунктів» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель рекреаційного призначення державної власності, орієнтовною площею 0,1000 га, кадастровий номер 6321688400:02:001:0087, яка розташована на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Вовчанського району Харківської області за межами населеного пункту, з подальшою передачею її у власність для індивідуального дачного будівництва (КВЦПЗ 07.03), вид угідь-землі, які використовуються для відпочинку та оздоровлення (код КВЗУО 14.00) в межах норм безоплатної приватизації.

В подальшому, заступником голови Вовчанської районної державної адміністрації прийнято розпорядження № № 20 від 11.01.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області». Згідно п. 2 вказаного розпорядження, у власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку, площею 0,0800 га, кадастровий номер 6321688400:01:000:0074 для індивідуального дачного будівництва. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відомості про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6321688400:01:000:0074 внесено до Державного земельного кадастру 19.03.2021 та площа вказаної земельної ділянки становить 0,0800 га. Право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 зареєстровано 24.03.2021, про що державним реєстратором Вовчанської міської ради Харківської області Терещенко О.М. внесено відомості про речове право: 41177522 до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57296311 від 25.03.2021).

Таким чином, підставою для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку стало розпорядження заступника голови Вовчанської районної державної адміністрації № 20 від 11.01.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 118 ЗК України передбачено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно до ч. ч. 1, 9, 10 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї, а державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Виходячи з положень ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до положень п.107 Порядку ведення Державного земельного кадастру № 1051 від 17.10.2021, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6321688400:01:000:0074 становить 0,0800 га, дата держаної реєстрації земельної ділянки - 19.03.2021.

Таким чином, датою внесення відомостей про спірну земельну ділянку до Державного земельного кадастру та її формування як об`єкта цивільних прав є 19.03.2021, а розпорядження № 20 від 11.01.2021 про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, прийнято 11.01.2021, тобто за більш ніж два місяці до того, як відомості про земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру та її сформовано, як об`єкт цивільних прав.

За таких обставин, між змістом оскаржуваного розпорядження № 20 від 11.01.2021 та інформацією щодо спірної земельної ділянки, яка міститься в Державному земельному кадастрі, є розбіжності що свідчать про факт прийняття розпорядження до формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Отже, вищевказане розпорядження винесено передчасно, без дотримання законодавчо обумовленої процедури формування земельної ділянки, у зв`язку з чим, посадові особи органу державної влади, не мали повноважень на передачу спірної земельної ділянки у власність.

Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ч.1 ст.1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (ст.80 ЗК України).

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню (ч.7 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Отже, право власності повинно набуватися виключно відповідно до закону, а реалізація повноважень ради має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства. Воля територіальної громади як власника земель комунальної власності може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам цієї територіальної громади.

Оскільки рішення Вовчанської районної державної адміністрації від 11.01.2021 суперечить вимогам земельного законодавства, вказане рішення не є належною підставою для набуття земельної ділянки у власність.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

Відповідно п. 4 ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно ч. 9 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 05.11.2021, на момент реєстрації вказаної земельної ділянки, відповідно до діючого на той час законодавства, вказана земельна документація підлягала обов`язковій державній землевпорядній експертизі, яка проводилася Держгеокадастром (м. Київ).

Таким чином, в порушення вимог чинного законодавства, розпорядження заступника голови Вовчанської районної державної адміністрації № 32 від 11.01.2021 прийнято також за відсутності висновку обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Крім того, на момент формування земельної ділянки як об`єкта цивільних, а саме станом на 12.01.2021, повноваження щодо затвердження проекту землеустрою та передання земельної ділянки у власність, перейшли до Чугуївської районної державної адміністрації.

Так, п. 20 ч. 2 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» прийнято рішення про утворення Чугуївського району (з адміністративним центром у місті Чугуїв) у складі територій Вовчанської міської, Зміївської міської, Малинівської селищної, Новопокровської селищної, Печенізької селищної, Слобожанської селищної, Старосалтівської селищної, Чкаловської селищної, Чугуївської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 розпорядження Кабінету Міністрів України № 1635-р від 16.12.2020 «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» вирішено здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України від 17.07.2020№ 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1; утворити районні державні адміністрації в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, як нові юридичні особи публічного права згідно з додатком 2; здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих зазначеною постановою, шляхом їх приєднання до районних державних адміністрацій, утворених згідно з абзацом третім цього пункту, згідно з додатком 3. Пунктом 3 вказаного розпорядження визначено, що юрисдикція районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX, поширюється на всю територію відповідних новоутворених районів.

Окремою Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1321 затверджено «Порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються».

Відповідно до п. 4 Постанови, якщо територія району, ліквідованого Верховною Радою України (далі - ліквідований район), включається до території новоутвореного району, в адміністративному центрі якого вже існує райдержадміністрація, райдержадміністрація, що діяла на території ліквідованого району, реорганізується шляхом її приєднання до райдержадміністрації, розташованої в адміністративному центрі новоутвореного району.

Пунктом 7 Постанови визначено, що перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації).

Відповідним Розпорядженням Голови Харківської обласної державної адміністрації № 5 від 12.01.2021 прийнято рішення про утворення комісії з реорганізації Чугуївської районної державної адміністрації та затверджено її персональний склад.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Вовчанська районна державна адміністрація перебуває в стані припинення з 18.01.2021.

Таким чином, зважаючи, що територія Вовчанського району Харківської області на підставі наведених нормативно-правових актів увійшла до складу новоутвореного Чугуївського району Харківської області, з адміністративним центром у місті Чугуїв, повноваження Вовчанської районної державної адміністрації перейшли до повноважень Чугуївської районної державної адміністрації, з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації.

Враховуючи викладене, починаючи з 12.01.2021 Вовчанська районна державна адміністрація позбавлена можливості розпоряджатися земельними ділянками, а вказана юридична особа публічного права перебуває в стані припинення.

Виходячи зі змісту ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї, а державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 122 ЗК України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Таким чином, повноваження стосовно розпорядження земельними ділянками рекреаційного призначення для індивідуального дачного будівництва за межами населеного пункту на території Вовчанського району Харківської області після 12.01.2021, в тому числі станом на 19.03.2021, на дату формування земельної ділянки з кадастровим номером 6321688400:01:000:0074, належали до виключної компетенції Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки.

Тобто розпорядження заступника голови Вовчанської районної державної адміністрації № 32 від 11.01.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області» прийнято з порушенням вимог діючого законодавства, суперечить інтересам держави, а також порушує публічний порядок.

Отже, враховуючи, що розпорядження заступника голови Вовчанської районної державної адміністрації № 20 від 11.01.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області» прийнято з порушенням вимог земельного законодавства України спірна земельна ділянка підлягає поверненню законному власнику.

27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX, яким Х розділ Перехідних положень ЗК України доповнено п. 24 наступного змісту: з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права розпоряджатися ними.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, земельна ділянка, кадастровий номер 6321688400:01:000:0074 площею 0,0800 га, розташована за межами населених пунктів Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

Указом Президента України від 23.12.2022 № 875/2022 створено Старосалтівську селищну військову адміністрацію Чугуївського району Харківської області. Постановою Верховної Ради України від 06 лютого 2023 року № 2897-IX у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району, крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження відповідної Старосалтівської селищної ради, виконавчого комітету, Старосалтівського селищного голови.

Таким чином, спірна земельна ділянка підлягає поверненню у комунальну власність Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Отже, у розумінні наведеної норми рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для проведення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на нерухоме майно за належним власником.

Враховуючи викладене, належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 , який за відсутності належної правової підстави став володільцем земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В розумінні змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею;17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям; ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержало.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Конституція України (статті 13,14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України, завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретний державний орган правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє цей статус землі, відповідно державної чи комунальної власності.

В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом. Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання; або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення етапі 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011, «Кривенький проти України» від 16.02.2017).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Так, у рішенні від 27.11.2007 у справі «Гамер проти Бельгії»(заява № 21861/03) щодо зобов`язання заявниці знести заміський будинок, побудований у лісовій зоні, до якої застосовувалась заборона на будівництво, ЄСПЛ встановив: втручання у право заявниці на мирне володіння майном, яке стало результатом знесення її будинку за рішенням органів влади, було передбачене законом і переслідувало мету контролю за використанням земельної ділянки відповідно до загальних інтересів шляхом приведення її у відповідність до плану землекористування, який визначав лісову зону, в якій будівництво не дозволялося (§ 77).

Стосовно пропорційності втручання, то питання захисту навколишнього природного середовища зумовлюють постійний і стійкий інтерес громадськості, а отже, і органів державної влади. Економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава має законодавство з цього питання (§ 79). Тому обмеження права власності були допустимими за умови, що між індивідуальними та колективними інтересами встановлений розумний баланс (§ 80).

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням.

Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель рекреаційного призначення.

У постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршені екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої стані 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Виділення спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 не відповідало вимогам закону, а тому суд дійшов висновку, що у справі підлягають застосуванню положення ст. 387 ЦК України про витребування спірної земельної ділянки, оскільки спірну земельну ділянку виділено відповідачу за відсутності відповідної правової підстави.

Таким чином, втручання у право мирного володіння відповідача спірною земельною ділянкою ґрунтується на законі.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати на оплату судового збору в розмірі 11149,58 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, 206, 223, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Чугуївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківській області до ОСОБА_1 про витребування земельноїділянки задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків України НОМЕР_1 , земельну ділянку рекреаційного призначення із кадастровим номером 6321688400:01:000:074, площею 0,0800 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2021, індексний номер рішення про державну реєстрацію 41177522 від 22.03.2021, на користь Старосалтівської територіальної громади в особі Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області., код ЄДРПОУ 44918448.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків України НОМЕР_1 , на користь Харківської обласної прокуратури, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України. Київ, код 820172, рахунок UA 178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету- 2800, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім ) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя -

Повний текст рішення виготовлений 13.12.2024.