Постанова

від 17.12.2024 по справі 636/5616/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 грудня 2024 року

м. Харків

справа № 636/5616/23

провадження № 22-ц/818/4110/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Грошевої О.Ю., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей Виконавчий комітет Чугуївської міської ради Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Виконавчий комітет Чугуївської міської ради Харківської області про визначення місця проживання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 26 вересня 2024 року, постановлену під головуванням судді Золотоверхої О.О.,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Виконавчий комітет Чугуївської міської ради Харківської області про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 26 вересня 2024 року провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що суд першої інстанції помилково закрив провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України. Зазначає, що судом першої інстанції зроблено передчасний висновок про відсутність предмета спору, з порушенням вимог цивільного процесуального закону, оскільки судом не було встановлено дійсного характеру фактичних відносин між батьками дитини, не перевірено чи справді між батьками відсутній спір щодо того, з ким буде проживати дитина. Справу розглянуто за відсутності сторін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності позову одного з батьків, з яким не проживає дитина, не вимагається підтвердження судом факту наявності в одного з батьків права на визначення місця проживання дитини, визнання такого права тощо, для цього відсутні процесуально-правові підстави. З огляду встановлення відсутності предмету спору на час подання позовної заяви так і після відкриття провадження у справі, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право кожного на розгляд його справи судом передбачено також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 1 та 3 статті 13ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що у жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Виконавчий комітет Чугуївської міської ради Харківської області про визначення місця проживання дитини.

Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 04 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем проживання його матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 09 липня 2024 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 07.06.2024 року скасовано і призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, в судове засідання з викликом сторін.

При повторному перегляді справи ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 26 вересня 2024 року провадження у справі закрито, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19).

Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що за відсутності позову одного з батьків, з яким не проживає дитина, не вимагається підтвердження судом факту наявності в другого з батьків права на визначення місця проживання дитини, визнання такого права тощо, для цього відсутні процесуально-правові підстави, а тому відсутній предмет спору щодо визначення місця проживання дитини.

З даним висновком суду першої інстанції судова колегія не може погодитись, виходячи з наступного.

При зверненні до суду першої інстанції із позовом позивачка, з врахуванням уточненої позовної заяви від 05.02.2024 року, зазначала, що 30.04.2016 року між сторонами укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася дитина ОСОБА_3 16.04.2020 року шлюб між сторонами рішенням Чугуївського міського суду Харківської області розірвано. 08.06.2017 року рішенням Чугуївського міського суду Харківської області з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини. Вона повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про сина, займається його вихованням та розвитком. Відповідач про дитину не піклується, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, розвитком, навчанням, тобто не виконує батьківських обов`язків стосовно сина. Всі питання стосовно дитини вирішуються позивачкою самостійно без участі відповідача. Між сторонами існує спір щодо місця проживання дитини, оскільки відповідач заперечує проти постійного проживання сина з матір`ю, бажає забрати його за місцем своєї реєстрації територія військової частини, де відсутні належні умови для виховання та утримання дитини. За місцем проживання матері для дитини влаштовані всі необхідні умови для життя, розвитку, навчання та відпочинку. Тому вважала за доцільне визначити місце проживання сина з нею.

Під час звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, ОСОБА_2 зазначав, що станом на час звернення до суду із заявою дитина проживає не з матір`ю, а з її батьками у м. Тернопіль, а позивач проживає у м. Чугуїв, що, на думку заявника, є суттєвою обставиною для вирішення питання про визначення місця проживання дитини. При цьому не зазначав щодо відсутності спору між батьками.

Відсутність зустрічного позову з боку відповідача щодо визначення місця проживання дитини разом із ним не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами не врегульовано питання, щодо якого пред`явлено позов. Тому висновок суду першої інстанції про відсутність предмету спору не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.

Даний висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував вищенаведені обставини, у зв`язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про закриття провадження у справі.

Тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 26 вересня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий:О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Грошева

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення виготовлено 17.12.2024 року.