Ухвала

від 17.12.2024 по справі 944/7792/23

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №944/7792/23

Провадження №2/944/661/24

УХВАЛА

17.12.2024 року м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Швед Н.П.

з участю секретаря Василиці Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м.Яворові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування витрат.

Представник позивача в судове засідання не з`явився скерував на адресу суду клопотання, про слухання справи у його відсутності.

Представник відповідача - адвокат Івасюта Л.В. в судове засідання не з`явилася скерувала на адресу суду клопотання, в якому просить розгляд справи проводити у її відсутності, долучити до матеріалів справи витяг з ЄДРЮО ФОП та ГФ з якого вбачається що ОСОБА_1 є ФОП, та закрити провадження у справі, оскільки така підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно дост.247ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, кожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів(ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Згідно ст.ст.13,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем у даній спразі було самовільно встановлено тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 без документів, передбачених пунктом 1.3. «Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові».

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 22.08.2006року, основний вид економічної діяльності Виробництво інших виробів з бетону ППСУ та ЦЕМЕНТУ.

Відповідно до ч.1ст.19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 4 Господарського процесуального кодексу України(далі -ГПК України) у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та вирішення справи, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п.1 ч.1ст.20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Отже, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованихЦивільним кодексом України(далі -ЦК України),ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За ч.1ст. 173 ГК Українизобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або відмовиться від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання, перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд, відповідно до нормативів норм, стандартів, порядків і правил. Виконавець суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення витрат пов`язаних з проведенням демонтажу тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, в особи, яка має статус фізичної особи-підприємця.

Оплата комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» суми витрат за демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 в розмірі 16920,00 грн. підтверджується платіжною інструкцією № 3833 від 15.09.2022 року.

Отже,загальна вартість затрат понесених КП«Адміністративно-технічне управління»у зв`язкуз демонтажем та доставкою на майданчик тимчасового зберігання демонтованої тимчасової споруди, розміщеної по АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 становить 20304,00 грн. в т.ч. ПДВ (3384грн.).

Згідно із ч.1ст.42 Конституції Україникожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно дост.42 ГК Українипідприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч. 1ст. 320 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст.58 ГК Українисуб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно із ч. 1ст. 128 ГК Українигромадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно достатті 58 цього Кодексу.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2ст. 50 ЦК України).

Відповідно до ч.3ст.128 ГК Українигромадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно із ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 335/11807/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 486/836/18, від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17, дійшла висновку, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

Так, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид економічної діяльності Виробництво інших виробів з бетону ППСУ та ЦЕМЕНТУ.

Достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного до суду надано не було та матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач звернувся до суду з позовом до відповідача - суб`єкта підприємницької діяльності, яку останній здійснює використовуючи самовільно встановлену тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 , а відтак між сторонами виникли господарські правовідносини, тому спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно з п.1 ч.1ст.255 ЦПК Українисуд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч. 1ст. 256 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Таким чином суд, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, прийшов до обґрунтованого висновку, що клопотання представника відповідача слід задовольнити та закрити провадження у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.255,258,260,261,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

клопотання представника відповідача задовольнити.

Провадження у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат - закрити.

Роз`яснити позивачу, що заявлений позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та за предметною підсудністю відноситься до Господарського суду Львівської області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Швед Н.П.