Постанова

від 04.12.2024 по справі 914/762/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. Справа №914/762/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукО.І. Матущака,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 30.09.2024 (вх. № 01-04/2731/24 від 30.09.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2024 (повний текст рішення складено 23.09.2024, м. Львів, суддя Т.Я. Рим)

у справі № 914/762/24

за позовом ОСОБА_1 , с. Підрясне Яворівського району Львівської області

до відповідача Садівничо-городнього товариства власників земельних ділянок «Джерельце», с. Підрясне Яворівського району Львівської області

про

- зобов`язання припинити дії, що порушують права позивача шляхом зобов`язання завчасно повідомляти про дату, час і місце проведення усіх загальних зборів, порядок денний;

- зобов`язання надати доступ до участі у загальних зборах та голосуванні з питань, що включені до порядку денного,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 ; Янчишин Т.І.

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Садівничо-городнього товариства власників земельних ділянок «Джерельце» про зобов`язання припинити дії та зобов`язання надати доступ до участі у загальних зборах та голосуванні.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що він є співвласником земельної ділянки на території Садового товариства «Джерельце». Позивач був учасником відповідача упродовж 2011-2017 років. У 2019 році позивач знову вступив до Садового товариства «Джерельце» та сплачував членські внески.

Упродовж 2021-2022 року відповідач не проводив загальних зборів та не звітував про використані кошти. Звернення позивача та інших членів про надання звіту про використання коштів відповідач ігнорував.

06.05.2023 відповідач провів загальні збори, про які не повідомив позивача та не допустив його до участі в загальних зборах.

За таких обставин, позивач звернувся до суду та просив зобов`язати відповідача припинити дії, що порушують права позивача шляхом зобов`язання завчасно повідомляти про дату, час і місце проведення усіх загальних зборів, порядок денний. Зобов`язати надати доступ до участі у загальних зборах та голосуванні з питань, що включені до порядку денного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.09.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Місцевий суд вказав, що вимоги позивача в цій справі фактично спрямовані на захист таких його прав, як участь в управлінні кооперативом, участь у загальних зборах в майбутньому. У випадку, якщо таке право порушується, належним та ефективними способом захисту є визнання недійсними рішень загальних зборів, які відбулися без урахування участі такого учасника.

Заявлені позивачем вимоги в цій справі є абстрактними, неконкретними. Позовна вимога про зобов`язання припинити дії, які порушують право, шляхом зобов`язання завчасно повідомляти про дату, час і місце проведення усіх загальних зборів, порядок денний, не є належним способом захисту та фактично дублює вимоги закону. Такий обов`язок існує в кооперативу в силу приписів закону.

Суд першої інстанції вказав, що заявлені позивачем способи захисту не відновлять право на участь у загальних зборах 06.05.2023, на право бути заслуханим та взяти участь у голосуванні на цих зборах.

Наведене є достатньою та самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Не погодившись з даним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 30.09.2024 (вх. № 01-04/2731/24 від 30.09.2024), у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2024 у справі № 914/762/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не з`ясував повно та всебічно обставини, які мають значення для справи та на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Разом з тим, скаржник вказує, що суд першої інстанції не дав оцінки квитанції про сплату членських внесків ОСОБА_1 за період 2013-2023 роки, на основі якого можна встановити факт приналежності позивача до членів Садівничо-городнього товариства власників земельних ділянок «Джерельце» у період з 02.08.2019, після чого позивач не подавав заяву про вихід.

Апелянт також зазначає, що в порушення норм ст. 238 ГПК України суд першої інстанції не дав висновок про те, які обставини, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність.

На переконання скаржника при винесені оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду на які покликався позивач.

У судове засідання 04.12.2024 з`явився представник позивача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

У судове засідання 04.12.2024 представник відповідача явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а. с. 6) 21.04.1993 проведено державну реєстрацію Садового товариства «Джерельце».

Позивач 29.03.2012 придбав земельну ділянку 0,0528 га у с. Рясне-Руська на території Садового товариства «Джерельце», що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29.03.2012 (а. с. 13-16). 11.06.2015 Позивач зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності на цієї земельної ділянки (а. с. 17).

Позивач прийнятий до членів Садового товариства «Джерельце» 20.11.2011, що підтверджується записом у членській книжці садівника-любителя (а. с. 18-27).

Позивач стверджує, що у 2017 році вийшов з членів Садового товариства «Джерельце», а у 2019 році знову вступив до нього, що підтверджує листуванням з Відповідачем (а. с. 30-33), письмовими результатами голосування членів Садового товариства "Джерельце" (а. с. 34-35) та заявами свідків (а. с. 184, 186-187, 226-227).

Так, рішенням від 08.04.2017 на загальних зборах членів товариства за заявою позивача, його виключено з членів відповідача, про що свідчить протокол загальних зборів членів Відповідача (а. с. 149-150).

У листі від 03.01.2019 відповідач повідомив позивача, що його заява про вступ до членів товариства отримана 13.12.2018, однак не містить усієї необхідної інформації. Відповідач зазначив, що заява позивача буде розглянута на перших загальних зборах, можливо потрібно буде надати додаткові документи (а. с. 30).

У листі від 13.06.2019 позивач просив надати пояснення чому його заява про вступ до товариства не розглянута до сих пір (а. с. 31).

У відповідь відповідач 18.06.2019 надіслав позивачу лист про розгляд правлінням Відповідача його заяви від 13.06.2019, в якому зазначив, що у подальшому заява позивача про вступ буде розглянута на загальних зборах Відповідача для прийняття рішення (а. с. 33).

Як зазначає позивач, 22.06.2019 відбулися збори СГТВЗД «Джерельце», на яких прийнято рішення про його вступ у товариство. В підтвердження цього позивач надав 2 аркуші з підписами осіб про результати голосування (а. с. 34-35).

В матеріалах справи наявні квитанції про сплату членських внесків ОСОБА_1 за період 2013-2023 роки.

Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка від 02.08.2019 видана головою садового товариства «Джерельце» 02.08.2019 року про те, що ОСОБА_1 є членом садового-городнього товариства «Джерельце», розташованого на землях Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області та володіє приватизованою ділянкою, площею 5,0528 га по АДРЕСА_1 (розмір ділянки 0,0528 га). ОСОБА_1 заборгованості по оплаті та іншим платежем не має. (Том 2, а. с. 8).

Ініціативна група членів кооперативу 10.04.2023 надіслала відповідачу вимогу про скликання загальних зборів, повідомлення про час та місце зборів членів товариства, надати фінансовий звіт тощо (а. с. 37-40).

Згідно з заявами свідків членів кооперативу (а. с. 184, 186-187, 226-227) товариство не скликало загальних зборів 3 роки (з 2020 року). Позивач 06.05.2023 прибув на загальні збори товариства, однак голова та члени правління товариства були проти його участі у зборах та проти голосування. Тому позивач не голосував на цих зборах. Голова та члени правління повідомили позивача, що не допустять його до участі в наступних загальних зборах товариства.

На засіданні правління кооперативу 17.05.2023 відмовлено позивачу у повторному вступі до членів кооперативу, про що зазначено у протоколі засідання правління відповідача (а. с. 148).

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у п. п. 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (відповідачами).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту має бути належний, ефективний, правомірний.

Отже, захист порушеного права відбувається, зокрема, в ефективний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект з відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У своїх постановах від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 27.11.2018 у справі №905/2260/17, Верховний Суд вже викладав свої висновки щодо застосування норм права, а саме приписів ст. 16 ЦК України та 20 ГК України. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (п. 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у п.п. 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Позивач у цьому спорі стверджує, що ініціював повторний вступ до СГТВЗД «Джерельце» у 2018 шляхом подання заяви, рішення про його вступ було прийняте на загальних зборах Відповідача у червні 2019 року.

Однак правління СГТВЗД «Джерельце» заперечувало його членство в кооперативі, через що його не допустили до участі в загальних зборах товариства, що відбулись 06.05.2023.

Позивач заявляє, що порушення його прав відбулося 06.05.2023, коли його не допустили до участі в загальних зборах, чим порушили його права як учасника, гарантовані законом та статутом кооперативу.

Відтак, позивач просив суд, зобов`язати відповідача припинити дії, що порушують права позивача шляхом зобов`язання завчасно повідомляти про дату, час і місце проведення усіх загальних зборів, порядок денний. Зобов`язати надати доступ до участі у загальних зборах та голосуванні з питань, що включені до порядку денного.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про кооперацію" до основних прав члена кооперативу належить участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Перелічені права член кооперативу здійснює в порядку, визначеному законом та статутом кооперативу. У випадку порушення цих прав член кооперативу може скористатися певними конкретними способами захисту.

Вимоги позивача в цій справі фактично спрямовані на захист таких його прав, як участь в управлінні кооперативом, участь у загальних зборах в майбутньому.

Вимога про зобов`язання надати доступ до участі у загальних зборах та голосуванні з питань, що включені до порядку денного, спрямована на усунення порушень корпоративних прав позивача в майбутньому та не обмежена жодними часовими рамками.

Колегія суддів вказує, що суд не має права зобов`язувати щось здійснити на майбутнє, оскільки для захисту права суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому - невідомо, а визначені позивачем способи захисту порушеного права мають бути не абстрактними та формулюватися ним як завгодно, а визначені виключно законом.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про зобов`язання припинити дії, які порушують право, шляхом зобов`язання завчасно повідомляти про дату, час і місце проведення усіх загальних зборів, порядок денний, не є належним способом захисту та фактично дублює вимоги закону. Такий обов`язок існує в кооперативу в силу приписів закону.

Заявлені позивачем способи захисту не відновлять право на участь у загальних зборах 06.05.2023, на право бути заслуханим та взяти участь у голосуванні на цих зборах.

У випадку, якщо таке право порушується, належним та ефективними способом захисту є визнання недійсними рішень загальних зборів, які відбулися без урахування участі такого учасника та без належного повідомлення.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не дав висновок про те, які обставини, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність, оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обрання неефективного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову та не потребує встановлення всіх наведених позивачем обставин.

Висновки Верховного суду на які покликається апелянт у своїй апеляційній скарзі не є релевантними до вказаних правовідносин.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2024 у справі №9914/762/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 30.09.2024 (вх. № 01-04/2731/24 від 30.09.2024) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2024 у справі №914/762/24 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 16.12.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак