Постанова

від 10.12.2024 по справі 916/4053/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4053/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Алієва К.О.

представники учасників справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Бородатого Василя Федоровича»

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.09.2024, ухвалене суддею Малярчук І.А., м. Одеса, повний текст рішення складено 26.09.2024

у справі № 916/4053/23

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»

до відповідачів:

1. Селянського (фермерського) господарства «Бородатого Василя Федоровича»

2. ОСОБА_1

про: стягнення 3202683,33 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі Банк) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Бородатого Василя Федоровича» (далі СФГ «Бородатого В.Ф.») та ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), в якому просило суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку загалом 3202683,33 грн, з яких: 1500000 заборгованості за кредитом (тілом кредиту), 202683,33 грн заборгованості за процентами та 1500000 заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Позов мотивований неналежним виконанням СФГ «Бородатого В.Ф.» прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 12.05.2022 № 25425350-КД-1 (далі кредитний договір) в частині повного та своєчасного повернення кредиту, а також сплати процентів за користування ним, і оскільки за виконання цих зобов`язань поручився ОСОБА_1 , уклавши з Банком відповідний договір поруки від 12.05.2022 № 25425350-ПД-1/1 (далі договір поруки), Банк просив суд стягнути вказані суми з відповідачів солідарно.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.09.2024 у справі № 916/4053/23 позов Банка задоволено повністю, стягнуто з відповідачів на його користь в солідарному порядку загалом 3202683,33 грн заборгованості, вирішено питання про судові витрати.

Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, СФГ «Бородатого В.Ф.» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його змінити: провадження у справі в частині стягнення 122210 грн закрити, а у задоволенні позову про стягнення заборгованості по процентам у сумі 140537,17 грн відмовити.

Обґрунтовуючи наявність підстав для закриття провадження у даній справі, скаржник зазначає, що після відкриття провадження у даній справі ним було перераховано на користь Банку в період з 23.02.2024 по 03.09.2024 загалом 122210 грн, на підтвердження чого скаржник надає бухгалтерську довідку СФГ «Бородатого В.Ф.» та 13 відповідних платіжних інструкцій.

Обґрунтовуючи відсутність підстав для стягнення 140537,17 грн заборгованості по процентам, скаржник зазначає, в онлайн кабінеті Приват24 Банком самостійно розраховано проценти лише у розмірі 62145,83 грн, а не 202683,33 грн, а тому ця різниця (202683,33 грн - 62145,83 грн = 140537,17 грн) була стягнута судом незаконно. На підтвердження цих обставин скаржник надає скріншот (роздруківку) з онлайн кабінету Приват24.

Також скаржник зазначає, що суд помилково визнав ОСОБА_1 солідарним боржником, адже порукою не охоплювалися правовідносини, які виникли з договору гарантії.

Крім того скаржник вважає, що судом вирішено стягнути заборгованість в порядку зворотної вимоги (регресу) за сплаченою гарантією всупереч відсутності такого права у позивача.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Одеської області.

24.10.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 апеляційну скаргу СФГ «Бородатого В.Ф.» залишено без руху як таку, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України та встановлено 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 4729,45 грн.

05.11.2024 від СФГ «Бородатого В.Ф.» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію від 03.11.2024 № 44 на суму 4729,45 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 за апеляційною скаргою СФГ «Бородатого В.Ф.» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.09.2024 у справі № 916/4053/23 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 29.11.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право в це же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 916/4053/23 до розгляду на 10.12.2024 о 12:45 год.

Відзивів на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

10.12.2024 від Банка надійшло клопотання, в якому він просить суд: відкласти розгляд справи на нішу дату; надати йому додатковий строк для надання суду виписок по особовим рахункам Позичальника та надати представнику Банку можливість взяти участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

В судове засідання 10.12.2024 представники учасників справи не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 10.12.2024 колегія суддів, розглянувши клопотання Банка (про відкладення розгляду справи на нішу дату; про надання йому додаткового строку для надання суду виписок по особовим рахункам Позичальника; а також про надання його представнику можливості взяти участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції) зазначає наступне.

Щодо клопотання про відкладення.

В обґрунтування клопотання про відкладення Банк посилається на необхідність перевірки обставин, зазначених в апеляційній скарзі, та зазначає, що про ухвалу суду апеляційної інстанції від 11.11.2024 йому стало відомо лише 09.12.2024 з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала не направлялась до електронних кабінетів позивача та його представника.

Відповідно до частин 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що Банк був належним чином повідомлений про факт відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою СФГ «Бородатого В.Ф.» у даній справі, про що свідчить довідка про доставку ухвали суду від 11.11.2024 до його електронного кабінету (а.с.179 т. 2), а тому його доводи, викладені в обґрунтування клопотання, колегія суддів відхиляє.

Позивач мав достатньо часу для викладення власної правової позиції з приводу доводів та вимог апеляційної скарги, проте, як вже зазначалось, позивач таким правом не скористався.

В даному випадку неможливість явки представника позивача не позбавляє суд можливості вирішити спір, з урахуванням також того, що судом апеляційної інстанції присутність сторін в судових засіданнях не визнавалась обов`язковою.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Бака в частині відкладення розгляду справи на іншу дату.

Щодо клопотання про надання додаткового строку для надання суду виписок по особовим рахункам Позичальника.

Колегія суддів зазначає, що задоволення вищевказаного клопотання буде наслідком залучення до матеріалів цієї справи (стадії її перегляду в апеляційному порядку) нових доказів, в той час як така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Наведений висновок також послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19, від 03.11.2021 у справі № 915/951/20, від 10.08.2022 у справі № 922/739/21.

Щодо клопотання про надання представнику Банка можливості взяти участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ГПК України учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.

Водночас, як вже зазначалось, позивач, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, звернувся до суду з відповідним клопотанням лише 10.12.2024, тобто безпосередньо в день судового засідання.

Оскільки клопотання представника позивача надійшло до суду у день судового засідання, на який воно було призначено, тобто, з порушенням встановленого процесуальним законом строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні такого клопотання.

Також в судовому засіданні 10.12.2024 колегія суддів, розглянувши додані скаржником до апеляційної скарги нові докази (бухгалтерську довідку СФГ «Бородатого В.Ф.», платіжні інструкції за період з 23.02.2024 по 03.09.2024 та скріншот (роздруківку) з онлайн кабінету Приват24), дійшла наступних висновків.

Частиною 3 ст. 80 ГПК України встановлено, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Відповідач не скористався таким правом, відзив на позовну заяву, до якого і мали б бути додані відповідні докази, не подав.

Частинами 4, 5 ст. 80 ГПК України визначено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 ГПК України.

Наведені положення ГПК України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому, тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів.

Така правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 08.09.2022 у справі № 910/5011/18, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 та від 01.07.2021 у справі № 46/603.

Обґрунтовуючи неподання цих доказів в суд першої інстанції, скаржник зазначає, що він не був обізнаним про розгляд цієї справи в не був присутнім під час судового засідання в суді першої інстанції.

Колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника з огляду на наступне.

Так, як вбачається з наявних матеріалів, усі без виключення процесуальні документи суду направлялись на належну адресу СФГ «Бородатого В.Ф.» - 68664, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., село Матроска, вулиця П. Фурдуя, будинок, 13, проте поштові направлення повертались на адресу суду з довідками оператора поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

При цьому, цю ж саму адресу зазначає сам апелянт як власну у поданій апеляційній скарзі, що також свідчить про її дійсність та відповідно змогу отримувати за цією адресою поштову кореспонденцію.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того. ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення (постанова Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що неотримання СФГ «Бородатого В.Ф.» відповідних процесуальних документів можливе виключно через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що слід розцінювати як фактичну відмову від отримання адресованих їй судових рішень.

До аналогічного висновку приходить і Верховний Суд у постанові від 11.06.2021 у справі № 2-6236/11, де зауважує, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернена поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання заявником поштової кореспонденції, яку суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 також зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі М 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі М10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі М 24/260-23/52-6).

При цьому, в матеріалах цієї справи містяться відповідні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які фактично підтверджують отримання особисто ОСОБА_1 (який є директором та єдиним засновником СФГ «Бородатого В.Ф.») 25.07.2024, 15.08.2024, 14.09.2024 ухвал суду від 10.07.2024, від 14.06.2024 та від 04.09.2024.

Крім того, про обізнаність відповідачів щодо існування даної справи свідчить також телефонограма від 25.06.2024, якою відповідачів було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи (а.с.51 т.2). При цьому, факт отримання особисто ОСОБА_1 цієї тетефонограми від секретаря судового засідання, скаржником також не спростовується.

Додатково, судом першої інстанції розміщувались відповідні оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада» з метою належного повідомлення відповідачів про дату, час і місце судового розгляду та забезпечення її процесуальних прав на участь у судових засіданнях.

За таких обставин колегія суддів вважає, що посилання СФГ «Бородатого В.Ф.» на те, що йому не було відомо про існування даного спору взагалі не може вважатися у даному випадку поважною причиною несвоєчасного подання вищевказаних доказів в суд першої інстанції, адже судом першої інстанції вживалися заходи для належного та вчасного повідомлення апелянта про існування спору, вчинення відповідних процесуальних дії та дати, часу, місця проведення судових засідань по цій справі.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що неподання відповідачем відповідних доказів в суд першої інстанції залежало виключно від суб`єктивної поведінки самого відповідача, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії.

За таких підстав, колегія суддів не приймає надані відповідачем до апеляційної скарги докази (бухгалтерську довідку СФГ «Бородатого В.Ф.», платіжні інструкції за період з 23.02.2024 по 03.09.2024 та скріншот (роздруківку) з онлайн кабінету Приват24).

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, 12.05.2022 між Банком та СФГ «Бородатого В.Ф.» (Позичальник) укладено кредитний договір №25425350-КД-1, за умови п. 1.1. якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1. цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни.

Відповідно до п. А.1. кредитного договору вид кредиту строковий кредит. Ліміт цього договору: 3000000 грн, на наступні цілі посівів сільськогосподарських культур, купівлі сільськогосподарської продукції (сільськогосподарських товарів), що підпадає під визначення груп 1 24 УКТЗЕД, а також добрив, засобів захисту рослин, пестицидів та агрохімікатів, пально-мастильних матеріалів, запасних частин, основних засобів та нематеріальних активів, оплати праці, оренди нерухомого та рухомого майна, інших товарів (робіт, послуг), що використовуються суб`єктами господарювання - сільськогосподарськими товаровиробниками під час провадження операційної діяльності (п. А.2 кредитного договору). Кінцевий термін повернення кредиту 01.11.2022 (п. А.3. кредитного договору).

Зобов`язання Позичальника забезпечуються: договором поруки, укладеним з ОСОБА_1 (п. А.4. кредитного договору).

Тип процентної ставки за цим договором фіксована. За користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 12.26 % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом. У випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, Банк за користування кредитом встановлює Позичальнику проценти у розмірі 15.26 % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього договору. За умови відновлення виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, Позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п. А.6.1 цього договору. При цьому Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.6.1 цього Договору та дати початку її нарахування. (п. А.6. кредитного договору).

Сторони дійшли згоди, що по закінченню кожних 12 місяців з дня укладання цього Договору розмір процентної ставки за користування кредитом, що зазначений в п.п. А.6.1, А.6.2, А.7 цього Договору, може бути переглянуто за ініціативою однієї із Сторін, про що Сторони укладають Додаткову угоду до цього Договору. У випадку відмови Позичальника від розміру процентної ставки, переглянутої за ініціативи Банку, Сторони узгодили, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі облікової ставки НБУ на дату перегляду, помноженої на 3, про що Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням дати початку їх нарахування без внесення змін до цього договору (п. А.6.3. кредитного договору).

У випадку порушення Позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. 2.2.3 цього договору Позичальник сплачує Банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 24.52 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом (п. А.7. кредитного договору).

Проценти за користування кредитними коштами нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п. 7.2 цього договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (п. А.8. кредитного договору).

12.05.2022 між Банком (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено договір поруки № 25425350-ДП-1/1, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов`язань СФГ «Бородатого В.Ф.» (Боржник) за кредитним договором.

Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. У випадку припинення боржника, та/або заміни боржника в зобов`язанні/зобов`язаннях за кредитним договором на будь-яку іншу особу та переходу зобов`язання/зобов`язань боржника до будь-якої (будь-яких) іншої (інших) особи (осіб), внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку інші особу (нового боржника), порука зберігає свою чинність в початковому обсязі до моменту повного виконання зобов`язань за кредитним договором. Поручитель приймає на себе зобов`язання та згодний відповідати за виконання кредитного договору за боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника) при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв`язку з чим, поручитель надає поруку перед кредитором за виконання новим боржником зобов`язань за кредитним договором у розмірі і порядку, визначеному умовами кредитного договору. При цьому, будь-які додаткові узгодження з поручителем не потрібні (пункти 1.1., 1.2. договору поруки).

12.05.2022 між Банком та СФГ «Бородатого В.Ф.» укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства (далі програма) та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

За користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, Позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 12.26 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою:

Індекс UIRD (3 місяці) + 6%;

але не більше Індекс UIRD (3міс)+7% (обмеження встановлюється на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень,

де Індекс UIRD український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал (п. 2.1. додаткової угоди № 1).

У випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї Додаткової угоди (п. 2.2. додаткової угоди № 1).

Відповідно до п. 2.13. додаткової угоди №1 Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом).

За змістом п. 2.14. додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом, до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією.

27.10.2022 між Банком та СФГ «Бородатого В.Ф.» укладено договір про внесення змін до кредитного договору. Сторони дійшли згоди внести зміни до умов кредитування Позичальника перед Банком за договором на наступних умовах, зокрема:

- Позичальник підтверджує свої зобов`язання перед Банком щодо суми неповернутого кредиту за договором у розмірі: 3000000 грн, при цьому подальше надання Банком кредиту (траншів кредиту) за договором Позичальнику не здійснюється. Повернення Позичальником кредиту за договором (погашення заборгованості за кредитом), здійснюється в строки/терміни встановлені в Графіку погашення заборгованості за кредитом, що наведений в додатку № 1 до цього договору про внесення змін;

- кінцевий термін повернення кредиту 01.04.2023 року (включно);

- Позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов договору за користування кредитом сплачує Банку компенсаційні проценти в розмірі 0 відсотків річних протягом шести місяців кредитування, а після завершення цього періоду, починаючи з 12.11.2022, та до завершення строку кредитування - до рівня 5 % річних.

Додатком № 1 до вищевказаного договору від 27.10.2022 про внесення змін до кредитного договору є Графік погашення заборгованості: 01.03.2023 1500000 грн, 01.04.2023 1500000 грн.

27.10.2022 між Банком та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору поруки, за яким Поручитель надає свою згоду на внесення змін до кредитного договору, відповідно до договору про внесення змін від 27.10.2022 до кредитного договору, та підтверджує надану Поручителем поруку (солідарну в повному обсязі) згідно договору поруки, в забезпечення виконання зобов`язань Позичальника перед Кредитором за кредитним договором, з урахуванням зміни його умов, в тому числі згідно договору від 27.10.2022 про внесення змін до кредитного договору.

Крім того, як вбачається з матеріалів цієї справи, 05.04.2022 між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі Гарант), та АТ КБ «Приватбанк» (далі Банк-кредитор) був укладений договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/55 (а.с.67-87 т.1) для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з паданням державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва як державних гарантій па портфельній основі на підставі статті 17 Бюджетного кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 № 723 зі змінами.

Відповідно до п. 1 договору у цьому договорі терміни вживаються, зокрема, в такому значенні:

- агент - АТ «Укрексімбанк», якому Гарант відповідно до Порядку доручив надавати послуги, визначені цим договором та агентською угодою;

- вимога - повідомлення від Банку-кредитора до Гаранта з вимогою сплатити кошти за гарантією, складене за формою, розробленою агентом та погодженою з Мінфіном;

- гарантія - грошове зобов`язання Гаранта перед Банком-кредитором щодо сплати певної суми коштів банку-кредитору у разі настання гарантійного випадку;

- гарантійний випадок - нездійснення позичальником планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля і несплата такого платежу протягом 90 календарних днів;

- кредит - кредитні кошти в національній валюті, які надаються Банком-кредитором Позичальнику на умовах кредитного договору, укладеного між Банком-кредитором та Позичальником (далі кредитний договір), який відповідає критеріям прийнятності.

Відповідно до п. 6 договору Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Пунктом 12 договору передбачено, що у разі настання гарантійного випадку гарант зобов`язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу «Сплата за гарантією» цього договору.

Згідно з п. 31 договору у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

За умовами п. 39 договору з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України і вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується:

1) застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язання позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору, за таким проблемним кредитом;

2) здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючим та адвокатами.

Відповідно до п. 40 договору кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх сум сплати за гарантією, яка сплачена за таким проблемним кредитом та пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору), та зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим банк-кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.

На виконання прийнятих на себе зобов`язань 13.05.2022 Банком на поточний рахунок СФГ «Бородатого В.Ф.» перераховано кредитні кошти у розмірі 3000000 грн, що підтверджується виписками по рахунку № НОМЕР_1 , платіжним дорученнями № DICO3BTLC5 від 13.05.2022 та не заперечується учасниками цієї справи.

В матеріалах справи наявні виписки АТ КБ «Приватбанк» по рахунку СФГ «Бородатого В.Ф.» за період з 12.05.2022 по 25.08.2023.

02.05.2023 Банком направлено на поштову адресу СФГ «Бородатого В.Ф.» повідомлення про розірвання кредитного договору, в якому Банк вимагав до 01.06.2023 здійснити погашення заборгованості у повному розмірі, загальний розмір якої станом на 01.05.2023 складає 3202683,33 грн, та зазначив, що з моменту розірвання кредитного договору вся заборгованість за ним вважається простроченою.

Направлення вищевказаного повідомлення підтверджується списком згрупованих поштових відправлень, фіскальним чеком від 09.05.2023 (а.с.93 т.1) та не заперечується відповідачем.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість СФГ «Бородатого В.Ф.» за кредитним договором станом на 28.08.2023 становить 1702683 грн, яка складається із заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 1500000 грн та заборгованості по процентам у розмірі 202683,33 грн (у т.ч. заборгованості за простроченими процентами у розмірі 62145,83 грн).

08.06.2023 Банк направив Міністерству фінансів України (Гаранту) та АТ «Укрексімбанк» (Агенту) вимогу про сплату за гарантією № 149 на суму 1500000 грн, на підставі чого 03.07.2023 Міністерством фінансів України була перерахована сума плати за гарантією у розмірі 1500000 грн.

08.06.2023 Банк направив СФГ «Бородатого В.Ф.» повідомлення про надсилання вимоги гаранту, що також не заперечується скаржником.

У зв`язку з невиконанням СФГ «Бородатого В.Ф.» своїх зобов`язань за кредитним договором, за виконання яких поручився ОСОБА_1 , Банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення з останніх 1500000 заборгованості за тілом кредиту, 202683,33 грн заборгованості по процентам та 1500000 заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відсотки за грошовими зобов`язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором, на підставі ч. 3 ст. 198 ГК України.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Між Банком та СФГ «Бородатого В.Ф.» виникли договірні зобов`язання, за умовами яких Банк зобов`язався надати СФГ «Бородатого В.Ф.» у користування кредитні кошти, а СФГ «Бородатого В.Ф.» зобов`язалося повернути кредит у строки, які погоджені сторонами у кредитному договорі та в подальшому були змінені за домовленістю сторін шляхом укладення договору про внесення змін від 27.10.2022 (кінцевий термін повернення кредиту 01.04.2023 включно).

Водночас, СФГ «Бородатого В.Ф.» прийняті на себе зобов`язання за договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином не виконало, у зв`язку з чим у останнього рахується заборгованість перед Банком за тілом кредиту, зокрема, в розмірі 1500000 грн.

Крім того, на підставі договору про надання гарантії на портфельній основі від 05.04.2022 № 13010-05/55, укладеного з Міністерством фінансів України, позивач реалізував право на отримання суми за гарантією у розмірі 1500000 грн, в рахунок погашення заборгованості СФГ «Бородатого В.Ф.».

Приймаючи до уваги встановлення судом обставини наявності у СФГ «Бородатого В.Ф.» заборгованості перед позивачем за кредитним договором в розмірі 1500000 грн, враховуючи настання строку повернення кредиту (оскільки Банк скористався своїм правом як на дострокове розірвання кредитного договору, що підтверджено матеріалами цієї справи), колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів, як солідарних боржників, цієї суми боргу є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім цього, приймаючи до уваги, що позивач реалізував своє право на отримання від Міністерства фінансів України суми сплати за гарантією, яка спрямована на часткове погашення заборгованості СФГ «Бородатого В.Ф.» за договором, колегія суддів, з урахуванням обсягу повноважень позивача, погоджених у договорі про надання гарантії на портфельній основі від 05.04.2022 № 13010-05/55, дійшла висновку, що заборгованість СФГ «Бородатого В.Ф.» перед бюджетом в сумі 1500000 грн також підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача для виконання останнім повноважень та зобов`язань, що погоджені між Банком та Мінфіном.

Враховуючи вищевикладене у сукупності колегія суддів цілком погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову Банка про стягнення з відповідачів в солідарно загалом 3000000 грн заборгованості (1500000 заборгованості за кредитом (тілом кредиту) та 1500000 заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією).

Щодо доводів скаржника про те, що після відкриття провадження ним в період з 23.02.2024 по 03.09.2024 було сплачено на користь Банка загалом 122210 грн, колегія суддів зазначає, що відповідні докази, подані у встановленому процесуальним законом порядку, матеріали цієї справи не містять, про що зазначено вище.

Окремо колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що він не позбавлений права надати відповідні платіжні доручення у якості доказів погашення заборгованості на стадії виконання судового рішення.

Щодо доводів скаржника про те, що суд помилково визнав ОСОБА_1 солідарним боржником (за доводами скаржника, порукою не охоплювалися правовідносини, які виникли з договору гарантії), колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1, 2 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

27.10.2022 між Банком та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору поруки, за яким:

- Поручитель надає свою згоду на внесення змін до кредитного договору, відповідно до договору про внесення змін від 27.10.2022 до кредитного договору, та підтверджує надану Поручителем поруку (солідарну в повному обсязі) згідно договору поруки, в забезпечення виконання зобов`язань Позичальника перед Кредитором за кредитним договором, з урахуванням зміни його умов, в тому числі згідно договору від 27.10.2022 про внесення змін до кредитного договору.

- Поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами та змістом Кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, а також з усіма змінами та доповненнями до кредитного договору, в тому числі згідно договору про внесення змін від 27.10.2022 до кредитного договору, і заперечень щодо них не має.

Отже поручитель був обізнаний про те, що грошові зобов`язання Позичальника перед Банком із сплати основної суми кредиту частково забезпечені державною портфельною гарантією.

Щодо доводів скаржника про те, що судом стягнуто заборгованість в порядку зворотної вимоги (регресу) за сплаченою гарантією всупереч відсутності такого права у позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Так як вже зазначалось, зобов`язання відповідача було забезпечено гарантією Міністерства фінансів України. В подальшому, позивач звернувся із відповідною вимогою до гаранта, який здійснив виплату в розмірі, передбаченому гарантією.

За умовами п. 39 договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 05.04.2022 № 13110-05/55 з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України і вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується: 1) застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язання позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору, за таким проблемним кредитом; 2) здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючим та адвокатами.

Крім того, відповідно до п. 2.13. додаткової угоди № 1 до кредитного договору Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом).

Тобто у даному випадку саме на Банк (позивача у даній справі) покладено обов`язок звернення з вимогою до Позивальника (Принципала), тоді як Гарант (Кабінет Міністрів України) за умовами кредитного договору (з урахуванням змін) є лише отримувачем коштів, за стягненням яких до суду звертається Банк в статусі позивача. Тобто врегульований у Кредитному договорі порядок звернення Банку до Принципала, в тому числі і через суд, із вимогою про сплату суми гарантії визнає Банк і Принципала активними суб`єктами цієї процедури, тоді як Гаранту відведено суто роль отримувача коштів.

Колегія суддів зазначає, що оскільки сума коштів в розмірі 1500000 грн, яка сплачена Гарантом, Позичальником не відшкодована, Банк правомірно вживає заходи щодо стягнення такої з Позичальника, з подальшим перерахуванням коштів Гаранту.

Таким чином, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ст. 1050 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Приписами ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вже зазначалось, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а тому, підписавши договір та отримавши позику, відповідач прийняв на себе зобов`язання повернути позикодавцеві окрім позики, також сплатити позикодавцю проценти.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що в онлайн кабінеті Приват24 Банком самостійно розраховано проценти лише у розмірі 62145,83 грн, оскільки в даному випадку скаржник помилково ототожнює «проценти» та «прострочені проценти».

Відповідачем жодним чином не спростовано наданий Банком розрахунок заборгованості, по процентам у розмірі 202683,33 грн (у т.ч. заборгованості за простроченими процентами у розмірі 62145,83 грн).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами доводи та аргументи Банку, викладені у позовній заяві, щодо наявності у нього заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 та ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі «Серявін та інші проти України», пункт 58).

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Бородатого Василя Федоровича» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 23.09.2024 у справі № 916/4053/23 - без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.12.2024 (у зв`язку з перебування головуючого судді Богацької Н.С. у відпустці відповідно до наказу в.о. голови суду від 16.12.2024 № 324-в).

Головуючий суддяН.С. Богацька

СуддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська