Постанова

від 03.12.2024 по справі 464/755/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/755/23 Головуючий у 1 інстанції: Сабара Л.В.

Провадження № 22-ц/811/1127/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Провадження № 22-ц/811/1133/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Псярук О.В.

за участю: представника Львівської міської ради Шевченко М.Т.,

представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 березня 2024 року та на додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2024 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участі третьої особи Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області, про стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Львівська міська рада звернулася до суду з позовом, уточненим в процесі розгляду справи, до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 710 270,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у ОСОБА_1 виник обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, проте відповідачка такі вимоги не виконала. Відповідно до листа ГУ ДПС у Львівській області від 14.09.2021 № 10671/5/13-01-24-05-06 у ОСОБА_1 станом на 01.09.2021 наявна заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 304 476,20 грн. Департаментом економічного розвитку у 2021 році проведено досудову роботу, скеровано листи-попередження про необхідність погашення суми заборгованості. Проте заборгованість продовжує зростати, зокрема відповідно до листа ГУ ДПС у Львівській області від 28.12.2022 №1015/5/13-01-24-05-07 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, становить 510 531,35 грн, з яких: 40 027,64 грн за об`єкти житлової нерухомості (код платежу 18010200), 470 503,71 грн за об`єкти нежитлової нерухомості (код платежу 18010300). Враховуючи надану ГУ ДПС у Львівській області довідку про податкову заборгованість ОСОБА_1 , в останньої станом на 13.03.2023 наявна заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 710 270,79 грн.

Таким чином, місцевий бюджет недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від сплати відповідачкою податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що значною мірою порушує інтереси територіальної громади м. Львова.

На підставі наведеного, покликаючись на положення ст. ст. 1212-1214 ЦК України, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 13.03.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 304476,20 грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 4567,10 грн.

Додатковим рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27.03.2024 заяву задоволено частково.

Стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5720,00 грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13.03.2024 оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що вматеріалах справивідсутні належніта допустимідокази,які бнадали можливістьобрахувати тапрослідкувати наявність/відсутність,збільшення/зменшенняподаткового боргувідповідача. Вважає, суд невірного застосував положення статті 1212 ЦК України та положень Податкового кодексу України. Зазначає, що можливість стягнення податкового боргу, як податкового боргу, і як коштів в порядку ст.1212 ЦК України, призведе до подвійного стягнення з відповідача однієї і тієї ж суми на підставі позову міської ради в порядку цивільного судочинства та на підставі податкового органу в порядку адміністративного судочинства. Можливість стягнення податкового боргу в порядку цивільного судочинства є неможливим. Порядок нарахування, виникнення, сплати, стягнення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, регулюється виключно Податковим кодексом України і спір щодо нього вирішується в порядку адміністративного судочинства. Звертає увагу на те, що Львівська міська рада не єорганом стягнення податкового боргу,не єконтролюючим органом,що реалізуєдержавну податковуполітику.Львівська міська рада не уповноважена на зверненнядо судуз позовомпро стягненняподаткового боргу.Суд першоїінстанції вважавналежним тадопустимим доказом,який нібитопідтверджує податковийборг,довідку ГУДПС уЛьвівській областівід 16.02.2022та від28.02.2023.Проте, така довідка не є належним доказом. З неї неможливо встановити жодних фактичних обставин, що мають значення для справи. Довідка хоч і складена ГУ ДПС у Львівській області, однак, такого вигляду документ не передбачений ПК України як документ, що може підтверджувати наявність/відсутність податкового боргу. Тому, заявлена до стягнення позивачем сума є необгрунтованою, надуманою та безпідставною. В матеріалах даної справи відсутній будь-який доказ, який би дав можливість ствердно сказати про наявність податкового боргу у відповідача та його розмір. Відтак, даний позов Львівської міської ради про стягнення збережених коштів (податкового боргу) є безпідставним, необгрунтованим, непідтвердженим жодними належними та допустимими доказами.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27.03.2024 оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість додаткового рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що жодного обґрунтування та доказів завищення стороною відповідача вартості витрат на правничу допомогу не вказано та не надано. Суд не навів обґрунтованих тверджень щодо конкретної послуги та її вартості (без обґрунтування межі невідповідності вартості послуги з стандартними чи унормованими цінами). Ні сторона позивача, ні суд в своєму рішенні не наводить доказів, які б вказували на середньостатистичні ринкові ціни інші ніж заявлені та надані стороною відповідача. Взявши до уваги всі послуги надані представником відповідача, суд задовольнив стягнення лише 9% від заявленої вартості витрат на правову допомогу в складній та тривалій судовій справі, з численними судовими засіданнями, процесуальними документами та іншими процесуальними діями. Таким чином, сукупність наведених вище обставин та аргументів свідчать про незаконність та необґрунтованість додаткового рішення суду в частині відмови стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому стороною відповідача розмірі. Зважаючи на те, що з наведених обставин вбачається протиправність оскаржуваного рішення та одночасно наявність усіх передбачених законом передумов для повного задоволення заяви відповідача про стягнення з позивача судових витрат, апелянт вважає, що скасування даного додаткового судового рішення в частині незадоволених витрат на професійну правничу допомогу є належним способом захисту його порушеного права.

Просить додаткове рішення в частині незадоволених витрат на професійну правничу допомогу скасувати. Ухвалити в цій частині нове додаткове рішення, яким вимоги заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав апеляційній скарги з підстав, зазначених у них, представник Львівської міської ради Шевченко М.Т. заперечила проти задоволення апеляційних скарг.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду слід задовольнити, а апеляційну скаргу на додаткове рішення задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду та додаткове рішення таким вимогам не відповідають.

З листа ГУ ДПС у Львівській області від 14.09.2021 № 10671/5/13-01-24-05-06 вбачається, що податковий орган направив Львівській міській раді перелік платників-фізичних осіб, що мають у власності майно або орендують земельні ділянки, та у яких станом на 01.09.2021 наявна заборгованості по сплаті майнових податків, та просив вжити заходів до боржників в межах чинного законодавства.

Згідно з розрахунком коштів у вигляді несплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який повинен був надійти у місцевий бюджет, відповідно до листа ГУ ДПС у Львівській області від 14.09.2021 №10671/5/13-01-24-05-06 станом на 2021 рік у ОСОБА_1 наявна заборгованість за об`єкти житлової нерухомості у розмірі 22 113,77 грн, за об`єкти нежитлової нерухомості у розмірі 282 362,43 грн; відповідно до листа ГУ ДПС у Львівській області від 28.12.2022 № 1015/5/13-01-24-05-07 станом на 2022 рік за об`єкти житлової нерухомості у розмірі 40 027,64 грн, нежитлової 470 503,71 грн.

Департамент економічного розвитку Львівської міської ради листами від 21.10.2021 № 2301-вих-96666, № 2301-вих-96691, № 2301-вих-96690 повідомив ОСОБА_1 про наявність у неї станом на 01.09.2021 заборгованості зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 119 595,80 грн, 97 011,06 грн та 46 585,67 грн. У листах вказано на необхідність в терміновому порядку погасити наявну заборгованість.

Відповідно до довідки про заборгованість у ОСОБА_1 станом на 28.02.2023 наявна заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості у розмірі 106 351,77 грн та за об`єкти нежитлової нерухомості у розмірі 603 919,02 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, ОСОБА_1 , як власник об`єктів нерухомого майна, без достатньої правової підстави за рахунок територіальної громади зберегла у себе кошти в розмірі 304 476,20 грн (станом на 01.09.2021), які мала сплатити як податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому зобов`язана повернути ці кошти власнику на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Разом з тим, районний суд не звернув увагу на таке.

Із змісту позовної заяви вбачається, що кошти, які просить стягнути Львівська міська рада, є податковим боргом ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту14.1 статті 14 ПК грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Правовідносини щодо справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки унормовані статтею 266 ПК України, яка визначає: хто є платником податку; об`єкт та базу оподаткування; пільги із сплати податку; ставку податку та податковий період; порядок обчислення суми податку, в тому числі у разі зміни власника об`єкта оподаткування податком; порядок та строки сплати податку.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до ст. 58.1 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Пунктом 58.2 ПК України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 58.3 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (абзац 1 пункту 59.3 статті 59 ПК України).

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз вказаних положень ПК України свідчить, зокрема, про те, що по кожному належному ОСОБА_1 об`єкту нерухомості податковим органом мала б нараховуватися сума податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та складатися податкове повідомлення-рішення, яке разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідними платіжними реквізитами повинно бути надіслане на її адресу. При цьому податкове зобов`язання сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Наявні в матеріалах справи довідки ГУ ДПС у Львівській області від 16.02.2022 та від 28.02.2023 не є належними та допустимими доказами, які підтверджують податковий борг, оскільки згідно з положеннями ПК України, доказами, які можуть підтвердити розмір податкового боргу особи є податкове повідомлення рішення та/або податкова вимога.

Слушними колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про те, що Львівська міська рада не є контролюючим органом, який уповноважений на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, з огляду на таке.

Відповідно до п.14.1.137 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України;

Відповідно до ст.19-1.1.22 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів;

Статтею 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;

Відповідно до п. 41.1.1 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з п.41.4 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно п. 87.11 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до ст.19 Конституції України, Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, згідно вищенаведених положень законодавства, органами стягнення податкового боргу є виключно податкові органи і лише вони уповноважені звертатись до суду з позовом про стягнення податкового боргу в порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову Львівської міської ради про стягнення із ОСОБА_1 податкового боргу з посиланням на ст. 1212 ЦК України, тому рішення суду в частині задоволення позовних вимог слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні цих вимог.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову сторонами не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.

Щодо додаткового рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з Львівської міської ради судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 62 000,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано такі докази: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1192637 від 10.03.2023, договір №10/03 про надання правової допомоги від 10.03.2023, укладеним між адвокатським об`єднанням «ВІ ЕС ДЖІ ПАРТНЕРС», в особі керуючого партнера Вовчака А.В. та ОСОБА_1 , рахунок 14/03 від 14.03.2024, згідно з яким вартість послуг, наданих АО «ВІ ЕС ДЖІ ПАРТНЕРС», а саме адвокатами Вовчаком А.В., ОСОБА_2 ОСОБА_1 , становить 62 000,00 грн, акт прийняття виконаних робіт від 14.03.2024.

Суд першоїінстанції проаналізувавшинадані стороноювідповіача доказина підтвердженняпонесених судовихвитрат,з урахуванням складності справи, відповідно до принципу співмірності, а також з огляду на наявність заперечень позивача, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу до 10 000,00 грн, оскільки такий розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України.

Колегія суддів погоджується із цим висновку районного суду та не вбачає підстав для визначення іншого розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, оскільки апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову, із Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України. При цьому колегія суддів звертає увагу, що визначений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу (10 000,00 грн) позивачем не оспорюється.

З огляду на вказане, додаткове рішення суду слід скасувати.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно дост.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду слід скасувати в частині задоволення позовних вимог та постановити нову постанову про відмову у задоволенні цих вимог, а додаткове рішення суду скасувати.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 березня 2024 року в частині задоволення позовних вимог Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 304476, 20 грн та судового збору скасувати.

Постановити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення суду залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення суду задовольнити частково.

Додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2024 року скасувати.

Стягнути із Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 16.12.2024

Головуючий

Судді