ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2712/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту)
на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2024, суддя суду першої інстанції Гут С.Ф., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 09.09.2024
по справі №916/2712/24
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ МАРЕ»
про стягнення 78 022,76 грн заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина.
Державне підприємство Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ МАРЕ» 78 022,76 грн заборгованості, з яких 53 014,75 грн основного боргу, 20 627,74 грн пені, 1 532,08 грн 3% річних та 2 758,24 грн інфляційних нарахувань.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за укладеним 06.08.2013 договором оренди нерухомого майна, що належать до державної власності № 74-П-ОДФ-13 в частині своєчасного та остаточного внесення орендної плати протягом червня 2022 року січня 2024 року
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.09.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що протягом заявленого періоду прострочення виконання ТОВ «ДІ МАРЕ» зобов`язань із внесення орендної плати була чинною та нескасованою заборона вільного доступу на територію Одеського морського вокзалу, що має наслідком неможливість використання розташованого в його межах нерухомого майна, тому у даному випадку підлягають застосування положення приписів частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення ТОВ «ДІ МАРЕ» від внесення орендної плати протягом червня 2022 року січня 2024 року, так само як і від заявлених до стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, як похідних вимог.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2024 по справі №916/2712/24.
Позивач зазначає, що мотивувальна частина рішення не містить оцінки наведених Адміністрацією аргументів щодо фактичного користування Орендарем орендованими приміщеннями, знаходження/зберігання в них майна Орендаря, відсутності звернень щодо припинення орендних відносин та повернення майна з оренди.
Апелянт вказує, що листи ІНФОРМАЦІЯ_1 , Одеської обласної військової адміністрації не можуть слугувати доказами відсутності Орендарю доступу на територію Одеського морського вокзалу, оскільки в них йдеться лише про взяття певної території під охорону та обмеження такого доступу.
Позивач вказав, що відповідач своєчасно не звертався до Фонду державного майна України, його регіонального відділення щодо дострокового припинення договору оренди та повернення орендованого майна з метою мінімізації як власних ризиків, так і уникнення завдання збитків державі у зв`язку з неможливістю провадження ефективної підприємницької діяльності та, як наслідок, належної сплати орендних платежів. Тобто дії Орендаря протягом 2022-2024 року не можна визначити як належні, обачні, розумні, добросовісні. Тому саме Орендар повинен нести відповідальність за всі наслідки своїх власних дій.
Апелянт зазначив, що відповідачем не надано суду жодного доказу, зокрема листів, з якими він звертався до Адміністрації, з метою отримання доступу до орендованих приміщень на території Одеського морського вокзалу, на які Позивачем йому було відмовлено у такому доступі. Тобто, у весь час орендоване майно перебувало у користуванні Відповідача, натомість Відповідач фактично самоусунувся від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, і намагається уникнути відповідальності за таке невиконання.
Керуючись викладеним вище, позивач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2024 у справі №916/2712/24 у повному обсязі, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з ТОВ «Ді Маре» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) суму заборгованості та штрафних санкцій 78 022,76 грн.
Колегія суддів приймає до уваги докази, що були долучені позивачем до апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
У даному випадку, колегія суддів погоджується з посиланнями позивача про об`єктивну неможливість подання доданих до апеляційної скарги доказів до суду першої інстанції. Адже дані докази фактично направлені на спростовування відомостей, викладених у доказах, які були надані відповідачем до суду першої інстанції лише 26.08.2024. В той же час, суд першої інстанції прийняв рішення про можливість поновлення строку на подання таких доказів лише протокольною ухвалою від 03.09.2024, тобто в день винесення оскаржуваного рішення.
Враховуючи те, що у позивача не було можливості надати докази на спростовування обставин, які були викладені у письмових поясненнях та доказах, наданих відповідачем до суду першої інстанції, колегія суддів вважає за потрібне прийняти до розгляду докази, що були долучені до апеляційної скарги.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2712/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2024.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/2712/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2024 по справі №916/2712/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2712/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2712/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2024 по справі №916/2712/24; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2024 по справі №916/2712/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 05.11.2024.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 15.10.2024, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/2712/24, була отримана в електронному кабінеті позивачем 16.10.2024, відповідачем 16.10.2024, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання.
Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом.
06.08.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та ТОВ «ДІ МАРЕ» (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належать до державної власності № 74-П-ОДФ-13 (Договір), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частина відкритої території, інв. № 063555, реєстровий № 01125666.1.АААИГА975, площею 152.00 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Приморська. 6 (Майно), та обліковується на балансі Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ЕКСПЕРТНА КОМПАНІЯ» станом на 30 квітня 2013 року та становить: 221 000,00 (двісті двадцять одна тисяча гри., 00 коп.) гривень.
Майно передається в оренду з метою: розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (пункт 1.2).
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. № 786 (зі змінами) (надалі методика розрахунку) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (травень 2013 р.) 2765,26 (дві тисячі сімсот шістдесят п`ять грн, 26 коп.) гривень (пункт 3.1).
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3).
Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12-го числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається Орендарем Орендодавцеві та Балансоутримувачу (пункт 3.5).
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.6).
Цей Договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 06 серпня 2013 р. по 06 серпня 2014 включно (пункт 10.1).
Взаємовідносини сторін, що не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України (пункт 10.11).
Договір підписано представниками Орендодавця, Орендаря, Балансоутримувача та скріплено печатками контрагентів.
06.08.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області як Орендодавцем, ТОВ «ДІ МАРЕ» як Орендарем та ДП «АМПУ» як Балансоутримувачем підписано акт приймання-передачі державного майна в оренду у відповідності до укладеного Договору. Майно було передано в оренду з метою розміщення кафе бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Сторони Договору шляхом укладення Додаткових угод погоджували продовження строку дії Договору до 06.08.2020.
10.12.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях (Орендодавець), ТОВ «ДІ МАРЕ» (Орендар) та ДП «АМПУ» (Балансоутримувач) укладено Договір № 1 про внесення змін до укладеного 06.08.2013 Договору, розділом І (змінювані умови) якого передбачено, що об`єктом оренди є частина відкритої території, інв. № 063555, площею 155,12 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, що перебуває на балансі Одеської філії ДП АМПУ (адміністрація Одеського морського порту) (пункт 4.1); майно отримано в оренду за результатами проведення аукціону (пункт 5.1); майно може бути використано Орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд Орендаря (пункт 7.1); місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону 7928,05 грн без податку на додану вартість (пункт 9.1); строк дії Договору 5 років з дати набрання чинності цим Договором (пункт 12.1); у пункті 15 визначено реквізити сторін договору, в т.ч. банківські рахунку для внесення орендної плати; пунктом 16 передбачено, що співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення Договору становить Балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати, Державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.
Розділом ІІ (незмінювані умови) Договору передбачено, що Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов (пункт 1.1).
Майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов (пункт 1.2).
Орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акта приймання-передачі Майна (пункт 2.1).
Орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору (пункт 3.1).
Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (пункт 3.3).
Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Балансоутримувач передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації Орендаря платником податку на додану вартість (пункт 3.4).
На суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (пункт 3.8).
Орендар зобов`язаний використовувати орендоване Майно відповідно до призначення, визначеного у пункті 7 Умов (пункт 6.1).
Балансоутримувач і Орендодавець запевняють Орендаря, що крім випадків, коли про інше зазначене в акті приймання-передачі, об`єкт оренди є вільним від третіх осіб, всередині об`єкта немає майна, належного третім особам, повний і безперешкодний доступ до об`єкта може бути наданий Орендарю в день підписання акта приймання-передачі разом із комплектом ключів від об`єкта у кількості, зазначеній в акті приймання-передачі (пункт 9.1.1).
За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором (пункт 10.2).
Цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (пункт 12.1).
Договір № 1 підписано представниками Орендодавця, Орендаря, Балансоутримувача та скріплено печатками контрагентів.
01.06.2022 ТОВ «ДІ МАРЕ» складено до ДП «АМПУ» лист № 01/06, в якому посилаючись на укладені договори, в тому числі Договір оренди від 06.08.2013, військову агресію Російської Федерації проти України, запроваджений воєнний стан, відсутність доступу до орендованих приміщень, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 просить застосувати приписи частини 6 статті 762 ЦК України та звільнити від сплати орендної плати на період дій зазначених обставин.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за червень 2022 року № 340133 на суму 2289,23 грн з ПДВ та рахунок № 340133 від 19.06.2022. (При цьому Позивачем зазначено про існування певної переплати за попередні періоди, з урахуванням чого до стягнення заявлено 1545,48 грн).
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за липень 2022 року № 340159 на суму 2289,23 грн з ПДВ, рахунок № 340159 від 17.07.2022.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за серпень 2022 року № 340185 на суму 2289,23 грн з ПДВ, рахунок № 340185 від 16.08.2022.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за вересень 2022 року № 340211 на суму 2289,23 грн з ПДВ, рахунок № 340211 від 12.09.2022.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за жовтень 2022 року № 340220 на суму 2289,23 грн з ПДВ, рахунок № 340220 від 04.10.2022.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) листопад 2022 року № 340245 на суму 2289,23 грн з ПДВ, рахунок № 340245 від 06.11.2022.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за грудень 2022 року № 340270 на суму 2289,23 грн з ПДВ, рахунок № 340270 від 07.12.2022.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) За січень 2023 року № 340003 на суму 2898,16 грн з ПДВ, рахунок № 340003 від 11.01.2023.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за лютий 2023 року № 340013 на суму 2898,16 грн з ПДВ, рахунок № 340013 від 27.01.2023.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за березень 2023 року № 340035 на суму 2898,16 грн з ПДВ, рахунок № 340035 від 06.03.2023.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за квітень 2023 року № 340056 на суму 2898,16 грн з ПДВ, рахунок № 340056 від 03.04.2023.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за травень 2023 року № 340077 на суму 2898,16 грн з ПДВ, рахунок № 340077 від 03.05.2023.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за червень 2023 року № 340098 на суму 2898,16 грн з ПДВ, рахунок № 340098 від 05.06.2023.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за липень 2023 року № 340119 на суму 2898,16 грн з ПДВ, рахунок № 340119 від 04.07.2023.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за серпень 2023 року № 340139 на суму 2898,16 грн з ПДВ, рахунок № 340139 від 02.08.2023.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за вересень 2023 року № 340157 на суму 2898,16 грн з ПДВ, рахунок № 340157 від 29.08.2023.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за жовтень 2023 року № 340176 на суму 2898,16 грн з ПДВ, рахунок № 340176 від 02.10.2023.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за листопад 2023 року № 340194 на суму 2898,16 грн з ПДВ, рахунок № 340194 від 30.10.2023.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за грудень 2023 року № 340212 на суму 2898,16 грн з ПДВ, рахунок № 340212 від 29.11.2023.
ДП «АМПУ» виставлено ТОВ «ДІ МАРЕ» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за січень 2024 року № 340003 на суму 3045,97 грн з ПДВ, рахунок № 340003 від 11.01.2024.
21.04.2023 ДП «АМПУ» складено до ТОВ «ДІ МАРЕ» претензію № 934/19-03-14/Вих, в якій посилаючись на порушення останнім взятих на себе за укладеним Договором зобов`язань в частині своєчасного внесення орендної плати протягом червня 2022 року березня 2023 року пропонує сплатити 29004,64 грн заборгованості, з яких 23975,34 грн основного боргу, 3936,15 грн пені, 274,52 грн 3% річних та 815,63 грн інфляційних нарахувань. Претензію надіслано на адресу електронної пошти ТОВ «ДІ МАРЕ», зазначену у Договорі № 1.
12.04.2023 ТОВ «ДІ МАРЕ» отримано відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 № 23/2375-23-Вих стосовно того, що на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 військовослужбовцями відповідної військової частини шляхом виставлення з 26.02.2022 р. по 07.03.2023 р. блокпостів здійснювались обмежувальні заходи правового режиму воєнного стану обмеження доступу до території ДП «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ», в т.ч. на територію морського вокзалу, шляхом обмеження пересування громадян та руху транспортних засобів, заборони перебування без спеціальних перепусток.
Запропоновано звернутись до військового командування Сил оборони України в місті Одесі для розгляду питання надання доступу до відповідних приміщень. При цьому зазначено, що у разі позитивного розгляду питання щодо надання доступу до зазначених в запиті приміщень ІНФОРМАЦІЯ_2 не заперечуватиме щодо переміщення територію Одеського морського вокзалу.
14.04.2023 ТОВ «ДІ МАРЕ» отримано відповідь начальника штабу заступника командувача Військово-Морських сил Збройних сил України на запит від 07.04.2023., стосовно взяття структурними підрозділами Військово-Морських Сил Збройних сил України під охорону об`єкту критичної інфраструктури Одеського морського торговельного порту (включно з Одеським морським вокзалом) на підставі бойових розпоряджень від 11.03.2022, від 08.04.2022 та від 12.07.2022, у зв`язку із чим обмежено доступ до території Одеського морського вокзалу.
10.10.2023 начальником Південного регіонального управління ДПСУ Сергієм Мул, начальником ТУ ВСП «ПІВДЕНЬ» (військовим комендантом м. Одеси) ОСОБА_1 та директором ТОВ «ДІ МАРЕ» (за довіреністю) ОСОБА_2 складено акт стосовно того, що на підстав статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 військовим командуванням посилено охорону об`єктів критичної інфраструктури, у томі числі Одеський морський торгівельний порт, на підставі бойових розпоряджень від 11.03.2022, від 08.04.2022 та від 12.07.2022 доступ до території Одеського морського торговельного порту включно з територією Одеського морського вокзалу (м. Одеса, вул. Приморська, буд. 6), обмежено з 26.02.2022. Станом на день складання акту вільний доступ на територію Одеського морського вокзалу населенню, у тому числі представникам ТОВ «ДІ МАРЕ», не поновлювався.
29.01.2024 командувачем угрупування різнорідних ІНФОРМАЦІЯ_3 надано відповідь на звернення представника ТОВ «ДІ МАРЕ», відповідно до якої обмеження доступу до території Одеського морського вокзалу встановлено у зв`язку із виконанням заходів з оборони міста Одеси та Одеського морського торговельного порту на підставі бойових розпоряджень оперативного угруповання військ «ПРИМОР`Я» від 11.03.2022, від 08.04.2022 та бойового розпорядження військового коменданта міста Одеси від 12.07.2022; зазначені обмеження діють на теперішній час.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваного договору, встановити фактичні правовідносини, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 759 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Поряд із цим приписами частини 1 статті 636 ЦК України встановлено, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
Між сторонами у справі виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір оренди нерухомого майна, що належать до державної власності від 06.08.2013, до якого в процесі здійснення господарських взаємовідносин вносились зміни за укладеними Додатковими угодами та Договором № 1, та за яким передано в оренду державне майно, розташоване на території ДП «АМПУ» Одеського морського вокзалу (м. Одеса, вул. Приморська, 6).
Із представленого до матеріали справи Договору вбачається, що це тристоронній договір про передачу державного майна в оренду, за умовами якого Орендодавцем є Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Орендарем ТОВ «ДІ МАРЕ», третьою стороною зазначеного договору є Балансоутримувач ДП «АМПУ».
Відповідно ж до складеного акту приймання-передачі державного нерухомого майна 06.08.2013 ТОВ «ДІ МАРЕ» отримано в оренду визначене умовами Договору майно. Майно було передано в оренду з метою розміщення кафе бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Умовами пункту 9.1 розділу І Договору № 1 встановлено, що місячний розмір орендної плати становить 7928,05 грн без податку на додану вартість, а пункт 16 вказаного розділу конкретизує, що співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення Договору становить Балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати, Державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.
Поряд із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 передбачено, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 травня 2022, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей (пункт 3). На період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30 вересня 2022 року і 30 травня 2022 року відповідно і до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 р. у справі № 910/353/19).
Відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 910/7495/16 викладено правові висновки щодо застосування положень частини шостої статті 762 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08.05.2018 р. у справі № 910/7495/16 виклала наступні висновки щодо застосування частини 6 статті 762 ЦК України:
- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;
- обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;
- відсутність у частині 6 статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 р. у справі № 910/14244/20 зазначено, що для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.
Таким чином, при оцінці судом таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а обов`язком орендаря є доведення належними та допустимими доказами наявність тих обставин, на які він посилається, як на такі, що підтверджують факт неможливості використання ним орендованого майна з незалежних від нього причин.
Правова позиція стосовно застосування приписів частини 6 статті 762 ЦК України є сталою і послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/8040/20, № 616/41/20, № 910/14244/20, № 911/1064/21.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 затверджено перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до яких віднесено Державне підприємство «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ».
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який в подальшому відповідними затвердженими Верховною Радою України Указами Президента України було продовжено.
Відповідно до частини 3 статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомим є факт того, що будівля Одеського морського вокзалу в силу свого стратегічного місцерозташування відноситься до об`єктів критичної інфраструктури, в силу введеного воєнного стану відносно якої запроваджено певні обмеження у використанні/відвідуванні, що підтверджується відповідними дослідженими в описовій частині рішення відповідями структурних підрозділів Сил оборони України.
Аналогічне встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 21.11.2023 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 916/3881/23 (відповідно до тексту судових рішень, опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Колегією суддів Південного-західного апеляційного господарського суду зазначено, що в силу свого стратегічного розташування з моменту введення воєнного стану, перебування в приміщеннях Одеського морського вокзалу обмежено для усіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому учасниками справи № 916/3881/23 були Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІ МАРЕ».
Поряд із цим із представлених до матеріалів справи відповідей структурних підрозділів Сил оборони України вбачається, що з 26.02.2022 обмежено доступ до території ДП «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ», в т.ч. на територію морського вокзалу, шляхом заборони перебування без спеціальних перепусток.
Відповідно до дослідженого акту від 10.10.2023 вільний доступ на територію Одеського морського вокзалу не поновлено, а згідно відповіді командувача угрупування різнорідних сил Військово-Морських Сил Збройних сил України від 29.01.2024. обмеження доступу до території Одеського морського вокзалу встановлені на підставі бойових розпоряджень оперативного угруповання військ «ПРИМОР`Я» від 11.03.2022, від 08.04.2022 та бойового розпорядження військового коменданта міста Одеси від 12.07.2022 продовжують діяти станом на дату відповіді.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «ДІ МАРЕ» як Орендарем представлено належні та допустимі докази того, що після запровадження на території України воєнного стану в силу незалежних від нього обставин не мало об`єктивної можливості отримання доступу до переданого в оренду Майна та його подальшого використання, оскільки заборона доступу до відповідного майна, розташованого в межах об`єкту критичної інфраструктури, встановлена структурними підрозділами Сил оборони України з метою відсічі збройної агресій Російської Федерація.
Крім того, як було зазначено в акті приймання-передачі державного нерухомого майна від 06.08.2013, майно було передано в оренду з метою розміщення кафе бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.
В той же час використання майна з цією метою є фактично неможливим, адже доступ до такого майна є закритим, апелянт в свою чергу не довів жодними належними та відповідними доказами факти використання позивачем такого майна у спірному періоді з червня 2022 року по січень 2024 року в якості кафе-бару.
При цьому, неможливість використання відповідачем у період з 01.06.2022 по 31.01.2024 викликана незалежними від сторін спору причинами, а саме військовою агресією Російської Федерації, яка мала наслідком введення на території України воєнного стану та обмеження доступу до майна, що знаходиться на території Одеського морського порту.
Посилання апелянта на те, що представники відповідача отримували пропуски та заходили на територію об`єкту оренди, не приймається колегією суддів до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до наданих апелянтом доказів, відповідач отримував перепустки для своїх співробітників в наступні дати 06.04.2023, 19.04.2023, 29.09.2023.
Тобто за більше ніж півтора року (з червня 2022 року по січень 2024 року) представники відповідача лише тричі заходили на територію Одеського морського порту і саме з метою забрати належне відповідачу майно. Більше того, в листах на отримання доступу на територію Одеського морського порту міститься посилання на договір ДФ-181 від17.06.2009, а не на договори, на підставі яких було нараховано орендну плату у даній справі. Крім того, саме лише перебування співробітників відповідача на території Одеського морського порту не свідчить про можливість використання майна за призначенням.
Використання предмету Договору оренди за призначенням в якості кафе-бару припускає наявність вільного та необмеженого доступу до приміщень кафе-бару як працівникам цього закладу, так і відвідувачам, контролюючим органам, тощо.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що неможливість використання відповідачем у період 01.06.2022 по 31.01.2024 орендованого майна, переданого йому позивачем на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 74-П-ОДФ-13 від 06.08.2013, в силу приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України зумовлює наявність правових підстав для звільнення ТОВ «ДІ МАРЕ» від сплати нарахованої позивачем за період з 01.06.2022 по 31.01.2024 орендної плати за цим договором.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ МАРЕ» заборгованості за договором оренди № 74-П-ОДФ-13 від 06.08.2013 у загальному розмірі 53 104,75 грн.
Враховуючи відмову у задоволенні стягнення основного боргу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови і у стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат, які були нараховані на суму основного боргу.
Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2024 по справі №916/2712/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2024 по справі №916/2712/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2024 по справі №916/2712/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2024 по справі №916/2712/24 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.
Постанову складено та підписано 16.12.2024.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 16.12.2024 |
Оприлюднено | 19.12.2024 |
Номер документу | 123816729 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо оренди |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Богатир К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні