Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/6306/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 910/6306/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Скрипки І.М.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ларькін М.М. самопредст.;

від відповідача: Голованець Л.Ю. дов.;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 (повний текст складено 22.07.2024)

у справі № 910/6306/21 (суддя Босий В.П.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг

про стягнення 451 059 147,20 грн,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 липня 2024 року у задоволенні заяви Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №910/6306/21 задоволено.

Відстрочено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №910/6306/21 до 05.03.2025.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу повністю, відмовити у задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання постанови та вжити один з двох заходів забезпечення позову - накласти арешт на все нерухоме майно, яке перебуває власності відповідача, або накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачем наведено наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а необґрунтоване відстрочення виконання рішення суду негативно впливає на фінансовий стан позивача та порушує його право на отримання коштів за судовим рішенням.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що фінансовий стан відповідача свідчить про неможливість виконання постанови без відстрочення взагалі, натомість надання відстрочки сприятиме його виконанню за рахунок коштів, отриманих з державного бюджету, крім того, наявний судовий спір щодо стягнення значної заборгованості з позивача на користь відповідача; накладання арешту на нерухоме майно відповідача зумовить неможливість забезпечити здійснення діяльності з тепло- та електропостачання міста, а накладення арешту на грошові кошти потягне припинення одержання доходу від господарської діяльності, після чого вимоги позивача зможуть бути задоволені вже лише в рамках процедур неплатоспроможності відповідача. Також просить поновити строк на подання відзиву, оскільки закінчення п`ятиденного строку, наданого судом, припадало на 26.08.2024 (понеділок), однак в цей день був масований ракетний удар, тривога у місті Києві тривала більше восьми годин, тому відзив поданий 27.08.2024.

Розглянувши клопотання відповідача, суд визнає наведені у ньому причини пропуску строку на подання відзиву поважними, вважає за можливим поновити вказаний строк і прийняти відзив до розгляду.

Третя особа про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, представника у судове засідання не направила, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у 2021 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про стягнення, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заборгованості у загальному розмірі 451059147,20 грн, з яких 298712397,05 грн основного боргу, 22100555,19 грн пені, 18306777,61 грн 3% річних та 111939417,35 грн інфляційних втрат коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №5 від 01.06.2017 про надання послуг з транспортування теплової енергії в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги у період з 01.10.2020 по 28.02.2021. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Євро-Реконструкція" на користь КП "Київтеплоенерго" заборгованість у розмірі 298 712 397,05 грн, пеню у розмірі 22 100 555,19 грн, 3% річних у розмірі 18 306 777,61 грн, інфляційні у розмірі 111 939 417,35 грн та судовий збір у розмірі 794 500,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024, зокрема, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі №910/6306/21 та прийняти нове.

Закрито провадження у справі №910/6306/21 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 58 485 611,16 грн.

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованість у розмірі 240226785,89 грн, пеню у розмірі 22 032 854,40 грн, 3% річних у розмірі 15622488,82 грн, 91 705 951,32 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 769 744,36 грн.

Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" в дохід Державного бюджету України 144 900,00 грн судового збору за подання позовної заяви, у решті вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12.06.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі залишено без змін.

20.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", в якій заявник просив суд відстрочити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024. 10.07.2024 від представника позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову для виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 шляхом накладення арешту на все нерухоме майно, яке перебуває у власності позивача, а також заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо арештованого нерухомого майна.

15.07.2024 від представника позивача надійшли доповнення до заяви про забезпечення позову, в яких позивач просив суд вжити один з двох заходів забезпечення позову, а саме: накласти арешт на все нерухоме майно відповідача або накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в межах стягнутої постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 суми.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 липня 2024 року у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено, а заяву відповідача про відстрочення виконання постанови задоволено та відстрочено її виконання на один рік до 05.03.2025.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що доводи позивача фактично зводяться до непідтверджених припущень щодо можливості невиконання відповідачем в майбутньому рішення суду у даній справі, ухваленого на користь позивача, та такі припущення базуються на сумнівних доводах, у той час як наведені відповідачем обставини щодо неможливості виконати рішення суду у даній справі суд вважає достатніми для його відстрочення.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо заяви позивача про забезпечення позову, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (п.2 ч.1); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п.4 ч.1).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є сума заборгованості за транспортування теплової енергії згідно з договором від 01.06.2017 №5, укладеним між позивачем та відповідачем і підчас розгляду справи судами встановлено обставини наявності у відповідача заборгованості перед позивачем, у зв`язку з чим постановою апеляційного господарського суду позов було задоволено частково.

У заяві про забезпечення позову позивач вказував, що відповідач подав до суду докази, які свідчать про відсутність у нього грошових коштів, за рахунок яких може бути погашений борг, встановлений постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024, а тому накладення арешту на нерухоме майно відповідача є єдиним адекватним заходом для усунення ризиків втрати можливості виконання судового рішення у даній справі.

У подальшому представником позивача були подані доповнення до заяви про забезпечення позову, в яких позивач просив вжити один з двох заходів забезпечення позову, а саме: або накласти арешт на нерухоме майно відповідача, або накласти арешт на його грошові кошти.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, доводи позивача фактично зводяться до непідтверджених припущень щодо можливості невиконання відповідачем в майбутньому рішення суду у даній справі, ухваленого на користь позивача, та такі припущення базуються на сумнівних доводах.

При цьому, твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки у даному випадку, вжиття заходів забезпечення, які просить застосувати позивач, обмежать боржника у веденні господарської діяльності та призведе до посилення скрутного матеріального становища боржника і навпаки утруднить виконання рішення.

За встановлених обставин суд першої дійшов вірного висновку про те, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення у даній справі, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частиною 1 ст. 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно частин 3, 4 вказаної статті підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст.331 ГПК України).

Отже, відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах процесуального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Обґрунтовуючи необхідність відстрочення виконання судового рішення, відповідач посилався на те, що його господарська діяльність носить безперебійний характер, відіграє критичне значення для забезпечення життєво важливих потреб міста та населення, окремі з існуючих зобов`язань відповідача не можуть не виконуватися або виконуватися невчасно. Одним з основних джерел доходів є реалізація теплової енергії та послуги з її постачання, а також постачання гарячої води, у зв`язку з чим фінансовий стан відповідача значною мірою залежить від тарифів, які обмежені законодавчими актами та в умовах воєнного стану не змінювались і є економічно невигідними. При цьому, періодом протягом якого відповідач одержує найбільші надходження оплати від власних споживачів є саме опалювальний сезон, а відтак відстрочення виконання рішення до 05.03.2025 дозволить відповідачеві провадити господарську діяльність, одержувати оплату за надані споживачам комунальні послуги та акумулювати суму коштів, достатню для виконання рішення суду.

Відповідач також вказав, що на даний час сформувалась заборгованість державного бюджету перед відповідачем з відшкодування різниці в тарифах, що передбачено нормами Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", підприємство працює в умовах постійного дефіциту грошових коштів і за 12 місяців 2023 року було отримано збиток, незважаючи на що відповідач змушений далі сплачувати критичні платежі для стабільної та безперебійної роботи. За даними бухгалтерського обліку сума кредиторської заборгованості відповідача на 01.06.2024 перед контрагентами за товари роботи послуги за зобов`язаннями становить 1 686 363 399,75 грн, водночас примусове виконання рішення на користь позивача матиме наслідком неможливість виконати зобов`язання, строк виконання яких настав, перед іншими кредиторами відповідача, що зумовить своїм наслідком неплатоспроможність останнього, а накладення арештів на рахунки відповідача, а також інші процедури примусового виконання спричинять обставини, за яких нормальне провадження відповідачем своєї господарської діяльності буде неможливим.

Позивач, заперечивши проти заяви відповідача, посилався на те, що відстрочення виконання рішення призводить лише до ухилення відповідача від погашення існуючої заборгованості перед позивачем і є лише правомірною можливістю продовжувати не сплачувати за надані відповідачу послуги з транспортування та далі накопичувати заборгованість перед позивачем. Також, позивач звертав увагу суду на те, що його чистий фінансовий результат у звітному періоді (2023 рік) склав збиток у розмірі 3 167 121 000,00 грн, у позивача не залишається грошових коштів для проведення аварійних ремонтних робіт та підтримки технологічного обладнання в робочому стані, придбання паливно-мастильних матеріалів та інших мінімально необхідних операційних витрат, а також утримання теплових мереж, якими позивач транспортує теплову енергію відповідача. Крім того, зазначає про те, що не зобов`язаний і не має фактичної можливості покривати ризики підприємницької діяльності відповідача, оскільки сам знаходиться у скрутному фінансовому становищі.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Євро-Реконструкція" здійснює діяльність з виробництва, передачі та розподілення електроенергії, передачу електроенергії; постачання гарячої води та кондиційованого повітря. Господарська діяльність відповідача з виробництва електричної енергії, виробництва та постачання теплової енергії та надання комунальних послуг для населення, бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів м.Києва носить безперебійний характер та відіграє критичне значення для забезпечення життєво важливих потреб міста та населення, тому виконання рішення суду без надання відстрочки може спричинити негативні наслідки для товариства боржника та створить перешкоди у безперебійному забезпеченні життєво важливих потреб міста, а також наданні послуг з централізованого теплопостачання на території м. Києва у період опалювального періоду.

При цьому, зважаючи на специфіку господарської діяльності боржника, основним джерелом надходження доходів для відповідача є кошти, що надійшли від споживачів за надані комунальні послуги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем доведено наявність сукупності обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також той факт, що у разі блокування рахунків боржника, останній об`єктивно не зможе забезпечити життєво важливі потреби значної частини міста, суд першої інстанції прийшов до юридично правильного висновку про те, що відстрочення виконання рішення на строк до 05.03.2025, враховуючи специфіку діяльності підприємства боржника та тривалість опалювального сезону, сприятиме нормальному функціонуванню підприємства стягувача та боржника, а також реальній можливості виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.287 ГПК України ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову та щодо відстрочки виконання рішення після їх перегляду в апеляційному порядку не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17липня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 16.12.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді І.М. Скрипка

А.О. Мальченко