Постанова

від 14.11.2024 по справі 910/15043/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2024 р. Справа№ 910/15043/21 (910/14816/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: не з`явились

від відповідача-1: Опанасик В.В. згідно ордера

від відповідача-2: Мітрюшин Д.Ф. згідно ордера

розглянувши апеляційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" Сердюк Марини Миколаївни на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 року

у справі №910/15043/21(910/14816/23) (суддя Мандичев Д.В.)

за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" Сердюк Марини Миколаївни

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

2. Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "АЕ-Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited")

про визнання правочинів недійсними

в межах справи № 910/15043/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія

"Вінстар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 року у справі №910/15043/21(910/14816/23) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, розпорядник майна ТОВ "Комплекс Агромарс" Сердюк М.М. звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі №910/15043/21(910/14816/23) та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 24.06.2024 року колегією суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Доманська М.Л. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" Сердюк М.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі №910/15043/21(910/14816/23), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 07.08.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через систему "Електронний суд" відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "АЕ-Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні 07.08.2024 суддями Отрюхом Б.В., Поляковим Б.В. заявлено самовідвід від розгляду справи №910/15043/21(910/14816/23), за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 07.08.2024 вказану заяву задоволено, а матеріали справи передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів згідно ст. 32 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 вказану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Поліщук В.Ю., Доманська М.Л.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. 26.08.2024 перебував у відпустці.

Ухвалою суду від 27.08.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/15043/21(910/14816/23) за апеляційною скаргою розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" Сердюк М.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 року та призначено її до розгляду на 10.10.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До дати судового засідання через систему "Електронний суд" від відповідача-1 та відповідача-2 надійшли письмові пояснення по справі.

У зв`язку зі звільненням судді Поліщука В.Ю. у відставку витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2024 року для розгляду справи №910/15043/21(910/14816/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Доманська М.Л.

Ухвалою суду від 09.10.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/15043/21(910/14816/23) за апеляційною скаргою розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" Сердюк М.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 року.

У судовому засіданні 10.10.2024 протокольною ухвалою суду оголошено перерву у справі до 24.10.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Доманської М.Л. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 року для розгляду справи №910/15043/21(910/14816/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Пантелієнко В.О.

Ухвалою суду від 24.10.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/15043/21(910/14816/23) за апеляційною скаргою розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" Сердюк М.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 року.

В судовому засіданні 24.10.2024 року суддею Пантелієнком В.О. заявлено самовідвід у справі №910/15043/21(910/14816/23), який мотивовано наявністю обставин, які виключають можливість участі вказаного судді у розгляді даної апеляційної скарги, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 24.10.2024 року заяву судді Пантелієнко В.О. про самовідвід у даній справі задоволено; відведено суддю Пантелієнко В.О. від розгляду даної справи, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29.10.2024 року справу №910/15043/21(910/14816/23) за апеляційною скаргою розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" Сердюк Марини Миколаївни на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 року передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Доманська М.Л.

30.10.2024 року суддею Доманською М.Л. заявлено самовідвід у справі №910/15043/21(910/14816/23), який мотивовано наявністю обставин, які виключають можливість участі вказаного судді у розгляді даної справи, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 30.10.2024 року заяву судді Доманської М.Л. про самовідвід у даній справі задоволено; відведено суддю Доманську М.Л. від розгляду даної справи, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024 справу №910/15043/21(910/14816/23) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Мальченко А.О.

Ухвалою суду від 04.11.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/15043/21(910/14816/23) за апеляційною скаргою розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" Сердюк М.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 року та призначено її до розгляду на 14.11.2024 за участю повноважних представників сторін.

Представники відповідачів в судовому засіданні 14.11.2024 проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

14.11.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс", провадження у якій порушено 13.10.2021 року за заявою ТОВ "Буддевелопмент Київ", правонаступником якого в подальшому стало ТОВ "Фінансова компанія "Вінстар". Повноваження розпорядника майна боржника виконує арбітражний керуючий Сердюк М.М.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року визнано грошові вимоги низки кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Комплекс Агромарс".

У вересні 2023 року розпорядник майна ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражна керуюча Сердюк М.М. звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Комплекс Агромарс" та Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "АЕ-Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited" про визнання недійсними Договору №13-1430/КАМ-Ю про передачу шляхом купівлі-продажу частини в статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс" від 28.11.2013, укладеного між AE-Agroexim Limited та ТОВ "Комплекс Агромарс"; Договору №609/2014/КАМ/О про передачу шляхом купівлі-продажу частини в статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс" від 17.07.2014, укладеного між AE-Agroexim Limited та ТОВ "Комплекс Агромарс"

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані правочини є фіктивними і мають ознаки фраудаторності, оскільки дії відповідачів не містять економічної мети та пов`язані зі зменшенням платоспроможності боржника.

За наслідками розгляду заявленого позову рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 року у справі №910/10543/21(910/14816/23) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі з підстав їх недоведеності належними та допустимими доказами.

Позивач з даним рішенням не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи скаржника фактично ідентичні доводам, викладеним у позовній заяві.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування такого рішення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2013 року між Приватною акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю "АЕ-Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") (далі - Продавець) та ТОВ "Комплекс Агромарс" (далі - Покупець) укладено Договір №13-1430/КАМ-Ю про передачу шляхом купівлі-продажу частини в статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс".

Відповідно до п. 1.1. Договору купівлі-продажу частки Продавець в порядку та на умовах даного Договору та чинного законодавства України зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець, в порядку та на умовах, передбачених даним договором та чинним законодавством України, зобов`язується прийняти та оплатити частину в статутному капіталі ТОВ "Компанія Агромарс" у розмірі 54 961 078,09 грн., що являє 19,46% від загальної частки статутного капіталу Товариства.

Згідно з п. 2.2. Договору купівлі-продажу частки договірна вартість частки складає 5 397 623,20 Євро.

Відповідно до п. 2.3. Договору купівлі-продажу частки розрахунок згідно даного договору здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів у валюті Договору в сумі, зазначеній в п. 2.2. Договору, на рахунок Продавця, протягом 12 місяців з моменту підписання даного Договору.

Пунктом 3.1. Договору купівлі-продажу частки визначено, що право власності на частку, яка є предметом даного договору, від продавця до Покупця переходить з моменту державної реєстрації Статуту ТОВ "Комплекс Агромарс".

24.11.2014 року сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору №13-1430/КАМ-Ю, якою сторони погодили внести зміни до Договору №13-1430/КАМ-Ю про передачу шляхом купівлі-продажу частини в статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс" від 28.11.2013 шляхом викладення п. 2.3. Договору в новій редакції: "2.3. Розрахунок згідно даного Договору здійснювати шляхом перерахування Покупцем грошових коштів у валюті Договору в сумі, зазначеній в п. 2.2. Договору, на рахунок Продавця до 01.02.2021 року.".

Крім того, 17.07.2014 року між Приватною акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю "АЕ-Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") (далі - Продавець) та ТОВ "Комплекс Агромарс" (далі - Покупець) укладено Договір №609/2014/КАМ/О про передачу шляхом купівлі-продажу частини в статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс".

Відповідно до п. 1.1. Договору купівлі-продажу частки Продавець в порядку та на умовах даного Договору та чинного законодавства України зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець, в порядку та на умовах, передбачених даним договором та чинним законодавством України, зобов`язується прийняти та оплатити частину в статутному капіталі ТОВ "Компанія Агромарс" у розмірі 51 209 813,46 грн., що являє 17,44206% від загальної частки статутного капіталу Товариства.

Згідно з п. 2.2. Договору купівлі-продажу частки договірна вартість частки складає 4 720 665,00 Євро.

Відповідно до п. 2.3. Договору купівлі-продажу частки розрахунок згідно даного договору здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів у валюті Договору в сумі, зазначеній в п. 2.2. Договору, на рахунок Продавця, протягом 12 місяців з моменту підписання даного Договору.

Пунктом 3.1. Договору купівлі-продажу частки визначено, що право власності на частку, яка є предметом даного договору, від продавця до Покупця переходить з моменту державної реєстрації Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс".

24.11.2014 року сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору №609/2014/КАМ/О, якою сторони погодили внести зміни до Договору №609/2014/КАМ/О про передачу шляхом купівлі-продажу частини в статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс" та продовжити строк розрахунку згідно договору до 01.02.2021.

Звертаючись до суду з даний позовом, арбітражна керуюча Сердюк М.М. в обґрунтування фраудаторності договорів купівлі-продажу частки від 28.11.2013 року №13-1430/КАМ-Ю та від 17.07.2014 року №609/2014/КАМ/О зазначила, що в період укладення оскаржуваних договорів ТОВ "Комплекс Агромарс" не здійснювалися дії щодо продажу нерозподіленої частки в статутному капіталі, а навпаки вчинялися дії щодо її збільшення шляхом придбання нових часток, що в такий спосіб призвело до зменшення розміру статутного капіталу та неможливості задоволення вимог кредиторів. При цьому, спірні договори купівлі-продажу частки укладені між пов`язаними особами через своїх представників, що свідчить про створення фіктивної заборгованості.

У відзиві на позов ТОВ "Комплекс Агромарс" наголошувало, що спірні договори укладені до виникнення заборгованості перед вказаними позивачем кредиторами. До того ж, оспорювані правочини не стосуються здійснення господарської діяльності товариством, а регулюють корпоративні правовідносини. Поряд із цим, представники сторін, що підписували спірні договори, мали необхідний обсяг повноважень. Також відповідач просив застосувати строк позовної давності до пред`явлених позовних вимог.

В свою чергу, заперечуючи проти позову, Приватна акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю "АЕ-Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") у відзиві на позов вказала, що у 2012-2014 роках здійснювала інвестування в формі внеску до статутного капіталу ТОВ "Комплекс Агромарс" майна (обладнання). Після укладення спірних договорів здійснювався перерозподіл часток у статутному капіталі, про що вносилися відомості в державний реєстр. Крім того, оскаржувані правочини вчинені за 7-8 років до відкриття провадження у справі про банкрутство. При цьому, укладення спірних договорів під час дії кредитних договорів не призвело до втрати неплатоспроможності та ТОВ "Комплекс Агромарс" продовжувало виконувати свої зобов`язання перед банками-кредиторами. Також відповідач навів пояснення щодо наявності в ОСОБА_1 відповідних повноважень на вчинення спірних договорів від імені Компанії "АЕ-Агроексім Лімітед" і просив застосувати строк позовної давності.

Отже, спір у даній справі виник у зв`язку із наявністю/відсутністю підстав для визнання оскаржуваних договорів недійсними.

У відповідності до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

На підставі ч.1 ст.42 згаданого Кодексу господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів.

Аналіз норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, оспорювані договори купівлі-продажу укладено 28.11.2013 року та 17.07.2014 року, тобто поза межами трирічного строку від дати відкриття 13.10.2021 року провадження у справі №910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс", відтак до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення спеціальної статті 42 КУзПБ.

За висновком Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №911/1012/13, на відміну від загальних норм (ЦК України та ГК України), застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.

Оскільки на момент укладення оспорюваних правочинів 28.11.2013 року та 17.07.2014 року провадження у справі про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс" відкрито не було, також не підлягають застосуванню положення ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Подібних правових висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 11.07.2023 року у справі №910/1539/21(910/7148/22).

Поряд із цим, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 року у справі №911/1012/13 зазначила, що укладення боржником договору поза межами "підозрілого періоду" не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 року по справі №369/11268/16-ц, позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.

Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.

За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Оспорюваний правочин ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18 (провадження №61-17511св19) вказано, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі №902/1023/19(902/1243/20)).

Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга статті 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором.

У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі №920/10/21(920/868/21).

Досліджуючи матеріали справи, судом першої інстанції встановлено, що за своєю правовою природою оспорювані договори купівлі-продажу частки від 28.11.2013 року №13-1430/КАМ-Ю та від 17.07.2014 року №609/2014/КАМ/О відносяться до договорів купівлі-продажу.

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Як вбачається з умов договору купівлі-продажу частки від 28.11.2013 №13-1430/КАМ-Ю, вартість відчужуваної частки в розмірі 54 961 078,09 грн., що на момент укладення договору складало 19,46% від загальної частки статутного капіталу ТОВ "Комплекс Агромарс", визначена сторонами в сумі 5397623,20 євро.

За положеннями договору купівлі-продажу частки від 17.07.2014 року №609/2014/КАМ/О вартість відчужуваної частки в розмірі 51 209 813,46 грн., що на момент укладення договору складало 17,44206 % від загальної частки статутного капіталу ТОВ "Комплекс Агромарс", складала за домовленістю сторін 4 720 665,00 євро.

Із матеріалів справи слідує та судом першої інстанції вірно встановлено, що впродовж 2012-2014 років Компанією "АЕ-Агроексім Лімітед" передано ряд об`єктів рухомого майна (обладнання) у формі здійснення внеску до статутного капіталу ТОВ "Комплекс Агромарс" на загальну суму 5 397 623,20 євро за період квітень 2012 року - лютий 2013 року, та на суму 4 720 665,00 євро за період грудень 2012 року - липень 2014 року.

У частинах 1, 2 статті 13 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) вказано, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Факт здійснення іноземних інвестицій підтверджується Інформаційними повідомленнями Компанії "АЕ-Агроексім Лімітед", зареєстрованими за період 2012-2014 роки Департаментом економічного розвитку і торгівлі Київської обласної державної адміністрації відповідно до положень статті 13 Закону України "Про режим іноземного інвестування" у редакції, що була чинною на момент виникнення відповідних правовідносин.

Також у період 2012-2014 роки Компанією "АЕ-Агроексім Лімітед" та ТОВ "Комплекс Агромарс" підписані Акти приймання-передачі внеску до статутного капіталу, що засвідчували передачу майна із визначенням грошової оцінки вкладу.

Крім того, до матеріалів справи надані довідки про зарахування на баланс ТОВ "Комплекс Агромарс" рухомого майна, як внеску в статутний капітал, митні декларації, інвойси щодо оплати, транспортні документи типу CMR, що підтверджують факт поставки майна, що передане до статутного капіталу ТОВ "Комплекс Агромарс".

Отже, вищеописаними доказами підтверджується формування Компанією "АЕ-Агроексім Лімітед" статутного капіталу ТОВ "Комплекс Агромарс" за рахунок майна (обладнання) упродовж 2012-2014 років.

При цьому, як убачається з наведених обставин, продаж частки статутного капіталу ТОВ "Комплекс Агромарс" за спірними договорами здійснений за ціною, що становила вартість внесеного Компанією "АЕ-Агроексім Лімітед" майна (обладнання), як вкладу до статутного капіталу ТОВ "Комплекс Агромарс".

На виконання умов Договору №13-1430/КАМ-Ю ТОВ "Комплекс Агромарс" у період грудень 2013 року - серпень 2014 року сплатило на рахунок Компанії "АЕ-Агроексім Лімітед" 2 443 000,00 євро, заборгувавши 2 954 623,20 євро.

Поряд із цим, стверджуючи про фраудаторність спірних правочинів внаслідок набуття боржником за фактом їх укладення кредиторської заборгованості з оплати за придбану частку в статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс", арбітражна керуюча Сердюк М.М. наголошувала на зменшенні в такий спосіб розміру статутного капіталу та вартості майна ТОВ "Комплекс Агромарс".

Судом досліджено, що згідно з протоколом від 16.02.2012 № 88 загальних зборів учасників ТОВ "Комплекс Агромарс" частка "АЕ-Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") у статутному капіталі товариства складає 120 035 151,37 грн., що відповідає 21,49 %.

Так, протоколом від 16.02.2012 №88 загальних зборів учасників ТОВ "Комплекс Агромарс" затверджено статут ТОВ "Комплекс Агромарс", в пунктах 10.2, 10.4 якого встановлено, що розмір статутного капіталу становить 203 186 598,93 грн., який розподіляється між учасниками наступним чином: ТОВ "Комплекс Агромарс" - 66,82 % (135 773 299,80 грн.); "АП Агропауер Лімітед" (A.P. Agro-Power Limited") - 0,63 % (1 288 135,31 грн.); "АЕ-Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") - 32,55 % (66 125 163,82 грн.).

28.11.2013 проведено загальні збори учасників ТОВ "Комплекс Агромарс", рішення яких оформлені протоколами № 143, № 144.

Відповідно до прийнятого рішення, оформленого протоколом від 28.11.2013 № 143, вирішено викупити в компанії "АЕ-Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") частку в статутному фонді (капіталі) ТОВ "Комплекс Агромарс" у розмірі 19,46 % від загального розміру статутного фонду (капіталу) за 5 397 623,20 євро.

По другому питанню порядку денного, згідно з протоколом від 28.11.2013 № 144, вирішено затвердити наступний порядок розподілу часток учасників у статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс": ТОВ "Концерн Комплекс" - 48,08 % (135 773 299,80 грн.); ТОВ "Комплекс Агромарс" - 35,45 % (100 089 142,53 грн.); "АЕ-Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") - 16,47 % (46 513 662,97 грн.).

Відтак, протоколом від 28.11.2013 № 144 загальних зборів учасників ТОВ "Комплекс Агромарс" затверджено статут ТОВ "Комплекс Агромарс", у пунктах 10.2, 10.4 якого зазначено, що розмір статутного капіталу становить 282 376 105,30 грн., що розподіляється між учасниками наступним чином: ТОВ "Комплекс Агромарс" - 48,08 % (135 773 299,80 грн.); ТОВ "Комплекс Агромарс" - 35,45 % (100 089 142,53 грн.); "АЕ-Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") - 16,47 % (46 513 662,97 грн.).

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Комплекс Агромарс" від 17.07.2014 № 168 погоджено викуп ТОВ "Комплекс Агромарс" частки "АЕ-Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") та затверджено новий розподіл часток учасників у статутному капіталі: "АЕ-Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") - 0,00487 % (14 292,88 грн.); ОСОБА_2 - 0,30633 % (899 390,00 грн.); ОСОБА_1 - 0,30641 % (899 610,00 грн.); нерозподілена між учасниками частка - 99,38239 % (291 786 300,79 грн.).

Також, протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Комплекс Агромарс" від 17.07.2014 № 168 затверджено статут ТОВ "Комплекс Агромарс" у новій редакції, відповідно до пунктів 10.2, 10.4 якого розмір статутного капіталу становить 293 599 593,67 грн., що розподіляється наступним чином: ТОВ "Комплекс Агромарс" (придбана товариством частка учасника) - 99,38239 % (291 786 300,79 грн.); "АЕ-Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") - 0,00487 % (14 292,88 грн.); ОСОБА_2 - 0,30633 % (899 390,00 грн.); ОСОБА_1 - 0,30641 % (899 610,00 грн.).

Надалі, протоколом від 18.11.2014 № 173 загальних зборів учасників ТОВ "Комплекс Агромарс" затверджений статут ТОВ "Комплекс Агромарс", згідно з пунктами 10.2, 10.4 якого статутний капітал товариства становить 7 866 349,81 грн., який розподіляється між учасниками наступним чином: "АЕ-Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") - 77,13043 % (6 067 349,81 грн.); ОСОБА_2 - 11,43338% (899 390,00 грн.); ОСОБА_1 - 11,43618% (899 610,00 грн.).

Отже, реальність вчинених відповідачами дій на виконання оспорюваних договорів із відчуження "АЕ-Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") частки в статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс" підтверджується прийнятими в подальшому протоколами загальних зборів ТОВ "Комплекс Агромарс" та внесеними до його статуту змінами шляхом затвердження в нових редакціях.

До того ж, відомості щодо проведення державної реєстрації зміни розмірів часток статутного капіталу ТОВ "Комплекс Агромарс" відображені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідними виписками.

За положеннями статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.11.2013 дату укладення Договору №13-1430/КАМ-Ю, розмір статутного капіталу ТОВ "Комплекс Агромарс" складав 282 376 105,30 грн., який розподілявся між засновників (учасників) ТОВ "Комплекс Агромарс" наступним чином: - ТОВ "Концерн комплекс" - 135 773 299,80 грн.; - Компанія "АЕ-Агроексім Лімітед" - 101 474 741,06 грн.; - ТОВ "Комплекс Агромарс" - 45 128 064,44 грн.

Після проведення 18.12.2013 державної перереєстрації частки, станом на 19.12.2013 розмір статутного капіталу ТОВ "Комплекс Агромарс" складав 282 376 105,30 грн., який розподілявся між засновників (учасників) ТОВ "Комплекс Агромарс" вже наступним чином: - ТОВ "Концерн комплекс"-135773299,80 грн. (без змін); - Компанія "АЕ-Агроексім Лімітед" - 46 513 662,97 грн. (зменшено на 54961078,09 грн.); - ТОВ "Комплекс Агромарс" - 100 089 142,53 грн. (збільшено на 54 961 078,09 грн.).

Станом на дату укладення Договору №609/2014/КАМ/О - 17.07.2014, розмір статутного капіталу ТОВ "Комплекс Агромарс" складав 293 599 593,67 грн., який розподілявся між засновників (учасників) ТОВ "Комплекс Агромарс" наступним чином: - Компанія "АЕ-Агроексім Лімітед" - 51 224 106,34 грн.; - ТОВ "Комплекс Агромарс" - 240 576 487,33 грн.; - ОСОБА_2 - 899 390,00 грн.; - ОСОБА_1 - 899 610,00 грн.

02.09.2014 Компанія "АЕ-Агроексім Лімітед" здійснила перереєстрацію частки, що є предметом Договору №609/2014/КАМ/О на користь покупця ТОВ "Комплекс Агромарс".

У зв`язку з цим, станом на 03.09.2014 розмір статутного капіталу ТОВ "Комплекс Агромарс" складав 293 599 593,67 грн., який розподілявся між засновників (учасників) ТОВ "Комплекс Агромарс" вже наступним чином: - Компанія "АЕ-Агроексім Лімітед" - 14 292,88 грн. (зменшено на 51 209 813,46 грн.); - ТОВ "Комплекс Агромарс" - 291 786 300,79 грн. (збільшено на 51 209 813,46 грн.); - ОСОБА_2 - 899 390,00 грн. (без змін); - ОСОБА_1 - 899 610,00 грн. (без змін).

Щодо доводів скаржника про відсутність доказів вчинення боржником будь-яких активних дій із продажу нерозподіленої частки в статутному капіталі, із вчиненням дій щодо її збільшення шляхом придбання нових часток, суд зауважує, що жодних доказів впливу відповідної обставини на спричинення неплатоспроможності ТОВ "Комплекс Агромарс" та неможливості виконувати свої зобов`язання арбітражною керуючою не надано.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку судом взято до уваги посилання арбітражного керуючого на те, що спірні договори купівлі-продажу частки укладені між пов`язаними особами через своїх представників, що свідчить про створення фіктивної заборгованості.

Згідно з підпунктом 14.1.159 Податкового кодексу України пов`язані особи - це юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови чи економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, і які відповідають будь-якій із перерахованих у цьому ж підпункті ознак.

Договір купівлі-продажу частки від 28.11.2013 року №13-1430/КАМ-Ю укладений між Компанією "АЕ-Агроексім Лімітед" в особі ОСОБА_1 , яка діяла на підставі довіреності від 28.03.2013, та ТОВ "Комплекс Агромарс" в особі Халілової Н.К., яка діяла на підставі довіреності, виданої директором ТОВ "Комплекс Агромарс" ОСОБА_1 .

Однак, як зазначено судом вище, рішення про викуп частки в статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс", що належить Компанії "АЕ-Агроексім Лімітед", приймалося вищим органом управління ТОВ "Комплекс Агромарс" - загальними зборами учасників.

Таким чином, обставини щодо перебування ОСОБА_1 на час укладення спірних договорів на посаді директора ТОВ "Комплекс Агромарс" не свідчить про укладення договору із пов`язаними особами через своїх представників, оскільки відповідне рішення про укладення договору від 28.11.2013 року №13-1430/КАМ-Ю погоджено вищим органом управління ТОВ "Комплекс Агромарс".

При цьому, обставини щодо перебування в різні періоди часу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (як підписанта договору від 17.07.2014 №609/2014/КАМ/О від імені ТОВ "Комплекс Агромарс") представниками Компанії "АЕ-Агроексім Лімітед" не є підставою для визнання таких осіб пов`язаними саме станом на дату укладення договору від 17.07.2014 №609/2014/КАМ/О.

Додатково позивачем було зазначено, що на момент вчинення спірних договорів купівлі-продажу частки від 28.11.2013 року №13-1430/КАМ-Ю, від 17.07.2014 року №609/2014/КАМ/О у ТОВ "Комплекс Агромарс" існували грошові зобов`язання, зокрема, перед банками за кредитними договорами: №114-КД від 16.08.2010, укладеного з АТ "ПУМБ", за яким сума кредиту становила 142624028,00 грн. зі строком повернення до 25.07.2023; №НК 857 від 30.11.2015, укладеного з АТ "Таскомбанк", за яким сума кредиту складала 7546311,08 доларів США зі строком повернення до 30.11.2020; №103 від 20.06.2014, укладеного з ПАТ "Кредобанк", за яким сума кредиту 1338896,61 доларів США підлягала поверненню до 31.12.2020.

Проте, слід погодитись з місцевим судом, що на дату укладення оспорюваних договорів від 28.11.2013 року №13-1430/КАМ-Ю та від 17.07.2014 року №609/2014/КАМ/О ТОВ "Комплекс Агромарс" здійснювало господарську діяльність, та доказів його перебування в неспроможному фінансовому стані на відповідний час укладення спірних договорів матеріали справи не містять.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що строк виконання зобов`язань із повернення ТОВ "Комплекс Агромарс" кредитних коштів - 2020 рік та 2023 рік, спливав відповідно через шість та десять років від дня укладення спірних договорів купівлі-продажу частки від 28.11.2013 року №13-1430/КАМ-Ю, від 17.07.2014 року №609/2014/КАМ/О.

Разом із цим, матеріали справи не містять доказів того, що у відповідний період після укладення спірних правочинів ТОВ "Комплекс Агромарс" перестало виконувати зобов`язання за кредитними договорами, а в подальшому така кредитна заборгованість продовжила накопичуватися до виникнення стану неплатоспроможності товариства.

Судова колегія зауважує, що саме по собі укладення договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі за наявності чинних кредитних договорів не є безумовною ознакою фраудаторності таких правочинів.

До того ж, кредитний договір № НК 857 від 30.11.2015, укладений з АТ "Таскомбанк", за яким сума кредиту складала 7546311,08 доларів США зі строком повернення до 30.11.2020, укладений значно пізніше - 30.11.2015, ніж оспорювані договори від 28.11.2013, 17.07.2014.

Відтак, вказаний кредитний договір не може братися до уваги при дослідженні обставин щодо вчинення спірних договорів на шкоду кредиторам.

Отже, наданими до матеріалів справи доказами не підтверджується наявність ознак формування штучної кредиторської заборгованості сторонами спірних договорів купівлі-продажу частки від 28.11.2013 №13-1430/КАМ-Ю, від 17.07.2014 №609/2014/КАМ/О із метою унеможливлення задоволення вимог кредиторів АТ "ПУМБ", АТ "Таскомбанк", ПАТ "Кредобанк".

Ураховуючи викладене вище, надавши оцінку всім наявним у справі доказам у їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав вважати оспорювані правочини фраудаторними.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку колегією суддів також враховано результати розгляду справи №910/15043/21(910/13298/23) за позовом розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" Сердюк М.М. до ТОВ "Комплекс Агромарс" та Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "АЕ-Агроексім Лімітед" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки від 28.11.2013 року №13-1430/КАМ-Ю та від 17.07.2014 року №609/2014/КАМ/О.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2024 року, залишеним без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у наведеній справі, в якій приймали участь ті самі особи, що і у справі, що наразі є предметом апеляційного розгляду, у задоволенні позову розпорядника майна було відмовлено повністю.

При цьому, у межах справи №910/15043/21(910/13298/23) судами було встановлено обставини реальності вчинених відповідачами дій на виконання оспорюваних договорів відчуження "АЕ-Агроексім Лімітед" частки в статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс", зазначено про відсутність порушення приписів ч.3 ст.238 ЦК України в контексті перебування ОСОБА_1 на посаді керівника ТОВ "Комплекс Агромарс" станом на час укладення Договору №13-143/КАМ-Ю, а також спростовано твердження позивача про завдання шкоди боржнику укладенням спірних правочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, в силу приписів ч. 4, 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені судовими рішеннями у справі у справі №910/15043/21(910/13298/23) мають в даному випадку преюдиційне значення, повторного доказування не потребують та додатково підтверджують правильність висновків суду першої інстанції у справі №910/15043/21(910/14816/23) щодо відхилення доводів позивача про фіктивність спірних договорів та їх фраудаторний характер.

За вказаних вище фактичних обставин справи у їх сукупності, позивачем не доведено належними та допустимими доказами тих обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання правочину недійсним, оскільки не доведено жодної правової підстави для цього, як наслідок не спростовано встановлену в ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину.

Щодо заяв відповідачів про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до заявлених розпорядником майна позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем. (Аналогічна правова позиція щодо вирішення питання позовної давності, яка є сталою, міститься у численних постановах Великої Палати Верховного суду, зокрема, від 18.01.2023 року у справі №488/2807/17, від 06.09.2023 року у справі №910/18489/20).

Таким чином, оскільки суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову через його необґрунтованість та недоведеність, в даному випадку відсутні підстави для розгляду заяв відповідачів про сплив строків позовної давності та можливого застосування відповідних наслідків.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги розпорядника майна боржника Сердюк М.М. та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" Сердюк Марини Миколаївни на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 року у справі №910/15043/21(910/14816/23) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 року у справі №910/15043/21(910/14816/23) залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 16.12.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

А.О. Мальченко