Постанова
від 28.11.2024 по справі 585/1180/22
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2024 р. Справа№ 585/1180/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Хрипуна О.О.

секретаря судового засідання Антонюк А.С.,

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 28.11.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приймака Віктора Петровича

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.12.2023

та рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2023

по справі №585/1180/22 (суддя С.В. Заєць, повний текст рішення складено та підписано 21.12.2023)

за позовом Колективного підприємства "Торговий Дім"

до відповідача Приймака Віктора Петровича

про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, виселення із нежитлового приміщення та стягнення 458 206 грн 85 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Позивач звернувся до Роменського міськрайонного суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд:

2. Розірвати з 01 травня 2022 року Договір оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року, укладений між Колективним підприємством "Торговий Дім" та Приймак Віктором Петровичем щодо частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60 кв.м.;

3. Виселити Приймака Віктора Петровича ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) із частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60 кв.м.;

4. Стягнути з Приймака Віктора Петровича ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Колективного підприємства "Торговий Дім" (Сумська обл., м. Ромни, вул. Соборна, 14, код ЄДРПОУ 14007359) 36 000 грн. боргу з орендної плати, пеню за кожний день прострочення орендної плати в розмірі 1% від суми заборгованості в сумі, обрахованій на день ухвалення рішення суду, втрати від інфляцій в розмірі, обрахованому на день ухвалення рішення суду, неустойку з розрахунку по двійної плати за найм речі за час весь прострочення в розмірі, обрахованому на день ухвалення рішення суду, 7443,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 13000 грн. витрат на оплату правничої допомоги.

5. Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.01.2022 Колективне підприємство «Торговий Дім» (Орендодавець), в особі директора Деревської В.В., що діяла на підставі Статуту, та ФОП Приймак В.П. (Орендар), що діяв на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 803672, уклали Договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до пункту 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування частину торгового приміщення за адресою: бул. Шевченка, 29 загальною площею 60 кв.м. для торгівлі непродовольчими товарами. Об`єктом оренди є частина приміщення у нежитловій будівлі за адресою: Сумська обл., м. Ромни, бул. Шевченка, 29, загальною площею 147 кв.м., яке належить на праві власності КП «Торговий Дім». Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна підприємства внаслідок не виконання або неналежного виконання умов цього Договору (2.2.2 Договору), перевіряти порядок використання Орендарем орендованої площі (2.2.3 Договору). Орендар має право використовувати площу, що орендується, виключно за її цільовим призначенням, у відповідності з даним договором (п. 2.3.1 Договору), здавати приміщення або його частину у суборенду тільки за письмовою згодою Орендодавця (п. 2.3.4 Договору). Орендна плата за один місяць оренди становить 12000 грн. (п. 3.1 Договору). Оплата проводиться шляхом внесення готівки в центральну касу підприємства або перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця, щомісячно до 5 числа поточного місяця (п. 3.5 Договору). 3а кожний день прострочення орендної плати нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості (п. 3.6 Договору). Термін оренди з 02 січня 2022 по 31 грудня 2022 (п. 4.1 Договору). У пункті 4.3 Договору сторони погодили, що Договір оренди підлягає достроковому розірванню за вимогою Орендодавця у випадку, якщо: орендована площа використовується не відповідно договору; орендар навмисно або по необережності погіршує стан орендованої площі; орендар не заплатив орендної плати протягом одного місяця. Відповідно до умов договору відповідач зайняв орендоване приміщення. Орендну плату за січень 2022 року в розмірі 12000 грн. відповідач сплатив з порушенням положень п. 3.5 Договору. Крім того, всупереч положенням п. 3.5 Договору, згідно якого проводиться щомісячно до 5 числа поточного місяця, відповідач не сплатив до 5 лютого 2022 року орендну плату за лютий 2022 року. Також відповідач не провів жодної сплати орендної плати за всі наступні місяці. КП «Торговий дім» з`ясувало, що відповідач умисно надав Орендодавцю неправдиві запевнення про обставини, що мають значення для укладення договору, а саме щодо того, що він є зареєстрованим підприємцем та має право здійснювати торгівлю як суб`єкт підприємницької діяльності. Було з`ясовано, що на час укладення договору оренди державна реєстрація відповідача як суб`єкта підприємницької діяльності була скасована, а відтак, здійснювати торгівлю у переданому для торгівлі непродовольчими товарами нежитловому приміщенні він права не мав. Після обстеження орендованого приміщення було виявлено факт нецільового використання орендованого приміщення, після чого відповідача в телефонному режимі повідомлено про одностороннє розірвання договору оренди від 02.01.2022 . Приймак В.П. не відреагував, у зв`язку з чим йому направлено листа від 26.04.2022 №10 «Повідомлення про розірвання договору оренди нерухомого майна» у зв`язку з порушенням відповідачем п.п.4.3.1, 4.3.2, 4.3.3, 4.3, р.4 Договору оренди. У листі вказано було і дату розірвання Договору 1 травня 2022 року та заявлено вимогу повернути орендоване нежитлове приміщення до указаного строку, погасити заборгованість по оренді та інших платежах, привести приміщення в належний стан. Указаний лист повернуто за зворотною адресою за письмовою відмовою адресата від його отримання. Зважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором позивач за захистом своїх прав звернувся до суду та просить розірвати з 01 травня 2022 року Договір оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року, укладений між Колективним підприємством «Торговий Дім» та відповідачем щодо частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60 кв.м.; виселити Приймака В.П. із частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60 кв.м. та стягнути з нього на користь КП «Торговий Дім» 36 000 грн. боргу з орендної плати, пеню за кожний день прострочення орендної плати в розмірі 1% від суми заборгованості в сумі, обрахованій на день ухвалення рішення суду, втрати від інфляції в розмірі, обрахованому на день ухвалення рішення суду, неустойку з розрахунку подвійної плати за найм речі за час весь прострочення в розмірі, обрахованому на день ухвалення рішення суду, 7443,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 13000 грн. витрат на оплату правничої допомоги.

6. Короткий зміст рішення попередніх судів та мотиви їх прийняття

7. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 листопада 2022 року позовні вимоги Колективного підприємства «Торговий Дім» до Приймака В.П. про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, виселення із нежитлового приміщення та стягнення коштів, задоволено. Розірвано з 01 травня 2022 року договір оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року, укладений між Колективним підприємством «Торговий Дім» та Приймаком В.П. щодо частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60 кв.м. Виселено ОСОБА_2 із частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60 кв.м. Стягнуто з Приймака В.П. на користь Колективного підприємства Торговий Дім» 36000 грн боргу з орендної плати; пеню за кожний день прострочення орендної плати в розмірі 1% від суми заборгованості в сумі 99000 грн, зтрати від інфляції в розмірі 7276 грн 27 коп; неустойку з розрахунку подвійної плати за найм речі за час весь прострочення в розмірі 167200 грн; 7443 грн витрат по сплаті судового збору, та 13000 грн витрат на оплату правничої допомоги. Стягнуто з Приймака В.П. на користь держави судовий збір у розмірі 1621 грн 14 коп.

8. Постановою Сумського апеляційного суду від 23 березня 2023 року апеляційну скаргу представника Приймака В.П. - адвоката Чирви В.П. задоволено. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 листопада 2022 року скасовано. Провадження у справі за позовом КП «Торговий Дім» до Приймака В.П. про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, виселення із нежитлового приміщення та стягнення коштів закрито. Повернуто Приймаку В.П. сплачений судовий збір в розмірі 11164 грн 50 коп. Роз`яснено Колективному підприємству «Торговий Дім» право на звернення до Сумського апеляційного суду протягом 10 днів з дня отримання цієї постанови із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

9. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 04.04.2023 заяву Колективного підприємства "Торговий Дім" про передачу справи до Господарського суду Сумської області задоволено, постановлено передати справу № 585/1180/22 за позовом Колективного підприємства "Торговий Дім" до відповідача Приймака Віктора Петровича про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, виселення із нежитлового приміщення та стягнення коштів до Господарського суду Сумської області.

10. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.12.2023 по справі №585/1180/22 залишено позовну заяву без руху; позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - у продовж 2-х днів з дня оголошення даної ухвали суду; позивачу зазначено спосіб усунення недоліків позовної заяви - шляхом надання належних доказів в підтвердження доплати судового збору в розмірі 4392 грн 10 коп.

11. В мотивувальній частині вказаної ухвали, зокрема, зазначено таке:

12. «12.05.2023 через систему "Електронний суд" позивачем надіслано до суду Відповідь від 12.05.2023, б/н (вх.№381) на відзив, відповідно до змісту якого просить суд:

13. При розгляді справи врахувати присвоєння спірному об`єкту нерухомого майна окремої адреси: АДРЕСА_1 , та розглядати пункти 1, 2 позовних вимог в наступній редакції:

14. "1. Розірвати з 01 травня 2022 року Договір оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року, укладений між Колективним підприємством "Торговий Дім" та Приймак Віктором Петровичем щодо частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 60 кв.м.;

15. 2. Виселити Приймака Віктора Петровича ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) із частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60 кв.м.".

16. Подальший розгляд судом справи №585/1180/22 здійснюватиметься з врахуванням присвоєння спірному об`єкту нерухомого майна окремої адреси: АДРЕСА_1 .».

17. Саме зазначену частину ухвали Господарського суду Сумської області від 05.12.2023 по справі №585/1180/22 оскаржує відповідач.

18. Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.12.2023 по справі №585/1180/22 позов Колективного підприємства "Торговий Дім" до Приймака Віктора Петровчича про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, виселення із нежитлового приміщення та стягнення 458 206 грн 85 коп задоволено частково.

19. Стягнуто з Приймака Віктора Петровчича на користь Колективного підприємства "Торговий Дім" 36 000 грн боргу з орендної плати, 4596 грн 16 коп пені, 9566 грн 85 коп інфляційні втрати, 344 000 грн неустойка, 5912 грн 14 коп в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору; 15 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

20. В частині позовних вимог щодо виселення Приймака Віктора Петровчича з частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60 кв.м. закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

21. В інший частині позовних вимог відмовлено.

22. Частково задовольняючи позовні вимоги, Господарський суд Сумської області виходив з наступного:

23. З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов`язань в частині сплати орендної плати за період лютий-квітень 2022 року, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із відповідача орендної плати у розмірі 36 000 грн.00 коп.

24. Беручи до уваги те, що судом було встановлено факт порушення з боку Відповідача грошового зобов`язання в частині порушення строків сплати орендної плати, а стягнення пені передбачено умовами Договору та нормами чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 4596 грн 16 коп.

25. В частині стягнення пені в сумі 64043 грн 84 коп. суд першої інстанції відмовив за необґрунтованістю.

26. Суд першої інстанції, перевіривши розрахунки позивача, період нарахування останнім вказаних сум інфляційних витрат дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірним, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 9566 грн 85 коп, є такими, що підлягають задоволенню.

27. Враховуючи вищезазначене, а саме те, що спірний договір є вже припиненим відповідно до ч.1 ст. 782 ЦК України 01.05.2022, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині розірвання з 01 травня 2022 року Договір оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року, укладений між Колективним підприємством "Торговий Дім" та Приймак Віктором Петровичем щодо частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60 кв.м.

28. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що після відкриття провадження у справі станом на 11.07.2023 відповідач перестав користуватися та передав позивачу спірне приміщення, а саме частину торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60 кв.м., що і було одним із предметів розгляду у даній справі.

29. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, щодо виселення Приймака Віктора Петровича з частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60 кв.м., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

30. Судом першої інстанції встановлено, що договір оренди нежитлового приміщення від 02.01.2022 припинив свою дію 01.05.2022 унаслідок його одностороннього припинення позивачем. В свою чергу відповідач фактично вибув з орендованого приміщення лише 11.07.2023.

31. За таких обставин Господарський суд Сумської області дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна за період з 01.05.2022 по 11.07.2023 в розмірі 344000 грн.

32. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

33. Не погодившись з прийнятим рішенням та ухвалою суду першої інстанції, Приймак Віктор Петрович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2023 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.12.2023 скасувати, в задоволені позову відмовити. Стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати - 11164,50 грн.

34. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на таке:

35. Змінюючи адресу нежитлового приміщення суд першої інстанції фактично розглянув справу щодо встановлення Факту, яка підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Посилання суду на наказ відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Роменської міської ради від 21.02.2022 № 47-а «Про присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна», згідно з яким присвоєно окрему адресу належному позивачу об`єкта нерухомого майна за адресою: бульвар Шевченка, 29 - бульвар Шевченка, 29- Б; витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва згідно з наказом від 21.02.2022 № 47-а та можливість орендодавця за власної ініціативи змінювати умови договору на підставі п. 2.2.3. Договору не має значення, оскільки зміна адреси здійснена з ініціативи суду, від позивача по справі будь-якої ініціативи чи дій направлених у цьому напрямку не було.

36. Крім того, скаржник в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що запровадження воєнного стану призвело до зменшення заробітку, часткового зупинення діяльності бізнесу та змусило усіх адаптуватися до умов сьогодення, направити усі зусилля на військові потреби, допомогу населенню, продовження функціонування бізнесу. Зазначає, що у зв`язку з запровадженням воєнного стану, постачання саме непродовольчих товарів (реалізація яких повинна була відбуватися саме в орендованому приміщенні) майже припинилися, що взагалі позбавило його від отримання прибутку.

37. Вже наприкінці квітня 2022 року відповідач не користувався спірним приміщенням, що унеможливлює застосування положень ст. 785 ЦК України.

38. Враховуючи погодження сторонами в договорі відповідальності за порушення строків оплати у вигляді сплати пені в розмірі 1% від суми заборгованості (п. 3.6 Договору), суд неправомірно стягнув зі скаржника ще інші штрафні санкції, яки непогоджені під час укладання договору.

39. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

40. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - ОСОБА_3., судді: Яковлєва М.Л., Станіка С.Р.

41. Ухвалою від 27.03.2024 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Приймака Віктора Петровича на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.12.2023 та рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2023 по справі № 585/1180/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Сумської області надіслати матеріали справи № 585/1180/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

42. 08.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 585/1180/22.

43. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приймака Віктора Петровича на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.12.2023 та рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2023 по справі № 585/1180/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 28.05.2024.

44. Розгляд справи неодноразове відкладався.

45. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 № 09.1-07/458/24, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 585/1180/22.

46. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 585/1180/22 між суддями від 17.09.2024, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Яценко О.В., судді: ОСОБА_4., Яковлєв М.Л.

47. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 апеляційну скаргу Приймака Віктора Петровича на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.12.2023 та рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2023 по справі № 585/1180/22 прийнято до провадження новоутвореною колегією суддів; призначено розгляд справи № 585/1180/22 у судовому засіданні на 07.10.2024.

48. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 № 09.1-08/3630/24, у зв`язку з рішення Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 про звільнення судді ОСОБА_4 , який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 585/1180/22.

49. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 585/1180/22 між суддями від 04.10.2024, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Яценко О.В., суддів: Яковлєва М.Л., Гончарова С.А.

50. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024(колегія суддів у складі: головуючого судді - Яценко О.В., суддів: Яковлєва М.Л., Гончарова С.А.) прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Приймака Віктора Петровича на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.12.2023 та рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2023 по справі № 585/1180/22.

51. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024(колегія суддів у складі: головуючого судді - Яценко О.В., суддів: Яковлєва М.Л., Гончарова С.А.) розгляд апеляційної скарги Приймака Віктора Петровича на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.12.2023 та рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2023 по справі № 585/1180/22 відкладено на 14.10.2024.

52. У судове засідання апеляційної інстанції 14.10.2024 відповідач не з`явився, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

53. З огляду на неявку відповідача, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне відкласти розгляд справи.

54. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024(колегія суддів у складі: головуючого судді - Яценко О.В., суддів: Яковлєва М.Л., Гончарова С.А.) розгляд апеляційної скарги Приймака Віктора Петровича на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.12.2023 та рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2023 по справі № 585/1180/22 відкладено на 18.11.2024.

55. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 № 09.1-08/4374/24, у зв`язку з з перебуванням судді Гончарова С.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 27.10.2024 по 22.11.2024 включно, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 585/1180/22.

56. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 585/1180/22 між суддями від 18.11.2024, для розгляду справи сформовано колегію у наступному складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Яценко О.В., судді: Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.

57. 18.11.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням відповідача на лікарняному.

58. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024(колегія суддів у складі: головуючого судді - Яценко О.В., суддів: Яковлєва М.Л., Хрипуна О.О.) прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Приймака Віктора Петровича на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.12.2023 та рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2023 по справі № 585/1180/22; розгляд апеляційної скарги Приймака Віктора Петровича на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.12.2023 та рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2023 по справі № 585/1180/22 призначено на 28.11.2024.

59. Клопотання учасників справи

60. 07.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Колективного підприємства "Торговий Дім" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

61. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 клопотання Колективного підприємства "Торговий Дім" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

62. 27.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Приймака Віктора Петровича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

63. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 клопотання Приймака Віктора Петровича про відкладення розгляду справи задоволено; відкладено в режимі відеоконференції розгляд справи за апеляційною скаргою Приймака Віктора Петровича на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.12.2023 та рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2023 по справі №585/1180/22 на 16.07.2024.

64. 12.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Колективного підприємства "Торговий Дім" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

65. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 клопотання Колективного підприємства "Торговий Дім" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

66. Позиції учасників справи

67. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги Приймака Віктора Петровича заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

68. Явка представників учасників справи

69. 28.11.2024 в судове засідання позивач та відповідач явку своїх уповноважених представників не забезпечили, відповідач подав суду клопотання про розгляд справи без його участі, позивач про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляв, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом доставлення копій ухвали апеляційного суду до його електронного кабінету, що підтверджується відповідними довідками.

70. Згідно з частиною 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

71. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

72. Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

73. В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

74. Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

75. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

76. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі, а тому колегія суддів ухвалила здійснити розгляд справи без участі осіб, які не з`явилися.

77. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

78. 02.01.2022 між Колективним підприємством «Торговий Дім» (Орендодавець, позивач та Фізичною особою - підприємцем Приймаком Віктором Петровичем (Орендар, відповідач), був укладений Договір оренди нежитлового приміщення.

79. Відповідно до пункту 1 Договору, орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування частину торгового приміщення за адресою: бул. Шевченка, 29 загальною площею 60 кв.м. для торгівлі непродовольчими товарами.

80. Належність позивачу спірного об`єкту оренди підтверджується: договором купівлі - продажу майна, укладеного між Роменською міською радою народних депутатів і комунальним підприємством «Торговий Дім» 31.05.1994 реєстр. № 1-1057; угодою від 29.10.1997 № 2-1455 про доповнення до договору купівлі-продажу майна, укладеного між Роменською міською радою народних депутатів і комунальним підприємством «Торговий Дім» від 31.05.1994 реєстр. № 1-1057.

81. Зміна адреси спірного об`єкту оренди підтверджується наказом відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Роменської міської ради від 21.02.2022 № 47-а «Про присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна», згідно якого присвоєно окрему адресу належному позивачу об`єкту нерухомого майна за адресою: бульвар Шевченка, 29 - бульвар Шевченка, 29- Б; витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва згідно наказу від 21.02.2022 № 47-а.

82. Відповідно до п. 2.2.3 Договору Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна підприємства внаслідок не виконання або неналежного виконання умов цього Договору (2.2.2 Договору), перевіряти порядок використання Орендарем орендованої площі.

83. Орендар має право використовувати площу, що орендується, виключно за її цільовим призначенням, у відповідності з даним договором (п. 2.3.1 Договору), здавати приміщення або його частину у суборенду тільки за письмовою згодою Орендодавця (п. 2.3.4 Договору).

84. Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що Орендна плата за один місяць оренди становить 12000 грн.

85. Відповідно до п. 3.2. Договору, окрім орендної плати Орендар відшкодовує Орендодавцю вартість спожитих Орендарем наступних послуг: водопостачання та водовідведення, електропостачання, вивіз ТПВ, теплопостачання, охорона об`єкту, згідно оформлених відповідних рахунків.

86. Оплата проводиться шляхом внесення готівки в центральну касу підприємства або перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця, щомісячно до 5 числа поточного місяця (п. 3.5 Договору).

87. За кожний день прострочення орендної плати нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості (п. 3.6 Договору). Термін оренди з 02 січня 2022 по 31 грудня 2022 (п. 4.1 Договору).

88. У пункті 4.3 Договору сторони погодили, що Договір оренди підлягає достроковому розірванню за вимогою Орендодавця у випадку, якщо: орендована площа використовується не відповідно договору; орендар навмисно або по необережності погіршує стан орендованої площі; орендар не заплатив орендної плати протягом одного місяця.

89. Як свідчать матеріали справи, а саме відповідно до прибуткового касового ордеру № 64 від 25.01.2022 (а.с. 16, том 1) відповідачем була сплачена Орендна плата за січень 2022 року в розмірі 12000 грн.

90. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач оплату за січень 2022 року сплатив з порушенням терміну платежу, за період з лютого по квітень 2022 року взагалі оплату не здійснив, через, що у нього наявна заборгованість у розмірі 36000 грн.

91. З матеріалів справи вбачається, що 21 квітня 2022 року комісією позивача - КП «Торговий дім» у складі директора, головного бухгалтера, заступника головного бухгалтера було проведено обстеження орендованого відповідачем приміщення за адресою: АДРЕСА_1, про що складено акт обстеження від 21.04.2022. Згідно вказаного акту комісією було виявлено факт нецільового використання орендованого приміщення, чим порушено п. 1.2 розділу 1 (орендна площа буде використана для торгівлі непродовольчими товарами). Натомість в приміщенні обладнана кімната для косметичних процедур, де надаються послуги клієнтам сторонньою особою. Зовнішній вигляд орендованого приміщення знаходиться в неналежному стані: вивіска над входом в магазин обірвана, стіни фасаду обдерті, що порушує п. 2.4.1 розділу 1 договору оренди приміщення. При обстеженні приміщення Приймак В.П. в приміщенні не було. Була присутня його дружина ОСОБА_8 та стороння особа (а.с.17, том 1).

92. Листом від 26.04.2022 № 10 «Повідомлення про розірвання договору оренди нерухомого майна» КП «Торговий дім» повідомило відповідача про одностороннє розірвання Договору оренди нежитлового приміщення від 02.01.2022 на підставі порушення Орендарем п.п.4.3.1; 4.3.2; 4.З.З., п.4.3, р.4 Договору оренди від 02.01.2022. У листі зазначено, що розірвання Договору в односторонньому порядку зумовлено наступними обставинами/підставами:

93. а) Орендодавцем виявлено, що Орендар використовує приміщення не за цільовим призначенням;

94. б) своєчасно не сплачує орендну, плату;

95. в) утримує фасад та приміщення в неналежному стані;

96. г) на час укладення договору оренди Орендар надав недостовірну інформацію про те, що він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців як ФОП.

97. Зазначено дату розірвання (припинення) Договору - 1 травня 2022 року та заявлено вимогу повернути орендоване нежитлове приміщення до 1 травня 2022 року і погасити заборгованість по оренді (згідно акту звірки) та інших платежах, привести приміщення в належний стан (а.с.18, том 1).

98. Надсилання листа від 26.04.2022 № 10 відповідачу підтверджується накладною від 26.04.2022 № 4200010027040 та описом вкладення від 26.04.2022, на яких міститься відтиск штемпеля «Укрпошти» (а.с.19, том 1).

99. Роздрукування трекінгу за номером поштового відправлення № 4200010027040 свідчить, що указаний вище лист був прийнятий у ВПЗ 42000 м. Ромни та відправлений на адресу відповідача. 28.04.2022 поштове відправлення № 4200010027040 повернуто за зворотною адресою за письмовою відмовою адресата від його отримання (а.с.20, том.1).

100. З матеріалів справи, а саме Додаткових пояснень від 02.12.2023 позивача та усних пояснень представника позивача в судових засіданнях вбачається, що 11.07.2023 відповідач припинив користуватися спірним майном та повернув його позивачу.

101. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки відповідач порушив його права, він був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав з даним позовом, відповідно до якого просить суду розірвати з 01.05.2022 Договір оренди нежитлового приміщення від 02.01.2022, виселити приймака Віктора Петровича із частини торгового приміщення та стягнути з Приймака Віктора Петровича заборгованість з орендної плати за 3 місяці, нараховану на неї пеню, втрати від інфляції та неустойку за неповернення майна, обраховані на день ухвалення рішення суду.

102. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

103. Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції правильно визначив і застосував норми матеріального права при вирішені спору у цій справі.

104. Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

105. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

106. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

107. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

108. Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

109. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

110. Статті 626, 628, 629 ЦК України визначають, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

111. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

112. Відповідно до ст. 638 ЦК України (у редакції, чинній станом на момент укладення договору), яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

113. Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

114. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

115. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

116. Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

117. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

118. Судом першої інстанції правильно встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли щодо оренди нежитлового приміщення, а відповідно до ч. 1, 3 та 6 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Об`єктом оренди може бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

119. Наведена норма кореспондується із ч. 1 ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

120. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч. 1, 3 ст. 760 ЦК України).

121. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення Договору).

122. Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

123. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

124. В своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що змінюючи адресу нежитлового приміщення суд першої інстанції фактично розглянув справу щодо встановлення Факту, яка підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Посилання суду на наказ відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Роменської міської ради від 21.02.2022 № 47-а «Про присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна», згідно з яким присвоєно окрему адресу належному позивачу об`єкта нерухомого майна за адресою: бульвар Шевченка, 29 - бульвар Шевченка, 29- Б; витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва згідно з наказом від 21.02.2022 № 47-а та можливість орендодавця за власної ініціативи змінювати умови договору на підставі п. 2.2.3. Договору не має значення, оскільки зміна адреси здійснена з ініціативи суду, від позивача по справі будь-якої ініціативи чи дій направлених у цьому напрямку не було.

125. З ч.1 ст.255 ГПК вбачається, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, згідно з переліком, наведеним у цій частині статті. У п. 9 ч.1 ст. 255 ГПК до таких ухвал віднесено ухвалу про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.

126. Водночас відповідно до ч.3 ст.255 ГПК заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. При цьому не має значення, були ці ухвали протокольними чи викладені у вигляді окремого рішення суду (ухвали).

127. Ухвалою суду першої інстанції від 05.12.2023 вирішено процесуальне (процедурне) питання, пов`язане виключно з рухом справи; ухвала суду першої інстанції, якою вирішено процесуальні (процедурні) питання, пов`язані з рухом справи, не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції (посилається на постанову Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №910/14747/21).

128. Відповідно до ч.3 ст.255 ГПК, яка передбачає, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Ця норма означає, що доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні ухвали включаються в текст апеляційної скарги, а сама ухвала не зазначається в апеляційній скарзі окремо (як оскаржуване рішення), щодо неї скаржник не формулює окермих вимог (зокрема, не просить її скасувати), за її оскарження не сплачується судовий збір, а строк на її оскарження збігається зі строком на оскарження рішення суду першої інстанції.

129. Таким чином, суд апеляційної інстанції має розглянути такі доводи скаржника щодо незаконності постановленої ухвали, як один із доводів апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023.

130. При розгляді апеляційної скарги в частині оскарження ухвали Господарського суду Сумської області від 05.12.2023 по справі № 585/1180/22, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена в постанові від 10.07.2023 по cправі № 910/13020/22, де, зокрема, зазначено таке:

131. «40. Те, що скаржник визначив ухвалу у частині відмови у поверненні до стадії підготовчого провадження як окремий предмет оскарження поряд із рішенням суду першої інстанції від 01.03.2023 є лише формальним порушенням приписів ч.3 ст.255 ГПК, яка передбачає, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Ця норма означає, що доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні ухвали включаються в текст апеляційної скарги, а сама ухвала не зазначається в апеляційній скарзі окремо (як оскаржуване рішення), щодо неї скаржник не формулює окремих вимог (зокрема, не просить її скасувати), за її оскарження не сплачується судовий збір, а строк на її оскарження збігається зі строком на оскарження рішення суду першої інстанції.

132. 41. Отже, апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 в частині відмови у поверненні до стадії підготовчого провадження окремо від рішення суду не допускається. Таким чином, суд апеляційної інстанції має розглянути такі доводи скаржника щодо незаконності постановленої ухвали в частині відмови у клопотанні у поверненні на стадію підготовчого провадження саме як один із доводів апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023.».

133. За аналогією, суд апеляційної інстанції в даній справі розглядає доводи скаржника щодо незаконності постановленої ухвали в частині зміни адреси саме як один із доводів апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023.

134. Колегія суддів критично ставиться до вищезазначених тверджень відповідача оскільки саме позивач 12.05.2023 через систему "Електронний суд" надіслав до суду Відповідь від 12.05.2023, б/н (вх.№381) на відзив, відповідно до змісту якої просив суд при розгляді справи врахувати присвоєння спірному об`єкту нерухомого майна окремої адреси: Сумська обл., АДРЕСА_1, та розглядати пункти 1, 2 позовних вимог в відповідній редакції.

135. Більше того, присвоєння орендованому відповідачем об`єкту нерухомого майна окремої адреси здійснено після укладення договору оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року у відповідності до Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 р. № 690, який визначає процедуру присвоєння, зміни, коригування адрес об`єктів будівництва, будинків, будівель, споруд, окремих частин об`єкта, які є самостійними об`єктами права на нерухоме майно (квартир, гаражних боксів, машиномісць, інших житлових та нежитлових приміщень).

136. Відтак, сама по собі зміна адреси орендованого відповідачем об`єкту нерухомого майна та врахування судом першої інстанції зазначеного факту, який офіційно визнаний державою та інформація про який внесена до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, не свідчить про зміну предмету позову, як на це посилається апелянт, оскільки матеріально-правові вимоги позивача до відповідача залишились незмінними, як і підстави позову, тобто факти, якими обґрунтовувались вимогу про захист прав та законних інтересів позивача. Вказана зміна адреси відбулась у визначеному чинним законодавством порядку та підтверджена належними і допустимими доказами, а тому не може бути підставною для позбавлення позивача права на судовий захист його порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

137. Крім того, скаржник в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що запровадження воєнного стану призвело до зменшення заробітку, часткового зупинення діяльності бізнесу та змусило усіх адаптуватися до умов сьогодення, направити усі зусилля на військові потреби, допомогу населенню, продовження функціонування бізнесу. Зазначає, що у зв`язку з запровадженням воєнного стану, постачання саме непродовольчих товарів (реалізація яких повинна була відбуватися саме в орендованому приміщенні) майже припинилися, що взагалі позбавило його від отримання прибутку.

138. Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями скаржника, у зв`язку з таким:

139. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на неможливість користування нерухомим майном у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин спричинених військовою агресією російської федерації, тому на підставі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України звільняється від орендної плати.

140. Також скаржник зазначив, що станом на час подачі апеляційної скарги ним направлено до Торгово-промислової палати України звернення щодо отримання відповідного сертифікату.

141. З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що для застосування положень статті 762 Цивільного кодексу України необхідно встановити, чи дійсно наймач не міг використовувати майно ним через обставини, за які він не відповідає протягом спірного періоду.

142. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

143. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

144. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20.

145. Існування обставини, за які орендар не відповідає та які зумовили призупинення його фактичної діяльності, відповідач вказує на військову агресію російської федерації проти України, яка, Торгово-промисловою палатою України може бути засвідчена як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

146. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан, який триває і досі.

147. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

148. Колегія суддів зазначає, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

149. Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

150. Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

151. Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

152. Таким чином, сам по собі лист ТПП України не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з іншими доказами, може їх підтверджувати.

153. Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника, що документом, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин вважатиметься також виданий Торгово-промислової палати України будь-який лист.

154. Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

155. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

156. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо того, що заперечення відповідача Приймака В.П. щодо не користування нерухомим майном на підставі договору оренди нежитлового приміщення, укладеного 02.01.2022 між Колективним підприємством «Торговий Дім» та відповідачем Приймаком В.П., спростовуються фактом оплати ним у касу КП «Торговий Дім» орендної плати за січень 2022 року в розмірі 12000 грн. згідно прибуткового касового ордеру від 25.01.2022 № 64, актами обстеження, складеними комісією КП «Торговий дім» у складі директора, головного бухгалтера, заступника головного бухгалтера від 21.04.2022, комісією у складі директора КП «Торговий дім», головного бухгалтера, заступника головного бухгалтера, інспектора відділу кадрів від 17 травня 2022 року та 30 травня 2022 року.

157. З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов`язань в частині сплати орендної плати за період лютий-квітень 2022 року, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із відповідача орендної плати у розмірі 36 000 грн.00 коп.

158. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

159. Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі № 585/1180/22 погодився з висновком апеляційного суду про те, що спір у справі виник між суб`єктами господарювання, унаслідок чого відповідно до пункту 15 частини першої статті 20 ГПК України він підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Також Верховний Суд зазначив, що доводи касаційної скарги про те, що станом на 02 січня 2022 року, тобто на час укладення договору оренди нежитлового приміщення, Приймак В. П. припинив підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, тому втратив статус суб`єкта господарювання, є безпідставними, так як доказів припинення Приймаком В. П. статусу фізичної особи-підприємця апеляційному суду не надано, а зі змісту договору оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року вбачається, що договір укладено між КП «Торговий дім» та ФОП Приймаком В. П. для торгівлі непродовольчими товарами, тобто для здійснення ФОП Приймаком В. П. підприємницької діяльності. При цьому у цій справі визначальним є і те, для чого було укладено оспорений договір, а саме для здійснення господарської діяльності.

160. Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

161. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

162. Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

163. Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

164. Згідно зі статтями 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

165. Суб`єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб`єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.

166. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19, кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

167. У разі здійснення підприємницької діяльності особа (у даному випадку, позивач) має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

168. Оскільки юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, то укладаючи Договір, позивач мав оцінити погоджений сторонами порядок виконання договору та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у відповідності з погодженими у договорі умовами.

169. При цьому невиконання контрагентами позивача своїх зобов`язань перед ним становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому.

170. Таким чином, зменшення заробітку, часткове зупинення діяльності бізнесу, на які посилається скаржник, не може бути підставою для невиконання взятих на себе зобов`язань за договором, в даному випадку щодо своєчасної сплати орендних платежів.

171. Щодо тверджень скаржника, що враховуючи погодження сторонами в договорі відповідальності за порушення строків оплати у вигляді сплати пені в розмірі 1% від суми заборгованості (п. 3.6 Договору), суд неправомірно стягнув зі скаржника ще інші штрафні санкції, яки непогоджені під час укладання договору, - то колегія суддів зазначає наступне:

172. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір оренди, укладений сторонами, є припиненим відповідно до ч.1 ст. 782 ЦК України, згідно якої наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд; ч.1 ст. 783 ЦК України, згідно якої наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі та якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі, що мало місце у даному випадку.

173. У відповідності до ч.2 ст. 782 ЦК України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

174. Оскільки Приймак В.М. відмовився від отримання листа-повідомлення від 26.04.2022, що направлявся позивачем у встановлений законом спосіб, датою розірвання (припинення) договору слід вважати 01 травня 2022 року, яка була вказана у цьому листі-повідомленні.

175. Такі висновки суду першої інстанції відповідачем не спростовуються, є обґрунтованими та узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, на які здійснив посилання суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

176. Враховуючи те, що спірний договір є вже припиненим відповідно до ч.1 ст. 782 ЦК України 01.05.2022, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині розірвання з 01 травня 2022 року Договору оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року, укладеного між Колективним підприємством "Торговий Дім" та Приймак Віктором Петровичем щодо частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: Сумська область, м. Ромни, бул. Шевченка, 29, загальною площею 60 кв.м.

177. Встановивши, що датою розірвання (припинення) договору оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року слід вважати 01 травня 2022 року, судом першої інстанції було встановлено факт порушення з боку Відповідача грошового зобов`язання в частині порушення строків сплати орендної плати, з огляду на що суд дійшов обґрунтованого висновку, що стягнення пені передбаченої умовами Договору та нормами чинного законодавства, а тому вимоги в частині стягнення з Відповідача 4596 грн 16 коп. пені є обґрунтованими.

178. Зокрема, судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок пені, яка становить наступні суми:

Період заборгованостіКількість днівСтавка НБУПодвійна ставка НБУ на деньПеня05.03.2022- 02.06.202290100.055591,7803.06.2022- 05.09.202295250.1371561,64 179. Пеня = (сума санкцій по всіх періодах) = 591,78 + 1561,64 = 2153,42 грн.

Період заборгованостіКількість днівСтавка НБУПодвійна ставка НБУ на деньПеня05.04.2022- 02.06.202259100.055387,9503.06.2022- 05.10.2022125250.1372054,79 180. Пеня = (сума санкцій по всіх періодах) = 387,95 + 2054,79 = 2442,74 грн.

181. 2153,42 грн.+ 2442,74 грн.=4596,16 грн.

182. Відповідач контррозрахунок пені не надав.

183. За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

184. Згідно з п. 3.6 Договору за кожний день прострочення орендної плати нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості.

185. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

186. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

187. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

188. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

189. Це ж стосується і стягнення інфляційних втрат.

190. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

191. Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

192. Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок інфляційних втрат, які становить:

Індекс інфляції за період з 05.02.2022 по 05.12.2023 = (101.6 : 100) x (104.5 : 100) x (103.1 : 100) x (102.7 : 100) x (103.1 : 100) x (100.7 : 100) x (101.1 : 100) x (101.9 : 100) x (102.5 : 100) x (100.7 : 100) x (100.7 : 100) x (100.8 : 100) x (100.7 : 100) x (101.5 : 100) x (100.2 : 100) x (100.5 : 100) x (100.8 : 100) x (99.4 : 100) x (98.6 : 100) x (100.5 : 100) x (100.8 : 100) x (100.5 : 100) = 1.304193

Інфляційне збільшення = 12000 x 1.304193 - 12000 = 3 650,31 грн.

Індекс інфляції за період з 05.03.2022 по 05.12.2023 = (104.5 : 100) x (103.1 : 100) x (102.7 : 100) x (103.1 : 100) x (100.7 : 100) x (101.1 : 100) x (101.9 : 100) x (102.5 : 100) x (100.7 : 100) x (100.7 : 100) x (100.8 : 100) x (100.7 : 100) x (101.5 : 100) x (100.2 : 100) x (100.5 : 100) x (100.8 : 100) x (99.4 : 100) x (98.6 : 100) x (100.5 : 100) x (100.8 : 100) x (100.5 : 100) = 1.283654

Інфляційне збільшення = 12000 x 1.283654 - 12000 = 3 403,85 грн.

Індекс інфляції за період з 05.04.2022 по 05.12.2023 = (103.1 : 100) x (102.7 : 100) x (103.1 : 100) x (100.7 : 100) x (101.1 : 100) x (101.9 : 100) x (102.5 : 100) x (100.7 : 100) x (100.7 : 100) x (100.8 : 100) x (100.7 : 100) x (101.5 : 100) x (100.2 : 100) x (100.5 : 100) x (100.8 : 100) x (99.4 : 100) x (98.6 : 100) x (100.5 : 100) x (100.8 : 100) x (100.5 : 100) = 1.228377

Інфляційне збільшення = 12000 x 1.228377 - 12000 = 2 740,53 грн.

193. Загальна сума інфляційних втрат нарахованих судом становить 9794,69 грн., проте позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат в розмірі 9566,85 грн. Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, то до стягнення з відповідача підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 9566,85 грн.

194. Також судом першої інстанції правомірно встановлено, що фактично відповідач вибув з орендованого нежитлового приміщення за адресою: Сумська область, АДРЕСА_1, лише 11.07.2023.

195. Встановивши, що договір оренди нежитлового приміщення від 02.01.2022 припинив свою дію 01.05.2022 унаслідок його одностороннього припинення позивачем, а відповідач фактично вибув з орендованого приміщення лише 11.07.2023, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна за період з 01.05.2022 по 11.07.2023, тобто 14 місяців і 10 днів - в розмірі 344 000,00 грн.

196. В силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

197. Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок неустойки, яка становить:

198. (12000х14)+(12000:30х10)=172000х2=344 000,00 грн.

199. Такий висновок суду узгоджується із встановленими судом першої інстанції обставинами та нормами матеріального права, застосованими судом першої інстанції до спірних правовідносин, правовими позиціями Верховного Суду України та Верховного Суду, які враховані судом першої інстанції при вирішенні спору.

200. Таким чином, судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано стягнуто з відповідача штрафні санкції, всупереч твердженням скаржника.

201. Щодо виселення відповідача, колегія суддів зазначає наступне:

202. Положеннями ч.1 ст. 785 ЦК України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

203. З матеріалів справи, в тому числі з відеофайлів, та усних пояснень представника позивача вбачається, що відповідач повернув об`єкт оренди 11.07.2023.

204. Зокрема відповідно до Додаткових письмових пояснень від 02.12.2023 (а.с. 206, том.2) позивач вказує, що фактично відповідач вибув з орендованого нежитлового приміщення за адресою: Сумська область, АДРЕСА_1, лише 11.07.2023, також зазначає, що працівниками КП «Торговий дім» за вказаною адресою на приміщенні було змінено замки на власні.

205. Твердження позивача, що у спірному приміщенні залишилося торгівельне обладнання, яке використовувалось відповідачем в його діяльності, суд першої інстанції правомірно оцінив критично, оскільки предметом розгляду у справі є виселення та повернення приміщення відповідачем, а не питання щодо торгівельного обладнання у ньому.

206. Отже, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що після відкриття провадження у справі станом на 11.07.2023 відповідач перестав користуватися та передав позивачу спірне приміщення, а саме частину торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: Сумська область, АДРЕСА_1 , загальною площею 60 кв.м., що і було одним із предметів розгляду у даній справі.

207. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

208. Враховуючи вищезазначене, місцевий суд підставно закрив провадження у справі в частині позовних вимог, щодо виселення Приймака Віктора Петровича з частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: Сумська область, АДРЕСА_1 , загальною площею 60 кв.м., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

209. Крім того, стосовно стягнення судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

210. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

211. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

212. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

213. Позивачем було заявлено до стягнення з Відповідача на його користь 22881 грн витрат на професійну правничу допомогу.

214. На підтвердження розміру судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) Позивачем до Суду подано наступні докази:

215. - Договір про надання правничої допомоги від 09.06.2022 (далі - Договір),

216. - Додаткова угода № 1 від 06.03.2023 до Договору про надання правничої допомоги від 09.06.2022;

217. - рахунок № 2 від 09.06.2022;

218. - платіжне доручення № 215 від 10.06.2022 про сплату 13000 грн.;

219. - платіжне доручення № 208 від 17.04.2023 про сплату 9881 грн.;

220. - Акт приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2022,

221. - Ордер адвоката Менько Д. Д. серії ВМ № 1026991 від 15.06.2022,

222. Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

223. 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

224. 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

225. При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

226. Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

227. Беручи до уваги те, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи», Суд вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

228. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №907/746/17 від 05.10.2021, у справі №922/2869/19 від 30.11.2020, у справі №910/7520/20 від 11.11.2021.

229. У даній справі, місцевий суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), дійшов обґрунтованого висновку не присуджувати Позивачу, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення, а присуди до стягнення 15 000,00 грн, що в силу положень статті статті 129 Господарського процесуального кодексу України - є обґрунтованим та правомірним.

230. У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

231. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

232. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

233. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

234. Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

235. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

236. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

237. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

238. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

239. 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів" .

240. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

241. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

242. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

243. Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

244. Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

245. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

246. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

247. Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

248. На підставі наявних у справі доказів у сукупності місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог в частині стягнення 36000 грн боргу з орендної плати, 4596 грн 16 коп пені, 9566 грн 85 коп інфляційні втрати, 344000 грн неустойки; в частині позовних вимог щодо виселення Приймака Віктора Петровича з частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60 кв.м. закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

249. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного рішення відхиляються апеляційним господарським судом як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження.

250. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

251. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

252. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

253. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

254. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

255. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2023 у справі №585/1180/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

256. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Приймака Віктора Петровича відсутні.

257. Судові витрати

258. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

259. Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приймака Віктора Петровича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2023 у справі №585/1180/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.12.2024 після виходу з відпустки судді Яценко О.В.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді М.Л. Яковлєв

О.О. Хрипун

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення28.11.2024
Оприлюднено19.12.2024
Номер документу123816949
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність щодо усунення перешкод у користуванні майном

Судовий реєстр по справі —585/1180/22

Постанова від 28.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яценко О.В.

Ухвала від 18.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яценко О.В.

Ухвала від 18.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яценко О.В.

Ухвала від 14.10.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яценко О.В.

Ухвала від 07.10.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яценко О.В.

Ухвала від 07.10.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яценко О.В.

Ухвала від 18.09.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яценко О.В.

Ухвала від 07.08.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шаптала Є.Ю.

Ухвала від 28.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шаптала Є.Ю.

Ухвала від 13.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шаптала Є.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні