Постанова

від 17.12.2024 по справі 902/541/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Справа № 902/541/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Центрально-західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на рішення Господарського суду Вінницької області від 26 вересня 2024 року в справі №902/541/24 (повний текст рішення складено 07 жовтня 2024 року, суддя Нешик О.С.)

за позовом Вінницького обласного центру зайнятості

до Управління держпраці у Вінницькій області (комісії з припинення юридичної особи)

та до Центрально-західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці

про стягнення 18749,20 грн виплаченої допомоги по безробіттю

ВСТАНОВИВ:

Вінницький обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Управління держпраці у Вінницькій області (комісії з припинення юридичної особи) та Центрально-західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці 18749,20 грн суми виплаченої допомоги по безробіттю фізичній особі ОСОБА_1 в зв`язку з його поновленням на роботі за рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №120/248/23.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 26 вересня 2024 року в справі №902/541/24 задоволено позов Вінницького обласного центру зайнятості Управління держпраці у Вінницькій області (комісії з припинення юридичної особи) та до Центрально-західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про стягнення 18749,20 грн виплаченої допомоги по безробіттю.

Присуджено до стягнення з Центрально-західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на користь Вінницького обласного центру зайнятості 18749,20 грн суми виплаченої допомоги по безробіттю та 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що набуття ОСОБА_1 21 лютого 2023 року статусу безробітного в зв`язку зі звільненням його з посади на підставі наказу Управління Держпраці у Вінницькій області №264-к від 12 грудня 2022 року, який рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №120/248/23 визнано незаконним та скасовано та звернення безробітного 18 травня 2023 року до відповідача із заявою про припинення його реєстрації, свідчить про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини 1 статті 34, частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та, як наслідок, стягнення з роботодавця виплачену за період з 22 лютого 2023 року по 17 травня 2023 року допомогу по безробіттю в розмірі 18749,20 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Центрально-західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 26 вересня 2024 року в справі №902/541/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" за №14 від 12 січня 2022 року ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, серед яких Управління Держпраці у Вінницькій області, та утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці. Господарським судом Вінницької області не надано правової оцінки, що на виконання плану заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів Держпраці (Окреме доручення в.о. Голови Держпраці від 18 січня 2022 року № Д-9/1/7-22 (яке не скасовано), відповідно до наказу Державної служби з питань праці від 17 січня 2022 року №26 "Про ліквідацію Управління Держпраці у Вінницькій області", наказом Управління від 24 січня 2022 року №61 "Про попередження працівників про заплановане вивільнення у зв`язку з ліквідацією" всіх працівників та державних службовців Управління попереджено про заплановане їх вивільнення у зв`язку з ліквідацією та вручені персональні письмові попередження та всі працівники ознайомлені з даним наказом під розпис. Таким чином, на початку 2022 року (24 січня 2022 року) позивача попереджено про наступне звільнення з підстав ліквідації Управління Держпраці у Вінницькій області. Надалі, наказом Управління Держпраці у Вінницькій області від 12 грудня 2022 року за №264-к ОСОБА_1 звільнено з посади з 12 грудня 2022 року у зв`язку з ліквідацією державного органу, відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу". Апелянт звертає увагу, що звільнення відбувається саме Управлінням, яке є роботодавцем, а не новоствореним Міжрегіональним управлінням.

Скаржник стверджує, що судом першої інстанції не враховано, що жодного нормативно-правового акта про передачу функцій та повноважень від Управління Держпраці у Вінницькій області до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці немає. Натомість є низка нормативно-правових актів, що підтверджують обставини саме ліквідації Управління Держпраці у Вінницькій області, яка наведена в судових засіданнях відповідачем та Господарським судом Вінницької області не надано правової оцінки. Таким чином, на переконання відповідача 2, судом першої інстанції не взято до уваги та не надано правової оцінки, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства, а ліквідація Управління Держпраці в області відбулася у встановленому законом порядку.

На переконання апелянта, судом першої інстанції не надано правової оцінки та не взято до уваги, що відповідно до Положення про Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби з питань праці від 23 вересня 2023 року №171, Міжрегіональне управління не є правонаступником ліквідованого Управління, відтак не несе зобов`язання по його звільненим працівникам.

Апелянт звертає увагу суду, що звільнення поновленого за рішенням суду ОСОБА_1 відбувалося в ліквідованому Управлінні, роботодавцем та суб`єктом призначення ОСОБА_1 не було та не є Міжрегіональне управління. Відтак, Міжрегіональне управління не зобов`язане виконувати будь-яких зобов`язань ліквідованого Управління. Всі належні суми, в тому числі вихідна допомога при звільненні у зв`язку з ліквідацією державного органу ОСОБА_1 при першому та другому звільненні Управлінням виплачені в повному обсязі. Водночас судом першої інстанції не надано правової оцінки та не взято до уваги.

Скаржник зазначає, що незважаючи на те, що держава не відмовилася від функціональних повноважень органу, що ліквідовується наділивши такими ж чи подібними повноваженнями новостворене Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, відсутні підстави стверджувати про наявність ознак юридичної реорганізації Управління Держпраці у Вінницькій області, оскільки жодного нормативно-правового акта чи іншого документа (передавальний акт, розподільчий баланс тощо), який би підтверджував перехід майнових прав та обов`язків Управління Держпраці у Вінницькій області до правонаступника, судами не встановлено та не підтверджено.

Листом №902/541/24/6886/24 від 16 жовтня 2024 року матеріали справи було витребувано з Господарського суду Вінницької області.

22 жовтня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/541/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2024 року у справі №902/541/24 залишено без руху апеляційну скаргу Центрально-західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на рішення Господарського суду Вінницької області від 26 вересня 2024 року в справі №902/541/24. Запропоновано скаржнику усунути протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, шляхом подання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучити докази сплати судового збору в розмірі 3633,60 грн.

28 жовтня 2024 року від апелянта надійшла заява, у якій зазначено, що Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці на час звернення до суду звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 20 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 листопада 2024 року у справі №902/541/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрально-західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на рішення Господарського суду Вінницької області від 26 вересня 2024 року в справі №902/541/24. Запропоновано сторонам у справі в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви/пояснення на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України, та докази їх надсилання іншим сторонам. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

04 листопада 2024 року через "Електронний суд" від Вінницького обласного центру зайнятості надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

В ході апеляційного розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а мотивувальна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала справа №120/248/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Вінницькій області та Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу №264-к від 12 грудня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 .

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №120/248/23 частково задоволено позов ОСОБА_1 , скасовано наказ Управління Держпраці у Вінницькій області №264-к від 12 грудня 2022 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді в Управлінні Держпраці у Вінницькій області з 12 грудня 2022 року.

Вказаним судовим рішення встановлені наступні обставини:

"... ОСОБА_1 працював на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області, що підтверджується наказом №8-к від 06 липня 2015 року.

Наказом Державної служби з питань праці №235 від 05 грудня 2022 року, Управлінням Держпраці у Вінницькій області з 06 грудня 2022 року припинено здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах, та погоджено Центрально-Західному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці з 06 грудня 2022 року виконання повноважень та функцій визначених Положенням про Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, яке затверджено наказом Державної служби з питань праці №171 від 23 вересня 2022 року та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно наказу управління №61 від 24 січня 2022 року "Про попередження працівників про заплановане вивільнення у зв`язку з ліквідацією" ОСОБА_1 було вручено письмове попередження 28 січня 2022 року, під підпис.

Наказом №264-к від 12 грудня 2022 року ОСОБА_1 звільнено 12 грудня 2022 року з посади головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", у зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці у Вінницькій області та підписано головою комісії з ліквідації."

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, заявами від 21 лютого 2023 року /а.с.5-6/, адресованими позивачу, ОСОБА_1 просив надати йому статус безробітного та призначити виплату допомоги по безробіттю.

Довідкою АТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-240606/39274 від 06 червня 2024 року /а.с. 151/ підтверджується перерахування ОСОБА_1 18749,20 грн допомоги по безробіттю.

Наказом Управління Держпраці у Вінницькій області №276-к від 16 травня 2023 року /а.с. 22/ ОСОБА_1 поновлено на посаді в Управлінні Держпраці у Вінницькій області.

Згідно з заявою б/н від 18 травня 2023 року /а.с. 14/ ОСОБА_1 просив позивача припинити реєстрацію безробітного у зв`язку з поновленням на посаді в Управлінні Держпраці у Вінницькій області на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №120/248/23.

26 січня 2024 року Управлінням Держпраці у Вінницькій області видано наказ №285-к /а.с. 26/ про звільнення ОСОБА_1 з посади в Управлінні Держпраці у Вінницькій області в зв`язку з ліквідацією державного органу на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".

В матеріалах справи міститься претензія №11.3-12/197-24 від 12 лютого 2024 року /а.с. 31/, адресована Управлінню Держпраці у Вінницькій області, за якою позивач просив повернути виплачену допомогу по безробіттю в сумі 18749,20 грн.

У відповідь на претензію позивача №11.3-12/197-24 від 12 лютого 2024 року Управління Держпраці у Вінницькій області листом №ВН/13.4/2138-22 від 01 березня 2024 року /а.с. 33-34/ відмовило у поверненні коштів з посиланням на перебування у стані припинення та закриття відповідних банківських рахунків.

В матеріалах справи також наявна претензія №11.3-12/413-24 від 18 березня 2024 року /а.с. 36-37/, яка адресована Центрально-західному міжрегіональному управлінню державної служби з питань праці, з вимогою про повернення виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 18749,20 грн.

У відповідь на претензію №11.3-12/413-24 від 18 березня 2024 року Центрально-західне міжрегіональне управлінню державної служби з питань праці листом №ЦЗ/3.1/3189-24 від 05 квітня 2024 року /а.с. 38-39/ повідомило, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено перехід зобов`язань та обов`язків Управління Держпраці у Вінницькій області до Центрально-західного міжрегіонального управління державної служби з питань, а тому вимоги позивача про повернення виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 18749,20 грн задоволенню не підлягають.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Пунктом 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (надалі за текстом - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Статтею 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачені види забезпечення та соціальні послуги, до яких зокрема відноситься допомога по безробіттю, зокрема допомога по безробіттю.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до пункту 1 частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус зареєстрованого безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам у день подання ними особистої заяви про надання статусу зареєстрованого безробітного до будь-якого обраного ними територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від наявності або відсутності у таких осіб задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування).

З дослідженого судами вбачається, що 21 лютого 2023 року ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.

За період перебування на обліку в статусі безробітного, ОСОБА_1 за період з 22 лютого 2023 року по 17 травня 2023 року виплачено 18749,20 грн допомоги по безробіттю.

Відповідно до пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №792 від 19 вересня 2018 року, Центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня подання зареєстрованим безробітним заяви про припинення реєстрації.

18 травня 2023 року Гайсинською філією Вінницького обласного центру зайнятості припинено реєстрацію ОСОБА_1 як безробітного у зв`язку із його зверненням із відповідною заявою.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Приписами частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що із роботодавця утримуються:

- сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду;

- незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу;

- незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Враховуючи обставину, що ОСОБА_1 21 лютого 2023 року набув статусу безробітного в зв`язку зі звільненням його з посади на підставі наказу Управління Держпраці у Вінницькій області №264-к від 12 грудня 2022 року, який рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №120/248/23 визнано незаконним та скасовано та обставину звернення безробітного 18 травня 2023 року до відповідача із заявою про припинення його реєстрації, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про застосування до спірних правовідносин положень частини 1 статті 34, частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та, як наслідок, стягнення з роботодавця виплачену за період з 22 лютого 2023 року по 17 травня 2023 року допомогу по безробіттю в розмірі 18749,20 грн.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта, які стосуються підстав звільнення ОСОБА_1 та його поновлення на посаді, оскільки вказані обставини є преюдиційно встановлені в рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №120/248/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Вінницькій області та Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу №264-к від 12 грудня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 .

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. У свою чергу відмінність підстав позовів, що були заявлені раніше, від підстав позову у справі, що розглядається, за однакової кваліфікації дій в частині розгляду питання про визначення класу субспоживача електричної енергії, піддає сумніву правильність та стабільність висновків судів у раніше розглядуваних справах та самих судових актів, які набрали законної сили, у зв`язку з чим відповідна протилежна оцінка обставин повинна бути тією мірою обґрунтована, в якій вона б не ставила під сумнів висновків, зроблених у інших справах, за аналогічними позовами між відповідними учасниками справи.

Разом з тим надання іншої оцінки певним обставинам під час розгляду справи №902/541/24, які оцінювались при розгляді справи №120/248/23 між тими ж сторонами спору, ставить під сумнів правильність та однозначність зроблених судом висновків у відповідному попередньому судовому рішенні. Оскільки судове рішення у справі №120/248/23 набрало законної сили і є обов`язковими для виконання, у зв`язку з чим правильність зроблених у ньому висновків презюмується, суд не може надавати протилежну оцінку таким обставинам у справі, що переглядається, обмежившись лише формальним посиланням на відсутність преюдиційних обставин для розгляду конкретної справи в розумінні положень статті 75 ГПК України, не навівши достатньо переконливих підстав для неврахування висновків, зроблених за результатами дослідження обставин, зокрема, у справі №902/541/24.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року у справі №907/969/22.

Щодо доводів апелянта про те, що Центрально-західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці не є правонаступником Управління держпраці у Вінницькій області, колегія суддів зазначає наступне.

12 січня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" №14, якою ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, серед яких Управління Держпраці у Вінницькій області, та утворено як юридичні особи публічного права - міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, зокрема Центрально-західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці.

Зазначеною постановою установлено, що територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно з пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій; міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме: Центрально-західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці у Вінницькій області.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України №14 від 12 січня 2022 року також визначено: "Державній службі з питань праці забезпечити передачу майна територіальних органів Державної служби з питань праці, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, міжрегіональним територіальним органам Державної служби з питань праці, утвореним згідно з пунктом 2 цієї постанови".

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що 10 липня 2024 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №1001741110012013277 про припинення Управління держпраці у Вінницькій області (ідентифікаційний код: 39845483) в результаті ліквідації.

Відповідно до частин 1, 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з пунктами 5, 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20 жовтня 2011 року орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять:

- у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття;

- у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади;

- у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу;

- у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади;

- у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Ліквідація державного органу (як підстава для припинення державної служби) пов`язується не тільки з виданням відповідного розпорядчого акта про ліквідацію юридичної особи [публічного права], але також з тим, що держава відмовляється від виконання певних завдань і функцій або ж передає їх (чи залишає їх) іншому державному органу (приміром, для недопущення дублювання повноважень державних органів). Іншими словами, ліквідація юридичної особи публічного права - навіть якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є відповідний запис - не тотожне за змістом і юридичним наслідками ліквідації державного органу, який, між тим, може мати статус юридичної особи, яка за порядком утворення належить до юридичних осіб публічного права.

Злиття кількох державних органів в один й наділення цього новоутвореного (в результаті такого способу реорганізації) державного органу по суті тими самими владними повноваженнями, які мали ті органи, які злилися в один, не означає, що припинені (шляхом злиття) державні органи ліквідовані інституційно. У такий спосіб вони набули нової "форми", але їх "сутність", яка виявляється у завданнях і функціях у визначеній сфері правовідносин, залишилися ті самі. Звідси й робиться висновок, що державний орган не ліквідований, а реорганізований."

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 травня 2024 року у справі №300/5311/22.

В матеріалах справи міститься пропозиція Центрально-західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці №ЦЗ/1/19-ЦА-22 від 02 грудня 2022 року /а.с. 205/ Державній службі України з питань праці, за якою заявник просить прийняти рішення про можливість забезпечення здійснення ним повноважень та функцій Управлінь Держпраці у Хмельницькій, Житомирській та Вінницькій областях.

Наказом Державної служби України з питань праці №235 від 05 грудня 2022 року /а.с. 206/ погоджено пропозицію Центрально-західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці №ЦЗ/1/19-ЦА-22 від 02 грудня 2022 року та в зв`язку з цим визначено Управлінням Держпраці у Хмельницькій, Житомирській та Вінницькій областях припинити з 06 грудня 2022 року здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах.

Враховуючи встановлені обставини, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що після ліквідації територіальних органів Управління Держпраці у Хмельницькій, Житомирській та Вінницькій областях, фактично відбулася їх реорганізація шляхом злиття у Центрально-західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці, якому і були передані повноваження, завдання та функції названих державних територіальних органів Держпраці, а не їх ліквідація.

Таким чином, доводи апелянта щодо відсутності факту правонаступництва грунтуються на помилковому тлумаченні Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20 жовтня 2011 року.

В процесі реорганізації (ліквідації) територіальних органів Державної служби з питань праці реорганізовано (ліквідовано) та утворено Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, яке фактично є правонаступником реорганізованих (ліквідованих) Управління Держпраці у Житомирській області, Управління Держпраці у Хмельницькій області, Управління Держпраці у Вінницькій області.

Вказані обставини також підтверджуються судовими рішеннями, зокрема: ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі №120/2067/22-а (замінено сторону виконавчого провадження №71330841 з примусового виконання виконавчого листа по справі №120/2067/22-а виданого 23 січня 2023 року Вінницьким окружним адміністративним судом з Управління Держпраці у Вінницькій області на його правонаступника Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці); ухвалою Вінницького міського суд Вінницької області від 21 грудня 2022 року у справі №127/19280/22; ухвалами Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі №240/31743/21, від 07 березня 2023 року у справі №240/34702/22; ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №120/1642/24.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі статтею 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга Центрально-західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 26 вересня 2024 року в справі №902/541/24 без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Центрально-західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на рішення Господарського суду Вінницької області від 26 вересня 2024 року в справі №902/541/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 26 вересня 2024 року в справі №902/541/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №902/541/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "17" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.