Рішення
від 05.12.2024 по справі 903/499/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 грудня 2024 року Справа № 903/499/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто"

відповідача 2: ОСОБА_1

про визнання недійсним акту приймання-передачі майна, рішення зборів засновників та визнання права власності

Суддя Шум М.С.

Секретар с/з Сосновська Ю. П.

Учасники справи:

від позивача: Хомич О. В.

від відповідача 1: Корольчук Ю.М.

від відповідача 2: Богонос І. М.

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто", ОСОБА_1 , в якій просить: визнати недійсним рішення загальних зборів (власників) Товариства з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто, що оформлене протоколом №2 від 02.04.2010 року, в частині передачі у статутний капітал майна - земельної ділянки загальною площею 1, 5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014; - визнати недійсним акт приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010 року земельної ділянки загальною площею 1, 5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, складений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто; - скасувати державну реєстрацію права власності Товариством з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто (45700, Волинська обл., Горохівський р-н,, м. Горохів, вул. І.Сливки, буд. 28-А, код ЄДРПОУ: 36604519) на земельну ділянку загальною площею 1,5034 га. кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2390626807208), -визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, поверх 8, код ЄДРПОУ:40235074) на земельну ділянку загальною площею 1,5034 га. кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2390626807208)

Ухвалою суду від 14.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, також суд витребував у ОСОБА_1 оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №574774 від 02.04.2010 для огляду в судовому засіданні та у Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто" копію протоколу №2 Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто" від 02.04.2010 із змінами до Статуту ТзОВ "Горохів - Сервіс - Авто", затвердженим протоколом №2 від 02.04.2010; Акт приймання - передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №262526066 від 22.06.2021.Підготовче засідання призначено на 09 липня 2024 року на 11:00 год.

29.06.2024 через Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву від представника ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто»

01.07.2024 через Електронний суд від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.

08.07.2024 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" надійшли відповіді на відзиви на позовну заяву.

09.07.2024 на виконання вимог ухвали суду від 14.06.2024 ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" надало суду копію протоколу №2 Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто" від 02.04.2010 із змінами до Статуту ТзОВ "Горохів - Сервіс - Авто", затвердженим протоколом №2 від 02.04.2010; Акт приймання - передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №262526066 від 22.06.2021.

Відповідач 2 в заяві від 09.07.2024 просить суд застосувати строки позовної давності у справі №903/499/24.

17.07.2024 на адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву відповідача 2 про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 06.08.2024 підготовче засідання у справі відкладено на 03.09.2024.

Господарський суд протокольною ухвалою від 03.09.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 01.10.2024 на 10:20 год.

Ухвалами суду від 01.10.2024, 29.10.2024 та 12.11.2024 розгляд справи по суті відкладався.

В судовому засіданні 05.12.2024 під час судових дебатів представники сторін подали суду письмові судові промови, які судом долучено до матеріалів справи.

Представник позивача просила позов задоволити повністю, представники відповідачів у позові просили відмовити повністю, зазначили про зловживання позивачем процесуальними правами.

Відповідно до ст. 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Суд не вбачає підстав для застосування заходів процесуального примусу до учасників справи у даній справі.

Позиція ТОВ «Українська факторингова компанія»

25.04.2008 між ЗАТ "ОТП Банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №РМ-SME А00/044/2008.

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки, для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань, визначених у ст. 2 договору, іпотекодавець надав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у ст. 3 договору.

Предметом іпотеки, згідно з ст. 3 договору іпотеки, є нерухоме майно, а саме: миєчно-антикорозійний пункт /В-2/, загальною площею 265,5 кв. м.; прохідна /Д-1/ загальною площею 11,4 кв. м.; головний корпус /А-2/ загальною площею 1191,5 кв. м., допоміжний корпус /Б-2/ загальною площею 1441,4 кв. м., трансформаторна підстанція /Г-1/ загальною площею 17,9 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченим 05 лютого 2008 року приватним нотаріусом Волошин С.А.

Відповідно до п.3.2.1 договору іпотеки після оформлення іпотекодавцем у власність земельної ділянки (в строк 365 календарних днів з моменту укладення сторонами цього договору), на якій розташовано предмет іпотеки, або яка прилягає до предмету іпотеки, іпотека буде поширюватись на зазначену земельну ділянку, в зв`язку з чим іпотекодавець зобов`язаний, на протязі 5 календарних днів з моменту отримання державного акту про право власності на земельну ділянку, укласти договір про внесення змін та доповнень до цього договору на умовах, що влаштовують іпотекодержателя.

В подальшому, 30.04.2009 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №1 до договору іпотеки №РМ-SМЕ А00/044/2008 від 25.04.2008.

Сторони цього додаткового договору домовились внести зміни і доповнення в договір іпотеки та викласти п. 2.1.5 договору іпотеки в наступній редакції: « 2.1.5. Розмір боргових зобов`язань. Не обмежуючи викладеного в п. 6.1 цього договору, сторони погоджуються, що розмір боргових зобов`язань, забезпечених іпотекою, становить 613372,43 долара США. Зазначений розмір боргових зобов`язань може збільшуватись на суму невиконаних платіжних зобов`язань іпотекодавця (п.п. 3 п. 1 додаткового договору).

12.06.2018 між ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» (первісний іпотекодержатель) та ТзОВ «Українська факторингова компанія» (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №РМ-SМЕ А00/044/2008 від 25 квітня 2008 року.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору, первісний іпотекодержатель передає та відступає новому іпотекодержателю всю сукупність прав належних первісному іпотекодержателю за договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмет обтяження іпотекою та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета обтяження іпотекою. За цим договором новому іпотекодержателю переходять усі права первісного кредитора як сторони за договором забезпечення в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором та відповідно до норм чинного законодавства. Даний договір 12.06.2018 посвідчений приватним нотаріусом Рогозою О.П. та зареєстрований в реєстрі за №539.

24.01.2020 та 27.01.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: головний корпус /А-2/ загальною площею 1191,5 кв. м., прохідну /Д-1/ загальною площею 11,4 кв. м., трансформаторну підстанцію /Г-1/ загальною площею 17,9 кв. м., допоміжний корпус /Б-2/ загальною площею 1441,4 кв. м, миєчно-антикорозійний пункт /В-2/, загальною площею 265,5 кв. м., про що свідчать Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.18-22). Підставою виникнення права власності став договір купівлі продажу від 05 лютого 2008 року за №193, договір іпотеки №РМ-SМЕ А00/044/2008 від 25 квітня 2008 року та договір про відступлення права вимоги від 12 червня 2018 року №539.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 574774 від 02.04.2010 власником земельної ділянки з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, площею 1,5034 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , який набув своє право згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.11.2008, бланк серії ВМА № 764327, № реєстрації 2-692.

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.02.2020 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, площа якої становить 1,5034 га, власником є ОСОБА_1 з 02.04.2010 (момент реєстрації).

Позивач зазначає, що 02.04.2010 ОСОБА_1 став власником земельної ділянки з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, площа якої становить 1,5034 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , під об`єктами нерухомого майна, які були передані в іпотеку відповідачем 2 для позивача (як правонаступника).

Факт оформлення земельної ділянки за ОСОБА_1 також стверджується відповіддю відділу у Горохівському Міжрегіонального управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 19 березня 2020 року №29-3-0.191-58/105-20 згідно з якою земельна ділянка за кадастровим номером 0720810100:03:003:0014 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 листопада 2008 року бланк серії ВМА №764327, № реєстрації 2-692, належить ОСОБА_1 , в листі зазначено у державному фонді документації відділу знаходиться другий примірник державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №574774, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів від 02 квітня 2010 року за №011008300039.

Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №574774, цільове призначення земельної ділянки площею 1,5034, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 - обслуговування адміністративних та господарських споруд.

З урахуванням пункту п.3.2.1 договору іпотеки, після оформлення іпотекодавцем (відповідачем 2) у власність земельної ділянки, яка розташована під об`єктами іпотеки, а саме земельна ділянка за кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, ОСОБА_1 зобов`язаний був, укласти договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки на умовах, що влаштовують іпотекодержателя.

Однак, ОСОБА_1 вказані вимоги договору іпотеки виконані не були.

02.04.2010 Рішенням загальних зборів ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» оформлене протоколом №2,затверджено змінити до Статуту Товариства: для забезпечення діяльності Товариства за рахунок майна внесеного Засновником (Учасником) Товариства створюється Статутний (Складений) капітал, у розмірі 171 000 (сто сімдесят одна тисяча) гривень, за рахунок майна: Земельна ділянка площа 1,5034 га кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, оцінена в 171 000 (сто сімдесят одну тисячу) гривень. Вклад оцінений у гривнях становить частку в статутному (складеному) капіталі. Частка Засновника (Учасника) а Статутному (складеному) капіталі товариства становить: ОСОБА_1 володіє часткою в розмірі 100% Статутного (складеного капіталу, що становить 171 000 (сто сімдесят одна тисяча) гривень.

На виконання вказаного рішення загальних зборів ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» між ОСОБА_1 та уповноваженою особою товариства 02.04.2010 складено акт приймання-передачі майна до статутного фонду, згідно якого ОСОБА_1 передав, а товариство приймає майно до статутного фонду: земельну ділянку площею 1,5034 га. кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 вартістю в 171 000 грн.

17.06.2021 ТзОВ «Горохів-Сервіс-Авто» зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за собою, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯИ №574768, виданий 26.04.2010, видавник: Горохівська міська рада.

Відтак, позивач вважає, що ОСОБА_1 , всупереч взятим на себе зобов`язанням згідно договору іпотеки від 25.04.2008 №РМ-SME А00/044/2008, а саме пункту 3.2.1. щодо передачі земельної ділянки, яка знаходиться під об`єктами іпотеки, а саме земельної ділянки площею 1,5034 га кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, яка розташована за ідентичною адресою що і об`єкти іпотеки та має цільове призначення обслуговування адміністративних та господарських споруд, вказаного зобов`язання не виконав, відповідну земельну ділянку в іпотеку не передав.

Власник розпоряджається майном на власний розсуд, однак на момент оформлення земельної ділянки площею 1,5034 га кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 у власність, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання згідно договору Іпотеки щодо передачі такої ділянки в іпотеку на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Отже, останній не міг в повній мірі використовувати майно на власний розсуд, та відчужувати передавати таке майно третім особам.

Позивач зазначає, що обов`язок передачі земельної ділянки в іпотеку у майбутньому, також передбачений і нормами чинного законодавства України.

Отже, ОСОБА_1 знав та мусив знати про свій обов`язок про передачу земельної ділянки в іпотеку після оформлення такої земельної ділянки на праві власності, однак свідомо ухилився від обов`язку передати таку ділянку в іпотеку та протиправно на шкоду іпотекодержателя нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці передав її в статутний капітал ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто».

Земельна ділянка площею 1,5034 га кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 мала бути передана в іпотеку для ЗАТ «ОТП Банк», а в подальшому для правонаступника ТзОВ «Українська факторингова компанія», однак через неправомірні дії ОСОБА_1 та ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» передана не була.

Із зазначеного слідує, що ОСОБА_1 , передавши у статутний капітал ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» земельну ділянку, фактично вивів таку із під дії договору іпотеки, чим порушив свої зобов`язання за договором, більше того, ОСОБА_1 та ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» такими діями порушили права ТОВ «Українська факторингова компанія», як іпотекодержателя (правонаступника), оскільки вчинили фраудаторні правочини.

Позивач зазначає, що у разі виконання умов договору іпотеки, спірна земельна ділянка мала перейти у власність ТОВ «Українська факторингова компанія», однак не перейшла через вчинені відповідачами неправомірні дії.

ТОВ «Українська факторингова компанія» як на правову підставу позову посилається, серед іншого, на приписи ст. 16, 202, 215, 328, 373, 377 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 120, 133 Земельного кодексу, ст.5 Закону України «Про іпотеку»

ТОВ «Українська факторингова компанія» також звертає увагу суду, що спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи (висновки, сформульовані в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №918/56/20 (918/1185/20).

В даному випадку, для захисту порушених прав ТОВ «Українська факторингова компанія» слід визнати недійсним акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» та визнати недійсним рішення Загальних зборів ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» від 02.04.2010, оформлених протоколом № 2 в частині передачі спірної земельної ділянки до статутного капіталу, а також скасувати рішення державного реєстратора та проведену державну реєстрацію.

Двосторонні акти у правовідносинах між відповідачами свідчать про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цих двосторонніх правочинів на набуття певних цивільних прав та обов`язків, а тому оскарження правочинів, оформлених актами (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України), є найбільш ефективним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України і статті 20 Господарського кодексу України.

Позивач звертає увагу суду, що за адресою розташування об`єктів нерухомого майна: АДРЕСА_1 (надалі перейменована на вул.Сливки І.), які були передані в іпотеку, а саме: головний корпус /А-2/ загальною площею 1191,5 кв. м., прохідну /Д-1/ загальною площею 11,4 кв. м., трансформаторну підстанцію /Г-1/ загальною площею 17,9 кв. м., допоміжний корпус /Б-2/ загальною площею 1441,4 кв. м, миєчно-антикорозійний пункт /В-2/, загальною площею 265,5 кв. м., рахується земельна ділянка з кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, площею 1,5034 га.

Цільове призначення вказаної земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд.

Отже, із позовних матеріалів слідує, що єдиною земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належала на праві власності для ОСОБА_1 і яка мала бути передана в іпотеку, є земельна ділянка з кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, площею 1,5034 га.

Доказів існування інших земельних ділянок під об`єктами нерухомості за адресою АДРЕСА_1 наразі не існує.

Зазначене також стверджується і додатками до звіту про оцінку спірної земельної ділянки, зокрема картосхеми та знімки із супутнику, з яких слідує, що спірна земельна ділянка є нероздільною та знаходиться під об`єктами нерухомості, які були передані в іпотеку, а станом на момент подання позову мали б належати для позивача на праві власності.

Щодо строків позовної давності.

Відповідач на підтвердження своїх слів додає копію рішення Горохівського районного суду Волинської області від 11.12.2012 у справі № 0302/1878/2012 із відміткою невідомої особи. Позивач звертає увагу, що відмітка «копію рішення отримав експерт ТОВ «ОТП Факторинг» жодним чином не підтверджує, що позивач у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», чи первісний іпотекодержатель Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», отримали дане рішення чи були з ним ознайомлені.

Зазначена особа є невстановленою, жодні печатки товариства відсутні, як і будь-які довіреності на вчинення визначених дій від імені первісного іпотекодержателя чи позивача.

Позивач дізнався з витягу з Державного земельного кадастру від 11.02.2020, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, площа якої становить 1,5034 га, є ОСОБА_1 з 02.04.2010 (момент реєстрації).

Факт оформлення земельної ділянки за ОСОБА_1 також стверджується Відповіддю відділу у Горохівському Міжрегіонального управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 19 березня 2020 року №29-3-0.191-58/105-20: земельна ділянка за кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, яка розташована на території АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 листопада 2008 року бланк серії ВМА №764327, № реєстрації 2-692, належить ОСОБА_1 . В листі зазначено також, що у державному фонді документації відділу знаходиться другий примірник державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №574774, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів від 02 квітня 2010 року за №011008300039.

Однак, 17.06.2021 за ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто», засновником якого є сам ОСОБА_1 , було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку. Позивач тоді і дізнався про усі дії, здійсненні відповідачами та вважає, що ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» стало володільцем спірної земельної ділянки неправомірно.

ОСОБА_1 та ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» знало або ж мусило знати про те, що дії щодо оформлення у власність спірної земельної ділянки є незаконними. Позивач вважає, що ОСОБА_1 свідомо ухилився від обов`язку передати таку ділянку в іпотеку та протиправно на шкоду іпотекодержателя нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці передав її в статутний капітал ТОВ Горохів-Сервіс-Авто, тобто фактично вивів таку із під дії договору іпотеки, чим порушив свої зобов`язання за договором та відповідно права ТОВ Українська факторингова компанія, як іпотекодержателя (правонаступника). Тобто на той час, відповідач свідомо вчинив протиправні дії, з метою виведення земельної ділянки із під дії договору іпотеки, приховуючи такі дії, що підтверджується письмовими матеріалами справи, а станом на сьогодні, намагається довести, що позивач пропустив строк позовної давності, що не відповідає дійсності. Адже після того як 17.06.2021 за ТОВ «Горохів-СервісАвто» було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, від тоді позивач лише міг дізнатися про умисні протиправні дії відповідачів.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами, внесеними Постановою КМУ №956 від 13.10.2020 року, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020р. до 31.12.2020р. Надалі, згідно Постанов КМУ продовжено карантин в Україні до 30 червня 2023 року.

Відповідно до п. 19, Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 р. Президентом України підписано указ № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який підтримано Верховною Радою. Воєнний стан запроваджено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому його було продовжено по сьогодні.

З огляду на зазначене, слід наголосити, що строки позовної давності позивачем не пропущені в силу складної ситуації в країні та зазначених обставин, що фактично склалися, тому ТОВ «Українська факторингова компанія» просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача 2 про застосування строків позовної давності

Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Горохів-Сервіс-Авто» та ОСОБА_1

ОСОБА_1 вжив усі необхідні дії та уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.11.2008, проте Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №574774 отримав лише 02.04.2010 (наявний в матеріалах справи). Вказане свідчить, що на момент набуття права власності на спірну земельну ділянку (через два роки після укладення Договору факторингу - ОСОБА_1 не був обмежений обов`язками перед ЗАТ «ОТП БАНК» по п.3.2.1., оскільки такий обов`язок був обмежений строком 365 днів, які на той момент уже сплив.

Вказане свідчить, що позивач посилається на п.3.2.1. Договору іпотеки, зміст, котрого скаржник і відповідач (іпотекодавець) трактують по різному в частині строку 365 календарних днів.

Відповідно ч.8., ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачиться на користь споживача тобто ОСОБА_1 .

Жодного порушення зобов`язань п.3.2.1. Договору іпотеки ОСОБА_1 не вчиняв, а дії позивача мають ознаки подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

При поданні позову розмір судового збору сплачено на підставі Звіту про оцінку земельної ділянки від 2022 року, термін дії, котрої на момент розрахунку ціни позову вийшов.

Позов подано до ОСОБА_1 , який не є підприємцем з порушенням юрисдикції господарського суду, визначеній п.1., ч.1., ст.20 ГПК України.

Представник відповідача 1зазначає, що договір іпотеки №РМ-SME S00/044/2008, посвідченим 25 квітня 2008 року приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошин С.А., зареєстрованим в реєстрі за номером №767 укладено між ЗАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , тобто первісним іпотекодержателем є ЗАТ «ОТП БАНК». Відсутні дані про перехід права іпотекодержателя від ЗАТ «ОТП БАНК» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», в тому числі і у Договорі відступлення.

Позивач за Договором відступлення "набув" права за Договором іпотеки у особи, яка такими правам не володіла взагалі та тому за таким договором позивач не набув жодних прав, в тому числі, права вимоги до відповідачів.

В Договорі відступлення в супереч вимог ч.2 та ч.5 ст.180 ГК України не визначено ціни договору. Крім того, що вказаний договір є неукладеним внаслідок відсутності в ньому істотних умов - за ним не відбулось жодного виконання зобов`язань зі сторони ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в частині передачі прав іпотекодержателя.

Існуюча судова практика свідчить, що якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (част. 1-2 ст. 640 ЦК України). Правові наслідки від цього моменту визначаються нормами ЦК України (част. 8 ст. 181 ГК України). А тому, договір не може вважатися неукладеним після його повного чи часткового виконання, в даному випадку виконання договору не відбулося взагалі.

Під час розгляду попередніх спорів з приводу спірної земельної ділянки відповідач ОСОБА_1 заперечував вчинення ним будь-якого порушення п.3.2.1. Договору іпотеки, оскільки право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 набув на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №574774, що зареєстрований в книзі реєстрації державних актів від 02.04.2010 за№011008300039 (наявний в матеріалах справи), де

зазначено підставою набуття - договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.11.2008 бланк серії ВМА №764327, № реєстрації 2-692.

Згідно ч.1., ст.124 Земельного кодексу України, в редакції, що була чинна станом на 2008 рік, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Вказане вище свідчить, що ОСОБА_1 почав вживати заходи направлені на набуття права власності на спірну земельну ділянку у 2008 році (уклав договір -купівлі-продажу), проте право власності на спірну земельну ділянку було набуто шляхом видачі Горохівською РДА Державного акту на право власності на земельну ділянку лише 02.04.2010.

Описані обставини виключають порушення ОСОБА_1 зобов`язання визначеного п.3.2.1. Договору іпотеки, оскільки такий обов`язок ОСОБА_1 був обмежений строком 365 календарних днів з моменту укладення сторонами Договору іпотеки.

Позивач заявляє про порушення його прав, проте, таке порушення не знаходить свого вияву в грошовому еквіваленті, позивач не надав також суду документ, який засвідчує його право власності на предмет іпотеки.

Згідно п.4.4. Договору іпотеки оцінка предмета іпотеки становить в еквіваленті 1 084 594, 06 Доларів США, що на момент укладення Договору іпотеки становило 5 477 200,00 грн. за курсом 1 долар Сша = 5,05 грн.), а згідно з п.2.1.5. вказаного договору розмір боргових зобов`язань, забезпечених іпотекою, 595000 Доларів США (після змін від 30.04.2009 613000 Доларів США), що набагато менше вартості переданого в іпотеку майна.

Вказане засвідчує, що на момент подання позову порушених прав позивача в розумінні Згідно абзацу 4 ст.1 Закону України "Про іпотеку" не існує взагалі.

Передача будь-якої земельної ділянки у іпотеку, як і задоволення даного позову можливе лише у тому випадку, коли з Договору іпотеки або з наданих позивачем інших доказів, суд мав би можливість ідентифікувати спірну земельну ділянку.

Укладений між сторонами договір іпотеки №PM-CME A00/044/2008 25 квітня 2008 року не містить у собі жодних відомостей про земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, її площу, цільове призначення та правове положення щодо споруд.

Позивач, обравши спосіб захисту в порядку ст. 387 ЦК України, відійшов від умов договору іпотеки та не врахував, що йому на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, саме первісний іпотекодержатель передав та відступив всю сукупність прав належних первісному іпотекодержателю за договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмет обтяження іпотекою та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета обтяження іпотекою.

Волинський апеляційний суд у постанові від 20.01.2022 у справі №155/650/21 за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» адвоката Лавренчука Олександра Володимировича до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Горохів-Сервіс-Авто» про визнання права власності на земельну ділянку, відмовляючи в задоволенні позову, погодився з висновком суду першої інстанції, що передача будь-якої земельної ділянки у іпотеку, як власне і задоволення даного позову, можливе лише у тому випадку коли з Договору іпотеки або з наданих позивачем інших доказів, суд мав би можливість ідентифікувати спірну земельну ділянку. Встановив, що укладений між сторонами договір іпотеки №PM-CME A00/044/2008 25 квітня 2008 року не містить у собі жодних відомостей про земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, її площу, цільове призначення та правове положення щодо споруд.

Позивач посилається у своїх вимогах на ст.377 ЦК України та ч.1. ст.120 ЗК України, проте позивач приховує від суду той факт, що на момент укладення Договору відступлення уже існувало право користування спірною земельною ділянкою на підставі рішення Горохівського районного суду від 11.12.2012 у справі №0302/18/78/2012 за позовом ТзОВ «Горохів-Сервіс-Авто» до ОСОБА_1 про визначення умов користування земельною ділянкою, котрим встановлено суперфіцій на умовах вказаних у цьому рішенні суду. Варто звернути увагу, що дане рішення суду було надане первісному іпотекодержателю відразу після набрання чинності, про, що є відповідна відмітка на даному документі.

Вказане вище свідчить, що ОСОБА_1 , як попередній власник приміщень, котрі набув позивач, користувався спірною земельною ділянкою на підставі суперфіцію, права та обов`язки за котрим уже перейшли до нового власника (позивача) і відповідно про відсутність предмету спору у справі.

Позивачі просять суд визнати подання позову позивачем зловживанням процесуальними правами.

Відповідач 1 просить суд залишити без розгляду або повернути позовну заяву, застосувати до відповідача заходи, визначені цим Кодексом.

В заяві про застосування строків позовної давності представник відповідачів зазначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

28.02.2013 позивач був повідомлений, що на підставі рішення Горохівського районного суду від 11.12.2012 року у справі №0302/18/78/2012 за позовом ТзОВ «Горохів-Сервіс-Авто» до ОСОБА_1 про визначення умов користування земельною ділянкою встановлено суперфіцій на умовах вказаних у цьому рішенні суду.

Вказане вище свідчить, що ОСОБА_1 , як попередній власник приміщень, котрі набув позивач, користувався спірною земельною ділянкою на підставі суперфіцію, права та обов`язки за котрим перейшли до нового власника (позивача).

Про вказані обставини, ОСОБА_1 повідомляв на тоді контрагента ЗАТ «ОТП БАНК» в питаннях контролю за проблемними кредитами - ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» письмово 28.02.2013, що відображено на рішенні Горохівського районного суду від 11.12.2012 у справі №0302/1878/2012 (додається).

Враховуючи, що ТзОВ «ОТП Факторинг» з 28.02.2013 було відомо, як про наявність самого оспорюваного права (права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку), так і передачі такого права для ТзОВ «Горохів-Сервіс-Авто» та встановлення суперфіцію на дану земельну ділянку на підставі рішення Горохівського районного суду від 11.12.2012 у справі №0302/1878/2012, про порушення права із захистом якого звернувся позивач, сторона позивача в особі ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» дізналася 28.02.2013.

Відтак, представник відповідачів просить суд застосувати загальний строк позовної давності до вимог позивача ТОВ «Українська факторингова компанія» по даному спору.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши фактичні обставини справи, позицію позивача та відповідачів, господарський суд, мотивуючи рішення про задоволення позову правовими нормами, дійшов таких висновків:

25.04.2008 між ЗАТ "ОТП Банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №РМ-SME А00/044/2008, посвідчений приватним нотаріусом Волошин С.А. та зареєстрований в реєстрі за №767,768 (далі договір іпотеки, а. с. 29-31).

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань, визначених у ст. 2 договору, іпотекодавець надав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у ст. 3 договору.

Відповідно до п. 2.1 договору іпотеки іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо вчинених іпотекодавцем кожного і всіх його зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами та доповненнями. Зокрема, іпотека за цим договором забезпечує виконання повернення кредиту згідно кредитного договору №СМ- SМЕ А00/044/2008.

30.04.2009 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №1 до договору іпотеки №РМ-SМЕ А00/044/2008 від 25.04.2008 (а. с. 32).

Сторони цього додаткового договору домовились внести зміни і доповнення в договір іпотеки та викласти п. 2.1.5 договору іпотеки в наступній редакції: « 2.1.5. Розмір боргових зобов`язань. Не обмежуючи викладеного в п. 6.1 цього договору, сторони погоджуються, що розмір боргових зобов`язань, забезпечених іпотекою, становить 613372,43 долара США. Зазначений розмір боргових зобов`язань може збільшуватись на суму невиконаних платіжних зобов`язань Іпотекодавця (п.п. 3 п. 1 додаткового договору). Даний додатковий договір 30 квітня 2009 року посвідчений приватним нотаріусом Волошин С.А. та зареєстрований в реєстрі за №593.

У січні 2020 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: головний корпус /А-2/ загальною площею 1191,5 кв. м., прохідну /Д-1/ загальною площею 11,4 кв. м., трансформаторну підстанцію /Г-1/ загальною площею 17,9 кв. м., допоміжний корпус /Б-2/ загальною площею 1441,4 кв. м, миєчно-антикорозійний пункт /В-2/, загальною площею 265,5 кв. м.

Відповідні обставни встановлено рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/169/23 від 14.06.2023 та відповідачами не заперечуються.

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.02.2020 власником земельної ділянки з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, площею 1,5034 га є ОСОБА_1 , документ, що посвідчує право власності: Державний акт від 02.04.2010 ЯИ574774 (а. с. 38-40).

Відтак, 02.04.2010 ОСОБА_1 став власником земельної ділянки з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014 площа якої становить 1,5034 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 під об`єктами нерухомого майна, які були передані в іпотеку відповідачем 2 для позивача (як правонаступника).

Факт оформлення земельної ділянки за ОСОБА_1 також підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Міжрегіонального управління у Горохівському та Локачинському районах від 19.03.2020 №29-3-0.191-58/105-20, згідно з яким земельна ділянка за кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, яка розташована на території АДРЕСА_2 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.11.2008 бланк серії ВМА №764327, №реєстрації 2-692, належить ОСОБА_1 , в листі зазначено у державному фонді документації відділу знаходиться другий примірник державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №574774 зареєстрований в книзі реєстрації державних актів від 02 квітня 2010 року за №011008300039.

Відповідно до пункту п.3.2.1 договору іпотеки №РМ-SME А00/044/2008 після оформлення іпотекодавцем (відповідачем 2) у власність земельної ділянки, яка розташована під об`єктами іпотеки, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014 ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання укласти договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки на умовах, що влаштовують іпотекодержателя.

У відповідності до пункта 9.1 договору іпотеки, цей договір набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення та діє до виконання Боргових Зобов`язань в повному обсязі та зобов`язань Іпотекодавця за цим Договором.

Суд погоджується з позицією позивача про те, що зазначений термін у пункті 3.2.1 договору іпотеки 365 календарних днів або ж його недотримання Іпотекодавцем, не звільняє останнього від обов`язку оформити земельну ділянку, яка знаходиться під об`єктами іпотеки у власність та передати таку ділянку також в іпотеку.

Зі спливом 365 днів у відповідача 2 не припинилося зобов`язання передати в іпотеку земельну ділянку під об`єктом нерухомості.

Однак, ОСОБА_1 , вказані вимоги договору іпотеки виконані не були. Натомість відповідач 2 вчинив дії щодо виведення земельної ділянки із своєї власності.

02.04.2010 в день набуття ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки Рішенням загальних зборів ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто», що оформлене протоколом №2, заслухано питання 2 порядку денного - Про внесення змін до Статуту ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто».

По другому питанню порядку денного слухали ОСОБА_1 , який запропонував внести зміни до статутного капіталу ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» відповідно до чинного законодавства, а саме: У розділі IV статуту Статутний (складений) капітал пункт 4.1 та 4.2. викласти у такій редакції:

4.1. Для забезпечення діяльності Товариства, за рахунок майна внесеного Засновником (Учасником) Товариства, створюється Статутний (Складений) капітал, у розмірі 171 000 (сто сімдесят одна тисяча) гривень, за рахунок наступного майна:

Земельна ділянка площа 1,5034 га кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 - оцінена в 171 000 (сто сімдесят одну тисячу) гривень.

4.2. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку в статутному (складеному) капіталі. Частка Засновника (Учасника) а Статутному (складеному) капіталі товариства становить: ОСОБА_1 володіє часткою в розмірі 100% Статутного (складеного капіталу, що становить 171 000 (сто сімдесят одна тисяча) гривень.

Голосували за - одноголосно, вирішили відповідні зміни затвердити (а. с. 41, 140)

Згідно з протоколом присутніми учасниками є ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області 02.02.2008, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що володіє 100% статутного фонду.

На виконання вказаного рішення загальних зборів ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» між ОСОБА_1 та уповноваженою особою товариства 02.04.2010 підписано Акт приймання-передачі майна до статутного фонду згідно з яким ОСОБА_1 передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Горохів-Сервіс-Авто» приймає майно до статутного фонду: земельну ділянку площею 1,5034 га. Кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 оцінена в 171 000 грн.

ОСОБА_1 , всупереч взятим на себе зобов`язанням згідно договору іпотеки від 25.04.2008 № РМ-SME А00/044/2008, а саме пункту 3.2.1., щодо передачі земельної ділянки, яка знаходиться під об`єктами іпотеки, а саме земельної ділянки площею 1,5034 га кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, яка розташована за ідентичною адресою що і об`єкти іпотеки та має цільове призначення обслуговування адміністративних та господарських споруд, вказаного зобов`язання не виконав, відповідну земельну ділянку в іпотеку не передав.

Згідно з ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Із вказаних норм законодавства слідує, що власник розпоряджається майном, на власний розсуд, однак як було встановлено вище, на момент оформлення земельної ділянки площею 1,5034 га кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 у власність, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання згідно договору Іпотеки щодо передачі такої ділянки в іпотеку на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч.1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно положень ст.133 ЗК України (в редакції станом на 25 квітня 2008 року - дата укладення Договору іпотеки) у заставу можуть передаватися земельні ділянки, які належать громадянам та юридичним особам на праві власності. Земельна ділянка, яка перебуває у спільній власності, може бути передана у заставу за згодою всіх співвласників. Передача в заставу частини земельної ділянки здійснюється після виділення її в натурі (на місцевості). Заставодержателем земельної ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути лише банки. Порядок застави земельних ділянок визначається законом.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції станом на 25 квітня 2008 року - дата укладення Договору іпотеки) предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України «Про іпотеку» частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Отже, ОСОБА_1 знав про свій обов`язок щодо передачі земельної ділянки в іпотеку після оформлення такої земельної ділянки на праві власності, однак на шкоду іпотекодержателя нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці, передав її в статутний капітал ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто», засновником якого і був одноособово.

ОСОБА_1 передавши у статутний капітал ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» спірну земельну ділянку, фактично вивів таку із під дії договору іпотеки, чим порушив свої зобов`язання за договором. ОСОБА_1 та ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» такими діями порушили права ТОВ «Українська факторингова компанія», як іпотекодержателя (правонаступника).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до приписів статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

- справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

- вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 96-1 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи. Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку; у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом; одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту). Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом. Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами. Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Визначення способу захисту порушеного права є невід`ємним процесуальним правом позивача, яким він користується на власний розсуд, тоді його оцінка відповідності та наявності підстав для захисту такого права є обов`язком суду (Висновок Верховного Суду у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №921/346/18).

Спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи (Висновки, сформульовані в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №918/56/20 (918/1185/20).

Завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо. (п. 175 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (Висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 12.06.2020 у справі №906/775/17, від 13.05.2021 у справі №910/4682/20).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Для захисту порушених прав ТОВ «Українська факторингова компанія» просить визнати недійсним акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» та визнати недійсним рішення Загальних зборів ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» від 02.04.2010, оформлених протоколом № 2 в частині передачі спірної земельної ділянки до статутного капіталу, а також скасувати рішення державного реєстратора та проведену державну реєстрацію, як такі, що вчинені на шкоду позивачеві (є фраудаторними).

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У судовому порядку, використовуючи спосіб захисту, передбачений пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, недійсним можна визнати правочин, тобто юридичний факт - дію особи (осіб), спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, зокрема договір, дії, рішення суб`єктів правовідносин, а не їх матеріальну форму - акт приймання передачі, який є документом, що фіксує факт прийняття рішення чи вчинення правочину.

Набуття, зміна та припинення речових права, й зокрема права власності на нерухоме майно пов`язані з їх державною реєстрацію. Державна реєстрація речових прав не є самостійним юридичним фактом та підставою виникнення речових прав на нерухоме майно, проте обумовлює момент виникнення таких прав, й зокрема на підставі правочину (частина 4 статті 334 Цивільного кодексу України).

Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20).

Щоб поновити свої порушені права ТОВ «Українська факторингова компанія» звертається до способу захисту спрямованого на визнання недійсним правочину, який опосередковує перехід права власності на майно, шляхом внесення майна до статутного капіталу юридичної особи. Такий спосіб захисту передбачений законом (частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України), є дієвим (ефективним), а його реалізація матиме наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

За формою, тобто способом вираження волі сторін та його фіксації, оспорюваний правочин, вчинений у формі акту приймання-передачі та закріплений рішенням загальних зборів відповідача 1, відповідно ТОВ «Українська факторингова компанія» просить суд визнати недійсним Акт приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» та визнати недійсним рішення Загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто», що оформлене протоколом № 2 від 02.04.2010 в частині передачі до статутного капіталу земельної ділянки площею 1, 5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014.

В даному випадку саме такий спосіб захисту буде належний, у вигляді визнання недійсним правочину, а також одночасно скасування рішення загальних зборів, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію та передано нерухоме майно - земельну ділянку.

Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» проведено на підставі сукупності документів: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯИ № 574768, виданий 26.04.2010, видавник Горохівська міська рада, в свою чергу який був виданий на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна: земельної ділянки площею 1, 5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 та рішення загальних зборів, оформлене протоколом №2 від 02.10.2010.

Оспорюваний правочин утворює сукупність юридичних фактів (дій сторін правочину): прийняття рішення засновником про передання майна до статутного капіталу ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто», складення сторонами акту приймання-передачі майна до статутного капіталу.

Відповідно, визнання недійсним правочину є належним та ефективним способом захисту у спірних правовідносинах, які виникли.

У розумінні національного законодавства акт приймання-передачі майна до статутного капіталу є правочином, який у свою чергу підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт набуття та припинення права власності на нерухоме майно.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.06.2019 у справі №927/352/18, у постанові від 29.04.2015 у справи №903/134/13-г, та Верховного суду України, викладеними у постанові від 11.09.2018 у справі №918/1377/16.

Таким чином, визнання недійсними акту приймання-передачі майна земельної ділянки та рішення зборів засновників (власників), яким було вирішено внести до статутного капіталу ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» земельної ділянки площею 1, 5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, є належним способом захисту та таким, яким відновить порушені права та охоронювані законом інтереси позивача.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно положень ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Водночас, за приписами ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 тощо.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину. Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Двосторонній акт у правовідносинах між відповідачами свідчать про погоджену дію, шляхом волевиявлення обох сторін цих двосторонніх правочинів на набуття певних цивільних прав та обов`язків, а тому оскарження правочинів, оформлених актами (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України), є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків у розумінні статті 16 Цивільного кодексу України і статті 20 Господарського кодексу України.

Акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який у свою чергу, підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт набуття та припинення права власності на нерухоме майно.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.06.2019 у справі №927/352/18; з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 29.04.2015 зі справи №903/134/13-г, та Верховного суду, викладеними у постанові від 11.09.2018 у справі №918/1377/16.

Відповідно до ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. Учасник товариства не має права голосу при прийнятті загальними зборами товариства рішень з питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством, якщо інше не встановлено законом. Це правило не застосовується у товаристві з одним учасником. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

З урахуванням наведеного слід зазначити, що рішення загальних зборів учасників як вищого органу товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Зазначені висновки містяться, зокрема, в постановах Верховного суду від 20.03.2018 у справі №916/375/17, та від 27.03.2018 у справі №904/9431/15.

З урахуванням наведеного, враховуючи встановлення факту того що рішення загальних зборів учасників як вищого органу товариства за своєю правовою природою не є правочином, а є актом ненормативного характеру (індивідуальними актами), підставою для визнання його недійсним є невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

З позовних матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 , як іпотекодавець земельної ділянки, замість оформлення такої ділянки в іпотеку належним чином, передав таку до статутного капіталу ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто», засновником якого є сам ОСОБА_1 , здійснив такі дії всупереч існуючого договору іпотеки, який передбачав обов`язок ОСОБА_1 після оформлення права власності на земельну ділянку, передати таку в іпотеку згідно договору.

А в свою чергу ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» вчинило дії з реєстрації такого майна.

Отже, ОСОБА_1 вчиняючи дію щодо передачі майна у статутний капітал відповідача 1, розпорядився такою земельною ділянкою на шкоду позивачеві в силу укладеного договору іпотеки та наявного обов`язку передати таку земельну ділянку в іпотеку, до вже переданого в іпотеку нерухомого майна.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 в справі №761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

ОСОБА_1 , внісши до статутного капіталу ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто», засновником якого він сам і є, спірну земельну ділянку і таким чином вивівши земельну ділянку зі своєї приватної власності та з-під дії зобов`язань за договором іпотеки, діяв недобросовісно та зловживав правами стосовно іпотекодержателя нерухомого майна, яке знаходилося на цій земельній ділянці і перед яким він взяв зобов`язання укласти договір іпотеки земельної ділянки після оформлення права власності на неї. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання правочину недійсним, направленого на уникнення передачі в іпотеку майна, яке боржник зобов`язався передати в іпотеку, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17 зроблено висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.02.2019 у справі №646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) зазначено … Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Відповідно до частини другої-четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи первісний позов в частині визнання недійсним договору дарування, суд апеляційної інстанції дійшов правильного по суті висновку, що оспорюваний договір не направлений на реальне настання правових наслідків, а спрямований на встановлення ОСОБА_6 перешкод у розпорядженні спірною квартирою. Тобто дії відповідача свідчать про недобросовісну поведінку, спрямовану на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17) зроблено висновок, що згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Враховуючи зазначені положення ЦК України, висновки Верховного суду, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 використав право на зло ТОВ «Українська факторингова компанія», а саме після оформлення права власності на спірну земельну ділянку передав її в статуний капітал Товариства, єдиним засновником якого він сам і є.

Відтак, суд задовольняє позов в частині визнання недійсними акта приймання-передачі майна від 02.04.2010, а саме земельної ділянки площею 1, 5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, а також рішення зборів засновників (власників), яким було вирішено внести до статутного капіталу ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» земельну ділянку площею 1, 5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014.

Суд також скасовує державну реєстрацію права власності ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» на земельну ділянку площею 1, 5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2390626807208).

Обираючи ефективний спосіб захисту своїх порушених прав та інтересів, а також з метою досягнення кінцевої мети спору між сторонами, позивач просить суд визнати право власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно з вимогами ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. (ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 377 ЦК України (у редакції станом на січень 2020 - момент реєстрації право власності на об`єкти нерухомого майна, що знаходилися на спірній земельній ділянці за позивачем) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Згідно частини 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, з урахуванням того, що вчинені відповідачами дії із виведення земельної ділянки з іпотеки, визнані судом недійсними, а відповідні реєстраційні дії скасовано, суд визнає право власності на спірну земельну ділянку за позивачем, як власником нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, а також як особи, якій вказана земельна ділянка мала бути передана у відповідності до договору іпотеки.

Відповідні умови договору іпотеки щодо майбутнього внесення в іпотеку земельної ділянки, яка знаходиться під об`єктами нерухомого майна, вносилися на виконання умов чинного законодавства та установленої судової практики щодо нерозривності землі та об`єкта нерухомості, який розташований на такій земельній ділянці, закріплені в статтях 377 ЦК України та 120 Земельного кодексу України.

У січні 2020 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна.

Із урахуванням вказаного вище вбачається, що у разі виконання умов договору іпотеки, відповідна земельна ділянка мала перейти у власність ТОВ «Українська факторингова компанія», однак не перейшла через вчинені відповідачами неправомірні дії.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З урахуванням наведеного ТОВ «Українська факторингова компанія» через неправомірні дії відповідачів не оформила належним чином право власності на спірну земельну ділянку. Відповідачами були вчинені дії щодо виведення спірної земельної ділянки з іпотеки та на шкоду позивачеві оформили право власності на таку земельну ділянку за ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто».

ОСОБА_1 з врахуванням визнання недійсними акта приймання-передачі майна від 02.04.2010 та рішення зборів засновників (власників), яким було вирішено внести до статутного капіталу ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» спірну земельну ділянку, був власником земельної ділянки з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, на якій розташоване нерухоме майно, на яке позивачем набуто право власності у січні 2020 року.

Щодо заперечень відповідачів, суд зазначає, що у договорі іпотеки від 25.04.2008 №РМ-SME А00/044/2008 згідно пункту 3.2.1. було визначено обов`язок ОСОБА_1 передати через 365 днів з моменту оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташовано предмет іпотеки.

За адресою розташування об`єктів нерухомого майна, а саме АДРЕСА_1 (надалі перейменована на АДРЕСА_4 ), які були передані в іпотеку: головний корпус /А-2/ загальною площею 1191,5 кв. м., прохідну /Д-1/ загальною площею 11,4 кв. м., трансформаторну підстанцію /Г-1/ загальною площею 17,9 кв. м., допоміжний корпус /Б-2/ загальною площею 1441,4 кв. м, миєчно-антикорозійний пункт /В-2/, загальною площею 265,5 кв. м., рахується земельна ділянка з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, площею 1,5034 га.

Цільове призначення вказаної земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд.

Отже, єдиною земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належала на праві власності для ОСОБА_1 і яка мала бути передана в іпотеку, є земельна ділянка з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, площею 1,5034 га.

Доказів існування інших земельних ділянок під об`єктами нерухомості за адресою АДРЕСА_1 не має.

Зазначене також стверджується і додатками до звіту про оцінку спірної земельної ділянки, зокрема, картосхеми та знімки із супутнику, з яких слідує, що спірна земельна ділянка є нероздільною та знаходиться під об`єктами нерухомості, які були передані в іпотеку, а станом на момент подання позову мали б належати для позивача на праві власності.

Як свідчить оспорюваний протокол №2 від 02.04.2010 на момент прийняття рішення учасником ТОВ Горохів-Сервіс-Авто є ОСОБА_1 , що володіє 100 відсотків статутного фонду.

Отже, ОСОБА_1 , як фізична особа передав оспорювану ділянку для свого ж товариства, в якому він володіє 100% статутного фонду.

В судовому засіданні сторони звернули увагу суду на рішення Горохівського районного суду Волинської області №155/1305/21 від 12.04.2022, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 16.06.2022.

ОСОБА_1 зазначав, що договір про відступлення права вимоги від 12.06.2018 №539 не містить істотних умов, передбачених чинним законодавством, просив суд встановити юридичний факт, що договір про відступлення права вимоги від 12 червня 2018 року №539, в силу відсутності істотної умови про ціну договору, є неукладеним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ТзОВ «Українська факторингова компанія» на нерухоме майно.

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 12 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Представник відповідача звернув увагу суду, що у даному позові відмовлено через неефективність способу захисту, проте не по суті спору.

Твердження представника відповідача про відсутність істотних умов договору про відступлення права вимоги не обґрунтовано фактичними обставинами. Більше того, позивачем визнано право власності на предмет іпотеки на підставі договору про відступлення права вимоги. Відповідні дії незаконними не визнано та не скасовано.

Щодо позиції представника відповідача про те, що у позивача наявне право користування спірною землею на умовах суперфіцію, що встановлено рішенням Горохівського районного суду від 11.12.2012 у справі №0302/18/78/2012, суд зазначає, що встановленими та описаними вище обставинами підтверджено набуття у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки після укладення договору іпотеки та вчинення ним дій з метою виведення спірної земельної ділянки зі своєї власності на шкоду іпотекодержателю спірного нерухомого майна.

Натомість, відповідач стверджує про встановлене право користування спірною земельною ділянкою на момент укладення договору про відступлення права вимоги, проте не договору іпотеки. Такі обставини не впливають на встановлені судом факти про вчинення відповідачами дій на шкоду іпотекодержателю спірного майна.

Щодо твердження відповідача про те, що позивач не надав суду доказів набуття права власності на іпотечне майно з метою приховування обставин, що встановлені рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/169/23 від 14.06.2023, суд зазначає, що відповідним рішенням суду встановлено:

« 24.01.2020 та 27.01.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: головний корпус /А-2/ загальною площею 1191,5 кв. м., прохідну /Д-1/ загальною площею 11,4 кв. м., трансформаторну підстанцію /Г-1/ загальною площею 17,9 кв. м., допоміжний корпус /Б-2/ загальною площею 1441,4 кв. м, миєчно-антикорозійний пункт /В-2/, загальною площею 265,5 кв. м., про що свідчать Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.18-22). Підставою виникнення права власності став договір купівлі продажу від 05 лютого 2008 року за №193, договір іпотеки №РМ-SМЕ А00/044/2008 від 25 квітня 2008 року та договір про відступлення права вимоги від 12 червня 2018 року №539».

В матеріалах справи №903/169/23 (в тому числі, згідно з комп`ютерною програмою «Діловодство спеціалізованого суду») містяться відповідні Витяги.

Представники відповідачів обставини реєстрації за позивачем права власності на зазначене нерухоме майна не заперечують.

Щодо строків позовної давності.

Відповідач на підтвердження своєї позиції про застосування строків позовної давності посилається на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 11.12.2012 у справі № 0302/1878/2012 із відміткою невідомої особи.

Відмітка «копію рішення отримав експерт ТОВ «ОТП Факторинг» не підтверджує, що позивач у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», чи первісний іпотекодержатель Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП

Факторинг Україна» отримали дане рішення чи були з ним ознайомлені.

Зазначена особа є невстановленою, печатки товариства відсутні, як і будь-які довіреності на вчинення визначених дій від імені первісного іпотекодержателя чи позивача.

25.04.2008 між ЗАТ "ОТП Банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № РМ-SME А00/044/2008.

З урахуванням пункту п.3.2.1 договору іпотеки, після оформлення іпотекодавцем (відповідачем 2) у власність земельної ділянки, яка розташована під об`єктами іпотеки, а саме земельна ділянка за кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, ОСОБА_1 зобов`язаний був укласти договір про внесення змін та доповнень до договора іпотеки на умовах, що влаштовують іпотекодержателя.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 574774 від 02.04.2010 власником земельної ділянки з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, площею 1,5034 га, цільове призначення земельної ділянки - обслуговування адміністративних та господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , який набув своє право згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.11.2008, бланк серії ВМА № 764327, №реєстрації 2-692.

02.04.2010 року ОСОБА_1 став власником земельної ділянки з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, площа якої становить 1,5034 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , під об`єктами нерухомого майна, які були передані в іпотеку відповідачем 2 для позивача (як правонаступника).

ОСОБА_1 вчиняючи дію щодо передачі майна у статутний капітал відповідача 1, розпорядився такою земельною ділянкою на шкоду позивачеві в силу укладеного договору іпотеки та наявного обов`язку передати таку земельну ділянку в іпотеку, до вже переданого в іпотеку нерухомого майна.

У свою чергу, 12.06.2018 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (первісний іпотекодержатель) та ТзОВ «Українська факторингова компанія» (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №РМ-SМЕ А00/044/2008 від 25 квітня 2008 року.

З витягу з Державного земельного кадастру від 11.02.2020 вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, площа якої становить 1,5034 га, є ОСОБА_1 з 02.04.2010 (момент реєстрації).

Факт оформлення земельної ділянки за ОСОБА_1 також стверджується, Відповіддю відділу у Горохівському Міжрегіонального управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 19.03.2020 №29-3-0.191-58/105-20: земельна ділянка за кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, яка розташована на території АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 листопада 2008 року бланк серії ВМА №764327, № реєстрації 2-692, належить ОСОБА_1 . В листі зазначено також, що у державному фонді документації відділу знаходиться другий примірник державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №574774 зареєстрований в книзі реєстрації державних актів від 02 квітня 2010 року за №011008300039.

Однак, 17.06.2021 за ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто», засновником якого є сам ОСОБА_1 , було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку.

Позивач звернувся до суду з даним позовом у травні 2024 року.

Позивач не знав та не міг знати про те, що ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» стало володільцем спірної земельної ділянки на підставі рішення загальних зборів та акту приймання-передачі земельної ділянки у статутний капітал товариства.

Крім того, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою

запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами, внесеними Постановою КМУ №956 від 13.10.2020, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 до 31.12.2020. Надалі, згідно Постанов КМУ продовжено карантин в Україні до 30 червня 2023 року.

24.02.2022 р. Президентом України підписано указ № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який підтримано Верховною Радою. Воєнний стан запроваджено з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому його було продовжено по сьогодні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що строки позовної давності позивачем не пропущені.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів (власників) Товариства з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто, що оформлене протоколом №2 від 02.04.2010 року, в частині передачі у статутний капітал майна - земельної ділянки загальною площею 1, 5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014.

3. Визнати недійсним акт приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010 року земельної ділянки загальною площею 1, 5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, складений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто.

4. Скасувати державну реєстрацію права власності Товариством з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто (45700, Волинська обл., Горохівський р-н., м. Горохів, вул. І.Сливки, буд. 28-А, код ЄДРПОУ: 36604519) на земельну ділянку загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2390626807208).

5. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, поверх 8, код ЄДРПОУ: 40235074) на земельну ділянку загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2390626807208).

6. Стягнути солідарно з Товариство з обмеженою відповідальністю «Горохів-Сервіс-Авто» (45700, Волинська обл., Горохівський р-н., м. Горохів, вул. І.Сливки, буд. 28-А, код ЄДРПОУ: 36604519) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» (вул. Дмитрівська, 18/24, поверх 8, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ: 40235074) 22 266 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 13.12.2024

СуддяМ. С. Шум


Суд	Господарський суд Волинської області
Дата ухвалення рішення	05.12.2024
Оприлюднено	19.12.2024
Номер документу	123817208
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Шум Микола Сергійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 05.12.2024 по справі 903/499/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —903/499/24

Рішення від 05.12.2024

Рішення
від 05.12.2024 по справі 903/499/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ