Рішення

від 16.12.2024 по справі 904/3611/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2024м. ДніпроСправа № 904/3611/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА",м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

Третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Криворізька міська рада, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

Третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ТЕХ-СЕРВІС", с. Демівщина, Кагарлицький район, Київська область

Третя особа-3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Комунальне підприємство "Парковка та реклама" Криворізької міської ради,м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в розмірі 66 576,05 грн.

Представники:

від позивача: Костікова Євгенія Валеріївна, довіреність №1 від 31.12.2023, адвокат

від відповідача: Волошиненко Сергій Миколайович, представник

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 66 576,05 грн. за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, яка складається з:

- боргу за послугу з постачання теплової енергії за період з 14.11.2023 по 28.03.2024 в розмірі 63 988, 46 грн.,

- суми абонентського обслуговування за період з 20.06.2023 по 30.04.2024р. в розмірі 375, 17 грн.,

- збитків від інфляції в розмірі 1 416, 00 грн. (за червень),

- 3% річних в розмірі 358, 75 грн. (01.06.2024 по 07.08.2024р.),

- пені в розмірі 437, 67 грн. (01.06.2024 по 07.08.2024р.).

Заявлені вимоги мотивовано тим, що протягом спірного періоду, Позивач здійснював постачання теплової енергії по вул. Каштанова, 30 у місті Кривому Розі, в якому розташовано нежитлового приміщення загальною площею 173,60 кв.м., що перебуває на балансовому обліку Відповідача.

З огляду на те, що нежитлове приміщення, балансоутримувачем якого являється Відповідач не виокремлено від внутрішньо будинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення будинку, Позивач вважає, що Відповідач отримував теплову енергію для опалення його приміщення.

Позивач зазначає, що договірні відносини між КПТМ "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" та власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, врегульовані індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, що набрав чинності для Відповідача з 05.11.2021 року.

Ухвалою від 19.08.2024 позовну заяву залишено без руху.

21.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 23.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні Відповідача Криворізьку міську раду.

29.08.2024 від третьої особи через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення.

13.09.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив.

16.09.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.

09.10.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

11.10.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли пояснення по справі.

Ухвалою від 23.10.2024 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/3611/24 за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 19.11.2024 о 11:45 год. Залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ТЕХ-СЕРВІС". Залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Комунальне підприємство "Парковка та реклама" Криворізької міської ради.

24.10.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшли заперечення на пояснення позивача.

01.11.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшла заява про направлення на адресу третіх сторін копій відзиву на позовну заяву з додатками.

04.11.2024 через систему "Електронний суд" від третьої особи-3 надійшли пояснення щодо позову або відзиву.

19.11.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про відкладення на іншу дату з можливістю участі в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 19.11.2024 Позивач підтримує позовну вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про дату та час повідомлений належним чином.

Треті особи в судове засідання своїх представників не направили, пояснень щодо неможливості бути присутніми суду не надали, про дату та час повідомлені належним чином.

Ухвалою від 19.11.2024 відкладено підготовче засідання на 09.12.2024.

В судовому засіданні 09.12.2024 Позивач та Відповідач проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не заперечили.

Треті особи в судове засідання своїх представників не направили, пояснень щодо неможливості бути присутніми суду не надали, про дату та час повідомлені належним чином.

Ухвалою від 09.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 16.12.2024.

16.12.2024 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Позивач та відповідач підтримали свої правові позиції.

Треті особи в судове засідання своїх представників не направили, пояснень щодо неможливості бути присутніми суду не надали, про дату та час повідомлені належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

16.12.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем невиконанням умов Індивідуального договору в частині повної та своєчасної оплати спожитої теплової енергії.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач зазначив, що на його балансовому обліку перебуває одне нежитлове приміщення вбудоване в 1 поверх житлового будинку по вул. Каштанова, 30. На момент повернення з орендного користування 20.06.2023 за договором оренди №23/15 площа приміщення становила 173,6 кв.м. Однак, за результатами проведення технічної інвентаризації об`єкта, виготовлено технічний паспорт, відповідно до якого площа нежитлового приміщення змінилася на 168,2 кв.м. Відповідно до договору оренди №23/13 вказане нежитлове приміщення площею 168,2 кв.м з 01.01.2024 року передано в оренду ТОВ «Енерго-тех-сервіс». Перебувало в орендному користуванні до 06.08.2024 (акт приймання-передачі з оренди від 06.08.2024).

Таким чином, нежитлове приміщення площею 168,2 кв.м по вул. Каштанова, 30 було вільне від орендного користування згідно заявленого періоду з 14.11.2023 по 31.12.2023. З 01.01.2024 по 28.03.2024 перебувало в орендному користуванні у ТОВ «Енерго-тех-сервіс».

Відповідно до умов договору оренди орендар самостійно утримує майно передане в орендне користування, здійснює оплату житлово-комунальних послуг, укладає договори з їх постачальниками.

Таким чином, Позивачем не було проведено відповідної роботи щодо встановлення дійсних споживачів послуг за спірною адресою, а пред`явлено позовні вимоги неналежному відповідачу.

Відповідач зазначив, що не використовує спірне приміщення для власних потреб, є органом місцевого самоврядування і фінансується коштом бюджету Криворізької міської територіальної громади. Із введенням в Україні воєнного стану пріоритетним завданням органів місцевого самоврядування, є виконання доручень, пов`язаних із запровадженням та забезпеченням реалізації заходів правового режиму воєнного стану. Це зумовило потребу перерозподілу наявних сил та ресурсів з метою максимально ефективного та своєчасного виконання першочергових завдань, спрямованих на забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, захисту інтересів цивільного населення. Кошти міського бюджету розподіляються відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, нормативних актів Державної казначейської служби України і не можуть бути спрямовані на оплату житлово-комунальних послуг об`єктів, які не використовуються органами місцевого самоврядування для власних потреб.

Управління комунальної власності міста відповідно до Положення про управління, обліковує об`єкти нерухомості нежитлового призначення на власному балансі, тобто є балансоутримувачем цих об`єктів з метою надання їх в орендне користування або приватизації. Для своїх власних потреб, а саме: розміщення працівників, ведення будь-якої діяльності зазначені нежитлові приміщення не використовуються.

Управління не є суб`єктом господарювання, якому власник передав в оперативне управління нежитлові приміщення. Управління є структурним підрозділом органу місцевого самоврядування, яке утримується бюджетом Криворізької міської територіальної громади.

Ураховуючи те, що відповідач не є власником вказаних нежитлових приміщень та споживачем послуг та вказаними адресами (не перебувають працівники відповідача, взагалі приміщення зачинено і не використовується), тому відповідний договір чи заяву про приєднання до Договору з боку відповідача не було підписано, про що повідомлено позивачу у відповідь на претензію.

Необхідність подання заяви про приєднання передбачена п.2 цього ж публічного договору від 05.10.2021 на який посилається Позивач, а також відповідно до п.13 Правил надання послуг з теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 визначено, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Тобто позивач хибно трактує вимоги власних нормативних документів і безпідставно ототожнює Відповідача зі споживачем житлово-комунальних послуг.

Також, на думку Відповідача, Позивачем не надано жодного документа, який підтверджує, що власник нежитлових приміщень зобов`язує Відповідача укласти договори споживання теплової енергії за спірною адресою.

ВІДПОВІЬ НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначив, що не внесення відомостей до державного реєстру про зареєстровані права власника зумовлені бездіяльністю самого відповідача, який не реєструє права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав в процесі володіння та користування цим майном.

Позивач вказує, що від відповідача, як балансоутримувача, не поступала до позивача вимога про відмову від отримання послуги з постачання теплової енергії на вказані в позові приміщення.

Вказані в позові нежитлові приміщення вбудовані в загальну структуру опалення будинків/споруд (згідно вказаних відповідних адрес у позові), а отже система опалення спірних приміщень не виокремлена із системи опалення споруд до яких подавався теплоносій в опалювальний період (акти подання та припинення подання теплоносія до споруд в яких містяться спірні приміщення додавалися до позовної заяви), а навпаки інтегрована в систему опалення споруд.

Будь-яких доказів, що приміщення відключені у законодавчий спосіб від внутрішнього комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів споруди відповідач не надає.

Позивач зазначає, що відповідач не спростовує факт отримання послуги з постачання теплової енергії.

За відсутності доказів відключення (відокремлення) нежитлових приміщень від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення, відсутності заяв про відмову від послуг - відповідач отримував теплову енергію, тому це і є фактом отримання послуги, проти якої безпідставно заперечує відповідач.

Відсутність письмового договору щодо теплопостачання сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати отриманих послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Відповідач отримував послуги, в законний спосіб від послуг не відмовлявся. За умов постачання однією стороною теплоносія та отримання теплової енергії іншою стороною, у сторін фактично склалися договірні відносини.

Подання відповідачем договору оренди №23/13, без акту приймання передачі нежитлового приміщення, не є тим достатнім доказом, що договірні правовідносини щодо оренди спірного приміщення відбулися в повному обсязі між сторонами.

Так, згідно п. 9.2 Розділу І договору оренди нерухомого майна комунальної власності міста № 23/13 від 01.01.2024р. - витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю компенсуються Орендарем у порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору.

Згідно 6.5. договору, після укладення договору Балансоутримувач зобов`язаний надати Орендарю для підписання два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача зі сплати зокрема щодо утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю, у разі, якщо такі витрати мають місце.

Отже сторони домовилися про те, що Балансоутримувач (орендодавець) сплачує комунальні послуги, а Орендар компенсує в подальшому сплати по комунальним послугам балансоутримувачу на підставі укладених між сторонами окремих договорів.

Будь-якого прямого обов`язку Орендаря сплачувати комунальні послуги приписи договору № 23/13 від 01.01.2024р. - не містять.

Згідно п. 3.3 Розділу І договору № 23/13 від 01.01.2024р. балансоутримувач є Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (він же Орендодавець).

Будь-яких договорів Орендар ТОВ «Енерго-тех-сервіс» з надавачем комунальної послуги (Позивачем) з постачання теплової енергії не укладав, особових рахунків на своє ім`я для оплати послуг не відкривав, отже можна прийти до висновку, що Орендар повинен здійснювати компенсацію Орендодавцю понесених витрат по комунальним послугам, які Орендодавець, як балансоутримувач, повен згідно законодавства, та умов індивідуального договору сплачувати щомісяця.

Стороною Орендодавця він же і є Балансоутримувач в одній особі, не було здійснено дій щодо належного врегулювання питання оплати комунальних послуг з Орендарем.

Тому покладання прямого обов`язку на Орендаря щодо оплати комунальних послуг з боку Орендодавця є неправомірним, а отже обов`язок щодо оплати комунальних послуг залишився на Балансоутримувачу, який не позбавлений права отримати компенсацію (як це передбачено приписами договору) щодо понесених витрат за комунальні послуги на Орендаря.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Відповідач вказує, що укладання договору з постачальником комунальних послуг, а послуга теплопостачання є також комунальною є обов`язком орендаря, а не Відповідача і Відповідач не повинен укладати такі договори замість орендаря. Відповідач не користується вказаними приміщеннями, не споживає послуги в ньому, користувачем приміщень є орендар.

Таким чином, можна дійти висновку, що сума виставлена Відповідачу підлягає пред`явленню дійсному фактичному споживачу (не управлінню комунальної власності міста), а Відповідачу пред`явлена внаслідок не виявлення реальних користувачів.

ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ-1.

Третя особа-1 зазначила, що, враховуючи період нарахування заборгованості з 14.11.2023 по 28.03.2024 року, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року №2189-VІІІ, що введено в дію з 01.05.2019 року, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Главою 2 вищезазначеного закону визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Так, згідно зі ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать (серед власних (самоврядних) повноважень управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Аналогічні положення містяться у пункті 3 Правил користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, відповідно до якого споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

З огляду на наведене третя особа-1 вказує, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Посилаючись на ст.. 14 ЦК України, третя особа-1 зазначила, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ-2.

КП «Парковка та реклама» КМР підтверджує, що нежитлове приміщення, вбудоване в 1 поверх житлового будинку по вул. Каштанова, 30 загальною площею 173,6 м2 перебувало в орендному користуванні за договором оренди № 23/15 та повернуте з оренди 20.06.2023, що підтверджується актом приймання-передачі з оренди нерухомого майна комунальної власності Криворізької міської територіальної громади від 20.06.2023.

В результаті проведення технічної інвентаризації об`єкта площа нежитлового приміщення за адресою вул. Каштанова, 30, м. Кривий Ріг змінилась та становить 168,20 м2.

01.01.2024 вищезазначене приміщення передане в орендне користування ТОВ «Енерго-тех-сервіс» на підставі договору оренди № 23/13 та перебувало в оренді до 06.08.2024 (згідно з актом приймання-передачі з оренди нерухомого майна комунальної власності Криворізької міської територіальної громади від 06.08.2024).

Отже, у період з 01.01.2024 по 06.08.2024 нежитлове приміщення площею 168,2 м2, що знаходиться за адресою вул. Каштанова, 30, м. Кривий Ріг, перебувало у користуванні ТОВ «Енерго-тех-сервіс».

Таким чином, після підписання Договору оренди № 23/13 від 01.01.2024 ТОВ «Енерго- тех-сервіс» зобов`язане укласти з КПТМ «Криворіжтепломережа» договір на постачання теплової енергії та сплачувати за її постачання у період користування орендованим майном.

Отже, Управління комунальної власності виконкому Криворізької міської ради не є належним відповідачем у справі № 904/3611/24, а третя особа-2 підтримує викладене у відзиві Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради у справі № 904/3611/24.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини укладання індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, наявність або відсутність заборгованості з оплати поставленої теплової енергії та абонентського обслуговування, строк дії договору, наявність прострочення оплати, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) є надавачем послуги з постачання теплової енергії у місті Кривому Розі.

З 05.11.2021 договірні відносини між КПТМ "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором (який в силу законодавства є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПМ "Криворіжтепломережа", режим доступу http://spts.ap.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що укладений в порядку частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VII, (далі - індивідуальний договір). Індивідуальний договір згідно з частиною 2 договору набуває чинності після 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті Виконавця (КПТМ "Криворіжтепломережа"). Розміщення тексту договору на сайті виконавця було здійснено 05.10.2021.

Відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України, договір приєднання може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати своєї умови договору.

У свою чергу відповідно до Акту приймання-передачі від 20.06.2023 щодо прийому-передачі по договору оренди об`єктів нерухомого майна комунальної власності № 23/15 від 31.01.2020, нежитлове приміщення площею 173,6 кв. м по вулиці Каштанова, 30 в м. Кривому Розі перебуває на балансовому обліку Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради.

Як зазначає позивач, та що не спростовано відповідачем, вказане нежитлове приміщення вбудоване в житловий будинок; вказаний будинок є багатоквартирним; подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача (у відповідності до пункту 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 "Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05) які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку.

Отже, Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, як балансоутримувач зазначених нежитлових приміщень, отримувало теплову енергію для опалення приміщення площею 173,6 кв. м, оскільки зазначене приміщення не відокремлене від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення будинків.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання своєї статутної мети Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" здійснює постачання теплової енергії до житлових та нежитлових споруд у місті Кривому Розі, у тому числі до нежитлового приміщення площею 173,6 кв. м по вулиці Каштанова, 30 в м. Кривому Розі, яке перебуває на балансовому обліку Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради.

Площа та теплове навантаження зазначеного приміщення були визначені згідно з вихідними даними, які були наявні у позивача та зазначені вище.

Слід зазначити, що постачання теплової енергії є комунальною послугою (стаття 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Пунктом 1 частини 2 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплюється обов`язок надання комунальної послуги виконавцем.

Згідно із частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання комунальних послуг здійснюються безперервно, зокрема, крім часу перерв на міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами.

Окрім того, теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі (стаття 19 Закону України "Про теплопостачання"). Тобто надання послуги з постачання теплової енергії є обов`язком Позивача як виконавця відповідної комунальної послуги.

Відповідно до приписів статей 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" від 02.05.2005 № 2633-IV відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Згідно зі статтею 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Згідно з частинами 1-4 статті 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (стаття 1, частина 2 статті 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (стаття 1 Закону).

За приписами пункту 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідач - Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, зазначає, що є неналежним відповідачем у даній справі, будь-яких відносин та договорів за спірною адресою з позивачем не має, послуги від позивача також не отримував.

Так, посилаючись на те, що за відповідачем не зареєстровано право власності на нежитлове приміщення площею 173,6 кв. м по вулиці Каштанова, 30 в м. Кривому Розі, до якого здійснювалась поставка теплоносія, а також на те, що відповідач не є фактичним ні користувачем об`єктами нерухомого майна, ні користувачем послуги, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом вказані заперечення відповідача відхиляються, з огляду на таке.

На законодавчому рівні Криворізькій міській раді, як уповноваженому органу, було передано у власність житловий фонд, а разом із тим надано повноваження щодо обліку, передачі та розпорядження власністю житлового фонду (постанова Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 (поточна редакція) "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю, затверджено "Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності)").

Відповідно до частини 1 статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність. Ця норма передбачає автоматичне набуття права власності на передане майно відповідачу.

Відповідач, як і третя особа-1, не заперечують того факту, що спірний об`єкт нерухомого майна, до якого здійснювалось постачання теплоносія, є комунальною власністю.

Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради є юридичною особою публічного права та знаходиться в структурі органів місцевого самоврядування.

Рішенням сесії Криворізької міської ради LXVI сесії VII скликання № 5014 від 23.09.2020 затверджено нову редакцію Положення про управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (а.с.79-84).

Згідно з пунктом 1.1 Положення Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (надані Управління) є самостійним структурним підрозділом виконавчого комітету міської ради, створюється та ліквідується відповідно до міської ради в межах затвердженої нею структури за пропозицією міського голови та реєструється в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" й іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність неприбуткової організації. Скорочена назва Управління УКВМ.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Положення основними завданнями та функціями Управління, зокрема, є реалізація державної та місцевої політики, спрямованої на ефективне здійснення переданих міською радою повноважень щодо управління, користування та розпорядження комунальною власністю територіальної громади міста, приватизації, відчуження, передачі в орендне користування комунального майна.

За приписами підпунктів 2.2.1, 2.2.1.8, 2.2.1.9 пункту 2.1, підпункту 2.2.3.1 пункту 2.2 Управління відповідно до переданих йому повноважень і покладених на нього завдань:

у сфері управління об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу:

- надає до управління з питань реєстрації виконкому Криворізької міської ради документи щодо оформлення права власності за територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради на нерухоме майно, що перебуває на його балансі;

- здійснює закупівлю товарів, робіт і послуг у межах виділених бюджетних коштів для виконання наданих повноважень тощо;

у сфері оренди об`єктів комунальної власності територіальної громади міста:

- укладає договори;

- обліковує об`єкти нерухомості нежитлового призначення на власному балансі;

- передає договори про надання послуг, укладені із суб`єктами господарювання, для подальшої реєстрації зобов`язань до управління Державної казначейської служби України у м.Кривому Розі Дніпропетровської області.

Згідно з пунктом 3.3. Положення Управління в межах наданих йому повноважень зобов`язане здійснювати управління майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста в межах, визначених чинним законодавством України, рішеннями міської ради, цим Положенням; контроль за збереженням, ефективним використанням комунального майна, що перебуває на його балансовому обліку; оперативно вживати заходів щодо усунення виявлених недоліків.

Відтак, з урахуванням визначення у Законі поняття "індивідуальний споживач" та переліку прав і обов`язків Управління згідно з вищевказаним Положенням, саме Управління є особою, якій за згодою власника передано нерухоме майно для користування і, відповідно, отримання житлово-комунальної послуги.

При цьому саме на Управління покладений обов`язок передачі документів для реєстрації права власності на нерухоме майно, що є у нього на балансі, за територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

Враховуючи вказане, висновок відповідача про пред`явлення позову до неналежного відповідача є помилковим та таким, що ґрунтується на невірному розумінні наведений вище положень. Отже, відсутність реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна судом відхиляється.

У той же час суд відзначає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У офіційному виданні "Голос України" № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон).

Відповідно до пункту 1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 01.05.2019, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

В частині 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019, №830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 про затвердження "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021 Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до пункту 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Відповідно до частин 1-2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено можливість укладання 3-х різних моделей договорів про надання комунальних послуг, яка самостійно обирається співвласниками багатоквартирного будинку, виключно, на підставі рішення прийнятого відповідно до закону.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 4 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною 5 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів від 08.09.2021 № 1022) (далі - Правила № 830).

Як було зазначено вище, КПТМ "Криворіжтепломережа", як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, 05.10.2021 на своєму офіційному сайті http://spts.ap.ua/dogovorte.php було розміщено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання (далі - типовий договір).

У матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом 30 днів повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін), доказів наявності заперечень або протоколу розбіжностей до договору матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Каштанова, 30 щодо нежитлового приміщення площею 173,6 кв.м між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради є укладеним з 05.11.2021.

Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача стосовно того, що договір про надання теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання за адресами спірних приміщень, а також заява-приєднання до договору про надання послуги з постачання теплової енергії, яка б свідчила про намір та бажання укласти договір, управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради не підписувались та не надавались; і що між сторонами відсутні договірні відносини з надання послуги постачання теплової енергії до спірних нежитлових приміщень на підставі Індивідуального договору від 05.10.2021.

Вказана правова позиція викладена також і в постановах Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2024 по справі № 904/2297/22 та від 26.06.2023 по справі № 904/2279/22.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги.

Подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку і відповідача, як власника нежитлового приміщення обладнаного індивідуальною системою опалення.

На вищевказаний багатоквартирний будинок встановлено прилад комерційного обліку, яким здійснюється облік всієї загальної кількості послуги з постачання теплової енергії (відповідно яку було подано на багатоквартирний будинок та яку було спожито всіма співвласниками будинку). Кількість постачання теплової енергії до будинку фіксується показами вищевказаного лічильника, та зведені відомості споживання теплової енергії по приладу обліку.

Обсяг спожитої споживачем послуги, визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 22.06.2017 № 2119-VIII.

Для кожного споживача, платіж за послугу з постачання теплової енергії складається з саме його спожитої частки теплової енергії від загальнобудинкового обсягу (що розрахований та розподілений у відповідності Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Методики розподілу № 315) помножений на тариф, що затверджується місцевими органами самоврядування.

Відповідно до пункту 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу № 315.

Розрахунок за спожиту послугу було здійснено відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 2211.2018 № 315 зі змінами "Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" згідно з Наказом Мінрегіону від 28.12.2021 № 358 (надалі - Методика № 315), що відображено в Порядку нарахувань заборгованості за послугу з постачання теплової енергії по споживачу УКВМ договір №13046 за період з 01.01.2024 по 30.06.2024, а саме: загальний обсяг спожитої теплової енергії на опалення будівлі/будинку у розрахунковому періоді визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) та розподіляється на потреби опалення житлових/нежитлових приміщень пропорційно до опалювальної площі.

Згідно із загальними положеннями Методики № 315 нормою споживання теплової енергії у будівлі/будинку - є кількість теплової енергії, витраченої на опалення 1 м2 загальної опалювальної площі будівлі/будинку за опалювальний період, що встановлюється органом місцевого самоврядування. Тобто розрахунок заборгованості відбувався на вищевказані приміщення (об`єкти споживання) виходячи із площі відповідного приміщення.

Площі нежитлових приміщень визначені в розрахунку заборгованості щодо опалювальних площ по об`єктам, балансоутримувачем яких є УКВМ, які бралися позивачем для розрахунку із Актів приймання-передачі основних засобів.

Подання теплоносія до будинків здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку і відповідача, як власника нежитлового приміщення.

На вищевказаний багатоквартирний будинок встановлено прилад комерційного обліку, яким здійснюється комерційний облік всієї загальної кількості послуги з постачання теплової енергії (відповідно яку було подано на багатоквартирний будинок та яку було спожито всіма співвласниками будинку). Кількість постачання теплової енергії до будинку фіксується показами вищевказаного лічильника, зведені відомості споживання теплової енергії по приладу обліку.

Обсяг спожитої споживачем послуги, визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 22.06.2017 № 2119-VIII.

Для кожного споживача, платіж за послугу з постачання теплової енергії складається з саме його спожитої частки теплової енергії від загальнобудинкового обсягу (що розрахований та розподілений у відповідності Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Методики розподілу № 315) помножений на тариф, що затверджується місцевими органами самоврядування.

Відповідно до пункту 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу № 315.

Згідно з пунктом 32 Типового договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу № 315.

Пунктом 11 індивідуального договору - обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку розрахунково відповідно до Методики розподілу № 315.

Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Відповідно до статті 24 "Правил надання послуги з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 № 830 визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Постачальник (позивач) згідно з приписами законодавства має право здійснювати нараховування відповідачу виходячи із загального обсягу спожитої теплової енергії Q опал. буд. на опалення будівлі/будинку у розрахунковому періоді, який (обсяг) визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) багатоквартирного будинку та розподіляється, згідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг: на потреби опалення житлових/нежитлових приміщень (Q прим.) (у разі наявності); опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021); на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) (з 01.01.2022); втрати від транзитних мереж (з 01.01.2022) (у разі наявності), про що вказано позивачем у порядку нарахування заборгованості.

Відповідачу було здійснено нарахування на: потреби опалення нежитлових приміщень (централізоване опалення присутнє в приміщеннях); забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) (з 01.01.2022); абонентське обслуговування (абонплату).

На виконання своєї статутної мети КПТМ "Криворіжтепломережа" здійснювало у спірний період постачання теплової енергії відповідачу, а відповідач отримував теплову енергію, так як нежитлове приміщення вбудоване та не відокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаного багатоквартирного житлового будинку.

Доказами подачі теплової енергії до будинку є Акт подання теплоносія на будинок від 14.11.2023 та Акт припинення подання теплоносія від 28.03.2024 (а.с.36), Зведена відомість споживання теплової енергії по приладу обліку (а.с.42-44).

Зазначеними доказами підтверджується постачання теплової енергії відповідачу у спірні нежитлові приміщення, оскільки мережі опалення спірних приміщень відповідача не відокремлені від мереж системи опалення житлового будинку відповідно до чинного законодавства, а тому, відповідач у спірний період отримував теплову енергію, як і мешканці спірних житлових будинків.

У пункті 30 Індивідуального договору зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу (в тому числі розподіл теплової енергії на потреби будинку), визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2021 № 1022, та Методики розподілу № 315, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; в тому числі:

- нарахування плати за місця загального користування (МЗК); нарахування плати на загальнобудинкові потреби (ЗБП), функціонування внутрішньобудинкової системи; втрати від транзитних мереж тощо;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/.

У пункті 31 Індивідуального договору зазначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.dp.ua/.

У пункті 34 Індивідуального договору зазначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з приписами Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласники зобов`язані, окрім іншого, забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги (стаття 7 Закону).

Приміщення відповідача є вбудоване до багатоквартирного житлового будинку, а отже відповідач зобов`язаний приймати участь у оплаті потреб на опалення багатоквартирного житлового будинку, в який, та до якого вбудовані його нежитлові приміщення.

Відповідно частини 4 статті 319 і статті 322 Цивільного Кодексу України, власність зобов`язує і власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Свої договірні зобов`язання позивач виконав, а саме: постачання теплоносія, передбаченого договором, проводилось не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду"; абонентське обслуговування проводилось протягом спірного періоду в повному обсязі, що відповідачем під час розгляду справи заперечено чи спростовано не було.

Облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом, за їх відсутності, що передбачено пунктом 5 договору та пунктами 11, 16 Індивідуального договору.

Плата за абонентське обслуговування визначається відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІ від 09.11.2017, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" із змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 928.

Плата за абонентське обслуговування, визначається відповідно до:

1) Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VII від 09.11.2017;

2) Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019;

3) Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" із змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 928.

У даному випадку, згідно з рішенням Криворізької міської ради від 18.10.2023 № 1272 тариф на теплову енергію у період з 18.10.2023 по теперішній час складає 3 880 грн. 44 коп. (з ПДВ) за 1 Гкал.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

У пункті 34 Індивідуального договору зазначено, що споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пункту 45 договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

У пунктах 51, 52 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Відповідно до пунктів 36, 37 Постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем були порушені зобов`язання за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.11.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з 14.11.2023 по 28.03.2024 послуги з постачання теплової енергії, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 63 988,46 грн., а також надані у період з 20.06.2023 по 30.04.2024 послуги абонентського обслуговування, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 375,17 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2024 позивачем разом із супровідним листом надсилався для оплати відповідачу рахунок-фактура № 13034 від 06.05.2024, який відповідач отримав 23.05.2024, про що свідчить відмітка в нижньому правому кутку першого аркушу листа № 379/13 від 21.05.2024 (а.с.45-46).

Слід також відзначити, що відповідно до статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Суд відзначає, що доказів складання актів-претензій щодо ненадання у період з листопада 2023 по березень (щодо абонентського обслуговування з червня 2023 по квітень 2024) 2024 року послуг, надання їх не в повному обсязі або надання послуг неналежної якості в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", матеріали справи не містять. Жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин чи контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав.

При цьому, враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця (теплопостачальної організації) за договором надати послуги з постачання теплової енергії відповідає обов`язок споживача оплатити вартість цих послуг.

Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Також, законом визначений обов`язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Пунктом 31 типового договору передбачено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 32 типового договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до пункту 34 типового договору, споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Як зазначає позивач, надані у спірний період послуги відповідач не оплатив; доказів іншого матеріали справи не містять. Вказане і є причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання своїх зобов`язань за договором позивачем, в свою чергу відповідачем вони систематично порушувались - надані у період з 14.11.2023 по 28.03.2024 послуги з постачання теплової енергії не були оплачені відповідачем, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 63 988,46 грн., також не були оплачені відповідачем надані у період з 20.06.2023 по 30.04.2024 послуги абонентського обслуговування, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 375,17 грн.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження оплати наданих у період з 14.11.2023 по 28.03.2024 послуг з постачання теплової енергії на загальну суму 63 988,46 грн., а також наданих у період з 20.06.2023 по 30.04.2024 послуг абонентського обслуговування на суму 375,17 грн. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

При цьому, господарський суд встановив, що строк оплати вказаних послуг є таким, що настав.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо відсутності обов`язку сплачувати вартість теплової енергії через перебування спріного нежитлового приміщення в оренді ,з огляду на таке.

Так, згідно п. 9.2 Розділу І договору оренди нерухомого майна комунальної власності міста № 23/13 від 01.01.2024р. - витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю компенсуються Орендарем у порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору.

Згідно 6.5. договору, після укладення договору Балансоутримувач зобов`язаний надати Орендарю для підписання два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача зі сплати зокрема щодо утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю, у разі, якщо такі витрати мають місце.

Отже сторони домовилися про те, що Балансоутримувач (орендодавець) сплачує комунальні послуги, а Орендар компенсує в подальшому сплати по комунальним послугам балансоутримувачу на підставі укладених між сторонами окремих договорів.

Будь-якого прямого обов`язку Орендаря сплачувати комунальні послуги приписи договору № 23/13 від 01.01.2024р. - не містять.

Згідно п. 3.3 Розділу І договору № 23/13 від 01.01.2024р. балансоутримувач є Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (він же Орендодавець).

Будь-яких договорів Орендар ТОВ «Енерго-тех-сервіс» з надавачем комунальної послуги (Позивачем) з постачання теплової енергії не укладав, особових рахунків на своє ім`я для оплати послуг не відкривав, отже можна прийти до висновку, що Орендар повинен здійснювати компенсацію Орендодавцю понесених витрат по комунальним послугам, які Орендодавець, як балансоутримувач, повен згідно законодавства, та умов індивідуального договору сплачувати щомісяця.

Стороною Орендодавця він же і є Балансоутримувач в одній особі, не було здійснено дій щодо належного врегулювання питання оплати комунальних послуг з Орендарем.

Тому покладання прямого обов`язку на Орендаря щодо оплати комунальних послуг з боку Орендодавця є неправомірним, а отже обов`язок щодо оплати комунальних послуг залишився на Балансоутримувачу, який не позбавлений права отримати компенсацію (як це передбачено приписами договору) щодо понесених витрат за комунальні послуги на Орендаря.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення основного боргу за договором є обґрунтованою та доведеною належними доказами, у зв`язку з чим підлягає задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення вартості наданих у період з 14.11.2023 по 28.03.2024 послуг з постачання теплової енергії в сумі 63 988,46 грн., а також наданих у період з 20.06.2023 по 30.04.2024 послуг з абонентського обслуговування в сумі 375,17 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Правомірність нарахування пені.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 437,67 грн. за загальний період прострочення з 01.06.2024 по 07.08.2024, суд зазначає таке.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 45 індивідуального договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Отже, за приписами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.

Таким чином, оскільки розмір пені, визначений у договорі в розмірі 0,01% від суми непоставленої в строк продукції не перевищує розмір пені, визначений подвійною обліковою ставкою НБУ за кожний день прострочення, пеня підлягає нарахуванню в розмірі, визначеному договором.

При перевірці розрахунку судом помилок не виявлено, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 437,67 грн.

Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за загальний період прострочення оплати з 01.06.2024 по 07.08.2024, розмір яких склав суму 358,75 грн.

При перевірці розрахунку судом помилок не виявлено, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 358,75 грн.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 1 416,00 грн. нараховані за загальний період прострочення оплати за червень 2024.

При перевірці розрахунку судом помилок не виявлено, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 1 416,00 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на корить позивача 63 988,46 грн заборгованості за постачання теплової енергії, 375,17 грн заборгованості за абонентське обслуговування, 1416,00 грн збитків від інфляції, 358,75 грн. 3 % річних, 437,67 грн. пені.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, Третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Криворізька міська рада, Третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ТЕХ-СЕРВІС", Третя особа-3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Комунальне підприємство "Парковка та реклама" Криворізької міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 66 576,05 грн. - задовольнити.

Стягнути з Управління комунальної власності міста Виконкому Криворізької міської ради (площа Молодіжна, будинок 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50101; ідентифікаційний код 25522449) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (провулок Цісик Квітки, будинок 9; м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000; ідентифікаційний код 03342184) суму боргу за послугу з постачання теплової енергії за період з 14.11.2023 по 28.03.2024 в розмірі 63 988, 46 грн., суму за абонентське обслуговування за період з 20.06.2023 по 30.04.2024р. в розмірі 375, 17 грн., збитки від інфляції в розмірі 1 416, 00 грн., 3 % річних в розмірі 358, 75 грн., пеню в розмірі 437, 67 грн. та 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко