ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2024 р.м. УжгородСправа № 907/656/24
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Кірик К.І., розглянувши у загальному позовному провадженні справу
за позовом Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області, місцезнаходження Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Літуна Андрія, 15, поштовий індекс - 89603 в інтересах держави в особі
позивача: Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04350240, місцезнаходження Закарпатська область, Мукачівський район, селище міського типу Воловець, вулиця Героїв України, будинок 7, поштовий індекс - 89100
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, код ЄДРПОУ 41999833, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Ужгород, площа Жупанатська, будинок 18, поштовий індекс 88000,
про визнання недійсними додаткових угод до договору № 140016 від 22.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу та стягнення 29066,82 грн,
за участі представників сторін:
від прокуратури - Андрейчик А.М., прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури,
від позивача - не з`явився,
від відповідача - адвоката Боднар А.М. (згідно довіреності ТОВ Закарпаттяенергозбут від 28.12.2023 №18 строком до 31.01.2025 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/3034 07.07.2022),
В С Т А Н О В И В:
Мукачівська окружна прокуратура Закарпатської області (далі прокурор) звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою в інтересах держави в особі позивача - Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (далі позивач, селищна рада, споживач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут (далі відповідач, товариство, постачальник) з позовними вимогами про визнання недійсними додаткових угод №5 від 06.09.2021, № 6 від 29.10.2021, № 7 від 24.11.2021, № 8 від 17.12.2021, № 11 від 21.01.2022, № 12 від 24.01.2022 до договору № 140016 від 22.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу (далі спірні додаткові угоди) та про стягнення 29066,82 грн надмірно сплачених коштів.
Позов заявлено прокурором з підстав порушення відповідачем вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII Про публічні закупівлі (далі Закон України «Про публічні закупівлі» або Закон України № 922-VIII) при укладенні спірних додаткових угод, внаслідок чого вартість 1 кВт/год електричної енергії незаконно зросла з 3,8003 грн до 5,290895 грн, тобто на 39,22 %, а також збільшення ціни електроенергії на підставі спірних додаткових угод мало місце за відсутності доказів коливання ціни електроенергії на ринку. Наведене, згідно доводів прокурора, призвело до порушення прав замовника і повного нівелювання результатів закупівлі. Тому вказані додаткові угоди, на думку прокурора, мають бути визнані судом недійсними і з відповідача підлягають стягненню надмірно сплачені позивачем кошти в сумі 29066,82 грн.
При цьому орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, - Воловецька селищна рада не вжила жодних заходів протягом розумного строку після того, як прокурор повідомив їй про можливе порушення інтересів держави, що дало правові підстави прокурору для заявлення позову.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024.
ОПИСОВА ЧАСТИНА РІШЕННЯ
Ухвалою суду від 24.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 14.08.2024.
08.08.2024 від представника відповідача ТОВ Закарпаттяенергозбут - адвоката Боднар А.М. надійшов відзив на позовну заяву від 08.08.2024 (зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/6181/24 від 08.08.2024).
Згідно з ухвалою суду від 14.08.2024, враховуючи першу неявку представника позивача в підготовче засідання, враховуючи заявлене прокурором клопотання про відкладення судового засідання, судом відкладено підготовче засідання на 11.09.2024.
14.08.2024 від Мукачівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив (зареєстрована за вхідним номером № 02.3.1-02/6357/24).
15.08.2024 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/6390/24).
11.09.2024 від Воловецької селищної ради надійшла заява від 11.09.2024 про розгляд справи без участі позивача, в якій також зазначено, що позивач просить задовольнити позов повністю (заява зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/7037/24).
У підготовчому засіданні, яке відбулося 11.09.2024, суд, з урахуванням думки прокурора та представника відповідача про можливість продовження підготовчого засідання та проведення судового розгляду без участі позивача та його представника, згідно ухвали, постановленої, не виходячи до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання, вирішив продовжити підготовче засідання та здійснювати судовий розгляд справи за відсутності позивача, враховуючи подану ним заяву про розгляд справи за його відсутності, а також враховуючи, що суд не визнавав явку позивача обов`язковою, а нез`явлення представника позивача у судове засідання не перешкоджає вирішенню спору.
За результатом підготовчого засідання суд згідно з ухвалою від 11.09.2024 постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.10.2024.
09.10.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі від 09.10.2024 (зареєстровані за вхідним №02.3.1-02/7836/24).
09.10.2024 під час розгляду справи по суті, заслухавши вступне слово прокурора і представника відповідача, згідно ухвали, постановленої, не виходячи до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання, суд постановив: оголосити перерву до 30.10.2024.
29.10.2024 від Мукачівської окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення (зареєстровані за вхідним номером № 02.3.1-02/8392/24).
30.10.2024 за участі прокурора та представника відповідача суд продовжив розгляд справи по суті, під час якого безпосередньо дослідив письмові докази та пояснення учасників, викладені в заявах по суті справи, та згідно ухвали суд оголосив перерву до 25.11.2024.
22.11.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі (зареєстровані за вхідним №02.3.1-02/9075/24).
У судовому засіданні 25.11.2024 прокурор заявила клопотання про оголошення перерви через необхідність ознайомлення з додатковими письмовими поясненнями відповідача від 22.11.2024, у зв`язку з чим суд згідно ухвали задовольнив таке клопотання прокурора та оголосив перерву в судовому засіданні до 09.12.2024.
25.11.2024 від Мукачівської окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення (зареєстровані за вхідним номером № 02.3.1-02/9152/24).
09.12.2024 суд продовжив дослідження письмових матеріалів справи та після проведених судових дебатів, вийшов до нарадчої кімнати, після повернення з якої відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до статті 233 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, наявних у справі.
Відповідно до частини п`ятої статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ
ПОЗИЦІЯ ПРОКУРОРА
В обґрунтування заявлених позовних вимог у позовній заяві прокурор покликається на те, що Мукачівською окружною прокуратурою опрацьовано інформацію, розміщену на веб-порталі електронної системи публічних закупівель «Prozorro», за результатами опрацювання якої з`ясовано, що Воловецькою селищною радою Мукачівського району проведено закупівлю (відкриті торги) UA-2021-01-14-002969-а, за результатами якої 22.01.2021 укладено договір з переможцем торгів ТОВ «Закарпаттяенергозбут» про постачання 682300 кВт/год електричної енергії за ціною 3,8003 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год загальною вартістю 2592944,69 грн (далі-договір).
За час дії договору сторонами шляхом укладення додаткових угод вносились зміни до істотних умов договору в частині збільшення ціни за одиницю товару, зазначаючи підстави укладення додаткових угод - коливання ціни електричної енергії на ринку. Зважаючи на внесені зміни, ціна товару загалом зросла з 3,8003 грн до 5,290895 грн за 1 кВт/год, що становить збільшення ціни на 39,22 % за умовами основного договору.
Так, додатковими угодами №1 від 05.03.2021, №3 від 08.06.2021 та №4 від 23.07.2021 ціну електроенергії 1 кВт/год було збільшено від ціни за договором: на 0,68 % - до 3,826238 грн (по додатковій угоді №1), на 4,92 % - до 3,9870048 (по додатковій угоді №3) і на 6,7 % - до 4,065864 грн (по додатковій угоді №4).
У подальшому сторонами з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України №922-VIII (через безпідставне підвищення ціни товару в розмірі, що перевищує 10% встановленої в договорі про закупівлю та за відсутності доказів коливання ціни на ринку) були укладені спірні додаткові угоди: №5 від 06.09.2021, №6 від 29.10.2021, №7 від 24.11.2021, № 8 від 17.12.2021, № 11 від 21.01.2022 і № 12 від 24.01.2022 до договору. Зокрема, у результаті укладення спірних додаткових угод ціна товару (1 кВт/год) збільшилася у загальному на 39,22 %, враховуючи ціну зазначену в договорі 3,8003 грн та її збільшення до 5,290895 грн (така ціна товару зазначена в додатковій угоді №12 від 24.01.2022).
Прокурор зазначає, що після укладення договору від 22.01.2021 постачальник неодноразово звертався до Воловецької селищної ради з листами, якими повідомляв про коливання цін на електричну енергію на ринку (ціна РНД в торговій зоні «Острів Бурштинської ТЕС») за даними ДП «Оператор ринку» та товариством надавалися цінові довідки Закарпатської торгово-промислової палати, у яких зазначалося про підвищення ціни. Прокурор зазначає, що такі довідки не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни на ринку, у зв`язку з чим вони не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору у відповідності до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України №922-VIII.
Згідно тверджень прокурора, вже додаткову угоду №5 від 06.09.2021 укладено з перевищенням встановленого пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України № 922-VIII десятивідсоткового ліміту на збільшення ціни договору, так як на підставі цієї угоди ціну підвищено до 4,207416 грн за 1 кВт/год, що становить 10,71% від ціни за договором.
Враховуючи такі обставини та положення статей 203, 215 і 236 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), додаткові угоди №№ 5, 6, 7, 8, 11, 12 підлягають визнанню судом недійсними, так як фактично коливання ціни електроенергії на ринку не відбувалося в сторону збільшення та при укладенні спірних додаткових угод було порушено приписи пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII про заборону збільшення ціни товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
У зв`язку з наведеним, з посиланням на долучені до позовної заяви копії щомісячних актів про використану Воловецькою селищною радою електричну енергію, складені постачальником рахунки ПЕЕ на сплату споживачем за поставлену за кожен місяць електроенергію (які у позовній заяві зазначено як акти приймання-передачі електричної енергії (про що підтвердила прокурор у судовому засіданні 30.10.2024 під час дослідження письмових доказів)), платіжні документи про перерахунок споживачем коштів постачальнику за поставлену електричну енергію, а також на умови договору та спірні додаткові угоди №№5, 6, 7, 8, 11 та 12 до договору, прокурор зазначає, що розмір безпідставно (зайво) отриманих відповідачем коштів від позивача в якості оплати вартості поставленої останньому впродовж періоду з вересня по грудень 2021 року електричної енергії становить 29066,82 грн. Загальний розмір переплати в сумі 29066,82 грн прокурором визначений з урахуванням коштів, які селищна рада сплатила за спірний період за поставлену електроенергію по договору (з урахуванням укладених додаткових угод) та різницею суми, яку селищна рада мала би сплатити без врахування зміненої означеними спірними додатковими угодами ціни 1 кВт/год електроенергії, але з врахуванням зміненої ціни в межах до 10 відсотків згідно додаткової угоди №4 від 23.07.2021.
Прокурор стверджує, що підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є порушення економічних інтересів держави, що виразилась у вчиненні незаконних правочинів і, як наслідок, проведення бюджетного фінансування з порушенням законодавчо встановленого порядку. З урахуванням положень статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №926/1111/15 та від 21.03.2019 у справі №912/898/18, прокурор стверджує, що оспорюваними угодами порушуються державні інтереси, та прокурор має законне право здійснити захист таких інтересів, подавши позовну заяву в інтересах позивача. Прокурор зазначає, що проведення процедури державних закупівель та укладення спірних додаткових угод із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес. Порушення інтересів держави в цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, а укладення спірних додаткових угод призвело до протиправного фінансування видатків бюджету на суму 29066,82 грн, що у відповідності до статті 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.
Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 5 даного Закону. Порушення процедури публічних закупівель та укладення відповідних додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і порушило інтереси держави.
Прокурор звертає увагу на пункт 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», згідно з яким, прокурор, звертаючись до суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину. Позивачами у таких справах можуть бути учасники правочину, а також підприємство, установа організація, права та охоронювані законом інтереси якої порушує цей правочин. Таким чином, Воловецька селищна рада є належним позивачем у даному позові однак, у зв`язку з тим, що такою не вжито будь-яких заходів з відновлення порушених інтересів, для відновлення порушених прав, прокурор звернувся до суду із позовною заявою.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА
Позивач Воловецька селищна рада Мукачівського району Закарпатської області 11.09.2024 подав в суд заяву про розгляд справи без участі позивача, в якій також зазначив, що позивач підтримує позовні вимоги та просить задовольнити позов прокурора повністю.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА
У відзиві на позовну заяву від 08.08.2024 відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Товариство стверджує, що воно є учасником ринку електричної енергії, яке на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 14.03.2018 №429, провадить господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу.
Відносини, пов`язані з постачанням електричної енергії на роздрібному ринку електричної енергії, регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), затвердженими постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, іншими нормативно правовими актами та договорами, що укладені між відповідними учасниками такого ринку.
Відповідно до абзацу 14 пункту 1.1.2 ПРРЕЕ договір про постачання електричної енергії споживачу це домовленість двох сторін (електропостачальника і споживача), що є документом певної форми, який передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.
За результатами проведеної процедури закупівель 22.01.2021 між ТОВ «Закарпаттяенергозбут» та Воловецькою селищною радою було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 140016.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник постачає споживачу електричну енергію, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 1.2. договору найменування предмету закупівлі: Електрична енергія (з урахування послуги розподілу та послуги з передачі електроенергії) (код згідно ДК 021: 2015: 09310000-5 Електрична енергія).
Відповідно до п. 2.1 договору строк (термін) поставки товару: з 01.02.2021 по 31.12.2021.
В додатку 2 до договору сторони погодили, що на дату укладення договору кількість електричної енергії 682300 кВт*год, а загальна вартість з урахуванням усіх податків і зборів 2592944,69 грн. з ПДВ.
Заперечуючи проти позову, відповідач звертає увагу на пункти 4.4, 4.5, 12.3 договору, згідно з якими:
- розрахунки за поставлену споживачеві електричну енергію здійснюються за ціною, що вільно встановлюється між постачальником та споживачем з урахуванням коливання ціни на електричну енергію на ринку, в межах загальної вартості, визначеної цим договором;
- ціна за договором може змінюватися з дотриманням сторонами норм, передбачених частиною п`ятою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформлюється додатковою угодою. У разі якщо споживач не приймає нові умови, він зобов`язаний протягом 20 днів з моменту отримання повідомлення про зміну ціни повідомити про свою незгоду постачальнику та ініціювати дострокове розірвання договору шляхом підписання та направлення постачальнику відповідної додаткової угоди;
- умови договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладення сторонами додаткової угоди до цього договору.
З посиланням на положення статей 626, 627, 628, 638, 655, 712 ЦК України, статті 179, 265 Господарського кодексу України (далі ГК України), статтю 41 Закону України «Про публічні закупівлі» відповідач стверджує, що договір про закупівлю укладається і виконується відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. З урахуванням наведеного відповідач вважає, що спеціальним законом України «Про публічні закупівлі» встановлено перелік підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, до яких відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону віднесено випадки, коли відбувається збільшення ціни за одиницю товару. При цьому, обмеження щодо строків (частоти) зміни ціни за одиницю товару (не частіше ніж один раз на 90 днів) не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
За таких обставин, згідно доводів ТОВ «Закарпаттяенергозбут», під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у разі коливання ціни такого товару на ринку, якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю). При цьому, застосування цієї норми можливе, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить виконання цього договору для однієї зі сторін договору невигідним, збитковим. У контексті наведеного товариство зазначає, що чинним законодавством не визначено, які саме документи мають підтверджувати факт коливання ціни товару на ринку. Тому залежно від специфіки предмета закупівлі факт коливання ціни товару на ринку може підтверджуватися, зокрема, довідками Торгово-промислової палати України, Державної служби статистики України, даними із сайту «Оператор ринку» тощо.
Такі свої аргументи відповідач наводить з посиланням на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі №420/17618/21 щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з якою сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Окремо відповідач звертає увагу на Положення про Міністерство економіки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2021 року № 504 «Про перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України»), згідно з яким Уповноваженим органом з питань закупівель в Україні є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Відповідно до статті 9 Закону України «Про публічні закупівлі» однією з основних функцій Міністерства є надання узагальнених відповідей рекомендаційного характеру щодо застосування законодавства у сфері закупівель.
Долучивши до відзиву на позовну роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.08.2019 №3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії», від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю», лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 «Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю», ТОВ «Закарпаттяенергозбут» зазначає, що вказаними міністерствами як Уповноваженими органами з питань закупівель в Україні неодноразово зазначалося, що залежно від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.
А тому, на переконання відповідача, усі додаткові угоди до договору, зокрема, спірні угоди, якими було передбачено підвищення ціни за одиницю товару на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», були укладені у повній відповідності до згаданих листів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Відповідач погоджується з доводами прокурора в позовній заяві про те, що ціну за додатковими угодами №1, №3 і №4 правомірно підвищено на 6,7 %, однак заперечує аргументи позовної заяви, що вже додаткову угоду №5 укладено з перевищенням встановленого чинним законодавством 10% ліміту підняття ціни електроенергії, зазначеної у договорі за результатами процедури закупівель, оскільки по договору №5 ціну підвищено до 10,71% від ціни договору. А тому відповідач заперечує позовні вимоги прокурора про визнання недійсними спірних додаткових угод №№5, 6, 7, 8, 11 та 12.
Відповідач зазначає, що при подачі позовних заяв прокурором не враховано, що спірна додаткова угода №5 від 06.09.2021 була укладена на підставі пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» з врахуванням постанови НКРЕКП від 06.08.2021 №1244 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 09.12.2020 №2367», згідно з якою змінено тариф на послуги з розподілу електричної енергії з 1266,75 грн/МВт.год (без урахування ПДВ) до 1384,71 грн/МВт.год (без урахування ПДВ).
Відповідач стверджує, що визначена згідно з додатковою угодою №5 від 06.09.2021 ціна електричної енергії, враховує саме вказане збільшення тарифу на розподіл електричної енергії, та відповідне підняття ціни здійснене на підставі пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», яким передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. А тому відсоткове обмеження щодо збільшення ціни за договором, яке передбачено при коливанні ціни згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону, не підлягає застосуванню, оскільки йдеться про зовсім іншу відмінну підставу збільшення ціни за договором пункт 7 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», якою жодних обмежень не встановлено, оскільки ціна змінюється у зв`язку зі зміною регульованих цін (тарифів).
Щодо укладення спірних додаткових угод №6 від 29.10.2021, №7 від 24.11.2021 та №8 від 17.12.2021, згідно з якими ціна за одиницю товару була збільшена по кожній угоді (але не більше, ніж на 9,99% від попередньої угоди), то відповідач наголошує, що таке збільшення ціни відбулося через наявне коливання цін на ринку. А тому доводи прокурора про недійсність додаткових угод №6, №7 і №8 відповідач спростовує обставинами коливання, на його думку, ціни на ринку електричної енергії, у зв`язку з чим позивачу при укладенні кожної з оспорюваних прокурором угод надавалися листи з даними/інформацією із сайту Державного підприємства «Оператора ринку» та довідки Закарпатської торгово-промислової палати, як документальне підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії.
Щодо спірних додаткових угод №11 від 21.01.2022 та №12 від 24.01.2022, то відповідач зазначає, що такі укладені не на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (про що вказує прокурор у позовній заяві), а на підставі пункту 7 частини п`ятої статті 41 цього Закону та відповідно до наявних змін законодавства на підставі постанов НКРЕКП №2454 від 01.12.2021 (щодо угоди №11) та № 2596 від 17.12.2021 (щодо угоди №12).
Так, підставою зміни ціни за додатковою угодою №11 стала зміна тарифу на передачу електричної енергії, з 293,93 грн./МВт*год (без урахування ПДВ), що був встановлений згідно з постановою НКРЕКП від 09.12.2020 №2353 до 345,64 грн/МВт*год (без урахування ПДВ), що був встановлений згідно з постановою НКРЕКП від 01.12.2021 №2454.
Підставою зміни ціни за додатковою угодою №12 стала зміна тарифу на розподіл електричної енергії, з 1384,71 грн./МВт*год (без урахування ПДВ), що був встановлений згідно з постановою НКРЕКП від 06.08.2021 №1244 до 1480,39 грн/МВт*год (без урахування ПДВ), що був встановлений згідно з постановою НКРЕКП від 17.12.2021 №2596.
Поряд з цим, відповідач зазначає, що при укладенні додаткової угоди №11 від 21.01.2022 сторони також керувалися пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» і на підтвердження зміни тарифу та коливання ціни на ринку електричної енергії та про збільшення ціни за договором на 9,99 % споживачу (позивачу в справі) відповідачем надано лист за №503-16/20 від 20.01.2022, у якому наведено інформацію з сайту Оператора ринку про середньозважені ціни і до якого додано довідку Закарпатської Торгово-промислової палати з інформацією про коливання ціни на ринку електричної енергії.
Відповідач наголошує, що за ціною електроенергії, яка визначена спірними додатковими угодами №11 та №12, не відбулося постачання електроенергії у січні 2022 року. Більше цього, як зазначає відповідач, прокурор згідно позовних вимог не просить стягнути з товариства безпідставно отримані, на його думку кошти, за січень 2022 року, так як позовні вимоги щодо стягнення таких коштів у сумі 29066,82 грн стосуються виключно періоду з вересня по грудень 2021 року. Наведене виключає наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод №11 та №12.
Крім того, відповідач зауважує, що відмова від укладення спірних додаткових угод порушила б співвідношення майнових інтересів сторін, так як ціна визначена у договорі від 22.01.2021 не покривала б витрат відповідача, пов`язаних з постачанням електричної енергії відповідно до умов даного договору, а у випадку розірвання договору сторонами, Воловецькій селишній раді необхідно було б обрати нового постачальника, провівши відповідну процедуру закупівлі, або укласти договір з постачальником «останньої надії», ціни якого в спірний період були значно більшими від зазначених в оспорюваних прокурором додаткових угодах.
Відповідач не погоджується з доводами прокурора про визначення переплати за спірними додатковими угодами у розмірі 29066,82 грн, зважаючи на той факт, що підвищення ціни за додатковою угодою №5 відбулося не з підстав наявного коливання (пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), а з підстави зміни регульованої ціни (тарифу) на розподіл електричної енергії, а тому таке збільшення не може братися до прорахунку 10%, як це передбачено для можливого збільшення за пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону, чим обґрунтовується недійсність такої додаткової угоди прокурором.
За таких обставин, оскільки підстави для визнання недійсною додаткової угоди №5 відсутні, а тому визначена вказаною додатковою угодою ціна повинна підлягає застосуванню; оскільки згідно з додатковою угодою №4 від 23.07.2021 ціну визначено в розмірі, що лише на 6,7 % більше тієї, що була визначена при укладенні договору від 22.01.2021, а додатковою угодою №6 від 29.10.2021 постачальником підтверджено дійсне коливання ціни на ринку електричної енергії; а тому при визначенні переплати за спірними договорами за листопад і грудень 2021 року така сума переплати, на думку відповідача, може становити 4259,58 грн (за листопад 2021 року) і 8571,83 грн (за грудень 2021 року), тобто всього 12831.41 грн.
ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ
14.08.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив прокурора, в якій він наводить свої пояснення та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
Зокрема, з посиланням на постанову Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 прокурор стверджує, що метою регулювання основних вимог до договору про закупівлю та внесення змін до нього, що передбачено статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», є закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, що також запобігає ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
З посиланням на послідовні правові позиці Верховного Суду, викладені у постановах від 19.07.2022 у справі № 927/568/21, від 09.06.2022 № 927/636/21, від 31.05.2022 №927/515/21, від 25.11.2022 № 927/563/20 прокурор стверджує, що підвищення ціни товару більш як на 10% шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку продавця (постачальника).
Прокурор також звертає увагу на постанову від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, в якій Велика палата Верховного Суду зробила однозначний висновок, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше, ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору (кількості підписаних додаткових угод).
Підсумовуючи наведене, прокурор стверджує, що збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, суперечить вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а укладення спірних додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
15.08.2024 від ТОВ «Закарпаттяенергозбут» на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому товариство повторно акцентує увагу на однозначну встановлену можливість декілька разів підвищувати ціну за одиницю товару згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та зазначає, що кінцевий відсоток підвищення ціни законом не обмежується. Тобто, такі норми цього закону з врахуванням положень статей 626, 632, 638 і 651 ЦК України, статті 179 ГК України передбачають можливість внесення змін в істотні умови договору щодо «збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків», але «не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору».
Відповідач зазначає, що спірні додаткові угоди про підвищення ціни за одиницю товару укладені у повній відповідності із зазначеними у відзиві листами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, і в таких листах наведена однозначна позиція Уповноваженого органу з питань закупівель в Україні, що залежно від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього.
У запереченні ТОВ «Закарпаттяенергозбут» надає спростування на доводи прокурора, що листи відповідача із посиланням на долучені до них довідки торгово-промислової палати та роздруківки із сайту оператора ринку, на підставі яких сторонами договору були укладені спірні додаткові угоди про збільшення ціни товару, не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію і належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». З цього приводу відповідач стверджує, що чинним законодавством не регламентовано і не визначено, якими саме документами може підтверджувати коливання ціни товару на ринку, не визначено ані форми, ані змісту таких документів. Відповідач зазначає, що довідки торгово-промислової палати містили необхідну інформацію щодо коливання цін, у той же час такі довідки не були єдиним доказом, що підтверджував коливання цін у бік збільшення, так як у всіх випадках відповідач обгрунтовував збільшення ціни даними із сайту ДП «Оператора ринку», оскільки такий порядок передбачений частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Про відсутність підстав для задоволення позову відповідач звертає увагу на необгрунтовані доводи прокурора в позовній заяві про те, що спірні додаткові угоди №5 від 06.09.2021, №11 від 21.01.2022 та №12 від 24.01.2022 були укладені на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України № 922-VIII, так як підставами укладення цих угод була зміна регульованого тарифу на послуги з розподілу електричної енергії. Наведене свідчить, що спірні додаткові угоди №5, №11 та №12 були укладені на підставі пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України № 922-VIII, про що зазначено в цих угодах.
У додаткових поясненнях від 09.10.2024 відповідач з посиланням на положення частини 3 статті 216 ЦК України, статтю 1212 ЦК України зазначає про необхідність врахування під час розгляду справи актуального правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2024 року у справі № 918/1043/21, згідно з яким слід виходити з буквального тлумачення змісту статті 216 ЦК України, яке дає підстави для висновку про те, що, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.
Також відповідач наголошує на необгрунтованій поведінці позивача, яка виразилась в укладенні спірних додаткових угод, погодженні зафіксованої в цих угодах ціни електричної енергії, підписанні актів-приймання передачі та подальшої оплати за поставлену електроенергію, хоча Воловецька селищна рада мала прямий обов`язок не укладати вказані правочини відповідно до вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Отже, підтримуючи позов прокурора, вимагаючи визнання спірних угод недійсними та стягнення коштів, така поведінка Воловецької селищної ради є явно суперечливою її попередній поведінці та у цьому випадку позивачем не дотримано доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі про те, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.
У додаткових поясненнях від 29.10.2024 Мукачівська окружна прокуратура ще раз звертає увагу на те, що після укладення договору від 22.01.2021 постачальник неодноразово звертався до Воловецької селищної ради з листами, якими повідомляв про коливання цін на електричну енергію на ринку (ціна РНД в торговій зоні «Острів Бурштинської ТЕС») за даними ДП «Оператор ринку» і надавав цінові довідки Закарпатської торгово-промислової палати, у яких зазначалося про підвищення ціни. Відповідачем та позивачем на підставі вказаних листів укладено дев`ять додаткових угод, що свідчить про заздалегідь спланований намір на підвищення ціни більше ніж на 10%, а саме: каскадне підвищення ціни загалом на 39,22% шляхом укладення додаткових угод № № 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 11, 12. Враховуючи вказане, ціну за додатковими угодами № № 5, 6, 7, 8, 11, 12 підвищено більше ніж на 10%, що суперечить вимогам Закону України «Про публічні закупівлі».
З посиланням на спірну додаткову угоду №5 від 06.09.2021, яка укладена на підставі пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та постанову НКРЕКП від 06.08.2021 №1244, прокурор здійснює порівняльний аналіз ціни електричної енергії за договором (3,8003 грн за 1 кВт/год) та додатковою угодою №5 (4,207416 грн за 1 кВт/год), зазначаючи, що складовими елементами ціни електричної енергії є ціна електроенергії як «чистого товару», послуги з передачі та послуги з розподілу електричної енергії.
Навівши такі обставини та вказавши складові ціни електричної енергії згідно договору та додаткової угоди №5, прокурор зазначає, що додатковою угодою № 5, крім вартості послуг з передачі електричної енергії з 1,5201 грн до 1,661652 грн, ТОВ «Закарпаттяенргозбут» приховано підвищено ціну за 1 кВт електричної енергії з 1,927484 грн до 2,193048 грн, тобто на 13,78% від початкової ціни за договором.
Поряд з цим, прокурор звертає увагу суду, що додатковими угодами № 11 від 21.01.2022 та №12 від 24.01.2022, крім підвищення вартості за послуги з передачі та розподілу електричної енергії на підставі пункту 7 частини 5 статті 41 Закону, також зафіксовано ціну за 1 кВт електричної енергії, яка перевищує 10% від ціни договору. Фіксація вказаними додатковими угодами незаконної ціни відносно основного договору зумовлює необхідність визнання їх недійсними, в інакшому випадку перерахунок коштів у спірних відносинах за цінами останньої законної додаткової угоди буде неможливим (позаяк розрахунок прийдеться робити за ціною додаткової угоди №12).
Разом з тим, прокурор вказує, що за цінами, встановленими в додаткових угодах №11 та №12, проплати замовником (позивачем у справі) не здійснювалися та відповідно збитки у позовній заяві не нараховувалися.
У додаткових поясненнях від 22.11.2024 ТОВ «Закарпаттяенергозбут» звертає увагу, що при подачі позову прокурор безпідставно не враховує, що підставами укладення спірних додаткових угод до договору №5, №11 та №12 були відповідні постанови НКРЕКП від 06.08.2021 №1244, від 01.12.2021 №2454, від 17.12.2021 №2596, згідно з якими збільшені тарифи на послуги з передачі електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії. Тобто у цьому випадку підставою зміни ціни електричної енергії були приписи пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, а не приписи пункту 2 частини 5 статті 41 цього Закону, як безпідставно зазначає прокурор у позовній заяві. А тому відповідач зазначає, що, оскільки прокурор самостійно обрав спосіб захисту порушеного права з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України №922-VIII, а відтак при встановленні укладення спірних додаткових угод до договору №5, №11 та №12 на підставі пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, то такі обставини свідчать про зміну фактичних та правових підстав позову, що у випадку задоволення позову, призведе до виходу за межі позовних вимог, що суперечить частині 2 статті 237 ГПК України, адже суд не вправі вийти за межі предмета позову, визначеного згідно з позовними вимогами, та на власний розсуд самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Крім цього, відповідач звертає увагу на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі №924/440/23, згідно з якою апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним спірної додаткової угоди, укладеної на підставі пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII.
Окремо відповідач просить врахувати постанову Верховного Суду від 30.10.2024 у справі №910/9383/23, згідно з якою у випадку визнання недійсним правочину, який безпосередньо стосується прав та обов`язків обох сторін, та незалучення у цьому випадку до участі в справі іншу сторону правочину, то така обставина є підставою для відмови в задоволенні позову, так як позов пред`явлено не до всіх учасників правочину. З цього приводу суд зазначає, що Воловецька селищна рада визначена прокурором як позивач у справі №907/656/24, що з урахуванням наведених висновків Верховного Суду не відповідає вимогам процесуального законодавства, оскільки така також є учасником правочинів, щодо яких заявлено вимоги про визнання їх недійсними, у зв`язку з чим повинна була бути визначена відповідачем, тобто має місце неналежний суб`єктний склад учасників справи, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У додаткових поясненнях від 25.11.2024 Мукачівська окружна прокуратура повторно звертає увагу, що додатковими угодами № 11 та №12, крім підвищення вартості за послуги з передачі та розподілу електричної енергії на підставі пункту 7 частини 5 статті 41 Закону, також зафіксовано ціну за 1 кВт електричної енергії, яка перевищує 10% від ціни договору, а тому фіксація вказаними додатковими угодами незаконної ціни відносно основного договору зумовлює необхідність визнання їх недійсними, в інакшому випадку перерахунок коштів у спірних відносинах за цінами останньої законної додаткової угоди буде неможливим (позаяк розрахунок прийдеться робити за ціною додаткової угоди №12).
Поряд з цим, прокурор зазначає, що за цінами, встановленими в додаткових угодах № 11 та № 12 до договору, оплата замовником (позивачем) не здійснювалася, а, натомість, позивачем оплачені послуги з постачання електричної енергії у січні 2022 року за ціною 3,5144 грн за 1 кВт/год (на підставі рахунку №140016/1/1 від 28.01.2022), що є нижчою від ціни за договором (3,8003 грн). А тому відповідно збитки у позовній заяві за даним рахунком не нараховувалися, оскільки оплачена ціна за 1 кВт/год не перевищувала встановленого чинним законодавством 10% ліміту від ціни електричної енергії, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі. З огляду на викладене, прокурор підтримує позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод № № 5, 6, 7, 8, 11, 12, та стверджує, що грошові кошти в сумі 29066,82 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому останній зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Згідно повідомлення про намір укласти договір (під час застосування переговорної процедури) UA-2021-01-14-002969-а встановлено, що 14.01.2021 Воловецькою селищною радою оголошено про проведення відкритих торгів на електронному он-лайн-майданчику "Prozorrо" щодо закупівлі електричної енергії (постачання та розподіл електричної енергії), код за Єдиним закупівельним словником «ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія», джерело фінансування місцевий бюджет на суму 2593000 грн, кількість товару 682 300 кіловат, строк поставки від 01.12.2021 до 31.12.2021 (далі процедура закупівлі).
За протоколом розкриття тендерних пропозицій UA-2021-01-14-002969-а та оголошення переговорна процедура UA-2021-01-14-002969-а у процедурі закупівлі встановлено, що свої пропозиції подано одним учасником - ТОВ "Закарпаттяенергозбут», ціна пропозиції як до початку, так і після закінчення аукціону становить 2592944,69 грн.
Відповідно до протоколу №2 переговорів щодо закупівлі електричної енергії, код ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія (час і місце переговорів: 10 година 14.01.2021, сторони переговорів: організація замовник Воловецька селищна рада, організація учасник ТОВ «Закарпаттяенергозбут», мета переговорів код ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія, процедура закупівлі переговорна процедура закупівлі, строк постачання лютий грудень 2021 року) вказані сторони досягли результату переговорів: погодити об`єм постачання 682300 кВт/год, загальна сума закупівлі 2592944,69 грн з ПДВ, ціна за 1 кВт/год (з ПДВ) 3,8003 грн. Протокол №2 переговорів щодо закупівлі електричної енергії, код ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія від 14.01.2021 підписаний від імені Воловецької селищної ради головою тендерного комітету Попелич М.А. та від імені ТОВ «Закарпаттяенергозбут» - директором Н.Б.Німець, у протоколі наявні відтиски печаток сторін.
Згідно звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2021-01-14-002969-а, дата формування звіту 25.01.2021 встановлено, що ціна пропозиції учасника ТОВ «Закарпаттяенергозбут» - 2592944,69 грн відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим у тендерній документації та 22.01.2021 укладено договір про закупівлю.
Так, 22.01.2021 за результатами проведеної закупівлі «Електрична енергія» (постачання та розподіл електричної енергії), код за Єдиним закупівельним словником «ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія» між відповідачем ТОВ «Закарпаттяенергозбут» (постачальник) та позивачем Воловецькою селищною радою (споживач) за наслідками проведення закупівлі UA-2021-01-14-002969-а був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 140016, за умовами якого постачальник продає споживачу електричну енергію (з урахуванням послуги розподілу та послуги з передачі електроенергії) (код згідно ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) у загальній кількості орієнтовно 682300 кВт/год, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов договору (пункти 1.1, 1.2 та 1.3 договору).
Пункт 1.4 договору передбачає, що обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені споживачем залежно від потреб споживача, зміни ціни на електричну енергію та від реального фінансування видатків.
Згідно з пунктом 2.1 договору його строк становить з 01.02.2021 по 31.12.2021.
Пункти 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.6 договору передбачають, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються згідно формул, які зазначені в додатку до договору; орієнтована ціна договору становить 2592944 грн 60 коп (додаток 2 до договору); загальна вартість договору складається із місячних сум вартості електричної енергії поставленої споживачеві за договором з врахуванням тарифів на її розподіл, тарифу на послуги Оператора системи передачі, ціни послуг постачальника; розрахунки за поставлену споживачеві електричну енергію здійснюються за ціною, що вільно встановлюється між постачальником і споживачем з урахуванням волатильності (коливання) ціни на електричну енергію на ринку, в межах загальної вартості, визначеної цим договором; ціна електричної енергії, ціна розподілу, ціна передачі має зазначатися постачальником у рахунках на оплату електричної енергії та актах прийняття-передавання електричної енергії.
Згідно з пунктом 4.5 договору його ціна може змінюватися з дотриманням сторонами норм, передбачених частиною п`ятою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформляється додатковою угодою. У разі, якщо споживач не приймає нові умови, він зобов`язаний протягом 20 днів з моменту отримання повідомлення про зміну ціни повідомити про свою незгоду постачальнику та ініціювати дострокове розірвання договору шляхом підписання та направлення постачальнику відповідної додаткової угоди.
Розділ 12 договору передбачає, зокрема, такі умови:
- договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.2021, в а частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 12.1);
- відповідно до частини шостої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку (пункт 12.2);
- умови договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору (пункт 12.3);
- істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків (пункт 12.4):
зміни ціни за одиницю товару до 10 відсотків у разі коливання цін такого товару на ринку за умови, що зазначена ціна не призведе до збільшення суми, визначено у договорі. У разі коливання ціни товару на ринку постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару; наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідками або листами (завіреними копіями довідок/листів) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни на ринку, щодо розміру цін на товар на момент укладення договору та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій (підпункт 1 пункту 12.4);
узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу)) та якості товару (електричної енергії). Сторони можуть внести зміни до договору у разі узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг) (підпункт 4 пункту 12.4);
зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю. Сторони можуть внести відповідні зміни у разі зміни регульованих цін (тарифів), при цьому підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в дію) нормативно-правові акти щодо встановлення регульованих цін (підпункт 6 пункту 12.4);
- у разі внесення змін до договору на підставі пунктів 1 8 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» сторона, з ініціативи якої пропонується внесення змін до договору надає другій стороні документально підтверджений факт коливання ціни на ринку або зміни встановленого Регулятором (НКРЕКП) тарифу на передачу та/або розподіл електричної енергії в кожному окремому випадку. Дані документи мають бути надані органами, установами, організаціями, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку. До документів, що підтверджують законне внесення змін до договору, але не виключно, відносяться: експертний висновок Торгово-промислової палати, довідка, видана ДП «Держзовнішінформ», постанови Регулятора (НКРЕКП) та інші нормативні акти (пункт 12.5);
- у разі необхідності внесення змін та доповнень до договору кожна із сторін має право звернутися до іншою з відповідною пропозицією. Якщо ці пропозиції викликані прийняттям нормативно-правових актів, які змінюють умови договору, сторони зобов`язуються до внесення відповідних змін до договору керуватися вимогами цих нормативних документів (пункт 12.6);
- усі зміни та доповнення до договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін (пункт 12.7).
Додатком 1 до договору є заява-приєднання до умов договору постачання електричної енергії споживачу, в якій зазначені об`єкти Воловецької селищної ради, яким ТОВ «Закарпаттяенергозбут» постачається електрична енергія згідно умов договору та одночасно зазначено, що оператором, з яким споживач уклав договір розподілу (передачі) електричної енергії є ПрАТ «Закарпаттяобленерго».
Додатком 2 до договору є специфікація «Електрична енергія» підписана керівниками ТОВ «Закарпаттяенергозбут» та Воловецької селищної ради, якою передбачено поставку відповідачем позивачу згідно умов договору електричної енергії у кількості 682300 кВт/год на загальну суму 2592944,69 грн (з ПДВ).
Протягом строку дії договору в 2021 році, а також у січні 2022 року до вказаного договору сторонами вносилися зміни шляхом укладення таких додаткових угод, які укладалися з врахуванням наведених нижче документів, а саме:
- згідно з додатковою угодою №1 від 05.03.2021 до договору сторони в пункті 1 зазначили таке: «Керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII сторони домовилися збільшити ціну за одиницю товару 3,648816 грн, не більше ніж на 10 відсотків у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо».
Одночасно, змінивши ціну за одиницю товару по договору, сторони в додатковій угоді №1 зазначили про таке: «У зв`язку із застосуванням п.1 цієї додаткової угоди сторони домовилися пункти 2.1 та 5.1 договору викласти у наступних редакціях: «Кількість товару 602997 кВт/год», «загальна вартість договору становить 2592944 грн 69 коп з ПДВ, ціна за одиницю товару 3,826238 грн з ПДВ».
Повідомлення про необхідність внесення змін до договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 3,826238 грн з ПДВ оформлено листом відповідача від 02.03.2021 №503-16/304, до якого додану цінову довідку Закарпатської товарного-промислової палати №Ц-16 від 23.02.2021 за №15.06-07/57.
- додатковою угодою №2 від 03.06.2021 до договору, сторони, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, відповідно до цінової довідки №4-45 від 01.06.2021 №15.06-07/190 домовилися збільшити з 01.07.2021 ціну за одиницю товару до 2,4669048 грн з ПДВ.
- згідно з додатковою угодою №3 від 08.06.2021 до договору, сторони в пункті 1 зазначили таке: «В зв`язку з допущенням технічної помилки в додатковій угоді №2 сторони дійшли згоди внести зміни в наступні пункти, виклавши їх в новій редакції: пункт 4.1 договору викласти в наступній редакції: 4.2. Загальна вартість всього обсягу поставки складає: 2592944,69 грн з ПДВ, ПДВ 432157,44 грн. Ціна за спожиту електричну енергію з 01.07.2021 за 1 кВт/год становить 3,322504 грн без ПДВ, ПДВ 0,6645008 грн, разом з ПДВ 3,9870048 грн».
Повідомлення про необхідність внесення змін до договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 3,9870048 грн з ПДВ оформлено листом відповідача від 01.06.2021 №503-16/965, до якого додану цінову довідку Закарпатської товарного-промислової палати №Ц-45 від 01.06.2021 за №15.06-07/190.
- додатковою угодою №4 від 23.07.2021 до договору сторони, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, відповідно до цінової довідки №Ц-59/2 від 14.07.2021 №15.06-07/220, домовилися збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору, та визначили ціну за спожиту електричну енергію з 01.08.2021 за 1 кВт/год у розмірі 3,38822 грн без урахування ПДВ, ПДВ 0,677644 грн, разом з ПДВ 4,065864 грн.
Повідомлення про необхідність внесення змін до договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 4,065864 грн з ПДВ оформлено листом відповідача від 12.07.2021 №503-16/1345, до якого додану цінову довідку Закарпатської товарного-промислової палати №Ц-59/2 від 14.07.2021 за №15.06-07/220.
- додатковою угодою №5 від 06.09.2021 до договору, керуючись пунктом 7 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, чинним господарським та цивільним законодавством, постановою НКРЕКП від 09.12.2020 №2367 (у редакції постанови від 06.08.2021 №1244) «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії», сторони домовилися внести зміни в пункт 1 додатку 2 до договору «Комерційна пропозиція», виклавши його в такій редакції: «Ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 4,207416 грн з ПДВ за 1 Квт/год, в тому числі ПДВ 0,701236 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,293930 грн (без ПДВ) та тариф на послуги з розподілу електричної енергії 1,38471 грн».
Повідомлення про необхідність внесення змін до договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 4,207416 грн з ПДВ оформлено листом відповідача від 11.08.2021 №503-16/1470, до якого додану постанову НКРЕКП від 06.08.2021 №1244 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 09.12.2020 №2367».
- додатковою угодою №6 від 29.10.2021до договору сторони, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, відповідно до наявного коливання на ринку електричної енергії, домовилися збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору, та визначили ціну за спожиту електричну енергію з 01.11.2021 за 1 кВт/год у розмірі 3,688751 грн без урахування ПДВ, ПДВ 0,737750 грн, разом з ПДВ 4,426501 грн.
Повідомлення про необхідність внесення змін до договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 4,426501 грн з ПДВ оформлено листом відповідача від 25.10.2021 №503-16/1581, у якій зазначено про долучення до неї роздруківки «Основні показники РДН та ВДР за 20 днів жовтня 2021» з сайту Державного підприємства «Оператор ринку» (в 1 примірнику на 13 аркушах).
Оскільки прокурором до додаткової угоди №6 від 29.10.2021 та листа відповідача від 25.10.2021 №503-16/1581 (які додані до позовної заяви) не долучено роздруківки «Основні показники РДН та ВДР за 20 днів жовтня 2021» з сайту Державного підприємства «Оператор ринку», відповідач, обгрунтовуючи коливання ціни на ринку електричної енергії, що було підставою укладення спірної угоди №6, до відзиву на позовну заяву долучив: «Аналіз роботи ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку за серпень 2021 року» та «Порівняльний аналіз роботи ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку за 20 днів жовтня та вересня 2021 року», зазначивши, що такі роздруківки з сайту Державного підприємства «Оператор ринку» були долучені відповідачем до згаданого листа відповідача від 25.10.2021 №503-16/1581.
- додатковою угодою №7 від 24.11.2021 до договору сторони, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, відповідно до наявного коливання на ринку електричної енергії, домовилися збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору, та визначили ціну за спожиту електричну енергію з 18.11.2021 за 1 кВт/год у розмірі 3,889561 грн без урахування ПДВ, ПДВ 0,777912 грн, разом з ПДВ 4,667473 грн.
Повідомлення про необхідність внесення змін до договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 4,667473 грн з ПДВ оформлено листом відповідача від 18.11.2021 №503-16/1675, до якого додану цінову довідку Закарпатської товарного-промислової палати №Ц-114 від 18.11.2021 за №15.06-07/320.
- додатковою угодою №8 від 17.12.2021 до договору сторони, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, відповідно до наявного коливання на ринку електричної енергії, домовилися збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору, та визначили ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 4,832496 грн з ПДВ за 1 кВт/год, в тому числі ПДВ 0,805416 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,293930 грн (без ПДВ) та тариф на послуги з розподілу електричної енергії 1,38471 грн. У пункті 5 додаткової угоди №8 зазначено, що вона набирає чинності з моменту підписання сторонами та відповідно до статті 631 ЦК України поширює свою дію на відносини сторін, що виникли з 01.12.2021.
Повідомлення про необхідність внесення змін до договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 4,832496 грн з ПДВ оформлено ціновою довідкою Закарпатської товарного-промислової палати №Ц-127 від 14.12.2021 за №15.06-07/345.
Оскільки прокурором до додаткової угоди №8 від 29.10.2021 та цінової довідки Закарпатської товарного-промислової палати №Ц-127 від 14.12.2021 за №15.06-07/345 (які додані до позовної заяви) не долучено листа відповідача на адресу позивача, ТОВ Закарпаттяенергозбут», обгрунтовуючи коливання ціни на ринку електричної енергії, що було підставою укладення спірної угоди №8, до відзиву на позовну заяву долучило свій лист без дати та вихідного номера на адресу Воловецької селищної ради, в якому зазначено, що до нього додається цінова довідка № Ц-127 від 14.12.2021, зазначивши у відзиві, що такі документи (лист відповідача і цінова довідка) були подані позивачу з обгрунтуванням коливання ціни на ринку електричної енергії.
- додатковою угодою №9 від 24.12.2021 до договору сторони, керуючись частиною 6 статті 41 Закону України № 922-VIII, домовилися продовжити дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі електричної енергії на період 2022 року, а саме: до 31.01.2022 включно.
- додатковою угодою №10 від 28.12.2021 до договору сторони, керуючись частиною 6 статті 41 Закону України № 922-VIII, домовилися збільшити суму договору в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми визначеної пунктом 5.3. договору, а саме: на суму 300000грн на період до 31.01.2022 включно.
- додатковою угодою №11 від 21.01.2022 до договору сторони, керуючись пунктом 7 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, відповідно до наявних змін законодавства на підставі постанови НКРЕКП №2454 від 01.12.2021, домовилися збільшити тариф з передачі електричної енергії на рівні 345,64 грн/МВт/год (без ПДВ), враховуючи прийнятий нормативний акт, без збільшення загальної вартості договору. У зв`язку з наведеним сторони домовилися визначити ціну договору за спожиту електричну енергію у 2022 році за 1 кВт/год, з урахуванням тарифів на її розподіл, у розмірі 4,894548 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 2,348440 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,34564 грн, тариф на послуги з розподілу електричної енергії 1,384710 грн, податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,815758 грн».
Крім цього, у додатковій угоді №11 від 21.01.2022 до договору зазначено, що сторони, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, відповідно до наявного коливання на ринку електричної енергії, домовилися збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору. У зв`язку з наведеним, сторони домовилися визначити ціну договору за спожиту електричну енергію у 2022 році за 1 кВт/год, з урахуванням тарифів на її розподіл, у розмірі 5,176079 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 2,583049 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,34564 грн, тариф на послуги з розподілу електричної енергії 1,384710 грн, податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,862680 грн».
У пункті 7 додаткової угоди №11 зазначено, що вона набирає чинності з моменту підписання сторонами та відповідно до статті 631 ЦК України поширює свою дію на відносини сторін, що виникли з 01.01.2022.
Повідомлення про необхідність внесення змін до договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 5,176079 грн з ПДВ оформлено листом відповідача від 20.01.2022 №503-16/20, до якого додану цінову довідку Закарпатської товарного-промислової палати №Ц-02 від 11.01.2022 за №15.06-07/03 та постанови НКРЕКП від 01.12.2021 №2454 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2022 рік» та від 24.12.2021 №2969 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766».
- додатковою угодою №12 від 24.01.2022 до договору сторони, керуючись пунктом 7 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, відповідно до наявних змін законодавства на підставі постанови НКРЕКП №2596 від 17.12.2021, домовилися збільшити тариф з передачі електричної енергії на рівні 1480,39 грн/МВт/год (без ПДВ), враховуючи прийнятий нормативний акт, без збільшення загальної вартості договору. У зв`язку з наведеним сторони домовилися визначити ціну договору за спожиту електричну енергію у 2022 році за 1 кВт/год, з урахуванням тарифів на її розподіл, у розмірі 5,290895 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 2,583049 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,34564 грн, тариф на послуги з розподілу електричної енергії 1,48039 грн, податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,881816 грн».
У пункті 7 додаткової угоди №12 зазначено, що вона набирає чинності з моменту підписання сторонами та відповідно до статті 631 ЦК України поширює свою дію на відносини сторін, що виникли з 01.01.2022.
Повідомлення про необхідність внесення змін до договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 5,290895 грн з ПДВ оформлено листом відповідача від 20.01.2022 №503-16/19, до якого додану постанову НКРЕКП від 17.12.2021 №2596 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПРАТ «Закарпаттяобленерго» із застосуванням стимулюючого регулювання».
- додатковою угодою №13 від 31.01.2022 до договору, керуючись пунктом 1 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, у зв`язку із зменшенням кошторисних призначень, сторони домовилися внести зміни до договору та викласти пункт 4.2 договору в наступній редакції: «Загальна вартість всього обсягу поставки складає 1487823,60 грн, в тому числі ПДВ 247970,60 грн». Також у додатковій угоді зазначено, що всі інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов`язання; додаткова угода вступає в силу з моменту підписання сторонами та вважається невід`ємною частиною договору.
Враховуючи положення частини 9 статті 41 Закону України № 922-VIII, згідно з якою у разі закінчення строку дії договору про закупівлю, виконання договору про закупівлю або його розірвання замовник обов`язково оприлюднює звіт про виконання договору про закупівлю, після закінчення строку дії договору (з урахуванням укладених додаткових угод) позивачем 02.02.2022 оприлюднено звіт про виконання договору про закупівлю UA-2021-01-14-002969-а, в якому зазначено про поставлену впродовж періоду з 01.02.2021 по 31.01.2022 ТОВ «Закарпаттяенергозбут» Воловецькій селищній раді на виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу №140016 від 22.01.2021 електричну енергію на загальну суму 1487823,60 грн з ПДВ.
Судом встановлено, що на підставі договору №140016 від 22.01.2021 (з врахуванням укладених додаткових угод) за період з лютого 2021 року по грудень 2021 року ТОВ Закарпаттяенергозбут поставило Воловецькій селищній раді електричну енергію на суму 1407058,56 грн (з ПДВ) загальним обсягом 356442 кВт/год, а саме:
- у лютому 2021 року - 78309 кВт/год електроенергії за ціною 3,040680 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,26675 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 1,48 грн, всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 3,648816 грн. Наведене підтверджується рахунком №140016/2/1 від 01.03.2021 на загальну суму 285735,13 грн за поставлені в лютому 2021 року 78309 кВт/год електроенергії та Актом про використану електричну енергію Воловецькою селищною радою за лютий 2021 року;
- у березні 2021 року - 69456 кВт/год електроенергії за ціною 3,188532 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,26675 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 1,627852 грн, всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 3,8262384 грн. Наведене підтверджується рахунком №140016/3/1 від 24.03.2021 на загальну суму 265752,22 грн за поставлені в березні 2021 року 69456 кВт/год електроенергії та Актом про використану електричну енергію Воловецькою селищною радою за березень 2021 року;
- у квітні 2021 року - 62982 кВт/год електроенергії за ціною 3,188532 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,26675 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 1,627852 грн, всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 3,8262384 грн. Наведене підтверджується рахунком №140016/4/1 від 21.04.2021 на загальну суму 246036,52 грн за поставлені в квітні 2021 року 62982 кВт/год електроенергії та Актом про використану електричну енергію Воловецькою селищною радою за квітень 2021 року;
- у травні 2021 року 30280 кВт/год електроенергії за ціною 3,188532 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,26675 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 1,627852 грн, всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 3,8262384 грн. Наведене підтверджується рахунком №140016/5/1 від 24.05.2021 на загальну суму 115858,50 грн за поставлені в травні 2021 року 30280 кВт/год електроенергії та Актом про використану електричну енергію Воловецькою селищною радою за травень 2021 року;
- у червні 2021 року 15326 кВт/год електроенергії за ціною 3,188532 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,26675 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 1,627852 грн, всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 3,8262384 грн. Наведене підтверджується рахунком №140016/6/1 від 25.06.2021 на загальну суму 58640,93 грн за поставлені в червні 2021 року 15326 кВт/год електроенергії та Актом про використану електричну енергію Воловецькою селищною радою за червень 2021 року;
- у липні 2021 року 12463 кВт/год електроенергії за ціною 3,322504 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,26675 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 1,761824 грн, всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 3,9870048 грн. Наведене підтверджується рахунком №140016/7/1 від 23.07.2021 на загальну суму 49690,04 грн за поставлені в липні 2021 року 12463 кВт/год електроенергії та Актом про використану електричну енергію Воловецькою селищною радою за травень 2021 року;
- у серпні 2021 року 12847 кВт/год електроенергії за ціною 3,388220 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,26676 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 1,82754 грн, всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 4,065864 грн. Наведене підтверджується рахунком №140016/8/1 від 27.08.2021 на загальну суму 52234,15 грн за поставлені в серпні 2021 року 12847 кВт/год електроенергії та Актом про використану електричну енергію Воловецькою селищною радою за серпень 2021 року;
- у вересні 2021 року 16682 кВт/год електроенергії за ціною 3,506180 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,38471 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 1,82754 грн, всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 4,207416 грн. Наведене підтверджується рахунком №140016/9/1 від 27.09.2021 на загальну суму 70188,11 грн за поставлені у вересні 2021 року 16682 кВт/год електроенергії та Актом про використану електричну енергію Воловецькою селищною радою за вересень 2021 року;
- у жовтні 2021 року 17402 кВт/год електроенергії за ціною 3,506180 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,38471 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 1,82754 грн, всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 4,207416 грн. Наведене підтверджується рахунком №140016/10/1 від 27.10.2021 на загальну суму 73217,45 грн за поставлені у жовтні 2021 року 17402 кВт/год електроенергії та Актом про використану електричну енергію Воловецькою селищною радою за жовтень 2021 року;
- у листопаді 2021 року 13070 кВт/год електроенергії за ціною 3,688751 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,38471 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 2,010111 грн, всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 4,4265012 грн; ціна поставленої 13070 кВт/год електроенергії за ціною 4,4265012 грн (з ПДВ) становить 57854,38 грн;
- у листопаді 2021 року 9996 кВт/год електроенергії за ціною 3,889561 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,38471 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 2,210921 грн, всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 4,6674732 грн; ціна поставленої 9996 кВт/год електроенергії за ціною 4,6674732 грн (з ПДВ) становить 46656,06 грн;
- поставка у листопаді 13070 кВт/год електроенергії за ціною 4,4265012 грн (з ПДВ) та 9996 кВт/год електроенергії за ціною 4,6674732 грн (з ПДВ) підтверджується рахунком №140016/11/1 від 25.11.2021 на загальну суму 104510,44 грн за поставлені у листопаді 2021 року в загальному 23066 кВт/год електроенергії та Актом про використану електричну енергію Воловецькою селищною радою за листопад 2021 року;
- у грудні 2021 року 17629 кВт/год електроенергії за ціною 4,02708 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,38471 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф 2,34844 грн, всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 4,832496 грн. Наведене підтверджується рахунком №140016/12/1 від 24.12.2021 на загальну суму 85192,07 грн за поставлені у грудні 2021 року 17629 кВт/год електроенергії та Актом про використану електричну енергію Воловецькою селищною радою за грудень 2021 року.
Також судом встановлено, що на підставі договору №140016 від 22.01.2021 (з врахуванням укладених додаткових угод) за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 ТОВ Закарпаттяенергозбут поставило Воловецькій селищній раді електричну енергію в обсязі 22981 кВт/год за ціною 2,928689 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії не вказана (не передбачена), за передавання електроенергії 0,34564 грн та основний тариф 2,583049 грн, всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 3,5144268 грн. Наведене підтверджується рахунком №140016/1/1 від 28.01.2022 на загальну суму 80765,04 грн з ПДВ за поставлені у січні 2022 року 22981 кВт/год електроенергії та Актом про використану електричну енергію Воловецькою селищною радою за січень 2022 року.
Отже, на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №140016 від 22.01.2021 (з врахуванням укладених додаткових угод) за період з 01.02.2021 по 31.01.2022 ТОВ Закарпаттяенергозбут поставило Воловецькій селищній раді електричну енергію в загальному обсязі 379423 кВт/год на загальну суму 1487823,60 грн (з ПДВ).
Така загальна вартість поставленої ТОВ Закарпаттяенергозбут Воловецькій селищній раді електричної енергії в розмірі 1487823,60 грн (з ПДВ) відповідає загальній вартості обсягу поставки за період з 01.02.2021 по 31.01.2022 по договору про постачання електричної енергії споживачу №140016 від 22.01.2021 (з врахуванням укладених додаткових угод), яка визначена позивачем та відповідачем у додатковій угоді №13 від 31.01.2022 до договору та вказана Воловецькою селищною радою у звіті про виконання договору про закупівлю UA-2021-01-14-002969-а від 02.02.2022.
До матеріалів позовної заяви прокурором долучені копії платіжних інструкцій, складених Воловецькою селищною радою за період з 03.03.2021 по 28.01.2022, на підставі яких позивач на виконання умов договору (з врахуванням укладення додаткових угод) перерахував ТОВ «Закарпаттяенергозбут» згідно виставлених рахунків на оплату №140016/2/1 від 01.03.2021, №140016/3/1 від 24.03.2021, №140016/4/1 від 21.04.2021, №140016/5/1 від 24.05.2021, №140016/6/1 від 25.06.2021, №140016/7/1 від 23.07.2021, №140016/8/1 від 27.08.2021, №140016/9/1 від 27.09.2021, №140016/10/1 від 27.10.2021, №140016/11/1 від 25.11.2021, №140016/12/1 від 24.12.2021, №140016/1/1 від 28.01.2022 кошти в загальній сумі 1487823,60 грн (з ПДВ).
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ
ЩОДО ПРЕДСТАВНИЦТВА ІНТЕРЕСІВ ПОЗИВАЧА ПРОКУРОРОМ
Згідно положень статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з вимогами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Водночас пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках та у порядку, що визначені законом.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" необхідністю захисту порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади та, як наслідок, інтересів держави у цілому.
Поряд з цим, суд враховує, що перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
У даному спорі уповноваженим суб`єктом владних повноважень є Воловецька селищна рада Мукачівського району Закарпатської області.
За змістом статті 142 Конституції України, частини 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з частиною 1 статті 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
Частиною 5 статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Згідно зі статтею 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обгрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).
Відповідно до частини 3 статті 26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Відповідно до частини 3 статті 140 Конституції України, статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Таким чином, Воловецька селищна рада, до компетенції якої віднесені повноваження контролю за використанням бюджетних коштів, усупереч вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" неналежним чином реалізувала свої повноваження у бюджетній сфері, укладаючи додаткові угоди, якими безпідставно збільшено ціну за одиницю товару, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів.
Крім цього, оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку Воловецької селищної ради, у повноваженнях якої входить контроль за використанням бюджетних коштів, та враховано, що бездіяльність позивача призводить до недотримання безпідставно отриманих відповідачем бюджетних коштів на підставі укладених спірних додаткових угод, що суттєво послаблює дохідну частину місцевого бюджету.
Суд зазначає, що Мукачівською окружною прокуратурою було направлено позивачу запит у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 02.05.2024 №07.51-95-4557вих-24, в якому прокурор навів обставини укладення спірних додаткових угод з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», що призвело до надмірно сплачених коштів. У відповідь на такий запит, Воловецька селищна рада листом від 28.05.2024 № 7193-24 зазначила, що в умовах договору №1400016 від 22.01.2021 в пункті 4.5. розділу 4 «Ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії» прописані умови при зміні ціни відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»
Враховуючи все вищевикладене, судом встановлено, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". А тому, оскільки компетентний орган, а саме: Воловецька селищна рада, протягом розумного строку після отримання повідомлення прокурора самостійно не звернулась до суду з позовом до відповідача, а, навпаки, повідомила про відсутність наміру звертатися в суд з позовною заявою з вказаних питань, то це є достатнім аргументом для підтвердження її бездіяльності і достатньою підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом у інтересах держави в особі позивача.
Поряд з цим, встановивши наявність підстав для звернення в суд з позовом, Мукачівська окружна прокуратура попередньо, до звернення до суду, згідно з листом від 06.06.2024 №07.51-95-5608вих-24 у порядку абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила позивача про вжиття заходів представницького характеру шляхом звернення в суд з позовною заявою в інтересах органу місцевого самоврядування до ТОВ «Закарпаттяенергозбут» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів.
ЩОДО СПІРНИХ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН
За положеннями частини першої статті 173 ГПК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в статтях 509 і 526 ЦК України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами за результатами процедури закупівлі правочин - договір №140016 від 22.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу є договором поставки.
В силу статті 712 ЦК України і частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За змістом частин першої та п`ятої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними
При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя статті 180 ГК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями частини другої статті 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За частиною другою статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.
Отже, прокурором у позовній заяві наголошено, що укладення спірних додаткових угод №5 від 06.09.2021, № 6 від 29.10.2021, № 7 від 24.11.2021, № 8 від 17.12.2021, № 11 від 21.01.2022, № 12 від 24.01.2022 до договору № 140016 від 22.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу про зміну істотних умов договору закупівлі шляхом неодноразового збільшення ціни на електричну енергію свідчить про недобросовісність дій відповідача після підписання договору за результатами проведеної процедури закупівлі та порушення принципів закупівель, визначених України "Про публічні закупівлі". Таким чином, ТОВ "Закарпаттяенергозбут" під час укладення спірних додаткових угод всупереч, вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", збільшено ціну електричної енергії без належного підтвердження наявності коливання ціни, а також при укладенні спірних угод вартість електричної енергії необгрунтовано збільшилася більше ніж на 10 % від ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі. За наслідками укладення спірних додаткових угод замовником (позивачем у справі) здійснено оплату товару за значно вищою ціною, ніж він розраховував під час укладення договору. Такі недобросовісні дії відповідача роблять результат закупівлі невизначеним та тягнуть за собою неефективне використання бюджетних коштів. Сторонами договору на час звернення прокурора до суду, не вжито жодних заходів щодо приведення ціни електричної енергії за договором до економічно обґрунтованої.
Поряд з цим, враховуючи, що ціну за додатковими угодами № № 1, 3, 4 підвищено на 6,7%, що не перевищує 10 %, то вказані обставини свідчать про відсутність підстав вважати такі додаткові угоди №№1, 3 і 4 недійсними.
Крім цього, у додаткових поясненнях від 29.10.2024 прокурор стверджує, що, незважаючи на те, що у додаткових угодах №5, №11 та №12 вказано, що підставою їх укладення був пункт 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у той же час прокурор зазначає, що такими додатковими угодами відповідач приховав підвищення ціни вартості електроенергії на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 цього Закону.
Враховуючи, що внесення змін до спірного договору здійснено з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що порушує інтереси суспільства та держави в особі Воловецької селищної ради, прокурор звернувся до суду з позовною заявою з позовними вимогами про визнання зазначених додаткових угод №5 від 06.09.2021, № 6 від 29.10.2021, № 7 від 24.11.2021, № 8 від 17.12.2021, № 11 від 21.01.2022, № 12 від 24.01.2022 недійсними. Одночасно у позовній заяві, просячи застосувати наслідки недійсності усіх спірних додаткових угод, прокурор зазначає, що розмір безпідставно отриманих відповідачем коштів від позивача в якості оплати вартості поставленої останньому на підставі усіх спірних додаткових угод впродовж періоду з вересня по грудень 2021 року електричної енергії становить 29066,82 грн і такий розмір прокурором визначений з урахуванням коштів, які селищна рада сплатила за спірний період за поставлену електроенергію по договору (з урахуванням укладених додаткових угод) та різницею суми, яку селищна рада мала би сплатити без врахування зміненої означеними спірними додатковими угодами ціни 1 кВт/год електроенергії, але з врахуванням зміненої ціни в межах до 10 відсотків згідно додаткової угоди №4 від 23.07.2021.
Крім цього, зазначаючи, що за цінами, встановленими в додаткових угодах №11 і №12 проплати позивачем не здійснювалися та відповідно збитки у позовній заяві не нараховувалися, у той же час, у додаткових поясненнях від 29.10.2024, підтверджуючи наявність підстав для визнання таких угод недійсними з підстав порушення при їх укладенні пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор зазначає, що цими додатковими угодами було зафіксовано незаконну ціну відносно основного договору, що зумовлює необхідність визнання їх недійсними.
Отже, згідно доводів та аргументів позовної заяви прокурора підставами позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод №№5, 6, 7, 8, 11, 12 до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення безпідставно (надмірно) сплачених грошових коштів прокурор визначає положення Закону України «Про публічні закупівлі», перш за все приписи пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону, який був чинний на час укладення договору.
При визначенні редакції Закону України «Про публічні закупівлі», норми якого підлягають застосуванню до спірних правових відносин, враховуючи дату укладення договору №140016 від 22.01.2021 та наступні дати укладення додаткових угод, у тому числі спірних, суд враховує правові позиції, наведені у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №916/744/18 та від 26.01.2022 у справі № 910/21013/20.
Так, у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №916/744/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю до Державного підприємства про зобов`язання укласти додаткову угоду з додатками до договору зазначено, що «право сторін на зміну істотних умов договору у певних визначених випадках передбачалось частиною 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", який був чинним станом на дату укладення між сторонами у справі договору про закупівлю.
У пунктах 4.40 - 4.42 постанови від 26.01.2022 у справі №910/21013/20 з посиланням на правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №916/744/18, Верховний Суд зазначив, що, враховуючи те, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір про закупівлю робіт за державні кошти (підряд) є підставою виникнення між сторонами цього договору взаємних прав та обов`язків, а правовідносини сторін на підставі зазначеного договору виникли під час дії Закону України "Про здійснення державних закупівель" до набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі", то відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, зокрема в частині наявності прав на внесення змін до договору, підстав та порядку їх внесення, підлягає застосуванню саме Закон України "Про здійснення державних закупівель", який був чинним станом на час укладення між сторонами у справі договору про закупівлю.
Отже, враховуючи, що договір про постачання електричної енергії споживачу №140016 від 22.01.2021, який прокурором визначено в якості підстави заявленого позову, укладено сторонами за наслідком проведеної позивачем публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин тут і надалі підлягають застосуванню приписи Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції станом на 22.01.2021 (тобто у редакції станом на дату укладення договору №140016 від 22.01.2021).
При наданні оцінки спірним правовідносинам суд враховує, що відповідно до преамбули до Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Як передбачено, статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Згідно пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» замовниками є суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону. До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
У постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, провадження № 12-57гс23 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Беручи до уваги такі приписи частини четвертої статті 236 ГПК України, при ухваленні рішення у справі суд враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, провадження № 12-57гс23, у пунктах 88 90 якої зазначено, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Іншими словами Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
За встановлених у даній справі обставин, в момент підписання сторонами договору №140016 від 22.01.2021 між ними досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, обсягу закупівлі та ціни предмета закупівлі.
З цього приводу суд зазначає, що у договорі безпосередньо не було визначено ціну електричної енергії за 1 кВт/год. У той же час, враховуючи умови пункту 1.3, у якому зазначено, що загальний обсяг електроенергії, яка постачається за договором, становить 682300 кВт/год, та умови пункту 4.2 договору, згідно з яким ціна договору становить 2592944 грн 60 коп і такі ж відомості зазначені у додатку 2 до договору (специфікації «Електрична енергія», яка підписана керівниками ТОВ «Закарпаттяенергозбут» та Воловецької селищної ради), яким передбачено поставку відповідачем позивачу згідно умов договору електроенергії в кількості 682 300 кВт/год на загальну суму 2592944,69 грн (з ПДВ), то такі обставини свідчать, що уклавши 22.10.2021 договір, сторони визначили вартість електроенергії у розмірі 3,8003 грн за 1 кВт/год. Така ж ціна електричної енергії за 1 кВт/год у розмірі 3,8003 грн зазначена у підписаному уповноваженими представниками Воловецької селищної ради та ТОВ «Закарпаттяенергозбут» протоколі №2 переговорів щодо закупівлі електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія) від 14.01.2021.
Враховуючи доводи прокурора у позовній заяві, про те, що ціну за додатковими угодами № № 1, 3, 4 підвищено на 6,7%, що не перевищує 10 % та відповідає положенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII; враховуючи, що відповідач стверджує про наявність підстав для зміни ціни за одиницю товару на підставі цих додаткових угод, то за таких обставин, а також з врахуванням приписів частини першої статті 14, частини першої статті 75 та частини другої статті 237 ГПК України суд здійснює розгляд справи з урахуванням встановлених обставин справи про те, що при укладенні додаткових угод №№1, 3 та 4 були дотримані вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, так як таке збільшення ціни 1 кВт/год електроенергії з 3,8003 до 4,065864 грн (за додатковою угодою №4) призвело до збільшення ціни товару в межах дозволених 10% - тобто відбулося збільшення на 6,7 % від ціни товару за договором.
ОЦІНКА НАЯВНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ ЦІНИ ЗА ДОДАТКОВОЮ УГОДОЮ №5 ВІД 06.09.2021
У додатковій угоді №5 від 06.09.2021 сторони договору зазначили, що вони, керуючись пунктом 7 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, чинним господарським та цивільним законодавством, постановою НКРЕКП від 09.12.2020 №2367 (у редакції постанови від 06.08.2021 №1244) «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії» (копія якої долучена до листа відповідача від 11.08.2021 №503-16/1470 з повідомленням про необхідність внесення змін до договору шляхом збільшення ціни), домовилися внести зміни в пункт 1 додатку 2 до договору «Комерційна пропозиція», виклавши його в такій редакції: «Ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 4,207416 грн з ПДВ за 1 Квт/год, в тому числі ПДВ 0,701236 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,293930 грн (без ПДВ) та тарифу на послуги з розподілу електричної енергії 1,38471 грн».
Так, згідно з пунктом 7 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
У пунктах 30 та 72 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» (тут і далі в редакції станом на 22.01.2021) зазначено, що електропостачальник це суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу; Регулятор це Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Частина третя статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачає, що до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать:
1) ліцензування господарської діяльності у сфері електроенергетики відповідно до вимог цього Закону та контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов провадження господарської діяльності;
2) затвердження ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності у сфері електроенергетики, ліцензування яких належить до повноважень Регулятора;
7) встановлення (зміна): тарифів на послуги з передачі електричної енергії, тарифів на послуги з розподілу електричної енергії.
Відповідно до частин першої, другої та дев`ятої статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Загальні положення та умови договору мають бути справедливими і прозорими, викладеними чітко і ясно, не містити процедурних перешкод, що ускладнюють здійснення прав споживача.
Згідно з пунктами 2, 3, 10 частини сьомої статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, у якому визначаються, зокрема, перелік послуг, що надаються електропостачальником; ціна електричної енергії та послуг, що надаються; строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.
Пункт 1 частини другої статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачає, що електропостачальник зобов`язаний: дотримуватися ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» (тут і далі в редакції станом на 22.01.2021) НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Частина друга статті 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» передбачає, що Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
З постанови НКРЕКП від 14.06.2018 №429 встановлено, що відповідачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, про що також зазначено на початку договору №140016 від 22.01.2021.
Згідно долученої до листа відповідача від 11.08.2021 №503-16/1470 на адресу позивача постанови НКРЕКП від 09.12.2020 №2367 (у редакції постанови від 06.08.2021 №1244) «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії» (що була підставою укладення спірного договору №5 від 06.09.2021) встановлено, що згідно постанови НКРЕКП від 06.08.2021 №1244 внесені зміни до постанови НКРЕКП від 09.12.2020 №2367 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПРАТ «Закарпаттяобленерго» із застосуванням стимулюючого регулювання» та установлені цьому товариству тарифи на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання на рівні: для 1 класу напруги - 294,82 грн/МВт·год (без урахування ПДВ); для 2 класу напруги - 1384,71 грн/МВт·год (без урахування ПДВ).
У попередній редакції постанови НКРЕКП від 09.12.2020 №2367 (до внесення змін від 06.08.2021) ПРАТ «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» були встановлені тарифи на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання на рівні: для 1 класу напруги - 272,28 грн/МВт·год (без урахування ПДВ); для 2 класу напруги - 1 266,75 грн/МВт·год (без урахування ПДВ).
Судом здійснено порівняння відомостей рахунку №140016/8/1 від 27.08.2021 про поставлену відповідачем у серпні 2021 року позивачу електроенергію за ціною 3,388220 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,26676 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 1,82754 грн (всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 4,065864 грн) з відомостями рахунку №140016/9/1 від 27.09.2021 про поставлену електроенергію у вересні 2021 року (з врахуванням умов укладеної спірної додаткової угоди №5 від 06.09.2021) за ціною 3,506180 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,38471 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 1,82754 грн (всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 4,207416 грн). Враховуючи такі відомості рахунків №140016/8/1 від 27.08.2021 і №140016/9/1 від 27.09.2021 встановлено, що відповідач на підставі постанови НКРЕКП від 06.08.2021 №1244 збільшив ціну за розподіл електроенергії, який здійснює ПРАТ «Закарпаттяобленерго», про що зазначено у додатку 1 до договору №140016 від 22.01.2021.
Поряд з цим, з наявних у справі рахунків на оплату встановлено, що до винесення НКРЕКП постанови від 06.08.2021 №1244 відповідач отримував від позивача плату за поставлену за період з лютого по серпень 2021 року електроенергію в частині оплати за розподіл електроенергії - в сумі 1,26676 грн відповідно до встановленого НКРЕКП тарифу згідно постанови від 09.12.2020 №2367 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПРАТ «Закарпаттяобленерго» із застосуванням стимулюючого регулювання».
А тому не відповідають обставинам справи доводи прокурора у додаткових поясненнях від 29.10.2024 про те, що додатковою угодою №5, крім вартості послуг з передачі електричної енергії з 1,5201 грн (з ПДВ) до 1,661652 грн (з ПДВ), ТОВ «Закарпаттяенергозбут» приховано підвищення ціни за 1 кВт електричної енергії з 1,927484 грн до 2,193048 грн (тобто на 13,78% від початкової ціни за договором).
Так, здійснивши порівняння відомостей рахунку №140016/8/1 від 27.08.2021 з відомостями рахунку №140016/9/1 від 27.09.2021 про поставлену електроенергію відповідно у серпні та у вересні 2021 року судом встановлено, що, крім збільшення на підставі постанови НКРЕКП від 06.08.2021 №1244 оплати за розподіл електроенергії з 1,26676 грн (без ПДВ), з ПДВ 1,520112 до 1,38471 грн (без ПДВ), з ПДВ 1,661652 грн, інші складові вартості електричної енергії (зокрема основний тариф - 1,82754 грн (без ПДВ), з ПДВ - 2,193048 грн та ціна за передавання електроенергії 0,29393 грн (без ПДВ), з ПДВ 0,352716 грн) на підставі спірної додаткової угоди №5 від 06.09.2021 не збільшувалися.
У пункті 4.6 договору зазначено, що ціна електричної енергії, ціна розподілу, ціна передачі має зазначатися постачальником у рахунках на оплату електричної енергії та актах прийняття-передавання електричної енергії.
Підпункт 6 пункту 12.4 договору передбачає, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю. Сторони можуть внести відповідні зміни у разі зміни регульованих цін (тарифів), при цьому підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в дію) нормативно-правові акти щодо встановлення регульованих цін.
Отже, оскільки на підставі спірної угоди №5 від 06.09.2021 відбулося збільшення ціни за розподіл електроенергії до 1,38471 грн (без ПДВ) на підставі постанови НКРЕКП від 06.08.2021 №1244, яка з врахуванням положень частини третьої статті 6, частини другої статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», частини першої статті 2 та частини другої статті 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» є обов`язковою для виконання для ТОВ «Закарпаттяенергозбут»; оскільки на підставі спірної угоди №5 від 06.09.2021 не збільшено вартість інших складових ціни електричної енергії (основного тарифу та ціни за передавання електроенергії), то наведене свідчить, що зміна істотних умов договору №140016 від 22.01.2021 на підставі угоди №5 від 06.09.2021 відбулася з дотриманням положень пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, так як мала місце зміна регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовані в договорі про закупівлю, що також було передбачено підпунктом 6 пункту 12.4 договору.
Також суд зазначає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, провадження № 12-57гс23, на які посилається прокурор у позовній заяві щодо підстав визнання недійсною додаткової угоди №5 від 06.09.2021, не є релевантними до спірних відносин стосовно цієї угоди, укладеної сторонами на підставі пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", так як правові висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються підстав укладення додаткових угод щодо збільшення ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII.
Поряд з цим, у пунктах 5.28, 5.29, 5.30 постанови від 04.09.2024 у справі № 924/71/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що згідно з пунктами 1, 2 частини першої, статті 7, частини п`ятої статті 33, частини четвертої статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають, зокрема, тарифи на послуги з передачі електричної енергії та тарифи на послуги з розподілу електричної енергії, які оприлюднюються відповідними операторами в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Відповідно до підпункту 5.7.1 договору (про який зазначалося у справі №924/71/24) у випадку зміни тарифу на передачу та/або тарифу на розподіл електричної енергії постановою НКРЕКП або рішенням іншого уповноваженого органу влади сторони вносять відповідні зміни в додаток №1 до договору шляхом укладення додаткової угоди до договору та викладення додатку №1 до договору в новій редакції. Зміна ціни за одиницю товару згідно з пунктами 5.5 - 5.7 договору здійснюється в письмовій формі шляхом підписання сторонами додаткової угоди (пункт 5.8 Договору). Отже з системного аналізу вищевказаних положень законодавства та умов Договору слідує, що внесення змін до договору на підставі пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є правомірним у разі зміни тарифів на передачу та/або розподіл електричної енергії, яка мала місце у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди.
Наведене спростовує доводи прокурора про те, додаткова угода №5 від 06.09.2021 укладена з порушенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та її укладення призвело до незаконного збільшення ціни за одиницю товару на 13,78% від початкової ціни за договором і така угода безпідставно укладена без визначених законодавством підстав.
У постанові від 16.05.2024 у справі № 990/29/24, провадження № 11-43заі24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову. Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру. Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
У цьому випадку суд також звертає увагу, що при пред`явленні позову в частині визнання недійсною додаткової угоди №5 від 06.09.2021, прокурор неправильно встановив фактичні обставини справи, так як підставами позову щодо вказаної спірної додаткової угоди зазначив порушення при укладенні сторонами вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, незважаючи на те, що підставою зміни договору були положення пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України №922-VII.
За змістом частин 2, 3 статті 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.
Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.
За наведеного, беручи до уваги відповідність додаткової угоди №5 від 06.09.2021 вимогам пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", суд зазначає, що відповідно до статей 203, 215 ЦК України така додаткова угода до договору №140016 від 22.01.2021 не підлягає визнанню недійсною, оскільки з моменту укладення договору про закупівлю та до моменту укладення оспорюваної додаткової угоди №5 відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, як це визначено статтею 652 Цивільного кодексу України, а саме: на підставі постанови НКРЕКП від 06.08.2021 №1244 відбулася зміна регульованого тарифу за розподіл електроенергії, та відповідно до умов підпункту 6 пункту 12.4 договору сторони передбачили зміну умов договору у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсною додаткової угоди №5 від 06.09.2021
Оскільки на підставі додаткової угоди №5 від 06.09.2021 та з врахуванням укладених додаткових угод №1, 3, 4 у період вересня жовтня 2021 року відповідачем було поставлено позивачу 34084 кВт/год електричної енергії на загальну суму 143405,56 грн (що підтверджено рахунком №140016/9/1 від 27.09.2021 на суму 70188,11 грн за поставлені у вересні 2021 року 16682 кВт/год електроенергії та рахунком №140016/10/1 від 27.10.2021 на суму 73217,45 грн за поставлені у жовтні 2021 року 17402 кВт/год електроенергії); оскільки відсутні підстави для визнання недійсною додаткової угоди №5 від 06.09.2021, а тому суд не вбачає підстав для задоволення та відмовляє у задоволенні позовних вимог прокурора в частині стягнення з ТОВ Закарпаттяенергозбут на користь Воловецької селищної ради надмірно сплачених коштів як різниці в оплаті за поставлену у вересні та жовтні 2021 року 34084 кВт/год електричну енергію згідно рахунків №140016/9/1 від 27.09.2021 та №140016/10/1 від 27.10.2021.
ОЦІНКА НАЯВНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ ЦІНИ ЗА ДОДАТКОВИМИ УГОДАМИ №6 від 29.10.2021, №7 від 24.11.2021 та №8 від 17.12.2021.
Згідно додаткової угоди №6 від 29.10.2021 сторони, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII визначили з 01.11.2021 ціну за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год у розмірі 3,688751 грн без урахування ПДВ, ПДВ 0,737750 грн, разом з ПДВ 4,426501 грн.
Порівнявши відомості рахунків №140016/9/1 від 27.09.2021 і від №140016/10/1 від 27.10.2021 про ціну поставленої відповідачем у вересні жовтні 2021 року електроенергії в сумі 3,506180 (без ПДВ) за 1 кВт/год (яка визначена з врахуванням укладеної угоди №5 від 06.09.2021), з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,38471 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 1,82754 грн (всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 4,207416 грн) та відомості рахунку №140016/11/1 від 25.11.2021 про ціну поставленої відповідачем з 01 листопада 2021 року електроенергії за ціною 3,688751 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,38471 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 2,010111 грн (всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 4,4265012 грн), встановлено, що збільшення з 01.11.2021 вартості 1 кВт електроенергії відбулося за рахунок збільшення основного тарифу з 1,82754 грн до 2,010111 грн (без ПДВ).
Наведене відповідає умовам додаткових угод №5 і №6, згідно з якими зафіксована ціна одиниці електроенергії в сумі 4,207416 грн з ПДВ (по угоді №5) та 4,426501 грн з ПДВ (по угоді №6). Отже, на підставі додаткової угоди №6 від 29.10.2021 ціна електричної енергії збільшилася за рахунок збільшення основного тарифу вартості електроенергії на 0,182571 грн (без ПДВ), з ПДВ на 0,2190852 грн.
Згідно додаткової угоди №7 від 24.11.2021 сторони, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII визначили з 18.11.2021 ціну за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год у розмірі 3,889561 грн без урахування ПДВ, ПДВ 0,777912 грн, разом з ПДВ 4,667473 грн.
Порівнявши відомості рахунку №140016/11/1 від 25.11.2021 про ціну поставленої відповідачем з 01 листопада 2021 року електроенергії за ціною 3,688751 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,38471 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 2,010111 грн (всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 4,4265012 грн) та про ціну поставленої з 18.11.2021 електроенергії за ціною 3,889561 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,38471 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 2,210921 грн (всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 4,6674732 грн) встановлено, що збільшення з 18.11.2021 вартості 1 кВт електроенергії відбулося за рахунок збільшення основного тарифу з 2,010111 грн до 2,210921 грн (без ПДВ).
Наведене відповідає умовам додаткових угод №6 і №7, згідно з якими зафіксована ціна одиниці електроенергії в сумі 4,426501 грн з ПДВ (по угоді №6) та в сумі 4,667473 грн з ПДВ (по угоді №7). Отже, на підставі додаткової угоди №7 від 24.11.2021 ціна електричної енергії збільшилася за рахунок збільшення основного тарифу вартості електроенергії на 0,20081 грн (без ПДВ), з ПДВ на 0,240972 грн.
Згідно додаткової угоди №8 від 17.12.2021 сторони, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII визначили з 01.12.2021 ціну за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год у сумі 4,832496 грн з ПДВ, в тому числі ПДВ 0,805416 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,293930 грн (без ПДВ) та тариф на послуги з розподілу електричної енергії 1,38471 грн.
Порівнявши відомості рахунку №140016/11/1 від 25.11.2021 про ціну поставленої відповідачем з 18.11.2021 електроенергії за ціною 3,889561 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,38471 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 2,210921 грн (всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 4,6674732 грн) та рахунку №140016/12/1 від 24.12.2021 про ціну поставленої з 01.12.2021 електроенергії за 1 кВт/год у сумі 4,02708 (без ПДВ), з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,38471 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф 2,34844 грн (всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 4,832496 грн) встановлено, що збільшення з 01.12.2021 вартості 1 кВт електроенергії відбулося за рахунок збільшення основного тарифу з 2,210921 грн до 2,34844 грн (без ПДВ).
Наведене відповідає умовам додаткових угод №7 і №8, згідно з якими зафіксована ціна одиниці електроенергії в сумі 4,667473 грн з ПДВ (по угоді №7) та в сумі 4,832496 грн з ПДВ (по угоді №8). Отже, на підставі додаткової угоди №8 від 17.12.2021 ціна електричної енергії збільшилася за рахунок збільшення основного тарифу вартості електроенергії на 0,137519 грн (без ПДВ), з ПДВ на 0,1650228 грн.
Отже, наведені обставини справи свідчать, що при укладенні спірних додаткових угод №6, 7 і 8 були порушені приписи пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII і такий висновок судом зроблений з врахуванням постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, в якій Велика палата Верховного Суду зробила однозначний висновок про відсутність підстав для збільшення ціни товару більше, ніж на 10 % від ціни, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі.
Так, оскільки на підставі спірних додаткових угод №6 і №7 і №8 ціна за договором протиправно збільшилася більше ніж на 10 % та підставою такого збільшення не були рішення НКРЕКП про зміну тарифу на розподіл електричної енергії та тарифу з передачі електричної енергії, зокрема на підставі додаткової угоди №6 від 29.10.2021 ціну електроенергії за 1 кВт/год з 01.11.2021 підвищено до 4,4265012 грн (з ПДВ), тобто на 16,47 % від ціни за договором; на підставі додаткової угоди №7 від 24.11.2021 ціну електроенергії за 1 кВт/год з 18.11.2021 (як вказано у пункті 5 додаткової угоди №7) збільшено до 4,6674732 грн (з ПДВ), тобто на 22,81% від ціни за договором; на підставі додаткової угоди №8 від 17.12.2021 ціну електроенергії за 1 кВт/год з 01.12.2021 (як вказано у пункті 5 додаткової угоди №7) збільшено до 4,832496 грн (з ПДВ), тобто на 27,16 % від ціни за договором; то наведене свідчить, що такі угоди укладені з порушенням приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII про заборону збільшення ціни товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Окремо суд не погоджується з доводами відповідача про те, що його листи на адресу позивача із посиланням на долучені до них довідки торгово-промислової палати та роздруківки із сайту оператора ринку, на підставі яких сторонами договору були укладені спірні додаткові угоди №№6, 7 і 8, є достатніми доказами підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії та містять відомості щодо динаміки ціни на електричну енергію і належне обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Перш за все, такі доводи відповідача спростовуються правовим висновком, наведеним у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, провадження № 12-57гс23, в якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції.
Крім цього, на переконання суду, листи відповідача на адресу позивача з повідомленнями про необхідність внесення змін до договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару, до яких долучені роздруківки з сайту Державного підприємства «Оператор ринку» та цінові довідки Закарпатської товарного-промислової палати, а саме: листи від 25.10.2021 №503-16/1581 (підстава укладення додаткової угоди №6), від 18.11.2021 №503-16/1675 (підстава укладення додаткової угоди №7), лист без дати та вихідного номера разом з ціновою довідкою Закарпатської товарного-промислової палати №Ц-127 від 14.12.2021 за №15.06-07/345 (підстави укладання додаткової угоди №8) не підтверджували об`єктивного коливання ціни на електричну енергію в бік збільшення та не відображали дійсних фактів зростання вартості товару порівняно до ціни договору.
У постанові від 18.07.2023 у справі №916/944/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Метою регулювання, передбаченого частиною п`ятою статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11.05.5023 у справі №910/17520/21, від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, а також від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).
Щодо підстав виникнення у відповідача права змінити вартість електричної енергії, що поставляється за договором за результатом процедури закупівлі у зв`язку із коливанням цін на ринку, у постанові від 18.07.2023 у справі №916/944/22 Верховний Суд зазначив, що при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
З врахуванням наведеного, суд зазначає, що листи з додатками ТОВ «Закарпаттяенергозбут» на адресу Воловецької селищної ради від 25.10.2021 №503-16/1581, від 18.11.2021 №503-16/1675 та без дати та вихідного номера, які були підставами укладення спірних додаткових угод №6, №7 і №8, не містили обгрунтувань підстав непрогнозованого підвищення цін на ринку через неможливість виконання договору саме по ціні, запропонованій замовнику на тендері; у листах не наводилися причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним, а наведені у таких листах повідомлення про необхідність внесення змін до договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару, в яких згадувалося «коливання ціни» на ринку товару у різні дні та на певний відсоток, порівняно один до одного, не відображали дійсних фактів зростання вартості товару порівняно до ціни договору. Отже, листи з додатками ТОВ «Закарпаттяенергозбут» на адресу позивача від 25.10.2021 №503-16/1581, від 18.11.2021 №503-16/1675 та без дати та вихідного номера, були лише формальними підставами укладення спірних додаткових угод №6, №7 і №8 та не містили об`єктивного коливання ціни на електричну енергію в бік збільшення.
Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".
Враховуючи наведені вище обставини справи суд виснує про недійсність додаткових угод №6, 7 і 8, які були укладені з порушенням приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, так як збільшення ціни товару на підставі цих угод відбулося всупереч законодавчо встановленої заборони збільшення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору) та за відсутності доказів коливання цін такого товару.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У пункті 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначено, що згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Отже, оскільки зазначені спірні додаткові угоди №6, №7 і №8 є недійсними та не породжують правових наслідків, а тому правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни товару (електричної енергії), поставленої за договором, мали регулюватись основним договором, підписаним сторонами за результатами процедури закупівлі, з урахуванням укладених додаткових угод № № 1, 3, 4, згідно з якими ціна електроенергії підвищена на 6,7% (що не перевищує 10 % та відповідає положенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII) та додаткової угоди №5 від 06.09.2021, укладеної згідно пункту 7 частини 5 статті 41 цього Закону, підпункту 6 пункту 12.4 договору, на підставі постанови НКРЕКП від 06.08.2021 №1244 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії».
З урахуванням укладених додаткових угод №1, 3, 4 та 5 ціна електричної енергії з вересня 2021 року становила 3,506180 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії 1,38471 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф - 1,82754 грн (всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 4,207416 грн) і саме по такій ціні у період вересня жовтня 2021 року було поставлено 34084 кВт/год електричної енергії на загальну суму 143405,56 грн.
Згідно досліджених судом рахунків №140016/11/1 від 25.11.2021, №140016/12/1 від 24.12.2021 та Актів про використану електричну енергію Воловецькою селищною радою за листопад 2021 року і за грудень 2021 року підтверджено, що на підставі спірних додаткових угод №6, №7 і №8 у період з листопада по грудень 2021 року відповідачем було поставлено позивачу 40695 кВт/год електроенергії на загальну суму 189702,51 грн, а саме:
- з 01.11.2021 по 17.11.2021 - 13070 кВт/год електроенергії за ціною за ціною 4,4265012 грн (з ПДВ) на суму 57854,38 грн
- з 18.11.2021 по 30.11.2021 - 9996 кВт/год електроенергії за ціною 4,6674732 грн (з ПДВ) на суму 46656,06 грн;
- у грудні 2021 року 17629 кВт/год електроенергії за ціною 4,832496 грн на загальну суму 85192,07 грн.
При ціні електроенергії у сумі 4,207416 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год з урахуванням укладених додаткових угод №1, 3, 4, 5 - споживач (позивач у справі) за спожиті впродовж листопада грудня 2021 року 40695 кВт/год електроенергії мав сплатити відповідачу 171220,79 грн. Однак, у результаті безпідставного укладення спірних додаткових угод №6 від 29.10.2021, №7 від 24.11.2021, №8 від 17.12.2021 та протиправного підвищення ціни за цими угодами, позивачем сплачено на користь відповідача 189702,51 грн.
Таким чином, Воловецькою селищною радою надмірно сплачено відповідачу ТОВ «Закарпаттяенергозбут» за поставлену за період з листопада по грудень 2021 року електроенергію з урахуванням укладених спірних додаткових угод, які підлягають визнанню судом недійсними, кошти в загальній сумі 18481,72 грн.
Отже, з врахуванням наведених вище доводів грошові кошти в сумі 18481,72 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
ОЦІНКА НАЯВНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ ЦІНИ ЗА ДОДАТКОВОЮ УГОДОЮ №11 ВІД 21.01.2022.
Згідно додаткової угоди №11 від 21.01.2022 сторони, керуючись пунктом 7 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, відповідно до наявних змін законодавства на підставі постанови НКРЕКП №2454 від 01.12.2021, домовилися збільшити тариф з передачі електричної енергії на рівні 345,64 грн/МВт/год (без ПДВ), враховуючи прийнятий нормативний акт, без збільшення загальної вартості договору. У зв`язку з наведеним сторони домовилися визначити ціну договору за спожиту електричну енергію у 2022 році за 1 кВт/год, з урахуванням тарифів на її розподіл, у розмірі 4,894548 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 2,348440 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,34564 грн, тариф на послуги з розподілу електричної енергії 1,384710 грн, податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,815758 грн».
Згідно долученої до листа відповідача від 20.01.2022 №503-16/20 постанови НКРЕКП від 01.12.2021 №2454 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2022 рік» встановлено, що відповідно до законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок електричної енергії», Порядку встановлення (формування) тарифу на послуги з передачі електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 22 квітня 2019 року № 585, Порядку формування інвестиційних програм ліцензіатів з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами та з виробництва теплової та/або електричної енергії на атомних електростанціях, гідроелектростанціях та гідроакумулюючих електростанціях, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 червня 2015 року № 1972, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, установила Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 345,64 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно з додатком.
Одночасно, згідно з постановою НКРЕКП від 01.12.2021 №2454 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2022 рік» визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРЕКП від 09 грудня 2020 року № 2353 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2021 рік» (зі змінами).
У пункті 5 постанови НКРЕКП від 01.12.2021 №2454 зазначено, що вона набирає чинності з 01 січня 2022 року, але не раніше дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Крім цього, у додатковій угоді №11 від 21.01.2022 до договору зазначено, що сторони, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, відповідно до наявного коливання на ринку електричної енергії, домовилися у 2022 році збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків та визначити ціну договору за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, з урахуванням тарифів на її розподіл, у розмірі 5,176079 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 2,583049 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,34564 грн, тариф на послуги з розподілу електричної енергії 1,384710 грн, податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,862680 грн».
З цього приводу суд звертається до рахунку №140016/12/1 від 24.12.2021 про ціну поставленої у грудні 2021 року електроенергії (яка визначена на підставі додаткової угоди №8 від 17.12.2021) за 1 кВт/год у сумі 4,02708 (без ПДВ), у якому зазначена ціна за розподіл електроенергії 1,38471 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф 2,34844 грн (всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 4,832496 грн). Порівнявши інформацію рахунку №140016/12/1 від 24.12.2021 з відомостями додаткової угоди №11 від 21.01.2022, суд зазначає, що угодою №11 від 21.01.2022 передбачено збільшення з 01.01.2022 на підставі постанови НКРЕКП №2454 від 01.12.2021 тарифу на послуги з передачі електричної енергії до 0,34564 грн (з 0,29393 грн) без ПДВ та одночасно передбачено збільшення основного тарифу до 2,583049 грн (з 2,34844 грн) без ПДВ.
ОЦІНКА НАЯВНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ ЦІНИ ЗА ДОДАТКОВОЮ УГОДОЮ №12 ВІД 24.01.2022.
Згідно додаткової угоди №12 від 24.01.2022 сторони, керуючись пунктом 7 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, на підставі постанови НКРЕКП №2596 від 17.12.2021, домовилися збільшити тариф з передачі електричної енергії на рівні 1480,39 грн/МВт/год (без ПДВ). У зв`язку з наведеним сторони домовилися визначити ціну договору за спожиту електричну енергію у 2022 році за 1 кВт/год, з урахуванням тарифів на її розподіл, у розмірі 5,290895 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 2,583049 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,34564 грн, тариф на послуги з розподілу електричної енергії 1,48039 грн, податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,881816 грн».
Згідно долученої до листа відповідача від 20.01.2022 №503-16/19 постанови НКРЕКП від 17.12.2021 №2596 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПРАТ «Закарпаттяобленерго» із застосуванням стимулюючого регулювання», встановлено, що відповідно до законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок електричної енергії», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27 грудня 2017 року №1470, Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05 жовтня 2018 року № 1175, постанови НКРЕКП від 23 липня 2013 року № 1009 «Про встановлення параметрів регулювання, що мають довгостроковий строк дії, для цілей стимулюючого регулювання», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 липня 2013 року за №1266/23798, постанови НКРЕКП від 26 липня 2013 року № 1029 «Про застосування стимулюючого регулювання при провадженні господарської діяльності з розподілу електричної енергії», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2013 року за № 1294/23826, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановила ПРАТ «Закарпаттяобленерго» тарифи на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання на рівні: для 1 класу напруги - 326,79 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість); для 2 класу напруги - 1 480,39 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість); 2) структуру тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання згідно з додатком.
У постанові НКРЕКП від 17.12.2021 №2596 зазначено, що вона набирає чинності з 01.01.2022 (але не раніше дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному вебсайті НКРЕКП) та одночасно зазначено про втрату чинності постанови НКРЕКП від 09.12.2020 №2367.
З цього приводу суд звертається до рахунку №140016/12/1 від 24.12.2021 про ціну поставленої у грудні 2021 електроенергії за 1 кВт/год у сумі 4,02708 (без ПДВ), у якому зазначена ціна за розподіл електроенергії 1,38471 грн, за передавання електроенергії 0,29393 грн та основний тариф 2,34844 грн (всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 4,832496 грн) та додаткової угоди №11 від 21.01.2022, згідно з якою передбачено збільшення з 01.01.2022 тарифу на послуги з передачі електричної енергії до 0,34564 грн, збільшення основного тарифу до 2,583049 грн та одночасно залишено ціну за розподіл електроенергії у сумі 1,38471 грн. Порівнявши такі відомості рахунку №140016/12/1 від 24.12.2021 та додаткової угоди №11 від 21.01.2022, з відомостями додаткової угоди №12 від 24.01.2022, судом встановлено, що на підставі постанови НКРЕКП від 17.12.2021 №2596 згідно угоди №12 передбачено збільшення з 01.01.2022 лише тарифу на послуги з розподілу електроенергії до 1,48039 грн (без ПДВ) з 1,38471 грн (без ПДВ).
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що на підставі спірних додаткових угод №11 від 21.01.2022 та №12 від 24.01.2022 постачальник та споживач домовилися про збільшення з 01.01.2022 ціни договору за поставлену в січні 2022 року електроенергію (з урахуванням укладених додаткових угод №9 від 24.12.2021 та №10 від 28.12.2021, згідно з якими продовжено дію договору на період 2022 року, а саме: до 31.01.2022 включно), а саме:
- збільшення основного тарифу з 2,34844 грн до 2,583049 грн (без ПДВ);
- збільшення з 0,29393 грн до 0,34564 грн (без ПДВ) тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО»;
- збільшення з 1,38471 грн до 1,48039 грн (без ПДВ) тарифу з розподілу електроенергії, який здійснює ПРАТ «Закарпаттяобленерго».
Щодо збільшення на підставі додаткових угод №11 і №12 та відповідно на підставі постанов НКРЕКП від 01.12.2021 №2454 та від 17.12.2021 №2596 тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» та тарифу з розподілу електроенергії ПРАТ «Закарпаттяобленерго», то суд враховує, що таке збільшення відбулося на підставі пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та відповідно до підпункту 6 пункту 12.4 договору, за змістом яких умови договору про закупівлю можуть бути змінені після підписання договору у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 7, частини 5 статті 33, частини 4 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають, зокрема тарифи на послуги з передачі електричної енергії та тарифи на послуги з розподілу електричної енергії, які оприлюднюються відповідними операторами в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Таким чином, з системного аналізу вищевказаних положень законодавства та умов договору №140016 від 22.01.2021 слідує, що внесення змін до договору на підставі пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є правомірним у разі зміни тарифів на передачу та/або розподіл електричної енергії, яка мала місце у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди.
З цього приводу суд враховує зазначені вище висновки, наведені у постанові від 04.09.2024 у справі № 924/71/24, у якій Верховний Суд зазначив, що внесення змін до договору за результатами закупівлі на підставі пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є правомірним у разі зміни тарифів на передачу та/або розподіл електричної енергії, яка мала місце у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди.
Отже, оскільки на підставі спірних додаткових угод №11 і №12 відбулося збільшення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» та тарифу з розподілу електроенергії ПРАТ «Закарпаттяобленерго», і таке збільшення відбулося на підставі постанов НКРЕКП від 01.12.2021 №2454 та від 17.12.2021 №2596, які з врахуванням положень частини третьої статті 6, частини другої статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», частини першої статті 2 та частини другої статті 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» є обов`язковими для виконання для ТОВ «Закарпаттяенергозбут»; оскільки зміна таких істотних умов договору №140016 від 22.01.2021 на підставі угоди №12 та угоди №11 (у частині збільшення тарифу з передачі електричної енергії) відбулася з дотриманням положень пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, так як мала місце зміна регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовані в договорі про закупівлю, що також було передбачено підпунктом 6 пункту 12.4 договору, то наведені обставини свідчать, що з моменту укладення договору про закупівлю та до моменту укладення оспорюваних додаткових угод №11 та №12 відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, як це визначено статтею 652 Цивільного кодексу України, а саме: на підставі згаданих постанов НКРЕКП відбулася зміна регульованого тарифу за розподіл електроенергії та послуг з передачі електроенергії.
У той же час, як вбачається з досліджених судом доказів на підставі спірної додаткової угоди №12, крім зміни тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, не відбулося зміни ціни електричної енергії. У цьому випадку суд також звертає увагу, що при пред`явленні позову в частині визнання недійсною додаткової угоди №12 від 24.01.2022, прокурор неправильно встановив фактичні обставини справи, так як підставами позову щодо вказаної спірної додаткової угоди зазначив порушення при укладенні сторонами вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, незважаючи на те, що підставою зміни договору були положення пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України №922-VII.
Такі ж обставини справи також свідчать, що при пред`явленні позову в частині визнання недійсною додаткової угоди №11 прокурор неправильно встановив фактичні обставини справи, так як при зверненні з позовом прокурор не врахував, що підставою укладення цієї спірної угоди були положення пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України №922-VII, що, однак, не було враховано прокурором, при обгрунтуванні позовних вимог.
За наведеного, беручи до уваги відповідність додаткової №12 вимогам пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", суд зазначає, що відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України така додаткова угода до договору про постачання електричної енергії споживачу №140016 від 22.01.2021 не підлягає визнанню недійсною.
Також відсутні підстави визнання недійсною додаткової угоди №11 від 21.01.2022 в частині збільшення тарифу з передачі електричної енергії на підставі постанови НКРЕКП №2454 від 01.12.2021 відповідно до приписів пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Щодо збільшення на підставі додаткової угоди №11 ціни електроенергії в частині збільшення основного тарифу з 2,34844 грн до 2,583049 грн (без ПДВ), що призвело до збільшення ціни електричної енергії з 4,832496 грн до 5,176079 грн - з ПДВ, враховуючи, що таке збільшення ціни електроенергії по угоді відбулося також за рахунок збільшення регульованого тарифу з передачі електричної енергії, то при вирішенні питання про наявність підстав для визнання недійсним такої додаткової угоди судом враховано таке.
У позовній заяві, зазначаючи, що внесення змін до договору від 24.01.2021 на підставі спірних додаткових угод №№ 5, 6, 7, 8, 11 та 12 здійснено з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", одночасно прокурор зазначає, що розмір безпідставно отриманих відповідачем коштів від позивача в якості оплати вартості поставленої останньому впродовж періоду з вересня по грудень 2021 року електричної енергії становить 29066,82 грн.
Отже, зазначивши про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод №11 та №12, у яких зазначено, що вони поширюють свою дію на відносини сторін з 01.01.2022, у той же час прокурор не звертається в суд з позовними вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих відповідачем коштів в якості оплати вартості поставленої впродовж січня 2022 року електричної енергії.
Щодо вказаних обставин у додаткових поясненнях від 29.10.2024 та від 25.11.2024 Мукачівська окружна прокуратура зазначала, що за цінами, встановленими в додаткових угодах № 11 та № 12 до договору №140016 від 22.01.2021, оплата замовником (тобто позивачем) не здійснювалася, а, натомість, позивачем оплачені послуги з постачання електричної енергії у січні 2022 року за ціною 3,5144 грн за 1 кВт/год (на підставі рахунку №140016/1/1 від 28.01.2022), що є нижчою від ціни за договором (3,8003 грн). А тому відповідно збитки у позовній заяві за даним рахунком на підставі спірних додаткових угод №11 та №12 прокурором не нараховувалися.
З досліджених судом рахунка №140016/1/1 від 28.01.2022 та акту про використану електричну енергію Воловецькою селищною радою за січень 2022 року встановлено, що на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №140016 від 22.01.2021 (з врахуванням укладених додаткових угод) за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 ТОВ Закарпаттяенергозбут поставило Воловецькій селищній раді електричну енергію в обсязі 22981 кВт/год на загальну суму 80765,04 грн з ПДВ, за ціною 2,928689 (без ПДВ) за 1 кВт/год, з якої: ціна за розподіл електроенергії не вказана (не передбачена), за передавання електроенергії 0,34564 грн та основний тариф 2,583049 грн, всього ціна електроенергії за 1 кВт/год з ПДВ 3,5144268 грн.
Отже, з наведеного встановлено, що при визначенні ціни поставленої у січні 2022 року електроенергії, ТОВ «Закарпаттяенергозбут», по-перше, таку ціну визначило без урахування тарифу за розподіл електричної енергії, а, по-друге, ціна електричної енергії відповідачем визначена в розмірі 3,5144268 грн за 1 кВт/год.
Отже, з таких обставин справи встановлено, що у січні 2022 року ТОВ «Закарпаттяенергозбут» на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №140016 від 22.01.2021 поставило Воловецькій селищній раді електричну енергію за ціною 3,5144268 грн за 1 кВт/год, що є нижчою за встановлену в договорі ціну закупівлі в сумі 3,8003 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год.
Наведені обставини справи свідчать, що, незважаючи на те, що у спірній додатковій угоді №11 від 21.01.2022 зазначено про збільшення ціни електричної енергії до 5,176079 грн (з ПДВ), у тому числі збільшення на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України №922-VIII ціни електричної енергії до 2,583049 грн, у той же час фактично поставка ТОВ «Закарпаттяенергозбут» у січні 2022 року Воловецькій селищній раді електроенергії була здійснена без урахування збільшення ціни електроенергії згідно спірної додаткової угоди №11, а по ціні, що є нижчою за встановлену в договорі ціну закупівлі.
Такі ж обставин справи свідчать, що, незважаючи на те, що у спірній додатковій угоді №12 від 24.01.2022 зазначено про збільшення ціни електричної енергії до 5,290895 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год, у той же час фактично поставка ТОВ «Закарпаттяенергозбут» у січні 2022 року Воловецькій селищній раді електроенергії була здійснена без урахування збільшення ціни електроенергії згідно спірної додаткової угоди №12, а по ціні, що є нижчою за встановлену в договорі ціну закупівлі.
У постанові Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі №916/3006/23 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 405/3360/17 зазначено, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 95)).
У постанові від 13.06.2024 у справі № 922/605/15 (922/1749/23) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, виходячи зі змісту статті 14 ГПК України, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
В свою чергу, на суд покладений обов`язок перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Отже, зазначивши у позовній заяві про те, що додаткові угоди №11 та №12 укладені з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та не врахувавши укладення таких спірних додаткових угод одночасно на підставі пункту 7 частини 5 статті 41 Закону; заявивши до стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отримані кошти в якості оплати вартості поставленої останньому впродовж періоду з вересня по грудень 2021 року електричної енергії в сумі 29066,82 грн, тобто без урахування укладення у січні 2022 року таких спірних додаткових угод №11 та №12, у цьому випадку в позовній заяві прокурор не обгрунтував, яким чином такі оспорювані додаткові угоди №11 та №12 порушують (зачіпають) права та законні інтереси держави, з врахуванням, зокрема, що у січні 2022 року товариство не поставляло селищній раді електроенергію по ціні, яка зазначена в цих угодах, а, навпаки, відбулася поставка електроенергії по ціні, що є нижчою за встановлену в договорі від 22.01.2021 за результатами процедури закупівлі.
Іншими словами, навівши у позовній заяві підстави позовних вимог щодо визнання недійсними спірних додаткових угод №11 та №12, а саме: зазначивши, що такі угоди укладені з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та їх укладення яких призвело до зайво сплачених Воловецькою селищною радою впродовж періоду з вересня по грудень 2021 року коштів на суму 29066,82 грн; у той же час у позовній заяві прокурор не обгрунтував підстав таких позовних вимог з врахуванням встановлених судом обставин справи, згідно з якими у січні 2022 року поставка відповідачем селищній раді електроенергії була здійснена без урахування збільшення ціни електроенергії згідно додаткових угод №11 та №12, а по ціні, що є нижчою за встановлену в договорі ціну.
Частинами першою та третьою статті 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною другою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Отже, наведені прокурором у позовній заяві підстави визнання недійсними спірних додаткових угод №11 та №12, не знайшли своє підтвердження за результатами досліджених судом доказів, що свідчить про відсутність підстав для задоволення таких позовних вимог.
Більше цього, досліджені судом докази та встановлені на їх підставі обставини справи дозволяють суду прийти до висновку, що жодних негативних наслідків через укладення спірних додаткових угод №11 від 21.01.2022 та №12 від 24.01.2022 не наступило, підтвердженням чого є також відсутність позовних вимог прокурора щодо застосування наслідків недійсності правочинів (щодо спірних додаткових угод №11 та №12), зокрема, про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих відповідачем коштів в якості оплати вартості поставленої впродовж січня 2022 року електричної енергії. На відсутність негативних наслідків через укладення спірних додаткових угод №11 та №12 також звертає увагу Мукачівська окружна прокуратура у своїх додаткових поясненнях від 29.10.2024 та від 25.11.2024, у яких прокурор зазначив, що за цінами, встановленими в додаткових угодах №11 та №12, проплати позивачем не здійснювалися та відповідно збитки у позовній заяві не нараховувалися, а ціна поставки електричної енергії у січні 2022 року в сумі 3,5144 грн за 1 кВт/год була нижчою за ціну за договором за результатом закупівлі (3,8003 грн за 1 кВт/год).
За наявності таких обставин справи та при визначенні наявності підстав для визнання недійсними додаткових угод №11 та №12, суд виходить з того, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, особа, яка не є його стороною зобов`язана довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний нею договір порушує (зачіпає) її права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
У постанові від 26.09.2023 у справі № 903/529/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).
З цього приводу в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Крім цього, суд враховує, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.112023 в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Отже, оскільки досліджені судом обставини справи вказують, у січні 2022 року ТОВ «Закарпаттяенергозбут» не поставляло Воловецькій селищній раді електроенергію по ціні, яка зазначена в спірних додаткових угод №11 і №12; оскільки, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним додаткових угод №11 і №12, прокурор не довів в установленому законом порядку, яким чином оспорювані ним такі додаткові угоди порушують (зачіпають) права та законні інтереси держави і суспільства та не звертався з похідною позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочинів у частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих відповідачем коштів в якості оплати вартості поставленої впродовж січня 2022 року електричної енергії з врахуванням укладених спірних додаткових угод №11 та №12; оскільки за результатом судового розгляду судом не встановлено порушення прав та інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду, а, навпаки, встановлено, що у січні 2022 року товариство поставило селищній раді електроенергію по ціні, що є нижчою за встановлену в договорі від 22.01.2021 за результатами процедури закупівлі; оскільки ініціювання спору про недійсність додаткових угод №11 та №12 (по цінах яких не відбулося поставки електроенергії) не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим та суперечить засадам верховенства права і законності, принципам справедливості та розумності, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод №11 від 21.01.2022 і №12 від 24.01.2022 через необґрунтованість позовних вимог прокурора в цій частині, зокрема, через встановлену судом відсутність порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави та суспільства внаслідок укладення таких спірних угод.
Враховуючи наведене, суд не погоджується з доводами прокурора, наведеними у додаткових поясненнях Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області від 29.10.2024 та від 25.11.2024, згідно з якими спірними додатковими угодами № 11 та №12, крім підвищення вартості за послуги з передачі та розподілу електричної енергії на підставі пункту 7 частини 5 статті 41 Закону, також зафіксовано ціну за 1 кВт електричної енергії, яка перевищує 10% від ціни договору. А тому, на думку прокурора, фіксація вказаними додатковими угодами незаконної ціни відносно основного договору зумовлює необхідність визнання їх недійсними, в інакшому випадку перерахунок коштів у спірних відносинах за цінами останньої законної додаткової угоди буде неможливим (позаяк розрахунок прийдеться робити за ціною додаткової угоди №12).
З цього приводу, суд звертає увагу, що, обгрунтовуючи позовні вимоги щодо недійсності спірних додаткових угод №11 та №12, у позовній заяві прокурор не наводив таких доводів та обгрунтувань, а з врахуванням приписів Господарського процесуального кодексу предмет і підстави позову, формулювання викладу їх змісту, характер позовних вимог, нормативне регулювання спірних відносин повинні бути наведені саме у позовній заяві, а інші заяви по суті справи та додаткові пояснення повинні відповідати саме змісту позовної заяви.
У той же час, доводи прокурора у додаткових поясненнях від 29.10.2024 та від 25.11.2024 без заявлення позовних вимог про застосування наслідків недійсності додаткових угод №11 та №12 і які не враховують обставин справи, відповідно до яких на підставі спірних угод не відбулося поставки електроенергії у січні 2022 року, не спростовують, на переконання суду, висновки про необґрунтованість позовних вимог прокурора через встановлену судом відсутність порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави та суспільства внаслідок укладення таких спірних угод.
Спростовуючи такі аргументи прокурора про те, що фіксація додатковими угодами №11 та №12 незаконної ціни відносно основного договору зумовлює необхідність визнання їх недійсними, в інакшому випадку перерахунок коштів у спірних відносинах за цінами останньої законної додаткової угоди буде неможливим, з цього приводу суд зазначає, що , по-перше, такі доводи прокурора не грунтуються на положеннях як матеріального, так і процесуального права і не можуть бути підставами визнання недійсними таких спірних угод з врахуванням положень статей 203, 215, 216 ЦК України, тим більше є незрозумілим та прокурором не обгрунтовано, ким і на підставі яких норм права повинен робитися розрахунок за цінами додаткових угод №11 і №12 у випадку відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсної такої додаткової угоди. По-друге, навівши такі аргументи, прокурор у той же час не заявляв позовних вимог про визнання недійсною останньої додаткової угоди до договору №140016 від 22.01.2021, а саме: додаткової угоди №13 від 31.01.2022, відповідно до якої сторони внесли зміни до договору, підтвердивши загальну вартість всього обсягу поставки у розмірі 1487823,60 грн, та підтвердивши, що всі інші умови договору (з урахуванням попередньо укладених додаткових угод) залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов`язання.
ЩОДО ІНШИХ ДОВОДІВ ВІДПОВІДАЧА
Суд зазначає, що не свідчить про зменшення ціни за одиницю товару по договору №140016 від 22.01.2021 та відповідно наявність підстав для зменшення розміру стягнення з відповідача надмірно сплачених позивачем коштів, доводи представника відповідача в судовому засіданні з посиланням на умови додаткової угоди №1 від 05.03.2024 про те, що в пункті 1 сторони зазначили про їх домовленість на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України №922-VIII збільшити ціну за одиницю товару до 3,648816 грн, але сторони фактично зменшили ціну за 1 кВт/год, враховуючи, що договором визначено вартість електричної енергії за 1 кВт/год у розмірі 3,8003 грн.
З приводу таких доводів представника відповідача, суд враховує, що поставка селищній раді ТОВ «Закарпаттяенергозбут» електроенергії у лютому 2021 року у кількості 78309 кВт/год мала місце за ціною 3,648816 грн - за 1 кВт/год з ПДВ, що підтверджується рахунком №140016/2/1 від 01.03.2021 на загальну суму 285735,13 грн (тобто поставка відбулася по ціні, нижчій, ніж зафіксовано договором, якою визначено вартість електричної енергії за 1 кВт/год у розмірі 3,8003 грн). Однак, наведене, на переконання суду, свідчить, що сторони скористалися своїм правом на зменшення ціни товару, що випливає з підпункту 4 пункту 12.4 договору, зі змісту якого встановлено, що істотні умови договору можуть бути змінені в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу)) та якості товару (електричної енергії) та сторони можуть внести зміни до договору у разі узгодженої зміни ціни в бік зменшення.
Суд враховує, що в момент підписання сторонами договору №140016 від 22.01.2021 між ними досягнуто згоди щодо ціни предмета закупівлі і така ціна сторонами визначена у сумі 3,8003 грн за 1 кВт/год. А тому укладення сторонами відповідно до підпункту 4 пункту 12.4 договору додаткової угоди №1 від 05.03.2024 та поставка ТОВ «Закарпаттяенергозбут» електроенергії позивачу в лютому 2021 року за ціною електроенергії 3,648816 грн - за 1 кВт/год з ПДВ не зменшили ціни за одиницю товару предмету закупівлі, яка визначена сторонами в договорі в сумі 3,8003 грн за 1 кВт/год за результатами проведеної процедури закупівлі в порядку Закону України «Про публічні закупівлі».
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на долучені до відзиву на позовну роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.08.2019 №3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії», від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю», лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 «Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю», які, на думку відповідача, свідчать про безпідставність позовних вимог, так як вказаними міністерствами як Уповноваженими органами з питань закупівель в Україні неодноразово зазначалося, що залежно від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.
З цього приводу, суд зазначає, що наявність факту збільшення ціни за одиницю товару за змістом вищенаведених приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни.
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17.
Згідно сталої на час укладення у 2021 році спірних додаткових угод практики Верховного Суду в даній категорії справ передбачалося, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10 % від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами.
Так, Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми законодавства про закупівлі нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), а підвищення більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку продавця.
Відповідна правова позиція Верховного Суду є сталою з 2021 року і послідовно викладається, крім наведеної вище постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 19.07.2022 у справі № 927/568/21; від 09.06.2022 № 927/636/21; від 31.05.2022 № 927/515/21; від 25.11.2022 № 927/563/20.
З урахуванням наведеного, судом відхиляються заперечення відповідача з посиланням на долучені до відзиву на позовну роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.08.2019 №3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії», від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю», лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 «Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю» щодо можливості застосування 10% підняття ціни кожного разу при зміні умов договору та про те, що така ціна, як наслідок, може підніматися і більше 10% від зазначеної в договорі про закупівлю.
Поряд з цим, суд не враховує аргументи відповідача з посиланням на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі №420/17618/21 щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з якою сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10% за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
З цього приводу суд зазначає, що у пунктах 64 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначено таке:
« 64. Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками Касаційного адміністративного суду, наведеними в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 420/17618/21, за обставинами якої сторони договору про закупівлю бензину шляхом укладення двох додаткових угод збільшили ціну за 1 кг вказаного товару на 20,36 %. Касаційний адміністративний суд відхилив касаційну скаргу Держаудитслужби, вважаючи вказані дії сторін публічної закупівлі законними, та зазначив: «Замовник може протягом дії договору про закупівлю змінювати його істотні умови в залежності від коливання ціни такого товару на ринку лише до 10 % у бік збільшення за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. При цьому зміна істотних умов договору про закупівлю у бік збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку може бути не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Водночас у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується… Ураховуючи, що строки зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії, тому під час збільшення до 10 % ціни вказаного товару на ринку повинна зберігатися умова щодо збереження суми, визначеної в договорі про закупівлю. У разі ж закупівлі інших товарів необхідно дотримуватись збільшення суми не більше ніж на 10 % за умови збереження суми, визначеної в договорі про закупівлю, один раз протягом 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю».
65. Отже, Касаційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII дають можливість сторонам на внесення необмеженої кількості разів (не частіше одного разу на 90 днів, а у випадку закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії - у будь-який час) змін до договору про закупівлю в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за кожний раз такого збільшення пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
66. Вказаний висновок Касаційного адміністративного суду не відповідає наведеним вище висновкам у цій постанові, тому Велика Палата Верховного Суду відступає від нього».
Щодо посилання відповідача на необхідність застосування у даній справі двосторонньої реституції відповідно до статті 216 ЦК України, що, на думку відповідача, також вбачається з постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2024 року у справі № 918/1043/21, то з цього приводу суд зазначає про таке.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, на які посилається відповідач, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 вбачається, що, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.
Разом з тим, судом враховується, що у спірних правовідносинах відновлення попереднього становища шляхом визнання недійсними спірних додаткових угод №6, №7 і №8 призведе до відновлення ціни за одиницю товару, яка була передбачена договором (із урахуванням укладених спірних додаткових угод №№ 1, 3, 4, 5) і стягнення різниці коштів між ціною, передбаченою договором і спірними додатковими угодами, які судом визнані недійсними. Водночас позивач у даному випадку не набув додаткового майна порівняно з тим, що було передбачено договором, а тому у відповідача не виникає права на повернення будь-якого майна (двосторонньої реституції) або ж отримання відшкодування за нього, оскільки він не передавав позивачу додаткового об`єму електроенергії порівняно з умовами договору, а навпаки загальний об`єм останньої було зменшено із збільшенням вартості за одиницю товару. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 927/68/23.
Отже, висновки суду в даній справі не суперечать висновкам, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2024 року у справі №918/1043/21, а тому доводи відповідача відхиляються як необгрунтовані.
Водночас суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що грошові кошти (різниця між ціною за одиницю товару передбачена договором і додатковою угодою) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Крім цього, суд відхиляє доводи відповідача з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.10.2024 у справі № 910/9383/23, щодо неналежного суб`єктного складу учасників цієї справи, як підстави для відмови у позові, оскільки, на думку ТОВ «Закарпаттяенергозбут», Воловецька селищна рада як сторона спірних угод, мала бути залучена до справи як співвідповідач.
Суд враховує, що у зазначеній відповідачем справі №910/9383/23 Верховний Суд дійшов висновку, що правовідносини щодо визнання недійними додаткових угод безпосередньо стосуються прав та обов`язків однієї зі сторін оспорюваних правочинів, а саме одного із позивачів Національного фармацевтичного університету, в особі якого, зокрема, прокурор звернувся з позовом до суду. Водночас Верховним Судом у справі № 910/9383/23 враховано, що Національний фармацевтичний університет фактично втратив процесуальний статус позивача в справі (учасника справи) в зв`язку із попереднім залишенням судом першої інстанції без розгляду позову прокурора в частині захисту інтересів держави в особі університету з підстав неправомірності заявлення прокурором позову в особі вказаного учасника справи, який не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень.
Натомість, у даній справі позивач Воловецька селищна рада є органом місцевого самоврядування, що зобов`язаний контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема, законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, а тому суд виснує, що дана селищна рада (позивач у справі) є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому, є належним позивачем у цій справі.
Крім цього, суд враховує, що у пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (такі ж висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 77-83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).
Крім цього, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені в згаданій неодноразово судом постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, провадження № 12-57гс23, у якій касаційний суд вбачав підстави для визнання недійсними спірних додаткових угод, укладених з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, та у даній справі позов був заявлений прокурором в інтересах Північного офісу Державної аудиторської служби (позивач 1) та Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (позивач 2) до відповідача ТОВ «Вєк Технолоджі» про визнання недійсними спірних додаткових угод до договору, укладеного за результатами процедури закупівлі, при цьому такі додаткові угоди були укладені між відповідачем та позивачем 2 (стороною спірних додаткових угод).
Інші доводи відповідача не спростовують наведених вище висновків суду та встановлених в ході розгляду справи обставин, а відтак судом відхиляються як безпідставні та належним чином не обґрунтовані.
З врахуванням положень статті 129 Конституції України, статей 2, 13, 14, 73, 74, 76 80 ГПК України, суд зазначає, що сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання недійсними додаткових угод №6 від 29.10.2021, №7 від 24.11.2021, №8 від 17.12.2021 до договору № 140016 від 22.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу та стягнення з ТОВ Закарпаттяенергозбут на користь Воловецької селищної ради 18481,72 грн безпідставно одержаних відповідачем коштів внаслідок укладення таких додаткових угод №№6, 7 і 8. У той же час, з врахуванням наведених вище висновків суд відмовляє у задоволенні інших позовних вимог прокурора.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Щодо стягнення судового збору, то суд враховує, що згідно платіжних інструкцій №659 (внутрішній номер 350355569) від 05.06.2024 та №798 (внутрішній номер 354774685) від 27.06.2024 за подачу позову в даній справі прокурором (платник Закарпатська обласна прокуратура) сплачено судовий збір у сумах 6056 грн та 15140 грн, всього 21196 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки суд частково задовольняє позов у справі шляхом визнання недійсними додаткових угод №6, №7, №8 до договору та стягнення з ТОВ Закарпаттяенергозбут 18481,72 грн, то розподілу у справі підлягають витрати прокурора по сплаті судового збору в сумі 9084 грн та стягнення 1925,32 грн (пропорційно до задоволення позовної вимоги прокурора про стягнення 29066,82 грн, які були задоволені частково в частині стягнення 18481,72 грн). Отже, розподілу підлягають судові витрати по сплаті прокурором судового збору в сумі 11009,32 грн.
Частина дев`ята статті 129 ГПК України передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А тому судові витрати прокурора по сплаті судового збору в розмірі 11009,32 грн на підставі частини дев`ятої статті 129 ГПК України покладаються судом порівну на позивача та відповідача у справі, позаяк саме з їх неправильних дій (внесення змін до договору всупереч вимог Закону України «Про публічні закупівлі») і виник даний спір між сторонами.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсними додаткові угоди №6 від 29.10.2021, №7 від 24.11.2021, №8 від 17.12.2021 до договору № 140016 від 22.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладені між Воловецькою селищною радою Мукачівського району Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут (код ЄДРПОУ 41999833, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Жупанатська, будинок 18) на користь Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 04350240, місцезнаходження 89100, Закарпатська область, Мукачівський район, селище міського типу Воловець, вулиця Героїв України, будинок 7) 18481,72 грн (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят одну гривню 72 копійки).
В решті позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут (код ЄДРПОУ 41999833, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Жупанатська, будинок 18) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909967, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, 2А) 5504,66 грн (п`ять тисяч п`ятсот чотири гривні 66 копійок) на відшкодування сплаченого судового збору.
Стягнути з Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 04350240, місцезнаходження 89100, Закарпатська область, Мукачівський район, селище міського типу Воловець, вулиця Героїв України, будинок 7) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909967, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, 2А) 5504,66 грн (п`ять тисяч п`ятсот чотири гривні 66 копійок) на відшкодування сплаченого судового збору
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Суддя С.В.Сисин
Суд | Господарський суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 09.12.2024 |
Оприлюднено | 19.12.2024 |
Номер документу | 123817537 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Закарпатської області
Сисин С. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні