Рішення

від 09.12.2024 по справі 910/9997/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2024Справа № 910/9997/24Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом MILDAT SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МІЛДАТ) (Республіка Польща, 03-219, м. Варшава, вул. Електронова, 2, D, ідентифікаційний код 0000249614)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КБР" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 43, ідентифікаційний код 40990651)

про стягнення 7 109 063,26 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Наумович Ю.С.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося MILDAT SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МІЛДАТ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КБР" про стягнення заборгованості за контрактом №502 від 01.04.2022 у розмірі 172 564,32 доларів США, що еквівалентно 7 109 063,26 грн, з яких: 163 830,00 доларів США основного боргу оплати вартості поставленого обладнання та 8 734,32 доларів США трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/9997/24 здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.09.2024.

26.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні 25.09.2024 о 11:30 в режимі відео конференції, обов`язок забезпечити проведення судового засідання в режимі відео конференції, просить покласти на Господарський суд Волинської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 заяву представника MILDAT SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МІЛДАТ), Наумовича Юрія Сергійовича про участь у судовому засіданні по справі № 910/9997/24 в режимі відеоконференції повернуто заявнику без розгляду.

05.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 25.09.2024 о 11:30 в режимі відео конференції, обов`язок забезпечити проведення судового засідання в режимі відео конференції, просить покласти на Господарський суд Волинської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у задоволені клопотання представника MILDAT SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МІЛДАТ), Наумовича Юрія Сергійовича про участь у судовому засіданні по справі № 910/9997/24 в режимі відеоконференції про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

25.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача Вишнякова М.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із службовим відрядженням з 20 вересня 2024 року по 25 вересня 2024 року в місто Ужгород директора ТОВ "БК КБР", який здійснює представництво інтересів відповідача.

У засіданні суду 25.09.2024 представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідач у своєму клопотанні не навів жодних належних та допустимих доказів наявності об`єктивних причин, за яких останній позбавлений можливості направити уповноваженого представника для участі у засіданні суду по справі № 910/9997/24 у Господарському суді міста Києва, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

При цьому, суд зазначив, що в разі неможливості направити уповноваженого представника до Господарського суду міста Києва, заявник не позбавлений права направити письмові пояснення, в яких викласти свою правову позицію, разом з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника.

Також суд звернув увагу, що явка представників сторін у підготовче засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Відповідач участь свого представника у засідання суду 25.09.2024 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 відкладено підготовче засідання на 06.11.2024.

У засіданні суду 06.11.2024 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач участь свого представника у засідання суду 06.11.2024 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 відкладено судове засідання на 09.12.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 09.12.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач участь свого представника у засіданні суду 09.12.2024 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

09.12.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2022 року між MILDAT SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МІЛДАТ) (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК КБР» (далі - покупець, відповідач) було укладено контракт №494.

Відповідно до розділу 1 контракту продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (далі - обладнання). Перелік обладнання, яке є предметом даного контракту, вказується в додатках, які є невід`ємними частинами даного контракту. Кожне замовлення на постачання оформляються окремим додатком, де вказується асортимент, вид, кількість, ціна і умови поставки. Валютою цього контракту є долари США.

Відповідно до розділу 3 контракту умови та строки поставки визначаються в додатках до даного контракту відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010.

Згідно з додатком №2 від 25.03.2022 до контракту №494 від 15.03.2022 поставка обладнання продавцем здійснюється протягом 5 днів з моменту підписання цього додатку сторонами.

01 квітня 2022 року між MILDAT SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МІЛДАТ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК КБР» було укладено контракт №502.

Згідно з додатком №1 від 01.04.2022 до контракту №502 від 01.04.2022 поставка обладнання продавцем здійснюється протягом 5 днів з моменту підписання цього додатку сторонами.

Відповідно до розділу 3 контрактів датою переходу права власності на товар до покупця є дата оформлення митної декларації.

У додатку №1 від 01.04.2022 до контракту №502 від 01.04.2022 зазначається, що поставка обладнання здійснюватиметься відповідно до правил Інкотермс 2010 (EXW). Вказане означає, що товар і всі ризики, пов`язані з ним, переходять до покупця у момент самовивезення зі складу продавця або іншого обумовленого місця. З цієї миті зобов`язання продавця за постачанням вважаються виконаними.

Відповідно до розділу 4 контракту визначено вартість та умови платежу. Платежі здійснюються в доларах США, на підставі окремих додатків до даного контракту.

У додатку №1 від 01.04.2022 до контракту №502 від 01.04.2022 також визначаються умови оплати, відповідно до яких, покупець сплачує 104 330,00 доларів США протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.

05.04.2022 року, з метою виконання умов контракту та на виконання замовлення покупця, продавець згідно з рахунком-фактурою № FV/0007/04/2022 здійснив поставку обладнання покупцю на загальну суму з ПДВ 104 330,00 доларів США.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідно до правил Інкотермс 2010, які застосовуються до регулювання правовідносин за цим контрактом, позивач вважається таким, що виконав свої зобов`язання у повному обсязі з моменту відвантаження обладнання покупцю.

Проте, за твердженнями позивача, кошти за поставлене обладнання на банківський рахунок продавця не надійшли, тоді як останній день для оплати покупцем отриманого обладнання сплинув 19.04.2022.

Також продавцем здійснювалась поставка обладнання покупцю за рахунком- фактурою № FV/0021/04/2022 від 14.04.2022 на загальну суму з ПДВ 59 500,00 доларів США, що підтверджується декларацією від 15.04.2022, СМР від 15.04.2022, пакувальним листом до рахунку № FV/0021/04/2022 від 14.04.2022.

Як і попередня поставка, ця здійснювалась відповідно до правил Інкотермс 2010 (EXW), що зазначено в підтвердженні вивозу (IE599) від 15.04.2022.

Відповідно до рахунку-фактури № FV/0021/04/2022, останнім днем оплати покупцем отриманого обладнання є 28.04.2022.

11 січня 2024 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію №2024/01/08 щодо сплати заборгованості за контрактом №502 від 01.04.2022, що підтверджується описом вкладення до цінного листа. Також, претензію було надіслано на електронну пошту відповідача.

Проте, відповідач залишив претензію без розгляду і не надав жодної відповіді у встановлений строк.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що він виконав свої зобов`язання та поставив покупцю обладнання, а покупець порушив умови контракту №502 від 01.04.2022, не сплатив суму зобов`язання за контрактом та створив заборгованість по контрактах в розмірі 163 830,00 доларів США.

Крім того, оскільки відповідач допустив прострочення оплати позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8 734,32 доларів США трьох відсотків річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що продавцем 05.04.2022 та 15.04.2024 було поставлено відповідачу товару обладнання на загальну суму 163 830,00 доларів США, що підтверджується рахунком-фактурою № FV/0007/04/2022 від 05.04.2022 та рахунком- фактурою № FV/0021/04/2022 від 14.04.2022.

Відповідно до ст. 4, 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної (CMR).

Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Зазначені поставки здійснювались відповідно до правил Інкотермс 2010 (EXW), що зазначено в Підтвердженні вивозу (IE599).

СМР, як вже зазначено вище, відповідно до ст. 4 Конвенції, є документом, який підтверджує укладення договору перевезення.

Здійснення поставки обладнання підтверджується також декларацією від 15.04.2022, СМР від 05.04.2022 та 15.04.2022, пакувальним листом до рахунку № FV/0021/04/2022 від 14.04.2022.

Таким чином позивач виконав свої договірні зобов`язання за даним контрактом у повному обсязі, поставив обумовлене у вказаному контракті обладнання.

Судом встановлено, що у додатку №1 від 01.04.2022 до контракту №502 від 01.04.2022 також визначаються умови оплати, відповідно до яких, покупець сплачує 104 330,00 Доларів США протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Таким чином, згідно з умовами контракту та додатку №1 від 01.04.2022 останній день для оплати покупцем отриманого обладнання сплинув 19.04.2022.

Відповідно до рахунку-фактури № FV/0021/04/2022 останнім днем оплати покупцем отриманого обладнання є 28.04.2022.

Також судом враховано, що згідно з умовами контрактів, зокрема, розділу 2 умовою щодо якості товарів є гарантійний термін, який становить 12 місяців, протягом якого може бути здійснено заміну неякісного товару продавцем.

Покупцю, при укладенні контрактів були надані документи, які підтверджують належну якість товару: Сертифікат якості виробника та Протокол відстрілів.

В свою чергу, претензії щодо якості товарів продавцю не були заявлені у жодному вигляді.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов`язання за контрактом і не сплатив кошти за поставлене обладнання, згідно зазначених вище рахунків-фактур, чим порушив приписи статті 526 ЦК України, пункт 1 статті 193 ГК України, умови розділу 4 контракту та додатку №1 від 01.04.2022 до контракту №502 від 01.04.2022.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 163 830,00 доларів США, належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 163 830,00 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача, окрім суми основного боргу, також 3% річних у розмірі 8 734,32 доларів США.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що заявлена до стягнення сума 3% річних у розмірі 8 734,32 доларів США є арифметично правильною та обґрунтованою.

Щодо стягнення грошових коштів в іноземній валюті, то суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 754/16388/19 міститься висновок, що за правилами статті 535 ЦК України у зобов`язанні, де сторони визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума заборгованості, що підлягає сплаті у гривні, визначається спочатку у сумі відповідної іноземної валюти, яка визначена еквівалентом зобов`язання, а потім переводиться за офіційним курсом у гривню на день платежу чи на день визначення розміру заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 18.04.2023 року у справі № 489/3488/18 закріплено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов 'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Окремо варто звернути уваги на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 296/10217/15-ц, в якій розглядалось питання про повернення грошових коштів, отриманих за попереднім договором, після припинення такого договору, у зв`язку з неукладенням основного договору. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, якщо грошові кошти були отримані особою в еквіваленті певної іноземної валюти, повернення грошових коштів також має відбуватися в аналогічному еквіваленті.

Отже вимоги позивача визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КБР" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 43, ідентифікаційний код 40990651) на користь MILDAT SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МІЛДАТ) (Республіка Польща, 03-219, м. Варшава, вул. Електронова, 2, D, ідентифікаційний код 0000249614) заборгованість у розмірі 163 830 (сто шістдесят три тисячі вісімсот тридцять) доларів США 00 центів, 3% річних у розмірі 8 734 (вісім тисяч сімсот тридцять чотири) долари США 32 центи та витрати зі сплати судового збору у розмірі 85 308 (вісімдесят п`ять тисяч триста вісім) грн 75 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.12.2024

Суддя І.О. Андреїшина