Рішення

від 11.12.2024 по справі 910/10813/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2024Справа № 910/10813/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код 22883141)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІНТА ПЛЕЙС» (02192, м. Київ, вул. Андрія Малишка, буд. 21-Б, кв. 120, ідентифікаційний код 44699495)

про стягнення 963 088,21 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Перепелицін К.М.

від відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІНТА ПЛЕЙС» про стягнення 963 088,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київська міська рада (далі - позивач) ухвалила рішення від 30 травня 2024 року № 629/8595, згідно з яким вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ПІНТА ПЛЕЙС» (далі - відповідач), за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,2121 га (кадастровий номер 8000000000:90:159:0122) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (код виду цільового призначення - 03.07, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) на вул. Архітектора Вербицького, 36-А у Дарницькому районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - земельна ділянка) у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно відповідачем (право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 листопада 2022 року, номер відомостей про речове право 48590997).

Як вказує позивач, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна відповідач, як власник такого майна (з 2022 року), став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Однак відповідач не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, а саме з 29.11.2022. Відповідно до інформаційної довідки від 29.08.2024 № 392895245 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на вище вказаній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля загальною площею 203,7 кв.м, опис: нежитлова будівля літ. "Г" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2581433880000, номер відомостей про речове право: 48590997, дата державної реєстрації: 29.11.2022).

Позивач зазначає що, земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України 07.12.2022, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.12.2022 № НВ-7300376602022.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі ч. 1. ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2121 га, кадастровий номер 8000000000:90:159:0122, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул. Вербицького Архітектора, 36-А у Дарницькому районі міста Києва за період з 07.12.2022 до 15.08.2024 у сумі 963 088,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10813/24, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 02.10.2024.

12.09.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

25.09.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому відповідач зазначає, що станом на дату подання, як позовної заяви, так і відзиву на позов Київською міською радою (орендодавець) не було підписано (укладено) договір оренди земельної ділянки з ТОВ «ПІНТА ПЛЕЙС» (орендар), попри той факт, що останніми було вжито необхідних заходів щодо укладання такого договору.

У підготовчому засіданні, призначеному на 02.10.2024, судом проголошена протокольна ухвала про відкладення підготовчого засідання за клопотанням відповідача на 06.11.2024.

06.11.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що 05.11.2024 ТОВ «ПІНТА ПЛЕЙС» було направлено Київській міській раді на розгляд до Комісії з питань розроблення та попереднього розгляду проєктів мирових угод (умов примирення сторін) та надання Київській міській раді висновків щодо можливості їх погодження проєкт мирової угоди по судовій справі № 910/10813/24.

Оскільки, Комісію з питань розроблення та попереднього розгляду проєктів мирових угод (умов примирення сторін) та надання Київській міській раді висновків щодо можливості їх погодження було утворено 23.10.2024, то існували об`єктивні обставини та поважні причини, що не давали відповідачу розпочати процес примирення. Пропозиція щодо укладення мирової угоди була направлена, оскільки між відповідачем ТОВ «ПІНТА ПЛЕЙС» та Київською міською радою є підстави для примирення сторін.

У зв`язку з чим, відповідач просить суд надати сторонам час строком 1 місяць для можливого позасудового врегулювання спору.

У підготовчому засідання 06.11.2024 судом було проголошено протокольну ухвалу про продовження сороку підготовчого засідання на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 27.11.2024.

У підготовчому засіданні 27.11.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/10813/24 та призначення її до судового розгляду по суті на 11.12.2024.

Судом у судовому засіданні 11.12.2024 заслухано пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач не забезпечив яку уповноваженого представника у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта номер інформаційної довідки 394908607 від 13.09.2024, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна серія та номер: 485, 486, виданий 29.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІНТА ПЛЕЙС» набуло у власність нежитлову будівлю загальною площею 203.7 кв. м, яка розташована за адресою: на вул. Вербицького Архітектора, 36-А у Дарницькому районі міста Києва.

Дата державної реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно - 29.11.2022 номер запису про речове право: 48590997.

За доводами позивача, рішенням Київської міської ради від 30 травня 2024 року № 629/8595 (текст розміщений на офіційному вебпорталі Київської міської ради за таким посиланням https://kmr.gov.ua/sites/default/files/629_8595.pdf) вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ПІНТА ПЛЕЙС» за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,2121 га (кадастровий номер 8000000000:90:159:0122) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (код виду цільового призначення - 03.07, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) на вул. Архітектора Вербицького, 36-А у Дарницькому районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва (надалі - Земельна ділянка) у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно ТОВ «ПІНТА ПЛЕЙС» (право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 листопада 2022 року, номер відомостей про речове право 48590997).

Пунктом 3.1 даного рішення зобов`язано ТОВ «ПІНТА ПЛЕЙС» виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.

За доводами позивача, що не заперечено та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, договір оренди земельної ділянки по вул. Архітектора Вербицького, 36-А у Дарницькому районі міста Києва площею 0,2121 га (кадастровий номер 8000000000:90:159:0122) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (код виду цільового призначення - 03.07, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) на час звернення до суду не укладено.

У відповідності до ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з положеннями п. 14.1.147 Податкового Кодексу України плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому дана норма Земельного кодексу України не звільняє набувача майна від обов`язку належного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розміщені об`єкти нерухомості.

Отже, з моменту переходу права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці, у попереднього власника нерухомості припиняється, а у набувача виникає обов`язок вносити плату за землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції міських рад відносяться регулювання земельних відносин.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

За доводами позивача, на час звернення до суду відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою кошти ні у вигляді орендної плати, ні у вигляді земельного податку.

Виходячи із обґрунтування позовних вимог спір не стосується стягнення збитків і тому не потребує доведення всіх чотирьох складових для їх стягнення (особа-заподіювач збитків, розмір збитків, прямий причинний зв`язок між поведінкою особи та збитками, вина особи). Для кондикційних зобов`язань відповідача (ст. 1212 ЦК України), існування яких доводить позивач, не має значення вина особи, яка без належної правової підстави зберегла в себе кошти, належні стягувачу.

Так, відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Такі кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Наявність між сторонами договірних відносин унеможливлює застосування до них положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності лише в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Також слід враховувати, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності (як у випадку відшкодування збитків чи шкоди), оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, відносини між сторонами є кондикційними, а не деліктними.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Судом встановлено і даний факт не заперечується сторонами, що з часу придбання нерухомості, відповідач фактично користується земельною ділянкою по вул. Архітектора Вербицького, 36-А у Дарницькому районі міста Києва, площею 0,2121 га (кадастровий номер 8000000000:90:159:0122), оскільки на вказаній земельній ділянці розташований належний відповідачу об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За доводами позивача, відповідач у спірний період з 07.12.2022 по 15.08.2024 не уклав договору оренди землі, кошти за користування землею не сплачував і при цьому в контексті правовідносин сторін вина відповідача у виниклій ситуації значення не має.

Згідно з положеннями ст. 125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Позивач доводить, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно відповідач здійснює користування земельною ділянкою без належних правових підстав і тому відносини сторін регулюються ст. 1212 ЦК України, з чим погоджується суд.

Відповідач в ході розгляду справи вказував, що між сторонами ведуться перемовини щодо мирного врегулювання спору, проте станом на момент вирішення спору по суті суду не надано відповідних доказів щодо врегулювання спору, при цьому суд зауважує що надав сторонам достатньо часу для мирного врегулювання спору.

При цьому, відповідачем не заперечується факт користування вказаною земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомості, доказів сплати до бюджету міста Києва орендну плату за землю чи податок на землю, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відсутність між сторонами справи у спірний період чинних договірних відносин (щодо оренди чи відшкодування збитків) не є підставою для звільнення відповідача від компенсації позивачу кошів за фактичне використання земельної ділянки в розмірі орендної плати, яку б міг одержати позивач при укладенні договору оренди.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відсутністю правової підстави слід вважати такий перехід майна від однієї особи до іншої (чи утримання чужого майна), який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Тому майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

При цьому положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як встановлено, що така правова підстава в установленому порядку ніколи не виникала, чи скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №915/411/19, від 21.02.2020 року у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 року у справі №922/2413/19.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав при наявності договірного характеру спірних правовідносин, унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Такої обставини у взаємовідносинах сторін за спірний період не встановлено.

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача, як з власника об`єкту нерухомого майна, безпідставно збережених ним коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою по вул. Архітектора Вербицького, 36-А у Дарницькому районі міста, на якій розміщений об`єкт нерухомості, що належить відповідачу .

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 ЦК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч.1 ст. 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 Земельного кодексу України).

Зі змісту частини 2 статті 120 Земельного кодексу України вбачається, що не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17).

Відтак, встановивши факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав у спірний період, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, суд дійшов висновку про необхідність застосування до правовідносин сторін саме приписів ст.ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2018 по справі № 922/323/18).

Розрахунок позовних вимог здійснено Київською міською радою на вихідних даних, що використовуються для обрахунку орендної плати за користування земельною ділянкою, нормативної грошової оцінки.

Згідно з абз. 3 ч.1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абз. 1 п. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ч.2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель").Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, яка в будь-якому разі не може бути меншою, ніж встановлено п. 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства України для обрахунку орендної плати слід використовувати витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, а тому необґрунтованими слід вважати розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу.

Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 року у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 року у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 року у справі № 922/3607/18).

Отже, враховуючи те, що ТОВ «ПІНТА ПЛЕЙС» безоплатно використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:159:0122 без правовстановлюючих документів на неї з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготував розрахунок щодо стягнення з відповідача суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 07.12.2022 по 15.08.2024.

Вказаний розрахунок, наданий Департаментом земельних ресурсів, здійснений з врахуванням такого:

- за розрахунками Департаменту земельних ресурсів відповідно до витягу № НВ-9945952632024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (дата формування витягу: 13.08.2024) з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення відповідно до статті 289 Податкового кодексу України; у разі, якщо код виду цільового призначення земельної ділянки в період 07.12.2022-15.08.2024 був визначений 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) та в цей період не змінювався, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.12.2022 № НВ-7300376602022.

- 07.12.2022-31.12.2022 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745; 01.01.2023-31.12.2023 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869; 01.01.2024-15.08.2024 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572; за умови відсутності за увесь розрахунковий період орендарів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці.

Відповідно до зазначеного розрахунку Київська міська рада здійснила загальну суму відшкодування, яка розрахована наступним чином:

1) з 07.12.2022 по 31.12.2022 9 770 489,41*5%/365*25 днів = 33 460,58 грн;

2) з 01.01.2023 по 31.12.2023 11 236 062,83*5%/365*365 днів = 561 803,14 грн;

3) з 01.01.2024 по 15.08.2024 11 809 102,03*5%/366*228 днів= 367 824,49 грн,

а разом: 33 460,58 + 561 803,14 + 367 824,49 = 963 088,21 грн., де зазначені період (рік) розрахунку; нормативно-грошова оцінка Земельної ділянки за вказаний період; ставка орендної плати, яка підлягала застосуванню у відповідному періоді (році); кількість днів у відповідному році; кількість днів у відповідному періоді та сума сплати за відповідний період.

У відповідача заперечень проти математичного розрахунку позовних вимог немає.

Отже, оскільки належне відповідачу нерухоме майно в даний час знаходиться на земельній ділянці по вул. Архітектора Вербицького, 36-А у Дарницькому районі міста Києва площею 0,2121 га (кадастровий номер 8000000000:90:159:0122) то суд вважає, що відповідач повинен сплачувати за користування землею загальною площею 0,2121 га за весь спірний період.

В ході розгляду справи відповідач не надав докази сплати на користь позивача 963 088,21 грн, коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з за період з 07.12.2022 по 15.08.2024.

Наведені заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву жодним чином не спростовують встановлені вище обставини судом

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Київської міської ради у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІНТА ПЛЕЙС» (02192, м. Київ, вул. Андрія Малишка, буд. 21-Б, кв. 120, ідентифікаційний код 44699495) на користь Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код 22883141) безпідставні збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2121 га, кадастровий номер 8000000000:90:159:0122 на вул. Вербицького Архітектора, 36А у Дарницькому районі міста Києва за період з 07.12.2022 до 15.08.2024 у сумі 963 088 грн 21 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 557 грн 06 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.12.2024

Суддя Л. Г. Пукшин