Рішення

від 17.12.2024 по справі 910/9772/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2024Справа № 910/9772/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Приватного підприємства "Одеський Корковий Завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖОРДЖІАН АЛКО ГРУП"

в особі Представництва Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖОРДЖІН

АЛКО ГРУП"

про стягнення 235 424,52 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Одеський Корковий Завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Представництва Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖОРДЖІН АЛКО ГРУП" про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано належним чином умови договору поставки № 100901 від 10.09.2021 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 вказану позовну заяву залишено без руху, а також встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

20.08.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучається уточнена позовна заява, в якій відповідачем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖОРДЖІАН АЛКО ГРУП" в особі представництва Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖОРДЖІН АЛКО ГРУП", а також визначена ціна позову в розмірі 235 424,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено учасникам справи строк для процесуальних дій.

Копія вказаної узвали суду доставлена до електронного кабінету позивача та його представника 05.09.2024 о 03:10 год. та відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою учасникам 06.09.2024.

Відповідачу копія ухвали суду від 04.09.2024 направлена на адресу представництва Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖОРДЖІН АЛКО ГРУП", проте поштове відправлення № 0600286156212 згідно з даними трекінгу відстеження пересилання поштових відправлень повернуто до суду з довідкою відділення поштового зв`язку, в якій причиною невручення вказаного поштового відправлення вказано «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Крім того, вказану ухвалу суду оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

10.06.2021 між Приватним підприємством «Якість Плюс Сервіс» (назва якого змінена на ПП «Одеський Корковий Завод», наказ № 22-ОК від 29.06.2023 та рішення від 28.06.2022, оформлене протоколом № 1/2023, далі - постачальник) та представництвом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖОРДЖІН АЛКО ГРУП" (далі - покупець) укладено договір поставки № 100901, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця (продати) товар, найменування, асортимент і загальна кількість якого вказані в узгодженій сторонами специфікації, що є невід`ємною частиною договору (далі - товар), а покупець зобов`язався прийняти (купити) товар та оплатити його в терміни і на умовах, визначених розділом 4 цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору оплата товару, який є предметом поставки за цим договором, здійснюється поетапно у такий спосіб:

- 1-й етап - покупець здійснює оплату товару авансовим платежем у розмірі 50% вартості товару, протягом трьох календарних днів з моменту направлення рахунку-фактури;

- 2-й етап - остаточний розрахунок покупця за поставлений товар здійснюється не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки товару покупцю.

Згідно з п. 8.1, п. 8.2 договору справжній договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, проте до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить про припинення дії договору за місяць до закінчення його дії, договір вважається продовженим на 1 рік.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, 25.11.2021 сторонами погоджено специфікацію № ЯС-00001346 на поставку товару в розмірі 235 424,52 грн, якою також погоджено, що постачання здійснюється протягом 3 днів з моменту підписання вказаної специфікації.

Крім того, 25.11.2021 позивачем виставлено рахунок на оплату на суму 235 424,52 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 1453 від 30.11.2021 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 235 424,52 грн.

Проте, як вказує позивач у позові, відповідачем не здійснено оплату вказаного товару, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 235 424,52 грн.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, як вбачається з матеріалів даної справи, відповідачем прийнято від позивача товар згідно з видатковою накладною, проте доказів оплати такого товару матеріали справи не містять.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 235 424,52 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам учасників процесу оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладення на відповідача в розмірі 3 531,36 грн.

У позові вказувано про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, проте станом на момент ухвалення рішення суду у даній справі позивачем не надано суду доказів понесення таких витрат, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для їх розподілення між сторонами у справі.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖОРДЖІАН АЛКО ГРУП" (4600 Грузія, м Кутаїсі, вул. Чечелашвілі, 3-й провулок, № 4, код 412719312) в особі представництва Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖОРДЖІН АЛКО ГРУП" (03048, м. Київ, вул. Медова, буд. 5-Б, код 26633872) на користь Приватного підприємства "Одеський Корковий Завод" (65023, м. Одеса, вул. Пастера, 38, кв. 2, код 37171037) основний борг у розмірі 235 424,52 грн (двісті тридцять п`ять тисяч чотириста двадцять чотири грн 52 коп.), 3 531,36 грн (три тисячі п`ятсот тридцять одну грн 36 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 17.12.2024.

Суддя О.Г. Удалова