Ухвала

від 17.12.2024 по справі 910/12050/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

17.12.2024Справа № 910/12050/24Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк»

про забезпечення позову в справі №910/12050/24

за позовом Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інкасаторська компанія»,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЯНИЦЯ МАРКЕТ»

про витребування майна

без повідомлення учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інкасаторська компанія» (надалі - відповідач-1) в якому просить суд витребувати у відповідача на користь позивача транспортні засоби: Volkswagen Transporter номер кузову - НОМЕР_1 , 2014 року випуску та Volkswagen Transporter номер кузову - НОМЕР_2 , 2013 року випуску.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору відмовлено, а позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

10.10.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/12050/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання в справі на 13.11.2024.

01.11.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів та відзив на позов.

05.11.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

07.11.2024 від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі в справі в якості співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЯНИЦЯ МАРКЕТ».

12.11.2024 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, разом із клопотанням про поновлення строку на подання доказів та клопотанням про залишення без розгляду клопотання про витребування доказів від 01.11.2024.

У підготовче засідання 13.11.2024 з`явились представники сторін. Суд протокольною ухвалою залишив без розгляду клопотання відповідача про витребування доказів. Крім цього, суд протокольною ухвалою, з урахуванням думки представника позивача, задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів та долучив подані 11.11.2024 документи до матеріалів справи. Також суд протокольними ухвалами в порядку ст.74 ГПК України витребував у Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації копію реєстраційної справи відповідача та в Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації копію реєстраційної справи позивача, а також у Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України витребував інформацію. Крім цього, суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 відкладено підготовче засідання на 10.12.2024.

25.11.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

05.12.2024 від Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, на виконання вимог ухвали суду, надійшла інформація.

09.12.2024 від Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, на виконання вимог ухвали суду, надійшла копія реєстраційної справи відповідача.

Також 09.12.2024 від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

У підготовче засідання 10.12.2024 з`явились представники сторін. Суд протокольною ухвалою, з урахуванням думки представника відповідача, залишив без розгляду додаткові пояснення позивача від 25.11.2024, разом з доданими до них доказами. Також суд протокольною ухвалою в порядку ст.74 ГПК України витребував у позивача письмові пояснення та повторно витребував у Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації копію реєстраційної справи позивача.

Крім цього, суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання позивача про залучення до участі в справі в якості співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЯНИЦЯ МАРКЕТ» (надалі - відповідач-2) та залучив останнього до участі в справі в якості співвідповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 відкладено підготовче засідання на 14.01.2025.

16.12.2024 від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать відповідпчу-1 та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАЙН-ЕЛ» відчужувати та передавати у будь-який спосіб третім особам транспортний засіб Volkswagen Transporter номер кузову НОМЕР_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що дії відповідачів свідчать про те, що вони не мають наміру виконувати рішення суду, в разі задоволення позову, а невжиття заходів забезпечення позову може значно утруднити чи зробити неможливим рішення суду, чим буде позбавлено позивача ефективного способу поновлення порушених прав.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про таке.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 16.10.2019 у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19.

Так, предметом позову є вимоги витребування у відповідача на користь позивача транспортних засобів: Volkswagen Transporter номер кузову - НОМЕР_1 , 2014 року випуску та Volkswagen Transporter номер кузову - НОМЕР_2 , 2013 року випуску.

Разом з тим, позивач, з метою його забезпечення, просить суд накласти арешт на все майно відповідача, однак у такому випадку відсутній зв`язок між вказаним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, оскільки все нерухоме чи рухоме майно не належить до предмета спору в даній справі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, від 26.11.2020 у справі № 911/949/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 при застосуванні такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 14.06.2018 у справі № 916/10/18 та від 25.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20).

Крім того, відсутня також інформація щодо саме якого майна необхідно накласти арешт та щодо його вартості, що унеможливлює встановлення судом співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

З урахуванням наведеного вище та оскільки позивачем не заявлені вимоги стосовно конкретно визначеного майна відповідача, суд не вбачає наявності зв`язку між цим заходом забезпечення позову і предметом заявленої позовної вимоги, а, отже, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все майно.

Суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Отже, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

Суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин ймовірності того, що майно та грошові кошти відповідача-1 можуть зникнути внаслідок виведення активів з підприємства. При цьому будь-яких відомостей стосовно наявних у відповідача-1 активів так і наміру відчуження таких активів (пошук покупців нерухомості, пошук покупців корпоративних прав, укладення договорів стосовно відчуження активів, тощо) - відсутні в матеріалах справи і позивачем до заяви про вжиття заходів для забезпечення позову додано не було.

Разом із тим, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача-1 від виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову. Доказів того, що відповідач-1 здійснює дії спрямовані на зняття або витрачання коштів позивачем суду також не надано.

Одночасно, як убачається з листа Головного сервісного центру за № 31/38486 35690 2024 від 04.12.2024 транспортний засіб - Volkswagen Transporter номер кузову НОМЕР_1 , який є предметом розгляду даної справи, після звернення позивача до суду з позовом та відкриття судом провадження (15.10.2024) було відчужено відповідачем-1 18.10.2024 відповідачу-2, який в подальшому 29.11.2024 відчужив його Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАЙН-ЕЛ».

Водночас, вчинення дій щодо відчуження майна, транспортного засобу - Volkswagen Transporter номер кузову НОМЕР_1 , який є предметом даного позову іншим особам, фактично позбавить позивача в межах даної справи повернути належне йому майно.

Суд наголошує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 10.03.2020 року у справі №910/11648/19.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову саме в частині заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАЙН-ЕЛ» відчужувати та передавати у будь-який спосіб третім особам транспортний засіб Volkswagen Transporter номер кузову НОМЕР_1 , може в подальшому призвести до унеможливлення ефективного здійснення захисту його прав та інтересів позивача, а також унеможливить виконання рішення суду, в частині витребування вказаного транспортного засобу.

Одночасно, суд приймає до уваги, що відповідні заходи не обмежують Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАЙН-ЕЛ» в реалізації права користування до вирішення спору по суті.

Отже, беручи до уваги те, що заявником вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, що підтверджується належними і допустимими доказами, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову, в частині заборони відчужувати та передавати в будь-який спосіб третім особам транспортний засіб Volkswagen Transporter номер кузову НОМЕР_1 , та предметом позовних вимог, суд дійшов висновку про існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам заявника (позивача) до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили, в зв`язку з чим вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову частково.

Невжиття заходів забезпечення позову в частині заборони відчужувати та передавати в будь-який спосіб третім особам транспортний засіб призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача та може позбавити останнього можливості поновити своє порушене право власності.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

В ході вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

2. З метою забезпечення позову заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАЙН-ЕЛ» (77432, Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Стриганці, вулиця незалежності, будинок 41, ідентифікаційний код 33233272) відчужувати та передавати в будь-який спосіб третім особам транспортний засіб Volkswagen Transporter номер кузову НОМЕР_1 .

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

4. Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» дана ухвала є виконавчим документом.

5. Стягувач: Акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк» (01135 місто Київ, вулиця Чорновола, будинок 8, ідентифікаційний код 26547581);

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАЙН-ЕЛ» (77432, Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Стриганці, вулиця незалежності, будинок 41, ідентифікаційний код 33233272).

6. Дана ухвала дійсна для пред`явлення до виконання до 17.12.2027.

7. Ухвала набирає законної сили 17.12.2024 та може бути оскаржена в установленому законом порядку. Оскарження даної ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Я.А.Карабань