Рішення

від 27.11.2024 по справі 910/7345/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 910/7345/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Ліфт» (03179, місто Київ, вулиця Львівська, будинок 59-А, квартира 41, код: 36217515)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестконтакт» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка, провулок Академіка Амосова, будинок 32/2, офіс 37, код: 41150746)

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 902697,00 гривень,

за участю представників учасників справи:

від позивача:Логойда Я.В.;

від відповідача:Сапалова О.В.

І. Зміст позовних вимог та аргументів сторін.

Представником товариства з обмеженою відповідальністю «А-Ліфт» (надалі ТОВ «А-Ліфт»/позивач) за допомогою підсистеми «Електронний суд» 12.06.2024 до Господарського суду міста Києва сформовано позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестконтакт» (надалі ТОВ «Будінвестконтакт»/відповідач), у якій позивач просить суд:

- зобов`язати ТОВ «Будінвестконтакт» виконати в натурі умови договору на поставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи від 11.01.2022 № 10 (надалі Договір), а саме: прийняти від ТОВ «А-Ліфт» товар Ліфт № 1, 2 MLR, вантажопідйомністю 1000 кг на 11 зупинок, у кількості 2 шт. відповідно до специфікації до ліфтового обладнання (надалі обладнання), яка є додатком № 1 до вказаного договору, в порядку та на умовах, визначених договором;

- стягнути з ТОВ «Будінвестконтакт» на користь ТОВ «А-Ліфт» грошові кошти у сумі 902697,00 гривень, що становлять неоплачену частину вартості обладнання, визначеної в пп. 5.1.2 п. 5 Договору.

Аргументи позивача, що викладено у позові.

Позивачем на виконання умов Договору на заводі виробника в Туреччині було замовлено обладнання та сплачено авансовий платіж за його виготовлення.

Виконання по поставці обладнання за Договором було відтерміновано у зв`язку зі збройною агресією російської федерації та повномасштабним вторгненням її військ на територію України 24.02.2022.

Протягом всього строку дії Договору від відповідача жодних вимог/претензій чи повідомлень про розірвання Договору не надходило, тобто Договір наразі є чинним та зобов`язання за ним не припинені, оскільки сторонами їх не виконано в повному обсязі.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із повідомленнями про готовність обладнання на заводі виробника в Туреччині та про необхідність сплати за обладнання залишку його вартості, після чого товар буде поставлений відповідачу.

Проте відповідач повідомлення позивача, направлені поштою не отримував, що було розцінено як безпідставна одностороння відмова відповідача від Договору, що стало приводом для звернення до суду із цим позовом.

Заперечення відповідача, що викладено у відзиві.

Відповідачем 13.01.2022 на виконання умов Договору було перераховано на користь позивача попередню оплату, у розмірі визначеному Договором та термін поставки обладнання, який згідно п. 2.1. Договору становить 14 тижнів з дня отримання попередньої оплати спливав 25.04.2022.

Проте у вказаний термін поставка обладнання не відбулася, повідомлення про його готовність на заводі виробника на адресу відповідача не направлялося.

Відповідач є замовником будівництва Комплексу (будівництво багатоквартирного житлового будинку в межах вул. Святошинська та вул. Машинобудівників в місті Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області, кількість поверхів 10). Запланований термін введення в експлуатацію ІV квартал 2022 року, та саме для завершення будівництва у відповідні строки, із позивачем було укладено Договір.

Протягом, визначеного сторонами в Договорі терміну поставки, відповідач не направляв повідомлень про перенесення строків поставки та внаслідок тривалого прострочення позивача, відповідач, з метою забезпечення виконання своїх зобов`язань як замовника будівництва був змушений укласти новий договір на поставку аналогічного обладнання з іншим постачальником та, наразі, такий договір вже виконаний, відповідачем проведено оплату товару у повному обсязі на користь нового контрагента, отримано обладнання та встановлено у збудованому будинку.

Наявність чітко визначених строків будівництва багатоквартирного будинку та зобов`язань, що виникли перед, зокрема фізичними особами, що уклали договори на пайову участь у будівництві, відповідач мусив, через прострочення термінів поставки обладнання позивачем майже на два роки, залучати іншого постачальника, через, що відповідач втратив інтерес до поставки обладнання визначеного Договором, укладеним із позивачем та вважає відсутнім у нього обов`язок як приймати обладнання, так і сплачувати за нього решту його вартості.

Твердження позивача про наявність у нього законних підстав для відтермінування строку поставки не відповідають вимогам Договору, адже в порушення його умов, позивач не надсилав відповідачу жодного повідомлення про існування обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань з поставки в узгоджені строки.

Позов не містить належного обґрунтування того, як саме воєнний стан вплинув на неможливість виконання позивачем його зобов`язань з поставки обладнання, враховуючи, що виробництво ліфтів здійснювалося у Туреччині.

Повідомлень про форс-мажорні обставини, про необхідність зміни термінів поставки на адресу відповідача, в порушення умов Договору не направлялося, а самого лише посилання на воєнний стан не достатньо для висновків, що позивач не міг з об`єктивних причин виконати власні зобов`язання з поставки.

Крім того, з листа компанії виробника ліфтів вбачається, що нею вироблено чотири ліфти, коли як предметом Договору є два ліфти та за відсутності в матеріалах справи копії контракту із компанією виробником не можливо ідентифікувати, що цією компанією на замовлення позивача виготовлялися ліфти саме для відповідача.

Аргументи позивача, що викладено у відповіді на відзив.

Із посиланням на розділ 8 Договору позивач зазначав, що у разі настання обставини непереборної сили, до яких відноситься і початок повномасштабного вторгнення російської федерації, якщо настання такої події вплинуло на виконання зобов`язань, термін виконання зобов`язань продовжується на час дії таких обставин.

Оскільки Торгово-промислова палата України, оприлюднивши лист від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила настання такої форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) як військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення на території України воєнного стану, безпосереднє повідомлення відповідача про настання зазначених обставин не було обов`язковим, адже вплив цих обставин на спроможність позивача виконати зобов`язання з поставки обладнання в термін, визначений Договором, був очевидним.

До того ж, загальновідомим є й той факт, що з 24.02.2024 в передмісті Києва велись активні бойові дії, а значна частина населених пунктів Київської області перебувала в окупації, і лише в квітні 2022 року територію Київської області було повністю звільнено від окупаційних військ російської федерації.

З урахуванням зазначених обставин, а також того факту, що виготовлення на замовлення позивача ліфтів, зокрема тих, які поставляються ним згідно укладеного Договору, здійснювалось іноземною компанією з місцезнаходженням за межами України (в Туреччині), їх поставка з об`єктивних, незалежних від позивача, обставин не могла бути виконана у строк до 25.04.2022.

Незважаючи на доводи відповідача щодо того, що поставка мала бути здійснена до 25.04.2022, позивач після настання зазначеної дати не отримував від відповідача вимог, претензій та загалом жодних листів стосовно строків поставки, повернення сплачених сум чи-то застосування відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за ним тощо.

В той же час, усвідомлюючи той факт, що дію Договору не припинено, що умовами Договору не передбачено права сторін на його розірвання в односторонньому порядку, розуміючи що не завершення виконання сторонами своїх зобов`язань за вказаним Договором призведе до настання для обох сторін негативних наслідків та заподіяння збитків, 12.10.2023 відповідач уклав новий договір з іншим контрагентом щодо того самого предмета.

При цьому, позивач не був проінформований як про те, що виконання позивачем Договору втратило інтерес для відповідача, так і про факт укладення відповідачем іншого договору із новим постачальником.

Пропозицію про розірвання Договору було направлено на адресу позивача лише 30.08.2024, тобто вже після пред`явлення позивачем позову у даній справі та в матеріалах справи відсутні будь-які листи чи інші документи (докази), які б підтверджували факти звернення відповідача до позивача за період з 25.04.2022 по дату звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Отже зобов`язання за Договором не було припинено, позивач вживав належних заходів з метою його виконання. Натомість відповідач діючи всупереч умов договору та принципу добросовісності уклав аналогічний договір із новим постачальником чим фактично в односторонньому порядку відмовився від Договору.

ІІ. Рух справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/7345/24 матеріали позовної заяви за позовом ТОВ «А-Ліфт» до ТОВ «Будінвестконтакт» про зобов`язання вчинити дії та стягнення 902697,00 гривень передано за територіальною підсудністю на розгляд Господарського суду Київської області.

Матеріали справи надійшли до Господарського суду Київської області 10.07.2024 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 10.07.2024, передано на розгляд судді Колесника Р.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 04.09.2024.

На адресу суду 14.08.2024 від ТОВ «Будінвестконтакт» надійшов відзив на позов та зустрічна позовна заява про розірвання договору на поставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи від 11.01.2022 № 10.

Від відповідача 02.09.2024 на адресу суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії пропозиції про розірвання договору та докази її направлення на адресу позивача.

Ухвалою суду від 16.09.2024 зустрічну позовну заяву ТОВ «Будінвестконтакт» залишено без руху, а ухвалою від 02.10.2024 повернуто заявнику.

Через підсистему «Електронний суд» представником позивача 19.09.2024 сформовано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 02.10.2024, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито, а розгляд справи призначено по суті на 06.11.2024 та після відкладення остаточно було призначено на 27.11.2024.

В судовому засіданні 27.11.2024 представник позивача наполягав на задоволенні позову, а представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 27.11.2024 після виходу суду з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

11.01.2022 відповідачем (надалі також замовник) та позивачем (надалі також виконавець) було укладено Договір за змістом п. 1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання: здійснити поставку двох ліфтів вантажопідйомністю 1000 кг на 11 зупинок (надалі також обладнання) у відповідності з Специфікацією, яка є додатком № 1 до даного Договору, в терміни погоджені сторонами у п. 2.1. даного Договору, на об`єкт: «Будівництво багатоквартирного житлового кварталу в межах вул. Святошинська та вул. Машинобудівників в м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області»; власними силами, засобами, з власних матеріалів та ліфтового обладнання Замовника виконати роботи з монтажу та пусконалагоджувальні роботи відповідного ліфтового обладнання;

- замовник зобов`язується прийняти та оплатити вартість обладнання, та робіт зазначених у п. 1.1. за ціною Договору визначеною п. 3.1. Договору та в порядку, визначеному цим Договором (п. 1.2.);

- термін поставки обладнання - 14 тижнів з дати отримання попередньої оплати (авансу), визначеної у п. 5.1.1. цього Договору та погодження замовної документації. Термін поставки може бути збільшений виконавцем у разі несвоєчасної оплати замовником наданих йому рахунків на кількість прострочених по оплаті днів (п. 2.1.);

- строки постачання обладнання можуть бути змінені у випадку: виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин; невиконання або неналежне виконання Замовником своїх зобов?язань (порушення умов фінансування, несвоєчасне надання проектної документації, ресурсів тощо); внесення змін до проектної документації; виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки постачання обладнання (п. 2.4.);

- у випадку виникнення під час дії Договору обставин, що зумовлюють зміну строків постачання обладнання, Сторони мають укласти Додаткову угоду до Договору про зміну строків виконання Договору (п. 2.5.);

- вартість обладнання та Робіт становить 1950000 гривень, з яких вартість обладнання становить: 1585000 гривень (п. 3.1.1.), а вартість робіт становить 365000 гривень (п. 3.1.2.);

- виконавець зобов`язувався виконати умови Договору у повному обсязі з відповідною якістю та у визначені Договором строки відповідно до проектної документації (п. 4.3.1.);

- виконавець зобов`язується інформувати у встановленому порядку замовника про хід виконання зобов`язань за Договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи необхідні для їх усунення (п. 4.3.3.);

- виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за постачання Обладнання (п. 4.4.1.);

- розрахунки за поставлене обладнання здійснюються: протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами цього Договору, замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця в якості попередньої оплати 40 % вартості обладнання, визначеної в п. 3.1.1. цього Договору, що складає 654000 грн., у тому числі ПДВ 20 % 109000,00 грн., в такому випадку вартість обладнання залишається фіксованою і не підлягає перерахунку через зміну курсу гривні до долару США (п. 5.1.1.);

- протягом 5 банківських днів з моменту отримання повідомлення від виконавця про готовність обладнання на заводі виробнику, замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця 60% від вартості обладнання, визначеної п.3.1.1. Договору, що складає 981000,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % 163500 грн. Виконавець в свою чергу, має надати замовникові Лист-повідомлення про готовність обладнання (п. 5.1.2.);

- сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за Договором, якщо вони зумовлені дією обставин непереборної сили (стихійні лиха, війна та воєнні дії…) (п. 8.1.);

- про настання, вказаних у п. 8.1. Договору обставин сторона, для якої вони настали зобов`язується не пізніше ніж у 3-денний строк письмово повідомити іншу сторону. Повідомлення повинно містити опис обставин, їх вплив на виконання зобов`язань за Договором та можливий строк дії таких обставин. Настання обставин непереборної сили повинно бути підтверджено довідкою Торгово-промислової палати України або іншого уповноваженого органу (п. 8.2.);

- якщо будь-яка з таких обставин безпосередньо вплинула на виконання зобов`язань у встановлений в Договорі терміни, то цей термін відповідно продовжується на час дії відповідної обставини (п. 8.3.);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 11.1);

- листування між сторонами за цим договором здійснюється шляхом направлення або надання (доставка кур`єром) однією стороною відповідних повідомлень (рекомендованих листів цінний з описом та повідомленням про вручення) іншій стороні на її адресу, що визначена як адреса для листування розділі 14 цього Договору. Підтвердженням факту відправлення однією стороною іншій повідомлення (рекомендованого листа) є поштова квитанція або інший поштовий документ, що підтверджує факт вручення повідомлення іншій стороні або отримання такою стороною повідомлення, або розписка уповноваженого представника сторони про отримання документів від іншої сторони (п. 11.7.).

Відповідач 13.01.2022 сплатив на користь позивача 654000,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 11, тобто відповідач виконав умови п. 5.1.1. договору, в частині внесення попередньої оплати у розмірі 40% вартості обладнання.

З огляду на положення п. 2.1. Договору термін поставки обладнання спливав 25.04.2022 (14 тижнів від дати внесення попередньої оплати).

Як зазначає позивач, із посиланням на долучені до матеріалів справи платіжні доручення, ним 01.02.2022 було здійснено часткову оплату вартості обладнання на рахунок компанії виробника цього обладнання - HASPAR ASANSOR SAN. VE TIC. LTD. STI (Туреччина).

Як стверджує позивач у позові, виконання зобов`язання з поставки обладнання було відтерміноване у зв`язку зі збройною агресією російської федерації та повномасштабним вторгненням її військ на територію України 24.02.2022.

З огляду на це, як зазначає позивач, обладнання протягом визначеного сторонами строку до 25.04.2022 поставлено не було. Лист-повідомлення про готовність обладнання на заводі виробника протягом цього строку також на адресу відповідача не направлялось.

Вперше, лише 05.12.2023 рекомендованим поштовим відправленням на адресу відповідача адвокатом АО «Кравченко і партнери» Кравченко В.В., яка діяла в інтересах позивача було направлено лист-повідомлення за вих. № 5448/0512/24 про готовність обладнання на заводі виробника та можливість здійснення позивачем його поставки, у зв`язку із чим позивач вимагав внесення залишку оплати згідно п. 5.1. Договору у розмірі 60% вартості обладнання та просив повідомити про готовність відповідача прийняти обладнання.

До вказаного листа, як зазначено в додатках, долучено і копію листа Компанії HASPAR ASANSOR SAN VE TIC LTD. STI без номера, дати та адресата, в якому зазначено, що замовлення позивача проекту Борщагівка на 5 ліфтів виготовлено та готове до відвантаження за умови 100% оплати.

Вказаний лист відповідачем отримано не було та було повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Повторно 10.01.2024 на адресу відповідача було направлено лист-повідомлення за вих. № 0035/1001/24 про готовність обладнання за змістом аналогічним до листа від 05.12.2023, який відповідачем також не було отримано.

В матеріалах справи також наявний лист компанії Компанія HASPAR ASANSOR SAN. VE TIC. LTD. STI № 1 від 15.02.2024, згідно якого компанія повідомляє, що за замовленням ТОВ «А-Ліфт» було вироблено 4 одиниці ліфтів, за які 11.02.2022 було внесено аванс у розмірі 30% загальної вартості. Замовлення під номером IHR7964 проекту Борщагівка було виготовлено та готове до відвантаження у березні 2022 року та з цього періоду перебуває на складі Компанії в Туреччині, місто Бурса.

30.08.2024 відповідач направив на адресу позивача пропозицію про розірвання Договору.

Спираючись на впевненість у тому, що строк поставки було автоматично відтермінований із початком повномасштабного вторгнення, а також на те, що Договір наразі є чинний, не припинений, заяв від відповідача про відмову від Договору не надходило, позивач вважає чинним свій обов`язок щодо завершення поставки, для чого він вимагає стягнення з відповідача залишку заборгованості у розмірі 60% його вартості та спонукання відповідача до прийняти обладнання, яке наразі перебуває на складі заводу виробника у Туреччині.

Оцінка та висновки суду.

Згідно з статями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини першої-другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно з статтею 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства

Статтею 690 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За умовами Договору термін поставки обладнання спливав 25.04.2022 (14 тижнів від дня внесення попередньої оплати п. 2.1. Договору).

Нездійснення поставки у зазначений термін позивач обґрунтовує початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, внаслідок чого, як зазначає позивач, строк виконання зобов`язань з поставки обладнання було відтерміновано.

При цьому жодного повідомлення про таке відтермінування ані від початку повномасштабного вторгнення, ані напередодні чи після закінчення визначеного сторонами строку поставки (25.04.2022) позивачем на адресу відповідача не направлялося.

Тобто визначення початку повномасштабного вторгнення як підстави для відтермінування строку поставки ґрунтувалося на суто суб`єктивному уявленні позивача.

Позивач наполягає на тому, що оскільки початок повномасштабного вторгнення є загальновідомою обставиною, а його вплив на виконання зобов`язань підтверджено листом ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 окремого повідомлення відповідача про настання для позивача обставин, що унеможливлює виконання зобов`язань з поставки, у терміни, визначені Договором не вимагалося.

Поряд із цим, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Верховний Суд у постановах від 31.08.2022 у справі № 910/15246/21, від 23.03.2023 у справі № 920/505/22, від 27.06.2023 у справі № 917/1175/22, зазначив, що неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до п. 8.2. Договору про настання, зокрема форс-мажорних обставин, сторона, для якої вони настали зобов`язується не пізніше ніж у 3-денний строк письмово повідомити іншу сторону. Повідомлення повинно містити опис обставин, їх вплив на виконання зобов`язань за Договором та можливий строк дії таких обставин. Настання обставин непереборної сили повинно бути підтверджено довідкою Торгово-промислової палати України або іншого уповноваженого органу.

Тобто сторони визначили, що належним доказом існування обставин непереборної сили та строку їх дії є довідка ТПП України, а повідомлення про форс-мажор має бути здійснене письмово протягом 3 днів з моменту настання відповідних обставин для відповідної сторони.

Як вже зазначалося, позивач не здійснював повідомлення на адресу відповідача про настання для нього обставин непереборної сили, не надавав довідку ТПП України, відомості щодо звернення до ТПП України з метою оцінки дійсного виникнення для позивача таких обставин в матеріалах справах також відсутні.

Позивач посилається на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким вона засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Оприлюднення зазначеного листа, на думку позивача, звільняло його від обов`язку повідомлення відповідача про настання обставин непереборної сили та цей лист сам по собі є підставою для відтермінування строків поставки.

Проте, лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд у постанові від 22.06.2023 у справі № 925/1238/22, дійшов висновку про те, що сам по собі воєнний стан в Україні, зокрема, ведення бойових дій на території України не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Тобто загального посилання на Лист ТПП від 28.02.2022 не достатньо для висновків про настання для позивача обставин непереборної сили та є вочевидь недостатнім для висновків про автоматичне, без погодження із відповідачем відтермінування строку поставки обладнання.

Послідовність дій сторони для якої виникли обставини, що перешкоджають належному виконанню умов Договору, зокрема у разі виникнення форс-мажорних обставин, чітко та недвозначно визначено умовами Договору.

Так, строки постачання обладнання можуть бути змінені у випадку: виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин (п. 2.4.); у випадку виникнення під час дії Договору обставин, що зумовлюють зміну строків постачання обладнання, сторони мають укласти додаткову угоду до Договору про зміну строків Договору (п. 2.5.); про настання форс-мажорних обставин сторона, для якої вони настали зобов`язується не пізніше ніж у 3-денний строк письмово повідомити іншу сторону. Повідомлення повинно містити опис обставин, їх вплив на виконання зобов`язань за Договором та можливий строк дії таких обставин. Настання обставин непереборної сили повинно бути підтверджено довідкою Торгово-промислової палати України або іншого уповноваженого органу (п. 8.2.); якщо будь-яка з таких обставин безпосередньо вплинула на виконання зобов`язань у встановлений в Договорі терміни, то цей термін відповідно продовжується на час дії відповідної обставини (п. 8.3.).

Таким чином, для висновків про продовження терміну поставки необхідно дотримання наступних умов.

Позивач мав письмово повідомити відповідача про виникнення обставин непереборної сили, що унеможливлюють поставку обладнання у строк до 25.04.2022 та обґрунтувати яким чином ці обставини впливають на обов`язок позивача та вказати строк дії таких обставин.

У разі досягнення згоди про вплив зазначених обставин, сторони мали укласти додаткову угоду до Договору про зміну строків поставки.

Позивач, не звертався із відповідними повідомленнями до відповідача, додаткова угода до Договору сторонами не була підписана, відповідач не був обізнаний про виникнення для позивача обставин непереборної сили, не міг передбачити їх настання для позивача, а тому поведінка останнього є очевидно неправомірною.

У позивача відсутні законні підстави вважати термін поставки, визначений умовами Договору відтермінованим, а тому не здійснивши поставку обладнання у строк до 25.04.2022 позивач допустив порушення умов Договору.

Судом також вбачається очевидно безпідставним посилання позивача на виникнення для нього форс-мажорних обставин і по своїй суті.

Так, позивач розмістив замовлення на виготовлення обладнання у виробника, що знаходиться у Туреччині ще до початку вторгнення та позивач не обґрунтував, які саме перешкоди для виготовлення цього обладнання створило вторгнення на територію України.

З листів турецької компанії, наданих позивачем вбачається, що замовлення позивача було готове до відвантаження вже у березні 2022 року, та позивач не обґрунтував, які саме обставини завадили здійснити завершення поставки у строки визначені умовами Договору, яким саме чином воєнний стан заважав повідомленню відповідача про готовність обладнання, як це передбачено п. 5.1.2. Договору та на доправлення цього обладнання на територію України, що саме заважало погодити із відповідачем зміну строків поставки, якщо для цього дійсно були підстави.

Підсумовуючи, в цій частині, суд дійшов висновку, що жодних підстав для відтермінування строку поставки позивачем не доведено, а його дії свідчать про грубе порушення умов Договору та безпідставне нехтування інтересами відповідача.

Суд вважає, що власна неправомірна поведінка позивача, не може надавати йому переваг у взаємовідносинах із відповідачем, зокрема у спорі про спонукання до виконання зобов`язання (сплатити залишок коштів та отримати обладнання).

Суд звертає увагу на ту обставину, що позивач вперше вжив заходів для повідомлення відповідача про готовність обладнання до відвантаження своїм листом від 05.12.2023, який не було отримано відповідачем та повернуто відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Позивач повторно відправив цей лист 10.01.2024.

Позивач обмежився суто формальним відправленням таких повідомлень на адресу відповідача та не переконавшись у їх отриманні відповідачем звернувся до суду із розглядуваним позовом посилаючись на ухилення відповідача від виконання його зобов`язань за Договором.

Направлення таких листів, з огляду на неправомірну поведінку самого позивача, щодо прострочення поставки обладнання є вкрай недостатньо для висновків про порушення прав позивача та необхідності їх судового захисту та не свідчить про безпідставне ухиляння відповідача від виконання зобов`язань з оплати решти вартості товару та від прийняття обладнання.

Станом на момент направлення зазначених листів від моменту настання строку поставки (25.04.2022), визначеного умовами Договору минуло майже півтора роки, протягом яких позивач жодним чином не інформував відповідача про хід виконання Договору, хоча такий обов`язок позивача окремо визначений у Договорі у п. 4.3.3.

Суд вважає, що оскільки прострочення поставки відбулося саме внаслідок дій позивача, він не може розраховувати на отримання подальшого виконання Договору з боку відповідача на первісних умовах.

Тобто перед тим, як вимагати від відповідача виконання зобов`язання після півторарічного прострочення поставки з власної вини, позивачу належало з`ясувати чи не втратив відповідач інтерес до Договору та обладнання, чи дійсно він бажає отримати виконання після вчинення позивачем суттєвого порушення умов Договору, а не виходити з презумпції правомірності власної поведінки, яка ґрунтується на хибному уявленні про відтермінування строку поставки та не з презумпції «відповідач не відмовився від Договору, а тому зобов`язаний прийняти товар».

З-поміж іншого, листи від 05.12.2023 та від 10.01.2024 були складені адвокатом та у реквізитах листа про відправника також було зазначено реквізити адвокатського об`єднання, тобто не реквізити позивача, як сторони по Договору.

Суду не зрозуміло, чому звичайне повідомлення про готовність обладнання, поставка якого була прострочена позивачем, складено та відправлено не стороною, що таку поставку прострочило, як це передбачено п. 11.6 Договору, а адвокатом, який вочевидь, стороною правовідносин між позивачем та відповідачем не є та враховуючи, що станом на час направлення зазначених листів між сторонами не існувало спору.

Наведене вище у сукупності свідчить про те, що направлення позивачем вказаних листів та їх неотримання відповідачем, незалежно від причин такого неотримання, не дає позивачу достатніх підстав для висновку про порушення відповідачем умов Договору та наявність підстав для стягнення вартості обладнання в судовому порядку.

До того ж, згідно п. 11.7. Договору листування між сторонами за цим договором здійснюється шляхом направлення або надання (доставка кур`єром) однією стороною відповідних повідомлень (рекомендованих листів цінний з описом та повідомленням про вручення) іншій стороні на її адресу, що визначена як адреса для листування розділі 14 цього Договору. Підтвердженням факту відправлення однією стороною іншій повідомлення (рекомендованого листа) є поштова квитанція або інший поштовий документ, що підтверджує факт вручення повідомлення іншій стороні або отримання такою стороною повідомлення, або розписка уповноваженого представника сторони про отримання документів від іншої сторони.

Зі змісту цього пункту Договору вбачається, що належним чином відправленим повідомлення буде вважатися тоді, коли буде зафіксований саме факт вручення такого повідомлення адресату, доказів чого матеріали справи не містять.

Відповідаючи на питання, чи зберігається за відповідачем обов`язок прийняти та оплатити обладнання, на умовах визначених Договором, після вчиненого позивачем прострочення поставки, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідач заперечуючи проти позову вказує на те, що тривале прострочення позивачем поставки обладнання змусило його укласти новий договір з іншим постачальником, оскільки відповідач був пов`язаний строками будівництва багатоквартирного будинку та зобов`язаннями перед особами, що приймали пайову участь у його будівництві, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Поряд із цим, відповідач до моменту звернення позивача до суду із розглядуваним позовом повідомлення на адресу позивача про розірвання Договору не направляв.

Пропозицію про розірвання Договору було направлено на адресу позивача лише 30.08.2024.

Згідно з пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Положеннями ч. 1 ст. 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

За змістом статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, обов`язок відповідача прийняти обладнання можна вважати чинним лише протягом строку, встановленим Договором для поставки товару, тобто до 25.04.2022. Обов`язок відповідача прийняти товар продовжив би свою дію, якби сторони уклали додаткову угоду до Договору щодо зміни термінів поставки, як це імперативно передбачено п. 2.5. Договору, яка сторонами підписана не була та позивач не ініціював продовження строків поставки.

За відсутності погодження сторонами такого продовження та з огляду на попередні висновки щодо відсутності підстав вважати строки поставки відтермінованими, зі спливом строку поставки, тобто після 25.04.2022 відповідач не може бути примушений отримати обладнання, адже йому належить право обирати на свій розсуд як вчинити, або погодитися отримати товар, що пропонується позивачем після значного прострочення, або вимагати розірвання договору та повернення внесеної суми попередньої оплати.

При цьому, законодавство не обмежує покупця певним строком, коли він має заявити про свою відмову від договору чи про його розірвання та повернення суми попередньої оплати і не вчинення ним зазначених дій протягом певного проміжку часу не може розглядатися позивачем як привід вимагати від відповідача в примусовому порядку отримання, того, що втратило для нього інтерес.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази обізнаності відповідача про бажання позивача завершити постачання обладнання до моменту звернення останнього до суду із розглядуваним позовом, суд вважає, що висловлення заперечень проти отримання товару та пропозиція про розірвання договору, направлена 30.08.2024 не перебуває у протиріччі як із вимогами законодавства, так і з положеннями Договору, а тому сприймається судом як належна, добросовісна та правомірна поведінка відповідача.

Повторюючись суд зазначає, що не вчинення позивачем від моменту завершення терміну поставки протягом майже півтора року жодних дій, які б могли свідчити про його готовність виконати умови Договору, відсутність погодження із відповідачем нових термінів поставки давало відповідачу достатній привід вважати, що поставка по Договору здійснена не буде, та задля забезпечення власних інтересів ним було укладено новий договір поставки із новим постачальником, який було виконано сторонами. А тому примус відповідача до отримання товару до якого він втратив інтерес через суттєве прострочення позивача не відповідатиме вимогам про справедливість та розумність.

З огляду на висновки суду про вчинення саме позивачем порушення умов Договору щодо первісного строку поставки, суд не може виходити з презумпції добросовісності позивача, а тому задоволення позову і з цих міркувань також не відповідало б зазначеним вимогам.

За таких обставин суд вважає, що позивач не може отримувати позитивний результат від власної неправомірної поведінки та примушувати відповідача, який жодного порушення умов Договору не допустив, до виконання зобов`язання, яке вочевидь втратило для нього інтерес шляхом покладення на нього обов`язку провести оплату та отримати обладнання, яке йому вже не непотрібне.

Серед іншого судом також враховано, що станом на час вирішення справи обладнання, як запевняє позивач, перебуває на складі заводу виробника у Туреччині.

Задоволення позову може призвести до ситуації коли грошові кошти будуть стягнуті з відповідача, проте обладнання відповідачем отримано не буде.

Адже фактичне отримання обладнання відповідачем перебуває в залежності від вчинення або не вчинення низки дій як позивачем, так і турецькою компанією, зокрема позивач має перерахувати залишок коштів на користь турецької компанії, тобто інтереси відповідача в частині отримання товару перебуватимуть в залежності від добросовісності позивача та вчинення ним такого перерахування.

Крім того, з листа турецької компанії вбачається його невдоволення тривалим зберіганням обладнання на його складі, отже його фактична поставка залежить і від добросовісності турецької компанії, яка може внаслідок суттєвого прострочення позивача створити перешкоди у переданні товару.

При цьому, відповідач, у разі задоволення позову буде позбавлений будь-яких важелів впливу як на поведінку позивача, так і на поведінку компанії виробника, адже відповідач не є стороною правовідносин, що виникли між позивачем та турецькою компанією.

Крім того, в листах компанії виробника зазначається, що ліфти було виготовлено у кількості, що не відповідає кількості ліфтів, замовлених відповідачем. До того ж турецька компанія посилається на виготовлення ліфтів в межах проекту «Борщаговка», коли як за умовами Договору, замовлення обладнання мало бути використано на об`єкті, що аж ніяким чином не пов`язаний ані територіально, ані за назвою із проектом, на який посилається компанія-виробник. Будівництво будинку велося у місті Вишневе.

Позивачем зазначені обставини прийнятним способом не було прокоментовано, а тому цілком ймовірно, що ці ліфти взагалі не мають відношення до обладнання, що замовлялося відповідачем.

Наведе вище у сукупності дає підстави для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Ліфт» відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2024.

Суддя Р.М. Колесник