Рішення

від 09.12.2024 по справі 914/2270/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 Справа № 914/2270/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український сільськогосподарський кооператив", м. Умань Черкаської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод", м. Кам`янка-Бузька Львівської області,

про стягнення 2?113?802,15 грн.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: В. Павко,

від відповідача: М. Джуган.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку https://vkz.court.gov.ua

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український сільськогосподарський кооператив" (ПУСК) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" про стягнення 1?195?432,66 грн пені, 823?776,31 грн. інфляційних втрат та 94?593,18 грн. 3% річних за порушення строків оплати вартості товару, поставленого за договором поставки №30/09/2021-АГХ-1 від 30.09.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17.09.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; суд встановив строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Подальший хід справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань. Ухвалою від 21.10.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №914/22705/24 до судового розгляду по суті. Подальший хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Представник позивача у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Представник відповідач у судове засідання з`явився, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати поставленого товару. Відповідач погасив існуючу заборгованість у повному обсязі лише під час розгляду справи №914/1678/22. У даному провадженні позивач додатково звернувся до суду про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та пені за неналежне виконання договірних зобов`язань, оскільки таке право передбачене ст.625 ЦК України та договором. Предмет спору у справах №314/1678/22 та №914/2270/24 не є тотожними.

Аргументи відповідача.

Відповідач вимоги позивача заперечив з підстав того, що ухвалою суду від 28.06.2022 у справі №914/1678/22 закрито провадження у справі за відсутності спору між сторонами за поставку товару згідно договору поставки №30/09/2021-АГХ від 30.09.2021 на його переконання; позивач обрав неналежний спосіб захисту. Вважає розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій надмірно великими, а збитки у позивача відсутні.

У судовому засіданні 09.12.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

30 вересня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший український сільськогосподарський кооператив» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» (покупець) укладено договір поставки №30/09/2021-АГХ-1, відповідно до умов якого у порядку та на умовах даного договору постачальник зобов`язується в порядку, на умовах і в строк, як визначено в цьому договорі, поставити (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити мінеральні добрива в подальшому «товар», найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість якого визначається в специфікації(ях), які являються невід`ємними частинами цього договору. Сторони погодили, що видаткова накладна оформлена відповідно до цього договору являється специфікацією у розумінні ч.2 ст.266 ГК України (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору ціна цього договору визначається як арифметична сума вартості товару поставленого протягом дії цього договору.

Згідно з п.п. 5.1-5.2 договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі цього договору. Оплата товару здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати в строк, визначений у відповідній специфікації, на підставі виставленого рахунку-фактури. Рахунок-фактура є невід`ємною частиною цього договору. У разі не оплати товару у визначений строк, постачальник має право відмовитися від поставки або притримати поставку або змінити ціну в односторонньому порядку, шляхом виставлення нового рахунку-фактури.

У відповідності до п.п. 6.1-6.2 договору базис поставки товару може вказуватися у рахунку-фактурі, видатковій накладній та/або специфікації. Поставку товару постачальник зобов`язується здійснити в строк визначений у відповідній Специфікації. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару відповідно до умов цього договору.

За умовами п.п.7.1-7.2 договору договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплення печатками, та діє до 31 грудня 2021 року, однак припиняє свою дію не раніше повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань по даному договору. Цей договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не надасть письмового повідомлення про припинення дії даного договору не менш ніж за 30 календарних днів до дати його припинення. Припинення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час його дії.

Згідно з п.9.4 договору у випадку порушення строку виконання покупцем грошових зобов`язань за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання припиняється через 12 (дванадцять) місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Всі документи, які стосуються виконання умов договору (додаткові угоди, доповнення, замовлення, акти, накладні, листи, повідомлення тощо), є його складовими та невід`ємними частинами (п.12.2 договору).

Позивач стверджує, що сторонами підписано 10 специфікацій, у кожній з яких було обумовлено вартість товару та погоджено строки його оплати, а саме: специфікацію №01 до договору №30/09/2021-АГХ-1 від 30.09.2021, визначено ціну поставки - 4340011,20 грн., строк поставки - протягом 30 календарних днів з моменту здійснення 100% попередньої оплати та одержання транспортної інструкції, умови оплати - 100% попередньої оплати, строк оплати - до 30.09.2021 включно; специфікацію №02 від 29.12.2021 на суму 3474326,94 грн, строк поставки до 10.02.2022, умови оплати - 100% попередньої оплати, строк оплати - до 05.01.2022 включно; специфікацію №03 від 15.03.2022 на суму 2776800,00 грн, строк поставки до 22.03.2022, умови оплати - 100% попередньої оплати, строк оплати - до 16.03.2022 включно; специфікацію №04 від 21.03.2022 на суму 798001,20 грн, строк поставки до 22.03.2022, умови оплати - 100% попередньої оплати, строк оплати - до 22.03.2022 включно; специфікацію №05 від 23.03.2022 на суму 2776800,00 грн, строк поставки до 01.04.2022, умови оплати - 100% попередньої оплати, строк оплати - до 23.03.2022 включно; специфікацію №06 від 28.03.2022 на суму 61100,52 грн, строк поставки до 29.03.2022, умови оплати - 100% попередньої оплати, строк оплати - до 29.03.2022 включно; специфікацію №07 від 29.03.2022 на суму 1708800,00 грн, строк поставки до 06.04.2022, умови оплати - 100% попередньої оплати, строк оплати - до 01.04.2022 включно; специфікацію №08 від 29.03.2022 на суму 1602000,00 грн, строк поставки до 01.04.2022, умови оплати - 100% попередньої оплати, строк оплати - до 04.04.2022 включно; специфікацію №09 від 30.03.2022 на суму 798001,20 грн, строк поставки до 04.04.2022, умови оплати - 100% попередньої оплати, строк оплати - до 01.04.2022 включно; специфікацію №10 від 30.03.2022 на суму 2403000,00 грн, строк поставки до 06.04.2022, умови оплати - 100% попередньої оплати, строк оплати - до 06.04.2022 включно.

На виконання умов укладеного договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 20?343?143,85 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: №2245 від 07.10.2021 на суму 1 054 002,72 грн; №2425 від 08.10.2021 на суму 2 139 005,52 грн; №2346 від 10.10.2021 на суму 1 054 002,72 грн; №573 від 09.02.2022 на суму 1 828 501,38 грн; № 574 від 10.02.2022 на суму 1 592 825,52 грн; №1106 від 17.03.2022 на суму 694 200,00 грн; №1107 від 18.03.2022 на суму 694 200,00 грн; №1108 від 19.03.2022 на суму 694 200,00 грн; №1109 від 22.03.2022 на суму 694 200,00 грн; №1277 від 23.03.2022 на суму 796 405,20 грн; №1110 від 24.03.2022 на суму 1 388 400,00 грн; №1111 від 25.03.2022 на суму 694 200,00 грн; №1282 від 29.03.2022 на суму 611 000,52 грн; №1285 від 29.03.2022 на суму 801000,00 грн; №1286 та №1287 від 30.03.2022 на суму 801 000,00 грн кожна; №1297 та №1298 від 01.04.2022 на суму 694200,00грн та 907 800,00 грн; №1299 та №1302 від 06.04.2022 на суму 801000,00 грн та 1602000,00 грн, які підписані сторонами без зауважень. На підтвердження заявлених вимог позивачем також надано до суду відповідні товарно-транспортні накладні та рахунки на оплату.

Позивач відзначив, що претензій щодо кількості та якості товару відповідач не заявляв, проте вартість поставленого товару оплачував частково та з простроченням термінів, визначених у специфікаціях. Так, платіжним дорученням №1268 від 01.10.2021 на суму 2 840 011,20 грн (призначення платежу: оплата за нітрат амонію згідно рах.№1870 від 30.09.2021, в т.ч. ПДВ); №191 від 01.10.2021 на суму 1'500'000,00 (призначення платежу: оплата за нітрат амонію згідно рах.№1870 від 30.09.2021, в т.ч. ПДВ); №1636 від 05.01.2022 на суму 200'000,00 (оплата за нітрат амонію згідно рах.№3086 від 29.12.2021 з ПДВ); №282 від 05.01.2022 на суму 700'000,00 (оплата за нітрат амонію згідно рах.№3086 від 29.12.2021, з ПДВ); №1637 від 11.01.2022 на суму 2'040'000,00 (оплата за нітрат амонію згідно рах.№3086 від 29.12.2021, з ПДВ); №1845 від 16.03.2022 на суму 376'800,00 грн (оплата за нітрат амонію згідно рах.№914 від І5.03.2022, з ПДВ); №48 від 17.03.2022 на суму 317'400,00 грн (оплата за нітрат амонію згідно рах.№914 від 15.03.2022, у т.ч. ПДВ); №2129 від 18.03.2022 на суму 694'200,00 (оплата за нітрат амонію згідно рах.№914 від 15.03.2022); №1856 від 22.03.2022 на суму 44'200,00грн (оплата за нітрат амонію згідно рах.№914 від 15,03,2022); №324 від 22.03.2022 на суму 250'000,00 (оплата за нітрат амонію згідно рах.№914 від 15.03.2022); №323 від 22.03.2024 на суму 400'000,00 (оплата за нітрат амонію згідно рах.№914 від 15.03.2022); №50 від 23.03.2022 на суму 10'000,00 грн (оплата за нітрат амонію згідно рах.№914 від 15.03.2022); №1860 від 23.03.2022 на суму 60'000,00 грн (оплата за нітрат амонію згідно рах.№914 від 15.03.2022); №2138 від 23.03.2022 на суму 624'200,00 грн; №326 від 25.03.2022 на суму 314'200,00 грн (оплата за нітрат амонію згідно рах.№951 від 23.03.2022 з ПДВ); №1863 від 25.03.2022 на суму 380'000,00 грн; №330 від 28.03.2022 на суму 30'000,00 грн (оплата за добриво рідке азотне /К.АС-32/ згідно рах.№943 від 21.03.2022, в т.ч. ПДВ); №2144 від 28.03.2022 на суму 480'000,00 грн (оплата за добриво рідке азотне /К.АС-32/ згідно рах.№943 від 21.03.2022, в т.ч. ПДВ); №342 від 01.04.2022 на суму 400'000,00 (оплата за нітрат амонію згідно pax.No 1006 від 31.03.2022); №12 від 19.04.2022 на суму 1'000'000,00 грн (оплата за нітрат амонію згідно pax.№989 від 29.03.2022); №1929 від 29.04.2022 на суму 150'000.00 грн (оплата за нітрат амонію згідно pax. №989 від 29.03.2022); №350 від 29.04.2022 на суму 350'000,00 грн (оплата за нітрат амонію згідно pax.№989 від 29.03.2022).

Крім того, у межах справи №914/1678/22 відповідачем було погашено залишок заборгованості за поставку товару у розмірі 7'182'132,38 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 12.08.2022 №2173 на суму 200'000,00 грн; від 05.09.2022 № 2259 на суму 2 493 600,52 грн; від 08.09.2022 № 2288 на суму 1 586 406.40 грн; від 09.09.2022 № 2337 на суму 2 902125,46 грн. Ухвалою суду від 28.06.2022 у справі №914/1678/22 закрито провадження у справі за відсутністю предмета спору.

Позивач зазначив, що відповідач вартість поставленого товару оплачував частково та з порушенням термінів для оплати, що були погоджені сторонами. За неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем нараховано 1?195?432,66 грн пені, 823?776,31 грн. інфляційних втрат та 94?593,18 грн. 3% річних, які просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки №30/09/2021-АГХ-1 від 30.09.2021. Доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять.

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання досягнутих домовленостей поставив товар, який відповідач оплачував частково та з порушенням обумовлених строків, тому у заводу перед позивачем існувала основна заборгованість, яка повністю була сплачена лише у межах справи №914/1678/22. З огляду на долучені до матеріалів справи докази, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару, що не спростовано відповідачем.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Поряд з цим, зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних, передбачене положеннями ст. 625 ЦК України є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги про оплату товару. Тобто, наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Прийняття господарським судом ухвали про закриття провадження у справі щодо стягнення вартості поставленого товару не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

У даній справі предметом позову є стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, з підстав невиконання відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки №30/09/2021-АГХ-1 від 30.09.2021.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, а також встановивши його обгрунтованість та правомірність, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягають заявлені позивачем 823?776,31 грн. інфляційних втрат та 94?593,18 грн. 3% річних.

Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 1?195?432,66 грн.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у випадку якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18).

Згідно з п.9.4 договору у випадку порушення строку виконання покупцем грошових зобов`язань за договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання припиняється через 12 (дванадцять) місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій суд встановив, що такі нараховані позивачем правильно, отже, позовні вимоги про стягнення 1?'195?432,66 грн пені підлягають до задоволення.

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 1?195?432,66 грн пені, 823?776,31 грн. інфляційних втрат та 94?593,18 грн. 3% річних.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд відзначає таке.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

В обґрунтування заяви щодо зменшення заявлених до стягнення сум відповідач зазначає, що заявлений розмір штрафних санкцій є надмірно великим.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дослідивши зібрані у справі докази та встановивши відсутність обставин, які б мали істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій (відповідач не надав доказів скрутного фінансового становища (фінансові звіти та баланси, рахунки), обставини, які б перешкоджали відповідачу вчасно виконати свої зобов`язання тощо відсутні), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Саме лише визначення підприємства критично важливим для функціонування економіки в особливий період не є достатньою підставою для зменшення штрафних санкцій.

Посилання відповідача на непонесення позивачем збитків у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем боргу, не створюють підстав для відмови у позові чи зменшення розміру заявлених до стягнення сум, оскільки застосування вимог ст. 625 ЦК України не пов`язується з обставинами понесення стороною таких збитків.

Сторони є суб`єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (схожа правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

Також відповідач просив закрити провадження у справі через відсутність предмета спору, оскільки, на його переконання, після закриття судом провадження у справі №914/1678/22, між сторонами не залишилося не врегульованих питань. Суд не погоджується із таким твердженням відповідача, оскільки предметом спору у справі №914/1678/22 було стягнення основної заборгованості і, як уже відзначалося, під час розгляду даного спору відповідач оплатив борг, а тому суд ухвалою від 28.06.2022 закрив провадження у справі №914/1678/22. У справі ж №914/2270/24 предметом спору є стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені. Право на стягнення даних сум належить особі, яка зазнала порушення своїх прав, і таке право не втрачається після сплати основного боргу. Особа може реалізувати таке право у визначеному законом порядку, що і зробив позивач. Тому підстави для закриття провадження у справі №914/2270/24 відсутні.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 9098 від 11.09.2024 на суму 31'707,03 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 221, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" (80400, Львівська область, м. Кам`янка-Бузька, вул. Шевченка, 129а, ідентифікаційний код 34219437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український сільськогосподарський кооператив» (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Гонти, 3; ідентифікаційний код 41230391) 1?195?432,66 грн пені, 823?776,31 грн. інфляційних втрат, 94?593,18 грн. 3% річних та 31'707,03 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 17.12.2024.

Суддя Б. Яворський.