Ухвала

від 17.12.2024 по справі 916/1254/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1254/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М., розглянувши подання (вх.№2-1906/24 від 16.12.2024) головного державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Балінської Л.В. про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, подане у справі №916/1254/24

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "Родничек" (67752, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Випасне, пров. Новий, буд. 30Б)

до відповідача: Приватного підприємства "Агробізнес - 2" (67725, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с.Салгани, вул.Приморська, буд. 57 В)

про стягнення 160 000 грн

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Господарського суду Одеської області Щавинської Ю.М. перебувала справа №916/1254/24 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Родничек" до Приватного підприємства "Агробізнес - 2" про стягнення 160 000 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 позов задоволено, стягнуто з Приватного підприємства "Агробізнес - 2" на користь Селянського (фермерського) господарства "Родничек" грошові кошти у сумі 160 000 грн, судовий збір у сумі 3 028 грн.

24.06.2024 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 видано відповідний наказ.

16.12.2024 до суду надійшло подання головного державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Балінської Л.В., в якому остання просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу керівника боржника Приватного підприємства "Агробізнес - 2" Якименко В.О. до виконання зобов`язань, покладених на боржника наказом №916/1254/24, виданим 24.06.2024 Господарським судом Одеської області.

Подання обґрунтоване тим, що рішення суду на сьогоднішній день боржником не виконано, будь яких дій, спрямованих на його виконання, не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що відповідно до інформації, наданої на запити, майно, належне боржнику на праві власності, відсутнє. Крім того, 06.09.2024 виконавцем на адресу боржника керівнику було надіслано виклик щодо явки виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак, керівник Приватного підприємства "Агробізнес-2" на виклики не з?явився, про причини неявки не повідомив виконавця.

Державний виконавець також зазначає, що Приватне підприємство "Агробізнес-2" одержує доходи від оренди земельних ділянок згідно інформації з ДРРПНМ, однак, кошти на виконання рішення суду не сплачує.

Враховуючи, що рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник в особі керуючого ухиляється від його виконання та не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, державний виконавець вважає вищевказані заходи примусового виконання обґрунтованими.

Розглянувши подання державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Балінської Л.В. про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, суд вказує наступне.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України, які цілком кореспондуються з положеннями ст.18 ГПК України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Нормами ч.5 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до п. 19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до положень ст.337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що стаття 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" передбачає можливість тимчасового обмеження права громадянина України, який має паспорт, на виїзд за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання таких зобов`язань. Тобто Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань та/або судового рішення, а за ухилення від їх виконання. При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, необхідно розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

При цьому, поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо), і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Суд зауважує, що ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Так, на обґрунтування ухилення боржника від виконання судового рішення державним виконавцем до матеріалів подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника надано копії документів виконавчого провадження, а саме: заяву про примусове виконання рішення; наказ суду від 24.06.2024 №916/1254/24; постанову про відкриття виконавчого провадження №75712497 та виклик державного виконавця від 06.09.2024 №82637/21.3.

При цьому, суд зауважує про відсутність в матеріалах подання доказів направлення виконавцем на адресу боржника чи адресу керівника постанови про відкриття провадження у справи, а також виклику приватного виконавця.

Як встановлено судом з Автоматизованої системи виконавчого провадження, державним виконавцем також було прийнято у день відкриття виконавчого провадження, а саме, 07.08.2024, постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про арешт коштів боржника, постанову про арешт майна боржника, постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Водночас, державним виконавцем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності обставин неможливості виконання відповідачем судового рішення, натомість, фактично зазначено лише про відсутність майна, яке належало б боржнику на праві власності, а також зазначено про отримання доходу останнім від надання в оренду земельних ділянок у якості обґрунтування доводів стосовно умисного невиконання рішення суду.

При цьому, як вже зазначалось, наявність невиконаного зобов`язання не може бути достатньою підставою для застосування такого виключного заходу забезпечення виконання судового рішення як застосування до керівника боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Суд також зауважує, що неотримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження (з урахуванням відсутності в матеріалах подання доказів направлення відповідної постанови боржнику) логічно пояснює невиконання боржником ч.5 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" та спростовує доводи щодо вчинення керівником боржника дій, що ускладнюють виконання рішення.

З урахуванням відсутності в матеріалах подання доказів направлення боржнику та керівнику виклику приватного виконавця, нез`явлення такої особи до приватного виконавця не може бути розцінене судом як доказ ухилення від виконання рішення. При цьому, окрім доказів надсилання, матеріали подання не містять також доказів ухилення керівника боржника від отримання поштової кореспонденції, що надсилалась державним виконавцем.

Фактичні обставини справи в сукупності свідчать про те, що державним виконавцем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань.

При цьому, суд зауважує, що державним виконавцем не надано суду доказів на підтвердження отримання боржником доходів від надання в оренду земельних ділянок, натомість, навіть у разі наявності відповідного доходу, така обставина не могла б безпосередньо свідчити про умисне невиконання боржником рішення суду.

Суд також зауважує, що відсутність у боржника нерухомого та рухомого майна, як зазначає державний виконавець, не може свідчити про умисне ухилення керівника боржника від виконання рішення суду.

Як вже зазначалось судом, за приписами ст.337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

В той же час відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтю 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, з огляду на недоведення державним виконавцем обставин навмисного ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, суд вважає, що в даному конкретному випадку таке обмеження не відповідає всім вказаним критеріям, з огляду на що у задоволенні подання державного виконавця слід відмовити.

Керуючись ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України , суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні подання головного державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Балінської Л.В. про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, поданого у справі №916/1254/24, відмовити.

Ухвала набирає чинності 17.12.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Щавинська Юлія Михайлівна