Рішення

від 05.12.2024 по справі 921/256/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 грудня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/256/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віджи Продакшн" (19000, Черкаська область, Черкаський район, місто Канів, вулиця Дорошенка Михайла, будинок 1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Тернопільський" (47728, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Острів, вулиця Промислова, будинок 1)

про стягнення 2302273,50 грн.

За участі від:

позивача Краснокутська Н.М.

відповідача Юсипів Р.В.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віджи Продакшн" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Тернопільський" про стягнення 2302273,50 грн вартості поставленого товару.

Позов мотивовано реалізацією позивачем, як покупцем, права на відмову від договору відповідно до п.1 ч.2 ст.678 ЦК України, що є підставою для повернення відповідачем сплаченої позивачем за товар грошової суми протягом його гарантійного терміну, у зв`язку з виявленими недоліками товару, поставленого відповідачем.

Позиція відповідача.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх позовних вимог ним зазначено, що під час приймання товару і до 28.11.2023 (тобто понад пів року) у покупця не виникало жодних зауважень щодо якості товару. Відповідачем належним чином виконано умови договору щодо підтвердження якості продукції.

Недоліки у вигляді неякісного маркування, забрудненої тари, корозії на банці, деформованої тари, брак нанесення етикетки, пересорт по датах могли бути виявлені під час приймання навіть візуально, а тому не є скритими недоліками.

У ході виконання договору товар отримувався покупцем на складі постачальника та нерідко транспортувався транспортом покупця.

Тому частина недоліків могла виникнути через порушення покупцем умов транспортування.

Наявність бомбажної продукції могла виникнути внаслідок недотримання або порушення умов зберігання. Дані умови прописані як на етикетці так і в декларації виробника.

У вимозі від 29.02.2024 та актах про виявлені скриті недоліки від 28.11.2023, від 13.02.2024 ТОВ «Віджи Продакшн» не зазначило про дотримання ним умов зберігання продукції задекларованої продавцем.

Маючи реальну можливість оглянути товар і виявити у ньому очевидні дефекти, позивач не довів, що недоліки товару мали місце на час його передання покупцю, а не виникли після його неналежного транспортування та зберігання.

У п.1 ч.2 ст.678 ЦК України передбачена можливість позивача на відмову від договору та повернення сплаченої за товар суми. Така вимога є неподільною і містить дві одночасні дії. Тобто право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми нероздільно пов`язане із відмовою від договору.

У зв`язку з цим, відповідачем стверджено про неправильно обраний позивачем спосіб захисту, шляхом звернення до суду лише з вимогою про стягнення вартості товару.

Посилаючись на зміст ст. 651 ЦК України, зазначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Законодавець у певних правовідносинах може передбачити порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Наприклад, ст.188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Отже, щодо розірвання господарських договорів існує спеціальна норма ст.188 ГК України, яка передбачає надіслання пропозицій та право звернення до суду у разі їх відхилення.

29.02.2024 ТОВ «Віджи Продакшн» надіслало ТОВ «М`ясокомбінат Тернопільський» вимогу про часткову відмову від договору та повернення за товар сплаченої грошової суми, на яку отримало відповідь про відмову у задоволенні цих вимог.

Тому, ТОВ «Віджи Продакшн» мало право обрати спосіб захисту порушеного права - відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар суми.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/256/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.05.2024, яке відкладалось на 13.06.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Шумського І.П. з 10.06.2024 у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення підготовчого засідання 13.06.2024, ухвалою суду від 06.06.2024 підготовче засідання у справі № 921/256/24 призначено на 01.07.2024.

Строк підготовчого провадження у даній справі продовжено 06.06.2024.

В підготовчому засіданні 01.07.2024 оголошувалась перерва до 18.07.2024, а надалі до 25.07.2024.

Ухвалою суду від 25.07.2024 закрито підготовче провадження по справі №921/256/24 та призначено її до розгляду по суті на 19.08.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення судового засідання 19.08.2024, ухвалою суду від 02.08.2024 судове засідання у справі № 921/256/24 призначено на 10.10.2024, яке відкладалось на 31.10.2024, 21.11.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення судового засідання 21.11.2024, ухвалою суду від 20.11.2024 судове засідання у справі № 921/256/24 призначено на 05.12.2024.

В судовому засіданні 05.12.2024 представником позивача підтримано позовні вимоги.

Представником відповідача в судовому засіданні 05.12.2024 заперечено проти позову.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Суд, у судовому засіданні 05.12.2024, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Тернопільський" (надалі постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віджи Продакшн" (надалі покупцем) 10.11.2022 укладено договір поставки №2/10.11.2022 (надалі - договір), з протоколом розбіжностей від 14.11.2022.

Згідно з п. 1.1 договору постачальник відповідно до умов цього договору зобов`язався виготовити та поставити товар покупцю, а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, найменуваннях і цінах, зазначених у видаткових накладних (товарно-транспортних накладних), що виписуються на кожну партію товару.

Постачальник зобов`язався поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у підтверджених замовленнях покупця на поставку товару (п. 1.2 договору).

У п. 2.1, п. 2.2 договору зазначено, що ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається на підставі прайс - листів постачальника та вказується у видаткових накладних (товаро - транспортних накладних) на кожну партію товару. Ціна на товар та вартість партії товару, що вказана у видатковій накладній, вважається узгодженою з моменту підписання сторонами видаткової накладної на партію товару.

Відповідно до п. 2.3 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) якщо сторони не домовилися про інше, покупець зобов`язаний здійснити оплату товару на умові 100% попередньої оплати партії товару, що підлягає поставці. Постачальник зобов`язаний поставиш товар покупцю відповідно до умов замовлення покупця (п. 3.1 договору). Якщо покупець здійснив 100% передплату, постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару протягом 3 календарних днів від дати оплати покупцем рахунку - фактури постачальника, якщо інший строк не визначений у погодженому постачальником замовленні покупця.

Згідно з п. 3.1 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) товар поставляється партіям згідно до наданих замовлень покупця, в яких зазначається асортимент, кількість товару, строк та умови його поставки. Замовлення подається в письмовому вигляді (електронною поштою з обов`язковим підтвердженням від постачальника про отримання такого замовлення). Постачальник протягом 24 годин з моменту отримання замовлення надає покупцю підтвердження заявки на електронну пошту або повідомляє в цей строк про відмову від виконання заявки покупця. На підтвердження заявки постачальник виставляє рахунок-фактуру на оплату продукції. Сторони домовились, що у випадку відсутності підтвердження постачальника щодо заявки покупця у вищевказаний строк, постачальник відмовився від виконання заявки покупця. Сторони домовились, що замовлення покупця і його підтвердження постачальником здійснюються виключно з адрес електронної пошти постачальника і покупця, що вказані у розділі 10 цього договору.

Датою поставки вважається дата вказана у відповідній видатковій накладній (товарно-транспортній накладній). Сторони погодилися, що особи, які підписали видаткову накладну (товарно-транспортну накладну) з прикладанням печатки або штампу (за наявності останнього у покупця), являються уповноваженими особами на підписання даних документів та їхні підписи свідчать про приймання покупцем партії товару та відсутності претензій стосовно кількості, асортименту та якості товару (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору при передачі товару постачальник зобов`язаний передати всю необхідну документацію на партію товар, а покупець зобов`язаний прийняти партію товару і підписати видаткову накладну (товарно-транспортну накладну).

Згідно з п. 3.7 договору процедура приймання товарів проводиться (здійснюється) на умовах даного договору. Не врегульовані даним договором правила приймання товару по кількості та якості врегульовуються нормами чинного законодавства України, зокрема Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 із змінами і доповненнями) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народною споживання по якості (затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 із змінами і доповненнями) в частині, що не суперечить умовам даного договору.

У п. 3.8 договору зазначено, що під час проведення процедури приймання товару покупець зобов`язаний здійснити усі необхідні дії, спрямовані на встановлення відповідності товару умовам даного договору, домовленостям сторін та вимогами чинного законодавства України, зокрема: перевірити кількість та асортимент поставленого товару кількості та асортименту, що вказані у видатковій накладній; перевірити товар на будь-які видимі недоліків товару (забруднення, пошкодження, невідповідність розмірів тощо); штрихового кодування та маркування; строків придатності товару; перевірити наявність та належне оформлення усіх необхідних товаросупровідних документів, зокрема видаткову накладну, документ, що посвідчують якість товару тощо.

У п. 4.3 договору постачальник зобов`язався, зокрема: передати товар належної якості в асортименті та кількості на підставі погодженого сторонами замовлення (п. 4.3.1 договору); надати покупцю товаросупровідну документацію, а у випадках, передбачених чинним законодавством України, інші необхідні документи у порядку передбаченому цим договором та/або чинним законодавством України (п. 4.3.2 договору);

У свою чергу, у п. 4.4 договору покупець зобов`язався, у тому числі, але не обмежуючись: належним чином забезпечувати приймання товару (п. 4.4.2 договору); забезпечувати розвантаження товару на своїй території у відповідності з товаросупровідною документацією на поставку товару (п. 4.4.3 договору); у момент фактичного приймання товару здійснити його перевірку за кількістю, якістю та асортиментом, підписати належним чином та завірити товаросупровідну документацію на товар, що засвідчують факт отримання покупцем товару (п. 4.4.5 договору).

У випадку поставки товару неналежної якості та/або некомплектного товару, постачальник зобов`язаний здійснити заміну товару на протязі 7(семи) днів (п. 5.3 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей)).

Постачальник не несе відповідальності за псування товару, що виникло внаслідок недотримання покупцем правил зберігання та реалізації товару, за зберігання товару на складі покупця, а також за товар, термін придатності якого закінчився (п. 5.7 договору).

У п. 6.1 договору сторони домовились, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання представниками сторін, яка зазначена в правому верхньому куті першої сторінки цього договору, скріплення печатками сторін, у разі їх наявності, і діє до 31 грудня року який зазначено в правому верхньому куті першої сторінки цього договору включно, а в частині невиконаних зобов`язань сторін, що виникли на момент дії цього договору, до їх повното виконання.

Згідно з п. 6.2 договору строк (термін) дії договору щорічно продовжується у разі відсутності письмового повідомлення до дати закінчення чергового строку (терміну) дії договору, від будь-якої зі сторін до іншої сторони про небажання продовжувати договірні відносини (не пізніше ніж за 30 календарних днів до його закінчення), строк (термін) дії цього договору вважається кожного разу автоматично продовженим на тих же умовах - до 31 грудня наступного року включно.

Позивачем стверджено, що на виконання умов договору упродовж січня квітня 2023 року ним здійснювались неодноразові поставки товару, а позивачем прийняття товару ("Каша гречана з яловичиною" (ж/б) 0,325), у т.ч. 48695 шт. (вартістю 47,30 грн кожна), згідно з видатковими накладними №2034 від 30.01.2023, №2035 від 30.01.2023, №2036 від 30.01.2023, №2122 від 31.01.2023.

Відповідно до їх змісту місце поставки товару: м. Вінниця, 2-й пров. Індустріальний, буд. 8.

Приймання - передача товару згідно з вказаними видатковими накладними посвідчується зробленими на них відмітками та печатками сторін за договором та по справі.

Відповідачем визнано факти поставки товару на протязі вказаного періоду, у т.ч. спірних 48695 шт. консерв.

Загальна вартість товару в кількості 48695 шт. складає 2303273,50 грн (48695 шт. * 47,30 грн).

Товар у вказаній кількості повністю оплачено позивачем. На підтвердження факту оплати позивачем до позовної заяви долучено ряд платіжних інструкцій за період листопад 2022 року березень 2023 року.

Факт поставки товару у вказаній кількості та його оплати підтверджено обома сторонами у справі.

ТОВ "Віджи Продакшн" у поясненнях б/н від 16.07.2024 (вх. №5686 від 17.07.2024) зазначено, що товар (який є предметом спору у даній справі) поставлявся двома партіями, які виробником позначено L 10.01.2023 та L 12.01.2023. Партія ідентифікована датою виробництва. У товаросупроводжуючих документах - деклараціях виробника зазначені дати виробництва 10.01.2023 та 12.01.2023. Доставку одної партії товару здійснено кількома автопоставками, у зв`язку з чим оформлено кількома видатковими накладними.

Так, партія L 10.01.2023 у загальній кількості 82500 банок поставлена згідно з видатковими накладними: №2034 від 30.01.2023 (декларація МКТ00002034 від 30.01.2023, кількість банок 50000); №2035 від 30.01.2023 (декларація МКТ00002035 від 30.01.2023, кількість банок 32500).

У свою чергу, партія L 12.01.2023 у загальній кількості 82500 банок поставлена згідно з видатковими накладними: №2035 від 30.01.2023 (декларація МКТ00002035 від 30.01.2023, кількість банок 17500); №2036 від 30.01.2023 (декларація МКТ00002036 від 30.01.2023, кількість банок 50000); №2122 від 31.01.2023 (декларація МКТ00002122 від 31.01.2023, кількість банок 15000).

В матеріалах справи міститься акт від 28.11.2023 про виявлені скриті дефекти, складений за адресою: Черкаська область, с. Червона Слобода, вул. Берегова Промислова, буд. 20, за участі уповноважених представників обох сторін.

У акті зафіксовано виявлення продукції у кількості 1508 шт., що не підлягає подальшій реалізації у зв`язку із невідповідністю ДСТУ 4607:2006 "Консерви м`ясорослинні. Каші з м`ясом. Загальні технічні вимоги", невідповідним товарним видом та наявністю істотних порушень вимог щодо якості товару.

Згідно з підписаним представниками сторін актом від 28.11.2023 такими недоліками є: бомбажна продукція; жирна тара; неякісне маркування/етикування.

Відповідно до змісту акта від 28.11.2023, вказаний товар поставлено згідно з видатковими накладними за період січень квітень 2023 року, виготовлений 12.01.2023, 16.02.2023, 18.02.2023, строк придатності якого складає 2 роки. Документами, які засвідчують якість цього товару є Декларації виробника № МКТ00002122 від 31.01.2023, № МКТ00002036 від 30.01.2023, № МКТ00008333 від 11.04.2023, № MKT00007865 від 06.04.2023, № МКТ00008953 від 20.04.2023, № МКТ00008460 від 12.04.2023 та Експертні висновки № 000370п/23 від 27.02.2023, № 000369п/23 від 27.02.2023, № 000077п/23 від 19.01.2023. Партії поставки: L12.01.2023; L16.02.2023; L18.02.2023.

Після складання акта від 28.11.2023, товар у кількості 1508 шт. на суму 71328,40 грн повернено відповідачу згідно з накладною на повернення №285 від 23.01.2024.

Позивачем стверджено, що відповідачем не повернено грошових коштів в сумі 71328,40 грн у зв`язку з поверненням товару в кількості 1508 шт.

В матеріалах справи також міститься акт від 13.02.2024 про виявлені скриті дефекти, складений за адресою: Черкаська область, с. Червона Слобода, вул. Берегова Промислова, буд. 20, за участі уповноважених представників обох сторін. У ньому зазначено про виявлення продукції у кількості 47187 шт., що не підлягає подальшій реалізації у зв`язку із невідповідністю ДСТУ 4607:2006 "Консерви м`ясорослинні. Каші з м`ясом. Загальні технічні вимоги", невідповідним товарним видом та наявністю істотних порушень вимог щодо якості товару, а саме невідповідного товару у партіях L 10.01.2023, L 12.01.2023, серед якого:

- неякісне маркування 12633 шт.;

- забруднена тара 13023 шт.;

- корозія на банці 11978 шт.;

- деформована тара (виявлено у плашках) 1340 шт.;

- потенційний бомбаж 1748 шт.;

- фактичний бомбаж, забрудження тари внаслідок бомбажу 1968 шт.;

- недовага 17 шт.;

- брак нанесення етикетки (невідповідне розміщення до тари) 796 шт;

- пересорт по датах (дві дати в плашці) 3684 шт.

В тому числі повторюються недоліки, за якими відповідачу було повернено продукцію за актом від 28.11.2023. Тоді, як і в акті від 13.02.2024, сторони визначили їх як істотні порушення щодо якості товару.

Вказаний товар поставлено згідно з видатковими накладними за період січень квітень 2023 року, виготовлений 10.01.2023, 12.01.2023, строк його придатності складає 2 роки. Документами, що засвідчують якість товару є Декларації виробника № МКТ00002035 від 30.01.2023, № МКТ00002122 від 31.01.2023, № МКТ00002036 від 30.01.2023 та Експертні висновки № 000076п/23 від 19.01.2023, № 000077п/23 від 19.01.2023. Партії поставки: L 12.01.2023; L 10.01.2023.

В ході підготовчого провадження у справі позивачем долучено до матеріалів справи декларації виробника на готову м`ясну продукцію та експертні висновки, у т.ч. перелічені у актах від 28.11.2023 та 13.02.2024.

Отже, гарантійний строк придатності спірного у даній справі товару становить 2 роки, який на момент складення цього акта, подання позову та прийняття судового рішення не минув.

В адресованому Товариству з обмеженою відповідальністю "Віджи Продакшн" листі №19 від 23.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Тернопільський" повідомлено наступне:

- неякісне маркування/етикетування 12633 банок, забруднена тара - 13023 шт. поставленої продукції згідно договору, дійсно могло виникнути з вини постачальника. В зв`язку з цим ТОВ «М`ясокомбінат Тернопільський» повністю погоджується з даними скритими дефектами;

- наявність бомбажної продукції у кількості 1968 шт., корозія на банці у кількості 11978 шт., потенційний бомбаж - 1748 шт. могло виникнути внаслідок недотримання або порушення умов зберігання. Дані умови прописані як на етикетці так і в декларації виробника;

- деформована тара у кількості 1340 шт. могла виникнути при транспортуванні продукції.

У своєму листі відповідач звернув увагу на те, що під час приймання продукції, згідно договору, у покупця не виникало жодних зауважень стосовно якості, кількості, відповідності вимогам ДСТУ зовнішнього вигляду, етикетки та маркування продукції.

Посилаючись на умови п. 5.7 договору ним також зазначено, що постачальник не несе відповідальності за псування товару, що виникло внаслідок недотримання покупцем правил зберігання та реалізації товару, за зберігання товару на складі покупця.

Попри це, відповідач у листі №19 від 23.02.2024 гарантував позивачу заміну 47187 шт. консерв, щодо яких у останнього були зауваження, зазначені в акті від 13.02.2024.

04.03.2024 позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу №29/02/2024-П2 від 29.02.2024, у якій посилаючись на зміст актів від 28.11.2023 та від 13.02.2024, а також п.1 ч.2 ст. 678 ЦК України, позивач повідомив відповідача про відмову від договору №2/10.11.2022 від 10.11.2022 в частині поставленого у товару в кількості 48695 шт, вартістю 47,30 грн кожна, на загальну суму 2302273,50 грн. При цьому повідомлено реквізити рахунка, на який необхідно здійснити перерахування коштів.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Тернопільський" у листі №54 від 18.03.2024, адресованому Товариству з обмеженою відповідальністю "Віджи Продакшн", повністю заперечило проти виконання вимоги про повернення коштів в сумі 2302273,50 грн, посилаючись на відсутність щодо якості товару зауважень у позивача під час приймання товару, можливе виникнення недоліків товару через недотримання позивачем умов зберігання товару та через можливе транспортування позивачем товару.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. ст. 7, 13, 15 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх фізичних та юридичних осіб перед законом і судом, змагальності сторін та відповідно до принципу пропорційності.

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (постанова КГС ВС від 08.07.2021 у справі № 915/1889/19).

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду (постанова КГС ВС від 16.12.2021 у справі №923/560/17).

Згідно з положеннями статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Звертаючись до усталеної практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63).

Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (DomboBeheer B. V. v. theNetherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням перелічених норм та стандартів доказування, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 181 ГК України зазначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. п. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В силу зобов`язання боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі передати майно, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

З матеріалів справи убачається, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Факт поставки товару у кількості 48695 шт., про який йдеться у позові, та його оплати підтверджено письмовими доказами і визнається обома сторонами у справі.

Його частина, в кількості 1508 шт. за погодженням сторін визнана такою, що не відповідає вимогам щодо якості товару та повернута відповідачу. Його заміни чи повернення коштів позивачу, на час вирішення спору, не здійснено.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч.1 ст. 75 ГПК України).

Згідно зі ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Статтею 675 ЦК України встановлено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 5 статті 269 ГК України передбачено, що постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами, технічними умовами (у разі наявності) на основний виріб.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №910/18335/20 зазначено, що у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

До того ж висновку прийшов Верховний Суд і у своїй постанові від 02.07.2024 у справі №910/9544/23.

Згідно з частиною другою статті 679 ЦК України якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

За змістом наведеної правової норми у випадку існування гарантії щодо якості товару обов`язок доведення обставин, що звільняють продавця від відповідальності, покладається на нього.

Як вбачається з матеріалів справи, дефектування товарів відповідача по актах від 28.11.2023 та від 13.02.2024 відбулось в межах гарантійного терміну. Тому, саме відповідач повинен спростувати свою вину в недоліках виробленої ним продукції.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Згідно з п. 3.7 договору процедура приймання товарів проводиться (здійснюється) на умовах даного договору. Не врегульовані даним договором правила приймання товару по кількості та якості врегульовуються нормами чинного законодавства України, зокрема Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 із змінами і доповненнями) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народною споживання по якості (затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 із змінами і доповненнями) в частині, що по суперечить умовам даного договору.

У випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, а також іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок прийому продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання по якості та комплектності, а також тари під продукцією чи товарами, до відносин застосовується Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена Постановою Держарбітражу СРСР № П-7 від 25.04.1966 із внесеними змінами та доповненнями (надалі - Інструкція).

Позивачем стверджено, що відповідач здійснив передачу товару (конверв у кількості 48695 шт.) з істотним порушенням вимог щодо якості товару (виявлених після отримання товару), що зафіксовано у актах від 28.11.2023 та від 13.02.2024, складених за участі уповноваженого представника відповідача (продавця).

У відповідності до п. 16 Інструкції при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поступила, тари чи упаковки вимогам стандартів, технічних умов, креслень, зразків (еталонів), договору чи даним, зазначеним на маркуванні чи супровідних документах, які засвідчують якість продукції, одержувач призупиняє подальший прийом продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при її прийомі дефектів.

Отримувач також зобов`язаний викликати для участі в отриманні продукції та складанні двостороннього акта представника немісцевого виробника (відправника), якщо це передбачено основними чи особливими умовами поставки, інших обов`язкових правилах чи договорі. При немісцевій поставці виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції і складанні акту є обов`язковою.

У відповідності до п. 29 Інструкції за результатами приймання продукції по якості та комплектності за участю представників вказаних у п. 19 та 20 Інструкції складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. В акті про фактичну якість і комплектність одержаної продукції згідно з п. 29 Інструкції має бути вказано найменування одержувача продукції та його адреса, номер та дата акту, місце прийому продукції, час початку та закінчення прийому продукції, прізвища та ініціали осіб, які приймали участь в прийомі продукції по якості і в складенні акту, найменування та адреса виробника, дата та номер телефонограми чи телеграми про виклик представника виробника, стан тари і упаковки на момент огляду продукції, кількість некомплектної продукції та інші дані, зазначені у цьому пункті, а також висновок про характер виявлених дефектів в продукції та причина їх виникнення.

Згідно з п. 30 Інструкції акт підписується усіма особами, які приймали участь в перевірці якості та комплектності продукції. Особа, що не погоджується із змістом акту, зобов`язана підписати його з відміткою про не погодження та викласти свою думку.

Як встановлено судом акти про виявлені недоліки від 28.11.2023 та від 13.02.2024 складено за участі представників обох сторін та підписано зі сторони відповідача без зауважень.

Отже, посилання позивача на акти про виявлені недоліки від 28.11.2023 та від 13.02.2024 є належними і допустимими згідно з умовами п.3.7 договору та п.30 Інструкції, оскільки такі акти складено представниками обох сторін.

Верховним Судом у постанові від 07.06.2019 у справі №904/3407/19 зазначено, що право покупця відмовитись від договору поставки і вимагати повернення сплачених грошових коштів за товар передбачено нормою законодавства, ст. 678 ЦК України, яка застосовується незалежно від того, чи передбачили сторони умовами договору відповідну можливість, оскільки не містить застереження щодо застосування виключно у разі, якщо сторони договору передбачили її застосування.

Разом з тим, Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі 164/882/15-Ц щодо тлумачення п.1 ч.2 ст.678 ЦК України зроблено правовий висновок про те, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми лише за умови, якщо він відмовився від договору.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 10.05.2020 у справі 910/22541/16, можливість реалізації права на відмову від договору у випадку його істотного порушення продавцем, пов`язується з дотриманням форми повідомлення про відмову, а отже пов`язано із вимогами ч. 3 ст. 214 ЦК України, відповідно до якої відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, у якій було вчинено правочин.

В матеріалах справи містять надіслану 04.03.2024 позивачем на адресу відповідача вимогу №29/02/2024-П2 від 29.02.2024, у якій посилаючись на зміст актів від 28.11.2023 та від 13.02.2024, а також п.1 ч.2 ст. 678 ЦК України, позивач повідомив відповідача про відмову від договору №2/10.11.2022 від 10.11.2022 в частині поставленого у товару в кількості 48695 шт, вартістю 47,30 грн кожна, на загальну суму 2302273,50 грн. При цьому повідомлено реквізити рахунка, на який необхідно здійснити перерахування коштів.

Лист - вимога №29/02/2024-П2 від 29.02.2024 оцінено судом як відмова позивача від договору, в розумінні п.1 ч.2 ст.678 ЦК України.

Суд у даній справі, з урахуванням:

- встановленої законом презумпції вини виробника (відповідача) у існуючих недоліках щодо якості товару протягом встановленого на нього гарантійного строку, якої ТОВ "М`ясокомбінат Тернопільський" належним чином не спростовано (зокрема щодо бомбажу, деформації тари та корозії);

- складених представниками сторін без жодних зауважень та відповідно до загальних умов, укладеного між ними правочину та визначених ними Інструкцій, актів від 28.11.2023 і від 13.02.2024 про недоліки виробленої відповідачем продукції;

- визнання сторонами (їх представниками) в актах від 28.11.2023 і від 13.02.2024 недоліків продукції відповідача як істотних і скритих (не видимих при поверхневому огляді), у зв`язку з чим, консерви по акту від 28.11.2023 були повернуті відповідачу без будь-яких заперечень;

- відсутності у представника відповідача, при складенні акта від 13.02.2024 зауважень щодо умов зберігання дефектної продукції в с. Червона Слобода Черкаської області, яка первинно була відправлена у м. Вінниця;

- наявності таких дефектів (неякісне маркування, недовага, забруднення тари, брак нанесення етикетки, пересорт по датах), які пов`язані виключно з виробником;

- непослідовності та суперечливості дій відповідача після виявлення та фіксації за участі його представника дефектів продукції. А саме: повне визнання, вказаних недоліків на момент складання актів та отримання назад товару за одним з них; часткове визнання вини у відповіді від 18.03.2024 вих. №54 на вимогу позивача та повне заперечення позову у відзиві та наступних, викладених щодо спору позиціях;

- наявної в матеріалах справи письмової відмови позивача від договору поставки у формі листа №29/02/2024-П2 від 29.02.2024, надісланого відповідачу 04.03.2024, -

дійшов висновку, що у даному випадку більш вірогідними, переконливими є докази, які вказують на наявність підстав для задоволення позову.

При цьому суд зазначає, що вартість консерв 48695 шт. за ціною 47,30 грн кожна складає 2303273,50 грн.

У ст. 14 ГПК України зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.2).

З урахуванням зроблених судом висновків про задоволення позову, передбаченого ст. 14 ГПК України права самостійно розпоряджатися своїми правами, у даному випадку шляхом формулювання вимог позовної заяви (предмета позову), у якій заявлено до стягнення з відповідача вартість оплаченого товару у меншому розмірі 2302273,50 грн, суд приходить до висновку, що позивачу підлягають до задоволення позовні вимоги в сумі 2302273,50 грн.

Суд у даній справі відхиляє посилання відповідача у відзиві на приписи ст. 651 ЦК України та неправильно обраний позивачем спосіб захисту свого права, шляхом звернення до суду з позовом про стягнення вартості поставленого товару, оскільки відповідно до висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 17.12.2020 у справі №904/1598/18 умови визнання порушення вимог щодо якості товару істотним, визначені ч.2 ст.678 ЦК України (як підстава для відмови від договору) не є тотожними умовам визнання істотним порушення договору (як підстави для його розірвання), визначеним ч.2 ст.651 ЦК України. За змістом статей 651 та 678 ЦК України «істотне порушення вимог щодо якості товару» та «істотне порушення договору» не є безумовно тотожними законодавчими поняттями.

Розподіл судових витрат.

Позов у даній справі поданий в електронній формі через підсистему Електронний суд, тому відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" до ставки судового збору застосований понижений коефіцієнт 0,8.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір в сумі 27627,20 грн покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Тернопільський" (47728, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Острів, вулиця Промислова, будинок 1, ідентифікаційний код 44674486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віджи Продакшн" (19000, Черкаська область, Черкаський район, місто Канів, вулиця Дорошенка Михайла, будинок 1, ідентифікаційний код 42602802) 2302273 (два мільйони триста дві тисячі двісті сімдесят три) грн 50 коп. боргу, 27627 (двадцять сім тисяч шістсот двадцять сім) грн 20 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 16 грудня 2024 року.

Суддя І.П. Шумський