Рішення

від 16.12.2024 по справі 922/3375/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3375/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгер Груп" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 12, оф. 177) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "ОККО-2020" (61146, м. Харків, вул. Яроша Отакара, буд. 22) про стягнення 60095,14 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінгер Груп" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "ОККО-2020" про стягнення заборгованість у розмірі 54000,00 грн., 3% річних у розмірі 2326,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 3768,19 грн. та судові витрати.

Окрім того, позивач просить суд органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати 3% річних на суму основного боргу 54000,00 грн. за договором поставки товару №W06042023 від 06.04.2023 за період з моменту винесення рішення суду у даній справі до моменту погашення боргу відповідачем, за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотки річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів із Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "ОККО-2020" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгер Груп".

Позовна заява обґрунтована невиконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором поставки товару №W06042023 від 06.04.2023 в частині оплати вартості отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 позовну заяву залишено без руху з огляду на вимоги частини 1 статті 162, пункту 3 частини 3 статті 162, пункту 2 частини 1 статті 164 ГПК України та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

11.10.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано супровідний лист (вх. №25678), разом із доданими до нього документами, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, розгляд справи ухвалено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

Разом з тим, звернуто увагу, що відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України відповідач зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в системі "Електронний суд".

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

25.11.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. №29605), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Враховуючи зазначене, сторони зобов`язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Отже, процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.

Беручи до уваги, що станом на дату відкриття провадження у даній справі відповідачем не зареєстровано "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 16.10.2024 було надіслано засобами поштового зв`язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку було повернуто на адресу суду без вручення адресату.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 по справі №922/3375/24 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, враховуючи положення статті 248 ГПК України щодо строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінгер Груп" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "ОККО-2020" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки товару №W06042023 (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або видаткових накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з пунктом 1.3. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Умовами пункту 3.1. договору передбачено, що ціна на товар встановлюється на підставі специфікації постачальника, що є додатком до цього договору. Оплата за даним договором здійснюється в національній валюті України. Факт погодження покупцем ціни на вартості товару вважається підписана сторонами специфікація.

Відповідно до пункту 3.2. договору загальна вартість цього договору відповідає загальній сумі всіх видаткових накладних, на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього договору.

Умовами пункту 3.3. договору погоджено, що оплата товару здійснюється в наступному порядку: покупець оплачує 100% вартості товару, вказаної в специфікації протягом 7 банківських днів з дати поставки товару та виставлення рахунку.

Відповідно до пункту 5.4. договору товар приймається покупцем або його уповноваженим представником за кількісними та якісними характеристиками в момент розвантаження товару постачальником. На підтвердження факту прийняття замовленого товару постачальник або його уповноважений представник надає, а покупець зобов`язаний підписати видаткову накладну та передати один екземпляр постачальнику.

Додатком №1 від 06.04.2023 до договору №W06042023 від 06.04.2023 є Специфікація №1, відповідно до якої продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити наступну продукцію: tm Wingers Drabbler Football Balls Military. Size 5 у кількості 30 шт., ціна 1 шт. з ПДВ 1800,00 грн., всього 54000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 2, 3 Специфікації погоджено, що вартість товару з ПДВ складає 54000,00 грн. Покупець зобов`язується здійснити оплату товару на наступних умовах: оплата у розмірі 54000,00 грн. сплачується шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з дати виставлення рахунку засобами факсимільного або електронного зв`язку.

Умовами пункту 4, 5 Специфікації передбачено, що приймання-передача продукції відбувається на умовах, визначених договором. Продавець одночасно з продукцією передає покупцеві супровідні документи, вказані в договорі.

Крім того, між сторонами підписано Специфікацію №2 від 10.04.2023 та Специфікацію №3 від 11.04.2023 в якості додатків №2, 3 до договору №W06042023 від 06.04.2023.

Відповідно до накладної №3 від 11.04.2023 до договору №W06042023 від 06.04.2023 позивач передав, а відповідач прийняв товар - футбольний м`яч tm Wingers Drabbler Football Balls Military. Size 5 у кількості 30 шт. на суму 54000,00 грн. з ПДВ, яка підписана між сторонами, підписи скріплено відтисками печаток сторін.

Позивачем оформлено рахунок-фактуру №1 від 07.04.2023 до договору №W06042023 від 06.04.2023 на оплату товару - футбольний м`яч tm Wingers Drabbler Football Balls Military. Size 5 у кількості 30 шт. на суму 54000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про належне виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки товару №W06042023 від 06.04.2023 та поставку відповідачу товар на суму 54000,00 грн., який відповідачем прийнято без зауважень. Разом з тим, позивач у позовній заяві стверджує про порушення відповідачем погоджених умов договору поставки товару №W06042023 від 06.04.2023 в частині оплати вартості отриманого товару.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем оформлено претензію від 15.07.2024, в якій з викладенням правових та фактичних підстав пред`явлення претензії просив протягом 10 календарних днів з дня отримання претензії сплатити 54000,00 грн. відповідно до умов договору поставки товару №W06042023 від 06.04.2023, яку скеровано засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення на адресу відповідача.

Разом з тим, позивачем у позовній заяві зазначено, що претензію про сплату заборгованості у розмірі 54000,00 грн. було додатково скеровано на електронну адресу відповідача fcokko2020@gmail.com та відповідачем надано відповідь на претензію, в якій останнім погоджено сплату заборгованості у розмірі 54000,00 грн. в добровільному порядку, однак станом на дату звернення з позовом до суду заборгованість за поставлений товар залишається не сплаченою.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Матеріали справи свідчать, що укладаючи та підписуючи договір поставки товару №W06042023 від 06.04.2023 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що постачальник зобов`язується відвантажити покупцю товар належної якості в обумовлений термін, відповідно до умов даного договору (п.п. 4.1.1.).

Відповідно до накладної №3 від 11.04.2023 до договору №W06042023 від 06.04.2023 позивач передав, а відповідач прийняв товар - футбольний м`яч tm Wingers Drabbler Football Balls Military. Size 5 у кількості 30 шт. на суму 54000,00 грн. з ПДВ.

Вище вказана накладна містить підписи постачальника та покупця, які скріплено відтисками печаток. При цьому матеріали справи не містять будь-яких заперечень або зауважень відповідача щодо якості, кількості, вартості отриманого від позивача товару відповідно до вказаної видаткової накладної.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором №W06042023 від 06.04.2023 та поставку відповідачу товар на суму 54000,00 грн. з ПДВ.

В силу приписів статті 691, 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, двосторонній характер господарських відносин між сторонами зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар, і водночас набуває законного права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату у погоджений між сторонами строк.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Тобто, однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Умовами пункту 3.3. договору погоджено, що оплата товару здійснюється в наступному порядку: покупець оплачує 100% вартості товару, вказаної в специфікації протягом 7 банківських днів з дати поставки товару та виставлення рахунку.

Пунктом 2, 3 Специфікації від 06.04.2023 до договору №W06042023 від 06.04.2023 погоджено, що вартість товару з ПДВ складає 54000,00 грн. Покупець зобов`язується здійснити оплату товару на наступних умовах: оплата у розмірі 54000,00 грн. сплачується шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з дати виставлення рахунку засобами факсимільного або електронного зв`язку.

Позивачем оформлено та виставлено рахунок-фактуру №1 від 07.04.2023 до договору №W06042023 від 06.04.2023 на оплату товару - футбольний м`яч tm Wingers Drabbler Football Balls Military. Size 5 у кількості 30 шт. на суму 54000,00 грн.

Згідно з пунктом 4.2. договору постачальник має право своєчасно отримувати від покупця оплату за переданий йому товар на умовах, визначених даним договором (п.п. 4.2.1); вимагати від покупця виконання умов договору (п.п. 4.2.2.).

Умовами пункту 4.3. договору передбачено, що покупець зобов`язаний прийняти товар від продавця та оплатити його вартість відповідно до умов, передбачених договором (п.п. 4.3.1.).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Натомість матеріали справи свідчать, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за договором №W06042023 від 06.04.2023 та не здійснено на користь позивача оплату вартості отриманого товару на суму 54000,00 грн.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення розрахунку за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 54000,00 грн. є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, жодним чином не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 2326,95 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3768,19 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Слід враховувати, що відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018 у справі №815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17).

Отже, період прострочення виконання зобов`язання починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, слід брати до уваги частину 5 статті 254 ЦК України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено з допущенням помилки, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру таких нарахувань.

Перевіривши правомірність та правильність детального розрахунку 3% річних у розмірі 2326,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3768,19 грн., суд зазначає, що здійснене нарахування виконано позивачем без урахування наведених положень законодавства та обставин справи.

Відтак, здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що обґрунтованими та правомірними до стягнення є 3% річних у розмірі 2304,76 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3652,89 грн. В задоволенні іншої частини розрахованих та заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає за необхідне відмовити у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Водночас суд приймає до уваги, що матеріали справи не містять будь-якого листування претензійного характеру між сторонами щодо часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог, так само як і не містять контррозрахунку позовних вимог.

Суд зазначає, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Щодо клопотання позивача про застосування положень частини 10 статті 238 ГПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.

Крім того, правовий аналіз положень статті 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Разом з тим, враховуючи встановлені обставини справи та наведені положення законодавства, застосування частини 10 статті 238 ГПК України у даному випадку сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності повторно звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

За приписами частини 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи викладене, наявні правові підстави для зазначення у рішенні суду органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати 3% річних на суму основного боргу 54000,00 грн. за договором поставки товару №W06042023 від 06.04.2023 за період з моменту винесення рішення суду у даній справі до моменту погашення боргу відповідачем, за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотки річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів із Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "ОККО-2020" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгер Груп".

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Господарським процесуальним законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Нормами процесуального права передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Положення статті 16 ГПК України передбачають, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до адвоката Козаченко В.І. з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту прав та інтересів клієнта, про що було укладено відповідний договір про надання правової допомоги №07/24 від 12.07.2024 та оформлено ордер на надання правничої допомоги серія АР №1198575 від 19.09.2024 у суді.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що адвокат зобов`язується надавати правову (професійну правничу) допомогу клієнту у відносинах з державними, правоохоронними, контролюючими, судовими органами влади т а місцевого самоврядування, зокрема: у судах першої т а апеляційної інстанцій всіх форм судочинства, Верховному Суді, Вищому антикорупційному суді, в органах прокуратури, Національної поліції України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки , Національного антикорупційного бюро України, Міністерства юстиції України тощо; представляти інтереси клієнта в судах різних інстанцій, зoкрема, антикорупційному суді, Верховному Суді; бути захисником/адвокатом в кримінальних провадженнях та приймати участь у будь-яких процесуальних (слідчих) діях.

Умовами пункту 2.3. договору погоджено, що клієнт зобов`язаний: надати адвокату всі документи ( їх копії), а також повну інформацію, необхідну для надання правової допомоги; сплатити адвокату винагороду за надану правову допомогу відповідно до умов ( в розмірі, строку та порядку), передбачених цим договором.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами зобов`язань за ним з моменту його укладення, якщо сторони не домовились про інше.

Із змісту опису виконаних робіт згідно договору про надання правової допомоги укладеного між адвокатом Козаченко В.І. та ТОВ "Вінгер Груп" №07/24 від 12.07.2024 у справі №922/3375/24 на виконання умов договору, адвокат здійснює/здійснив постійний моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо категорії справ в якій пред`явлено позов; готує всі необхідні процесуальні документи: претензії, заяви, заперечення, відзиви, клопотання тощо; за необхідності знайомиться з матеріалами судової справи №922/3375/24; вивчає та узагальнює судову практику Верховного Суду з предмету та підстав в цій справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 щодо питання застосування приписів частини 3 статті 126 ГПК України стосовно змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, викладено висновок, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Із змісту опису виконаних робіт згідно договору про надання правової допомоги укладеного між адвокатом Козаченко В.І. та ТОВ "Вінгер Груп" №07/24 від 12.07.2024 у справі №922/3375/24 слідує, що розрахунок складається з таких витрат та послуг : вивчення та аналіз договору поставки товару №W06042023 від 06.04.2023 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінгер Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний Клуб "ОККО - 2020". додатків до нього - 2000 грн.; підготовка претензії та направлення їх з додатками до ТОВ "Футбольний Клуб "ОККО - 2020" (поштові витрати) - 1500 грн.; досудове врегулювання спору за результатами отриманої претензії (комунікація засобами ел.пошти, що підтверджується листуванням, яке долучено до матеріалів справи) - 3000 грн. .; підготовка проекту позовної заяви із моніторингом/застосуванням наявної судової практики Верховного Суду в аналогічних спорах та надання такого проекту клієнту - 5000 грн.; направлення позовної заяви до суду та сторонам із виготовленням додатків до позову - 1000 грн.; підготовка та направлення до суду і сторонам по справі процесуальних заяв із додатками (заперечень, клопотань, доповнень, запитів тощо) з урахуванням вартості поштових відправлень - 1500 грн.; надання правового висновку щодо підстав укладення мирової угоди чи/та оскарження рішення суду першої інстанції учасниками процесу (відповідачем, позивачем) або ж щодо інших підстав ухвалення судом остаточного рішення в справі - 1000 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки з банківського рахунку адвоката за період з 11.11.2024 до 18.11.2024 позивач перерахував на рахунок адвоката гонорар у розмірі 15000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за надання правових послуг згідно договору №07/24 від 12.07.2024".

Водночас суд зазначає, що у відповідності до норм чинного процесуального законодавства під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України.

Тобто критерії, що визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Надаючи оцінку наданим доказам в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи конкретні обставини даної справи, суд зазначає, що вказані вище послуги з вивчення та аналізу договору поставки товару №W06042023 від 06.04.2023, додатків до нього, підготовка претензії, підготовка проекту позовної заяви разом з моніторингом/застосуванням наявної судової практики узгоджується з положеннями статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Водночас, суд звертає увагу, що визначені та оцінені адвокатом послуга є взаємопов`язаними між собою, є в певній мірі дублюючою за своїм змістом, що впливає на кінцевий розрахунок вартості витрат на правничу допомогу та оцінки судом його розумності.

При цьому позовна заява є незначною за обсягом та не передбачає необхідності виконання адвокатом значного обсягу юридичної і технічної роботи та витрачати значний час для підготовки та подання позову. Додані до позовної заяви документи складаються з одного чи декількох аркушів, є типовими для договорів поставки, у переважній своїй більшості однотипними (рахунки, накладні тощо) та не потребують значної за обсягом роботи із їх вивчення, аналізу, а також підготовки для подання до суду разом з позовом в обґрунтування правової позиції по справі.

Крім того, суд звертає увагу, що нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінилось, а тому цитування великої кількості норм права, законів та іншої нормативно-правової бази, яка підлягає дослідженню і застосуванню, спірні правовідносини у даному разі не передбачають.

Щодо наданої послуги з направлення позовної заяви до суду та сторонам із виготовленням додатків до позову, підготовка та направлення до суду та сторонам по справі процесуальних заяв із додатками з урахуванням вартості поштових відправлень, суд враховує, що відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 23.09.2021 у справі №904/1907/15, для розподілу витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проживання, поштові послуги тощо), необхідною умовою згідно з положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 ГПК України, якою регламентовано порядок компенсації, є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат, а тому судом досліджено матеріали справи, прийнято до уваги відповідні докази та враховано при вирішені питання розподілу судових витрат.

Щодо послуги з надання правового висновку щодо підстав укладення мирової угоди чи/та оскарження рішення суду першої інстанції учасниками процесу (відповідачем, позивачем) або ж щодо інших підстав ухвалення судом остаточного рішення в справі суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, що підтверджують надання відповідної послуги, а тому означена послуга не відповідає критерію реальності такої послуги та об`єктивно не може бути оцінена судом та врахована при розподілі судових витрат.

Разом з тим, суд зазначає, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та позивачем у позовній заяві також зазначено в порядку статті 249 ГПК України про необхідність розгляду справи у наведеній формі господарського судочинства, а тому судові засідання не проводились, що не потребувало витрат адвокатом свого часу та зусиль на участь в судових засіданнях.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 позовну заяву залишено без руху з огляду на вимоги частини 1 статті 162, пункту 3 частини 3 статті 162, пункту 2 частини 1 статті 164 ГПК України та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи обставини справи та наведені законодавчі положення суд дійшов обґрунтованого висновку, що вартість послуг на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. є завищеною. Такий розмір судових витрат не має характеру необхідних, неспівмірний з обсягом наданих адвокатом послуг з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, а також не у повній мірі відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності у розумінні приписів частини 5 статті 129 ГПК України, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

Суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та враховує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до частини 2 статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

У системному зв`язку із наведеними правовими положеннями, наявними у матеріалах справи доказами, з огляду на фактичні обсяги наданих послуг професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів позивача у суді, враховуючи принцип верховенства права, пропорційності та справедливості, критерії реальності, обґрунтованості та розумності розміру таких витрат, а також часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що розумним, реальним, обґрунтованим та співмірним слід вважати зменшений розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

На переконання суду, стягнення зменшеної суми гонорару свідчитиме про дотримання принципу захисту права працівника на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України, оскільки діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата в силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" слугує формою винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункту 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, та пунктів 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "ОККО-2020" (61146, м. Харків, вул. Яроша Отакара, буд. 22, код ЄДРПОУ 44948048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгер Груп" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 12, оф. 177, код ЄДРПОУ 44843729) заборгованість у розмірі 54000,00 грн., 3% річних у розмірі 2304,76 грн., інфляційні втрати у розмірі 3652,89 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 3021,07 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати 3% річних на суму основного боргу 54000,00 грн. за договором поставки товару №W06042023 від 06.04.2023 за період з моменту винесення рішення суду у даній справі до моменту погашення боргу відповідачем, за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотки річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів із Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "ОККО-2020" (61146, м. Харків, вул. Яроша Отакара, буд. 22, код ЄДРПОУ 44948048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгер Груп" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 12, оф. 177, код ЄДРПОУ 44843729).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку та строки, що передбачено ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "16" грудня 2024 р.

Суддя Г.І. Сальнікова