Рішення

від 16.12.2024 по справі 922/3531/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3531/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гленкор Інвестмент" (61003, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 3, кімн. 3) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НМТ" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 2) про стягнення 487160,18 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гленкор Інвестмент" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "НМТ" про стягнення заборгованості у розмірі 487160,18 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором суборенди нежитлових приміщень №02-10/2023 від 10.10.2023 в частині здійснення повної та своєчасної сплати суборендної плати.

09.10.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника позивача зареєстровано заяву (вх. №25375) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

11.10.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. №25635) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що ціна позову у справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, а також враховуючи необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, розгляд справу постановлено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

Разом з тим, звернуто увагу, що відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України відповідач зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в системі "Електронний суд".

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Враховуючи зазначене, сторони зобов`язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Отже, процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".

Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.

Беручи до уваги, що станом на дату відкриття провадження у даній справі відповідачем не зареєстровано "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 16.10.2024 було надіслано засобами поштового зв`язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку було повернуто на адресу суду без вручення адресату з довідкою відділення оператора поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 по справі №922/3531/24 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, враховуючи положення статті 248 ГПК України щодо строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що 10.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гленкор Інвестмент" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НМТ" (далі - відповідач, орендар) було укладено договір суборенди нежитлових приміщень №02-10/2023 (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору погоджено, що в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове користування (суборенду) нежитлові примiщення, визначенi в п.1.2. договору, за плату та на обумовлений строк.

Умовами пункту 1.2. договору визначено, що нежитловi примiщення, якi передаються в суборенду за даним договором, знаходяться в нежитловiй будівлі лiт. "А-5" за адресою: м. Xapків, вул. Клочкiвська, 3, і складаються з примiщень третього поверху №1-7, №8а, №11, №12 загальною площею 159,3 кв.м.

Згідно з пунктом 1.3. договору примiщення надаються орендареві для їх використання в пiдприємницькiй дiяльностi орендаря в якостi офiсних примiщень.

Умовами пункту 2.1. договору передбачено, що розмiр орендної плати за мiсяць користування примiщеннями за домовленiстю сторін складає: за користування примiщеннями третього поверху №1-7, №8а, №11, №12 загальною площею 159,3 кв.м. орендна плата за перший і останній місяці оренди всього становить 110469,73 грн. ПДВ не передбачено.

Починаючи з грудня 2023 року щомісячно розмір суборендної плати становить 33074,66 грн. з ПДВ, що на день підписання договору відповідно до курсу продажу готівкового долару США, встановленого у банківських відділеннях АТ КБ "Приватбанк", дорівнює еквівалент 876,15 дол. США на місяць, тобто виходячи з розрахунку еквівалент 5,5 доларів 50 центів США за 1 кв.м." орендар сплачує орендну плату в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок орендодавця відповідно до курсу продажу готівкового долару США, встановленого у банківських відділеннях АТ КБ "Приватбанк" на дату здійснення платежу. За додатковою домовленістю сторін можуть використовуватись інші форми розрахунків у відповідності до чинного законодавства України.

Плата за останній місяць оренди, яка за домовленістю сторін становить 77395,07 гривень та є складовою вартості оренди, що зазначена в п.п. 2.1.1. пункту 2.1. договору, повинна бути сплачена орендарем не пізніше 15.12.2023 року".

Пунктом 5.1. договору погоджено, що передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщень в суборенду засвідчується відповідним Актом здачі-приймання приміщень. Обов`язок по складанню акта здачі приймання приміщень покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору. Уповноважені представники сторін зобов`язані здійснити огляд приміщень під час підписання відповідного Акту здачі-приймання приміщень.

Відповідно до пункту 5.3. договору приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцеві/орендареві з моменту підписання відповідного акта здачі-приймання приміщень. В момент підписання зазначеного Акту орендар/орендодавець передає орендодавцю/орендареві ключі від приміщень.

Відповідно до Акту приймання-передачі нежитлових приміщень в суборенду від 10.10.2023 позивач передав, а відповідач прийняв на умовах договору в суборенду нежитлові приміщення третього поверху №1-7, №8а, №11, №12 загальною площею 159,3 кв.м., що розташовані в нежитловій будівлі літ. "А-5" за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 3. Приміщення знаходяться в справному стані, придатні для використання в якості офісних.

01.02.2024 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору суборенди нежитлових приміщень №02-10/2023 від 10.10.2023, відповідно до якої сторони дійшли згоди з 01.02.2024 викласти пункти 1.2., 2.1.1. договору в наступній редакції: "1.2. Нежитлові приміщення, які передаються в суборенду за даним договором (надалі іменуються "Приміщення"), знаходяться в нежитловій будівлі літ. "А-5" за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 3, і складаються з приміщень першої групи, а саме: нежитлові приміщення третього поверху №1-7, №8a, №11,№12 - загальною площею 159,3 кв.м., а також з приміщень другої групи, а саме: нежитлових приміщень третього поверху №8-10, №13-21, №23, I-III, ІIІа, IIIб, балкон - загальною площею 308,8 кв.м. Загальна площа суборендованих приміщень першої і другої груп становить 468,1 кв.м."

Крім того, погоджено, що "2.1.1. за користування приміщеннями першої групи, а саме: нежитловими приміщення третього поверху №1-7, №8a, №11, №12 - загальною площею 159,3 кв.м. орендна плата за перший і останній місяці оренди всього становить 110469,73 грн., ПДВ не передбачено. За лютий 2024 року розмір суборендної плати за суборенду приміщень першої групи становить 33074,66 грн. ПДВ, що за згодою сторін еквіваленто 876,15 дол. США, тобто виходячи з розрахунку еквівалент 5,5 доларів 50 центів США за 1 кв.м. За користування приміщеннями другої групи, а саме: нежитловими приміщеннями третього поверху №8-10, №13-21, №23, І-ІIІ,IIIа, ІIІб, балкон - загальною площею 308,8 кв.м. орендна плата за перший та останній місяць оренди становить всього (за обидва місяці) 91301,45 гривень.

В березні 2024 року щомісячний розмір орендної плати за суборенду другої групи приміщень становить 64114,60 грн. ПДВ не передбачено, що на день підписання договору за домовленістю сторін становить 1698,40 дол. США. 3 квітня 2024 року орендар щомісяця сплачує орендну плату за суборенду обох груп приміщень в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок орендодавця, скоригованої відповідно до курсу продажу готівкового долару США, встановленого у банківських відділеннях АТ КБ "Приватбанк" на дату здійснення кожного платежу із розрахунку вартості 5,5 доларів США за 1 кв.м., тобто 2574,55 дол. США /міс. За додатковою домовленістю сторін можуть використовуватись інші форми розрахунків у відповідності до чинного законодавства України. Плата за останній місяць суборенди обох груп приміщень повинна бути сплачена орендарем не пізніше 29.02.2024 року."

Разом з тим, сторони погодили додати пункт 6.5. наступного змісту: "Сторони досягли згоди, що належна сплата орендарем заборгованості по орендній платі (як за основним платежем, так і по компенсації суборендної плати) може забезпечуватись договором застави, договором поруки, правом утримання або в інший незаборонений чинним законодавством спосіб". Інші умови договору залишаються без змін та сторони підтверджують по ним свої зобов`язання. Додаткова угода набирає чинності з 01.02.2024 року".

Відповідно до Акту приймання-передачі нежитлових приміщень в суборенду від 01.02.2024 позивач передав, а відповідач прийняв на умовах договору в суборенду нежитлові приміщення, що знаходяться в нежитловій будівлі літ. "А-5" за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 3, і складаються з нежитлових приміщень третього поверху №8-10, №13-21, №23, I-III, IIIа, IIIб, балкон-загальною площею 308,8 кв.м. Приміщення знаходяться в справному стані, придатні для використання в якості офісних.

Матеріали справи містять підписані між сторонами Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) оформлені на підтвердження сплати за суборенду, а саме: №ОУ-0000001 на суму 32943,24 грн., №ОУ-0000007 на суму 32724,20 грн., №ОУ-0000004 на суму 5384,00 грн., №ОУ-0000010 на суму 33442,65 грн., №ОУ-0000008 на суму 10053,00 грн., №ОУ0000019 на суму 18475,00 грн., №ОУ-0000018 на суму 69430,59 грн., №ОУ-0000017 на суму 35746,92 грн., №ОУ-0000016 на суму 12405,00 грн., №ОУ-0000015 на суму 69430,59 грн., №ОУ-0000014 на суму 35746,92 грн., №ОУ-0000013 на суму 62022,00 грн., №ОУ-0000012 на суму 69430,59 грн., №ОУ-0000011 на суму 35746,92 грн., №ОУ-0000009 на суму 33819,39 грн., №ОУ-0000010 на суму 69430,59 грн., №ОУ-0000008 на суму 66571,00 грн., №ОУ-0000007 на суму 42243,74 грн., №ОУ-0000001 на суму 33381,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві зазначено, що за час користування суборендованими приміщення відповідач припустився виникнення заборгованості по суборендній платі, розмір якої сторонами узгоджений в Акті звірки взаємних розрахунків від 13.06.2024.

Відповідно до підписаного між сторонами Акту звірки взаємних розрахунків від 13.06.2024 сальдо на користь позивача за договором суборенди нежитлових приміщень №02-10/2023 від 10.10.2023 станом на 01.07.2024 складає 518104,18 грн.

Окрім того, обставини справи свідчать, що 27.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гленкор Інвестмент" (далі - заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НМТ" (далі - заставодавець) було укладено договір застави обладнання (далі - договір застави).

Пунктом 1.1. договору застави погоджено, що в забезпечення виконання грошових зобов`язань ТОВ "НМТ" (код в ЄДРПОУ 39542670) за договором суборенди нежитлових приміщень №02-10/2023 від 10.10.2023 з урахуванням всіх змін до нього (надалі іменується - "Основний договір", а всі грошові зобов`язання за ним разом іменуються - "Основне зобов`язання") що укладений між ТОВ "Гленкор Інвестмент" (код ЄДРПОУ 45247833, за договором "Орендодавець") та ТОВ "НМТ" (код ЄДРПОУ 39542670, за договором "Орендар") по погашенню заборгованості по орендній платі в загальній сумі 518104,18 грн., що на день укладення цього договору становить 12667,58 дол. США, сплати можливих нарахувань по статті 625 Цивільного кодексу України, а також можливих витрат Заставодержателя (кредитора у Основному зобов`язанні) в тому числі на надання йому професійної правничої допомоги, що може знадобитись заставодержателю, боржник-заставодавець ТОВ "HMT" (код ЄДРПОУ 39542670) шляхом підписання цього договору передав заставодержателю в заставу належні йому на праві власності основні засоби (обладнання) згідно наведеного переліку (далі - заставлене майно).

Згідно з умовами пункту 6.1. договору застави погоджено, що cторони узгодили наступний порядок сплати боржником-заставодавцем забезпеченого заставою основного зобов`язання: основне зобов`язання повинно бути виконане не пізніше 30 вересня 2024 року шляхом зарахування грошових коштів на банківський рахунок заставодержателя, зазначений в цьому договорі або додатково сповіщений заставодавцю. Валютою виконаних грошових зобов`язань за основним та цим договорах є національна валюта України гривня (сплата зобов`язань проводиться в гривні), а розмір грошового зобов`язання, що підлягає сплаті самостійно коригується заставодавцем по відношенню до долара США відповідно до курсу продажу готівкового долару США, встановленого у касах банківських відділень АТ КБ "Приватбанк" в м. Харкові на день кожного платежу. Зобов`язання за основним договором є належним чином виконаним якщо боржником-заставодавцем сплачений розмір основного зобов`язання в гривні, що має відповідати розміру зобов`язання, що виражений в пункті 1.1. цього договору в доларі США.

Таким чином, позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що сума боргу в національній валюті, скоригована на фактичний курс долара США становить 522160,18 грн. При цьому позивачем вказано про врахування здійсненої відповідачем часткової оплати заборгованості за суборенду приміщення у розмірі 35000,00 грн., що надійшла на поточний рахунок позивача 06.09.2024. Відтак, позивач зазначає, що заборгованість відповідача станом на розрахункову дату 30.09.2024 становить 487160,18 грн. та залишається відповідачем не сплаченою, про що посилається на виписку з поточного банківського рахунку позивача.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За змістом положень статті 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до частини 1 статті 759 та статті 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, укладаючи та підписуючи договір суборенди нежитлових приміщень №02-10/2023 від 10.10.2023 та додаткові угоди до нього, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін.

Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору та додаткових угод до нього, суд вважає їх належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Пунктом 5.1. договору погоджено, що передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщень в суборенду засвідчується відповідним Актом здачі-приймання приміщень. Обов`язок по складанню акта здачі приймання приміщень покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору. Уповноважені представники сторін зобов`язані здійснити огляд приміщень під час підписання відповідного Акту здачі-приймання приміщень.

Відповідно до пункту 5.3. договору приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцеві/орендареві з моменту підписання відповідного акта здачі-приймання приміщень. В момент підписання зазначеного Акту орендар/орендодавець передає орендодавцю/орендареві ключі від приміщень.

Відповідно до підписаного між сторонами Акту приймання-передачі нежитлових приміщень в суборенду від 10.10.2023 позивач передав, а відповідач прийняв на умовах договору в суборенду нежитлові приміщення третього поверху №1-7, №8а, №11, №12 загальною площею 159,3 кв.м., що розташовані в нежитловій будівлі літ. "А-5" за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 3. Приміщення знаходяться в справному стані, придатні для використання в якості офісних.

Відповідно до підписаного між сторонами Акту приймання-передачі нежитлових приміщень в суборенду від 01.02.2024 позивач передав, а відповідач прийняв на умовах договору в суборенду нежитлові приміщення, що знаходяться в нежитловій будівлі літ. "А-5" за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 3, і складаються з нежитлових приміщень третього поверху №8-10, №13-21, №23, I-III, IIIа, IIIб, балкон-загальною площею 308,8 кв.м. Приміщення знаходяться в справному стані, придатні для використання в якості офісних.

Отже, матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором суборенди нежитлових приміщень №02-10/2023 від 10.10.2023 в частині передання в суборенду нежитлові приміщення у придатному для використання стані, що обумовлює виникнення у відповідача обов`язку з своєчасної та повної сплати орендної плати.

За приписами частини 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 286 ГК України також визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 5.4. договору орендар здійснює виплати, передбачені п. 2.1. та п. 2.4. договору, починаючи з дати підписання відповідного акту здачі-приймання приміщень по день фактичного звільнення приміщень, який визначається датою підписання відповідного акту здачі-приймання приміщень.

Матеріали справи містять підписані між сторонами Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) оформлені на підтвердження сплати за суборенду, а саме: №ОУ-0000001 на суму 32943,24 грн., №ОУ-0000007 на суму 32724,20 грн., №ОУ-0000004 на суму 5384,00 грн., №ОУ-0000010 на суму 33442,65 грн., №ОУ-0000008 на суму 10053,00 грн., №ОУ0000019 на суму 18475,00 грн., №ОУ-0000018 на суму 69430,59 грн., №ОУ-0000017 на суму 35746,92 грн., №ОУ-0000016 на суму 12405,00 грн., №ОУ-0000015 на суму 69430,59 грн., №ОУ-0000014 на суму 35746,92 грн., №ОУ-0000013 на суму 62022,00 грн., №ОУ-0000012 на суму 69430,59 грн., №ОУ-0000011 на суму 35746,92 грн., №ОУ-0000009 на суму 33819,39 грн., №ОУ-0000010 на суму 69430,59 грн., №ОУ-0000008 на суму 66571,00 грн., №ОУ-0000007 на суму 42243,74 грн., №ОУ-0000001 на суму 33381,31 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що відповідно до підписаного між сторонами Акту звірки взаємних розрахунків від 13.06.2024 сальдо на користь позивача за договором суборенди нежитлових приміщень №02-10/2023 від 10.10.2023 станом на 01.07.2024 складає 518104,18 грн.

Обставини справи свідчать, що 27.06.2024 між позивачем та відповідачем було укладено договір застави обладнання.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 1 статті 1 та частини 1 статті 3 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Пунктом 1.1. договору застави погоджено, що в забезпечення виконання грошових зобов`язань ТОВ "НМТ" (код в ЄДРПОУ 39542670) за договором суборенди нежитлових приміщень №02-10/2023 від 10.10.2023 з урахуванням всіх змін до нього (надалі іменується - "Основний договір", а всі грошові зобов`язання за ним разом іменуються - "Основне зобов`язання") що укладений між ТОВ "Гленкор Інвестмент" (код ЄДРПОУ 45247833, за договором "Орендодавець") та ТОВ "НМТ" (код ЄДРПОУ 39542670, за договором "Орендар") по погашенню заборгованості по орендній платі в загальній сумі 518104,18 грн., що на день укладення цього договору становить 12667,58 дол. США, сплати можливих нарахувань по статті 625 Цивільного кодексу України, а також можливих витрат Заставодержателя (кредитора у Основному зобов`язанні) в тому числі на надання йому професійної правничої допомоги, що може знадобитись заставодержателю, боржник-заставодавець ТОВ "HMT" (код ЄДРПОУ 39542670) шляхом підписання цього договору передав заставодержателю в заставу належні йому на праві власності основні засоби (обладнання) згідно наведеного переліку (далі - заставлене майно).

Згідно з умовами пункту 6.1. договору застави погоджено, що cторони узгодили наступний порядок сплати боржником-заставодавцем забезпеченого заставою основного зобов`язання: основне зобов`язання повинно бути виконане не пізніше 30 вересня 2024 року шляхом зарахування грошових коштів на банківський рахунок заставодержателя, зазначений в цьому договорі або додатково сповіщений заставодавцю. Валютою виконаних грошових зобов`язань за основним та цим договорах є національна валюта України гривня (сплата зобов`язань проводиться в гривні), а розмір грошового зобов`язання, що підлягає сплаті самостійно коригується заставодавцем по відношенню до долара США відповідно до курсу продажу готівкового долару США, встановленого у касах банківських відділень АТ КБ "Приватбанк" в м. Харкові на день кожного платежу. Зобов`язання за основним договором є належним чином виконаним якщо боржником-заставодавцем сплачений розмір основного зобов`язання в гривні, що має відповідати розміру зобов`язання, що виражений в пункті 1.1. цього договору в доларі США.

Частиною 1 статті 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до частини 2 статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (частина 1 статті 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України.

Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов`язання (частина 1 статті 192, частина 1 статті 524, частина 1 статті 533 ЦК України), однак не забороняють вираження у договорі грошового зобов`язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на перерахунок грошового зобов`язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України щодо іноземної валюти.

Частиною 2 статті 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина 2 статті 533 ЦК України).

Укладення та виконання договірних зобов`язань, виражених через іноземну валюту, не суперечить законодавству України, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2021 по справі №905/392/20 виснував, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Наведені норми права дають підстави дійти висновку, що однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання, за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Верховний Суд дійшов висновку, що стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання, адже саме кредитор має право обрати, яким чином здійснювати стягнення заборгованості (постанова Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №640/18356/17).

Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному (постанова Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц).

Отже, сторони як в договорі суборенди, так і в договорі застави передбачили застосування правового механізму захисту прав позивача від втрат внаслідок знецінення національної валюти шляхом застосування еквіваленту грошового зобов`язання відповідача в доларі США при щомісячній сплаті суборендних платежів і при розрахунку за умовами договору застави, а саме: 518104,18 грн., що на день укладення договору застави становить 12667,58 дол. США. При цьому пунком 6.2. договору застави сторони узгодили, що зобов`язання за основним договором є належним чином виконаним якщо боржником-заставодавцем сплачений розмір основного зобов`язання в гривні, що має відповідати розміру зобов`язання, що виражений в пункті 1.1. цього договору в доларі США.

Натомість матеріали справи свідчать про порушення відповідачем договірних зобов`язань з повної та своєчасної сплати на користь позивача плати за суборенду приміщень у погоджений між сторонами умовами пункту 6.1. договору застави строк, що мало наслідком виникнення заборгованості. При цьому позивачем вказано та судом прийнято до уваги врахування позивачем здійсненої відповідачем часткової оплати заборгованості за суборенду приміщення у розмірі 35000,00 грн., що надійшла на поточний рахунок позивача 06.09.2024 та підписання між сторонами Акту звірки взаємних розрахунків від 13.06.2024.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 зазначив, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи можуть належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

В силу наведених вище приписів законодавства у відповідача перед позивачем виник обов`язок з оплати вартості суборенди приміщень, а у позивача - правомірні сподівання на здійснення відповідачем такої оплати у погоджені між сторонами строки.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за суборенду приміщень, перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 487160,18 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем та підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Натомість всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування правомірності та обґрунтованості позовних вимог та необхідності сплати обґрунтованої та заявленої заборгованості, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано. При цьому матеріали справи свідчать, що наявність та обсяг заборгованості відповідача, а також настання строку виконання обов`язку щодо сплати обумовлених договорами платежів, не були спростовані відповідачем.

При цьому судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності, а також надано відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НМТ" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 2, код ЄДРПОУ 39542670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гленкор Інвестмент" (61003, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 3, кімн. 3, код ЄДРПОУ 45247833) заборгованість у розмірі 487160,18 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5845,92 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку та строки, що передбачено ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "16" грудня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова