Рішення

від 09.12.2024 по справі 925/1399/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/1399/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:

від позивача: Онишко В.М. - адвокат за ордером;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Діоніс Плюс" (м. Київ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське" (с.Іваньки, Маньківський район, Черкаська область) про стягнення 1065734,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача залишку заборгованості за поставлений товар в розмірі 1 065 734,00 грн.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, явка сторін не визнавалася обов`язковою.

Позивач в ході розгляду справи свої вимоги підтримав повністю і просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з`явився, відзив на позов із запереченнями проти доводів позивача суду не подано. За клопотанням відповідача засідання відкладалися із продовженням строків на подання документів з процесуальних питань. Відповідач подав лише заперечення проти вимог позивача про стягнення 10% гонорару успіху у складі адвокатських витрат (а.с. 96).

Клопотанням від 08.12.2024 (а.с. 120) відповідач просить суд розгляд справи проводити за відсутності представника, за наявними матеріалами у справі та відмовити у стягненні 10% у складі витрат на професійну правничу допомогу.

Спір сторонами не врегульовано.

Всі документи та докази, які сторонами подавалися у справу, суд долучив до її матеріалів на підставі ст. 2 ГПК України. Даною нормою визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За правилами ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи представника позивача і дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Діоніс Плюс" було поставлено товар товариству з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське" за період з 18.10.2021 по 06.09.2024, що підтверджується видатковими накладними та товарно - транспортними накладними:

- № 52 від 06 березня 2023 року на загальну суму 279 984,00 грн. з ПДВ (а.с. 20) , ТТН № 52 від 06.03.2023 (а.с. 21-22);

- № 119 від 10 травня 2023 року на загальну суму 302 976,00 грн. з ПДВ (а.с.23), ТТН № 119 від 10.05.2023( а.с. 24-25);

- № 209 від 12 липня 2023 року на загальну суму 314 928,00 грн. з ПДВ (а.с. 26), ТТН № 209 від 12.07.2023 (а.с. 27-28);

- № 309 від 27 вересня 2023 року на загальну суму 319 920,00 грн. з ПДВ (а.с. 29) , ТТН № 309 від 27.09.2023 ( а.с. 30-31);

- № 413 від 22 грудня 2023 року на загальну суму 329 952,00 грн. з ПДВ (а.с. 32), ТТН №413 від 22.12.2023 (а.с. 33-34);

- № 79 від 14 березня 2024 року на загальну суму 166 974,00 грн. з ПДВ (а.с. 35) , ТТН №79 від 14.03.2024 ( а.с. 36-37);

- № 111 від 17 квітня 2024 року на загальну суму 252 960,00 грн. з ІІДВ (а.с. 38), ТТН № 111 від 17.04.2024 ( а.с. 39-40);

- № 147 від 21 травня 2024 року на загальну суму 217 968,00 грн. з ПДВ (а.с. 41), ТТН № 147 від 21.05.2024 (а.с. 42-43);

- № 187 від 26 червня 2024 року на загальну суму 267 960,00 грн. з ПДВ (а.с. 44), ТТН № 187 від 26.06.2024 ( а.с. 45-46);

- № 249 від 24 листопада 2021 на загальну суму 77 976,00 грн. (а.с. 113);

- № 330 від 19 жовтня 2022 на загальну суму 75 528,00 грн. ( а.с. 114);

- № 33 від 09 лютого 2022 на загальну суму 100 176,00 грн. (а.с. 116), ТТН № 33 від 09.02.2022 (зворотній а.с. 116-117);

- № 210 від 18 жовтня 2021 на загальну суму 41 538,00 грн. (а.с. 118).

Видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками. В накладних міститься посилання на "Основний договір".

В подальшому між сторонами було досягнуто домовленості щодо укладення договору поставки № 01/032023-1 від 01.03.2023 (а.с. 17-19).

За доводами позивача, Договір підписано та скріплено печаткою зі сторони ТОВ "Виробнича фірма "Діоніс Плюс" та направлено на адресу ТОВ "Дзензелівське". Станом на день розгляду справи позивач не отримав від ТОВ "Дзензелівське" підписаний обома сторонами оригінал договору.

За правилами ст. 639 ЦК України Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Отже суд приходить до висновку, що у сторін немає укладеного ними Договору поставки № 01/03/2023-1 від 01 березня 2023 року, копію якого позивач приклав до справи (а.с. 17) без підпису та печатки відповідача.

За доводами позивача, позивачем поставлено відповідачу, а тим прийнято та спожито на власну користь товар (сода, крейда, сіль) на загальну суму 3 036 864,00 грн. Всі видаткові накладні, вартість яких складає означену суму, додано до справи, в т.ч. за клопотанням позивача від 06.12.2024 (а.с. 112) про долучення доказів.

За доводами представника позивача, товар відповідачем прийнято без зауважень по його кількості та якості, повернень товару не було. Ціну кожної партії товару сторонами узгоджено в кожній видатковій накладній.

Відповідачем було частково сплачено заборгованість за товар в розмірі 1 971 130,00 грн. Доказів про сплату на користь позивача більшої суми, ніж вказано у Акті звіряння (а.с. 58) відповідач суду не надав.

Таким чином, залишок заборгованості становить 1 065 734,00 грн. (3 036 864,00 - 1 971 130,00).

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено вимогу № 02/10 від 02.10.2024 (а.с. 49-53) на адресу відповідача, якою вимагалось наступне:

- на протязі 7 календарних днів від дати отримання даної вимоги, перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ "Виробнича фірма "Діоніс Плюс" борг у розмірі 1 095 734,00 грн.;

- негайно заповнити зі своєї сторони, підписати, скріпити печаткою ТОВ "Дзензелівське" та направити на поштову адресу ТОВ "Виробнича фірма "Діоніс Плюс" Акт звіряння від 01.01.2023;

- негайно направити на поштову адресу ТОВ "Виробнича фірма "Діоніс Плюс" підписаний та скріплений печаткою ТОВ "Дзензелівське" договір поставки № 01/032023-1 від 01.03.2023.

Вище зазначена вимога 17.10.2024 отримана відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення про вручення та інші докази направлення (а.с. 54-56). Вимоги позивача не задоволені, з чого і виник спір.

Відповідно до Акту звіряння від 01.01.2023 заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 095 734,00 грн. (а.с. 57).

Встановлені судом обставини свідчать про виникнення між сторонами майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Поряд з цим, згідно з частиною 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 181 ГК України установлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. При цьому допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У свою чергу, згідно з положеннями частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, а за змістом статті 639 ЦК України: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2).

Водночас, відповідно до частини 1 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Отже, між суб`єктами господарської діяльності можуть укладатися господарські договори як у письмовій формі шляхом складення єдиного документу за підписом обох сторін (у тому числі у спрощеній формі), так і усній.

У справі сторони не підписували спільного письмового договору поставки, а тому фактично поставка за видатковими накладними здійснена за договором у спрощений спосіб, шляхом пропозицій обох сторін щодо поставки та прийняття товару.

Таким чином, Суд констатує, що з моменту отримання товару за видатковими накладними відбувся акцепт оферти, тобто укладення договору з відповідними правовими наслідками щодо підтвердження його істотних умов.

Зокрема, у наведених накладних має місце зазначення сторін договору, найменування, кількість та вартість товару, що відповідає положенням другого речення частини 2 та частини 3 статті 180 ГК України щодо визначення істотних умов, а саме істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зміст та умови усного договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений усний договір поставки.

За правилами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За усним договором поставки, що підтверджується видатковими накладними, Позивач поставив товар на суму 3 036 864,00 грн., а Відповідач прийняв його без заперечень, частково оплативши товар.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, за видатковими накладними, з моменту отримання товару, у Відповідача виник обов`язок сплатити повну ціну товару, а у Позивача право на примусове стягнення вартості товару.

Проте Відповідач вартість поставленого товару за всіма видатковими накладними не сплатив, заборгувавши 1 065 734,00 грн.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

Відтак, зобов`язання, які виникли між сторонами, мали ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна із сторін повинна була вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За таких обставин суд виснує, що на час вирішення спору Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та права позивача, не здійснивши повну оплату отриманого товару після його прийняття, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 1 065 734,00 грн.

Заперечень проти доводів та розрахунків позивача про виконання сторонами домовленості про поставку та оплату товару, відповідачем суду не подано.

Отже, правомірність позовних вимог доведено зібраними у справі доказами, докази проведення повного розрахунку за позовними вимогами у справі відсутні, строк повного виконання зобов`язання по оплаті товару є таким, що настав на час вирішення спору, тому з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 1 065 734,00 грн. залишку основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст. 129 ГПК України при задоволенні позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 15 986,01 грн. витрат зі сплати судового збору повністю.

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське" (код 32837429, с. Іваньки, Маньківський район, Черкаська область, вул. Соборна, 3) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Діоніс Плюс" (код 41285063, м. Київ, проспект Правди, 66А) -- 1 065 734,00 грн. залишку основного боргу за поставлений товар та 15 986,01 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 16 грудня 2024 року.

Суддя Н.М. Спаських