Постанова

від 23.10.2024 по справі 914/1236/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1236/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Случа О.В.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Фермерського господарства

«Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» - Луньо Б.М., Бігуняка Я.С.,

Дрогобицької міської ради Львівської області - не з`явився,

Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області - не з`явився,

Головного управління Держгеокадастру у Львівській області - не з`явився,

Кооперативу «Газда» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 (у складі колегії суддів: Малех І.Б. (головуючий), Зварич О.В., Скрипчук О.С.)

у справі № 914/1236/21

за позовом Фермерського господарства «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.»

до Дрогобицької міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Кооперативу «Газда»,

про визнання дій органу місцевого самоврядування протиправними та визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року Фермерське господарство «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» (далі - ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.») звернулося до суду з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області (далі - Дрогобицька міська рада), Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило:

- визнати протиправним і скасувати рішення Дрогобицької міської ради від 05.03.2021 № 194:

п.1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки:

п.1.1. Виконавчому комітету Дрогобицької міської ради, земельну ділянку орієнтовною площею 10 га між вул. Грабовського , Самбірською, Лішнянською та провул. Тепличним, з цільовим призначенням - землі запасу.

п. 2 юридичній особі, вказаній в цьому рішенні, звернутися до суб`єкта господарювання, що є виконавцем робіт з землеустрою, згідно із законом, для розроблення проекту землеустрою. Розроблення проекту землеустрою проводити у відповідності до вимог чинного законодавства;

- визнати протиправним і скасувати рішення Дрогобицької міської ради від 26.06.2021 № 452 «Про затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки між вулицями Грабовського, Самбірська, Лішнянська та пров. Тепличний»:

п. 1 затвердити матеріали з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зарахувати до земель міськземфонду, що не надані у власність та користування:

1.1. Виконавчому комітету Дрогобицької міської ради земельну ділянку площею 10 га між вулицями Грабовського, Самбірська, Лішнянська та провул. Тепличний, кадастровий номер 4610600000:01:028:0158, землі запасу.

п. 2 Відділу Держгеокадастру у місті Дрогобичі Дрогобицького міськрайонного управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі та м. Дрогобичі Львівської області (В. Марцінко) внести відповідні зміни в земельно-облікову документацію.

- визнати протиправними дії Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради щодо подання виготовленої технічної документації з землеустрою на земельну ділянку пл. 10,0 га на затвердження рішенням сесії Дрогобицької міської ради № 452 від 26.06.2021;

- скасувати проведену державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 10,0 га, кадастровий номер 4610600000:01:028:0158, здійснену на підставі рішення сесії Дрогобицької міської ради № 452 від 26.06 2021.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначені рішення ради суперечать законодавству та порушують права позивача як користувача земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.11.2023 позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення Дрогобицької міської ради від 26.06.2021 № 452 «Про затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки між вулицями Грабовського, Самбірська, Лішнянська та пров. Тепличний» із врахуванням доповнень, внесених рішенням Дрогобицької міської ради від 26.07.2021 № 545 «Про внесення змін до рішення сесії Дрогобицької міської ради № 452 від 26 червня 2021 року».

Скасовано проведену 18.05.2021 державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 10,0 га, кадастровий номер 4610600000:01:028:0158.

У решті позову відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2023 скасовано в частині задоволення позовних вимог та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог. Скасовано пункт 5 резолютивної частини рішення, яким стягнуто з Дрогобицької міської ради на користь ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» 4 540, 00 грн судового збору. У решті рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2023 залишено без змін.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у червні 2024 року ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024, а рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2023 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С. від 25.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 914/1236/21 за касаційною скаргою ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.09.2024.

Дрогобицька міська рада у відзиві на касаційну скаргу зазначила про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2024 справу № 914/1236/21 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Берднік І.С. - головуючий, Міщенко І.С., Случа О.В. у зв`язку із настанням інших обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним законом.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.09.2024 у справі № 914/1236/21 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.10.2024.

Дрогобицька міська рада, Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Кооператив «Газда» в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

За змістом статті 43 ГПК учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без її участі, якщо нез`явлення цього представника не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність на час розгляду касаційної скарги будь-яких заяв зазначених учасників справи щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.», звертаючись до суду з відповідним позовом у справі, що розглядається, позовні вимоги обґрунтував такими обставинами.

Рішенням виконкому Дрогобицької міської ради від 15.06.1989 № 158 було зареєстровано кооператив «Газда» одним із засновників якого був Бігуняк Я.С.

05.05.1991 між кооперативом «Газда» та заводом «Граніт» укладено договір про співпрацю № 50, згідно з яким кооператив набув право користування наданими заводом засобами виробництва, а саме: корівником, складом із навісом, фінським будинком, а також 1 500 фруктових дерев, насаджених на земельній ділянці підсобного господарства, з правом їх викупу. У серпні та вересні 1991 року кооперативом «Газда» сплачено вартість отриманого від заводу майна на загальну суму 11 262,00 крб.

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 27.02.1992 у справі № 1/61, з урахуванням уточнень, викладених в ухвалі цього суду від 25.11.1996, визнано право власності за кооперативом «Газда» на основні засоби виробництва на підставі договору від 05.05.1991 № 50, серед яких: будівлі (корівник, склад із навісом, нежитлова будівля), 1 306 фруктових дерев.

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 02.02.1993 у справі № 3/61 зобов`язано Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради народних депутатів виділити кооперативу «Газда» земельну ділянку в саду, який належить кооперативу на праві власності. На виконання зазначеного судового рішення видано наказ. Ухвалою Арбітражного суду Львівської області від 22.06.1993 у справі № 3/61 уточнено резолютивну частину рішення цього суду від 02.02.1993, викладено її у такій редакції: «Зобов`язати виконавчий комітет Дрогобицької міської ради народних депутатів виділити сільськогосподарському кооперативу «Газда» земельну ділянку площею 18,9 га на вул. Самбірській, що межує з вул. Грабовського, заводом «Граніт» і автодромом ДТСО України».

За ухилення від виконання рішення Арбітражного суду Львівської області від 02.02.1993 у справі № 3/61, ухвалами цього суду від 16.03., 16.08.1993 року та 12.01.1994 стягнуто з рахунку Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради штрафи.

Відповідно до акта виконання судового рішення від 18.12.1993 № 3/61 рішення Арбітражного суду Львівської області від 02.02.1993 виконано. Додатком до акта є викопіювання з плану м. Дрогобича з позначенням місця знаходження та площі земельної ділянки (18,9 га).

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 20.12.1994 у справі № 5/387, що залишено в силі постановою заступника голови арбітражного суду від 27.04.1995, стягнуто з Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради на користь Сільськогосподарського кооперативу «Газда» 29 274 400, 00 крб збитків, спричинених проведенням розподілу території саду під сінокосіння за відсутності на це згоди власника земельної ділянки - кооперативу «Газда».

19.09.1995 зареєстровано статут Мале приватне підприємство «Газда» (далі - МПП «Газда»), у якому зазначено що воно є правонаступником кооперативу «Газда», та видано свідоцтво № 22409706.

Розпорядженням міського голови м. Дрогобича від 24.06.2003 № 195-р МПП «Газда» перереєстровано на ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.», згідно з пунктом 1.1 статуту якого це господарство утворилося в результаті реорганізації МПП «Газда» і є його правонаступником. Зазначене підприємство є перереєстрованим 24.06.2003 за реєстраційним № 087, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2005 у справі № 1/454-29/203, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2005, підтверджено правомірність розпорядження міського голови м. Дрогобича від 24.06.2003 № 195-р про перереєстрацію МПП «Фірма «Газда» у ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.». Ухвалою Верховного Суду України від 18.05.2006 відмовлено у відкритті касаційного провадження з перегляду вказаної постанови Вищого господарського суду України від 04.10.2005.

ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» здійснює господарську діяльність щодо вирощування сільськогосподарської продукції у фруктовому саду, є платником сільськогосподарського і земельного податку, зокрема, щодо земельної ділянки площею 18,9 га, що підтверджується повідомленнями Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, актом від 21.06.2018, податковими повідомлення-рішеннями.

13.12.2006 ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» уклало договір із Львівською регіональною філією Центру Державного земельного кадастру про виконання проектно-пошукових робіт з виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 18,9 га, розташовану на вул. Самбірській у м. Дрогобичі.

Протягом 2013-2018 років ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» неодноразово зверталося із заявами до Дрогобицької міської ради про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 18,9 га, розташованої на вул. Самбірській у м. Дрогобичі, з метою встановлення (відновлення) меж цієї земельної ділянки відповідно до акта про виконання судового рішення від 18.12.1993 № 3/61 та присвоєння кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.04.2016 у справі № 442/2708/16-а визнано протиправною бездіяльність Дрогобицької міської ради щодо зволікання у розгляді заяви ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на вул. Самбірській (фруктовий сад), для проведення реєстраційних дій щодо оформлення права постійного землекористування.

Рішенням Дрогобицької міської ради від 08.07.2016 № 315 відмовлено у наданні дозволу ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки згідно з поданими заявами.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року у справі № 442/6255/16-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду від 18 червня 2020 року, скасовано рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 08 липня 2016 року № 315 щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на вулиці Самбірській, з метою встановлення (відновлення) меж цієї земельної ділянки відповідно до акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року та присвоєння відповідного кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування нею.

Рішенням Дрогобицької міської ради від 15.05.2018 № 1212 «Про відмову у погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» відмовлено ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» у погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 18,9 га на вул. Самбірській, для ведення садівництва.

Рішенням Дрогобицької міської ради від 05.03.2021 № 194 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки між вулицями Грабовського, Самбірська, Лішнянська, та пров. Тепличний» Виконавчому комітету Дрогобицької міської ради надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 10 га між вул. Грабовського, Самбірською, Лішнянською та про вул. Тепличним, з цільовим призначенням - землі запасу. Зобов`язано звернутися до суб`єкта господарювання, що є виконавцем робіт з землеустрою, згідно із законом, для розроблення проекту землеустрою. Розроблення проекту землеустрою проводити у відповідності до вимог чинного земельного законодавства.

Дрогобицькою міською радою прийнято рішення від 26.06.2021 № 452 «Про затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки між вулицями Грабовського, Самбірська, Лішнянська, та пров. Тепличний» з урахуванням доповнень, внесених рішенням Дрогобицької міської ради від 26.07.2021 № 545 «Про внесення змін до рішення сесії Дрогобицької міської ради № 452 від 26 червня 2021року», яким Виконавчому комітету Дрогобицької міської ради затверджено матеріали з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зараховано до земель міськземфонду, що не надані у власність та користування, земельну ділянку площею 10 га між вулицями Грабовського, Самбірська, Лішнянська та пров. Тепличний, кадастровий номер 4610600000:01:028:0158, землі запасу (згідно з планом зонування території м. Дрогобича - житлові зони Ж-2, Ж-4 та громадська зона Г-4). Зобов`язано Відділ Держгеокадастру у місті Дрогобичі Дрогобицького міськрайонного управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі та м. Дрогобичі Львівської області внести відповідні зміни в земельно-облікову документацію.

ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» просило визнати незаконними та скасувати зазначені рішення в частині, що стосуються земельної ділянки площею 10,0 га, кадастровий номер 4610600000:01:028:0158, та скасувати проведену державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 10,0 га, кадастровий номер 4610600000:01:028:0158, здійснену на підставі рішення сесії Дрогобицької міської ради № 452 від 26.06 2021, оскільки такі рішення є незаконними та порушують права позивача як землекористувача спірної земельної ділянки.

Відповідачі проти позову заперечили та зазначили про безпідставність позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів, що підтверджують його право щодо спірної земельної ділянки.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково та мотивував таке рішення тим, що позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Дрогобицької міської ради від 26.06.2021 № 452 з урахуванням доповнень, внесених рішенням Дрогобицької міської ради від 26.07.2021 № 545 та скасування проведеної 18.05.2021 державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 10,0 га, кадастровий номер 4610600000:01:028:0158 підлягають задоволенню, оскільки позивачем доведено право на користування земельною ділянкою площею 10,0 га, яка входить в межі земельної ділянки площею 18,9 га, право користування якою належить позивачеві, а формування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав здійснено з порушенням прав позивача.

Дрогобицька міська рада оскаржила рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог; у решті це рішення сторонами не оскаржувалося.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог та відмовив у їх задоволенні, оскільки позивачем у встановленому законом порядку не доведено наявність будь-якого права на спірну земельну ділянку площею 10,0 га між вулицями Грабовського, Самбірською, Лішнянською та провулком Тепличним, кадастровий номер 4610600000:01:028:0158, як і не доведено, що належним чином сформована земельна ділянка, площею 10,0 га, якій присвоєно кадастровий номер 4610600000:01:028:0158, входить чи є частиною якоїсь іншої земельної ділянки, як про це зазначає позивач. Також не доведено і факту правонаступництва ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» від кооперативу «Газда», зокрема і щодо спірної земельної ділянки 10,0 га, у тому числі з огляду на те, що рішення Кооперативу «Газда» про припинення не було реалізовано, а відповідну процедуру не було завершено і ця особа надалі перебуває в ЄДРПОУ.

У поданій касаційній скарзі ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» підставу касаційного оскарження судового рішення обґрунтовує, зокрема, тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору безпідставно не враховано обставини, що мають значення для вирішення справи № 914/1236/21, встановлені в судових рішеннях господарськими, адміністративними та загальними судами, в тому числі Верховним Судом при розгляді справ № 1/454-29/203, № 442/2708/16, № 442/6255/16-а, № 442/2569/18, № 442/2632/19, № 442/8622/19, № 442/8187/19, № 442/2635/20, № 442/7919/19, № 442/6301/20, № 442/6779/20, рішення у яких набрали законної сили та копії яких наявні в матеріалах цієї справи, та не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16 щодо застосування частини 4 статті 75 ГПК, не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.04.2024 у справі № 442/8187/19, від 15.11.2023 у справі № 442/8622/19, від 28.07.2023 у справі № 442/6779/20, від 31.07.2023 у справі № 442/2569/18 щодо підстав набуття позивачем права користування земельною ділянкою 18,9 га, у яку, за твердженням скаржника, входить спірна земельна ділянка площею 10 га, та підстав правонаступництва; не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.06.2022 у справі 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20 щодо застосування статей 15, 16, 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статей 20-23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 та не надано належної оцінки наявним у справі доказам.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Стаття 15 ЦК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом частини 2 статті 16 ЦК визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У частині 3 статті 2 ГПК однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частина 1 статті 14 ГПК передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

За змістом частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Принцип змагальності (статті 13 ГПК) і принцип рівності сторін (статті 7 ГПК), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК).

У справі, що розглядається, при вирішенні питання відповідності оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування вимогам законодавства, а також порушення прав та/або законних інтересів позивача щодо спірної земельної ділянки суд апеляційної інстанції на підставі оцінки поданих сторонами доказів, з огляду, зокрема, на положення статей 20-23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII , частини 4 статті 75 ГПК, статті 91 ЦК, Закону України «Про підприємництво» (чинного на час обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» установив такі обставини:

- відповідно до норм Земельного кодексу України від 18.12.1990, який був чинний на момент ухвалення рішення Арбітражного суду Львівської області від 02.02.1993 у справі № 3/61 (яким було зобов`язано Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради виділити Кооперативу «Газда» земельну ділянку площею 18,9 га в м. Дрогобичі по вул. Самбірській, що межує з вул. Грабовського, заводом «Граніт», автодромом ДТСО України), надання земельних ділянок, у тому числі в користування відноситься до виключної компетенції відповідної сільської, селищної чи міської ради народних депутатів (стаття 19 Земельного кодексу України), а не виконавчого комітету ради, отже акт державного виконавця у справі № 3/61 не стосується Дрогобицької міської ради, до повноважень якої віднесено прийняття таких рішень; при цьому акт виконавця не підтверджує виникнення права постійного користування та не підміняє собою державний акт на право постійного користування землею;

- позивачем не надано доказів прийняття органом місцевого самоврядування, до компетенції якого законом віднесено розпорядження відповідними земельними ділянками, рішення щодо надання Кооперативу «Газда» земельної ділянки площею 18,9 га та отримання Державного акта на право постійного користування землею, а земельна ділянка площею 18,9 га у встановленому законом порядку (статті 20-23 Земельного кодексу України від 18.12.1990) не була виділена, не була сформована та на неї не видавався державний акт на право постійного користування, зокрема Кооперативу «Газда»;

- судові рішення, на які посилається позивач на підтвердження факту правонаступництва, не мають преюдиційного значення для розгляду справи № 914/1236/21, оскільки в них не досліджувалося питання щодо прав на спірну земельну ділянку та їх набуття, а правова оцінка, надана судами певному факту при розгляді інших справ, не є обов`язковою для суду, на чому наголошувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі № 909/27/19; крім того, в жодному із рішень, на які посилається позивач, питання правонаступництва не досліджувалося, а лише цитувалася позиція ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» щодо свого правонаступництва; у цих справах суди досліджували питання законності реєстрації та перереєстрації однієї юридичної особи в іншу, а не питання правонаступництва та його підстави;

- Сільськогосподарський кооператив «Газда» було утворено при Дрогобицькому заводі мінералів «Граніт», про що свідчить лист директора заводу Л.С. Мазур, наявний в матеріалах справи, за змістом якого завод «Граніт» не заперечує проти реєстрації і створення при заводі кооперативу «Газда» для виконання робіт, передбачених статутом кооперативу; у пункті 2 розділу 9 статуту передбачено, що ліквідація кооперативу проводиться за рішенням загальних зборів членів кооперативу чи рішенням виконкому Дрогобицької міської ради, проте в матеріалах справи відсутні докази припинення чи реорганізації кооперативу «Газда», так само, як і докази його правонаступництва МПП «Газда» та ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.».

- суд відхилив посилання позивача на постанову Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 442/2653/20, в якій було зроблено висновок про набуття останнім права користування земельною ділянкою площею 18,9 га, на якій знаходяться будівлі та споруди ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С., оскільки для розгляду даної справи № 914/1236/21 такий висновок значення не має, позаяк у справі № 914/1236/21 відповідно до предмета позову спірною є земельна ділянка площею 10,0 га між вулицями Грабовського, Самбірською, Лішнянською та провулком Тепличним, кадастровий номер 4610600000:01:028:0158, а не будь-яка інша ділянка площею 18,9 га, при цьому у матеріалах справи відсутні докази існування сформованої земельної ділянки площею 18,9 га та інформації щодо її власника, користувача тощо;

-позивачем не надано жодного доказу того, що належним чином сформована земельна ділянка площею 10,0 га, якій присвоєно кадастровий номер 4610600000:01:028:0158, входить чи є частиною якоїсь іншої земельної ділянки, як про це зазначає позивач, як і не надано доказів, підтверджених витягами з ЄДР, щодо належності йому на праві власності будь-якого нерухомого майна, яке б знаходилося на спірній земельній ділянці;

- суд апеляційної інстанції дослідив наявні у матеріалах справи листи Головного управління статистики у Львівській області від 22.12.2021 № 03.2-07/3078/10-21, від 17.01.2022 №03.3-09/21/11-22, Державної податкової служби у Львівській області від 29.12.2021 №15344/5/13-01-12-09, Державної податкової служби у Львівській області від 27.01.2022 №1936/6/13-01-55-01-10, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.02.2022 №1300-5903-8/11919 та встановив, що діяльність одночасно здійснювали дві юридичні особи: Кооператив «Газда» (код 22408256) та ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» (код 22409706); рішення Кооперативу «Газда» про припинення не було реалізовано, відповідну процедуру не було завершено і ця особа надалі перебуває в ЄДРПОУ, будь-яка інформація щодо правонаступництва Кооперативу «Газда», у тому числі в ЄДРПОУ, відсутня;

- позивач, стверджуючи про правонаступництво між Кооперативом «Газда» та МПП «Газда» і ФГ «Газда», не надав суду доказів щодо підстав реорганізації кооперативу та підстав створення МПП «Газда», при цьому в пункті 2 статуту останнього зазначено про заснування МПП на власності однієї особи, тоді як в кооперативі було кілька засновників;

- факту правонаступництва ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» щодо Кооперативу «Газда», зокрема і щодо спірної земельної ділянки 10,0 га, позивачем не доведено;

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність будь-якого права на спірну земельну ділянку площею 10,0 га між вулицями Грабовського, Самбірською, Лішнянською та провулком Тепличним, кадастровий номер 4610600000:01:028:0158.

З урахуванням наведеного, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про не доведення позивачем у встановленому процесуальним законом порядку обставин, що свідчать про наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування рішення Дрогобицької міської ради від 26.06.2021 № 452 «Про затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки між вулицями Грабовського, Самбірська, Лішнянська, та пров. Тепличний» із врахуванням доповнень, внесених рішенням Дрогобицької міської ради від 26.07.2021 № 545 «Про внесення змін до рішення сесії Дрогобицької міської ради № 452 від 26 червня 2021 року», та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 10,0 га, кадастровий номер 4610600000:01:028:0158, проведеної 18.05.2021.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтувало, зокрема, тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосовано положення статей 15, 16, 21 ЦК і не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, щодо застосування цих норм, а також не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16 щодо застосування частини 4 статті 75 ГПК.

Так, у справі № 903/1173/15 Верховний Суд постановою від 14.06.2022 залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про часткове задоволення позову про визнання незаконним рішення, визнання незаконним розпорядження, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, погодившись з висновками судів попередніх інстанцій про те, зокрема, що за встановлених у справі обставин, у міської ради були відсутні повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому і було відсутнє право на її відчуження.

У справі № 906/1388/20 (позов про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації прав, скасування реєстрації земельної ділянки, спонукання до вчинення дій), Верховний Суд постановою від 09.11.2021 залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою змінено рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову шляхом доповнення мотивувальної частини рішення у редакції цієї постанови, оскільки за встановлених у справі обставин оспорювані рішення міської ради, договір оренди землі та реєстраційні дії не могли порушити будь-яке право позивача, оскільки він не є ні власником відповідної земельної ділянки, щодо якої приймалися відповідні рішення та укладався договір оренди, ні землекористувачем такої земельної ділянки, а дії відповідачів щодо земельної ділянки не порушують права позивача.

У справі № 914/1236/21, що розглядається, суд апеляційної інстанції за встановлених фактичних обставин на підставі поданих сторонами доказів дійшов висновку, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку свого права щодо спірної земельної ділянки площею 10,0 га, кадастровий номер 4610600000:01:028:0158, стосовно якої приймалося рішення ради, тому відсутні підстави для визнання такого рішення незаконним і його скасування.

Водночас відсутні підстави вважати, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статей 15, 16, 21 ЦК і не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, щодо застосування цих норм права, оскільки аналіз висновків, зроблених у оскаржуваному судовому рішенні у справі № 914/1236/21, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Крім того, скаржник, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, у касаційній скарзі послався на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16 щодо застосування частини 4 статті 75 ГПК, а також висновків (обставин), викладених у постановах Верховного Суду від 26.04.2024 у справі № 442/8187/19, від 15.11.2023 у справі № 442/8622/19, від 28.07.2023 у справі № 442/6779/20, від 31.07.2023 у справі № 442/2569/18, а також в судових рішеннях господарських, адміністративних та загальних судів (без зазначення дати постановлення цих судових рішень) у справах № 1/454-29/203, № 442/2708/16, № 442/6255/16-а, № 442/2632/19, № 442/2635/20, № 442/7919/19, № 442/6301/20, щодо підстав набуття позивачем права користування земельною ділянкою 18,9 га, у яку, на думку скаржника, входить спірна земельна ділянка площею 10 га, та підстав правонаступництва.

Так, у справі № 910/11164/16 Верховний Суд за наслідками розгляду касаційної скарги відповідача на постанову суду апеляційної інстанції, якою задоволено позов про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, яка входить до складу земель природно-заповідного фонду, як укладеного з порушенням вимог законодавства, постановою від 13.08.2019 залишив без змін судове рішення суду апеляційної інстанції та, зокрема, з огляду на положення частини 4 статті 75 ГПК погодився з висновками суду апеляційної інстанції про преюдиціальність певних обставин саме щодо спірної земельної ділянки, встановлених в іншій господарській справі, при вирішенні справи № 910/11164/16, а також відсутність преюдиціального характеру обставин, встановлених в ряді інших господарських та адміністративних справах, в яких юридична особа (позивач), стосовно якої встановлено ці обставини, взагалі не була учасником цих справ.

Натомість у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши судові рішення, на які посилався позивач на підтвердження факту правонаступництва та прав на спірну земельну ділянку (аналогічні тим, на які зроблено посилання у касаційній скарзі), дійшов висновку, що такі не мають преюдиційного значення для розгляду справи № 914/1236/21, оскільки в них не досліджувалося питання щодо прав на спірну земельну ділянку площею 10,0 га з кадастровим номером 4610600000:01:028:0158 та їх набуття; висновки судів у цих справах, зокрема, про наявність правонаступництва є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення, оскільки відповідно до частини 7 статті 75 ГПК правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Верховний Суд зазначає, що цитування скаржником окремих висновків щодо встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справ, наведених у вказаних вище постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та не свідчить про застосування судом апеляційної інстанції у справі, що розглядається, норм права, що регулюють спірні правовідносини, без урахування висновків, викладених у цих постановах.

При цьому посилання скаржника в касаційній скарзі на загальні правові висновки Верховного Суду у наведених справах без вказівки на те, які саме норми права було неправильно застосовано судом апеляційної інстанції у справі, що розглядається, за відсутності посилання на обставини, які є подібними до обставин справи, що розглядається, також не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.

Разом із тим Верховний Суд звертає увагу, що, зазначаючи у касаційній скарзі фактично про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 20-23 Земельного кодексу України від 18.12.1990, ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» у касаційній скарзі не посилається на жодну постанову Верховного Суду, у якій би містилися відповідні правові висновки за подібних обставин справи, які б підтвердили таку позицію скаржника та були б обов`язковими для врахування судом у розумінні частини 4 статті 236 ГПК, а також не обґрунтовує такі обставини підставами касаційного оскарження судових рішень, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК.

З урахуванням наведеного, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи № 914/1236/21.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, що стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом, фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.».

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі № 914/1236/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

О.В. Случ