Ухвала

від 21.01.2025 по справі 918/767/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" січня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/767/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Торчинюк В.Г. за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Керівника Сарненської окружної прокуратури на дії ДВС у справі

за позовом: Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави

до відповідача 1: Рокитнівська селищна рада Сарненського району Рівненської області

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія"

про скасування рішень державного реєстратора, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення земельної ділянки.

за участю представників:

Від прокуратури: Гіліс Ірина Володимирівна (в залі суду)

Від відповідача 2: Кузьменюк-Волошина Наталія Михайлівна (в залі суду)

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2022 року Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія", в якому просив суд:

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний офіс" Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Марчука Т.Д. № 38221731 від 20 листопада 2017 року про державну реєстрацію права власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на брикетувальний цех, площею 130 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412386856250, та № 38223852 від 20 листопада 2017 року про державну реєстрацію права власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на склад, площею 128,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412487656250;

- припинити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речові права - право власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на брикетувальний цех, площею 130 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412386856250, та на склад, площею 128,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412487656250;

- визнати незаконним та скасувати рішення Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області № 1115 від 09 липня 2021 року "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Українська лісопереробна компанія";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29 листопада 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 1195, укладений між Рокитнівською селищною радою Сарненського району та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія" повернути у комунальну власність Рокитнівської селищної ради Сарненського району земельну ділянку площею 1,3636 га, кадастровий 5625086200:04:008:0002, що розташована на території Рокитнівської селищної ради Сарненського району.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17 січня 2023 року позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 травня 2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2023 року у справі № 918/767/22 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В подальшому видано відповідні накази суду на виконання рішення суду та постанови апеляції.

12 липня 2023 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.07.2023 року, матеріали справи №918/767/22 направлені на адресу Верховного Суду Касаційного господарського суду.

23 жовтня 2023 року через відділ канцелярії від Керівника Сарненської окружної прокуратури надійшла скарга на постанову державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сільчук Н.Г. від 13.09.2023 року про закінчення виконавчого провадження №72187318.

Однак, у зв`язку з направленням матеріалів справи №918/767/22 до суду касаційної інстанції, ухвалою суду від 26.10.2023 року відкладено вирішення питання про прийняття скарги на постанову державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сільчук Н.Г. від 13.09.2023 року про закінчення виконавчого провадження №72187318, до повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.

06 січня 2025 року матеріали справи № 918/767/22 повернулись до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 13 січня 2025 року розгляд скарги Керівника Сарненської окружної прокуратури на постанову державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сільчук Н.Г. від 13.09.2023 року про закінчення виконавчого провадження №72187318 призначено на 21 січня 2025 року.

В судовому засіданні 21 січня 2025 року по розгляду скарги на дії ДВС, судом встановлено, що не всі учасники провадження з`явились в судове засідання, про причини своєї неявки суд не повідомили, про час і місце розгляду скарги повідомленні належним чином.

Оскільки явка представників сторін та державного виконавця не визнавалась обов`язковою, суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги за відсутності всіх сторін.

Крім того, відповідач 2 подав клопотання про відкладення розгляду скарги, у зв`язку з тим, що останній не отримував скаргу на дії державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сільчук Н.Г., а відтак просить суд відкласти судове засідання для можливості ознайомитись із матеріалами справи та надати свої заперечення.

На що суд вказує наступне.

У відповідності до приписів ст. 342 ГПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Таким чином, суд обмежений строками визначеними ст. 342 ГПК України для розгляду скарги на дії ДВС.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази направлення прокурором скарги на адресу відповідача 2 (а.с. 185 том 3).

Отже, на підставі викладеного та за відсутності вмотивованого клопотання однієї зі сторін про продовження строків розгляду скарги, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду скарги.

Присутній в судовому засіданні представник прокуратури підтримав в повному обсязі скаргу на дії ДВС, просив її задовольнити.

Суд, розглянувши скаргу, вважає за необхідне зазначити наступне.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України).

Як установлено судом із поданої скарги, остання обґрунтована тим, що постановою Рокитнівського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13.09.2023 року ВП № 72187318 закінчено виконавче провадження з виконання наказу про примусове виконання рішення від 23.06.2023 року № 918/767/22. Державним виконавцем в оскаржуваній постанові зазначено, що державним виконавцем 13.09.2023 року до Відділення поліції № 2 Сарненського районного відділу поліції ГУ НП в Рівненській області направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та припинення чинності арешту майна боржника і скасування інших заходів примусового виконання рішення. У свою чергу, скаржник вважає, що державним виконавцем не доведено здійснення всіх необхідних виконавчих дій, визначених Законом України "Про виконавче провадження", не надано доказів неможливості виконання судового рішення без участі боржника, формально проведено виконавчі дії, які не були спрямовані на дійсне виконання рішення суду. Ураховуючи викладене, просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сільчук Н.Г. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та скасувати вказану постанову.

У ст. 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України у п. 2 та п. 3 мотивувальної частини рішення № 18-рп/2012 від 13.12.2012 констатував, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби ст. 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України).

Права та обов`язки виконавця під час примусового виконання виконавчого документа врегульовані ст. 18 Закону України Про виконавче провадження».

Так, п. 1 ч. 1, 2 ст. 18 Закону України По виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За п. 14, 15 ч. 3, ч. 4 ст. 18 Закону України По виконавче провадження виконавець має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії.

Скаржник у поданій ним скарзі зазначає, що виконавцем при здійсненні ним примусового виконання наказу господарського суду не вчинено всіх передбачених Законом України Про виконавче провадження дій, що призвело до порушення його прав як стягувача у виконавчому провадженні.

При цьому, як установлено судом, як стягувач, так і виконавець до вимоги про повернення у комунальну власність земельної ділянки застосують правила ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає загальні умови виконання рішень немайнового характеру.

Зокрема, у силу вимог ч. 1-3 ст. 63 Закону України По виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За змістом ч. 1 ст. 63 цього Закону рішеннями немайнового характеру є рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

До рішень немайнового характеру, які підлягають примусовому виконанню, належать рішення про відібрання дитини, встановлення побачення з дитиною тощо; про виселення боржника, вселення стягувача; інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача чи утриматися від здійснення таких дій.

Відтак рішення про витребування земельної ділянки підлягає примусовому виконанню через вилучення землі в боржника та передання стягувачу, що врегульовано ст. 10, 60 Закону України Про виконавче провадження.

Так, приписами п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України По виконавче провадження унормовано, що заходами примусового виконання рішень є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

В силу вимог ст. 60 Закону України Про виконавче провадження під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу. У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про їх передачу стягувачу, виконавець повертає зазначені предмети боржникові, про що складає акт, і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем авансовий внесок поверненню не підлягає.

Відповідно до п. 23-26 наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. У разі наявності інформації про місцезнаходження предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказує час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачу присуджених предметів, а також попереджає стягувача про повернення йому виконавчого документа на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону, якщо він не з`явиться на виконання без поважних причин. Виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписуються виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих. Якщо під час виконання рішення про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виявлено лише частину таких предметів, виконавець здійснює їх передачу в порядку, встановленому п. 24 цього розділу, про що робить відмітку у виконавчому документі.

Аналіз наведених положень Закону та Інструкції дозволяє дійти висновку, що судове рішення про передачу предметів може бути виконано без участі боржника, зокрема шляхом вилучення предмета, зазначеного у виконавчому документі, і передачі його стягувачу або його представнику в присутності двох понятих, про що складається відповідний акт.

Як установлено судом, виконавцем в ході примусового виконання наказу господарського суду не вжито відповідних заходів, передбачених Законом України Про виконавче провадження, що призвело до неправомірного закінчення виконавчого провадження (з відповідними наслідками) та порушення прав скаржника як стягувача у виконавчому провадженні, відтак скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо способу захисту, обраного скаржником, то в цій ситуації ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного судового рішення, є скасування постанови, оскільки після її скасування виконавче провадження в силу ч. 1 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20).

Згідно зі ст. 41 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Ураховуючи, що оскаржувана постанова прийнята на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження, за якою виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 63 цього Закону, а відтак суд пред`явить наказ для його виконання у строк, визначений ч. 2 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись ст. 234, 235, 342, 343 ГПК України, суд

УХВАЛИВ

1. Скаргу Керівника Сарненської окружної прокуратури задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненське області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сільчук Н.Г. від 13.09.2023 про закінчення виконавчого провадження № 72187318.

3. Скасувати постанову державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненське області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сільчук Н.Г. від 13.09.2023 про закінчення виконавчого провадження № 72187318.

Наказ Господарського суду Рівненської області від 23.06.2023 у справі № 918/767/22 у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити до виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у строк та порядку, передбачені ст. 254 - 257 ГПК України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Ухвала підписана 21.01.2025.

Суддя Вадим Торчинюк