Постанова

від 03.12.2024 по справі 910/21682/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/21682/15 (910/14859/23)

Верховний Суд

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, суддів: Білоуса В.В., Васьковського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Ленд",

представник позивача - Кизенко Д.О., адвокат

відповідач (боржник) - Державне підприємство "Конярство України"

представник відповідача - Нестеришин Т.С., адвокат,

учасник справи - Київська міська прокуратура,

представник учасника - Штін Д.С., прокурор ОГП,

учасник справи - Фонд державного майна України,

представник учасника - Кібець Є.О. (в порядку самопредставництва),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ленд"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 03.09.2024

у складі колегії суддів: Сотнікова С.В. (головуюча), Остапенка О.М., Поліщука В.Ю.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ленд"

до Державного підприємства "Конярство України"

про стягнення 33 855 276,71 грн.

у межах справи № 910/21682/15 за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Астарта-Київ"</a>,

до Державного підприємства "Конярство України",

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий рух справи та зміст вимог

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"</a> про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" (далі - ДП "Конярство України", боржник) на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2015.

2. У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Ленд" (далі - ТОВ "Прайм Ленд", позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до ДП "Конярство України" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 1129 від 29.11.2021 в загальному розмірі 33 855 276,71 грн., з якої 29 414 898,82 грн. - основний борг, 3 375 204,66 грн. - інфляційні втрати, 1 065 629,23 грн. - 3% річних.

3. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав на наявність у відповідача заборгованості за договором поставки № 1129 від 29.11.2021 з оплати поставленого товару (мінеральних добрив) у грудні 2021 року та січні 2022 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/21682/15 (910/14859/23) позов задоволено повністю;

стягнуто з Державного підприємства "Конярство України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм ленд" основний борг в розмірі 29 414 898,82 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 375 204,66 грн., 3 % річних в розмірі 1 065 173,23 грн., судовий збір в розмірі 507 829,16 грн.

5. Судове рішення обґрунтоване тим, що факт поставки товару за договором поставки підтверджуються видатковими накладними, а розмір заборгованості за вирахуванням відступлення права вимоги та часткової оплати в загальній сумі 29 414 899,81 грн. також і актом звірки взаємних розрахунків за період І квартал 2023 року.

6. Судом першої інстанції відхилені заперечення відповідача проти позову щодо недоведеності факту поставки товару у визначене сторонами місце з огляду на подані позивачем договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 1 від 15.04.2021, акти наданих послуг до договору про надання транспортно-експедиційних послуг, а також товарно-транспортні накладні.

7. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат в сумі 3 375 204,66 грн., 3% річних у сумі 1 065 629,23 грн. з огляду на прострочення відповідачем строків оплати поставленого товару.

8. Разом з тим, суд першої інстанції відхилив викладену у відзиві заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду з огляду на неподання доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання, а також неподання відповідачем доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі за умови надання розстрочення виконання на 10 місяців та відсутності згода на розстрочення виконання рішення суду зі сторони позивача.

9. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції встановлено:

9.1. 29.11.2021 року між ТОВ "Прайм Ленд" - постачальник та ДП "Конярство України" - покупець був укладений Договір поставки № 1129 (далі - Договір поставки), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання передати у власність відповідача, а відповідач прийняти й оплатити мінеральні добрива (далі - товар).

9.2. Відповідно до п. 1.2 Договору кількість, асортимент, ціна, упаковка, строки та умови поставки кожної партії товару, що постачається за даним договором, визначається у додатках до нього. Всі додатки до договору становлять його невід`ємну частину.

9.3. У додатку № 1 від 29.11.2021 до Договору сторони узгодили специфікацію товару, що поставляється, а саме: амоній нітрат (селітра аміачна) в кількості 600 тон за ціною 25 833,33 грн. за 1 тонну без ПДВ на загальну суму 18 599 997,60 грн., в тому числі ПДВ та добриво складне мінеральне NP 12:24 в кількості 600 тон за ціною 25 000,00 грн. за 1 тонну без ПДВ на загальну суму 18 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ.

9.4. Умови поставки товару за вказаним додатком № 1: СРТ: Дніпропетровська обл., с. Вишневе; Запорізька обл., с. Новоукраїнка.

Форма розрахунку: 100% оплата до 01.08.2022.

9.5. На виконання умов Договору поставки позивач передав (поставив) відповідачу, а відповідач прийняв товар, що підтверджується наступними видатковим накладними:

№ ПЛ0000812/1 від 08.12.2021 на суму 3 990 000,00 грн.,

№ ПЛ0000912/1 від 09.12.2021 на суму 4 446 000,00 грн.,

№ ПЛ0001012/3 від 10.12.2021 на суму 4 474 500,00 грн.,

№ ПЛ0001112/1 від 11.12.2021 на суму 5 044 500,00 грн.,

№ ПЛ0002612/1 від 26.12.2021 на суму 4 308 999,44 грн.,

№ ПЛ0002712/1 від 27.12.2021 на суму 3 006 999,61 грн.,

№ ПЛ0000501/1 від 05.01.2022 на суму 4 773 999,38 грн.,

№ ПЛ0000501/2 від 05.01.2022 на суму 4 773 999,38 грн.,

всього на загальну суму 34 818 997,81 грн.

9.6. В свою чергу, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором відповідачем було частково здійснено оплату поставленого товару в сумі 2 430 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 225 від 16.09.2022, № 231 від 20.09.2022, № 237 від 23.09.2022, № 238 від 26.09.2022, № 240 від 30.09.2022, № 249 від 06.10.2022, № 23 від 24.01.2023, копії яких містяться а матеріалах справи.

9.7. 08.03.2023 позивачем було частково відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрікс Компані" право вимоги грошових коштів за договором в сумі 2 974 098,99 грн., про що було повідомлено відповідача, та підтверджується відповідною відміткою про отримання на повідомленні про відступлення права вимоги.

9.8. З урахуванням часткової оплати та відступлення права вимоги за договором в розмірі 2 974 098,99 грн., заборгованість відповідача за поставлений товар становить 29 414 898,82 грн.

9.9. Суд першої інстанції, здійснивши перевірку розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, визнав дані розрахунки обґрунтованими, такими, що не суперечить нормам чинного законодавства, відповідно виконані позивачем вірно.

9.10. У зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1 065 629,23 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 375 204,66 грн. господарським судом першої інстанції задоволені повністю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 апеляційні скарги ДП "Конярство України" та Київської міської прокуратури задоволено частково.

11. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/21682/15 (910/14859/23) скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 3 375 204,66 грн. та 3% річних в сумі 1 065 173,23 грн., судового збору в сумі 507 829,16 грн.

12. Прийнято в цій частині нове рішення. Позовні вимоги задоволені частково.

13. Стягнуто з Державного підприємства "Конярство України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм ленд" інфляційні втрати в сумі 287 465, 17 грн., 3 % річних в сумі 471 444, 27 грн., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 452 607,12 грн.

14. Відмовлено в решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних.

15. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/21682/15 (910/14859/23) в частині стягнення основного боргу в сумі 29 414 898,82 грн. залишено без змін.

16. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що інфляційні втрати та три відсотки річних нараховані та заявлені позивачем до стягнення на всю суму поставленого товару, починаючи з 02.08.2022 та до 19.09.2023 з урахуванням часткових оплат у вересні, жовтні 2022 року та січні 2023 року, втім без урахування відступлення права вимоги, що відбулось 08.03.2023, тобто до звернення із цим позовом.

17. Апеляційний господарський суд вказав на те, що відступивши своє право вимоги, позивач втратив і право захисту, в тому числі і на судовий захист, пов`язаного з порушенням його прав як кредитора за договором поставки на суму 2 974 098,99 грн., у зв`язку з чим нарахування та заявлення до стягнення відповідних сум майнового відшкодування у вигляді інфляційних та відсотків річних є безпідставним.

18. Також, апеляційний суд зважив на те, що із розрахунку позивача неможливо визначити дійсний розмір інфляційних та відсотків річних без урахування відступленого права вимоги, а відтак колегія суддів вважає правомірним нарахування інфляційних в сумі 287 465,17 грн. та відсотків річних в сумі 471 444,27 грн. на заборгованість в сумі 29 414 898,82 грн. за період з 09.03.2023 по 19.09.2023.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19. ТОВ "Прайм Ленд" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 910/21682/15 (910/14859/23), з вимогою скасувати постанову в частині стягнення з ДП "Конярство України" на користь ТОВ "Прайм Ленд" інфляційні втрати в сумі 287 465,17 грн., 3 % річних в сумі 471 444,27 грн., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 452 607,12 грн., а також стягнення з ТОВ "Прайм ленд" в доход державного бюджету України 99 918,76 грн. та на користь Київської міської прокуратури 82 833,04 грн. судового збору.

20. Просить прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні апеляційних скарг ДП "Конярство України" та Київської міської прокуратури, рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/21682/15 (910/14859/23) в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 3 375 204,66 грн., 3 % річних в розмірі 1 065 173,23 грн., судового збору в розмірі 507 829,16 грн. залишити в силі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

21 Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/21682/15 (910/14859/23) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024.

22. Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2024 касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

23. 31.10.2024 від ТОВ "Прайм Ленд" надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, разом з касаційною скаргою в новій редакції.

24. Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/21682/15 (910/14859/21) за касаційною скаргою ТОВ "Прайм Ленд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024, датою проведення судового засідання визначено 03.12.2024.

25. 28.11.2024 до Верховного Суду від ДП "Конярство України" надійшов відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, з вимогою закрити касаційне провадження.

26. Колегія суддів, порадившись на місці, дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ДП "Конярство України" про закриття провадження у справі.

27. 29.11.2024 від Фонду державного майна України до Суду надійшли пояснення на касаційну скаргу ТОВ "Прайм Ленд", за змістом яких - касаційна скарга позивача не спростовує законність та обґрунтованість постанови.

28. 02.12.2024 до Верховного Суду надійшли пояснення у справі Київської міської прокуратури.

29. Представник скаржника в засіданні Верховного Суду 03.12.2024 повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами, викладеними в ній. Просив скасувати постанову в частині стягнення з ДП "Конярство України" на користь ТОВ "Прайм Ленд" інфляційні втрати в сумі 287 465,17 грн., 3 % річних в сумі 471 444,27 грн., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 452 607,12 грн., а також стягнення з ТОВ "Прайм ленд" в доход державного бюджету України 99 918,76 грн. та на користь Київської міської прокуратури 82 833,04 грн. судового збору, рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/21682/15 (910/14859/23) залишити в силі.

30. Представники відповідача (ДП "Конярство України"), Фонду державного майна України та Офісу Генерального прокурора в судовому засіданні 03.12.2024 проти вимог та доводів скаржника заперечили з підстав, викладених у відзиві та пояснення у справі. Просили Суд постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 910/21682/15 (910/14859/23) залишити без змін.

31. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (03.12.2024) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 03.12.2024.

32. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 28.10.2024 № 740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29.10.2024 № 4024-IX), Верховний Суд розглядає справу № 910/21682/15(910/14859/23) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ТОВ "Прайм Ленд")

33. В обґрунтування доводів касаційної скарги в новій редакції, поданої через підсистему "Електронний суд" разом із заявою про усунення недоліків касаційної скарги на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21.10.2024, заявник зазначає про порушення положень статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19; зазначає про порушення статей 269, 86, 236, 2, 14 ГПК України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду від 13.11.2020 у справі № 904/920/19, постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 465/6549/16-ц, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 922/1715/22, постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Доводи відповідача

(ДП "Конярство України")

34. Відповідач доводить, що скаржник, фактично, не погоджується з встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи в частині розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, що є процесуально недопустимим та виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Доводи учасника справи

(Фонд державного майна України)

35. Фонд державного майна України доводить, що доводи скаржника направлені на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Додаткові пояснення ТОВ "Прайм Ленд" щодо неправомірності подання Київською міською прокуратурою апеляційної скарги надійшли поза межами встановленого процесуальним законом строку.

Доводи Прокуратури

36. Прокурор доводить, що з моменту вступу у 2016 у справі № 910/21682/15 з метою захисту інтересів держави в особі уповноваженого державного органу управління державним підприємством, прокурор став учасником справи про банкрутство, підстави представництва були перевірені судом касаційної інстанції на час вступу у справу.

37. на час звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості та здійснення нарахувань, відповідно до статті 625 ЦК України на суду основного боргу, у товариства було відсутнє право вимоги основного боргу на суму 2 974 098,99 грн., а відтак і право нарахування інфляційних втрат та 3% річних на зазначений борг.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

38. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

41. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

42. Враховуючи встановлені приписами статті 300 ГПК України межі перегляду справі судом касаційної інстанції, виходячи зі змісту доводів та вимог касаційної скарги ТОВ "Прайм Ленд", предметом касаційного перегляду є постанова Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №910/21682/15 (910/14859/23) в частині стягнення з ДП "Конярство України" на користь ТОВ "Прайм Ленд" інфляційні втрати в сумі 287 465,17 грн., 3 % річних в сумі 471 444,27 грн., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 452 607,12 грн., а також стягнення з ТОВ "Прайм ленд" в доход державного бюджету України 99 918,76 грн. та на користь Київської міської прокуратури 82 833,04 грн. судового збору.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

43. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

44. За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

45. Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

46. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором поставки № 1129 від 29.11.2021 в загальному розмірі 33 855 276,71 грн., з якої 29 414 898,82 грн. - основний борг, 3 375 204,66 грн. - інфляційні втрати, 1 065 629,23 грн. - 3% річних.

47. Враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а також наведене у пункті 41 цієї Постанови, на розгляді колегії суддів Верховного Суду постало питання правомірності відмови у задоволенні позову ТОВ "Прайм Ленд" в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 3 087 739,66 грн., 3% річних у розмірі 594 185,23 грн. та частини судового збору в сумі 55 222,04 грн.

48. Верховний Суд зазначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 ЦК України).

49. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).

50. Згідно зі статтею 11 ЦК України зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

51. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

52. Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

53. Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

54. Отже, у боржника виникає обов`язок сплатити кредитору, зокрема, суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

55. Верховний Суд враховує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (подібний висновок викладений, зокрема, у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

56. У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладено правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.

57. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).

58. У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, зазначено, що нарахування "інфляційних втрат" за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

59. При зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 924/534/19 та від 23.09.2021 у справі № 924/2/21.

60. Верховний Суд зауважує, що інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю, а вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).

61. Під час розгляду справи, судами попередніх інстанцій встановлено зменшення суми основного боргу за рахунок часткової оплати відповідачем в сумі 2 430 000,00 грн., а також в результаті передачі позивачем, як первісним кредитором, ТОВ "Фабрікс компані", як новому кредитору, за договором про відступлення права вимоги № 3-товар від 08.03.2023 право вимоги, що належить первісному кредиторові за договором поставки № 1129 від 29.11.2021, за поставлений товар в розмірі 2 974 098,99 грн.

62. З цього приводу колегія суддів вважає зазначити наступне:

63. Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

64. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 513 ЦК України).

65. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

66. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що, відступивши своє право вимоги, позивач втратив і право захисту, в тому числі і на судовий захист, пов`язаного з порушенням його прав як кредитора за договором поставки на суму 2 974 098,99 грн., у зв`язку з чим нарахування та заявлення до стягнення відповідних сум майнового відшкодування у вигляді інфляційних та відсотків річних є безпідставним.

67. Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3 % річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

68. У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.

69. Так, суд першої інстанції, в межах наданих повноважень, здійснивши перевірку розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, визнав подані позивачем розрахунки обґрунтованими, такими, що не суперечить нормам чинного законодавства, відповідно виконані позивачем вірно.

70. У зв`язку з чим, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1 065 629,23 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 375 204,66 грн. підлягають задоволенню.

71. Втім, суд апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 269 ГПК України, встановив, що, інфляційні втрати та три відсотки річних нараховані та заявлені позивачем до стягнення на всю суму поставленого товару, починаючи з 02.08.2022 та до 19.09.2023 з урахуванням часткових оплат у вересні, жовтні 2022 року та січні 2023 року, втім без урахування відступлення права вимоги, що відбулось 08.03.2023, тобто до звернення із даним позовом.

72. Водночас, зазначив, що із наданого до суду першої інстанції розрахунку позивача неможливо визначити дійсний розмір інфляційних та відсотків річних без урахування відступленого права вимоги, а відтак правомірним буде нарахування інфляційних в сумі 287 465,17 грн. та відсотків річних в сумі 471 444,27 грн. на заборгованість в сумі 2 9414 898,82 грн. за період з 09.03.2023 по 19.09.2023.

73. Враховуючи повноваження судів першої та апеляційної інстанції, визначені ГПК України (щодо оцінки поданих сторонами доказів та встановлення фактичних обставин справи), Верховний Суд констатує, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю дослідити проведений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, відсотків річних, у тому числі і контррозрахунок відповідача, та встановити їх обґрунтованість/необґрунтованість.

74. Вирішення цих питань не належить до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

75. Такої ж позиції щодо неможливості перевірки судом касаційної інстанції розрахунку заявлених вимог дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, а також Верховний Суд, зокрема у постановах від 25.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 03.10.2029 у справі № 905/587/18, від 28.05.2021 у справі № 916/1665/20, від 09.12.2021 у справі № 922/3109/20, від 25.05.2022 у справі № 910/19129/20, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 09.12.2022 у справі № 921/542/20, від 21.01.2023 у справі № 904/842/20.

76. Верховний Суд констатує, що аргументи касаційної скарги у цій частині в цілому не містять у собі питань права чи правозастосування, а є лише намаганнями скаржника спонукати суд касаційної інстанції до здійснення нової оцінки установлених обставин справи і переоцінки наявних у матеріалах справи доказів (дослідити проведений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, відсотків річних), проте в силу вже згаданих вище приписів статті 300 ГПК України Верховний Суд таких повноважень немає.

Щодо доводів касаційної скарги

77. Як вже зазначалось, касаційну скаргу відповідач аргументував пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

78. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

79. Для касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення з наведеної підстави наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

80. Суд звертає увагу, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні правовідносини.

81. Верховний Суд неодноразово наголошував, що підставою для касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

82. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

83. Крім того, Верховний Суд враховує, що касаційна скарга Позивача подана також з підстави порушення норм процесуального права щодо дослідження зібраних у справі доказів, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 287 ГПК України.

84. Однак, з огляду на положення пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, Верховний Суд відхиляє викладені в касаційній скарзі аргументи про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази.

85. Відповідно до зазначеної норми процесуального права наведені порушення (в разі їх наявності) є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

86. Однак, у цій справі підстава, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, на яку посилався скаржник, не підтвердилась.

87. Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції. За своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

88. Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов`язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.

Висновки за результатами касаційного провадження

89. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

90. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

91. З огляду на наведене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду в оскарженій частині - без змін як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

92. У зв`язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржене судове рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ленд" - залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 910/21682/15 (910/14859/23) в частині стягнення з Державного підприємства "Конярство України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ленд" інфляційні втрати в сумі 287 465,17 грн., 3 % річних в сумі 471 444,27 грн., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 452 607,12 грн., а також в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм ленд" в доход державного бюджету України 99 918,76 грн. та на користь Київської міської прокуратури 82 833,04 грн. судового збору - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.В. Васьковський