Ухвала

від 17.12.2024 по справі 910/18228/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/18228/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Білоуса В. В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод»

у справі № 910/18228/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтрейд 2016»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш-Інвест»

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

27.11.2024 Публічне акціонерне товариство «Запорізький сталепрокатний завод» звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою від 27.11.2024 у справі № 910/18228/23, сформована в системі «Електронний суд» 27.11.2024.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» у справі № 910/18228/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024.

Статтею 290 ГПК України встановлено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Згідно пункту 4 частини другої статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються.

В даному випадку, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» від 27.11.2024 не містить прохальної частини, текст касаційної скарги не містить вимог із зазначенням судових рішень, які скаржником оскаржуються в касаційному порядку.

Вказане підтверджується також Актом Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2024 № 32.1-13/553 про те, що при огляді касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» від 27.11.2024 у справі Господарського суду міста Києва № 910/18228/23, яка надійшла через систему «Електронний суд», виявлено, що відсутня прохальна частина касаційної скарги.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За змістом статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому не зазначення у касаційній скарзі про судові рішення, що оскаржуються, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

За вищевказаних обставин, суд касаційної інстанції позбавлений також можливості перевірити повноту відповідності касаційної скарги та додатків до неї вимогам ст. 290 ГПК України, зокрема, щодо сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, а також перевірити чи в межах строків на касаційне оскарження, відповідно до вимог ст. 288 ГПК України, звернувся скаржник із касаційною скаргою.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» від 27.11.2024 у справі № 910/18228/23 не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 290 ГПК України.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Частиною другою статті 287 ГПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Тобто, скаржник повинен зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, зокрема, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Водночас Суд зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь - якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Загальне посилання на неправильне застосування/порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи норм процесуального права, без належного обґрунтування, не може вважатися підставою для відкриття касаційного провадження.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ч. 2 ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 287 ГПК України.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Всупереч наведеному скаржником у касаційній скарзі від 27.11.2024 не зазначено неправильне застосування/порушення яких саме норм матеріального та процесуального права припустився суд (суди) попередніх інстанцій та в чому конкретно полягає неправильне застосування/порушення норм матеріального та процесуального права судом (судами) при прийнятті оскаржуваних судових рішень, та не зазначено конкретну підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга, а саме: з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» від 27.11.2024 у справі № 910/18228/23 не відповідає також вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки Публічним акціонерним товариством «Запорізький сталепрокатний завод» в касаційній скарзі від 27.11.2024 не зазначено які саме судові рішення ним оскаржуються в касаційному порядку, як того вимагає п. 4 ч. 2 ст. 290 ГПК України, а також не вказано підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга, а саме: з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» від 27.11.2024 у справі № 910/18228/23 без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» від 27.11.2024 у справі № 910/18228/23 містить клопотання про винесення окремої ухвали, про передачу скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду та про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Проте, оскільки касаційна скарга Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» від 27.11.2024 у справі № 910/18228/23 підлягає залишенню без руху, то розгляд вищезазначених клопотань буде здійснено касаційним судом при розгляді питання про можливість відкриття касаційного провадження, у разі усунення недоліків, які допущені при поданні касаційної скарги, у встановлені судом строки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» від 27.11.2024 у справі № 910/18228/23 залишити без руху.

2. Надати Публічному акціонерному товариству «Запорізький сталепрокатний завод» строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Публічному акціонерному товариству «Запорізький сталепрокатний завод» необхідно виконати вимоги пункту 4 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України та належним чином зазначити які саме судові рішення ним оскаржуються в касаційному порядку.

4. Публічному акціонерному товариству «Запорізький сталепрокатний завод» необхідно виконати вимоги пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України та належним чином зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

5. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.

6. Роз`яснити Публічному акціонерному товариству «Запорізький сталепрокатний завод», що у разі неусунення недоліків у строк, встановлений судом, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду В. В. Білоус