Постанова

від 17.12.2024 по справі 911/2096/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2096/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В, Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

прокуратури - Галезник О.І. (прокурор відділу),

позивача-1 - Державної екологічної інспекції України (далі - ДЕІ України, позивач-1) - не з`явився,

позивача-2 - Згурівської селищної ради (далі - Рада, позивач-2) - не з`явився,

відповідача - Комунального підприємства «Згурівський комбінат комунальних підприємств» (далі - Підприємство, відповідач) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури (далі - Прокурор, скаржник)

на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 (головуюча - суддя Шевчук Н.Г.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 (головуюча - суддя Яценко О.В., судді Палій В.В., Хрипун О.О.)

у справі за позовом Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі:

1) ДЕІ України;

2) Ради

до Підприємства

про відшкодування 1 490 227,50 грн шкоди.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища за засмічення земельної ділянки побутовими відходами.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської звернувся в інтересах держави в особі ДЕІ України та Ради до суду з позовною заявою до Підприємства про стягнення збитків у розмірі 1 490 227,50грн за засмічення земельної ділянки побутовими відходами.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення вимог природоохоронного законодавства в період з 10.10.2019 до 18.01.2023 засмічено частину земельної ділянки шляхом розміщення захоронення побутових, будівельних, медичних та інших відходів, що зафіксовано ДЕІ України в акті, складеному за результатами проведення позапланової перевірки з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, внаслідок чого завдано державі збитки.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд Київської області рішенням від 15.02.2024, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом від 04.07.2024 у цій справі, у позові відмовив повністю.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Прокурор, посилаючися на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Також, Прокурор просить покласти судові витрати на відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Прокурор у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що висновки зроблені судами першої та апеляційної інстанцій в порушення принципів законності, рівності та змагальності сторін, а судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ухвалено за неправильного застосування норм матеріального права (статей 1, 4, 5, 40, 41, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 1, 17, 33, 42, 43 Закону України «Про відходи», статей 35, 45, 46, 56 Закону України «Про охорону земель», статей 1, 91, 167, 211 Земельного кодексу України [далі - ЗК України], статей 49, 153 Господарського кодексу України [далі - ГК України], статті 1166 Цивільного кодексу України [далі - ЦК України]) та з порушенням вимог процесуального законодавства та загалом принципів здійснення правосуддя, якими є законність, всебічне, повне і об`єктивне дослідження обставин справи, рівність та змагальність сторін (статей 2, 11, 13, 73- 74, 76- 80, 86, 91, 236, 237, 238 ГПК України), застосувавши норми права без урахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц та постановах Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №915/1456/15, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 05.04.2018 у справі №905/2992/16, від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 05.02.2020 у №461/3675/17, від 07.03.2018 у справі №909/162/17, від 13.05.2019 у справі №920/1107/17, ухвалі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №912/3374/19 та постанові Вищого господарського суду України від 02.09.2015 у справі №927/1883/14, роз`ясненнях «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.01.2001 №025/744.

4.2. Також скаржник у скарзі з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 79, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог, а також суди не застосовували усталену судову практику Верховного Суду, викладену у зазначених вище постановах суду касаційної інстанції, в порушення норм статей 79, 86, 104, частини четвертої статті 238 ГПК України, не оцінили їх в повному обсязі, не мотивували належним чином їх відхилення, не надали їм оцінки з точки зору вірогідності, не зазначили про те, яким доказам відповідача чи інших учасників справи надано оцінку як більш вірогідним, ніж доказам, наданим прокурором на підтвердження позовних вимог.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Від позивача та відповідачів відзиви на касаційну скаргу до суду не надійшли.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру 22.08.2014 здійснена державна реєстрація права постійного користування Підприємства на земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 3221955100:06:009:0001, енергетики, оборони та іншого призначення, вид користування виробничі території, яка розташована за адресою: Київська область, Згурівський район, смт Згурівка, вул. Київська, 12а.

6.2. Підставою виникнення права постійного користування є рішення виконкому Ради народних депутатів від 20.09.1999 №473, яке посвідчується Державним актом ІІ-КВ №000760 від 17.07.2000. Відповідно до вказаного акта Згурівському комбінату комунальних підприємств надано у постійне користування 14,4561га землі для існуючих виробничих потреб.

6.3. Відповідно до рішення виконавчого комітету Ради від 05.01.2005 №2 Згурівський комбінат комунальних підприємств визначений виконавцем робіт з надання населенню та організаціям в смт Згурівка житлово-комунальних послуг, зокрема, вивезення та утилізація твердих побутових відходів, відкачки рідких нечистот.

6.4. Правонаступником Згурівського комбінату комунальних підприємств є Підприємство, одним із основних напрямків діяльності якого є вивезення побутових відходів, нечистот від підприємств, установ, організацій і населення селища.

6.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що захоронення побутових відходів здійснюється на полігоні площею 3,68га, на який відповідачу виданий паспорт місця видалення відходів (МВВ) з реєстраційним номером 10-3-2 від 08.01.2002, відповідно до якого місце розміщення сміттєзвалища визначено на відстані 1,0 км на південь від смт Згурівка, рік початку експлуатації 1996, розрахунковий термін експлуатації до заповнення існуючих карт.

6.6. На підставі наказу ДЕІ України від 15.01.2021 №10 та звернень громадян Крицької Є.О. та Скрипника Д.Ю. утворено комісію з проведення в період з 18 до 29 січня 2021 року позапланової перевірки з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства на полігоні твердих побутових відходів Підприємством, який розташований за адресою: Київська область, смт Згурівка, вул. Боженка, 2а.

6.6.1. За результатами проведеної в період з 18 до 28 січня 2021 року перевірки комісія склала акт від 28.01.2021 №4.2-19/1, в якому зафіксувала порушення вимог природоохоронного законодавства, допущені Підприємством, зокрема:

- здійснюється змішане захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів, будівельних та небезпечних медичних відходів, що є порушенням пунктів "ж", "ї" частини першої статті 17, пункту "і" частини першої статті 32 Закону України "Про відходи";

- експлуатація об`єктів поводження з побутовими відходами здійснюється без сортування побутових відходів, без перероблення органічної складової, що є у складі побутових відходів, що є порушенням розділів ІV, V Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04.05.2012 №196;

- не забезпечується захист земель від забруднення, засмічення, а саме здійснюється захоронення змішаних побутових відходів, будівельних та небезпечних медичних відходів на земельній ділянці з кадастровим номером 3221955100:06:009:0001 на території Ради за адресою: смт Згурівка, вул. Бажана, 2а.

6.6.2. У вказаному акті (порядковий номер 30 опису виявлених порушень) вказано, що відповідно до інформації, наданої листом ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 26.01.2021 №51/12-634, площа сміттєзвалища в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221955100:06:009:0001 складає 1,8745га, середньою висотою 1,5 метрів, об`ємом 28 050м куб (орієнтовно).

6.7. Розмір шкоди 1 490 227,50 грн вказаний ДЕІ України в претензії від 10.02.2021 №1147/4.2/7-21, до якої доданий розрахунок шкоди, який виконаний у відповідності до пункту 5.4 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 №171 (із змінами, внесеними наказами від 04.04.2007 №149 та від 04.11.2020 №241).

6.8. Суди попередніх інстанцій зазначили, що до позовної заяви наданий висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової інженерно-економічної експертизи у кримінальному провадженні №22020101110000145 від 13.10.2022 №6918/21-48 (далі - Висновок), в якому на підставі даних, вказаних в акті від 28.01.2021 №4.2-19/1, визначено, що розмір шкоди від засмічення земель становить 1 490 227,50 грн.

6.9. Підприємство у відповіді на претензію відмовило у її задоволенні (від 17.03.2021 вих.№31).

6.10. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав таке:

- Підприємство здійснює зберігання твердих побутових відходів у спеціально відведеному місці для експлуатації полігону для розміщення відходів;

- всупереч пункту 3 Методики в акті позапланової перевірки в описі виявлених порушень відсутня інформація про проведені ДЕІ України вимірювання площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів, а вказано, що інформацію про площу і об`єм взято з листа ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 26.01.2021 №51/12-634;

- докази відбору проб відсутні;

- наданий Висновок, в якому розмір шкоди від засмічення земель 1 490 227,50 грн також визначено на підставі даних, вказаних в акті від 28.01.2021 №4.2-19/1;

- щодо нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка є основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель, відповідно до довідки ГУ Держгеокадастру у Київській області від 04.02.2016 нормативно грошова оцінка земельної ділянки для інших призначень площею 11,2421 га за межами населеного пункту станом на 01.01.2016 не проведена, відповідно до листа Державного кадастрового реєстратора від 11.08.2021 на запит Броварської окружної прокуратури повідомлено про відсутність у Державному земельному кадастрі запитуваної інформації.

6.11. Суд апеляційної інстанції виснував, що сам факт наявності сміття (відходів згоряння твердого палива, зернових відходів, деревини та поліетилену) не є достатнім для того, щоб вважати земельну ділянку засміченою і, відповідно, бути підставою для виникнення обов`язку відшкодувати шкоду. Обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земельної ділянки, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

6.12. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в акті перевірки від 28.01.2021 №4.2-19/1 та в матеріалах справи відсутні жодні посилання та докази, які б підтверджували, що засмічення земельної ділянки призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, оскільки, факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов`язку відшкодувати шкоду.

6.13. Суд апеляційної інстанції з огляду на те, що обов`язковою ознакою засмічення є засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, відтак позивачу необхідно встановити факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, чого останнім зроблено не було.

6.14. Суд апеляційної інстанції зазначив, що при складанні акта перевірки від 28.01.2021 №4.2-19/1, всупереч вимогам розділу 3 Методики опису виявлених порушень вимог законодавства при проведені позапланової перевірки ДЕІ України доказів вимірювання товщини (розмірної величини, яка має враховуватися при здійсненні математичного розрахунку об`єму та є обов`язковою для його визначення) шару відходів не надано, а зазначено що інформацію про площу і об`єм взято з листа ГУ СБУ У м. Києві та Київській області від 26.01.2021 № 51/12-634.

6.15. Суд апеляційної інстанції вказав, що визначення розмірів шкоди внаслідок засмічення земель проводиться відповідно до розділу 5 Методики. Крім того, в наданих розрахунках розміру шкоди, від засмічення земель побутовими відходами частини земельної ділянки з кадастровим номером 322195100:06:009:0001 Підприємством, позивач посилається як на джерело одержання або розрахунок показника на акт перевірки про засмічення земель та за матеріалами спеціальних вишукувань, жодних доказів відбору проб в матеріалах справи ні позивачем, ані апелянтом не надано.

6.16. Що стосується Висновку, який надано прокуратурою до матеріалів справи, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що на поставлені питання експерт робить висновок, що на земельній ділянці кадастровий номер 3220255100:06:009:0001 є ознаки антропогенного впливу, а саме забруднення та псування земель відходами шкідливими для довкілля, посилаючись на акт перевірки від 28.01.2021 №4.2.-19/1, який, однак, не містить об`єму забруднюючих речовин, її назви та групи небезпечності, товщини земельного шару, що є розмірною одиницею для розрахунку витрат на ліквідацію забруднення залежно від глибини просочування, а також інших показників. Також інженерно-екологічні вишукування під час перевірки ДЕІ України не проводились. В порушення додатку 10 Методики до акта перевірки не додано первинних документів, які б вказували на спосіб та порядок визначення площі засміченої земельної ділянки та об`єм відходів, які знаходяться на цій площі.

6.17. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до інформації наданої листом ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 26.01.2021 №51/12-634 встановлено: площа сміттєзвалища в межах земельної ділянки з кадастровим номером 322195100:06:009:0001, складає 1,8745 га, середньою висотою 1,5 метрів, об`ємом 28 050 м3. Проте, не зазначено звідки ГУ СБУ у м. Києві та Київській області взяло відповідні дані щодо вказаних об`єму та площі.

6.18. Суд апеляційної інстанції вказав, що в матеріалах справи міститься протокол від 28.01.2021 №ДЕІ 132* про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, зазначено, що в смт Згурівка по вул. Боженка 2-А під час проведення перевірки Підприємство користуючись земельною ділянкою з кадастровим номером 322195100:06:009:0001 допущено засмічення частини цієї земельної ділянки на площі 1,87 га, шляхом розміщення, захоронення побутових відходів середньою висотою 1,5 метрів, об`ємом 28 050 м3 (орієнтовно).

6.19. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, об`єм 28 050 м3 встановлений орієнтовно, тобто приблизно, неточно. І подальше використання цього об`єму експертом призвело до помилкових висновків експертизи. Відтак, цей експертний висновок не може бути достатнім доказом об`єму можливої шкоди (в разі, якщо вона була б доведена) спричиненої відповідачем.

6.20. Суд апеляційної інстанції вказав, що розрахунок розміру шкоди прокуратурою не підтверджено належними доказами, які б підтверджували нормативно грошову оцінку саме тієї земельної ділянки, яка належала відповідачу на момент проведення перевірки.

6.21. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що:

- під час вирішення подібних спорів суд має надавати оцінку, у тому числі розрахунку розміру заявленої до стягнення шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки, встановлювати чи не здійснено такий розрахунок із порушеннями та чи підтверджується він документально;

- основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена (пункт 5.2 Методики);

- згідно з пунктом 5.6 Методики довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

- тобто показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який покладається в основу розрахунку розміру шкоди, має бути підтверджений належними доказами, визначеними законом;

- частиною другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель;

- таким чином, колегія суддів констатує, що наданий прокуратурою розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки, здійснений із застосуванням даних, які підтверджені неналежними доказами, отже, прокуратурою не доведено розмір шкоди, який має бути стягнутий з відповідача внаслідок засмічення земельної ділянки.

6.22. За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем докази в їх сукупності не доводять повного складу правопорушення, а саме наявності шкоди, а також не доводять розміру завданої шкоди, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

6.23. Щодо доводів прокуратури стосовно того, що за допущене порушення вимог природоохоронного законодавства щодо директора Підприємства ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 28.01.2021 №132* за частиною першою статті 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (добровільно сплаченого), то вони не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки, факт накладення такого штрафу не є достатнім доказом заподіяння відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу з огляду на встановлені судом вище обставини.

6.24. Що стосується доводів скаржника стосовно того, що судом першої інстанції не взято до уваги, що Київським окружним адміністративним судом рішенням від 24.02.2023 у справі №320/2795/21 задоволено позов ДЕІ України до Підприємства та зупинено виконання робіт, надання послуг із видалення та захоронення відходів до усунення порушень, виявлених в актів перевірки від 28.01.2021 №4.2-19 до моменту отримання ДЕІ України повідомлення від Підприємства про усунення ним усіх встановлених судом порушень за підтвердженням відповідно до результатів здійснення заходу державного нагляду (контролю), то колегія суддів апеляційної інстанції зазначила таке.

6.24.1. Під час розгляду справи №320/2795/21 не встановлювались усі складові вчинення правопорушення відповідачем відносно предмета спору у цій справі №911/2096/23, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини відповідача у заподіянні збитків, що є обов`язковим при вирішенні спорів про стягнення шкоди, а тому наведені обставини не мають преюдиціального значення під час розгляду цієї справи.

6.25. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для задоволення позову про стягнення збитків немає, оскільки, в цьому випадку прокурором не доведено неправомірність поведінки відповідача під час здійснення своєї господарської діяльності, наявність самої шкоди, а також причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Крім того, сам розрахунок шкоди не є обґрунтованим.

6.26. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на чинному законодавстві висновки місцевого суду стосовно того, що докази неправомірності поведінки Підприємства та наявності шкоди відсутні, а тому відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення заявленої школи.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №911/2096/23 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.9. Скаржник посилається на низку судових рішень Верховного Суду, які вказані у пункті 4.1 цієї постанови, зазначаючи про те, що висновки зроблені судами першої та апеляційної інстанцій в порушення принципів законності, рівності та змагальності сторін, а судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ухвалено за неправильного застосування норм матеріального права (статей 1, 4, 5, 40, 41, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 1, 17, 33, 42, 43 Закону України «Про відходи», статей 35, 45, 46, 56 Закону України «Про охорону земель», статей 1, 91, 167, 211 ЗК України, статей 49, 153 ГК України, статті 1166 ЦК України) та з порушенням вимог процесуального законодавства та загалом принципів здійснення правосуддя, якими є законність, всебічне, повне і об`єктивне дослідження обставин справи, рівність та змагальність сторін (статей 2, 11, 13, 73- 74, 76- 80, 86, 91, 236, 237, 238 ГПК України), застосувавши норми права без урахування висновків щодо застосування норми права

8.10. Предметом розгляду у цій справі є стягнення збитків за засмічення земельної ділянки побутовими відходами.

8.10.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення вимог природоохоронного законодавства в період з 10.10.2019 до 18.01.2023 засмічено частину земельної ділянки шляхом розміщення захоронення побутових, будівельних, медичних та інших відходів, що зафіксовано ДЕІ України в акті, складеному за результатами проведення позапланової перевірки з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, внаслідок чого завдано державі збитки.

8.11. Предметом розгляду справи №129/1033/13-ц було:

- визнання недійсними низки рішень загальних зборів співвласників підприємства;

- зобов`язання внести до державного реєстру зміни про керівника підприємства шляхом виключення відомостей про особу як директора підприємства та включення відомостей про позивача як директора;

- зобов`язання скасувати низку записів, зокрема, про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів, про зміну місцезнаходження, зміну складу та інформації про засновників.

8.11.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що загальні збори були неповноважними через недотримання процедури їх проведення та відсутність кворуму для прийняття рішень оспорюваних рішень.

8.12. Предметом розгляду справи №359/3373/16-ц було:

- визнання недійсними низки рішень сільської ради;

- визнання недійсними низки державних актів на право власності на земельні ділянки та низки свідоцтв на право власності на земельні ділянки;

- визнання недійсними низки рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки;

- визнання недійсними договорів іпотеки;

- витребування на користь держави та державного підприємства з незаконного володіння низки земельних ділянок.

8.12.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням сільської ради здійснене вилучення земель лісогосподарського призначення державної власності, а також зміна її цільового призначення. В подальшому на підставі рішень сільської ради здійснена приватизація низки земельних ділянок, частина яких була згодом відчужена на користь інших фізичних та юридичних осіб. На думку прокурора, рішення сільської ради прийняте всупереч законодавству, а тому і всі подальші рішення про передачу громадянам у власність земельних ділянок за рахунок земель лісогосподарського призначення державної власності є протиправними.

8.13. Предметом розгляду справи №915/1456/15 було стягнення матеріальних збитків за неналежне виконання умов договору оренди державного рухомого майна, що призвело до пошкодження та часткового знищення окремих вузлів та агрегатів об`єкту оренди.

8.13.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відбулась пожежа, внаслідок якої пошкоджено державне майно, чим спричинено матеріальні збитки державному рухомому майну.

8.14. Предметом розгляду справи №910/18036/17 було:

- зобов`язання відповідача звільнити з-під арешту та закрити рахунки;

- визнання договору припиненим.

8.14.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: в межах зведеного виконавчого провадження з примусового виконання наказів державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника; в подальшому державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка входила до зведеного виконавчого провадження, якою постановлено звільнити з-під арешту кошти, що містяться на рахунках банку, проте відповідачем на час подання позову арешт з рахунків не знято, чим порушено вимоги Закону України "Про банки і банківську діяльність".

8.15. Предметом розгляду справи №917/1307/18 було зобов`язання здійснити поставку товару і стягнення неустойки.

8.15.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару у встановлений у специфікації строк, внаслідок чого позивач на підставі договору нарахував неустойку за порушення строку поставки товару.

8.16. Предметом розгляду справи №902/761/18 було стягнення упущеної вигоди, орендної плати за землю та зобов`язання зі сплати земельного податку.

8.16.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що орендовані позивачем земельні ділянки без достатніх правових підстав оброблялися відповідачем, у зв`язку із чим позивач був позбавлений можливості посіяти та реалізувати врожай соняшника, що завдало йому збитків у виді неодержаного доходу у розмірі експертної вартості врожаю соняшника, а також у спірний період позивач поніс витрати зі сплати орендної плати власникам земельних ділянок та земельного податку.

8.17. Предметом розгляду справи №917/2101/17 було визнання недійсним правочину щодо переходу права власності.

8.17.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено встановленого частиною першою статті 35 та частиною третьою статті 37 Закону України "Про іпотеку" порядку набуття права власності на іпотечне майно.

8.18. Предметом розгляду справи №905/2992/16 було стягнення шкоди.

8.18.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної позивачем планової перевірки дотримання відповідачем-1 вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря, водних, земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами було складно акт, яким встановлено засмічення земельних ділянок, будівельними та промисловими відходами, на яких здійснює виробничу діяльність відповідач-1 згідно з договором оренди нежилого майнового комплексу, що є порушенням вимог статті 96 ЗК України, статті 17 Закону України "Про відходи", статті 35 Закону України "Про охорону земель". У зв`язку з чим, наявні правові підстави для покладення на відповідача-1 відповідальності у вигляді відшкодування заподіяної ним шкоди у відповідному розмірі.

8.19. Предметом розгляду справи №917/1345/17 було стягнення з учасників товариства коштів, отриманих без достатньої правової підстави.

8.19.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на користь відповідачів безпідставно здійснено виплати у вигляді дивідендів як учасникам (засновникам) товариства через відсутність рішення загальних зборів товариства (не проведення).

8.20. Предметом розгляду справи №461/3675/17 було визнання договору іпотеки недійсним.

8.20.1. Позовна заява обґрунтована тим, що колишній чоловік позивачки, використавши неправдиві відомості, уклав кредитний договір з банком.

8.21. Предметом розгляду справи №909/162/17 було стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення, засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами.

8.21.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог статей 96, 164 ЗК Країни, статей 17, 33 Закону України "Про відходи", статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" не здійснював контроль за дотриманням технологічної схеми складування відходів, оперативно не виявляв і не ліквідовував порушення вимог екологічної безпеки, не організовував контроль за діючим полігоном твердих побутових відходів для запобігання шкідливого впливу на довкілля та навколишнє природне середовище, а також не контролював якість виконання робіт на полігоні, що спричинило шкідливий вплив на довкілля і навколишнє природне середовище та завдало шкоди навколишньому природному середовищу.

8.22. Предметом розгляду справи №920/1107/17 було стягнення збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України.

8.22.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства встановлено факт забруднення амонієм, нітратами, сульфатами та фосфором чотирьох земельних ділянок, чим порушено вимоги статей 96, 167 ЗК України, статті 35 Закону України "Про охорону земель".

8.23. Предметом розгляду справи №912/3374/19 було стягнення завданих збитків, внаслідок забруднення земельної ділянки.

8.23.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в ході планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства з`ясовано, що відповідачем засмічено земельну ділянку побутовими та зерновими відходами, чим завдані збитки позивачу.

8.24. З огляду на викладене вище, Суд, у результаті аналізу змісту судових рішень у цій справі та у справах №129/1033/13-ц, №359/3373/16-ц, №129/1033/13-ц, №915/1456/15, №910/18036/17, №917/1307/18, №902/761/18, №917/2101/17, №917/1345/17, №461/3675/17, дійшов висновку, що спірні правовідносини у вказаних справах, не є подібними за змістовним критерієм, визначеним у постанові Великої Плати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, оскільки, відрізняються за предметом і підставами позову, нормативно-правовим регулюванням і доказовою базою, а також доводами та аргументами сторін.

8.25. Що ж до цієї справи та справ №905/2992/16, №909/162/17, №920/1107/17, 912/3374/19, то Суд виходить з того, що вказані справи є схожими в частині, що стосується предмета позову (стягнення шкоди, яка завдана засміченням земельних ділянок), за однаковим нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин (зокрема, ЗК України, ЦК України, Закон України "Про охорону земель", Закон України "Про відходи", Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища").

8.26. Скаржник у касаційній скарзі посилався на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 02.09.2015 у справі №927/1883/14 та роз`ясненнях «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.01.2001 №025/744.

8.27. Верховний Суд наголошує, що за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, які викладені саме в постановах Верховного Суду (Верховного Суду України), тоді як постанови Вищого господарського суду України та його роз`яснення не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми, а відтак Верховний Суд відхиляє покликання Прокурора на зазначену постанову Вищого господарського суду України та роз`яснення.

8.28. Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

8.28.1. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.28.2. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.

8.29. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

8.30. Так, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховано такі правові висновки:

- викладений у постанові від 05.04.2018 у справі №905/2992/16, згідно з яким підписання відповідачем акта перевірки без зауважень є достатньою підставою для стягнення збитків, розрахованих на підставі затвердженої Методики;

- викладений у постанові від 21.07.2017 у справі №909/162/17, відповідно до якого Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції, зокрема про те, що в акті позапланової перевірки органу державного нагляду (контролю) було встановлено, що виявлені порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства на суміжних із полігоном ділянках здійснені внаслідок діяльності (бездіяльності) саме відповідача та відхилив доводи відповідача про неможливість нести відповідальність за такі правопорушення;

- викладений у постанові від 13.05.2019 у справі №920/1107/17, а саме:

факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, і положеннями спеціальних нормативно-правових актів, доведення цього факту не обмежено таким доказом, як протокол про адміністративне правопорушення, оскільки зазначені обставини можуть бути підтверджені й іншими матеріалами. У даному випадку факт забруднення земель відповідачем підтверджено Інспекцією такими доказами, як актом позапланової перевірки, актами відбору проб грунтів, протоколами вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів, схемою розташування забруднених земельних ділянок, розрахунками розміру заподіяної шкоди;

при цьому, доводи відповідача стосовно того, що акт перевірки не містить інформації, достатньої для підтвердження факта забруднення земельної ділянки, не можуть бути підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки оцінювалися судами і були мотивовано відхилені ними з огляду на встановлені у процесі розгляду справи обставини відповідності акта позапланової перевірки уніфікованій формі акта перевірки, затвердженій наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.10.2012 №483 (чинним на час виникнення спірних правовідносин), а також наявності у цьому акті необхідного обсягу відповідної інформації. Водночас слід зауважити, що цей акт, яким зафіксовано факт проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання, було оцінено судами у сукупності з іншою доказовою інформацією, якою підтверджено виявлені під час такої перевірки порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища;

- викладений в ухвалі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №912/3374/19, відповідно до якого в акті зазначено всі дані, достатні для здійснення відповідного розрахунку збитків, в тому числі, щодо розміщення малонебезпечних відходів саме на відкритому грунті, що прямо заборонено природоохоронним законодавством, і сам факт такого розміщення відходів вказаного типу на відкритому грунті є достатнім для доведення обставини забруднення землі та застосування Методики для розрахунку збитків від такого забруднення.

8.31. Суд виходить з того, що наведені скаржником висновки у справах №909/162/17, №920/1107/17, №912/3374/19, є нерозривно пов`язаними з встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами та стосуються конкретно досліджених і оцінених доказів.

8.32. Водночас, висновок, викладений у постанові від 05.04.2018 у справі №905/2992/16 є загальним для такої категорії справ як стягнення шкоди, яка завдана засміченням земельної ділянки.

8.33. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили, зокрема, таке:

- всупереч пункту 3 Методики в акті позапланової перевірки від 28.01.2021 №4.2-19/1 в описі виявлених порушень відсутня інформація про проведені ДЕІ України вимірювання площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів, а вказано, що інформацію про площу і об`єм взято з листа ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 26.01.2021 №51/12-634 та відсутні докази відбору проб;

- нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 11,2421 га за межами населеного пункту, яка є основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель, відповідно до довідки ГУ Держгеокадастру у Київській області від 04.02.2016, станом на 01.01.2016 не проведена та листом Державного кадастрового реєстратора від 11.08.2021 на запит Броварської окружної прокуратури повідомлено про відсутність у Державному земельному кадастрі запитуваної інформації;

- відсутність доказів неправомірності поведінки Підприємства та наявності шкоди.

8.34. Водночас, оскаржувані судові рішення не містять дослідження та оцінки обставини підписання акта позапланової перевірки відповідачем із зауваженнями чи без відповідних зауважень.

8.35. Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою доводи прокурора про таке:

- Київським окружним адміністративним судом рішенням від 24.02.2023 у справі №320/2795/21 задоволено позов ДЕІ України до Підприємства та зупинено виконання робіт, надання послуг із видалення та захоронення відходів до усунення порушень, виявлених в актів перевірки від 28.01.2021 №4.2-19 до моменту отримання ДЕІ України повідомлення від Підприємства про усунення ним усіх встановлених судом порушень за підтвердженням відповідно до результатів здійснення заходу державного нагляду (контролю);

- обґрунтовуючи вказане рішення, суд, приймаючи до уваги саму лише можливість створення загрози життю та/або здоров`ю людей, з метою недопущення негативних наслідків для навколишнього природного середовища, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог;

- під час розгляду цієї справи судом адміністративної юрисдикції досліджено акт перевірки ДЕІ України від 28.01.2021 №4.2-19/1 та встановлено, що, зокрема Підприємством не забезпечується захист земель від забруднень, засмічення, а саме: комунальне підприємство здійснює захоронення змішаних побутових, будівельних та небезпечних відходів;

- суд вказав, що встановлені ДЕІ України порушення зі сторони Підприємства щодо здійснення операцій у сфері поводження з відходами з порушенням вимог Закону України «Про відходи», Правил експлуатації полігонів твердих побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 №435 та Державних санітарних норм і правил утримання територій населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 №145 наявні та не спростовані;

- відповідно до пункту 3.3 Методики факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель;

- саме при визначенні розміру шкоди внаслідок забруднення земель за наведеною формулою у пункті 4.6 Методики враховується коефіцієнт забруднення земельної ділянки, що характеризує кількість забруднюючої речовини в об`ємі забрудненої землі залежно від глибини просочування (Кз), а також застосовується коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини (Кн), які відсутні у формулі при визначенні розміру шкоди внаслідок засмічення земель, зазначеної у пункті 5.4 Методики;

- з урахуванням того, що ДЕІ України встановлено саме факт засмічення Підприємством частини земельної ділянки побутовими, будівельними та небезпечними медичними відходами, відповідно контролюючим органом визначено розмір шкоди згідно з формулою наведеною у розділі 5 Методики, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про не здійснення відібрання проб ґрунту є такими, що не відповідають обставинам справи;

- відповідно до пункту 5.2 Методики основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена; - грошова оцінка земель, по яких не проведено її визначення, здійснюється за підпунктом 4.7.1 цієї Методики (підпункт 5.5.1 Методики);

- згідно з підпунктом 4.7.1 щодо земельних ділянок, грошова оцінка яких не проведена, застосовується нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

- розрахована за підпунктом 4.7.1 цієї Методики грошова оцінка використовується в формулі (6) замість нормативної грошової оцінки земельної ділянки (ГОЗ) (підпункт 5.5.2 Методики);

- відповідно до листа Відділу Держгеокадастру у Згурівському районі Київської області від 04.02.2016 №34-1020-99.3-299/2-16 та повідомлення державного кадастрового реєстратора Рибалки В.В. від 11.08.2021 (які наявні в матеріалах справи) нормативна грошова оцінка земель, які перебувають у постійному користуванні Підприємства, а також земельної ділянки з кадастровим номером 3221955100:06:009:0001, не проведена;

- таким чином, під час здійснення розрахунку шкоди від засмічення побутовими відходами частини земельної ділянки з кадастровим номером 3221955100:06:009:0001 на площі 1,8745 га, ДЕІ України використана вартість 1 га ріллі по Київській області з урахуванням коефіцієнту індексації станом на 01.01.2021 в розмірі 26 531,00 грн, який вказаний на офіційному сайті Держгеокадастра за відповідним посиланням, шляхом множення вартості 1 га ріллі по області на площу засміченої земельної ділянки;

- у свою чергу, відповідачем будь-яких даних щодо проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 3221955100:06:009:0001 на час проведення ДЕІ України перевірки та здійснення розрахунку шкоди, під час розгляду справи відповідних письмових доказів не додано.

8.36. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.37. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

8.38. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України).

8.39. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.40. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.41. Таким чином, доводи касаційної скарги з підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, ураховуючи обставини цієї справи, знайшли своє часткове підтвердження, з міркувань викладених вище у цій постанові.

8.42. Що ж до посилань скаржника на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, то слід зазначити таке.

8.43. Так, Прокурор вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

8.44. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.45. Верховний Суд виходить з того, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України знайшла своє часткове підтвердження з міркувань, які викладені вище у цій постанові.

8.46. Верховний Суд виходить з того, що:

- обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності господарського процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- стаття 79 ГПК України містить стандарт доказування "вірогідності доказів", який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

- іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність;

- в даному випадку Суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17]. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

8.47. Суд виходить з того що, ураховуючи предмет і підстави позову, то у цій справі за доводами сторін і характером правовідносин вагомим і ключовим питанням є з`ясування обставин щодо підписання акта перевірки із зауваженнями чи без зауважень відповідача, встановлення факта забруднення та/або засмічення земельної ділянки і за наслідком встановленого - з`ясування правильності/неправильності згідно з приписами Методики проведеного розрахунку шкоди, а в разі наявності сумнівів у вказаному розрахунку суд не позбавлений права з власної ініціативи призначити відповідну експертизу в силу приписів статті 99 ГПК України.

8.48. Втім, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права (зокрема, статей 86, 236, 237 та 269 ГПК України), що мало своїм наслідком неповне з`ясування обставин цієї справи, ураховуючи предмет і підстави позову та доводи Прокурора.

8.49. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.50. З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.51. З огляду на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.52. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.3. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.4. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Прокурора задовольнити частково, оскаржувані судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.5. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судового збору не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі №911/2096/23 скасувати.

3. Справу №911/2096/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос