Рішення

від 17.12.2024 по справі 696/452/24

КАМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.12.2024

Справа № 696/452/24

Провадження № 2/696/158/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області в складі

головуючого судді Шкреби В.В.,

при секретарі Степановій Н.В.,

за участі

представника позивача в режимі відеоконференції Горобця С.О.,

представника відповідача в режимі відеоконференції Бєломар К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Кам`янка-Житло» (код ЄДРПОУ 34464059, вул. Нескореної нації, б. 74 в м. Кам`янка Черкаського району Черкаської області) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за наданні послуги з управління багатоквартирним будинком,

встановив:

Комунальне підприємство «Кам`янка-Житло» (далі - Позивач) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за наданні послуги з управління багатоквартирним будинком

Свої вимоги сторона Позивача обґрунтовувала тим, що Відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_2 .

У вказаній квартирі Відповідач займає 1/5 частки власності, тобто 15,56 м2. На неї відкрито особистий рахунок № 123/1/1 як для споживача послуг Позивача.

Згідно доданого розрахунку, починаючи з травня 2021 року по березень 2024 року у Відповідача утворилась заборгованість перед Позивачем за послуги з утримання будинку та прибудинкової території на суму 1646 грн. 53 коп.

Судовим наказом, виданим Кам`янським районним судом Черкаської області 13.02.2024 року (справа № 696/168/24), з боржника ОСОБА_1 на користь КП «Кам`янка-Житло» була стягнута заборгованість за наданні послуги з управління багатоквартирним будинком в сумі 1973 грн.65 коп., та витрати зі сплати судового збору в сумі 302 грн.80 коп..

20 лютого 2024 року ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області, на підставі поданої ОСОБА_1 заяви, вищевказаний судовий наказ було скасовано.

Враховуючи викладене, Позивач просив суд стягнути з Відповідача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 1646 грн. 53 коп., судовий збір на суму 3028 грн. та витрати за надання правничої допомоги в сумі 5000 грн.

Ухвалою судді Кам`янського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2024 року відкрито провадження у справі. В ухвалі про відкриття провадження сторонам було визначено строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою суду від 25 червня 2024 року витребувано з КП «Кам`янка-Житло» докази.

Ухвалою суду від 05 серпня 2024 року по справі закрито підготовче судове засідання та призначено судовий розгляд по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити у його задоволенні. У відзиві на позов зазначила, що відповідач є співвласником квартири АДРЕСА_3 . Частка її власності у квартирі складає 1/5.Іншим співвласником квартири є ОСОБА_2 . У вказаній квартирі відповідач не проживає, оскільки ОСОБА_2 чинить перешкоди у користуванні, не допускає до квартири. Відповідач зареєстрована та проживає за іншою адресою, а доказів, що відповідач зверталася до позивача та інших співвласників квартири з вимогою про розподіл особових рахунків, матеріали справи не містять. У спірній квартирі проживає ОСОБА_2 зі своєю донькою та онуками, користується об`єктом нерухомого майна, отримує житлову-комунальну послугу для власних потреб. Оскільки з відповідачем не укладено окремого договору про надання послуг за вищевказаною адресою, а тому обов`язок по сплаті вартості за надані позивачем послуги з управління багатоквартирним будинком у неї відсутній. Саме з вказаних обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Заслухавши присутніх сторін по справі, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази , які мають юридичне значення для розгляду справи та її вирішення, суд дійшов до висновку, що заява про встановлення факту спільного проживання підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Комунальне підприємство «Кам`янка-Житло» (далі - Позивач) створене та зареєстроване в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07 липня 2006 року в тому числі для комплексного обслуговування об`єктів, управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту, збирання безпечних відходів.

Згідно рішення виконавчого комітету Кам`янської міської ради Черкаської області № 111 від 05.09.2018 року Позивач призначений управителем багатоквартирних будинків у м. Кам`янка Черкаського району Черкаської області і згідно додатку № 1 до цього рішення будинок по АДРЕСА_4 , де розміщена квартира, в якій ОСОБА_1 має частку у власності, також відійшов в управління Позивача.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та довідки про заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком по особовому рахунку № 123/1/1, Відповідач з 30.05.2010 року є власником квартири квартири АДРЕСА_3 . Її частка в квартирі складає 1/5 частину. Загальна площа квартири становить 77,80 м2 . Площа 1/5 частки власності квартири складає 15,56 м2 . Іншим співвласником квартири є ОСОБА_2 , яка володіє 4/5 частки квартири, та площа якої складає 62,24 м2 .

10 вересня 2018 року між співвласниками вказаного будинку, де Відповідач має частку у власності квартири, та Позивачем складено договір № 9 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових систем, вивіз твердих побутових відходів).

Споживачі взяли на себе зобов`язання своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбаченим договором.

Розмір щомісячної плати за надані послуги згідно вищевказаного договору, станом на дату його підписання складав 2,84 грн. ( в тому числі податок на додану вартість 20%) за 1 кв.метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 2,19 грн. без податку на додану вартість відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, винагороди управителя в розмірі 0,18 грн. без податку на додану вартість на місяць .

Згідно з розділом «Ціна та порядок оплати послуги з управління», розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежів вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунком.

Відповідно до розділу «Права та обов`язки сторін», Споживач зобов`язаний: оплачувати послуги в установлені договором строки; у разі несвоєчасного внесення за послуги сплачувати пеню у розмірі, встановленому законом і договором.

На підставі додаткової угоди № 2 від 14 вересня 2021 року, який набув чинності 01 жовтня 2021 року, ціна послуг з управління сторонами змінена та становить 3,82 грн. ( в тому числі податок на додану вартість 20%) за 1 кв.метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 2,94 грн. без податку на додану вартість відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, винагороди управителя в розмірі 0,24 грн. без податку на додану вартість на місяць.

Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі виставленого управителем до співвласника рахунку на оплату послуг з управління.

Позивачем в період часу з травня 2021 року по лютий включно 2024 року надавалися послуги з управління будинком по АДРЕСА_2 .

Як вбачається з наданого Позивачем розрахунку заборгованості (а.с.10,11), Відповідач за належну їй площу квартири заборгувала за оплату житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 1646 грн. 53 коп..

Відповідач в добровільному порядку не здійснює погашення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком, тому Позивач був змушений звернувся до суду з зазначеним позовом.

Суд дійшов висновку, що між сторонами існує спір щодо обов`язку Відповідача по здійсненню оплати житлово-комунальних послуг, який виник з правовідносин, що регулюються нормамиЖитлового кодексу України,ЗУ від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги»,ЗУ від 14 травня 2015 року № 417-VІІІ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно достатті 13 Конституції Українипередбачено, що власність зобов`язує. Вказана норма кореспондується зістаттею 322 ЦК України, яка передбачає, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того,статтею 7 Закону України від 14 травня 2015 року № 417-VІІІ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»передбачено, що співвласники квартир у багатоквартирному будинку зобов`язані, зокрема:

- забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку;

- забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку;

- виконувати рішення зборів співвласників;

- забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин;

- забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом;

- своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно ч. 2ст.7Закону Українивід 14травня 2015року №417-VІІІ«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.12Закону Українивід 14травня 2015року №417-VІІІ«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно дост. 9 Закону України від 14 травня 2015 року № 417-VІІІ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю.

За змістом п. 9 ч. 2ст.10Закону Українивід 14травня 2015року №417-VІІІ«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).

Згідно ч. 3ст. 10 Закону України від 14 травня 2015 року № 417-VІІІ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»збори співвласників можуть скликатися ініціативною групою у складі не менше трьох співвласників або управителем, обраним відповідно до цьогоЗакону.Збори співвласників у прийнятих в експлуатацію новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.

Статтею 11Закону Українивід 14травня 2015року №417-VІІІ«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» передбачено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. Управитель протягом одного місяця після підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) зобов`язаний надати або надіслати рекомендованим листом кожному співвласнику примірник такого договору (змін до нього), завірений підписом управителя.

Згідно п. 5ст.13Закону Українивід 14травня 2015року №417-VІІІ«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.

У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

У період від оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку до моменту визначення переможців конкурсу і укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій продовжують надавати у відповідних багатоквартирних будинках виконавці таких послуг, які надавали відповідні послуги до початку проведення конкурсу.

Якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники приймуть рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, співвласники мають право достроково розірвати такий договір, попередивши про це управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.

У разі зміни форми управління багатоквартирним будинком або обрання іншого управителя виконавець послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій має здійснити остаточне нарахування плати за послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих послуг.

Співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до дня набрання чинності цим Законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг єЗакон України від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги».

Положеннями частини 1статті 1Закону Українивід 09листопада 2017року №2189-VІІІ«Про житлово-комунальніпослуги» визначено зміст певних термінів, що використовуються у такому законі, зокрема:

- послуга з управління багатоквартирним будинком результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (п. 12);

- споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач (п. 13);

- управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб (п. 14).

Згідно ч.1ст.9Закону Українивід 09листопада 2017року №2189-VІІІ«Про житлово-комунальніпослуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком визначенийстаттею 15 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги», де передбачено, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. У випадках, визначених законом, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування.

Таким чином, на теперішній час залучення управителя багатоквартирного будинку можливе лише на підставі відповідного договору, який укладається з таким управителем на підставі рішення загальних зборів співвласників, обирається загальними зборами ОСББ або призначається за результатами конкурсу, проведеного органом місцевого самоврядування.

Разом з тим, частиною 3Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги», в редакції що була чинною на момент підписання сторонами договору від 04 квітня 2018 року передбачалося, що договори про надання комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом, крім випадку, якщо до спливу зазначеного строку співвласники багатоквартирного будинку прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги відповідно до пункту 4 цього розділу. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, дія таких договорів автоматично продовжується до спливу строку, що дорівнює одному року з дня набрання чинності цим Законом.

З 01.05.2021 року, пунктом 3-1Закону Українивід 09листопада 2017року №2189-VІІІ«Про житлово-комунальніпослуги» передбачено:

«Договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цьогоЗакону,що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. З дати введення в дію норм цьогоЗакону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зміна будь-яких умов договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додатків і кошторисів (цін/тарифів) до них забороняється та вважається нікчемною. Виконавець таких послуг або управитель має право достроково розірвати відповідний договір, попередивши про це споживачів не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.

У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про форму (зміну форми) управління багатоквартирним будинком договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцем таких послуг або управителем, визначеним згідно із цим Законом до введення в дію норм цьогоЗакону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, втрачають чинність з дати, визначеної зборами співвласників (загальними зборами об`єднання співвласників) багатоквартирного будинку, або з дати початку виконання зобов`язань за договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладеним за правилами, визначеними цим Законом, але не раніше ніж через два місяці після направлення особою, уповноваженою на це зборами співвласників (загальними зборами об`єднання співвласників) багатоквартирного будинку, такому виконавцю, управителю письмового повідомлення про припинення договорів.

У такому разі виконавець або управитель не пізніше 30 днів з дати припинення договорів має здійснити остаточне нарахування плати за надані послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих відповідних послуг.

Пільги та субсидії для відшкодування витрат з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій надаються протягом строку дії договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

До затвердження Кабінетом Міністрів України Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком сторони укладають договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за формою та на умовах, погоджених між управителем та співвласниками, а в разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах - виконавчим органом місцевої ради (або іншим органом суб`єктом владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг). Умови таких договорів, що суперечать положенням Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком після його затвердження Кабінетом Міністрів України, не застосовуються, а регулювання відносин сторін договору в цій частині здійснюється згідно з відповідними нормами Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.»

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3,4ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2ст. 78 ЦПК України).

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на положення договору від 10 вересня 2018 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладеним Позивачем зі співвласниками будинку, де має у частку в власності квартири Відповідач. Надаючи оцінку дійсності такого договору суд бере до уваги ту обставину, що аналіз вищезгаданих норм закону свідчить, що на теперішній час закон не визначає порядку укладання договору про управління багатоквартирним будинком між управителем та співвласником-індивідуальним споживачем, проте і не встановлює заборони укладання таких договорів.

В свою чергу, цивільні правовідносини ґрунтуються на засадах вільного волевиявлення та свободи договору.

Статтею 6ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 10 березня 2021 року за наслідками розгляду справи № 607/11746/17 зазначено, що «згідно пункту 6статті 3ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення якстатті 3ЦК України загалом, так і пункту 6статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зокрема посилається на те, що розподілу особових рахунків за вказаною адресою здійснено не було, договору на надання послуг з управління багатоквартирним будинок вона з позивачем не укладала, зареєстрована та проживає у іншому місці, «спірною» квартирою не користується. А тому обов`язок по сплаті заборгованості за дану послугу, у неї відсутній.

Дані доводи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки місце реєстрації адреси проживання та фактичне проживання співвласника квартири, ніяким чином не српостовуэ факту належності частини квартири сааме Відповідачу.

Суд враховує, що багатоповерховий будинок потребує управління,Законом Українивід 14травня 2015року №417-VІІІ«Про особливостіздійснення прававласноті убагатоквартирному будинку» передбачений обов`язок співвласників щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (ч. 2ст. 7 Закону України від 14 травня 2015 року № 417-VІІІ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»), та дійшов висновку про дійсність зобов`язань сторін, що виникли на підставі договору від 10 вересня 2018 року, додатків та додаткових угод до нього щодо надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року за наслідками розгляду справи № 904/7183/17 та Верховного Суду від 26 вересня 2018 року за наслідками розгляду справи № 750/12850/16 зроблено висновки що «споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

Суд вважає, що із наданих сторонами доказів вбачається, що між ними фактично тривалий час існували правовідносини із надання/споживання послуг з управління багатоквартирним будинком, внаслідок яких Позивач здійснював надання таких послуг, а Відповідач приймала на себе зобов`язання з оплати вартості таких послуг. Дане підтверджено її особистою заявою від 23.05.2017 року до Позивача про розподіл особових рахунків між співвласниками квартири АДРЕСА_3 .

Відповідачем не надано суду доказів щодо наявності в неї починаючи з 2017 року заперечень в частині якості надаваних Позивачем послуг, зокрема, суду не надано складених у встановленому законом порядку актів-претензій у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт, як то передбаченостаттею 27 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги», як і не доведено фактів невиконання Позивачем обов`язку з надання вищевказаних послуг.

Відповідно дост.317 ЦК Українивласникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами 1, 4ст.319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1ст.356ЦК Українивласність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 29 від 22 грудня 1995 року (з наступними доповненнями) передбачено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири, або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Із матеріалів справи вбачається, що кожен учасник спільної часткової власності ОСОБА_3 і ОСОБА_2 - володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Відповідно до ч.ч.1-3ст.358 ЦК Україниправо спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють, користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підміняти собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок може встановити суд.

Вказане відповідає правовому висновку, що висловлений Верховним Судом України 14.11.2018 року, при розгляді справи №759/2823/16-ц.

Відповідно дост.13 Закону Українивід 09листопада 2017року №2189-VІІІ«Про житлово-комунальніпослуги» до житлово-комунальних послуг належать послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізованого опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до статті 151 ЖК України, громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру) зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний та капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.

Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільногомайна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Це, зокрема, витрати, об`єктивно необхідні для належного функціонування спільного майна, тобто для підтримання його технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних та естетичних характеристик будинку, які визначають його експлуатаційні якості.

Будь-яких доказів про перешкоди у користуванні відповідачем квартирою матеріали справи не містять, та не є предметом доказування у даній справі. Відповідач не позбавлена можливості на реалізацію права на судовий захист, що гарантовано статтями 55,124 Конституції України, і не є підставою не виконувати свій обов`язок перед іншими особами, оскільки згідно з вимогами закону «власність зобов`язує».

Відповідно дост.509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст.526,530ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідност.610ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положеньст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За наслідками розгляду справи та встановленню обставин справи суд встановив, що Відповідач має перед Позивачем невиконане грошове зобов`язання з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком, що виникла станом на 01 березня 2024 в загальному розмірі 1646 грн. 53 коп., а тому вимоги позову підлягають до задоволення, а зазначена сума боргу підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,ПозивачКомунальне підприємства «Кам`янка-Житло» сплатило 302 грн. 80 коп судового збору при подачі заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком.

20 лютого 2024 року, ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області (справа № 696/168/24, провадження № 2-с/696/2/24), на підставі поданої ОСОБА_1 заяви, вищевказаний судовий наказ було скасовано.

Відповідно до ч.2 ст.164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

За таких обставин, сплачений позивачем при подачі заяви про видачу судового наказу судовий збір у розмірі 302 грн 80 коп необхідно зарахувати до суми судового збору, встановленого за подання даної позовної заяви.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 3028,00 грн., виходячи із розрахунку 2725 грн 20 коп (судовий збір сплачений при подачі позовної заяви) + 302 грн 80 коп. (судовий збір сплачений при подачі заяви про видачу судового наказу), в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви до суду.

При вирішенні питання про стягнення з Відповідача на користь Позивача понесених витрат за надання правничої допомоги, суд виходить з такого.

Згідно положеньст.59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою згідно ч.1ст.15 ЦПК України.

Відповідно до ч.1ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зіст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути Згідно положеньст. 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу обґрунтованим та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат,які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3ст.137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом(професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. ч. 4, 5ст.137 ЦПК України).

Частиною 6ст.137 ЦПК Українивизначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладаєтьсяна сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката,які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено у відповідності до п. 1 ч. 2ст. 137 ЦПК України.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріюреальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката під час розгляду даної справи, представником Позивача до суду надано Договір про надання правничої допомоги від 05.05.2023 року, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжне доручення про перерахування 5000 грн., свідоцтво та ордер.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі №750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги,входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Оскільки стороною позивача документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн., а тому саме таку суму витрат на правничу допомогу необхідно стягнути з відповідача на користь відповідача.

Позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі, а тому вимога, щодо стягнення з позивача витрат понесених відповідачем на правничу допомогу, не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Цивільний позов Комунального підприємства «Кам`янка-Житло» (код ЄДРПОУ 34464059, вул. Нескореної нації, б. 74 в м. Кам`янка Черкаського району Черкаської області) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за наданні послуги з управління багатоквартирним будинком задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Кам`янка-Житло» (код ЄДРПОУ 34464059, вул. Нескореної нації, б. 74 в м. Кам`янка Черкаського району Черкаської області) заборгованість за надану послугу з управління багатоквартирним будинком в розмірі 1646 (одна тисяча шістсот сорок шість) грн. 53 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Кам`янка-Житло» (код ЄДРПОУ 34464059, вул. Нескореної нації, б. 74 в м. Кам`янка Черкаського району Черкаської області) витрати по оплаті судового збору в сумі 3028 ( три тисячі двадцять вісім) грн.00 коп., та за надання правничої допомоги на суму 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : В.В. Шкреба