Ухвала

від 11.12.2024 по справі 699/472/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/513/24 Справа № 699/472/20 Категорія: ч.1 ст.190, ч.3 ст.357 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засіданняОСОБА_5 за участі: прокурора захисникаОСОБА_6 ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси матеріали кримінального провадження №12020250190000259, за апеляційною скаргою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 , на вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2024 року, яким

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою

АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.190, ч.3 ст.357 КК України, та призначено йому покарання за:

- ч.1 ст.190 КК України у виді двох років обмеження волі;

- ч.3 ст.357 КК України у виді одного року обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_9 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді двох років обмеження волі.

На підставі ст.49 ч.1 КК України звільнено ОСОБА_9 від призначеного покарання у вигляді двох років обмеження волі в зв`язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,-

в с т а н о в и л а :

Згідно з вироком ОСОБА_9 14.01.2020, близько 17:00 години, перебуваючи на квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яку наймав спільно з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без будь- якого договору оренди, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, з корисливих мотивів, незаконно заволодів паспортом ОСОБА_10 , з метою заволодіння грошовими коштами шахрайським шляхом, зайшов в мережу Інтернет на сайт TOB «Кредитна установа, європейська кредитна група» (розташування юридичної особи: м.Київ, вул.Нижші; Вал,51, ЄРДПОУ 40203427), де використовуючи паспорт громадянина України ОСОБА_10 , оформив на його ім`я електронний кредит на суму 2500 гривень, при цьому вказавши реквізити своєї банківської картки «Монобанк» № НОМЕР_1 .

Після отримання грошових коштів на банківську картку, ОСОБА_11 розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав TOB «Кредитна установа, європейська кредитна група» матеріальних збитків на суму 2500 гривень.

Крім того, ОСОБА_9 14 січня 2020 року близько 14 години 50 хвилин, перебуваючи на квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яку він спільно наймає з ОСОБА_10 , без будь-якого договору оренди, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, скориставшись тим, що його дії не помічені сторонніми особами, тобто діючи таємно, з корисливих мотивів та прямим умислом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, шляхом вільного доступу, заволодів паспортом громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_10 , серії НОМЕР_2 , виданий 4 грудня 2013 року Корсунь- Шевченківським PC УДМС України в Черкаській області, маючи намір у подальшому використовувати документ, який посвідчує особу ОСОБА_10 , для оформлення інтернет кредиту.

Крім того, ОСОБА_9 , 14.01.2020, близько 15:00 години, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , яку наймали спільно з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, з корисливих мотивів, незаконно заволодів паспортом ОСОБА_10 . З метою заволодіння грошовими коштами шахрайським шляхом, прибувши того ж дня близько 18-00 год. до м.Корсунь-Шевченківський, за місцем проживання АДРЕСА_1 , зайшов в мережу Інтернет на сайт товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (розташування юридичної особи: Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Стартова, 9-А, ЄРДПОУ 41346335), де використовуючи паспорт громадянина України ОСОБА_10 , оформив на його ім`я електронний кредит на суму 5000 гривень, при цьому вказавши реквізити своєї банківської картки «Монобанк» № НОМЕР_1 .

Після отримання грошових коштів на банківську картку, ОСОБА_11 розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав TOB «Алекскредит» матеріальних збитків на суму 5000 гривень.

В апеляційній скарзі перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_12 , не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, порушує питання про те, що оскаржуваний вирок підлягає зміні через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що оскаржуваним вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.3 ст.357 КК України, санкціями яких установлено найбільш суворий вид покарання обмеження волі. Отже, відповідно до ст.12 КК України, кримінальні правопорушення, за вчинення яких засуджено ОСОБА_9 , належить до кримінальних проступків.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, судом першої інстанції визнано ОСОБА_9 винуватим у тому, що він 14.01.2020 вчинив два різні кримінальні проступки, передбачені ч.1 ст.190, ч.3 ст.357 КК України. Проте, судом не застосовано положення ст.49, 74 КК України, що регламентують звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності до покарання за кожен із кримінальних проступків, що призвело до зайвого застосування ст.70 КК України. У той же час, судом першої інстанції не застосовано положення матеріального закону, які підлягали застосуванню, а саме: норми ч.5 ст.74, ст.49 КК України окремо до кожного з покарань, призначених за кожним із кримінальних проступків, за які засуджено ОСОБА_9 .

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити в повному обсязі з наведених в ній доводів, захисника ОСОБА_7 , який не заперечував проти апеляційної скарги прокурора, проте просив закрити кримінальне провадження, щодо ОСОБА_9 , в зв`язку з декриміналізацією, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 підлягає задоволенню.

Частинами 1 та 2 статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і ґрунтуватись на всебічному, повному, об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального, кримінального процесуального закону.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, апеляційний суд вважає, що вони заслуговують на увагу.

За встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_9 за ч.3 ст.357 КК України незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом, та ч.1 ст.190 КК України заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), є вірною, та ніким з учасників процесу не оспорюється, а відтак апеляційним судом і не переглядається.

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, та призначив ОСОБА_9 покарання, а саме: - ч.1 ст.190 КК України у виді двох років обмеження волі; - ч.3 ст.357 КК України у виді одного року обмеження волі.

Вид та розмір призначеного покарання прокурором в апеляційній скарзі не оспорюється.

Разом з тим, доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки суд першої інстанції не застосував положення ст.49, 74 КК України, що регламентують звільнення від кримінальної відповідальністю, що призвело до зайвого застосування ст.70 КК України та визначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, є слушними.

Згідно з ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часті, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 2617-VIII від 22.11.2018, який набрав чинності 01.07.2020, кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.190 КК України, та ч.3 ст.357 КК України, віднесено до кримінальних проступків.

У відповідності з п. ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі, і до набрання вироком законної сили минуло два роки.

Згідно з ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Вказані кримінальні правопорушення ОСОБА_9 вчинив 14 січня 2020 року, тобто на час ухвалення вироку минув трирічний строк давності, і за відсутності відповідного клопотання він підлягав звільненню від призначеного за ч.1 ст.190 КК України покарання у виді двох років обмеження волі, та за ч.3 ст.357 КК України покарання у виді одного року обмеження волі.

При цьому перебіг давності не зупинявся і не переривався, оскільки обвинувачений не ухилявся від слідства або суду.

А тому суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_9 , за ч.1 ст.190 КК України, та ч.3 ст.357 КК України покарання, повинен був звільнити від нього у зв`язку із закінченням строків давності та не призначати покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ст.70 КК України.

Крім того, під час апеляційного розгляду адвокатом ОСОБА_7 було заявлено клопотання щодо застосування до ОСОБА_9 декриміналізації діяння, колегія суддів зазначає, що дане клопотання не підлягає до задоволення, оскільки дій ОСОБА_9 , судом першої інстанції було кваліфіковано, як продовжуваний злочин, оскільки ОСОБА_9 мав єдиний злочинний намір, що охоплював заздалегідь поставлену мету та єдиний умисел, що об`єднав всі вчинені особою діяння, та заволодів сумою, яка значно перевищує суму передбачену декриміналізацією.

Згідно з ст.409 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Тому неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто незастосування закону, який підлягає застосуванню, - положень ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, і застосування закону, який не підлягає застосуванню, - положень ч.1 ст.70 КК України згідно з ст.408, 413 КПК України є підставою для зміни вироку суду першої інстанції, а саме, звільнення ОСОБА_9 , від покарання, призначеного за ч.1 ст.190 КК України, ч.3 ст.357 КК України, та виключення з нього посилання на призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.1 ст.70 КК України і задоволення апеляційної скарги прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_13 задовольнити.

Вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2024 року, щодо ОСОБА_9 змінити, через неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність.

Звільнити ОСОБА_9 на підставі ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України від відбування призначеного покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді 2 років обмеження волі у зв`язку із закінченням строків давності.

Звільнити ОСОБА_9 на підставі ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України від відбування призначеного покарання за ч.3 ст.357 КК України у виді 1 року обмеження волі у зв`язку із закінченням строків давності.

Виключити із резолютивної частини вироку Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2024 року, посилання про застосування ч.1 ст.70 КК України та призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

В решті вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного суду протягом трьох місяців, в порядку визначеному ст.426 КПК України.

Головуючий

Судді