Рішення

від 09.12.2024 по справі 583/4315/24

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/4315/24

2/583/1117/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Семенової О.С.,

за участі секретаря

судового засідання Гайдейчук К.В..,

учасників справи:

позивачки ОСОБА_1 /в режимі відеоконференції/,

представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 / в режимі відеоконференції/,

представника третьої особи Гаврилюка А.А. / в режимі відео конференції/.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей Охтирської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської області про відібрання малолітньої дитини та повернення матері,

УСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 27 серпня 2024 року звернулася до суду з позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 , мають з ним спільну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом тривалого часу до 25 травня 2024 року вона з малолітньою донькою проживала за адресою: АДРЕСА_1 , майже самостійно займалася вихованням та забезпечення інтересів дитини. Договір оренди вказаної квартири було оформлено на відповідача, який проживав з ними не постійно і не виконував свої батьківські обов`язки відносно доньки. 25 травня 2024 року між нею та відповідачем відбувся конфлікт, в результаті якого відповідач вчинив відносно неї у присутності дитини домашнє насильство, відповідач повідомив службу «102» і звинувачував її у нападі. В той час коли вона з працівниками поліції поїхала до відділу поліції для написання заяви, відповідач забрав доньку та відвіз без її згоди до своїх батьків в м. Охтирку Сумської області. 30 травня 2024 року вона поїхала до батьків відповідача до м. Охтирки Сумської області, але дитину їй не віддали. З цього приводу вона зверталася з заявою до служби у справах дітей Охтирської міської ради, після дослідження умов проживання дитини працівниками служби було рекомендовано повернути дитину матері. Проте до цього часу дитину їй не повернули. Зараз вона змінила своє місце проживання, винаймає квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована фізичною особою підприємцем. Просить суд відібрати примусово ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача та повернути їй.

17 вересня 2024 року відповідач ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому вказав що позов ОСОБА_1 є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки він має спільну з позивачкою дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка, не маючи постійної роботи та додаткових джерел фінансування, не могла забезпечити дитині гідні умови проживання та гармонійний розвиток. В період їх роздільного проживання він постійно цікавився дитиною, намагався мирно домовитися з позивачкою про участь в житті дитини, але позивачка неодноразово перешкоджала йому в цьому, про що свідчать його заяви до правоохоронних органів від 21 листопада 2022 року, 25 лютого 2023 року, 08 липня 2023 року. З серпня 2023 року з метою збереження сім`ї вони вирішили жити разом за адресою: АДРЕСА_1 . 25 травня 2024 року між ними виник раптовий конфлікт, під час якого позивачка застосовувала до нього силу, намагалася привернути увагу сусідів, в результаті чого він сказав, щоб вона йшла куди завгодно, а дитину залишила, та здійснив дзвінок на гарячу лінію «102». По прибуттю поліцейських ОСОБА_1 повідомила, що він наносив їй тілесні ушкодження, її забрали до відділу поліції, а він в цей час звернувся до швидкої допомоги для фіксації тілесних ушкоджень, за цим фактом відкрито кримінальне провадження № 120241635000000302 за ч. 1 ст. 125 КК України. З метою збереження психічного та фізичного здоров`я дитини він вирішив відвезти її до своїх батьків до м. Охтирки Сумської області, так як вони разом з позивачкою і так збиралися це зробити через тиждень для спільного відпочинку, про це він повідомляв позивачку і працівників поліції. Повернувшись з м. Охтирки 27 травня 2024 року вони поспілкувалися, вирішили зберегти сім`ю, звернутися до психолога, проте, повернувшись 29 травня 2024 року ввечері з роботи, він виявив, що позивачка забрала свої речі та дитини і зникла. З 13 червня 2024 року до 22 червня 2024 року він перебував у відпустці в м. Охтирка з дитиною, а 22 червня 2024 року разом з донькою та матір`ю повернулися до м. Одеси, де проживають за адресою: АДРЕСА_1 вже без позивачки. Оскільки між ними виник спір щодо місця проживання дитини, то 16 липня 2024 року він звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з відповідним позовом. На даний час місце дитини не зареєстроване, тобто місце проживання не визначено із жодним з батьків, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та відібрання у нього дитини /Т. 1 а.с. 160-173/.

20 вересня 2024 року позивачка ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, в якій вказала, що відповідач у своєму відзиві намагався створити видимість його законних дій, проте вона не надавала йому дозволу на переїзд дитини, він не надає їй доступу до дитини. Вважає, що його доводи є надуманими та спростовуються її поясненнями, а відповідач вводить суд в оману / Т. 1 а.с. 179-193/.

23 вересня 2024 року від третьої особи Служби у справах дітей Охтирської міської ради Н. Мороховської надійшла заява про залучення/ заміну третьої особи, яку мотивувала тим, що Служба у справах дітей не є органом опіки та піклування в розумінні ст. 56 СК України, крім того, фахівцями Служби 19 вересня 2024 року здійснено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого установлено, що відповідач ОСОБА_4 зареєстрований за цією адресою, але фактично не проживає, так як він та його донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . В зв`язку з цим вважає, що третьою особою у справі слід залучити орган опіки та піклування, який виконує свої повноваження за місцем постійного проживання дитини та її батьків у м. Одесі, на який покласти обов`язок подання до суду висновку щодо вирішення цього спору / Т. 1 а.с. 194/.

24 вересня 2024 року від ОСОБА_4 надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому він вказав, що його донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не змінювала свого фактичного місця проживання в АДРЕСА_1 , окрім випадку, коли перебувала в гостях у бабусі в м. Охтирці з 26 травня 2024 року до 21 червня 2024 року, звідки повернулася до м. Одеси за вказаною адресою, тобто місце проживання змінила не дитина, а її мати, позивачка по справі / Т. 1 а.с. 204-211/.

Ухвалою Охтирськогоміськрайонного судуСумської областівід 24вересня 2024року булозадоволено клопотанняСлужби усправах дітейОхтирської міськоїради тазалучено доучасті усправі третюособу органопіки тапіклування Приморськоїрайонної адміністраціїОдеської області/Т.1а.с.234-а/.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала та надала пояснення про те, що з відповідачем познайомилася у 2020 році, у 2021 році завагітніла, з квітня 2021 року стали проживати разом в м. Одесі, але часто з`їзджала від нього через вчинення відносно неї домашнього насилля. У 2022 році відповідач знову її побив, вона пішла від нього до своїх батьків, коли розпочалася війна відповідач попросив повернутися, стали проживати разом, але недовго. Після народження ІНФОРМАЦІЯ_2 доньки ОСОБА_7 вони проживали разом доки доньці не виповнилося 4 місяців, турботи до дитини не проявляв, допомагали її батьки, після цього проживали окремо близько 7 місяців, подавала позов про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, але потім вони примирилися, позов з суду забрала, з`їхалися влітку минулого року / 2023 року/ за адресою: АДРЕСА_1 . Близько двох місяців жили нормально, потім вона попросила його з`їхати, так як дитиною не цікавився, з початку 2024 року проживали окремо. В травні 2024 року відповідач її зґвалтував, через місяць викрав дитину, дитину йому не давала, тільки в її присутності. 25 травня 2024 року відповідач прибув до неї на квартиру по АДРЕСА_4 до дитини, між ними виник конфлікт, сказав, що забере дитину, побив її, вона кричала про допомогу, він викликав поліцію, сказав, що вона його побила, але заяву не писав. ЇЇ запросили проїхати до відділення поліції, коли вона повернулася через 1,5 години, то ОСОБА_4 з донькою в квартирі не було, зателефонувала йому, він не сказав де дитина, наступного дня дізналася, що він вивіз дитину до м. Охтирки, де вона пробула 2, 5 тижня. Вона своєї згоди на вивіз дитини не надавала, вмовляла відповідача повернути дитину, він відмовився, сказав, щоб приїзжала в Охтирку. Намагалася вирішити спір без суду, поїхала разом із своєю сестрою до м. Охтирки, 30 травня 2024 року була вдома у батьків відповідача, але дитину їй не віддали, викликала поліцію. Намагалася з ним домовитися, але він заблокував її, їздила до нього на роботу дитину не дає. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача, адвокат Вересюк О. В., в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та зазначила, що позивачка є матір`ю спільної з відповідачем дитини, між сторонами були певні непорозуміння, але вони в основному проживали разом, відповідач утримував її з дитиною, сплачував за квартиру, позивачка отримувала щомісячно соціальні виплати на дитину в розмірі 860,00 грн. В травні 2024 року вони проживали разом, коли виникла сварка, то зміни місця проживання дитини не було, не було спору про місце проживання дитини. Зараз такий спір є, відповідач звернувся з позовом до суду. Дитина зараз проживає з батьком за законом, місце проживання дитини не визначено, але виконавча служба виконує судову ухвалу про забезпечення позову за місцем проживання відповідача в м. Одесі. Той висновок Верховного Суду, на який посилається позивачка, не може бути застосовано в цьому випадку, так як судом не визначалося місце проживання дитини.

Представник відповідача, адвокат Собина П.М., в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та вказав, що у позивачки не було права на позов, так як місце проживання дитини не було визначено ні з ким із батьків, тому ст. 162 СК України не може бути застосована, у задоволенні позову слід відмовити.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Охтирської міської ради в судове засідання не прибув, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, подав заяву про розгляд справи без його участі, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду / Т. 2 а.с. 189/.

Представник органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської області Гаврилюк А.А. в судовому засіданні проти позову заперечив та вказав, що в цьому спорі неможливо застосувати ст. 162 СК України, так як місце проживання дитини не визначено, відсутні рішення органу опіки та піклування, суду чи нотаріальний договір. До моменту звернення позивачки з позовом не було визначено місця проживання дитини. Дитина проживає з батьком за законом, оскільки права батьків щодо дитини рівні, він не вчиняє протиправних дій щодо дитини. Орган опіки та піклування підготував висновок у справі за позовом ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини з ним.

З урахуванням думки учасників справи суд вважає за можливо провести судове засідання без представника третьої особи Служби у справах дітей Охтирської міської ради.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, третьої особи, представників, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Одесі, її батьками є: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16 березня 2023 року повторно / Т. 1 а.с. 11/.

З відділу поліції № 2 /м. Одеса/ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області від 25 травня 2024 року слідує, що на службу «102» надійшло повідомлення о 16-33 год про те, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 побив ОСОБА_1 , погрожує забрати спільну дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 / Т. 1 а.с. 17/.

30 травня 2024 року комісією було складено акт обстеження сім`ї, яка опинилася в складних життєвих обставинах за адресою: АДРЕСА_3 , сім`я складається з батька дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , працює ДБР, мати ОСОБА_1 , не працює, у присутності бабусі дитини, встановлено, що 5 днів тому батько дитини забрав доньку від матері в АДРЕСА_5 та привіз до батьків, сам повернувся в м. Одесу. На даний час мати дитини приїхала за місцем проживання баби та діда дитини, має намір забрати доньку, стверджує, що орендує квартиру в АДРЕСА_2 . Бабусі рекомендовано повернути дитину матері / Т. 1 а.с. 18-19/.

Відповідно до договору оренди квартири від 31 травня 2024 року ОСОБА_11 / орендодавець/ та ОСОБА_1 / орендодар/ уклали договір про платне користування квартиру за адресою: АДРЕСА_2 для проживання 3-х осіб, вартістю 6000,00 грн на строк до 31 травня 2029 року / т. 1 а.с. 27-32/.

04 червня 2024 року ОСОБА_1 повідомлено начальником Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Кладьком Р. про розгляд її заяв з приводу викрадення ОСОБА_4 малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та роз`яснено про її право звернутися до суду для вирішення спірних питань / Т. 1 а.с. 26/.

08 червня 2024 року ОСОБА_1 була допитана як потерпіла, а ОСОБА_12 була допитана як свідок у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024200460000518 від 08 червня 2024 року за ч. 2 ст. 146 КК України у приміщенні Охтирського РВП ГУНП в Сумській області, що підтверджено протоколами допиту свідка та потерпілого / Т. 1 а.с. 20-25/.

12 червня 2024 року ОСОБА_1 подала заяву до Служби у справах дітей Охтирської міської ради про невиконання ОСОБА_4 батьківських обов`язків, в якій просила вжити заходів щодо дотримання прав дитини згідно з ч. 1 ст. 152 СК України, впливу на осіб, які протиправно без її дозволу утримують дитину відповідно до ст. ст. 153, 163 СК України, до ОСОБА_4 щодо невиконання батьківських обов`язків відповідно до ст. 150, ч. 4 ст. 155, ч. 2 ст. 162 СК України / Т. 1 а.с. 15-16/.

12 червня 2024 року начальник відділу поліції № 2 Одеського РУП № 1 В. Барба повідомив ОСОБА_1 про те, що її заява від 25 травня 2024 року зареєстрована ЄО № 11708 та розглянута згідно з вимогами Закону України «Про звернення громадян», порушення вимог СК України з боку ОСОБА_4 не встановлено / Т. 1 а.с. 59/.

26 липня 2024 року ОСОБА_1 подала заяву до Одеського районного управління поліції № 1 відділ поліції № 2 ГУНП в Одеській області про встановлення місця перебування малолітньої дитини / Т. 1 а.с. 14/, в ході перевірки було встановлено, що станом на 06 серпня 2024 року дитина перебуває разом з батьком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , про що було повідомлено заявницю / Т. 1 а.с. 58 зворот/.

20 серпня 2024 року за заявою ОСОБА_1 комісія Служби у справах дітей Одеської міської ради провела обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 і дійшла висновку, що створено всі необхідні умови для повноцінного розвитку та виховання дитини / Т. 1 а.с. 60/.

ОСОБА_1 станом на 06 липня 2024 року незнятої чи непогашеної судимості не має, що підтверджено витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей» / Т. 1 а.с. 33/, з 30 травня 2024 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем / Т. 1 а.с. 34-36/, має рахунок в «Монобанкі» з 14 серпня 2024 року / Т. 1 а.с. 37-39/.

25 грудня 2022 року, 25 лютого 2023 року, 08 липня 2023 року ОСОБА_4 звертався з заявами до відділу поліції № 1 / м. Одеса/ Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області про те, що його співмешканка ОСОБА_1 та її матір перешкоджають йому бачитися з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 / Т. 1 а.с. 164, 166-167/, відповідно до характеристики від 18 липня 2024 року ОСОБА_4 перебуває на посаді детектива Національного бюро Другого підрозділу детективів Четвертого Головного підрозділу детективів НАБУ з 10 червня 2019 року до цього часу, має позитивну характеристику, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, має стабільний дохід, на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває; станом на 18 липня 2024 року до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває / Т. 1 а.с. 164, 167 зворот, 168-169, 170 зворот/.

ОСОБА_4 09 липня 2024 року задекларував доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до лікаря КНП «Дитяча міська поліклініка № 3» Одеської міської ради / Т. 1 а.с. 170/.

З витягу з ЄРДР кримінального провадження №120241163500000302 від 30 травня 2024 року за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 125 КК України слідує, що ОСОБА_4 просить прийняти заходи правового характеру до цивільної дружини ОСОБА_1 , яка в ході раптово виниклого конфлікту нанесла йому декілька ударів в ділянку тулуба в період часу 14-00 год 25 травня 2024 року за місцем спільного проживання: АДРЕСА_1 / Т. 1 а.с. 171/.

18 липня 2024 року ОСОБА_1 задекларувала доньку ОСОБА_9 , 19 липня 2022 року до лікаря ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» / Т. 1 а.с. 183/. ОСОБА_1 станом на 28 червня 2024 року на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває / Т. 1 а.с. 190/.

09 серпня 2024 року складено фахівцем акт оцінки потреб сім`ї за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , та висновок оцінки потреб сім`ї в зв`язку з тим, що в Ізмаїльському міськрайонному суді перебуває на розгляді справа щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 / Т. 1 а.с. 182-187/.

15 листопада 2024 року представником відповідача, адвокатом Собиною П.М., суду надано висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з одним з батьків, від 25 жовтня 2024 року, який адресовано Ізмаїльському міськрайонному суду Одеської області / Т. 2 а.с. 191-193/.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказуванняє обставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Тому суд при оцінці доказів не приймає цей висновок до уваги, оскільки він не стосується предмета спору цієї справи.

Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом положень частин 7-8 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із статтею 11 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченогочастиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2-5 ст. 150 СК батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частин 1-2 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

Як пояснив в судовому засіданні представник органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської області Гаврилюк А.А., що ні позивачка ОСОБА_1 , ні відповідач ОСОБА_4 до органу опіки та піклування з заявами про визначення місця проживання їх спільної дитини з кимось з них не зверталися. Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що її малолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має зареєстрованого місця проживання.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами більше двох років існує спір щодо виховання, спілкування та місця проживання їх спільної малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що випливає із заяв сторін до правоохоронних органів, органів опіки та піклування.

Відповідно до частини першої статті 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Як вказав Верховний Суд в постанові від 15 серпня 2023 року у справі № 742/2468/22, провадження № 61-1539св21, що відібрання дитини у контексті статті 162 СК України - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку потрібно виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати, проте з урахуванням права кожного з батьків та добросовісної поведінки батьків задля дотримання прав дитини та кожного з них. Невиконання одним з батьків судового рішення щодо визначення місця проживання дитини з іншим з батьків, яке набрало законної сили, відсутність законодавчого врегулювання примусового виконання рішення суду про визначення місця проживання дитини, є підставою для захисту прав позивача у порядку, визначеному статтею 162 СК України.

У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відповідно до статті 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала. Положення цієї статті покликані захистити права того з батьків, з ким на підставі рішення суду визначено проживання дитини, від неправомірних дій другого з батьків щодо зміни її місця проживання.

Оскільки місце проживання малолітньої дитини сторін ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не було встановлено ні органом опіки піклування, ні судовим рішенням, то норми ст. 162 СК, на яку посилається позивачка, в цій справі не можуть бути застосовано.

Спір щодо місця проживання дитини наразі вирішується Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області.

05 вересня 2024 року позивачка ОСОБА_1 подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову, при цьому, як було встановлено в судовому засіданні, судовий збір при її подачі не сплатила /Т. 1 а.с. 61-64/.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2024 року ця заява була задоволена частково /Т. 1 а.с. 70-71/.

Відповідно до частин 9- 10 статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Тому заходи забезпечення позову необхідно скасувати.

Відповідно до частин 1-2 статті 141 ЦПК Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з позивачки на користь держави судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в 605,60 грн.

Керуючись ст.ст.12,77,81,89,141,158, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 141, 150, 155, 157, 160-162 СК України суд

УХВАЛИВ :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_4 про відібрання малолітньої дитини та повернення матері.

Скасувати заходизабезпечення позовупісля набраннясудовим рішеннямчинності,застосовані ухвалоюОхтирського міськрайонногосуду Сумськоїобласті від06вересня 2024року,про заборону ОСОБА_4 чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та побаченнях з дитиною ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання рішенням в цій справі законної сили; особисто або через третіх осіб вивозити за межі України доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення розгляду справи; без повідомлення за 10 діб Служби у справах дітей та її змінювати місце проживання/перебування доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення розгляду справи; зобов`язання ОСОБА_4 не перешкоджати у здійсненні ОСОБА_1 права особистого спілкування з донькою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через засоби зв?язку, у тому числі з використанням веб-камери, 5 разів на тиждень тривалістю 60 хв. у вечірній час з 18 по 21 годину; забезпечення ОСОБА_1 безперешкодного спілкування, побачення та спільне проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , два дні на тиждень з 10.00 години по 18.00 годину без присутності батька (відповідача) та органів опіки за місцем перебування (проживання) дитини.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн за подачу заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційної-комунікаційної системиапеляційна скарга може бути подана учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повне судове рішення складено 17 грудня 2024 року.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області О.С. Семенова