Рішення

від 03.01.2025 по справі 583/4315/24

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/4315/24

2-др/583/1/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2025 р. м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Семенової О.С.,

за участі секретаря

судового засідання Гайдейчук К.В.,

учасників справи:

позивачки ОСОБА_1 / в режимі відео конференції/,

представників відповідача Собини П.М. , Вересюк О.В. / в режимі відео конференції/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка об`єднані заяви представників відповідача, адвокатів Собини Павла Миколайовича та Вересюк Ольги Володимирівни, про розподіл фактично понесених судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей Охтирської міської ради, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про відібрання малолітньої дитини та повернення матері,

УСТАНОВИВ:

09 грудня 2024 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області ухвалено рішення у вказаній справі, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Питання про розподіл судових витрат вирішено в частині стягнення з неї на користь держави судового збору в розмірі 605,60 грн за подачу заяви про забезпечення позову / Т. 2 а.с. 230, Т.3 а.с. 6-9/.

06 грудня 2024 року від представника відповідача, адвоката Собини П.М., надійшло клопотання про стягнення судових витрат в разі відмови у задоволенні позову, вказав, що у справі приймали участь два адвоката, які представляли інтереси відповідача, документи будуть подані після оголошення рішення, просить ухвалити додаткове рішення / Т. 2 а.с. 214/.

13 грудня 2024 року від представника відповідача, адвоката Собини П.М., надійшла заява про винесення додаткового рішення у справі, яку мотивує тим, що судовим рішенням у справі не вирішено питання судових витрат, а саме стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на правничу допомогу, що є підставою для ухвалення додаткового рішення. Вказує, що між ним та відповідачем була укладена угода про сплату за участь в розгляді в суді першої інстанції суми гонорару 20000,00 грн та в суді апеляційної інстанції - 10000,00 грн, є акт приймання-передачі виконаних робіт. Оскільки позивачці відмовлено у задоволенні позову, то відповідач має сплатити йому гонорар відповідно до угоди в сумі 20000,00 грн протягом двох місяців з моменту набрання рішенням законної сили. Просить стягнути з позивачки на користь відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн / Т. 2 а.с. 231-239/.

13 грудня 2024 року від представника відповідача, адвоката Вересюк О.В, надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яку мотивує тим, що в разі відмови у позові, судові витрати та, пов`язані із розглядом справи, покладаються на позивача. Так 07 вересня 2024 року відповідач ОСОБА_4 уклав з нею договір про надання правової / правничої/ допомоги. Згідно актів виконаних робіт вартість наданої правничої допомоги склала 30000,00 грн, які відповідач сплатив у повному обсязі. Вказує, що вказана сума підлягає оподаткуванню ЄСВ / 22%/, ПДФО /1,5 %/, та військовий збір / 1,5%/. Просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивачки на користь відповідача судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у розмірі 30000,00 грн / Т. 2 а.с. 244-250/.

16 грудня 2024 року позивачка ОСОБА_1 подала заперечення на заяву адвоката Вересюк О.В. від 13 грудня 2024 року про винесення додаткового рішення, яку мотивує тим, що заперечує проти покладання на неї витрат відповідача на правову допомогу так як до заяви долучений акт виконаних робіт від 11 грудня 2024 року, хоча договір про надання правничої допомоги укладений у вересні 2024 року, угода передбачала ще надання правничої допомоги на стадії апеляційного провадження, яка ще не почалася, тому правнича допомога в повному обсязі не надана і не виконана. Вказаний акт означає прийняття відповідачем виконаної роботи адвокатом Вересюк О.В. після ухвалення судового рішення, а не в процесі до його ухвалення. Тобто ці витрати не є судовими і не можуть покладатися на неї. Сам акт не відповідає вимогам закону та не підтверджує надання правничої допомоги, так як не містить відомостей про вартість послуг. Заява сторони відповідача не відповідає вимогам ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Вважає, що відповідач, маючи юридичну освіту, міг самостійно представляти свої інтереси. Просить суд відмовити у задоволенні заяви / Т. 3 а.с. 1-2/.

Ухвалою Охтирського районного суду Сумської області від 18 грудня 2024 року заяви представників відповідача, адвокатів Собини П.М. та Вересюк О.В., було об`єднано в одне провадження / Т. 3 а.с. 10/.

20 грудня 2024 року від позивачки ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення / Т. 3 а.с. 20/.

В судовому засіданні заявники, адвокати Собина П.М. та Вересюк О.В., підтримали свої заяви в повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення заяв заперечила та підтримала свої письмові заперечення.

Інші учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Відповідно до п.3 ч.1, ч. 4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Керуючись вказаними нормами суд уважає за можливе розглянути справу без участі представників третіх осіб.

Вивчивши матеріали справи в межах поданих заяв, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що заяви про розподіл судових витрат підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки адвокати відповідача Собина П.М. та Вересюк О.В. в ході судового розгляду не подали заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, та витрат, пов`язаних із розглядом справи, хоча заявили про них до закінчення судових дебатів, то в судовому рішення не було вирішено це питання, тому необхідно його вирішити додатковим судовим рішенням.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву вказав, що його витрати полягають у сплаті правової допомоги розмірі 20000,00 грн, цей розмір може бути збільшено внаслідок збільшення обсягу наданих послуг в процесі розгляду справи / Т. 1 а.с. 160-163/.

04 жовтня 2024 року між відповідачем ОСОБА_4 та адвокатом Собиною П.М. укладений договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого послуги складаються з надання правничої допомоги, захист та представництво інтересів ОСОБА_4 , що буде зачіпати його права та інтереси з усіх питань, в тому числі стосовно дитини ОСОБА_5 , розрахунок по цій угоді проводиться не менше 40% мінімальної заробітної плати за кожну годину роботи та встановлюється відповідно до додатків, угода підписана адвокатом та ОСОБА_4 електронним підписом 07 жовтня 2024 року /Т.2 а.с. 236 зворот - 237/. Відповідно до додатку до вказаної угоди сторони домовилися, що за представництво інтересів ОСОБА_4 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про відібрання дитини і повернення матері в суді першої інстанції гонорар адвоката становить 20000,00 грн, в суді апеляційної інстанції - 10000,00 грн не залежно від кількості судових засідань та витраченого часу, цей додаток підписаний відповідачем цифровим підписом 13 грудня 2024 року /Т. 2 а.с. 234/. Адвокатом надано акт приймання - передачі виконаних робіт від 13 грудня 2024 року, з якого слідує, що виконавець надав правову допомогу клієнту у повному обсязі і ОСОБА_4 повинен сплатити в двохмісячний термін гонорар в сумі 20000,00 грн / Т. 2 а.с. 235/. 13 грудня 2024 року ОСОБА_4 сплачена на картковий рахунок ОСОБА_6 гонорар згідно угоди від 04 жовтня 2024 року, підписаної 07 жовтня 2024 року, 20000,00 грн / Т.2 а.с. 236/.

07 вересня 2024 року між адвокатом Вересюк О.В. та ОСОБА_4 укладено договір про надання правової / правничої /допомоги № 2/09 від 07 вересня 2024 року, відповідно до умов якого адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси клієнта та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору у справі № 583/4315/24 про відібрання малолітньої дитини і повернення матері, строк дії договору до 07 грудня 2025 року, договір підписаний сторонами / Т. 2 а.с. 248/. Адвокат надала детальний опис виконаних робіт, відповідно до якого вона витратила 26 год 30 хв на захист клієнта, акт наданих послуг від 11 грудня 2024 року, підписаний сторонами, про те, що загальна вартість послуг склала 30000,00 грн / Т. 2 а.с. 247/, які згідно квитанцій до прибуткового касового ордера № 2/09 від 07 вересня 2024 року та від 11 грудня 2024 року сплачені ОСОБА_4 по 15000,00 грн двічі / Т. 2 а.с. 249/.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі N362/3912/18 (провадження N61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі N201/14495/16-ц (провадження N61-22962св19).

Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04 жовтня 2021 року № 640/8316/20, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19, від 17 січня 2024 року у cправі №910/2158/23.

Суд враховує той факт, що кожним з адвокатів було подано по три письмових клопотання, в частині яких у задоволенні було відмовлено / клопотання про скасування забезпечення позову, про зупинення провадження у справі, витребування доказів/, а від розгляду інших вони самі відмовилися. Крім цього адвокатом Вересюк О.В., як вона вказує, були складені додаткові пояснення відповідача та заперечення на відповідь на відзив, які повторювалися і суду надавалися одні і ті ж додатки, що призвели до накопичування зайвих документів в матеріалах справи. В підготовчому та судовому засіданні вона приймала участь загалом 3 години, опитування нею свідків не передбачені чинним Цивільним процесуальним законом, судом ці пояснення не були досліджені та не взяті до уваги при ухваленні рішення. Адвокат Собина П.М. приймав участь в підготовчому та судовому засіданні протягом 6 годин, проте усіляко затягував час, коли ставив питання позивачці, що не стосувалися предмету спору, та вступав з нею в суперечки. Також адвокати неодноразово подавалися заяви, які дублювалися, а також ті, які не впливали на вирішення справи по суті. В зв`язку з цим суд дійшов висновку про те, що заява представників відповідача підлягає частковому задоволенню, в частині стягнення витрат на правничу допомогу адвокатів в розмірі по 7000,00 грн, що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості. В іншій частині вимог слід відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 свідомо заключив угоди з двома адвокатами, тобто розрахував на свою можливість сплатити за їх послуги. Навіть при вирішенні спору на його користь суд не вбачає потреби ці витрати покласти в повному обсязі на позивачку.

Керуючись ст.ст. 133, 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково заяву представника відповідача, адвоката Собини Павла Миколайовича, про розподіл фактично понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Собини Павла Миколайовича в розмірі 7000,00 /сім тисяч гривень 00 копійок/.

Відмовити в задоволенні іншої частини вимог.

Задовольнити частково заяву представника відповідача, адвоката Вересюк Ольги Володимирівни, про розподіл фактично понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Вересюк Ольги Володимирівни в розмірі 7000,00 /сім тисяч гривень 00 копійок/.

Відмовити в задоволенні іншої частини вимог.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційної-комунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Додаткове рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повне судове рішення складено 07 січня 2025 року.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 .

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області О.С. Семенова