Постанова

від 26.11.2024 по справі 521/8236/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1907/24

Справа № 521/8236/23

Головуючий у першій інстанції Мирончук Н.В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Одеській області у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Одеській області, Приморського відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області (який змінив назву на Відділ поліції №2 ОРУП №1 Головного управління національної поліції в Одеській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Мирончук Н.В. 09 червня 2023 року у м. Одеса, -

встановила:

У березні 2023 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного Управління Національної поліції в Одеській області, Приморського відділу поліції ГУНП в Одеській області (який змінив назву на Відділ поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області) про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що 01.03.2017 року Приморським районним судом м. Одеси у справі №522/25901/16-к було задоволено клопотання слідчого Приморського ВП, подане в рамках кримінального провадження №1201616050000969 від 27.12.2016 року, про проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , в якій міг мешкати ОСОБА_2 , який обвинувачувався у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 187 КК України.

В ході розслідування, 21.03.2017 року у вищевказаній квартирі, яка належала ОСОБА_3 , було проведено обшук, під час якого разом з іншими речами були вилучені 52600 доларів США, а 22.03.2017 року слідчим Приморського ВП були винесені постанови під номерами 45, 90, 91 переліку вилучених речей, якими вищевказані грошові кошти були визнані та долучені у якості речових доказів, до матеріалів кримінального провадження.

Позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , власниця вилучених 52600 доларів США, єдиною спадкоємницею якої є ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер фігурант кримінального провадження ОСОБА_2 , що підтверджене свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 14.06.2018 року.

Також позивач вказувала, що 21.03.2019 року виділене кримінальне провадження за №12016160500008887 було закрито у зв`язку із смертю обвинуваченого та одночасно із цим, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2019 року по справі № 523/1649/19 було задоволено клопотання адвоката і скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.03.2017 року, з майна, серед якого були: ювелірні вироби, мобільні телефони, планшети, флеш-носії та грошові кошти у загальній сумі 52600 доларів США.

ОСОБА_1 стверджувала, що 09.04.2019 року вказана ухвала нею пред`являлась до виконання як до органу, що здійснював досудове розслідування Приморського ВП ГУНПУ в Одеській області, так і до органу, що здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні Одеської місцевої прокуратури № 3.

Однак, 08.05.2019 року ухвала Суворовського районного суду м. Одеси про скасування арешту та повернення вилученого майна була виконана частково: позивачу було повернуто лише 15712 доларів США, а частина грошових коштів в сумі 36888 доларів США залишилась не поверненою.

28.12.2017 року слідчим СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області було здійснено спробу передати вилучені під час обшуку грошові кошти у кримінальному провадженні № 1201616050000887 на зберігання до УФЗБО ГУНП в Одеській області, але в ході виконання вказаної постанови працівники ПАТ КБ «Райффайзен Банк Аваль» відмовили у прийняття на рахунок частини вилучених (при обшуку), грошей у зв`язку із сумнівами в їх справжності. Купюри в загальній сумі 27000 доларів США, працівниками фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області були направлені до управління організації виготовлення і захисту грошей департаменту грошового обігу НБУ, для проведення експертного дослідження.

За результатами дослідження, 19.03.2018 року управлінням організації виготовлення і захисту грошей департаменту грошового обігу НБУ передані 27000 доларів США були визнані підробленими та вилучені з обігу, про що НБУ своїм листом повідомило ГУНП в Одеській області, та вказаний лист, в наступному, працівниками поліції також було втрачено.

29.12.2017 року, на підставі рапорту слідчого Приморського ВП, вказані відомості були внесені до ЄРДР за №12017160500008155 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 КК України, однак само кримінальне провадження згодом було закрито.

ОСОБА_1 стверджувала, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2019 року було встановлено неправомірність вилучення у ОСОБА_3 грошових коштів, зазначена ухвала набрала у встановленому законом порядку законної сили, та підлягає виконанню, однак не виконується органами досудового розслідування.

У зв`язку із викладеним, завдяки бездіяльності конкретної посадової особи, яка на той час займала посаду слідчого Приморського ВП, вилучені валютні цінності в розмірі 52600 доларів США незаконно зберігались впродовж 9 місяців в кабінеті слідчого Приморського ВП, після чого «чомусь» виявились фальшивими. Вказана обставина, на думку позивача, призвела до невиконання ухвали Суворовського районного суду м. Одеси, від 21.03.2019 року по справі № 523/1649/19, про повернення грошових коштів, у зв`язку із чим ОСОБА_1 вважала, що їй (в порядку правонаступництва), було заподіяно шкоду в сумі 36888 доларів США, які просила суд стягнути на свою користь.

Крім того, позивач стверджувала, що внаслідок неправомірних дій органів досудового розслідування, ОСОБА_1 зазнала суттєвих моральних страждань у зв`язку із чим просила суд стягнути на її користь моральну шкоду в сумі 200000,00 грн.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09.06.2023 року позов ОСОБА_1 було задоволено.

Стягнуто з рахунків Головного Управління Національної поліції в Одеській області, як розпорядника (одержувача) бюджетних коштів, рахунки якого відкриті в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області, шляхом безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджетної установи - Головного Управління Національної поліції в Одеській області, на користь ОСОБА_1 36888,00 доларів США, що в перерахунку на національну валюту України по курсу Національного Банку України станом на 09.06.2023 року складало 1348994,16 грн., у якості завданої матеріальної шкоди.

Стягнуто з рахунків Головного Управління Національної поліції в Одеській області, як розпорядника (одержувача) бюджетних коштів, рахунки якого відкриті в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області, шляхом безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджетної установи - Головного Управління Національної поліції в Одеській області, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200000,00 грн.

В апеляційній скарзі представник Головного управління Національної поліції в Одеській області просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що якщо ОСОБА_1 вважала, що відносно неї були вчинені незаконні дії, то вона мала можливість звернутися до суду в порядку ст. 303 КПК України, з метою визнання бездіяльності слідчого, прокурора протиправною, але цього не було зроблено. Позивачем фактично було реалізовано його право, передбачене ч. 1 ст. 174 КПК України, яке за своєю суттю не може викликати підстав для відшкодування шкоди.

Зміст ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2019 року по справі № 523/1649/19, на яку посилається у оскаржуваному судовому рішенні суді першої інстанції, не містить встановлений факт протиправної дії або бездіяльності органу досудового розслідування щодо накладення арешту під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016160500008887 від 22.11.2016 року.

З огляду на вказане, на думку апелянта, у позивача відсутнє право на відшкодування шкоди, завданої їй органом досудового розслідування, в розумінні положень Закону України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР, оскільки відсутня єдина належна для цього підстава - встановлення факту незаконності процесуальної дії.

Сторони про розгляд справи на 26 листопада 2024 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання з`явились ОСОБА_1 та її представник, не з`явились представники Головного Управління Національної поліції в Одеській області, Відділу поліції №2 ОРУП №1 Головного управління національної поліції в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представників Головного Управління Національної поліції в Одеській області, Відділу поліції №2 ОРУП №1 Головного управління національної поліції в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника Головного управління Національної поліції в Одеській області підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2019 року у справі № 523/1649/19, яка набрала законної сили, було закрито виділене кримінальне провадження № 12016160500008887 від 22.11.2016 року у зв`язку із смертю обвинуваченого ОСОБА_2 (т.1 а.с. 8 10).

Крім того, вказаною ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2019 року було скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.03.2017 року на, зокрема, грошові кошти у загальній сумі 52600 доларів США та купюри номіналом в 5 доларів США - МЕ 90871157А, 2 долара США- G42989188A, 5 купюр номіналом по 1 долару США: В43683030Н, В43683028Н, В12991748А, В43683026Н, В43683025Н.

Згідно ч. ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Зі вказаної ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2019 року вбачається, що 16.01.2019 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси з матеріалів судового кримінального провадження за № 12016160500008887 від 22.11.2016 року були виділені в окреме провадження матеріали за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 263 ч. 1, 257, 187 ч. 4; 14 ч. 1, 187 ч. 4 КК України (справа №523/1649/19).

В ході розслідування 21.03.2017 року, за місцем можливого проживання ОСОБА_2 , а саме в квартирі АДРЕСА_2 , власником якої була ОСОБА_3 було проведено, обшук, під час якого, разом з іншими речами, були вилучені 52600 доларів США та купюри номіналом в 5 доларів США - МЕ 90871157А, 2 долара США- G42989188A, 5 купюр номіналом по 1 долару США: В43683030Н, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , В43683026Н, В43683025Н.

Позивачка ОСОБА_4 , яка є єдиним спадкоємцем за законом померлої ОСОБА_3 , зазначала, що вилучене майно, на яке ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, від 22.03.2017 року був накладений арешт, ніякого відношення до кримінального провадження не має, оскільки грошові кошти безпосередньо належать родині ОСОБА_5 , які збиралися протягом багатьох років, що підтверджується способом зберігання коштів (шкатулка, підписані конвертики власноручно власницею грошових коштів з записами сум, наявність списку купюр); крім того померлий ОСОБА_2 , який є обвинуваченим у вищевказаному кримінальному провадженні, є колишнім чоловіком заявниці, що підтверджується рішенням суду та постійно мешкав і був зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, органом досудового розслідування ніяким чином не доведено, що гроші можуть належати ОСОБА_2 , чи могли бути здобуті незаконним шляхом.

Також, згідно з ухвали Суворовського районного суду м. Одеси, від 21.03.2019 року вбачається, що ОСОБА_5 ніякого відношення до вказаного кримінального правопорушення не має та не є особою, яка за законом несе відповідальність за дії іншої особи, всі слідчі дії давно проведені, будь-якої додаткової перевірки належності арештованих коштів та майна заявниці органом досудового розслідування до теперішнього часу не було проведено, твердження заявниці щодо належності майна її родині, ніяким чином не спростовані, не зібрано належних та вагомих доказів щодо незаконного походження речей, на які було накладений арешт, тому суд прийшов до висновку, що накладений арешт є необґрунтованим і незаконним, унеможливлює реалізувати права власника щодо розпорядження та користування своїм майном.

При розгляді справи № 523/1649/19 прокурор посилався на те, що вилучені під час обшуку грошові кошти були визнані речовими доказами, але при цьому підтвердив, що при розгляді питання про накладення арешту на вилучені грошові кошти ані власник квартири ОСОБА_3 , ані заявниця ОСОБА_5 не викликалися та не опитувалися щодо вказаних грошових коштів.

Після вилучення 52600 доларів США та купюр номіналом в 5 доларів США - МЕ 90871157А, 2 долара США- G42989188A, 5 купюр номіналом по 1 долару США: В43683030Н, В43683028Н, В12991748А, В43683026Н, В43683025Н, на наступний день, а саме 22.03.2017 року слідчим Приморського ВП були винесені постанови під номерами 45, 90, 91 переліку вилучених речей, якими вищевказані грошові кошти були визнані та долучені у якості речових доказів, до матеріалів кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Однак, як вже вказувалось вище, після вилучення при обшуку з квартири ОСОБА_3 52600 доларів США та купюр номіналом в 5 доларів США - МЕ 90871157А, 2 долара США- G42989188A, 5 купюр номіналом по 1 долару США: В43683030Н, В43683028Н, В12991748А, В43683026Н, В43683025Н, ні вона, ні її донька ОСОБА_5 не викликалися слідчим та не опитувалися стосовно вилучених з їх квартири, грошей.

З яких саме правових підстав вилучені з квартири ОСОБА_3 52600 доларів США та купюри номіналом в 5 доларів США - МЕ 90871157А, 2 долара США- G42989188A, 5 купюр номіналом по 1 долару США: В43683030Н, В43683028Н, В12991748А, В43683026Н, В43683025Н, було визнано слідчим речовими доказами, відповідачами не обґрунтовано.

Постановою Кабінету Міністрів України, від 19.11.2012 року, № 1104 було затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності під час кримінального провадження.

Так, відповідно до пункту 21 вказаного Порядку, речові докази у вигляді готівки у національній валюті України, або іноземній валюті передаються для зберігання уповноваженому банку, що обслуговує орган, у складі якого функціонує слідчий підрозділ (далі - уповноважений банк). У разі, коли готівка у національній валюті України чи іноземній валюті не містить слідів кримінального правопорушення, валютні кошти зараховуються на спеціально визначені для цієї мети депозитні рахунки (далі - депозитний рахунок) уповноваженого банку.

Єдині правила обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна встановлено Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженою спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України, від 27.08.2010 року № 51/401/649/471/23/125.

Пунктом 14 вказаної Інструкції передбачено, що відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді.

Згідно положень п. 30 Інструкції, у тих випадках, коли перераховані у пунктах 25, 26, 27 цієї Інструкції грошові кошти, валюта та інші цінні папери або інші цінності є речовими доказами, вони не пізніше ніж у 3-денний строк після проведення необхідних досліджень здаються матеріально-відповідальній особі для зберігання у спеціально обладнаних для цієї мети приміщеннях, у касу фінансового підрозділу або до уповноваженого банку, на підставі постанови органу дізнання або досудового слідства, але в окремих опечатаних пакетах з описом вкладення. У таких випадках у супровідному листі (постанові органу дізнання або досудового слідства) зазначається, що цінності, які надсилаються (здаються на зберігання), є речовими доказами і зберігаються до окремого розпорядження органу, що надіслав (здав) їх на зберігання.

Оскільки слідчим Приморського ВП вилучені у ОСОБА_3 52600 доларів США та купюри номіналом в 5 доларів США - МЕ 90871157А, 2 долара США- G42989188A, 5 купюр номіналом по 1 долару США: В43683030Н, В43683028Н, В12991748А, В43683026Н, В43683025Н, було визнано 22.03.2017 року речовими доказами, то слідчий був зобов`язаний не пізніше ніж у 3-денний строк після 22.03.2017 року здати, на підставі постанови, вилучені у ОСОБА_3 вказані грошові кошти в касу фінансового підрозділу, або до уповноваженого банку, в окремо опечатаних пакетах з описом вкладення. При цьому, у супровідному листі (постанові слідства) зазначити, що цінності, які надсилаються (здаються на зберігання), є речовими доказами і зберігаються до окремого розпорядження органу, що надіслав (здав) їх на зберігання.

Однак доказів здійснення слідчим Приморського ВП вказаних дій матеріали справи не містять.

Інформації про те, хто саме та де саме зберігав з 22.03.2017 року вилучені з квартири ОСОБА_3 52600 доларів США та купюри номіналом в 5 доларів США - МЕ 90871157А, 2 долара США- G42989188A, 5 купюр номіналом по 1 долару США: В43683030Н, В43683028Н, В12991748А, В43683026Н, В43683025Н, відповідачами судам першої та апеляційної інстанцій не надано.

З листа, підписаного слідчим СВ Приморського ВП в Одесі ГУНП в Одеській області Кувшиновим А.В. до начальника УФЗБО ГУНП в Одеській області № 36-7876 вбачається, що направляється на виконання постанова від 28.07.2017 року про передачу на зберігання грошових коштів, по кримінальному провадженню № 12016160500008887 від 22.11.2016 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263, с. 257 КК України (т. 1 а. с. 14).

В додатку до цього супровідного листа вказано, що направляється для виконання: постанова про передачу на зберігання грошових коштів від 28.07.2017 року на 7 арк.; копія ухвали слідчого судді Приморського районного суду від 22.03.2016 року про арешт майна на 5 арк.; копія ухвали слідчого судді Приморського районного суду від 22.03.2016 року про арешт майна на 5 арк.: копія ухвали слідчого судді Приморського районного суду від 22.03.2016 року про арешт майна на 9 арк.; копія ухвали слідчого судді Приморського районного суду від 22.03.2016 про арешт майна на 6 арк.; грошові кошти в сумі 6131 гривня, 75712 доларів США, вилучені 21.03.2016 року в ході санкціонованих обшуків.

Таким чином, як слідує з зазначеного супровідного листа, слідчим направлено перелік ухвал за 2016 рік, тоді як обшук було проведено в кв. АДРЕСА_2 , власником якої була ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8), тобто через рік після ухвалення вказаних судових рішень.

Крім того, у вказаному супровідному листі зазначена сума у розмірі 75 712 доларів США, яка була вилучена, тоді як у квартирі ОСОБА_3 під час обшуку 21.03.2017року було вилучено 52600 доларів США та купюри номіналом в 5 доларів США - МЕ 90871157А, 2 долара США- G42989188A, 5 купюр номіналом по 1 долару США: В43683030Н, В43683028Н, В12991748А, В43683026Н. В43683025Н.

Вказані обставини є доказом того, що після винесення 22.03.2016 року ухвал слідчим суддею Приморського районного суду про арешт коштів, які були вилучені у інших осіб (як слідує з цього супровідного листа), а не у ОСОБА_3 , супровідний лист про направлення цих коштів до начальника УФЗБО ГУНП в Одеській області за № 36-7876, слідчим СВ Приморського ВП в Одесі ГУНП в Одеській області Кувшиновим А.В. було підготовлено лише 28.12.2017 року, тобто, більше ніж через один рік дев`ять місяців та сім днів, з дня винесення ухвал судом.

Колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що наведений супровідний лист вказує на неналежне виконання слідчим СВ Приморського ВП Кувшиновим А.В. діючих норм законодавства щодо здачі не пізніше, ніж у 3-денний строк, вилучених грошових коштів та іноземної валюти в касу фінансового підрозділу, або до уповноваженого банку, в окремо опечатаних пакетах з описом вкладення.

Грошові кошти, які були вилучені 21.03.2017 року з квартири ОСОБА_3 в сумі 52600 доларів США та купюр номіналом в 5 доларів США - МЕ 90871157А, 2 долара США- G42989188A, 5 купюр номіналом по 1 долару США: В43683030Н, В43683028Н, В12991748А, В43683026Н, В43683025Н, знаходились у невстановленому місці і у невстановлених осіб, що не спростовано апелянтом та іншими відповідачами.

Матеріалів службового розслідування стосовно вказаного факту матеріали справи не містять.

З ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2019 року вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України, у разі закриття кримінального провадження, питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із ст. ст. 171-174 цього Кодексу. При цьому: гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю).

У відповідності до вимог вказаної норми закону, як вже було зазначено вище, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2019 року, виділене кримінальне провадження № 12016160500008887, від 22.11.2016 року відносно ОСОБА_2 було закрито, у зв`язку з його смертю та скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.03.2017 року, зокрема, на грошові кошти у сумі 52600 доларів США та купюри номіналом в 5 доларів США - МЕ 90871157А, 2 долара США- G42989188A, 5 купюр номіналом по 1 долару США: В43683030Н, В43683028Н, В12991748А, В43683026Н, В43683025Н.

Крім того, цією ухвалою суду було вирішено повернути вилучені грошові кошти власнику ОСОБА_5 , яка змінила прізвище на ОСОБА_6 (т.1 а.с.19).

Згідно Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4 від 05.09.2017 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.18).

Спадкоємицею майна померлої є її донька ОСОБА_5 , яка змінила прізвище на ОСОБА_6 .

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами встановлено, що власником майна померлої ОСОБА_3 є позивачка, яка змінила своє прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_6 ».

Відповідно, вилучені з квартири ОСОБА_3 НОМЕР_5 доларів США та купюри номіналом в 5 доларів США - МЕ 90871157А, 2 долара США- G42989188A, 5 купюр номіналом по 1 долару США: В43683030Н, В43683028Н, В12991748А, В43683026Н, В43683025Н, мали бути повернуті власниці ОСОБА_8

09.04.2019 року ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2019 року ОСОБА_1 була пред`явлена до виконання до органу, що здійснював процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № 12016160500008887 (т.1 а. с. 12).

Однак доказів того, що ухвала суду від 21.03.2019 року була виконана, відповідачами судам першої та апеляційної інстанцій надано не було, а також не надано пояснень причин невиконання зазначеного судового рішення.

У зв`язку із невиконанням поданої заяви про повернення вилучених коштів та не виконанням органами слідства ухвали суду від 21.03.2019 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 звернулась 17.04.2019 року до ГУНП в Одеській області із заявою про повернення їй вилучених 52600 доларів США та купюр номіналом в 5 доларів США - МЕ 90871157А, 2 долара США- G42989188A, 5 купюр номіналом по 1 долару США: В43683030Н, В43683028Н, В12991748А, В43683026Н, В43683025Н (т.1 а. с. 11).

Ухвала Суворовського районного суду м. Одеси про скасування арешту та повернення вилученого майна була виконана лише частково - позивачці було повернуто 15712 доларів США, що підтверджується розпискою, згідно якої ОСОБА_1 отримала від слідчого ОСОБА_9 грошові кошти на загальну суму 15712 доларів США (т.1 а. с. 13).

З розписки ОСОБА_4 вбачається, що всі передані із суми 15712,00 доларів США, позивачці дві купюри, номіналом по 1 долару США, були передані ОСОБА_1 іншими купюрами з іншими серіями та номерами, а саме: F 02187146 P та F 02187127 P, тоді коли з квартири ОСОБА_3 були при обшуку вилучені 21.03.2017 року 5 купюр номіналом по 1 долару США, а саме: В43683030Н, В43683028Н, В12991748А, В43683026Н, В43683025Н.

У вказаній розписці перелічено серії та номера купюр, які було повернуто позивачці у іноземній валюті в доларах США, однак вказані купюри не є тими, які були вилучені з квартири ОСОБА_3 21.03.2017 року, оскільки вбачаються розбіжності у серіях та номерах купюр, які перелічені в ухвалі суду від 21.03.2019 року.

Крім того, згідно розписки ОСОБА_4 всі передані із загальної суми 15712,00 доларів США купюри номіналом по 100 доларів США, були передані позивачці іншими купюрами з іншими серіями та номерами, також їй була передана одна купюра в 10 доларів США.

Однак, купюр по 10 доларів США, при проведенні обшуку 21.03.2017 року, з квартири ОСОБА_3 взагалі не було вилучено.

Інформації щодо місцезнаходження купюр, які було вилучено з квартири ОСОБА_3 21.03.2017 року, станом на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, відповідачами не надано.

На запит представника ОСОБА_1 стосовно майна, вилученого в рамках кримінального провадження № 12016160500008887, 16.05.2019 року, ГУ НП в Одеській області було повідомлено, що 28 грудня 2017 року слідчим СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області капітаном поліції Кувшиновим А.В. направлено до УФЗБО ГУНП постанову, від 28.07.2017 р. про передачу на зберігання в УФЗБО ГУНП для подальшого заведення на спеціально визначені депозитні рахунки, грошові кошти, які не являються речовими доказами по кримінальному провадженню від 22.11.2016 №12016160500008887. Депозитний рахунок ГУНП в Одеській області відкритий в АТ «Райффайзен банк Аваль». При внесенні коштів на зберігання на розрахунковий рахунок Головного управління, співробітниками банку частину грошових коштів визнано сумнівними та направлено до Національного банку України для проведення дослідження (т.1 а. с. 15).

Однак, з ухвали суду від 21.03.2019 року вбачається, грошові кошти - долари США, вилучені з квартири ОСОБА_3 , були визнані речовими доказами, а згідно супровідного листа від 28 грудня 2017 року, слідчим СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Кувшиновим А.В. направлялись до УФЗБО ГУНП грошові кошти, які не є речовими доказами.

Зі вказаного вбачається, що кошти, вилучені 21.03.2017 року з квартири ОСОБА_3 у сумі 52600 доларів США та купюри номіналом в 5 доларів США - МЕ 90871157А, 2 долара США- G42989188A, 5 купюр номіналом по 1 долару США: В43683030Н, В43683028Н, В12991748А, В43683026Н, В43683025Н, - були визнані речовими доказами і повинні були бути слідчим опечатані та здані у трьохденний строк з часу їх вилучення на зберігання, а грошові кошти, які за супровідним листом від 28.12.2017 року, слідчим СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Кувшиновим А.В. направлялись до УФЗБО ГУНП, не являються речовими доказами та були вилучені в 2016 році у інших осіб і сума у них інша.

З висновоку експерта № 20-2262 судово-технічної експертизи купюр доларів США вбачається, що дана експертиза була призначена та проведена за матеріалами кримінального провадження № 62019150000000517 від 12.07.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

Висновок складено 29.05.2020 року, згідно до якого ряд представлених грошових банкнот доларів США становлять розбіжності у способах друку та елементів захисту при порівнянні зі зразками справжніх банкнот відповідного номіналу та не є грошовими банкнотами Федеральної резервної системи США (т.1 а. с. 16 17).

Однак, опис отриманих експертом матеріалів в цьому висновку відсутній, та у ньому не вказано, які матеріали були використані експертом, звідки надійшли для експертного дослідження вказані купюри, коли саме та у кого вони були вилучені, де, ким та яким чином здійснювалось їх зберігання, яким чином та коли вони були упаковані, чи були ці пакети опечатані належним чином та чи були підписи на вказаних пакетах при опечатуванні їх, в цьому висновку експерта не вказано, як і не зазначено переліку питань, що були поставлені експертові, відсутній докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані при проведенні досліджень, відсутнє зазначення про отримані результати та їх експертна оцінка, відсутнє також зазначення поставленого перед експертом питання щодо того, коли саме було виготовлено купюри - грошові банкноти номіналами по 100 доларів США.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції правильно не прийняв, у якості доказу, висновок експерта № 20-2262.

Відкриття кримінального провадження за ч. 3 ст. 382 КК України мало місце лише 12.07.2019 року та лише після звернення позивача 09.04.2019 року та 17.04.2019 року до органів слідства про повернення їй вилучених грошових коштів, на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси, від 21.03.2019 року.

08.01.2021 року, за результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019150000000517 від 12.07.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, слідчим було прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Дії слідчого щодо повернення заявниці 15712,00 доларів США, які складалися з інших купюр, а не тих, що були вилучені з квартири ОСОБА_3 , 21.03.2017 року та повинні були зберігатись до прийняття рішення судом, вказують на те, що вилучені при обшуку купюри кимось були використані до прийняття щодо них рішення судом, що свідчить про неправомірні дії органів слідства щодо збереження та використання чужих грошових коштів.

Таким чим, повертаючи позивачці 15712,00 доларів США, які складалися з інших купюр, а не тих, що були вилучені з квартири ОСОБА_3 21.03.2017 року та повинні були зберігатись до прийняття рішення судом, слідчим відділом Приморського ВП в Одесі ГУНП в Одеській області було фактично визнано сам факт відсутності вилучених речових доказів у вигляді грошових коштів (доларів США), відповідного номіналу з відповідними серіями та номерами банкнот, а тому відшкодували частину їх ОСОБА_10 , шляхом заміни іншими банкнотами доларів США.

В 2020 році, як слідує з висновку експерта, появились грошві кошти з тими самими номерами та серіями банкноти номіналом по 100 доларів США, які були вилучені при обшуку 21.03.2017 року з квартири ОСОБА_3 , але які, згідно до цього висновку, не є банкнотами системи США (т.1 а.с.17).

Однак, доказів давності виготовлення банкнот с тими самими номерами та серіями номіналом по 100 доларів США, які були вилучені при обшуку 21.03.2017 року з квартири ОСОБА_3 та де саме весь цей час вони зберігались, відповідачами надано не було.

Вказані обставини у повному обсязі спростовують доводи апеляційної скарги представника ГУНП в Одеській області про те, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2019 року не було встановлено незаконності вилучення грошових коштів та накладення на них арешту, а тому дії органів досудового розслідування є законними.

Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що у даній справі мала місце неправомірна бездіяльність слідчого щодо несвоєчасної здачі вилученої валюти на зберігання, та неправомірна бездіяльність органів слідства щодо довготривалого утримання чужих коштів в невідомому місці та не повернення їх власнику ОСОБА_10 .

Згідно ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Не виконання рішення суду, яке набрало законної сили, представниками правоохоронних органів підриває довіру громадян України до правоохоронної системи в Україні та дискредитує ці правоохоронні органи.

Статтею 19 Конституції України зобов`язано органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Положеннями ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті: така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Крім того шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).

Згідно з п. 2 та 5 ст. 3 Закону № 266/94-ВР, громадянинові підлягають відшкодуванню (повертаються) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; та моральна шкода.

В абзацах 1, 2, 16 пункту 14 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Положення про застосування Закону № 266/94-ВР) передбачено, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону майно, зазначене в п. 2 ст. 3 Закону (конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт), повертається в натурі тією установою або органом, у якого воно знаходиться, у місячний термін із дня звернення громадянина або його спадкоємців, якщо воно сталося протягом шести місяців після направлення їм повідомлення. Пересилка або доставка майна проводиться також за рахунок цих органів.

Якщо вимога про повернення майна або відшкодування його вартості у безспірному порядку не задоволена або громадянин не згодний із прийнятим рішенням, він має право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Згідно ч. 4 ст. 100 КПК України, у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу, вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.

Згідно пункту 86 Інструкції у разі пошкодження, втрати вилучених речових доказів, цінностей та іншого майна заподіяні їх власникам збитки підлягають відшкодуванню на підставі Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказами Міністерства юстиції України № 6/5, Генеральної прокуратури України № 3, Міністерства фінансів України № 41, від 04 березня 1996 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.03.1996 року № 106/1131).

Незабезпечення належного обліку та умов зберігання, передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, яке спричинило їх втрату, пошкодження, є підставою для притягнення до передбаченої законом відповідальності осіб, з вини яких настали вказані наслідки.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, доказів того, що відповідачами було призначено та проведено службове розслідування по факту зникнення вилучених при обшуку 21.03.2017 році доларів США, та притягнення до передбаченої законом відповідальності осіб, з вини яких настали вказані наслідки, відповідачами надано не було.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежний склад відповідачів та необхідність залучення до участі у справі органів прокуратури, то колегія суддів зазначає, що у правовідносинах, в яких передбачена майнова відповідальність Держави, безпосереднім відповідачем за зобов`язаннями слід визнавати Державу Україна в особі її органу державної влади, з вини якого було завдано збитки.

Також колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування майнової шкоди за вилучене під час обшуку майно у вигляді грошових коштів, оскільки таке майно не було їй повернуто внаслідок порушення правил зберігання службовими особами Приморського відділу поліції ГУНП в Одеській області (який змінив назву на Відділ поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області).

Тобто, порушення службовими особами Приморського відділу поліції ГУНП в Одеській області встановленого порядку зберігання вилучених під час обшуку речових доказів призвело до втрати грошових коштів та валютних цінностей і неможливості виконання ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2019 року в частині їх повернення ОСОБА_10 . Зазначене протиправне діяння заподіяло позивачці майнову шкоду у розмірі втрачених грошових коштів в сумі 36900,00 доларів США, однак позивачка у позові просила повернути 36888,00 доларів США, що у перерахунку на національну валюту України по курсу Національного Банку України станом на 09.06.2023 року (36,57 грн.) складало 1348994,16 грн.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що грошові кошти, вилучені в якості речових доказів за можливим місцем проживання ОСОБА_2 , кримінальне провадження відносно якого ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2019 року було закрито у зв`язку з його смертю, в порушення Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, не були у встановлений законодавством 3-денний строк передані на зберігання у порядку, передбаченому законом, то позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на її користь майнової шкоди у розмірі 36 888,00 доларів США, що еквівалентно 1 348994,16 грн., є обґрунтованими та підлягали задоволенню.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування вказаних вимог ОСОБА_1 зазначено, що внаслідок невиконання відповідачами ухвали суду від 21.03.2019 року остання зазнала значних немайнових втрат, які негативно позначилися на її житті та житті її сім`ї.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду № 5 (v0005700-01) від 25.05.2001 року, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, ОСОБА_1 вказувала, що внаслідок неправомірних дій органів досудового розслідування, вона зазнала суттєвих моральних страждань:

- під час проведення слідчих дій позивачка доглядала свою мати ОСОБА_3 , хвору на онкологію, яка також, без жодної необхідності, залучалась до участі у слідчих діях, хоча потребувала постійного стороннього догляду;

- у ОСОБА_3 було вилучено грошові кошти, які вона та її чоловік накопичували протягом усього життя, вона важко хворіла, у зв`язку з чим вона мала труднощі після цього у придбанні ліків.

З огляду на досліджені матеріали справи та відношення до цих дій самого заподіювача шкоди, який протягом більше чотирьох років не здійснював повернення вилучених в 2017 році грошових коштів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач дійсно зазнала моральної шкоди.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оцінивши доводи ОСОБА_1 про заподіяння їй моральної шкоди, суд правильно вважав доведеним, що у результаті втрати значної суми грошових коштів, неможливості їх використання, позивачка зазнала душевних страждань та переживань, була змушена прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, витрачаючи час на звернення до відповідачів та додаткові кошти на звернення до адвокатів і до суду, щоб довести порушення своїх прав протягом більш ніж чотирьох років (з березня 2019 року по червень 2023 року).

Враховуючи значний розмір майнової шкоди в сумі 36888,00 доларів США, прийнявши до уваги тривалий час - більш ніж чотири роки, протягом якого не виконувалась ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2019 року про скасування арешту на майно та повернення грошових коштів, ґрунтуючись на принципах розумності, справедливості та поміркованості, колегія суддів погоджується із визначеною судом першої інстанції сумою моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн., та вважає такий розмір достатнім.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.06.2023 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 16 грудня 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе