Ухвала

від 12.12.2024 по справі 947/31413/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1879/24

Справа № 947/31413/24 1-кс/947/14191/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6

представників власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42024160000000173, внесеного до ЄРДР 19 вересня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджено прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та накладено арешт із забороною розпорядження та користування на майно, яке було виявлено та вилучено 09.10.2024 року у період часу з 07 годин 27 хвилин по 08 годину 53 хвилини, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

-карту пам`яті Team, формату MicroSD, обємом 8 Гб, із серійним номером TUSDH8GCL 10 BK;

-флеш носій інформації «Verico Wanderer 08» із серійним номером V8G19Q3CFCA;

-флеш носій інформації «PNY», об`ємом 8 Гб;

-мобільний телефон IPhone 12 Pro Max, з ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 із сім картою Vodafone НОМЕР_3 та Київстар НОМЕР_4 , у чохлі із зображенням квітів на тильній стороні та паролем входу до системи «171820».

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що зазначене у клопотанні майно, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, може містити відомості, які встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям, зазначеним в ст.98 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившисьіз зазначеноюухвалою судупершої інстанції, представник власника майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвалу винесена без достатніх на це підстав, та з суттєвими порушеннями норм КПК України, порушує права власності, з огляду на наступне:

- сторона обвинувачення у клопотанні не навела жодного належного, допустимого та достовірного доказу, що вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України;

- арешт було накладено через 10 днів, що є в свою чергу процесуальних порушенням відповідно до ст. 172 КПК України.

На підставі наведеного, апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвали, якою відмовити у задоволені клопотання слідчого про арешт майна та повернути вилучене майно.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На підставі аналізу змісту клопотання слідчого про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження № 42024160000000173, внесеного до ЄРДР 19 вересня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, слідчий

визначив метою накладення арешту на майно виявлене та вилучене у ході обшуку, проведеного 09 жовтня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , його збереження як речового доказу.

Відповідно до клопотання про арешт майна до Любашівською селищною радою (код 04380040), яка зареєстрована та фактично знаходиться за адресою: Одеська область, Подільський район, селище Любашівка, вул. Софіївська, будинок, 97 в особі сільського голови ОСОБА_10 на підставі рішення Любашівської селищної ради № 6288 від 20.11.2023 року з ТОВ «Кіпер Агро» (код 30873732), в особі ОСОБА_8 19.12.2023 року було укладено договір оренди земельної ділянки площею 14.6022 га, кадастровий номер 5123380600:01:001:0742 (категорія «землі водного фонду», цільове призначення «для рибогосподарських потреб»), в комплексі з розташованими на ній водним об`єктом Бобрицьким ставком №1 (площа 14.6022 га).

Договір оренди земельної ділянки укладено без проведення аукціону з продажу права оренди, у зв`язку із наявністю у ТОВ «Кіпер Агро» права власності на нерухоме майно, що розташоване на вказаній земельній ділянці, а саме - гідротехнічна споруда у складі греблі, паводкового водоскиду та водоскидної споруди.

У результаті проведення розшукових заходів встановлено, що державна реєстрація права власності на вказану гідротехнічну споруду проведена 26.08.2023 року державним реєстратором Зеленогірської селищної ради ОСОБА_11 на підставі рішення Любашівського районного суду від 12.09.2017 року в справі №507/985/17.

Однак, за результатами аналізу реєстру судових рішень, встановлено, що в рішенні Любашівського районного суду від 12.09.2017 року у справі №507/985/17 мова не йшла про визнання права власності на гідротехнічну споруду а на інші об`єкти нерухомості, а саме:

-комплекс будівель та споруд загальною вартістю 340799 грн., який розташований Бобрицька сільська раді Любашівського району Одеської області, комплекс будівель та споруд № 3, який складається із адмінбудівлі літ «А» загальною площею 145,2 кв.м. вартістю 80299 грн., кухні літ «Б» загальною площею 123,9 кв.м вартістю 31516 грн. майстері літ «В» загальною площею 419,2 кв.м вартістю 168413 грн., складу ПММ літ «Г» загальною площею 39,8 кв.м вартістю 12299 грн., огорожі за планом № 1 2вартістю 12790 грн.; водонапірної башти за планом № 11 28685 грн. , вагів за планом № 3 5880 грн., колодязь за планом № 1 917 грн;

-будівлю складу та будівлі ДКУ загальною вартістю 84759 грн., що розташовані по вул. Незалежності, 1 с. Арчепитівка Любашівського району Одеської області, в тому числі: будівля складу літ «А» загальною площею 477,8 кв.м вартістю 83654 грн, будівля ДКУ літ «Б» загальною площею 32,1 кв.м вартістю 1105 грн.;

-приміщення адмінбудівлі загальною вартістю 143643 грн., яка розташована по вул. Квіткова, 5 с. Арчепитівка Любашівського району Одеської області, яке складається із наступного: адмінбудівлі літ «А» площею 177,4 кв.м вартістю 121279 грн., господарчої будівлі літ. «Б» площею 29,5 кв.м. вартістю 6161 грн., сараю літ «В» площею 54.7 кв.м, -7681 грн., вбиральні літ «Д» - 681 грн., огорожі №1- 3 7841 грн.

Натомість, директор ТОВ «Кіпер Агро» ОСОБА_8 , з метою реалізації свого протиправного плану по заволодінню правами (укладання договору оренди без проведення аукціону) на земельну ділянку площею 14.6022 га, кадастровий номер 5123380600:01:001:0742, в комплексі з розташованими на ній водним об`єктом Бобрицьким ставком №1, 17 серпня 2023 року замовила в Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації Любашівської селищної ради» ЄДРПОУ22509141 виготовлення технічного паспорту на інженерну споруду, розташовану на земельній ділянці кадастровий номер 5123380600:01:001:0742.

У подальшому 31 серпня 2023 року ОСОБА_8 подала (вхідний № Г-1346) до Любашівської селищної ради заяву, до якої була долучена завірена ОСОБА_8 копія рішення Любашівського районного суду від 12.09.2017 у справі №507/985/17, яка має ознаки підробки, зокрема що стосується складу майна, на яке судом визнано право власності.

Так, у завіреній ОСОБА_8 копії рішення Любашівського районного суду від 12.09.2017 року у справі №507/985/17 значиться, що за ТОВ «Кіпер Агро» судом визнано право власності на гідротехнічну споруду, що не відповідає дійсності.

Однак, на підставі поданих ОСОБА_8 до Любашівської селищної ради документальних матеріалів, ТОВ «Кіпер Агро» 19.12.2023 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 14.6022 га, кадастровий номер 5123380600:01:001:0742.

У ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 09 жовтня 2024 року підставі ухвали слідчого судді слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 204 року за місцем проживання ОСОБА_8 було проведено обшук, а саме за адресою: АДРЕСА_1 ., у ході якого було виявлено та вилучено:

-карту пам`яті Team, формату MicroSD, обємом 8 Гб, із серійним номером TUSDH8GCL 10 BK;

-флеш носій інформації «Verico Wanderer 08» із серійним номером V8G19Q3CFCA;

-флеш носій інформації «PNY», об`ємом 8 Гб;

-мобільний телефон IPhone 12 Pro Max, з ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 із сім картою Vodafone НОМЕР_3 та Київстар НОМЕР_4 , у чохлі із зображенням квітів на тильній стороні та паролем входу до системи «171820».

10 жовтня 2024 року слідчим у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та у порядку ст. 110 КПК України винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.

Згідно із ч. 3 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення,зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числіпредмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Повертаючись до обставин справи, апеляційний суд звертає увагу, що позиція сторони обвинувачення щодо необхідності арешту майна має ґрунтуватись на відповідних доказах, на підставі яких в силу частини першої статті 84 КПК України слідчий суддя встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно з вимогами ст.84КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отриманні у передбаченому КПК України порядку.

Положеннями частини першої статті 94 КПК України на слідчого суддю покладається обов`язок оцінки кожного доказу з точки зору, в тому числі допустимості, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Апеляційний суд звертає увагу, що на даному етапі не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності, допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

У свою чергу, 02 жовтня 2024 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси задоволено клопотання слідчого - надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання директора ТОВ «Кіпер Агро» (код 30873732) ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та вилучення, зокрема, мобільних телефонів, сім-карток, за допомогою яких підтримувався зв`язок з особами причетними до вчинення кримінального правопорушення, носіїв електронної інформації у вигляді предметів накопичення, зберігання та передачі електронної інформації, у т.ч. оптичних носіїв інформації (компакт-диски), флеш-накопичувачів, флеш-карт накопичувачів або інших карток пам`яті всіх видів, з`ємних накопичувальних пристроїв, комп`ютерної техніки, ноутбуків, нетбуків, планшетів та інших носіїв електронної інформації, чорнових записів, на яких може міститись інформація щодо вчинення кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна, апеляційний суд враховує також і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, оцінюючи пропорційність, апеляційний суд виходить з того, що досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт майна, не можливо, застосовані слідчим суддею суду першої інстанції обмеження стосовно вказаного майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

З огляду на фактичні обставини справи, які наразі встановленні органом досудового розслідування, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що виявлене та вилучене майно, має доказове значення та є достатні підстави вважати, що його збереження необхідно для здійснення належного досудового розслідування вказаного кримінального провадження. При цьому, ураховуючи дискреційне право слідчого вирішувати чи вилучати виявлене під час обшуку майно, а також те, що ухвалою слідчої судді прямо надано дозвіл на відшукання вказаного майна, то слідчий суддя мав повне право на прийняття рішення щодо арешту вилученого майна.

Таким чином, втручання держави у право володіння майном в даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.

Апеляційний суд звертає увагу, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, його межі у часі окреслені строками, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.

Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна апелянтом не надано та апеляційним судом не встановлено.

Що стосується тверджень апелянта про порушення дводенного строку для розгляду клопотання про арешт майна, апеляційний суд погоджується, що відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею не пізніше двох днів з дня його надходження до суду.

Однак, відмова в задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України (ч.1 ст.173 КПК України). Отже, такої підстави для відмови в арешті майна як порушення слідчим суддею строку розгляду клопотання про арешт майна КПК України не передбачено. Також з урахуванням завантаженості судів першої інстанції та скорочених строків розгляду справ даної категорії, дані порушення, на переконання колегії суддів, не є істотними та не можуть бути єдиними підставами для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42024160000000173, внесеного до ЄРДР 19 вересня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4