Рішення

від 12.11.2024 по справі 480/3130/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року Справа № 480/3130/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бистрова Н.Б.,

представника позивача - ОтцевичаЄ.Ю.,

представника відповідача - Свистун Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3130/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард" (вул. Гагаріна, 21,с. В`язове,Охтирський район, Сумська область,42736) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13,м. Суми,Сумська область,40009), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області №73318280703 від 25.01.2024, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард" зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 2 004 634 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АГРАРНА КОМПАНІЯ ФОРВАРД» код ЄДРПОУ 38739629, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення, задекларованого у попередніх звітних періодах, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету» №»8008-18-28-07-03-07/38739629/331 від 15.12.2023 .

Ухвалою суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що вимоги позивача не визнає, вважає їх протиправними та необґрунтованими.

В с удовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Як свідчить з матеріалів справи, з 20.11.2023 по 08.12.2023 проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія Форвард» (ідентифікаційний код 38739629) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, по декларації з податку на додану вартість №9278909040 від 20.10.2023 (за вересень 2023).

За наслідками вказаної позапланові перевірки Головним управлінням ДПС у Сумській області був складений Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АК Форвард» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення, задекларованого у попередніх звітних періодах, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету» №»8008-18-28-07-03-07/38739629/331 від 15.12.2023 (далі - Акт, Акт перевірки), в якому встановлено порушення Товариством пп. 14.1.36, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, абз. «г» п. 198.5 ст. 198, абз. «б» п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого Товариством, зокрема, завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 2004 634 грн.

04.01.2024 Товариством до контролюючого органу були подані Заперечення до Акту перевірки, в яких позивач, не погоджуючись з висновками Акту перевірки, просив виключити з останнього положення щодо порушення Товариством пп. 14.1.36, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, абз. «г» п. 198.5 ст. 198, абз. «б» п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого, зокрема, завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 2 004 634 грн.

За наслідками розгляду Заперечень до Акту перевірки, від контролюючого органу надійшла Відповідь на заперечення №114/12/18-28-07-03-07 від 18.01.2024, якою Товариству було відмовлено у задоволенні заперечень, а висновки Акту перевірки залишені без змін.

На підставі Акту перевірки та Відповіді на заперечення, ГУ ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №73318280703 від 25.01.2024, яким Товариству зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 2 004 634 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався процедурою його адміністративного оскарження, подавши до Державної податкової служби України Скаргу № 09/02/2024-2 від 09.02.2024.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №10112/6/99-00-06-01-04-06 від 09.04.2024 податкове повідомлення-рішення №73318280703 від 25.01.2024 було залишено без змін, а скарга в цій частині без задоволення.

3 прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач не погодився, що стало підставою для звернення до суду з позовом який є предметом розгляду у даній справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог виходячи з наступного:

1.Щодо висновку контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 1 978 993,26 грн. (здійснення посіву с/г продукції на землі, яка має інше призначення (сіножаті та пасовища) в 2022 та 2023 роках (арк. 110, 112 Акту)), суд зазначає наступне:

Відповідно до відомостей ЄДР основним видом діяльності Товариства, який ним фактично здійснюється, є «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур» (код КВЕД 01.11). Також Товариством здійснюються такі види діяльності як «Вирощування інших однорічних і дворічних культур» (код КВЕД 01.19), «Змішане сільське господарство» (код КВЕД 01.50), «Післяурожайна діяльність» (код КВЕД 01.63).

Всього у 2022 році Товариством було засіяно 3455,5 га земель, а у 2023 році - 3471,5 га земель (копії звітів за формою 4-СГ про посівні площі с/г культур під урожай 2022 року та 2023 року додаються).

Як встановлено в Акті перевірки, у декларації платника єдиного податку №9035328329 від 18.02.2022 Товариством задекларовано ріллі 3135,846 га, а у декларації платника єдиного податку №9277990807 від 20.10.2023 - 3180,321 га, тобто площа ріллі менша на 319,654 га (у 2022 році) та на 291,179 га (у 2023 році), ніж площа засіяних у ці роки земельних ділянок. Наведене стало підставою для висновку контролюючого органу, що позивач здійснював посів сільськогосподарської продукції на землі, яка має інше призначення, а саме - сіножаті та пасовища, а відтак ним не підтверджено факт наявності у користуванні достатньої кількості землі для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва.

Такий висновок контролюючого органу позивач вважає помилковим і суд погоджується з такою позицією позивача, з огляду на наступне.

Правомірність використання Товариством земельних угідь для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва у кількості 3455,5 га (у 2022 році) та 3471,5 га (у 2023 році) підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №326812245 від 23.03.2023, згідно відомостей якої у користуванні (оренді) Товариства знаходилось 2319 земельних ділянок (2022 рік) та 2283 земельні ділянки (2023 рік) з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», загальною площею 3552,21 га (2022 рік) та 3471,5 га (2023 рік) відповідно (копія Інформаційної довідки з ДРРПНМ додається).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, наведене свідчить про наявність у володінні та користуванні Товариства кількості сільськогосподарських угідь, що повністю покриває площу засіяних земельних ділянок, які придатні для здійснення основної господарської діяльності Товариства (сільського господарства), тобто таких, що потребують періодичного використання добрив, палива, гербіцидів, посадкового матеріалу, послуг перевезення, послуг елеватора (сушіння продукції) тощо.

Згідно з п. «а» частини першої ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до приписів частин першої, другої ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до Додатку 4 «Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ)» до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, підгрупа рілля включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. Підгрупа сіножаті включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки. Підгрупа пасовища включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Отже, рілля, сіножаті та пасовища є різними формами одного цільового призначення землі, а тому розорювання сіножаті та пасовища не є використанням землі не за цільовим призначенням.

Як вбачається з аналізу наведених вище норм законодавства, сіножаті та пасовища - це земельні ділянки, які можуть бути розорані з метою їх докорінного поліпшення та які використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби.

Відповідно до змісту звітів Товариства за формою 4-СГ однією із сільськогосподарських культур, якою були засіяні землі, є пшениця озима.

За своїми ботанічними властивостями пшениця відноситься до роду однорічних трав`янистих рослин родини злакових. В якості кормової сільськогосподарської культури використовується для виготовлення комбікорму, висівки - як концентрованого корму, соломи і полови - як грубих кормів для вигодовування тварин.

Таким чином, чинне законодавство України не визначає вичерпного переліку сільськогосподарських культур, які можуть вирощуватись на землях, призначених для сінокосіння та випасання худоби, а тому посилання контролюючого органу на нецільове використання орендованих земельних ділянок є безпідставними.

Факт понесення Товариством витрат на обробку земельних угідь та правомірність формування податкового кредиту за такими операціями контролюючим органом не заперечується, а зі складу витрат виключаються лише витрати у відсотковому відношенні, понесені на обробку сіножаті та пасовища, які з точки зору відповідача були використані не за призначенням.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Конституції України закріплено принцип законності, який означає що державні органи та їх посадові особи діють за принципом «дозволено лише те, що прямо визначено законом».

Положеннями пункту 1.1. статті 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пп. 21.1.1. п. 2.1. ст. 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Водночас, ПК України не відносить до функцій податкового органу здійснення контролю за цільовим використанням земель та не містить імперативної норми, яка зобов`язує платника податку (сільгоспвиробника) збільшувати зобов`язання з ПДВ на суму витрат, понесених на обробку земель, використаних не за призначенням.

Як вище зазначалось, і рілля, і сіножаті, і пасовища відповідно до положень частини другої ст. 22 ЗК України відносяться до сільськогосподарських угідь, а податкові органи в межах своєї компетенції не наділені повноваженнями здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель (ст. 188 ЗК України), що в свою чергу позбавляє їх права виснувати про виконання або невиконання Товариством вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. «г» п. 198.5. ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Вочевидь, що поняття «використання земельної ділянки не за призначенням» та поняття «використання матеріальних активів в операціях, що не є господарською діяльністю» не є тотожними.

Отже, в даному випадку у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування до позивача положень пп. «г» п. 198.5. ст. 198 ПК України, оскільки всі витрати Товариства на обробку земель, що знаходяться у його користуванні, у тому числі на обробку таких земель як сіножаті та пасовища, здійснені позивачем в межах його основної господарської діяльності як платника податків та, відповідно, охоплюються поняттям розумної економічної причини.

У звітах за формою 4-СГ зазначено загальну площу землі, яка була засіяна Товариством (3455,5 га у 2022 році та 3471,5 га у 2023 році), тобто документально підтверджено напрямок використання витрат.

В свою чергу контролюючим органом не доведено в яких саме операціях, що не є господарською діяльністю Товариства, використано придбані позивачем товари та послуги.

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (п. 14.1.231. п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

У платника податків має бути наявний намір отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не можуть бути відображені в податковому обліку.

В даному випадку витрати, понесенні Товариством на придбання майна та отримання послуг, не тільки мали направленість на отримання доходу від господарської діяльності, а й призвели до його отримання.

Таким чином, контролюючий орган дійшов помилкового висновку, що Товариство здійснювало обробіток землі та посів на ній с/г продукції, яка відсутня у нього в оренді чи постійному користуванні та, як наслідок, безпідставно вирішив, що витрати у розмірі 542 823,94 грн. за 2022 рік та 1 436 169,30 грн. за 2023 рік, понесені Товариством на добрива, паливо, гербіциди, посадковий матеріал, послуги перевезення, послуги елеватора тощо на площу 319,654 га (2022 рік) та 291,179 га (2023 рік), були використані не в господарській діяльності позивача.

2.Щодо висновку контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 18 995,50 грн. внаслідок понаднормових втрат олії соняшникової в кількості 3,7919 т при її переливанні згідно Акту списання товарів №72 від 01.01.2023 (арк. 116 Акту).

Як було встановлено під час розгляду справи, розраховуючи обсяг понаднормових втрат олії соняшникової, списаної на підставі Акту списання товарів №72 від 01.01.2023, контролюючий орган керувався положеннями постанови Держснабу СРСР №92 від 23.08.1985, якою затверджено Норми природного убутку сировини і продуктів масложирової промисловості (олії, тваринних жирів, саломасу, жирних кислот) при перекачуванні з ємності і ємність (копії Акту списання товарів №72 від 01.01.2023 та форм/відомостей зважування вхідного/вихідного вантажу від 10.11.2022, від 17.11.2022 та від 24.11.2022 надані до матеріалів справи).

Проте, текст даного нормативно-правового акту органу державної влади і управління Союзу РСР відсутній в публічному доступі, що унеможливлює перевірку його чинності та виключає можливість його застосування як органами державної влади України, так і платниками податків.

Відповідно до п. 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Застосування законодавства СРСР та УРСР було виправданим на ранніх етапах розвитку української держави, коли було відсутнім законодавство, прийняте за часів незалежності. На сьогодні ж застосування актів органів державної влади і управління Союзу РСР, Української РСР, Української СРР, до того ж які відсутні у публічному доступі в Україні, є неприйнятним.

07.05.2022набув чинності Закон України «Про дерадянізацію законодавства України», яким визначено такими, що не підлягають застосуванню на території України, майже 1200 нормативних актів часів радянського минулого.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити перегляд та приведення у відповідність із цим Законом нормативно- правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом: затвердити план заходів з опрацювання нормативно-правових актів Союзу РСР та Української РСР (Української СРР) з метою визначення положень, які доцільно інкорпорувати до законодавства України; подати до Верховної Ради України перелік актів вищих представницьких органів Союзу РСР, Української РСР (Української СРР), що не застосовуються на території України з дня набуття чинності Конституцією України; оприлюднити перелік актів центральних органів державної виконавчої влади і управління Союзу РСР, Української РСР (Української СРР), що не застосовуються на території України з дня набуття чинності Конституцією України.

Таким чином, висновок контролюючого органу щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 18 995,50 грн. внаслідок понаднормових втрат олії соняшникової, що були розраховані на підставі положень постанови Держснабу СРСР №92 від 23.08.1985, не ґрунтується на чинному законодавстві України, а тому не відповідає критерію законності та не може бути визнаний правомірним.

3. Щодо висновку контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 6 645,56 грн. внаслідок втрат ріпаку в кількості 4,89 т при реімпорті в Польщу згідно Акту списання товарів №29 від 28.03.2023 (арк. 117 Акту).

Роблячи висновок про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 6 645,56 грн. за рахунок не нарахування податкових зобов`язань на суму встановлених втрат насіння ріпаку при реімпорті, контролюючий орган послався на ненадання Товариством документів, які підтверджують списання ріпаку.

Позивач звертає увагу суду на те, що Товариством до перевірки надавався Акт списання товарів №29 від 28.03.2023, за змістом якого підставою списання ріпаку вказаний природний убуток при доведенні ріпаку до показників (копія Акту списання товарів №29 від 28.03.2023 надано до матеріалів справи.

Наведена причина списання ріпаку повністю узгоджується із встановленими в Акті перевірки обставинами щодо повернення Польщею 09.03.2023 вагону №57910184 із ріпаком, у зв`язку з виявленням в ньому шкідників (арк. 117 Акту).

Отже, для доведення ріпаку до стандартів належної якості Товариству довелось списати 4,89 т ріпаку по ціні 9707,21 грн. на загальну суму 47 468,25 грн., що є стандартною практикою у діяльності сільськогосподарських товаровиробників.

Отже, твердження відповідача про ненадання Товариством документів, які підтверджують списання ріпаку не відповідає дійсності.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

У судовому засіданні відповідачем не доведено правомірності спірного рішення, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена його протиправність.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард" щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області №73318280703 від 25.01.2024, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард" зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 2 004 634,00 грн., є правомірними, обґрунтованими і, відповідно, підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства. На момент подачі даної позовної заяви позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 30 069,51 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області №73318280703 від 25.01.2024, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард" зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 2 004 634,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард" (вул. Гагаріна, 21, с. В`язове, Охтирський район, Сумська область,42736, код ЄДРПОУ 38739629) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) суму судового збору в розмірі 30069 (тридцять тисяч шістдесят дев`ять) грн 51 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв"язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді, повний текст рішення складено 17.12.2024.

Суддя О.М. Кунець