Рішення

від 17.12.2024 по справі 2040/7318/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року № 2040/7318/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення №№ 002729/1309, 002730/1309, 002731/1309, 002732/1309, 002733/1309 від 26.06.2018 року, прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 року по справі № 2040/7318/18 адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення № 002729/1309, 002730/1309, 002731/1309, 002732/1309, 002733/1309 від 26.06.2018 року, прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 2036 (дві тисячі тридцять шість) грн. 49 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року по справі № 2040/7318/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31.07.2024 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - прийнято до розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 року замінено відповідача Головне управління ДФС у Харківській області по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень на правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495).

Головним управлінням ДПС у Харківській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) належать на праві власності нежитлові приміщення загальною площею 7042,50 кв.м. (літ П-2 - 1726,50 кв.м., літ. 0-1 - 102,4 кв.м., літИ-1 - 548,0 кв.м., літ 3-1 - 130,5 кв.м., літ. С-1 - 1833,2 кв.м., літ.Ж-2 - 524,8 кв.м., літ.Р-1 - 2177,1 кв.м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією є Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.10.2017 року №102016871 та технічними паспортами Харківського міського БТІ.

Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

1) податкове повідомлення-рішення № 002733/1309 від 26.06.2018 відповідно до якого на підставі п.п. 54.3.3., п. 54.3., ст. 54, та п.п. 266.7.2, п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фіз. особами ( АДРЕСА_2 , площею 2 177,1 кв.м.) в сумі 69 667,20 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 002732/1309 від 26.06.2018 відповідно до якого на підставі п.п. 54.3.3., п. 54.3., ст. 54, та п.п. 266.7.2, п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ( АДРЕСА_2 , площею 524,8 кв.м.) в сумі 16 793,60 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення № 002731/1309 від 26.06.2018 відповідно до якого на підставі п.п. 54.3.3., п. 54.3., ст. 54, та п.п. 266.7.2, п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ( АДРЕСА_2 , площею 102,4 кв.м.) в сумі 3 276,80 грн.;

4) податкове повідомлення-рішення № 002730/1309 від 26.06.2018 відповідно до якого на підставі п.п. 54.3.3., п. 54.3., ст. 54, та п.п. 266.7.2, п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ( АДРЕСА_2 , площею 1726,5 кв.м.) в сумі 55 248,00 грн.;

5) податкове повідомлення-рішення № 002729/1309 від 26.06.2018 відповідно до якого на підставі п.п. 54.3.3., п. 54.3., ст. 54, та п.п. 266.7.2, п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ( АДРЕСА_2 , площею 1833,20 кв.м.) в сумі 58 662,40 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Згідно з статтею статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України).

Відповідно до додатку 1 рішення 11 ceciї Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 р. № 542/17 «Про місцеві податки i збори в місті Харкові» ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до п.5 Додатку 1 до вказаного рішення ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні 1 відсоток; 2) будівлі офісні 1 відсоток; 3) будівлі торговельні 1 відсоток; 4) гаражі 0,1 відсотка; 5) виключений (підпункт 5 пункту 5 додатку 1 виключений згідно з рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 р. № 1284/18, набрав чинності з 01.01.2019 р.); 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі 0 відсотків; 8) інші будівлі 0,1 відсотка.

У даній справі спірним є питання можливості застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо об`єкту нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності.

Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Пунктом 30.1 статті 30 ПК України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

За положеннями підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Згідно пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

При цьому положення підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України поширюють свою дію, в тому числі і на складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №820/3556/17 (постанова від 17.02.2020), застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Верховний Суд у постанові від 31.07.2024 року у даній справі зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі, не встановили, чи використовуються позивачем належні йому нежитлові будівлі за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), з урахуванням того, що відповідач у відзиві на позовну заяву вказував, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а також зважаючи на те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є, зокрема, виробництво меблів. Вказані обставини входять до предмету доказування і підлягають обов`язковому встановленню судом. Також, вказано, що судами встановлено відповідно до договору оренди від 04.12.2015 №1, укладеному між позивачем (орендодавець) та ТОВ «Фабрика меблів «Біс-М» (орендар), орендодавець передав в користування орендарю нежитлові приміщення, розташовані по вул. Георгіївській, 10 в м. Харкові, загальною площею 6912,0 кв.м. (літ. П-2 - 1726,50 кв.м., літ. О-1 - 102,4 кв.м., літ. И-1 - 548,0 кв.м., літ. С-1 - 1833,2 кв.м., літ. Ж-2 - 524,8 кв.м., літ. Р-1 - 2177,1 кв.м.). Вказано, що за умовами пункту 1.3 цього Договору лише нежитлові приміщення літ. Ж-2 524,8 кв.м. передані в користування для розміщення офісних та складських приміщень, а інші приміщення - в якості виробничих цехів і складських приміщень. Зазначено, що суди попередніх інстанцій, зазначаючи про те, що відповідачем помилково віднесено усі нежитлові приміщення позивача до будівель офісних та торгівельних, у зв`язку з чим неправильно визначено ставку податку для об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 1% (замість 0,25%) при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дійшли висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень у повному обсязі, тоді як Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що у випадку, коли суми грошових зобов`язань, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), яких стосуються позовні вимоги, визначені позивачу за конкретними окремими підставами, а при вирішенні відповідного спору суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб`єкта владних повноважень у частині та, за встановлення у судовому процесі об`єкту оподаткування та його вартісне вираження, не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов`язань суму, яка збільшена правомірно.

Так, застосування пільги передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Позивач, посилався на те, що належні йому нежитлові приміщення фактично використовуються в межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво).

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що належні позивачу на праві власності нежитлові приміщення передані позивачем в оренду ТОВ «Фабрика меблів «Біс-М» для господарської діяльності.

Проте, позивачем не надано доказів того, що саме позивач у спірному податковому періоді використовував нежитлові приміщення за функціональним призначенням.

За таких обставин, позивач у 2017 році не здійснював промислового виробництва з використанням спірних нежитлових приміщень.

Враховуючи те, що позивачем не використовувались спірні будівлі в межах саме власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав передбачених пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2статті 266 ПК України для застосування пільги зі сплати податку.

Та обставина, що спірні нежитлові приміщення передані позивачем в оренду іншій особі з метою виробництва меблів, не звільняє позивача від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ці будівлі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 року у справі № 520/2239/21.

Відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, контролюючим органом правомірно визначено позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 рік за нежитлові приміщення загальною площею 6 364,00 кв.м. розташовані по АДРЕСА_2 із застосуванням ставки податку 1 відсоток до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення № 002729/1309, №002730/1309, №002731/1309, №002732/1309, №002733/1309 від 26.06.2018 року є правомірними та скасуванню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61057) про скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.