Постанова

від 28.02.2025 по справі 2040/7318/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Бабаєв А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2025 р. Справа № 2040/7318/18Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 2040/7318/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач) в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення №№ 002729/1309, 002730/1309, 002731/1309, 002732/1309, 002733/1309 від 26.06.2018 року, прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 року по справі № 2040/7318/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення № 002729/1309, 002730/1309, 002731/1309, 002732/1309, 002733/1309 від 26.06.2018 року, прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2036, 49 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року по справі № 2040/7318/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31.07.2024 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 року замінено відповідача Головне управління ДФС у Харківській області по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень на правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495).

РішеннямХарківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі № 2040/7318/18 повністю та ухвалити рішення яким скасувати податкове повідомлення-рішення №002732/1309 від 26.06.2018 на суму 12 541,20 грн.; податкове повідомлення-рішення №002733/1309 від 26.06.2018 на суму 52 250,40 грн.; податкове повідомлення-рішення №002731/1309 від 26.06.2018 на суму 2 457,60 грн.; податкове повідомлення-рішення № 002730/1309 від 26.06.2018 на суму 41 436, 00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 002729/1309 від 26.06.2018 на суму 43 996, 80 грн та здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом не надано оцінки доводам позивача, щодо неправильності визначення відповідачем ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості. Вказав, що Верховний Суд у постанові від 31.07.2024 у цій справі зазначив про неправильність застосування ставки податку для об`єктів житлової нерухомості та дійшов висновку, що при неправильному визначенні відповідачем ставки податку у розмірі 1% (замість 0,25%) суди помилково дійшли висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень у повному обсязі, оскільки при вирішенні відповідного спору суди не позбавлені можливості скасувати рішення суб`єкта повноважень в частині та виділити із загального обсягу грошових зобов`язань суму, яка збільшена правомірно. Вказав, що рішенням Харківської міської ради Харківської області від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" (в редакції, що була чина на момент виникнення спірних правовідносин), встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та відповідно до п. 5 Додатку 1 встановлено, зокрема, для офісних будівель - 1 %, для будівлі промислові та склади - 0,25%. Відповідно до інформації з технічних паспортів на виробничі будинки які перебувають у власності ОСОБА_1 та розташовуються за адресою: м. Харків, вул. Георгіївська, 10, нерухомість відноситься до таких типів об`єктів нерухомості як виробничі будівлі з функціональним призначенням - цех та склад (літ. «Ж-2»), склад (літ. «Р-1»), склад (літ. «0-1»), майстерня та склад (літ «П-2»), виробнича дільниця та склад (літ. «С-1»). Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 вищевказані нежитловібудівлі, виходячи з їх функціонального призначення, відносяться до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125). Таким чином для таких об`єктів нежитлової нерухомості як «будівлі промислові та склади» ставка податку встановлена у розмірі 0,25 відсотка від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м.

ГУ ДПС у Харківській області надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №2040/7318/18 - без змін.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) належать на праві власності нежитлові приміщення: літ "П-2" - 1726,50 кв.м., літ. "0-1" - 102,4 кв.м., літ "И-1" - 548,0 кв.м., літ "З-1" - 130,5 кв.м., літ. "С-1" - 1833,2 кв.м., літ. "Ж-2" - 524,8 кв.м., літ. "Р-1" - 2177,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією є Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.10.2017 року №102016871 та технічними паспортами Харківського міського БТІ.

Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

1) податкове повідомлення-рішення № 002733/1309 від 26.06.2018 відповідно до якого на підставі п.п. 54.3.3., п. 54.3., ст. 54, та п.п. 266.7.2, п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фіз. особами ( АДРЕСА_1 , площею 2 177,1 кв.м.) в сумі 69 667,20 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 002732/1309 від 26.06.2018 відповідно до якого на підставі п.п. 54.3.3., п. 54.3., ст. 54, та п.п. 266.7.2, п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ( АДРЕСА_1 , площею 524,8 кв.м.) в сумі 16 793,60 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення № 002731/1309 від 26.06.2018 відповідно до якого на підставі п.п. 54.3.3., п. 54.3., ст. 54, та п.п. 266.7.2, п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ( АДРЕСА_1 , площею 102,4 кв.м.) в сумі 3 276,80 грн.;

4) податкове повідомлення-рішення № 002730/1309 від 26.06.2018 відповідно до якого на підставі п.п. 54.3.3., п. 54.3., ст. 54, та п.п. 266.7.2, п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ( АДРЕСА_1 , площею 1726,5 кв.м.) в сумі 55 248,00 грн.;

5) податкове повідомлення-рішення № 002729/1309 від 26.06.2018 відповідно до якого на підставі п.п. 54.3.3., п. 54.3., ст. 54, та п.п. 266.7.2, п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ( АДРЕСА_1 , площею 1833,20 кв.м.) в сумі 58 662,40 грн.

Отримавши вказані податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до з заявою, в якій просив здійснити перерахунок визначеної вказаними податковим повідомленнями-рішеннями суми податку, застосувавши ставки податку для будівель промисловості, а не офісних приміщень, проте, у встановлені строки відповіді на своє звернення від 10.07.2018 позивач від податкового органу не отримав, тому звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не використовувались спірні будівлі в межах саме власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням, тому дійшов висновку про відсутність правових підстав передбачених пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України для застосування пільги зі сплати податку та вважав, що контролюючим органом правомірно визначено позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 рік за нежитлові приміщення загальною площею 6 364,00 кв.м. розташовані по АДРЕСА_1 із застосуванням ставки податку 1 відсоток до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Згідно з статтею статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України).

Відповідно до додатку 1 рішення 11 ceciї Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 р. № 542/17 «Про місцеві податки i збори в місті Харкові» (в редакції на момент винесення спірних податкових повідомлень - рішень) ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до п.5 Додатку 1 до вказаного рішення ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах:

1) будівлі готельні 1 %;

2) будівлі офісні 1 %;

3) будівлі торговельні 1 %;

4) гаражі 0,1 %;

5) будівлі промислові і склади 0, 25 %;

6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) 1 %

7) господарські (присадибні) будівлі 0 %

8) інші будівлі 0,1 %

У даній справі спірним є питання можливості застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо об`єкту нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності.

Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Пунктом 30.1 статті 30 ПК України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

За положеннями підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Згідно пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

При цьому положення підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України поширюють свою дію, в тому числі і на складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №820/3556/17 (постанова від 17.02.2020), застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Так, застосування пільги передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до договору оренди від 04.12.2015 №1, укладеному між позивачем (орендодавець) та ТОВ «Фабрика меблів «Біс-М» (орендар), орендодавець передав в користування орендарю нежитлові приміщення, розташовані по вул. Георгіївській, 10 в м. Харкові, загальною площею 6912,0 кв.м. (літ. "П-2" - 1726,50 кв.м., літ. "О-1" - 102,4 кв.м., літ. "И-1" - 548,0 кв.м., літ. "С-1" - 1833,2 кв.м., літ. "Ж-2" - 524,8 кв.м., літ. "Р-1" - 2177,1 кв.м.).

За умовами пункту 1.3 цього Договору нежитлові приміщення літ. "Ж-2" 524,8 кв.м. передані в користування для розміщення офісних та складських приміщень, а інші приміщення - в якості виробничих цехів і складських приміщень.

Тобто, позивач самостійно не здійснював виробничу діяльність, а фактично надав у користування вказані нежитлові приміщення ТОВ «Фабрика меблів «Біс-М».

Позивачем не надано доказів того, що саме він у спірному податковому періоді використовував нежитлові приміщення за функціональним призначенням.

Враховуючи те, що позивачем не використовувались спірні будівлі в межах саме власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав передбачених пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України для застосування до позивача пільги зі сплати податку. Та обставина, що спірні нежитлові приміщення передані позивачем в оренду іншій особі з метою виробництва меблів, не звільняє позивача від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ці будівлі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 року у справі № 520/2239/21.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом при розрахунку податкових зобов`язань за податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, віднесено усі нежитлові приміщення позивача, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Георгіївська, 10, до будівель офісних та торгівельних, у зв`язку з чим визначено ставку податку для об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 1%.

Як убачається з технічних паспортів на нежитлові приміщення, які розташовуються за адресою: м. Харків, вул. Георгіївська, 10, нерухомість відноситься до таких типів об`єктів нерухомості як виробничі будівлі з функціональним призначенням - ремонтно-будівельний цех (літ. «Ж-2»), склад (літ. «Р-1»), склад (літ. « О-1»), старий косметичний цех (літ «П-2»), виробнича дільниця та склад (літ. «С-1»).

Проте, як встановлено судовим розглядом, за умовами Договору оренди від 04.12.2015 №1, укладеному між позивачем (орендодавець) та ТОВ «Фабрика меблів «Біс-М» (орендар) нежитлові приміщення літ. "Ж-2" 524,8 кв.м. передані в користування для розміщення офісних та складських приміщень, а приміщення літ. "П-2" - 1726,50 кв.м., літ. "О-1" - 102,4 кв.м., літ. "С-1" - 1833,2 кв.м., літ. "Р-1" - 2177,1 кв.м. - в якості виробничих цехів і складських приміщень.

Таким чином, податковим органом тільки при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2017 рік для об`єкту нерухомості - нежитлової будівлі загальною площею 524, 8 кв.м. (літ. "Ж-2") правомірно розраховано за податковим повідомленням - рішенням № 002732/1309 від 26.06.2018 розмір податкового зобов`язання за ставкою 1% на суму 16 793, 60 грн.

Всі інші об`єкти нерухомості за адресою: м. Харків, вул. Георгіївська, 10 : літ. "П-2" - 1726,50 кв.м., літ. "О-1" - 102,4 кв.м., літ. "С-1" - 1833,2 кв.м., літ. "Р-1" - 2177,1 кв.м. відносяться до промислових будівель та складів, використовуються в якості виробничих цехів та складських приміщень та відповідно до п. 5 додатку 1 рішення 11 ceciї Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 р. № 542/17 «Про місцеві податки i збори в місті Харкові» (в редакції на момент винесення спірних податкових повідомлень - рішень) ставка податку для вказаних об`єктів нежитлової нерухомості складає 0, 25 %.

Тому, для об`єкту нерухомості - нежитлової будівлі загальною площею 2 177,1 кв.м. (літ. «Р- 1») податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період - 2017 рік повинен складати 17 416,80 грн. (2 177,1 кв. м. х 8 грн. (мінімальна заробітна плата за 2017 рік - 3200 грн х 0,25% = 8 грн).

Для об`єкту нерухомості - нежитлової будівлі загальною площею 102,4 кв. м. (літ. «О- 1») податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період - 2017 рік повинен складати 819,20 грн. (102,4 кв. м. х 8 грн. (мінімальна заробітна плата за 2017 рік - 3200 грн х 0,25% = 8 грн).

Для об`єкту нерухомості - нежитлової будівлі загальною площею 1 726,5 кв. м. (літ. «П-1») податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період - 2017 рік повинен складати 13 812,00 грн. (1 726,5 кв. м. х 8 грн. (мінімальна заробітна плата за 2017 рік - 3200 грн х 0,25% = 8 грн).

Для об`єкту нерухомості - нежитлової будівлі загальною площею 1 833,2 кв.м. (літ. «С- 1») податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період - 2017 рік повинен складати 14 665,60 грн. (1833,2 кв. м. х 8 грн. (мінімальна заробітна плата за 2017 рік - 3200 грн х 0,25% = 8 грн).

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у розмірі 69 667,20 грн., нарахований податковим повідомленням-рішенням №002733/1309 від 26.06.2018, підлягає скасуванню в частині визначення податкових зобов`язань на суму 52 250,40 грн; податок у розмірі 3 276,80 грн., нарахований податковим повідомленням-рішенням №002731/1309 від 26.06.2018, підлягає скасуванню в частині визначення податкових зобов`язань на суму 2 457,60 грн; податок у розмірі 55 248 грн., нарахований податковим повідомленням-рішенням №002730/1309 від 26.06.2018, підлягає скасуванню в частині визначення податкових зобов`язань на суму 41 436 грн.; податок у розмірі 58862,40 грн., нарахований податковим повідомленням-рішенням № 002729/1309 від 26.06.2018, підлягає скасуванню в частині визначення податкових зобов`язань на суму 43 996,80 грн.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.07.2024 у цій справі вказав, що у випадку, коли суми грошових зобов`язань, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), яких стосуються позовні вимоги, визначені позивачу за конкретними окремими підставами, тому при вирішенні відповідного спору суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб`єкта владних повноважень у частині та, за встановлення у судовому процесі об`єкту оподаткування та його вартісне вираження, не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов`язань суму, яка збільшена правомірно.

Проте, суд першої інстанції вказаних обставин не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для скасування спірних податкових повідомлень рішень.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що податкове повідомлення-рішення №002733/1309 від 26.06.2018 підлягає скасуванню на суму 52 250,40 грн; податкове повідомлення-рішення №002731/1309 від 26.06.2018 підлягає скасуванню на суму 2 457,60 грн, податкове повідомлення-рішення № 002730/1309 від 26.06.2018 підлягає скасуванню на суму 41 436 грн, податкове повідомлення-рішення № 002729/1309 від 26.06.2018 підлягає скасуванню на суму 43 996,80 грн.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновок першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивач слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 6 ст.139 КАС України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегією суддів встановлено, що позивачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 2 443, 78 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 192 від 20.12.2024.

З огляду на те, що Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний задоволено частково, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції та стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати в сумі 1681, 32 грн.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 по справі № 2040/7318/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області №002733/1309 від 26.06.2018 на суму 52 250,40 грн; №002731/1309 від 26.06.2018 на суму 2 457,60 грн; № 002730/1309 від 26.06.2018 на суму 41 436 грн.; № 002729/1309 від 26.06.2018 на суму 43 996,80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 46) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1681, 32 грн (тисяча шістьсот вісімдесят одна гривня) 32 копійки .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло