Постанова

від 25.11.2024 по справі 357/1323/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року м. Київ

Справа №357/1323/24

Апеляційне провадження №22-ц/824/13038/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Мережко М.В, Поліщук Н.В.

за участю секретаря Цюрпіти Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Бебешко М.М. 10 травня 2024 року в м. Біла Церква, повний текст рішення складений 14 травня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Узинська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Малькевич Леся Вікторівна про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В

У січні 2024 року представник позивача звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 92,6 кв.м., житловою 60,3 кв.м., позначений на плані під літерою А, з господарськими та побутовими спорудами: сараєм дерев`яним літера Б, погребом цегла літера В\п, гаражем цегла літера Г, вбиральнею цегла літера Ж, сараєм, літньою кухнею цегла літера З, огорожею дерево, бетон 1,2,3, колодязем з/б кільця 4, ямою вигрібною літера Д/я;

визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 322410500:02:020:0082, площею 0,0820 га, розташовану за адресою: будинок АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 322410500:02:020:0083, площею 0,1010 га, розташовану за адресою: будинок АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що 20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 200000,00 грн, як повну оплату за будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 92,6 кв.м., житловою 60,3 кв.м. з господарськими побудовами та спорудами та дві земельні ділянки, з кадастровими номерами номер 322410500:02:020:0082, площею 0,0820 га, 322410500:02:020:0083, площею 0,1010 га, розташованими за адресою: будинок АДРЕСА_1 .

20 жовтня 2021 року було складено розписку, яку ОСОБА_4 підписала власноручно. При підписанні розписки та передачі грошових коштів була присутня ОСОБА_5 , яка може підтвердити факт передачі грошових коштів та написання розписки. ОСОБА_4 хотіла продати будинок та виїхати проживати до доньки, але на момент передачі грошових коштів хворіла і будучи людиною похилого віку, не могла поїхати до нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу будинку. В розписці ОСОБА_4 зобов`язалася укласти договір купівлі-продажу будинку до 15 листопада 2021 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, не оформивши договір купівлі-продажу. Спадкоємницею за заповітом є донька ОСОБА_3 . ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину. Відповідачу відомо про справу, але вона не може приїхати в Україну, оформити право на спадщину та укласти договір купівлі-продажу. Відповідач визнає факт отримання грошових коштів від позивача, які позивач сплатив ОСОБА_3 за продаж будинку та фактично є його власником. ОСОБА_3 та відповідач, як її спадкоємець, не виконали свої зобов`язання за договором. За таких підстав позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Узинська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Малькевич Леся Вікторівна, про визнання права власності - залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що договір купівлі-продажу між позивачем та ОСОБА_3 не укладався, нотаріально не посвідчувався. Державна реєстрація договору не проводилася. За таких обставин суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та визнання за позивачем права власності на житловий будинок та дві земельні ділянки по АДРЕСА_1 .

Крім цього, суд звернув увагу на те, що матеріали цивільної справи та спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 не містять доказів належності померлій ОСОБА_3 на праві приватної власності житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Не погодився із зазначеним судовим рішенням позивач, його представником подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що рішення суду є необгрунтованим та таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог суд посилається на постанову Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року, де вказується, що однією із умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України є встановлення судом факту безповоротного ухилення однією із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-якої причини нотаріально посвідчити правочин.

В цьому випадку продавець ОСОБА_3 померла, копія свідоцтва про смерть є в матеріалах справи, крім того, відповідач є громадянкою РФ, відповідно до чинного законодавства вона не може укласти угоду купівлі-продажу, тобто позивач безповоротно втратив можливість укласти угоду купівлі-продажу нотаріально, тому єдине, що він міг зробити, це звернутися до суду для відновлення свого порушеного права, що передбачено ст. 4 ЦПК України.

Представник також зазначає, що право власності ОСОБА_3 було зареєстровано, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, копія якого додається, а тому висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 не має права власності на спірний будинок є безпідставними.

Представник також вказує на те, що в рішенні суд першої інстанції вказав на те, що не приймає покази свідка ОСОБА_5 , щодо передачі грошей позивачем ОСОБА_3 , так як одна із сторін процесу це заперечує, однак не вказав, яка саме сторона це заперечує.

Крім того, судом безпідставно було відмовлено в прийнятті відзиву на позовну заяву. Зазначає, що сторона позивача має зв`язок із відповідачкою, та в разі, якщо б суд повідомив про неприйняття відзиву в підготовчому засіданні, відповідач мала б змогу створити власний електронний поштовий ящик та направити відзив належним для суду чином, що призвело б до встановлення всіх обставин справи. Вказане є прямим порушенням вимог ст.12 ЦПК України.

На підставі викладеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

На електронну адресу суду апеляційної інстанції надійшов з відзив відповідача на апеляційну скаргу, однак відзив викладено на російській мові та не підписано електронним цифровим підписом. Таким чином, відзив подано з порушенням норм цивільно-процесуального законодавства, а тому колегія суддів його до уваги не приймає.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просила про задоволення заявлених ними вимог.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, оскільки є громадянкою РФ. Про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, а тому керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.

Апеляційним судом встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.

Відповідно до змісту копії розписки, датованої 20 жовтня 2021 року, ОСОБА_3 , отримала від ОСОБА_1 передоплату за будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки на яких він розташований кадастровий номер 322410500:02:020:0082, площею 0,0820 га, 322410500:02:020:0083, площею 0,1010 га, в розмірі 20000,00 грн, що є повною вартістю вказаного будинку та земельних ділянок, нотаріальне посвідчення договору зобов`язується здійснити до 15 листопада 2021 року (а.с.4).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 25).

Відповідно до матеріалів спадкової справи №299/2021, заведеної 05 листопада 2021 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася лише ОСОБА_2 , донька померлої ОСОБА_3 (а.с. 86).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_2 є громадянкою РФ та зареєстрована в м. Рязань, що підтверджується копією паспорта (а.с.89 на звороті-91).

Згідно довідки виконавчого комітету Узинської міської ради на день смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 87).

Відповідно до звітів про оцінку майна, здійснених ФОП ОСОБА_8 на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 92,60 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами станом на 26 січня 2024 року становить 134656,80 грн; ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,1010 га, за вказаною адресою станом на 26 січня 2024 року становить 249299,00 грн; ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0820 га, за вказаною адресою, станом на 26 січня 2024 року становить 21400,00 грн (а.с. 26-64).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 10 квітня 2024 року, за ОСОБА_3 на праві приватної власності зареєстровано дві земельних ділянки: 1) 3220410500:02020:0083, площею 0,101 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 2) 3220410500:02020:0082, площею 0,082 га з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 126-128).

Відомості про те, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Такі відомості відсутні і в матеріалах цивільної справи та в матеріалах спадкової справи.

Згідно ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч.ч.3,4 ст. 334 ЦК України).

Згідно зі статтею 638 ЦК України істотною умовою будь-якого договору є предмет договору.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 ЦК визначено, що договір купівлі-продажу, зокрема, житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

При вирішенні спорів, пов`язаних з визнанням правочинів, які піддягали нотаріальному посвідченню, дійсними, зокрема в і порядку статті 220 ЦК, суду слід з`ясувати: чи підлягав відповідний правочин нотаріальному посвідченню; з яких причин його не було нотаріально посвідчено та чи втрачена можливість такого посвідчення; чи не суперечить зміст правочину вимогам закону, оскільки в такому разі позов не може бути задоволений (постанова Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року, справа № 909/68/18).

У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 305/1468/16, провадження № 61-9087св21, зазначено, що визнання дійсним договору (конвалідація) на підставі частини другої статті 220 ЦК України допускається тільки для нікчемних правочинів (тобто для яких недотримання письмової форми пов`язується саме з відсутністю нотаріального посвідчення і це зумовлює їх нікчемність). Згідно з частиною другою статті 220 ЦК України конвалідація можлива за наявності таких умов: досягнення між сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору; наявність письмових доказів досягнення домовленості щодо всіх істотних умов договору; повне або часткове виконання договору; ухилення однією зі сторін від його нотаріального посвідчення.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" роз`яснено судам, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

З наведених обставин вбачається, що 20 жовтня 2021 року ОСОБА_3 склала розписку, в якій вказала на те, що отримала від ОСОБА_1 передоплату за будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки на яких він розташований кадастровий номер 322410500:02:020:0082, площею 0,0820 га, 322410500:02:020:0083, площею 0,1010 га, в розмірі 20000,00 грн, що є повною вартістю вказаного будинку та земельних ділянок, нотаріальне посвідчення договору зобов`язалась здійснити до 15 листопада 2021 року.

Проте, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за твердженням позивача і є обставиною, що унеможливлює нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу. Проте зазначені обставини не вказують на те, що ОСОБА_3 ухилилась від укладення договору, та її хвороба також не є тією обставиною, що унеможливлює посвідчення договору, так як нотаріальні дії можуть бути проведені за місцем її перебування.

Наступною умовою з якою заявник пов`язує можливість визнання угоди укладеною є відповідність такої угоди нормам чинного законодавства.

За загальним правилом право на укладення договору щодо продажу майна є у його власника.

Разом з цим, в матеріалах справи та матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 відсутні відомості про належність померлій ОСОБА_3 на праві приватної власності житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Посилання в апеляційній скарзі на те, що право власності було зареєстровано за ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, копія якого додається до апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки копія вказаного витягу була долучена лише до апеляційної скарги, на стадії розгляду справи в суді першої інстанції вказаний витяг був відсутній. Крім того, у витязі не зазначена дата його формування, а відомості щодо права власності ОСОБА_3 на оскаржуваний будинок датовані станом на 2012 рік. Таким чином, відомості про те, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належав ОСОБА_3 на момент написання нею розписки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в матеріалах справи відсутні. А отже її право на розпорядження цим майном не доведено.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до вказаних положень ст. ст. 526, 321, 386 ЦК України на які посилався позивач в позовній заяві, оскільки договір купівлі-продажу між позивачем та ОСОБА_3 не укладався та в нотаріальному порядку не засвідчувався, а тому позивач не набув права власності на вказані у позові об`єкти нерухомості, а у суду відсутні правові підстави для визнання такого права власності за позивачем.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі передача грошових коштів ОСОБА_3 не свідчить про набуття позивачем права власності на нерухоме майно за відсутності нотаріально посвідченого договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно було відмовлено в прийнятті відзиву на позовну заяву, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки відзив на позовну заяву від імені відповідача надійшов на електронну адресу суду та не був підписаний електронно цифровим підписом, що є порушенням порядку його подання передбаченого нормами цивільно-процесуального законодавства.

Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів. Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Судом першої інстанції надана вірна оцінка доказам наданим сторонами, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об`єктивно з`ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надано належну правову оцінку. Оскаржуване рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та відсутність заяв сторін про стягнення судових витрат пов`язаних з апеляційним переглядом справи, апеляційний суд вважає, що понесені сторонами витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 16 грудня 2024 року.