Постанова

від 26.11.2024 по справі 366/323/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 366/323/22

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13509/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук О.П.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючий - Немировська О.В.,

судді - Желепа О.В., Мазурик О.Ф.

секретар - Черняк Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайм Логістик» про відшкодування шкоди,

за апеляційними скаргами Вишгородської окружної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Іванківського районного суду Київської області від 16 січня 2024 року,

встановив:

у лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.11.2022, просив стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету на його користь 270 344 гривні на відшкодування матеріальної шкоди, завданої йому внаслідок втрати майна.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 15 лютого 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайм Логістик» (далі - ТОВ «Тайм Логістик»).

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 16 січня 2024 року позов було задоволено - стягнуто на користь позивача з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в розмірі 270 344 гривні.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, керівник Вишгородської окружної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, не досліджено та не надано оцінки доказам по справі, неправильно застосовано норми матеріального права.

Головне управління Національної поліції в Київській області також подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновку суду першої інстанції обставинам справи.

У відзиві на апеляційні скарги представник позивача - Коротюк М.Г. просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив всі обставини справи,

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 , прокурора - Борисюк А.А. та представника Головного управління Національної поліції в Київській області - Кшемінської Ю.І., пояснення свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

При зверненні до суду позивач посилався на те, що в провадженні СУ ГУ НП в Київській області перебувало кримінальне провадження №12020110000001163 від 24.12.2020. На підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року у справі №759/16713/21 09.06.2021 було проведено обшук за місцем проживання позивача - за адресою: АДРЕСА_1 . В ході обшуку було вилучено наступні предмети: водний човен зеленого кольору «Казанка», водний човен «Прогрес 4» НОМЕР_10» з двигуном «YАМАНА 50» 2008 року потужністю 50 к.с. та причіп «ПЕМФ» чорного кольору № НОМЕР_3, електродвигун «MINNKOTA» НОМЕР_5 (човновий); човновий бензиновий двигун « НОМЕР_1 FL Manual 853845 Sbox Cust 65032», електричний двигун «МЕ-30-М», серійний номер двигуна НОМЕР_2 .

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року було задоволено його скаргу - зобов`язано уповноваженого слідчого СУ ГУ НП в Київській області в кримінальному провадженні №12020110000001163 від 24.12.2020 повернути йому водний човен зеленого кольору «Казанка», водний човен «Прогрес 4» НОМЕР_10» з двигуном «УАМАНА 50» 2008 року випуску потужністю 50 к.с. та причіп ПЕМФ чорного кольору № НОМЕР_3, електродвигун «MINNKOTA» НОМЕР_5 (човновий); човновий бензиновий двигун « НОМЕР_1 FL Manual НОМЕР_9 Cust 65032, електричний двигун МЕ-30-М, серійний номер двигуна НОМЕР_2 .

Від слідчого він отримав частину майна: електродвигун «MINNKOTA» НОМЕР_5 (човновий), човновий бензиновий двигун « НОМЕР_1 FL Manual НОМЕР_9 Cust 65032, електричний двигун МЕ-30-М, серійний номер двигуна НОМЕР_2 .

Іншу частину майна йому повернуто не було: водний човен зеленого кольору «Казанка», водний човен «Прогрес 4» НОМЕР_10» з двигуном «YАМАНА 50» 2008 року потужністю 50 к.с. та причіп «ПЕМФ» чорного кольору № НОМЕР_3. Вказане майно було передано на зберігання ТОВ «Тайм Логістик», яке відмовилось видати йому човни та причіп.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 21 травня 2024 року позов було задоволено - стягнуто на користь позивача з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в розмірі 270 344 гривні.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано належних, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували факт повернення позивачу вилученого майна. Отже внаслідок неправомірних дій, що виразилися у не збереженні тимчасово вилученого майна, позивачу завдано майнову шкоду, яка складається з вартості вилученого майна.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає обставинам справи.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 56 Конституції України, ст. 168, 169 КПК України, ст. 170, 1173, 1174, ч. 6 ст. 1176 ЦК України.

В статті 22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другою цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно положень частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Такий висновок суду викладений у постанові Верховного Суду від 25 травня 2016 року у справі №6-440цс16, який у відповідності до вимог п.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними свої повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно із частинами другою, четвертою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.

Відповідно до частини четвертої статті 168 КПК України після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 (далі - Порядок). Цей Порядок визначає правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

У пункті 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (далі - Порядок у редакції на час переміщення автомобіля на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України», передбачено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно (пункт 27 Порядку).

Як видно з матеріалів справи, ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, вилученого 09.06.2021 під час обшуку за місцем проживання позивача.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року було зобов`язано уповноваженого слідчого СУ ГУ НП в Київській області у кримінальному провадженні №12020110000001163 від 24.12.2020 повернути ОСОБА_1 водний човен «Казанка» дюраль НОМЕР_7; водний човен «Прогрес-4», дюраль НОМЕР_8 з двигуном «YАМАНА» потужністю 50 к.с.; причіп ПГМФ чорного кольору д.н.з. № НОМЕР_3 ; двигун «Меркурі 1030201FL Manual НОМЕР_9 Cust 65032;» електричний двигун МЕ-30-М, серійний номер двигуна НОМЕР_2 , які були вилучені під час обшуку 09.06.2021. В ухвалі було встановлено, що вказане вилучене майно не було арештоване, отже його вилучення було безпідставним.

Старшим слідчим СУ ГУ НП в Київській області Тимченком І.С., в провадженні якого перебувало кримінальне провадження №12020110000001163 від 24.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 249 КК України, від 13 вересня 2021 року було винесено постанову про повернення безоплатно в користування ОСОБА_1 вилученого майна в ході обшуку 03.07.2021 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: надувний човен зеленого кольору, водний човен «НОМЕР_6» з двигуном «YАМАНА 50» (2006 модель 06 хакі, «Прогрес 4» із причепом НОМЕР_4 ); водний човен зеленого кольору «Казанка»; електродвигун «MINNKOTA» НОМЕР_11 (човневий); човневий бензиновий двигун «MERKURY30» з написом на корпусі білого кольору «ІНФОРМАЦІЯ_2» SM.

Як видно з пояснень позивача, свідка ОСОБА_3 та наданого позивачем відеозапису, знятого свідком під час відвідування майданчику, експлуатацію якого здійснює ТОВ «Тайм Логістик», вилучені човни знаходились на вказаному майданчику станом на серпень 2021 року, однак повернути їх позивач не зміг, оскільки працівники ТОВ «Тайм Логістик» вимагали від нього кошти за знаходження майна на майданчику. Станом на листопад 2021 року човни були відсутні.

Доводи апелянтів про те, що між діями органу досудового слідства та спричиненою позивачу матеріальною шкодою відсутній причинно-наслідковий зв`язок, є безпідставними. Саме внаслідок неправомірних дій, що виразилися у незбереженні тимчасово вилученого майна, позивачу завдано майнову шкоду, яка становить 270 344 гривні та підлягає стягненню з відповідача за рахунок коштів державного бюджету.

Доводи керівника Вишгородської окружної прокуратури зводяться до того, що суд першої інстанції не з`ясував повно та всебічно всі обставини по справі, які визнав встановленими, та не надав правильну оцінку обставинам по справі. Апелянт вважає, що на позивача покладено обов`язок доводити наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди, та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Тому в даній справі слід встановити обставини бездіяльності ГУ НП в Київській області щодо неповернення майна після ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 30.06.2021, якою було відмовлено у накладенні арешту на вилучене майно та виконання ухвали щодо його повернення. Суд першої інстанції належно не обґрунтував наявність складу правопорушення у діях/бездіяльності ГУ НП у Київській області та не дослідив причини, умови та обставини. ОСОБА_1 13.09.2021 написав розписку старшому слідчому СУ ГУ НП в Київській області, відповідно до якої отримав вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: надувний човен зеленого кольору, водний човен «ЯКИ 3654» з двигуном «YАМАНА» потужністю 50 к.с.; причіп ПГМФ чорного кольору д.н.з. № НОМЕР_3 , водний човен зеленого кольору «Казанка», електродвигун «MINNKOTA» НОМЕР_5 (човновий); човновий бензиновий двигун « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з написом на корпусі білого кольору «ІНФОРМАЦІЯ_2» SM.

Однак, як видно з пояснень ОСОБА_1 та старшого слідчого ОСОБА_5 , фактично вказане майно повернуто не було, оскільки воно зберігалось на майданчику, експлуатацію якого здійснював ТОВ «Тайм Логістик».

Безпосередньо в Іванківському відділі поліції ОСОБА_1 було отримано сітки з ліски, чотири поліетиленові мішки з сітками, сітки з металевими колами.

Також не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог посилання керівника Вишгородської прокуратури на те, що позивачем не доведено факт належності йому вказаного вилученого майна, частина якого згідно наявних в матеріалах кримінального провадження доказів, належала ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Вказане майно було вилучено за місцем проживання ОСОБА_1 , майно було повернуто постановою слідчого ОСОБА_5 саме ОСОБА_1 , а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з моменту вилучення майна не звертались за захистом своїх прав ні до органів слідства, ні до суду.

В апеляційній скарзі представник ГУ НП в Київській області - Кшемінська Ю.М. зазначає, що на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року слідчим СУ ГУ НП в Київській області 13.09.2021 було винесено постанову про повернення ОСОБА_1 вилученого під час обшуку 09.06.2021. ОСОБА_1 написав розписку про отримання вилученого майна, а тому дана розписка є доказом про отримання майна позивачем. Зазначені доводи є безпідставними з огляду на викладене вище. Це ж стосується доводів апелянта про те, що позивач не довів належність йому вказаного майна.

На підтвердження розміру заподіяної матеріальної шкоди позивач надав Звіт № 358/22 про оцінку рухомого майна - маломірний човен «Казанка», маломірний човен «Прогрес-4, навісний човновий двигун, причіп ПГМФ.

Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог посилання представника ГУ НП в Київській області на те, що наданий позивачем Звіт про оцінку майна №358/22 не є належним та допустимим доказом, оскільки експерт не зазначив, що попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та про те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Вказаний Звіт не є висновком експерта, тому він не повинен відповідати вимогам, які визначені в ст. 102 ЦПК України.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини для вирішення справи.

Чинним законодавством не заборонено на підтвердження своїх вимог надавати доказ у вигляді висновку спеціаліста. Вимог про проведення експертизи сторонами по справі не заявлялося. За таких обставин доводи апелянта про те, що суду наданий неналежний доказ у вигляді Звіту спеціаліста, а не експерта, є необґрунтованими.

Доводи апелянтів про те, що між діями органу досудового слідства та спричиненою позивачу матеріальною шкодою відсутній причинно-наслідковий зв`язок, є безпідставними.

Допитаний в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції в якості свідка слідчий СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 пояснив, що при проведенні слідчих дій в межах кримінального провадження №№12020110000001163 від 24.12.2020 було вилучено майно. Частина майна, а саме сітки, зберігалась в Іванківському ВП ГУ НП в Київській області. Іншу частину вилученого майна - два човни та причіп було передано на зберігання на спеціальний майданчик за адресою: АДРЕСА_2 . На виконання ухвали слідчим суддею Святошинського районного суду міста Києва він 13.09.2021 виніс постанову про повернення вилученого майна. ОСОБА_1 , написав йому розписку про отримання двох човнів та причепу, однак фактично вказане майно в цей день повернуто не було, оскільки зберігалось на спеціальному майданчику. Про подальшу долю майна йому нічого не відомо.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

ОСОБА_1 14.09.2021 звернувся із заявою до Бучанського СРПП в Київській області про вчинення кримінального правопорушення, в якій вказував, що йому відмовлено у поверненні вилученого майна працівниками майданчику за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаним фактом 26.10.2021 було порушено кримінальне провадження №120211111040001053.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову про стягнення матеріальної шкоди, оскільки відповідальними особами ГУ НП в Київської області не було вжито достатніх заходів для збереження речового доказу у кримінальному провадженні, а тому завдана у зв`язку із зникненням вилучених предметів, матеріальна шкода повинна бути відшкодована державою.

Європейський суд з прав людини вказує: «…Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати мотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, серед іншого, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на приписи законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок, що випливає зі статті 6 Конвенції, з мотивування може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine) від 18 липня 2006 року заява № 63566/00, § 23).

При дослідженні доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись стст. 367, 368, 375, 382 ЦПК України суд,

постановив:

апеляційні скарги Вишгородської окружної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення, а рішення Іванківського районного суду Київської області від 16 січня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 17 грудня 2024 року.

Головуючий

Судді