Ухвала

від 09.12.2024 по справі 205/16698/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

09.12.2024 Єдиний унікальний номер 205/16698/24

Провадження № 2/205/5336/24

у х в а л а

09 грудня 2024 року місто Дніпро

Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Костромітіна О.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛФІН», треті особи: Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

05.12.2024 року до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕЛФІН», треті особи: Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

При зверненні до суду позивач ОСОБА_1 судовий збір не сплатив та в позові послався на Закон України «Про захист прав споживачів» та постанову Верховного суду № 643/2870/18 від 26.02.2020 року, як на підстави звільнення його від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ознайомившись з даною позовною завою, суддя дійшла наступного.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із постановою Верховного Суду у справі № 922/404/19 від 09.07.2020 року, зроблено висновок: «позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року справа № 757/40852/17, провадження № 61-3024св21, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Відповідно до п. 22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Тобто, в даному випадку предметом позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,тобто матеріально-правові відносини,які виникли з приводу вчинення приватним нотаріусом Головкіною Яною Вікторівною виконавчого напису, на підставі якого було стягнуто з боржника кошти, а не відносини, які виникли з приводу надання позивачу кредиту, який виданий не на конкретні споживчі цілі.

Разом з тим, позивач не зазначає в чому полягає порушення прав позивача, саме як споживача фінансових послуг.

Водночас посилання позивача не можуть бути взяті до уваги, оскільки положення Закону України «Про захист прав споживачів» стосовно звільнення від сплати судового збору, у цьому випадку, не можуть бути застосовані, оскільки оспорюваний позивачем виконавчий напис вчинений на виконання договору відступлення прав вимоги, що не є споживчим договором в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача про звільнення його від сплати судового збору з посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів» є помилковими, отже відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.

Подібний за змістом висновок зроблено у постанові Верховного Суду по справі № 638/6060/18 від 12.08.2020 року.

Крім того, висновок про те, що не до усіх позовів про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню застосовується ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», також підтверджується ухвалою Верховного суду від 27.05.2021 року у справі №320/10834/18, провадження 61-7345ск21.

Суд наголошує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У цих рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До позовної заяви документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, позивачем не додано.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року встановлено у розмірі 3 028,00 гривень.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити суму судового збору за подання вищевказаного позову в розмірі 1211,20 гривень за реквізитами Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, а саме: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Нов.р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA898999980313111206000004633, код класифікації доходів бюджету 22030101, та надати відповідний документи про сплату судового збору до суду, або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, її слід залишити без руху, надавши позивачу термін для усунення вищевказаних недоліків, що не перевищує десяти днів з дня отримання ним копії ухвали.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛФІН», треті особи: Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, залишити без руху.

Повідомити позивачу про необхідність усунення вищевказаних в ухвалі недоліків позовної заяви в строк не пізніше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

У випадку не усунення недоліків у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О.Костромітіна