Постанова

від 17.12.2024 по справі 947/14384/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 947/14384/24

Головуючий в 1 інстанції: Бескровний Я.В. Дата і місце ухвалення: 08.11.2024 р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3-тя особа Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.03.2024 р. у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності та накладено штраф у розмірі 1700 грн. Також, позивач просив суд стягнути судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову №497від 21.03.2024 р., провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

06.06.2024 року до Київського районного суду м. Одеси від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі № 947/14384/24, яким він просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. та судові витрати на сплату судового збору в розмірі 605,60 грн.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору, просить змінити додаткове рішення від 08.11.2024 року та стягнути судові витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 20 000 грн. відповідає критеріям розумності та співрозмірності. Апелянт вказує, що відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення цієї суми у своєму відзиві, а тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно з власної думки дійшов висновку про зменшення цієї суми. При цьому, до апеляційної скарги надаються докази, які доводять високу кваліфікацію адвоката Ягунова Д.В., що подавались ним на участь у конкурсі на посаду представника України в Комітеті проти тортур ООН.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.2 вказаної статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Частиною 3 ст. 252 КАС України передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України від 05 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом ч.9 ст. 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Таким чином документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19).

Як вбачається із матеріалів справи, між адвокатом Ягуновим Д.В. (далі - Адвокат) та ОСОБА_1 (далі- клієнт) укладений Договір про надання правничої допомоги від 30.04.2024 № 40-04-2024 (далі - Договір) (а.с. 16).

Відповідно до п.1.1 та 1.2 Договору, предметом даного Договору є надання забезпечення реалізації прав і обов`язків Клієнта як сторони у справі, зокрема у адміністративному провадженні т\або наданні будь-якої правової допомоги клієнту.

Розділом 4 передбачений гонорар у сумі 20 000 грн. за кожну судову інстанцію, який сплачується клієнтом адвокату.

Поряд з цим, суд першої інстанції, на підставі матеріалів справи та поданого відзиву, зменшив відшкодування витрат на правову допомогу з 20 000 грн. до 2 000 грн., вважаючи таку суму співмірною зі складністю справи та витраченим адвокатом часом, з чим погоджується колегія суддів.

Слід зазначити, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договорі конкретного розміру гонорару. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 140/5295/21.

Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції розглядаючи справу та приймаючи рішення про задоволення позову, скасував оскаржувану постанову з підстав того, що відповідач не мав права у оскаржуваній постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначалися у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати, адже у протилежному випадку він виходить за межі своєї компетенції, а також зазначив, що оскаржувана постанова не містить мотивування призначення позивачу максимального розміру штрафу. При цьому судом першої інстанції не визнано протиправними дії відповідача щодо прийняття такої постанови, про що зазначає ІНФОРМАЦІЯ_3 у своєму відзиві.

Слід також зазначити, що обсяг виконаних адвокатом послуг не відповідає критерію розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини 5 статті 134 КАС України, оскільки предмет спору у цій справі є типовим та сьогоднішній час наявна велика кількість судової практики з аналогічних спорів, позовна заява складається з 5 аркушів, а надання позивачем до суду протягом розгляду інших заяв є його правом, а не обов`язком.

При цьому, надання до суду апеляційної інстанції доказів високої кваліфікації адвоката Ягунова Д.В. взагалі не мають відношення до визначення суми понесених позивачем судових витрат, оскільки позивач вільний у виборі адвоката, який буде супроводжувати його справу, а розмір сплаченого гонорару є цивільно-правовими правовідносинами, що склались між адвокатом та позивачем. В свою чергу, присудженні до стягнення з відповідача витрати повертаються позивачу, а не адвокату, а в свою чергу адвокат Ягунов Д.В., у відповідності до Договору про надання правничої допомоги від 30.04.2024 № 40-04-2024 р., отримав свій гонорар у розмірі 20 000 грн., у зв`язку з чим посилання на високу кваліфікацію адвоката в даному випаду є недоречним, оскільки суд не надає оцінку кваліфікації адвоката під час вирішення питання відшкодування позивачу понесених судових витрат.

Крім того вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 440/7120/20.

Таким чином, враховуючи, що предметом спору у цій справі є постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 1 700 гривень, текст позовної заяви складається з 5 сторінок, є типовим, тому з урахування критеріїв пропорційності, значенням справи для сторони, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, на переконання апеляційного суду розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтовано зменшено судом першої інстанції до 2 000 гривень.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність з боку відповідача клопотання про зменшення суми судових витрат колегією суддів не приймаються, оскільки як вбачається з матеріалів справи 08.08.2024 р. до суду першої інстанції було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначається про відсутність протиправних дій з боку ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 грудня 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук