Постанова

від 16.12.2024 по справі 420/31410/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/31410/24

Головуючий І інстанції: Дубровна В.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів Вербицької Н.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 11.10.2024р.) про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Югвинпром» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

07.10.2024р. ТОВ «Югвинпром» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №9948-п від 01.10.2024р. про проведення «фактичної» перевірки підприємства.

Разом із адміністративним позовом, позивачем також було подано і заяву про забезпечення позову, в якій останній просив забезпечити позов шляхом заборони ГУ ДПС в Одеській області, а також іншим особам ДПС України здійснювати будь-які дії, спрямовані на анулювання та припинення дії ліцензій ТОВ «Югвинпром», виданих на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах та пального», а саме, ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додавання спирту) реєстраційний номер 990209202100030 від 16.04.2021р.; ліцензії на виробництво реєстраційний номер 990108202100101 від 17.09.2021р.; ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 15270414202000983 від 19.03.2020р.

Вказана заява про забезпечення позову мотивована тим, що внаслідок не допуску посадових осіб ГУ ДПС в Одеській області до проведення фактичної перевірки з підстав невідповідності оскаржуваного наказу №9948-п від 01.10.2024р. вимогам п.80.2 ст.80 ПК України, який виданий за відсутності підстав для проведення перевірки та із перевищенням повноважень, визначених пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, посадовими особами контролюючого органу складено акт відмови в допуску до перевірки. Згідно з приписами ст.3 та абз.14 ч.52 ст.15 Закону України Закону України «Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах та пального», акт відмови в допуску до перевірки є підставою для анулювання ліцензій шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження. Оскільки анулювання ліцензій підприємства позивача призведе до повного зупинення всієї господарської діяльності, що, зокрема, зумовить втрату прибутку та неможливість виплати заробітної плати працівникам, а оформлення нових ліцензій потребує значного часу та фінансових коштів, то відповідно, без вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову на час судового розгляду справи, які тимчасово відновлять право позивача на здійснення господарської діяльності, що, в свою чергу, дозволить уникнути заподіяння збитків, існує очевидна небезпека заподіяння суттєвої матеріальної шкоди правам та інтересам товариства до набрання судовим рішенням законної сили та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року (постановленою в порядку письмового провадження) заяву ТОВ «Югвинпром» про забезпечення позову задоволено повністю. Заборонено ГУ ДПС в Одеській області та ДПС України здійснювати будь-які дії, спрямовані на анулювання та припинення дії ліцензій ТОВ «Югвинпром», виданих на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах та пального», а саме, ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додавання спирту) реєстраційний номер 990209202100030 від 16.04.2021р.; ліцензії на виробництво реєстраційний номер 990108202100101 від 17.09.2021р.; ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 15270414202000983 від 19.03.2020р. до набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, представник ГУ ДПС в Одеській області 25.10.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного судового рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, просило скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2024р. та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Аналогічну апеляційну скаргу в той же день (т.б. 25.10.2024р.) подав і представник ДПС України.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024р. апеляційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області - залишено без руху.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ГУ ДПС Одеській області і ДПС України та призначено їх до розгляду в порядку письмового провадження.

14.11.2024р. матеріали оскарження вказаної ухвали суду першої інстанції від 11.10.2024р. надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

19.11.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшли письмові відзиви на апеляційні скарги ГУ ДПС Одеській області і ДПС України, в яких позивач категорично заперечував проти їх задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та мотивовано просив оскаржуване рішення (ухвалу) суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Згідно з п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції із урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали даної справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів і вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Так, ухвалюючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, суд 1-ї інстанції виходив із того, що на даний час дійсно існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів ТОВ «Югвинпром» необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції обґрунтованими, справедливими та відповідаючи ми вимогам процесуального закону, з огляду на наступне.

Так, положеннями ч.ч.1,2 ст.150 КАС України чітко регламентовано, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

При чому, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, системний аналіз наведених вище процесуальних норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Як передбачено приписами ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено, серед іншого, шляхом: зупинення дії індивідуального акта або ж нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до змісту п.4 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача і відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При чому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За змістом Рекомендацій №R(89)8 «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах», прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989р., приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд (primafacie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Разом із тим, відповідно до Рекомендацій (2004)20 «Про судовий перегляд адміністративних актів», які були прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 15.12.2004р., суд повинен мати право надавати тимчасові заходи захисту до завершення провадження. Цей принцип спрямований на забезпечення того, що виконання оскаржуваного заходу може бути призупинено у випадках, коли його виконання поставило б відповідну особу в незворотну ситуацію (рішення у справі «Джабарі проти Туреччини» (Jabari v. Turkey), 2000р., заява №40035/98 та рішення у справі «Чонка проти Бельгії» (Conka v. Belgium), 2002р., заява №51564/99). Суд повинен мати повноваження надавати тимчасові заходи захисту до завершення судового розгляду. Такі заходи можуть включати повне або часткове призупинення виконання оскаржуваного адміністративного акта, таким чином дозволяючи суду відновити фактичну та де-юре ситуацію, яка б панувала за відсутності адміністративного акта, або покладати відповідні зобов`язання на адміністративні органи.

Цей принцип цілком узгоджується і з Рекомендацією № R(89)8 Комітету міністрів держав-членів Ради Європи «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах», яка передбачає те, що заявник може просити суд або інший компетентний орган вжити заходів щодо тимчасовий захист від адміністративного акта.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, заходи забезпечення, що вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див.«Джиніч проти Хорватії», заява №38359/13, п.п.61-62 та «Карагасаноглу проти Туреччини», заяви №21392/08 та 2 інші заяви, п.п.144-153).

Тобто, «інститут забезпечення позову» є однією із гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист особи, який неможливий без негайного втручання суду.

Одночасно слід зазначити й про те, що заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах заявлених позовних вимог, бути «адекватними» та «співмірними» з позовними вимогами.

У даному випадку, «співмірність» передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

«Адекватність» заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 25.04.2019р. у справі №826/10936/18, від 11.01.2022р. у справі №640/18852/21 та від 28.07.2022р. у справі №640/31850/20.

Варто зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість самого адміністративного позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

У свою чергу, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати і специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Аналогічна правова позиція з цих спірних питань міститься у постановах Верховного Суду від 21.11.2018р. у справі №826/8556/17, від 25.04.2019р. у справі №826/10936/18, від 30.09.2019р. у справі №420/5553/18, від 29.01.2020р. у справі №640/9167/19, від 20.05.2021р. у справі №640/29749/20, від 11.01.2022р. у справі №640/18852/21 та від 28.07.2022р. у справі №640/31850/20.

Так, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної ухвали від 11.10.2024р., суд 1-ї інстанції, при вирішенні спірного питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, встановив, що позивач - ТОВ «Югвинпром» для здійснення господарської діяльності має відповідні ліцензії, що були видані ДПС України (т.б. 2-м апелянтом): від 17.09.2021р. №990108202100101 на виробництво алкогольних напоїв, від 19.03.2020р. №15270414202000983 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), від 16.04.2021р. №990209202100030 на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додавання спирту).

При цьому, ТОВ «Югвинпром» (код ЄДРПОУ 34274461) зареєстровано як юридична особа з 01.08.2006р. та має наступні види діяльності (згідно з код КВЕД): виробництво виноградних вин (11.02), виробництво інших недистильованих напоїв із зброджуваних продуктів (11.04), вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11), вирощування винограду (01.21), дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (11.01), оптова торгівля напоями (46.34), неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (46.39).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного позову у цій справі є визнання протиправним та скасування наказу №9948-п від 01.10.2024р. про проведення фактичної перевірки.

Так, як слідує зі змісту адміністративного позову, 01.10.2024р. керівником ГУ ДПС в Одеській області видано наказ №9948-п про проведення «фактичної» перевірки ТОВ «Югвинпром» (код ЄДРПОУ 34274461), податкова адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Зоря, вул.Миру, за адресами господарських одиниць: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Зоря, вул.Миру,349, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Кулевча, вул.Свято Миколаївська,28, Одеська область, Білгород-Дністровський, с.Плахтіївська, вул.Солнечна,208, з 02.10.2024 року тривалістю 10 діб, за період з 13.09.2022р. - по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення контрольних розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (а.с.19).

Як свідчать матеріали справи, 02.10.2024 року посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області було складено акт №6388/15-32-04-01-18 - про відмову керівника ТОВ «Югвинпром» у допуску посадових осіб контролюючого органу до «фактичної» перевірки (а.с.20), до якого були долучені письмові пояснення директора Товариства (а.с.21-23), якими останній обгрунтував зазначену вище відмову, а саме - порушенням з боку податкового органу вимог ст.ст.80,81 КАС України.

Як видно зі змісту заяви, заявник (позивач), обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову наголошує на тому, що виробнича діяльність ТОВ «Югвинпром» - є виключно «ліцензійною», а тому здійснення підприємством безпосередньої господарської діяльності беззаперечно напряму залежить від наявності діючих ліцензій. У разі ж анулювання відповідачем, у зв`язку з фактом не допуску до перевірки, наявних у підприємства вказаних вище 3-х ліцензій на виробництво, на право оптової торгівлі алкогольними напоями та зберігання пального, це призведе до повної зупинки всієї господарської діяльності, що, в свою чергу, потягне за собою тяжкі наслідки у вигляді: суттєвого погіршення фінансового стану підприємства у «воєнний час», неможливості виплати заробітної плати співробітникам підприємства (яких понад 90 осіб) та сплати податків, несвоєчасного виконання договірних зобов`язань з контрагентами, тощо.

Надаючи оцінку вказаним доводам заявника щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, судова колегія враховує наступне.

Так, порядок проведення «фактичної» перевірки безпосередньо визначений нормами ст.80 ПК України.

Як передбачено приписами п.80.1, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, «фактична» перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Процедура ж допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення «фактичної» перевірки регламентується статтею 81 ПК України.

Так, згідно з положеннями п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, серед інших, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (ПІБ фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення мокрою печаткою контролюючого органу.

У разі ж непред`явлення платнику податків та/або посадових (службових) осіб платника податків, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, це є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці 5 цього пункту, не дозволяється.

При цьому, слід зазначити, що норми пункту 81.2 ст. 81 ПК України також передбачають, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється не пізніше наступного робочого дня у 2-х примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків (та/або його уповноваженій особі). У разі відмови платника податків та/або його посадових осіб підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається ще один акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.

Так, як вбачається з матеріалів справи та змісту письмових пояснень директора Товариства, прибувши 02.10.2024р. на податкову адресу ТОВ «Югвинпром», з метою проведення фактичної перевірки, посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області було пред`явлено ксерокопію оскаржуваного наказу від 01.10.2024р. №9948-п про проведення фактичної перевірки підприємства.

Далі, як свідчать матеріали справи та вже зазначалося вище, у зв`язку з не допуском директором ТОВ «Югвинпром» посадових осіб ГУ ДПС в Одеській області до проведення перевірки, останніми був складений акт №6388/15-32-04-01-18 від 02.10.2024р. про відмову від допуску до перевірки, до якого додано письмові пояснення керівника підприємства, зі змісту яких вбачається, що 02.10.2024р. о 13:30 год. ним була отримана ксерокопія наказу №9948-п від 01.10.2024р. про проведення «фактичної» перевірки ТОВ «Югвинпром», після ознайомлення з яким та консультації з юристом підприємства, ним було виявлено, що цей наказ був оформлений з порушенням положень ст.81 ПК України, а саме, останній не був завірений мокрою печаткою та підписом уповноваженої особи ГУ ДПС в Одеській області, а також не містив конкретних підстав для проведення цієї перевірки, вичерпний перелік яких вказаний у ст.80 ПК України, в зв`язку з чим, ним було прийнято рішення про не допуск інспекторів до проведення фактичної перевірки.

Так, порядок анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним безпосередньо врегульовано Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995р. №481/95-BP, який підлягає застосуванню у редакції на час спірних правовідносин.

Як визначено ст.1 Закону №481/95-BP, «анулювання ліцензії» - це позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

А зі змісту приписів ст.3 цього ж Закону №481/95-BP вбачається, що ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного рішення про анулювання у формі розпорядження про таке анулювання на підставі, зокрема, акта, що засвідчує факт відмови суб`єкта господарювання або його посадових осіб без законних підстав у допуску уповноважених представників контролюючого органу до проведення перевірки, складеного відповідно до вимог п.81.2 ст.81 ПК України, до якого, в т.ч. долучається і мультимедійна інформація щодо фіксації зазначеного факту технічними приладами.

При чому, розпорядження про анулювання ліцензії приймається: на 16-й робочий день з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання акта, що є підставою для анулювання ліцензії.

Далі, орган ліцензування на наступний робочий день після прийняття розпорядження про анулювання ліцензії: вносить інформацію щодо такого розпорядження про анулювання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті; направляє суб`єкту господарювання розпорядження про анулювання ліцензії в порядку, встановленому ст.42 ПК України. Ліцензія анулюється та вважається недійсною з дня оприлюднення розпорядження про анулювання ліцензії на офіційному веб-сайті органу ліцензування.

Аналогічні положення містяться і у ст.15 даного Закону №481/95-BP, яка, в свою чергу, регулює питання імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального. Зокрема, така ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку (абз.16 ст.15 цього ЗУ).

Отже, системний аналіз наведених вище норм Закону України №481/95-BP фактично свідчить про те, що самостійною підставою для «анулювання ліцензії» - є Акт, що засвідчує факт відмови суб`єкта господарювання без законних підстав у допуску уповноважених представників контролюючого органу до проведення перевірки, складеного відповідно до вимог п.81.2 ст.81 ПК України. При цьому, як вже зазначалося вище, розпорядження про анулювання ліцензії приймається на 16-й робочий день з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання вказаного вище Акту відмови, що є підставою для анулювання ліцензії.

Отже, враховуючи, що в межах реалізації оскаржуваного наказу від 01.10.2024р. №9948-п про проведення фактичної перевірки, посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області був складений акт від 02.10.2024р., що засвідчує факт відмови суб`єкта господарювання у допуску уповноважених представників контролюючого органу до проведення перевірки, і який, в свою чергу, є підставою для анулювання на 16-й робочий день ліцензій (т.б. 18.10.2024р.), судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що заявлені позивачем вимоги про забезпечення позову є цілком обґрунтованими, «співмірними» та «адекватними» зі спірністю правовідносин та доказами, якими вони підтверджуються.

Що ж стосується існування очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу ГУ ДПС в Одеській області від 01.10.2024р. №9948-п про проведення фактичної перевірки, то колегія суддів, як і суд 1-ї інстанції, враховує, що за даними ДСС та ЄДРСР рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2024р. (у справі №420/31059/24), залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024р., відмовлено у задоволені заяви ГУ ДПС в Одеській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Югвинпром» згідно рішення ГУ ДПС в Одеській області від 03.10.2024р. Даний висновок суду вмотивований, серед іншого й тим, що в наказі від 01.10.2024р. №9948-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «Югвинпром» (законність якого розглядається у даній справі №420/31410/24) не було зазначено будь-якої іншої інформації, яка стала підставою для призначення цієї фактичної перевірки та з наявністю/отриманням якої приписи п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України пов`язують можливість призначення фактичної перевірки, а копія цього наказу (оскільки оригінал так і не було надано для огляду в судовому засіданні), всупереч вимогам Інструкції №365, не містить дати засвідчення такої копії, що не дозволяє в повній мірі встановити дійсну дату виготовлення цієї копії наказу №9948-п від 01.10.2024р., а також не містить будь-яких відміток про її вручення уповноваженому представнику ТОВ «Югвинпром» під час проведення фактичної перевірки 02.10.2024р.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів, оцінивши конкретні обставини справи та наявні в ній докази, погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про існування визначених у ст.150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення даного позову.

Також, судова колегія ще раз вважає за необхідне наголосити, що суд попередньої інстанції, в даному випадку, вірно оцінив той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі дійсно може ускладнити або унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, зокрема, суд, зважаючи на види діяльності позивача, обґрунтовано виходив з того, що анулювання відповідних ліцензій фактично позбавить ТОВ «Югвинпром» права на подальше здійснення такої діяльності, призвести розриву господарських зв`язків Товариства, вивільнення працівників у зв`язку із несплатою заробітної плати та податків, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення його господарської діяльності взагалі.

Окрім цього, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, також ще виходить й з того, що таке «тимчасове збереження прав позивача», як застосування заходів забезпечення позову, до розгляду справи по суті, жодним чином не вплине на порушення прав та інтересів відповідача, і при цьому, стане ефективним судовим захистом в разі прийняття в подальшому судом рішення на користь позивача.

Аналогічних висновків щодо подібних правовідносин дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 14.12.2021р. у справі №240/16920/21, від 31.01.2023р. у справі №140/8709/21 та від 15.02.2023р. у справі №160/9989/22 та від 31.10.2024р. у справі №520/35336/23.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, висновки Верховного Суду повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права.

При цьому, одночасно також слід звернути увагу й на той факт, що аналогічні заходи забезпечення позову раніше вже вживалися судом за подібною заявою ТОВ «Югвинпром» по іншій справі №420/1174/23, що підтверджується ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2023р., залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023р. та ухвалою КАС ВС від 18.04.2023р.

Таким чином, на думку судової колегії, з урахуванням конкретних (індивідуальних) обставин, суд 1-ї інстанції дійшов до цілком обґрунтованого висновку про те, що обраний спосіб забезпечення даного позову буде відповідати його предмету та, водночас, вжиття відповідних заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване виключно лише тільки на «тимчасове» збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

До того ж, слід зазначити і про те, що зі змісту приписів ст.ст.9,77 КАС України слідує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Інші доводи апеляційних скарг на правовірність висновків суду 1-ї інстанції не впливають і не дають підстав для висновку, що судом 1-ї інстанції при розгляді справи було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог процесуального законодавства, а тому відсутні законні підстави для її скасування.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За правилами ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, враховуючи викладені обставини та відсутність порушень норм матеріального і процесуального права з боку суду 1-ї інстанції при винесенні спірної ухвали, колегія суддів, керуючись ст.316 КАС України, залишає апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу суду від 11.10.2024р. - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,312,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 16.12.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: Н.В. Вербицька

В.О. Скрипченко