Постанова

від 06.01.2025 по справі 420/31410/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/31410/24

Головуючий І інстанції: Дубровна В.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів Вербицької Н.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 24.10.2024р.) про відмову у задоволені клопотання про скасування заходів забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Югвинпром» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

07.10.2024р. ТОВ «Югвинпром» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №9948-п від 01.10.2024р. про проведення «фактичної» перевірки підприємства.

Разом із адміністративним позовом, позивачем також було подано і заяву про забезпечення позову, в якій останній просив забезпечити позов шляхом заборони ГУ ДПС в Одеській області, а також іншим особам ДПС України здійснювати будь-які дії, спрямовані на анулювання та припинення дії ліцензій ТОВ «Югвинпром», виданих на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах та пального», а саме, ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додавання спирту) реєстраційний номер 990209202100030 від 16.04.2021р.; ліцензії на виробництво реєстраційний номер 990108202100101 від 17.09.2021р.; ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 15270414202000983 від 19.03.2020р.

Вказана заява про забезпечення позову мотивована тим, що внаслідок не допуску посадових осіб ГУ ДПС в Одеській області до проведення фактичної перевірки з підстав невідповідності оскаржуваного наказу №9948-п від 01.10.2024р. вимогам п.80.2 ст.80 ПК України, який виданий за відсутності підстав для проведення перевірки та із перевищенням повноважень, визначених пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, посадовими особами контролюючого органу складено акт відмови в допуску до перевірки. Згідно з приписами ст.3 та абз.14 ч.52 ст.15 Закону України Закону України «Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах та пального», акт відмови в допуску до перевірки є підставою для анулювання ліцензій шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження. Оскільки анулювання ліцензій підприємства позивача призведе до повного зупинення всієї господарської діяльності, що, зокрема, зумовить втрату прибутку та неможливість виплати заробітної плати працівникам, а оформлення нових ліцензій потребує значного часу та фінансових коштів, то відповідно, без вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову на час судового розгляду справи, які тимчасово відновлять право позивача на здійснення господарської діяльності, що, в свою чергу, дозволить уникнути заподіяння збитків, існує очевидна небезпека заподіяння суттєвої матеріальної шкоди правам та інтересам товариства до набрання судовим рішенням законної сили та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 року (постановленою в порядку письмового провадження) заяву ТОВ «Югвинпром» про забезпечення позову задоволено. Заборонено ГУ ДПС в Одеській області та ДПС України здійснювати будь-які дії, спрямовані на анулювання та припинення дії ліцензій ТОВ «Югвинпром», виданих на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах та пального», а саме, ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додавання спирту) реєстраційний номер 990209202100030 від 16.04.2021р.; ліцензії на виробництво реєстраційний номер 990108202100101 від 17.09.2021р.; ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 15270414202000983 від 19.03.2020р. до набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.

При цьому, слід зазначити, що вказану вище ухвалу суду першої інстанції від 11.10.2024р. було оскаржено 25.10.2024р. ГУ ДПС в Одеській області та ДПС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду, який своєю постановою від 16.12.2024р. відмовив у задоволенні апеляційних скарг та залишив силі ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2024р.

Далі, т.б. 16.10.2024р., представник ГУ ДПС Одеській області, посилаючись на приписи ст.157 КАС України, звернувся до суду 1-ї інстанції із письмовим клопотанням, в якому просив скасувати вжиті попередньою ухвалою від 11.10.2024р. заходи забезпечення даного позову.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року (постановленою в порядку письмового провадження) у задоволенні вказаного клопотання представника ГУ ДПС Одеській області про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 11.10.2024р. відмовлено. Одночасно цією ж ухвалою було роз`яснено право відповідача на повторне звернення з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції від 24.10.2024р., представник ГУ ДПС в Одеській області 08.11.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного судового рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2024р. та прийняти нове рішення - про задоволення клопотання щодо скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024р. вказану апеляційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області - залишено без руху.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2024р. задоволено клопотання відповідача (апелянта) та продовжено строк усунення недоліків поданої апеляційної скарги на 5 днів.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС Одеській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

20.12.2024р. матеріали оскарження вказаної ухвали суду першої інстанції від 24.10.2024р. надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

20.12.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу ГУ ДПС Одеській області, в якому позивач категорично заперечував проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та мотивовано просив оскаржуване рішення (ухвалу) суду першої інстанції від 24.10.2024р. залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Згідно з п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції із урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали даної справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Так, ухвалюючи 11.10.2024р. ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, яка, як вже зазначалося вище, була залишена без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2024р., суд 1-ї інстанції виходив із того, що на даний час дійсно існує очевидна небезпека заподіяння суттєвої шкоди правам та інтересам підприємства позивача до ухвалення остаточного рішення в даній адміністративній справі, у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів ТОВ «Югвинпром» необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Постановляючи ж спірну ухвалу від 24.10.2024р., суд 1-ї інстанції виходив з необгрунтованості та немотивованості клопотання представника відповідача (апелянта) а також з того, що на даний час продовжує існувати очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам підприємства позивача до ухвалення рішення по суті.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції обґрунтованими та відповідаючими вимогам процесуального закону, з огляду на наступне.

Так, положеннями ч.ч.1,2 ст.150 КАС України чітко регламентовано, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

При чому, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, системний аналіз наведених вище процесуальних норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При чому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За змістом Рекомендацій №R(89)8 «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах», прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989р., приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд (primafacie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Разом із тим, відповідно до Рекомендацій (2004)20 «Про судовий перегляд адміністративних актів», які були прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 15.12.2004р., суд повинен мати право надавати тимчасові заходи захисту до завершення провадження. Цей принцип спрямований на забезпечення того, що виконання оскаржуваного заходу може бути призупинено у випадках, коли його виконання поставило б відповідну особу в незворотну ситуацію (рішення у справі «Джабарі проти Туреччини» (Jabari v. Turkey), 2000р., заява №40035/98 та рішення у справі «Чонка проти Бельгії» (Conka v. Belgium), 2002р., заява №51564/99). Суд повинен мати повноваження надавати тимчасові заходи захисту до завершення судового розгляду. Такі заходи можуть включати повне або часткове призупинення виконання оскаржуваного адміністративного акта, таким чином дозволяючи суду відновити фактичну та де-юре ситуацію, яка б панувала за відсутності адміністративного акта, або покладати відповідні зобов`язання на адміністративні органи.

Цей принцип цілком узгоджується і з Рекомендацією № R(89)8 Комітету міністрів держав-членів Ради Європи «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах», яка передбачає те, що заявник може просити суд або інший компетентний орган вжити заходів щодо тимчасовий захист від адміністративного акта.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, заходи забезпечення, що вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див.«Джиніч проти Хорватії», заява №38359/13, п.п.61-62 та «Карагасаноглу проти Туреччини», заяви №21392/08 та 2 інші заяви, п.п.144-153).

Тобто, «інститут забезпечення позову» є однією із гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист особи, який неможливий без негайного втручання суду.

Одночасно слід зазначити й про те, що заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах заявлених позовних вимог, бути «адекватними» та «співмірними» з позовними вимогами. Так, «співмірність» передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. «Адекватність» заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 25.04.2019р. у справі №826/10936/18, від 11.01.2022р. у справі №640/18852/21 та від 28.07.2022р. у справі №640/31850/20.

У свою чергу, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати і специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.

Аналогічна правова позиція з цих спірних питань міститься у постановах Верховного Суду від 21.11.2018р. у справі №826/8556/17, від 25.04.2019р. у справі №826/10936/18, від 30.09.2019р. у справі №420/5553/18, від 29.01.2020р. у справі №640/9167/19, від 20.05.2021р. у справі №640/29749/20, від 11.01.2022р. у справі №640/18852/21 та від 28.07.2022р. у справі №640/31850/20.

Надаючи правову оцінку клопотанню представника ГУ ДПС в Одеській області від 16.10.2024р. про скасування вжитих ухвалою від 11.10.2024р. заходів забезпечення позову та постановленій за результатами розгляду цього клопотання ухвалі від 24.10.2024р., судова колегія вважає за необхідне врахувати та зазначити наступне.

Як загально відомо, порядок скасування заходів забезпечення позову безпосередньо визначений статтею 157 КАС України.

Так, як передбачають норми ч.ч.1,3 вказаної ст.157, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Тобто, приписами ч.ч.1,3 ст.157 КАС України фактично передбачено право (а не обов`язок) суду скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням сторони.

Крім того, не зайвим буде наголосити й на тому, що ч.5 цієї ж ст.157 КАС України, також передбачено право учасника справи у разі відмови у скасуванні забезпечення позову, повторно звернутися з аналогічним клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Отже, із системного аналізу зазначених процесуальних норм, які регулюють інститут забезпечення адміністративного позову, слідує, що скасування заходів забезпечення позову можливе лише тільки в тому випадку, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі, або повністю відпадуть підстави, які зумовили вжиття судом таких заходів.

При цьому, колегія суддів, як і суд 1-ї інстанції, також вважає за необхідне звернути увагу й на те, що скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову.

У даному випадку, різниця полягає в тому, що «заходи забезпечення позову» скасовуються судом, який їх застосував, але тільки у разі якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. При чому, правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує.

Натомість, скасування «ухвали про забезпечення позову» здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. Т.б., у цьому випадку таку ухвалу скасовує суд апеляційної інстанції, якщо під час її постановлення було порушено вимоги матеріального або процесуального права, або, зокрема, були відсутні передбачені КАС України підстави для забезпечення позову.

Однак, при цьому, одночасно судова колегія зауважує, що Кодекс адміністративного судочинства України не наводить конкретних підстав для скасування заходів забезпечення, однак, зважаючи на вищенаведені процесуальні норми в їх сукупності, такими слід вважати наявність обставин, які засвідчують відсутність тих підстав для забезпечення позову, які визначені у ст.150 КАС України.

Зокрема, підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову фактично можуть бути обставини, які не були відомі суду та існували на момент винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, або які вказують на зміну умов, що існували на момент вжиття таких заходів.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що саме на вмотивоване клопотання учасника справи і виключно за умови доведення відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, раніше застосовані заходи забезпечення можуть бути скасовані.

Разом з тим, як вбачається зі змісту клопотання від 16.10.2024р. про скасування вжитих судом заходів забезпечення даного позову, представник відповідача фактично обґрунтовує незгодою з ухвалою суду від 11.10.2024р. про забезпечення позову, яка, як вже зазначалося вище, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2024р. була залишена в силі.

Крім того, відповідач (апелянт) також не наводить в цьому клопотанні й обставин, які були підставою і мотивацією для прийняття судом рішення про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, проте на момент подання даної заяви зникли або зазнали істотних змін.

Таким чином, з урахуванням наведеного та приймаючи до уваги факт обгрунтованості та правомірності застосованих ухвалою від 11.10.2024р. заходів забезпечення позову (постанова 5ААС від 16.12.2024р.) та факт наявності вже ухваленого на користь позивача по даній справі рішення по суті від 11.12.2024р. (яке ще не набрало законної сили), судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції, в даному випадку, дійшов вірного висновку про те, що подане представником відповідача клопотання про скасування заходів забезпечення позову є необгрунтованим та невмотивованим, а тому дійсно не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала від 24.10.2024р., відповідно, скасуванню.

До того ж, слід також зазначити й про те, що зі змісту приписів ст.ст.9,77 КАС України слідує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Інші доводи апеляційної скарги на правовірність висновків суду 1-ї інстанції не впливають і не дають підстав для висновку, що судом 1-ї інстанції при розгляді справи було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог процесуального законодавства, а тому відсутні законні підстави для її скасування.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За правилами ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, враховуючи викладені обставини та відсутність порушень норм матеріального і процесуального права з боку суду 1-ї інстанції при винесенні спірної ухвали, колегія суддів, керуючись ст.316 КАС України, залишає апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу суду від 11.10.2024р. - без змін.

Керуючись ст.ст.157,308,311,312,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 06.01.2025р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: Н.В. Вербицька

В.О. Скрипченко