Постанова

від 17.12.2024 по справі 400/12575/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/12575/23

Перша інстанція: суддя Устинов І. А.,

повний текст судового рішення

складено 14.01.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТІР" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОСТІР" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека) та просило визнати протиправними та скасувати постанови:

- № ПШ018151 від 22.06.2023 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ТОВ у розмірі 17000 грн;

- № ПШ018152 від 22.06.2023 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ТОВ у розмірі 17000 грн;

- № ПШ018251 від 04.07.2023 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ТОВ у розмірі 17000 грн;

- № ПШ018173 від 06.07.2023 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ТОВ у розмірі 17000 грн;

- № ПШ018311 від 10.08.2023 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ТОВ у розмірі 17000 грн;

- № ПШ018314 від 10.08.2023 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ТОВ у розмірі 17000 грн..

В обґрунтування позову позивач вказав, що підстави для накладення адміністративно-господарського штрафу згідно оскаржуваних постанов на ТОВ відсутні, оскільки товариством дотримано вимоги положень Закону України Про автомобільний транспорт (далі Закон № 2344), відтак позов підлягає задоволенню.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року позовні вимоги були задоволені.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.05.2023 року посадовими особами відповідача проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки МАN д/н НОМЕР_1 з напівпричепом. За результатами здійснення перевірки було виявлено порушення ч.1 абз.3 ст.60 Закону №2344 - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме відсутні протоколи технічного стану до транспортного засобу на тягач та напівпричіп.

За результатами вказаної вище проведеної перевірки відповідачем винесено постанову №ПШ018151 від 22.06.2023р. про застосування до ТОВ адміністративно-господарського штрафу в pозмipi 17000 грн..

18.05.2023 року посадовими особами відповідача проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF д/н НОМЕР_2 з напівпричепом. За результатами здійснення перевірки було виявлено порушення ч.1 абз.3 ст.60 Закону №2344 - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме у водія відсутня особиста (чіп) карта водія та роздруківка даних роботи та відпочинку водія з цифрового тахографа.

За результатами вказаної вище проведеної перевірки відповідачем винесено постанову № ПШ018152 від 22.06.2023р. про застосування до ТОВ адміністративно-господарського штрафу в pозмipi 17000 грн..

26.04.2023 року посадовими особами відповідача проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки VOLVO д/н НОМЕР_3 з напівпричепом. За результатами перевірки було виявлено порушення ч.1 абз.3 ст.60 Закону №2344 - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме у водія відсутня особиста (чіп) карта водія, та роздруківка даних роботи та відпочинку водія з цифрового тахографа.

За результатами вказаної вище проведеної перевірки відповідачем винесено постанову №ПШ018251 від 04.07.2023р. про застосування до ТОВ адміністративно-господарського штрафу в pозмipi 17000 грн..

02.06.2023 року посадовими особами відповідача проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF д.н. НОМЕР_4 з напівпричепом. За результатами перевірки було виявлено порушення ч.1 абз.3 ст.60 Закону №2344 - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме відсутні протоколи технічного стану до транспортного засобу на тягач та напівпричіп.

За результатами вказаної вище проведеної перевірки відповідачем винесено постанову №ПШ018173 від 06.07.2023р. про застосування до ТОВ адміністративно-господарського штрафу в pозмipi 17000 грн..

12.07.2023 року посадовими особами відповідача проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки МАN д/н НОМЕР_5 з напівпричепом. За результатами перевірки було виявлено порушення ч.1 абз.3 ст.60 Закону №2344 - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме відсутній протокол технічного стану до транспортного засобу.

За результатами вказаної вище проведеної перевірки відповідачем винесено постанову №ПШ018311 від 10.08.2023р. про застосування до ТОВ адміністративно-господарського штрафу в pозмipi 17000 грн..

Крім того, 04.07.2023 року посадовими особами відповідача проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки МАN д/н НОМЕР_6 з напівпричепом. За результатами перевірки було виявлено порушення ч.1 абз.3 ст.60 Закону №2344 - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме відсутні протоколи технічного стану до транспортного засобу на тягач та напівпричіп, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

За результатами вказаної вище проведеної перевірки відповідачем винесено постанову №ПШ018314 від 10.08.2023р. про застосування до ТОВ адміністративно-господарського штрафу в pозмipi 17000 грн..

Позивач вважає винесені відповідачем постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за даними первинними документами позивач є експедитором, а не автомобільним перевізником, відтак, він не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, які були виявлені під час рейдових перевірок працівниками відповідача.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №2344-III).

Частиною 12 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України (ч.7 ст.6 Закону №2344-III).

Приписами ч.14 ст.6 Закону №2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Як передбачено ч.ч.17-20 статті 6 Закону №2344-III, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема: здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим Постановою КМУ від 08.11.2006 року №1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок №1567).

Пунктом 14 Порядку №1567 встановлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Абзацом 2 пункту 15 Порядку №1567 регламентовано, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Разом з тим, за порушення законодавства про автомобільний транспорт за перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закон №2344-ІІІ, саме до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Частиною 1 статті 47 Закону №2344-III визначено, що до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Положеннями ч.ч.1 та 2 ст.48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Що стосується факту накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу за відсутність у водіїв даних з цифрового тахографа та невикористання водієм особистої картки водія до цифрового тахографа, колегія суддів, аналізуючи наведені вище положення ст.48 Закону №2344-III, вважає, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішнього перевезення вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, а зазначено про необхідність наявності «інших документів», передбачених законодавством.

Частиною 2 ст.49 Закону №2344-III встановлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний, серед іншого, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, передбачених у ст.ст.39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, порядок установлення, технічного обслуговування і використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено «Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті» (затв. наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010р. №385).

Згідно з п.1.4 Інструкції №385, контрольним пристроєм (тахографом) вважається обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв, а тахокарта - це бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

У відповідності до п.2.4 Інструкції №385, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень п.п.2.1-2.3 цього розділу і відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Як передбачено п.3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографау разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи і відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Норми даної Інструкції поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (п.1.3. Інструкції), без поділу на міжнародні та внутрішні перевезення.

Пунктом «а» ч.1 ст.10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979р. №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікована Україною у 2008р.) регламентовано, що компетентні власті або ж органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

За змістом ч.3 ст.10 зазначеної Конвенції, традиційні засоби контролю, зазначені в п.п.1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Також, відповідно до п.6.1 «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» (затв. наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010р. №340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 т повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Тахограф - це обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному або напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв (п.1.5 Положення).

Згідно з п.6.3 Положення №340, водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (п.1.3 Положення №340).

З аналізу наведених приписів вбачається, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.02.2020р. у справі №820/4624/17, від 19.03.2020р. у справі №823/1199/17.

Отже, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпеки шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових. У зв`язку з цим, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими є картка водія, у випадку обладнання транспортного засобу тахографом, чи індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.

Враховуючи викладене вище, водії транспортних засобів зобов`язані були надати контролюючому органу протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а у разі його відсутності індивідуальну контрольну книжку водія, а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Крім того, відповідно до ст.23 Закону №2344, контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов`язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками. При цьому, порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, затверджений Постановою КМУ за №137 від 30.01.2012 р. (далі - Порядок №137).

Згідно пункту 1 Порядку №137 порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (надалі по тексту також - Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації.

Пунктом 11-1 Порядку визначено, що протокол перевірки технічного стану документ, із самоклейною міткою радіочастотної ідентифікації, що засвідчує позитивні результати проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу і містить інформацію, необхідну для його ідентифікації.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Таким чином, норми Закону№2344 зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, також і протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

Відтак, матеріалами справи беззаперечно підтверджується здійснення транспортними засобами позивача внутрішнього перевезення вантажу без оформлення необхідних документів, які передбачені законодавством, що є складом правопорушення, за яке абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III передбачена відповідальність у вигляді штрафу.

Верховний Суд у постановах від 14.12.2023 року у справі №340/5660/22, від 21.03.2024 року у справі №240/10400/23 зазначив, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію, зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до товарно-транспортних накладних перевізником у всіх випадках є позивач (ТОВ), що спростовує висновок суду першої інстанції щодо не встановлення відповідачем перевізника у спірних правовідносинах.

Таким чином, судова колегія вважає, що Укртрансбезпека в процесі розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт обґрунтовано визначило статус ТОВ, як автомобільного перевізника, а зворотній висновок суду першої інстанції є помилковим.

Щодо посилання позивача на неналежне його повідомлення відповідачем про розгляд справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає, що про розгляд відповідних справ позивача було повідомлено рекомендованими листами, що підтверджується матеріалами справи.

Тобто, повідомлення про розгляд справи направлено позивачу з урахуванням розумного строку, а отже, відповідачем були здійснені усі передбачені Порядком №1567 заходи щодо повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про порушення.

Колегія суддів також зазначає, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року у справі № 820/4810/17.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права в частині, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТІР" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук