Постанова

від 10.12.2024 по справі 456/2218/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №456/2218/23 Головуючий у 1 інстанції:Микитин В.Я.

Провадження №22-ц/811/3666/23 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретар: Чиж Л.М.,

за участі в судовому засіданнів режимі відео конференції представниці позивачки ОСОБА_1 , представниці органу опіки та піклування Стрийської міської ради Ковалишин Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області в складі судді Микитина В.Я. від 01 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участі органу опіки та піклування Стриської міської ради (в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області) про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 за участі органу опіки та піклування Стриської міської ради (в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області) про визначення місця проживання малолітньої дитини відмовлено.

Вказане рішення оскаржила ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 грудня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Зазначає, що на момент звернення ОСОБА_3 до суду першої інстанції між нею та відповідачем існував спір щодо визначення місця проживання їх спільної дитини. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_4 підтвердив наявність спору між ним та позивачкою, не заперечував проти визначення місця проживання спільної доньки з позивачкою, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Звертає увагу, що суд вирішив не вважати відзив ОСОБА_4 «таким, що однозначно трактує про визнання позову, а таким, згідно якого вбачається, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог». Зазначає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для такого законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Попри це, суд першої інстанції не надав жодної оцінки факту визнання відповідачем позову, а прийняв рішення по суті про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання окрім представниці органу опіки та піклування Стрийської міської ради Ковалишин Н.І. решта учасників справи не з`явились, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України. Окрім того, в останнє судове засідання представниця позивачки теж не з`явилася, проте суд вважав за можливе завершувати розгляд справи за її відсутності зважаючи, також на те, що представницею позивачів були надані усні пояснення по суті розгляду у суді апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці позивачки та третьої особи на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, висновку органу опіки Стрийського міськвиконкому від 25.11.2024 року №01-14/729, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змістуоскаржуваного рішеннявбачається,що судпершої інстанції,посилаючись,зокрема,на ст.51Конституції України,ст.ст.7,141,157,160,161СК України,пункти 1,2Конвенції проправа дитинивід 1989року,ст.8Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950року,та відмовляючи узадоволенні позову,виходив зтого, що сторони у справі, які є громадянами України, у період з 18.10.2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, котрий було розірвано рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області, ухваленим 30.08.2019 року у справі за єдиним унікальним номером 456/662/19 та номером провадження 2/456/762/2019, котре 10.10.2019 року набрало законної сили. За час перебування у шлюбі у сторін у справі народилися дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання вказаного шлюбу залишилася проживати разом із позивачкою ОСОБА_3 як її матір`ю, про що між останньою та відповідачем ОСОБА_4 як її батьком на названому етапі було досягнути відповідної згоди. Станом на дату вирішення судом цієї справи та ухвалення у ній рішення, дочка у сторін у справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є малолітньою, та ще не досягла десяти років. Крім того сторонами у цій справі у наданих ними через своїх уповноважених представників на адресу суду заявах процесуального характеру, а також наданими їх уповноваженими представниками безпосередньо у судовому засіданні поясненнях, визнаються, а отже в силу приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню ті обставини, згідно з котрими малолітня дочка сторін у справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачкою ОСОБА_3 , як її матір`ю, на що відповідач ОСОБА_4 надав свою згоду. Станом на дату звернення позивачки ОСОБА_3 у суд із вищевказаною позовною заявою, між нею з відповідачем ОСОБА_4 існували суперечності з приводу визначення місця проживання їх малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак за час вирішення даного спору судом суперечностей з вказаного приводу вже не існує, такі владнались, у том числі й за допомогою працівників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області. Зазначені обставини знайшли також своє підтвердження в ході проведеної третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Службою у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області перевірки на підставі поданої 10.05.2023 року позивачкою ОСОБА_3 заяви про визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що детально зазначено у наданих цією третьою особою письмових поясненнях на позовну заяву.

Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду немає. Висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

У квітні 2023 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 , за участі органу опіки та піклування Стриської міської ради (в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області), у якому просила:

- визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю, ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову зазначала, що 18 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції у Львівській області, актовий запис №424. У шлюбі народилась дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Проте, у подальшому сімейне життя у сторін не склалось. На підставі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.08.2019 року у справі №456/662/19 шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано. Оскільки питання про місце проживання малолітньої дитини не визначалось у рішенні про розірвання шлюбу, між сторонами виникають суперечки щодо місця проживання доньки, що свідчить про наявність спору. Зазначає, що у разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахувань інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, сторони у період з 18.10.2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, котрий було розірвано рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 серпня 2019 року у справі №456/662/19, яке 10.10.2019 року набрало законної сили.

За час перебування у шлюбі у сторін народилися донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання вказаного шлюбу залишилася проживати разом із позивачкою ОСОБА_3 як її матір`ю, про що між останньою та відповідачем ОСОБА_4 як її батьком було досягнути відповідної згоди.

Станом на дату вирішення судом цієї справи та ухвалення у ній рішення, донька у сторін у справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є малолітньою, та ще не досягла десяти років.

Те, щомалолітня дочка сторін у справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачкою ОСОБА_3 , як її матір`ю, на що відповідач ОСОБА_4 надав свою згоду, сторонами не заперечується та не оскаржується.

Станом на дату звернення позивачки ОСОБА_3 у суд із даним позовом, як вказує позивачка, між нею з відповідачем ОСОБА_4 існували суперечності з приводу визначення місця проживання їх малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак за час вирішення даного спору судом першої інстанції суперечностей з вказаного приводу вже не існувало, такі владнались, у том числі й за допомогою працівників Служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області.

Зазначені обставини також підтвердилися під час перевірки Служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області на підставі поданої 10.05.2023 року позивачкою ОСОБА_3 заяви про визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що детально зазначено у наданих цією третьою особою письмових поясненнях на позовну заяву у суді першої інстанції.

Також, відповідно дост. 51 Конституції України,сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

В силу ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією проправа дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зокрема,пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 1989 року,передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.За правилами статті 9 Конвенції про права дитинидержави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.Відповідно до статті 18Конвенції про права дитинибатьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153 СК України).

Згідно ст. 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК Українимісце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

У свою чергу у ч. 1 ст.161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людиниоб`єктом ст. 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішенняЄвропейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України»від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).

З`ясовуючи у межах пред`явлених позовних вимог питання щодо необхідності визначення місця проживання малолітньої дочки сторін у справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції підставно врахував встановлені у судовому засіданні обставини, згідно з якими після розірвання шлюбу сторін у справі зазначена дитина залишилася проживати разом із позивачкою ОСОБА_3 як її матір`ю, про що між останньою та відповідачем ОСОБА_4 як її батьком було досягнуто відповідної згоди, як і така згода, незважаючи на певні суперечності та/чи розбіжності, надалі була досягнута вже станом на дату вирішення судом першої інстанції цієї справи та ухвалення у ній рішення.

Тож, приймаючи насамперед до уваги, що малолітня донька сторін у справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як проживала, так і надалі залишається проживати разом позивачкою ОСОБА_3 як її матір`ю, а відповідач ОСОБА_4 як її батько таку обставину не заперечує, з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання зазначеної дочки не звертався, то суд першої інстанції правильно вважав, що підстав для захисту прав позивачки ОСОБА_3 з вказаного приводу у суду на даному етапі немає, оскільки таке її право не вважається порушеним та/чи невизнаним, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що будь-яких доказів наявності спору між сторонами стосовно визначення місця проживання дитини позивачка не надала (зокрема, звернень в правоохоронні органи, органи опіки та піклування, пояснення свідків, тощо) ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Також, визнання певних обставин відповідачем, зокрема факту наявності спору (про що заявив відповідач в режимі відео конференції в суді апеляційної інстанції) без зазначення будь-яких спірних обставин, суперечностей, різних бачень сторін стосовно питання визначення місця проживання дитини є взаємосуперечливими із його поясненнями по суті справи, де він визнавав відсутність спору стосовно місця проживання дитини між сторонами, а також те, що він визнає позов позивачки, тобто згідний та не заперечує стосовно проживання житини з позивачкою. Також, такі пояснення без будь-яких конкретних обґрунтувань, доводів, надання доказів на їх підтвердження, суд не може брати до уваги, зокрема, зважаючи на те, що відповідач визнав відсутність суперечностей між ним та позивачкою стосовно місця проживання дитини.

Відсутність спору підтверджується і останнім висновком органу опіки та піклування Стрийської міської ради Львівської області (відділ «Служби у справах дітей» Стрийського міськвиконкому) №517 від 21.11.2024 року, з якого, зокрема, вбачається, що батько дівчинки, ОСОБА_4 , подав заяву про розгляд питання за його відсутності, оскільки перебуває у відрядженні, зазначивши, що не заперечує проти визначення місця проживання ОСОБА_6 з мамою. Представниками служби у справах дітей Стрийського міськвиконкому проведено бесіду з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка пояснила, що проживає зараз з бабусею, бо мама служить в ЗСУ та надалі бажає проживати разом із матір`ю, про що написала у заяві від 11.11.2024 року. З акту обстеження умов проживання дитини ОСОБА_7 від 12.11.2024 року вбачається, що умови проживання задовільні. Дитина проживає з бабусею по лінії матері. Дівчинка забезпечена одягом, продуктами харчування, шкільним приладдям. Для дитини відведена окрема кімната у помешканні. З бабусею хороші родинні стосунки. Щодня спілкується з мамою по телефону. З батьком спілкується рідше. Останній раз була у нього у вересні. З акту обстеження умов проживання батька ОСОБА_8 від 11.11.2024 року вбачається, що умови проживання задовільні, у житлі чисто та затишно. ОСОБА_4 повідомив, що має другу сім`ю, у якій виховується дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Він спілкується з дочкою від першого шлюбу, діти знайомі між собою, інколи граються у його квартирі. Тобто вбачається відсутність будь-якого спору чи порушень прав позивачки з боку відповідача.

Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, на які правильно посилався суд першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 вінтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 17 грудня 2024 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П.Крайник

М.М. Шандра