Постанова

від 11.12.2024 по справі 260/2520/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/2520/24 пров. № А/857/22195/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Слободян І.М.

за участю представників:

відповідача Тегза А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року (головуючий суддя Плеханова З.Б., м. Ужгород) у справі №260/2520/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

19.04.2024 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати Рішення-повідомлення від 27.06.21 року №1006891-2405-0709. №1006892-2405-0709 та №1006893-2405-0709 на загальну суму 43 477, 88 грн.

Позов обгрунтовує тим, що йому стало відомо про існування трьох рішень-повідомлень від 27.06.2021 року №1006891-2405-0709, №1006892-2405-0709 та №1006893-2405-0709 про нарахування податкового зобов`язання (код платежу - 18010700, земельний податок з фізичних осіб) па загальну суму 43 477, 88 грн. за 2019. 2020, 2021 роки. Про існування вищенаведених рішень-повідомлень позивачу стало відомо тільки 06.03.2024 року, коли він отримав другий лист податкового органу. В 2019-2021 роках позивач перебував на обліку в органах ДПС як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, 3 групі 5% до доходу. Так, дійсно позивач є власником земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 . загальною площею 0.2107 га (код 03.07, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер : 2110400000:01:005:0152). Вважає дії ГУ ДПС у Закарпатській області щодо нарахування йому суми податкового зобов`язання (код платежу - 18010700, земельний податок з фізичних осіб) на загальну суму 43 477. 88 грн. за 2019. 2020, 2021 роки безпідставними та необґрунтованими, оскільки, він як платник єдиного податку в цей період, користувався пільгами щодо сплати земельного податку. За вказаних обставин оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважає протиправними та такими що підлягають скасуванню повністю.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 21.06.2021 року №№ 1006891-2405-0709, 1006892-2405-0709,1006893-2405-0709.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що позивач не звертався до ГУ ДПС у Закарпатській області в порядку застосування пп.4 п.297.1 ст.297 ПКУ щодо звільнення від обов`язку нарахування та сплати земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площа - 0,2107 га, кадастровий номер земельної ділянки 2110400000:01:005:0152. Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-0ПП у періоді здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 не подавалось. Крім того, за звітні періоди 2019-2021 рр., відповідно до відомостей з податкових декларацій єдиного податку фізичної особи-підприємця, задекларовано дохід від здійснення підприємницької діяльності в тому числі за видом 68.20. - «Надання в оренду й експлуатацію власного чи нерухомого майна». Таким чином, апелянт вважає, що позивач зобов`язаний виконувати обов`язки пов`язані зі сплатою податку на землю. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача заперечує доводи апеляційної скарги. Вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивач з 18.04.2006 року по 20.07.2021 перебував на обліку в органах ДПС як фізична особа- підприємець на спрощеній системі оподаткування.

Згідно з переліком видів господарської діяльності по КВЕД ДК позивач здійснював господарську діяльність наступних видів: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у. (основний).

20 липня 2021 року ОСОБА_1 припинив свою діяльність як ФОП, про що зроблений відповідний запис.

За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.04.2021 р. №НВ-2105229552021 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0.2107, цільове призначення якої - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, форма власності - приватна, кадастровий номер: 2110400000:01:005:0152, розташованої на території АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: Кадастровий номер земельної ділянки: 2110400000:01:005:0152; Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:28849472210404; Об`єкт речових прав: закінчений будівництвом об`єкт, Тип об`єкта: Будівля громадського призначення; Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 1132.8; Опис: Магазин продовольчих та непродовольчих товарів - літ. А Кількість поверхів - 2, Загальна кількість приміщень 38; Адреса: АДРЕСА_2 ; Земельні ділянки місця розташування Кадастровий номер: 2110400000:01:005:0152.

За вказаний об`єкт нерухомого майна 27.06.2021 ГУ ДПС у Закарпатській області прийняло податкові повідомлення-рішення: №1006891-2405-0709, №1006892-2405 0709 та №1003893-2405-0709 про визначення ОСОБА_1 податкових зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за звітній період 2019 рік у сумі 18021,22 грн., за звітній період 2020 рік - у сумі 18021,22 грн. та за звітній період 2021 рік - у сумі 7455,36 гривень.

Підставою для нарахування земельного податку слугували рішення Мукачівської міської ради за: 2019 рік Рішення Мукачівської міської Ради від 21.06.2018 №1063 на 2019 рік ставка податку за земельні ділянки категорії (03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (магазини) встановлено 1% від нормативно грошової оцінки (НГО на 2019р. - 8553025,20 грн./ 1 га); 2020 рік Рішення Мукачівської міської Ради від 27.06.2019 №1427 на 2020 рік ставка податку за земельні ділянки категорії (03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (магазини) встановлено 1% від нормативно грошової оцінки (НГО на 2020р. - 8553025,20 грн./ 1 га); 2021 рік Рішення Мукачівської міської Ради від 25.06.2020 №1943 на 2021 рік ставка податку за земельні ділянки категорії (03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (магазини) встановлено 1% від нормативно грошової оцінки (НГО на 2021р. - 8553025,20 грн./ 1 га).

Не погодившись із рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХII ПК України.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до пп.269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються положеннями статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 286.1 статі 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Колегія суддів зазначає, що наведені положення чітко встановлюють, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до положень пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Разом з тим, пунктом 269.2 статті 269 ПК України передбачено, що особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Приписи підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України визначають, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Таким чином, спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також, встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 листопада 2023 року у справі справа № 813/4324/16.

Колегія суддів зазначає, що позивач використовував в своїй господарській діяльності земельну ділянку під обслуговування будівель торгівлі для подальшого використання, в тому числі - для здійснення діяльності роздрібної торгівлі (КВЕД 47.19). На земельній ділянці за кадастровим номером : 2110400000:01:005:0152, розташованої на території Закарпатська обл., м.Мукачево, вул. Верді,1. розташована будівля громадського призначення загальною площею (кв.м): 1132.8, Магазин продовольчих та непродовольчих товарів - літ. А, Кількість поверхів - 2, Загальна кількість приміщень - 38.

Враховуючи наведені правові норми та встановлені обставини у даній справі, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у Закарпатській області від 21.06.2021 року №№ 1006891-2405-0709, 1006892-2405-0709,1006893-2405-0709.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись 241, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у справі №260/2520/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 16.12.24